- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Справа №991/3447/22
Провадження №11-сс/991/273/22
Слідчий суддя: ОСОБА_46
Суддя-доповідач: ОСОБА_40
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_40,
суддів: ОСОБА_41, ОСОБА_42,
секретар судового засідання ОСОБА_43,
за участю:
підозрюваної ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_44,
прокурора ОСОБА_45,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_45 та захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_47 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Надвірна Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2022:
1. клопотання детектива задоволено частково;
2. застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) грн 00 коп.;
3. покладено до 08.11.2022 включно на підозрювану обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Київської області (крім поїздок до м. Києва) без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 та суду; повідомляти детективу НАБУ, прокурору САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд із України; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015; носити електронний засіб контролю.
На вказану ухвалу подали апеляційні скарги прокурор САП ОСОБА_13 та захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_47
Прокурор САП ОСОБА_13 у своїй апеляційній скарзі з доповненнями зазначає, що це рішення є незаконним, передчасним, постановленим без всебічного з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Посилається на такі обставини:
1. враховуючи роль ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання лише у виді позбавлення волі, вартість майна яким заволоділи учасники злочинної змови - 13 342 882 175 грн, розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді, не здатний гарантувати належне виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
2. застава в розмірі 50 000 000 грн, що складає 19 362,04 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків. Необхідність визначення такого розміру застави обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також тим, що кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для сплати застави.
Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2022 скасувати, постановити нову, якою клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 19 362,04 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 000 000 грн, покласти на підозрювану строком на два місяці обов`язки, передбачені п.1-4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні та суду; повідомляти детективу НАБУ, прокурору САП у цьому кримінальному провадженні про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд із України; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 у вказаному провадженні; носити електронний засіб контролю.
У своїй апеляційній скарзі з доповненнями захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_47 зазначає, що ухвала слідчого судді суперечить вимогам ст.370 КПК України, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на такі обставини:
1. єдиною підставою для розгляду цього провадження слідчим суддею Вищого антикорупційного суду є наявність відомостей про те, що у статутному капіталі ПАТ «Укрнафта» є частка державної власності. Проте, у ст.4-1 Закону України «Про нафту і газ» розмежовано підприємства з часткою держави (державною власністю) у статутному капіталі та господарські товариства, 50% і більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, акціонером яких є держава, до яких належить ПАТ «Укрнафта», так як його 50%+1 акція передана до статутного фонду (капіталу) НАК «Нафтогаз України» 02.09.1998. Тому розгляд клопотання слідчим суддею Вищого антикорупційного суду призвів до істотного порушення кримінального процесуального закону та права на справедливий суд, закріпленого ст.6 Європейської конвенції з прав людини;
2. ступінь обґрунтованості підозри у цьому кримінальному провадженні не доведений такою мірою, щоб виправдати втручання у права та свободи ОСОБА_1 . Так, безпідставними є висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_1 має відношення до заволодіння нафтою, оскільки жодних дій, в тому числі підготовки типових договорів, вона не вчиняла, доручень та рішень про відвантаження нафти не приймала і приймати не могла. Натомість візуванням актів прийому-передачі після відвантаження нафти лише фіксувався факт здійснення господарської операції, що дозволяло в майбутньому використовувати останні для доведення юридичного факту у вигляді отримання предмету договору. Посилання на відомості електронних листів на НЖМД, отриманих у ході обшуку в ПАТ «Укрнафта», як на докази причетності ОСОБА_1 до інкримінованого злочину, необґрунтовані. Підготовка договорів входила до її посадових обов`язків, взаємодія з контрагентами є звичайною практикою процесу розробки, погодження та укладення господарських договорів і не може свідчити про заволодіння грошовими коштами та обізнаність про те, що зазначені договори не будуть виконуватися, співучасть у злочині тощо;
3. повідомлення особі про підозру у вчиненні особливого тяжкого злочину не свідчить про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду і спростовується можливістю закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку. Оскільки між Україною та більшістю країн Європейського Союзу запроваджений безвізовий режим, який дозволяє перетинати державний кордон за відсутності бюрократичних перешкод, необґрунтованими є доводи про те, що запровадження на території України воєнного стану призводить до відкритості кордонів, а також існує перевага для виїзду за кордон жінок, що створює ризик переховування. Не підтверджує цього ризику і наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та досвіду перетину державного кордону. Висновок про те, що достатні грошові активи підозрюваної свідчать про існування в неї можливості виїхати за межі України, суперечить матеріалам провадження;
4. відсутність приблизного переліку осіб, на яких ОСОБА_15 може здійснювати хоча б потенційний вплив, методів таких дій є неприйнятним стандартом доведення ризиків, а схиляння свідків до зміни показань утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України. Відтак, констатація наявності цього ризику є необґрунтованою.
5. слідчий суддя не врахував відсутності ризиків, що ОСОБА_1 вчинятиме дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, її належної процесуальної поведінки, майнового стану, наявності міцних соціальних зв`язків в Україні, сімейного стану, так як вона сама виховує і забезпечує малолітню доньку, котра страждає на захворювання, утримує свою матір, здійснення підозрюваною фінансової допомоги благодійним фондам та Збройним Силам України, позитивної характеристика за місцем роботи, відсутності відомостей про притягнення до кримінальної та/або адміністративної відповідальності та визначив непомірний для неї розмір застави, чим фактично поклав тягар із пошуку грошових коштів, так як з метою внесення застави вона була вимушена укласти договір позики;
6. покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не впливає на поведінку ОСОБА_1 та не сприяє досудовому розслідуванню, а лише додатково ускладнює її звичне життя;
7. стороною обвинувачення не доведені обставини, визначені ч.1 ст.194 КПК України, для застосування до ОСОБА_1 застави, проте, якщо колегія суддів дійде висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу, особисте зобов`язання є достатнім задля забезпечення виконання нею обов`язків та запобігання ризикам.
Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2022 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ.
У запереченнях на апеляційну скаргу з доповненнями прокурора захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_47 зазначає, що:
1. із її змісту неможливо встановити в чому полягає незаконність чи необґрунтованість ухвали слідчого судді, а також із яких мотивів апеляційний суд має дійти до висновку про необхідність скасування цього рішення;
2. оскільки ОСОБА_1 не вчинялися інкриміновані дії, а твердження про «керівництво, з відома, згоди, сприяння» не підтверджені матеріалами провадження, повідомлена їй підозра необґрунтована;
3. доводи прокурора зводяться до суб`єктивного переконання щодо обставин, які орган досудового розслідування вважає встановленими, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та як наслідок недостатності визначеного розміру застави підозрюваній;
4. прокурором не зазначено обґрунтування ризику перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадження іншим чином. Відтак, він погоджується з висновком слідчого судді про відсутність такого ризику;
5. у апеляційній скарзі з доповненнями не наведено підстав для визначення розміру застави, який перевищує межу, визначену п.3 ч.5 ст.182 КПК України, адже складення, погодження та вручення письмового повідомлення особі про підозру, набуття нею такого процесуального статусу, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, можливе покарання не свідчать про необхідність застосування до особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді застави у завідому непомірному розмірі;
6. застава сплачена на депозитний рахунок суду шляхом отримання позики, докази чого надані у додатках до апеляційної скарги захисника. Тому відомості щодо джерела походження коштів суду було надано;
7. для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної додаткове покладення обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, не є необхідним та не переслідує жодної легітимної мети;
8. у апеляційній скарзі прокурор порушує питання про необхідність покладення обов`язку не відлучатися з м. Києва без дозволу, що створює надмірний тягар для ОСОБА_1, адже вона мешкає у Київській області, а працює в м. Києві.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора САП ОСОБА_45
Прокурор САП ОСОБА_13 у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Підозрювана ОСОБА_1, її захисник ОСОБА_47 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та заперечили проти доводів апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора САП ОСОБА_45, підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_44, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
За версією сторони обвинувачення, у період із березня 2015 року по березень 2016 року ОСОБА_1, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390), шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Котлас» (код за ЄДРПОУ 37298946), ТОВ «Торговий дім «Прикарпаттянафтотрейд» (код за ЄДРПОУ 39207286), ТОВ «Галнафта» (код за ЄДРПОУ 34454281), ТОВ «Гарант-УТН» (код за ЄДРПОУ 37227524), ТОВ «Техтрейд Груп» (код за ЄДРПОУ 39822322) та ряду інших суб`єктів господарювання, невстановленими досудовим розслідуванням особами, під фактичним контролем та управлінням яких перебували вищезазначені описані суб`єкти господарювання, та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» за наступних обставин.
У період із березня по вересень 2015 року службові особи ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «XI «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», діючи спільно зі службовими особами ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (код за ЄДРПОУ 00152307), ПАТ «НПК-Галичина» (код за ЄДРПОУ 34454281), у порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів із продажу нафти сирої та газового конденсату, організованих та проведених ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та продавцем, на яких було ПАТ «Укрнафта». За результатами проведення зазначених аукціонів переможцями визначено ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», з якими ПАТ «Укрнафта» укладено договори купівлі-продажу нафти сирої. Після укладення договорів купівлі-продажу нафти ПАТ «Укрнафта» на підставі поданих службовими особами ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас» листів про відтермінування оплати за нафту укладено додаткові угоди, якими відтерміновано оплату за поставлену нафту. Після укладання таких угод ПАТ «Укрнафта» реалізувала нафту ТОВ «Галнафта» на загальну суму 1 437 802 464,00 грн, ТОВ «Гарант-УТН» на загальну суму 1 455 062 649,60 грн, ТОВ «Техтрейд Груп» на загальну суму 1 183 916 392,25 грн, ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» на загальну суму 4 786 944 706,17 грн, ТОВ «Котлас» на загальну суму 3 038 310 503,68 грн. Одночасно, із метою приховування дій із заволодіння нафтою та надання видимості здійснення фінансово-господарських операцій у частині здійснення розрахунків за неї між ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Гарант-УТН» та ТОВ «Техтрейд Груп» із однієї сторони та ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» з іншої сторони, розроблена схема розрахунку останнім за нафту шляхом здійснення банківських перерахувань, за якими кошти, які б сплачувалися ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» за нафту вказаним суб`єктам господарювання, через банківські розрахунки з іншими суб`єктами господарювання, поверталися б на рахунок ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта». У свою чергу, нафта сира, якою заволоділи службові особи зазначених суб`єктів господарювання, була перероблена на потужностях ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), після чого передана на реалізацію суб`єктам господарювання, основним видом діяльності яких була оптова та роздрібна торгівля пальним на автозаправних комплексах під брендами «АІМР», «Авіас», «Авіас Плюс» та ін. Таким чином, у період із березня до жовтня 2015 року службові особи ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», діючи за попередньою змовою групою осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укрнафта», ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», ПАТ «НПК-Галичина» та за пособництва службових осіб ТОВ «ВТФ «Авіас» шляхом зловживання службовим становищем заволоділи нафтою в особливо великих розмірах.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_16, будучи службовою особою ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціонів №197 від 18.03.2015, №197Д від 31.03.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 315 031,500 тонн на суму 3 634 308 443,35 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 372 049 442,76 грн.
Крім того, в результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_19, будучи службовою особою ТОВ «Котлас», діючи за попередньою змовою з службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №198 від 20.05.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 257 429,400 тонн на суму 3 038 310 503,68 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 2 673 669 911,33 грн.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_20, будучи службовою особою ТОВ «Галнафта», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №199 від 17.06.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 127 300,000 тонн на суму 1 460 752 224,00 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 309 036 304,11 грн.
Крім того, в результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_21, будучи службовою особою ТОВ «Гарант-УТН», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №200 від 15.07.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 128 559,914 тонн на суму 1 455 061 676,24 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 627 332 469,55 грн.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_22, будучи службовою особою ТОВ «Техтрейд Груп», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №201 від 19.08.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 127 894,500 тонн на суму 1 183 916 392,25 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 083 332 848,46 грн.
У результаті вищезазначених злочинних дій учасники злочину заволоділи нафтою ПАТ «Укрнафта» в кількості 956215,314 тонн на загальну суму 10 772 349 239,52 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 7 504 420 976,21 грн.
Крім того, у липні 2015 року службові особи ПАТ «Укрнафта» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Авалон Оіл», ТОВ «Авента Петроліум», ТОВ «Айас», ТОВ «Астора», ТОВ «Атойл», ТОВ «Бейт-Ойл», ТОВ «Брунгіс», ТОВ «Веранж», ТОВ «Вінерго», ТОВ «Далмакс», ТОВ «Дженеріс», ТОВ «Кайрос Бук», ТОВ «Компас X», ТОВ «Котлас», ТОВ «Магнат Груп», ТОВ «Марал-ЛТД», ТОВ «Маслекс», ТОВ «Міранж», ТОВ «Мірантіс», ТОВ «Нафтапетроліум», ТОВ «Некс 2010», ТОВ «Новомет», ТОВ «Ойл-Траст», ТОВ «Ойл Траст», заволоділи коштами ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах шляхом укладення з вказаними юридичними особами договорів купівлі-продажу нафтопродуктів. На виконання таких договорів із рахунку ПАТ «Укрнафта» на рахунки цих юридичних осіб, в якості попередньої оплати, перераховані кошти на загальну суму 6 560 522 000 грн. У подальшому зазначені кошти перераховано на рахунки ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «Ріаліз Ойл», ТОВ «Мегатранснафта», ТОВ «Фабрициус»,ТОВ «Ріф Траст», ТОВ «Ханна Груп», ТОВ «Траст-УТН», ТОВ «Актіон-УТН», ТОВ «Ойл.Сервіс», ТОВ «Сорелс», ТОВ «Прометей X», ТОВ «Таллісс», ТОВ «Запоріжнафтопродукт», ТОВ «Оніка Плюс», ТОВ «Сенторі», ТОВ «НК Кадіз», ТОВ «Брена», ТОВ «ТК- Фаро», ТОВ «Магнат Груп», ТОВ «Норма-Вест», ТОВ «Карпати Люкс», ТОВ «Аспект-Н», ТОВ «Олондар», ТОВ «Прайм Ресурс», ПІІ «Альбіон», ТОВ «Нафтаресурси Черкаси», ТОВ «Мовекс», ТОВ «Дагомея», ТОВ «Орельєн», ТОВ «Деус Прайм», ТОВ «Сварог- УТН», ТОВ «Ресорт Ойл», ТОВ «Матерія УТН», ТОВ «Ефрон», ТОВ «Країна Ідей», ТОВ «Альянс Петроль», ТОВ «Праймікс», ТОВ «Алкіл». У підсумку, після декількох перерахувань вказані кошти були виведені на рахунки, зареєстровані в офшорних юрисдикціях, компаній-нерезидентів. Жодною з відповідних юридичних осіб умови договорів щодо поставки нафтопродуктів виконані не були, отримані за попередньою оплатою кошти не повернуті.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_1, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта», діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_17, директором ТОВ «Котлас» ОСОБА_19 та невстановленими досудовим розслідуванням особами в період часу з 14.07.2015 по 17.07.2015 заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - грошовими коштами в сумі 2 570 532 936,97 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки на зазначену суму.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра»;
2. існує невеликий ризик вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на переховування від органів досудового розслідування та суду;
3. підозрювана продовжує спілкуватися з працівниками ПАТ «Укрнафта», серед яких є свідки або особи, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні, отже наділена потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності;
4. існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином матеріалами клопотання не підтверджено;
5. іншими, більш м`якими запобіжними заходами, запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_1 та зможе запобігти встановленим ризикам, що свідчить про обґрунтованість клопотання детектива в цій частині;
6. відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 застави у розмірі, що перевищує граничний розмір (триста прожиткових мінімумів), передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України;
7. застава у визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України межах здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків, запобігти встановленим ризикам, а тому необхідно визначити підозрюваній заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 744 300,00 (сімсот сорок чотири тисячі триста) грн;
8. для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану строком на два місяці, тобто, до 08.11.2022 включно, слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: 1) прибувати до детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися за межі Київської області (крім поїздок до м. Києва) без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 та суду; 3) повідомляти детективу НАБУ, прокурору САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд із України; 5) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015; 6) носити електронний засіб контролю;
9. ОСОБА_1 фактично проживає у Київській області, працює в місті Києві, а тому покладення на підозрювану обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому вона працює, є недоцільним.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг прокурора та захисника.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Юрисдикційна умова відповідності критерію «суд, встановлений законом» передбачає, що суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції. Також юрисдикційна складова права на «суд, встановлений законом» перебуває у тісному взаємозв`язку з таким процесуальним інститутом, як підсудність.
До підсудності Вищого антикорупційного суду ч.1 ст.33-1 КПК України віднесені кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, зокрема, коли розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу «Держкомнафтогаз» №57 від 23.02.1994 було створено на базі виробничого об`єднання «Укрнафта» відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» (т.5 а.п.135).
Як вбачається з листа Департаменту стратегії управління та обліку корпоративних прав держави Фонду державного майна України №31-1/2-728 від 29.06.2004, згідно з актом №203 від 02.09.1998 пакет акцій 50%+1 акція статутного фонду ВАТ «Укрнафта» передано до НАК «Нафтогаз України» (т.5 а.п.136).
При цьому відповідно до листа №972/АТЕ-010 від 08.04.2009 у статутному капіталі ВАТ «Укрнафта» 27 114 256 акцій, що становить 50,000002% акцій, належить НАК «Нафтогаз України» (т.5 а.с.139).
Постановою Кабінету Міністрів України №1044 від 14.12.2016 затверджено статут акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідно до п.15 якого засновником та єдиним акціонером Компанії є держава.
НАК «Нафтогаз України» було утворено на базі державних підприємств цілої нафтогазової галузі промисловості держави. Компанія належить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу (Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015).
Згідно з відомостями, що містяться в листі Фонду державного майна №10-17-9879 від 21.05.2018, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» державний пакет акцій ВАТ «Укрнафта» (на цей час - ПАТ «Укрнафта») розміром 50%+1 акція було передано до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України», 100% статутного капіталу якого належить державі (т.5 а.п.153).
Отже, НАК «Нафтогаз України» є державною холдинговою компанією, одним з корпоративних підприємств якої є ВАТ «Укрнафта» (ч.1 ст.6 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про підсудність цього провадження Вищому антикорупційному суду відповідно до ст.33-1 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що розгляд клопотання слідчим суддею Вищого антикорупційного суду призвів до істотного порушення кримінального процесуального закону та права на справедливий суд, закріпленого ст.6 Європейської конвенції з прав людини, є безпідставними.
Цей висновок суду узгоджується з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначеною у постанові від 26.06.2018 у справі №925/1393/17.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Оскільки на цій стадії встановлено низькі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку встановлення вини конкретної особи, помилковими є доводи апеляційної скарги захисника про те, що ступінь обґрунтованості підозри у цьому кримінальному провадженні не доведений такою мірою, щоб виправдати втручання у права та свободи ОСОБА_1 .
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Так, у ст.191 КК України передбачено три форми обернення чужого майна на свою користь - це привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Судова практика вже виробила сталі критерії (орієнтири) щодо розуміння правової природи такої форми злочину проти власності як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) це діяння від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи (осіб) відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Предмети майна, на яке спрямована злочинна поведінка службової особи, можуть мати різну правову природу. Зокрема, не виключається можливість заволодіння майном, на яке не поширюється компетенція службової особи або яке їй не ввірене й не перебуває у її віданні, чи таке майно є/перебуває у державній власності. Злочинне використання службового становища може виражатися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної (зобов`язальної тощо) інформації (постанова Верховного Суду України від 14.11.2013 у справі №5-30КС13).
За версією органу досудового розслідування, під керівництвом ОСОБА_1, з її відома, згоди та сприяння як начальника відділу реалізації нафти, газового конденсату та продуктів нафто і газопереробки - заступника начальника управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта», відповідним відділом за результатами проведених аукціонів готувалися договори купівлі-продажу нафти, нафтопродуктів, які були укладені із суб`єктами господарювання, що причетні до вчинення вищевказаного злочину, додаткові угоди до них щодо відтермінування здійснення оплати за нафту, акти прийому-передачі, та в подальшому відповідні договори, акти прийому-передачі візувалися ОСОБА_1 . На виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 здійснювала контроль за виконанням відповідних договорів у частині поставки товару, аналіз поставки товару. Крім того, ОСОБА_1 були підготовлені договори купівлі-продажу нафтопродуктів між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Котлас».
Відповідно до наказу ВАТ «Укрнафта» №237-к від 17.09.2008 ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу реалізації нафти, газового конденсату та продуктів нафто і газопереробки - заступника начальника управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта», яку вона обіймала в період часу із 15.09.2008 по 01.06.2016 (відповідно до наказу ПАТ «Укрнафта» №160-К від 01.06.2016).
Із посадової інструкції начальника відділу реалізації нафти, газового конденсату та продуктів нафто і газопереробки - заступника начальника управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта», затвердженою заступником Голови Правління з реалізації нафти, газового конденсату та нафтопродуктів ПАТ «Укрнафта» від 15.06.2011, вбачається, що до обов`язків ОСОБА_1 входило, зокрема, здійснення узагальнення та аналіз результатів проведення аукціонів, контроль укладання і виконання договорів купівлі-продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу за результатами аукціонів; координація та контроль поставок нафтопродуктів на АЗС та структурні одиниці ПАТ «Укрнафта» згідно з договорами поставки нафтопродуктів, підготовка та оформлення актів приймання-передачі продукції на виконання укладених договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі наданих послуг відповідно до договорів зберігання та транспортування нафтопродуктів, підготовка матеріалів до розгляду Правлінням ПАТ «Укрнафта» щодо затвердження укладання договорів та додаткових угод до договорів у випадках, передбачених Статутом ПАТ «Укрнафта», в обсязі функцій відділу.
Згідно з протоколом огляду НЖМД, вилучених у каб.603 ПАТ «Укрнафта» під час обшуку 26-27.07.2017, виявлено архівну копію листування за 2013-2016 роки користувача ОСОБА_23, зокрема: 1) лист від 14.07.2015, направлений користувачем «ОСОБА_1» на адресу ОСОБА_23 із вкладенням «ПО Котлас.xlsx» із проектом - переліком договорів авансів ТОВ «Котлас» та інших пов`язаних юридичних осіб, які отримали аванси в липні 2015 року; 2) лист від 14.07.2015, направлений користувачем « ОСОБА_24 » на адресу ОСОБА_23 (переадресація листа від ОСОБА_18 ) із вкладенням - зразком тексту договору купівлі-продажу нафтопродуктів.
Відповідно до протоколу огляду від 17-20.03.2020 огляду НЖМД, вилучених в ПАТ «Укрнафта» під час обшуку 26-27.07.2017, виявлено електронні листи: 1) лист від 11.03.2015 на адресу ОСОБА_1 із вкладенням файлу з переліком заборгованості ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» станом на 28.02.2015; 2) лист ОСОБА_25 на адресу ОСОБА_1 з вкладенням схеми розрахунку ланцюга юридичних осіб за участі ПАТ КБ «Приватбанк», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «ВТФ «Авіас», ПАТ «Укрнафта» від 06.02.2015; 3) лист ОСОБА_25 на адресу ОСОБА_1 від 19.02.2015 із вкладенням схеми розрахунку між ланцюгом юридичних осіб 18.02.2015 за участі ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Укрнафта», ПАТ НПК «Галичина», ТОВ «Астора», «Айас», «Веранж», «Гренада», інші листи ОСОБА_25 на адресу ОСОБА_1 щодо схем перерахунку грошових коштів за ланцюгом юридичних осіб, у т.ч. ПАТ «Укрнафта» та підприємств «Системи» за різні періоди часу; 4) лист від 13.07.2015 «FW:СЧЕТА Котлас», згідно з яким ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслала користувачу « ОСОБА_26 » лист, раніше отриманий від користувача « ОСОБА_27 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ): « ОСОБА_28, добрый день. Это реквизиты для договоров на предоплату от УН на это предприятие. Сумма всего 3 462 000 000 грн. В файле есть несколько номеров договоров. Дальше можно продолжать. Ждем от вас договора для оформления». Вкладення до листа - файл «Счета Котлас.doc» із реквізитами ТОВ «Котлас» та реквізитами договорів від 13.07.2015 з №К-07/001 до К-07/008 від 13.07.2015; 5) лист від 13.07.2017 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_29, ОСОБА_18 із вкладенням файлу з переліком договорів ТОВ «Котлас», автор файлу - ОСОБА_1 ; 6) лист ОСОБА_30, ОСОБА_1, ОСОБА_31 від 13.07.2015 «Схема УН Котлас 13.07.15 (замена)» із вкладенням схеми перерахування грошових коштів 13.07.2017 із ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Котлас» із подальшим рухом грошових коштів на ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «Ріаліз Ойл», ПІІ «Альбіон»; 7) лист ОСОБА_1 від 13.07.2015 «Реквизиты ПИИ «Альбион»», яким ОСОБА_1 переслала ОСОБА_31 інформацію щодо вказаного підприємства, отриману від користувача « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а по ланцюгу від ТОВ «Галіон» (м. Одеса); 8) лист ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_32 від 14.07.2015, в якому міститься файл із переліком договорів авансів за нафтопродукти (доповнений). Автор файлу ОСОБА_33 ; 9) інші листи ОСОБА_1 з доповненим змістом файлу з переліком договорів; 10) лист від 15.07.2015 «Схема Авиас_УН 15.07.2015» (раніше пересланим ОСОБА_34 ), із вкладенням схеми розрахунку між ТОВ «ВТФ «Авіас» та ПАТ «Укрнафта»; 11) лист від 15.07.2015 «Схема УН_Котлас_Список 15.07.15» (пересланий раніше ОСОБА_1 ) із вкладенням файлу зі схемою перерахувань 15.07.2015 між ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Котлас», підприємств-нерезидентів, інших юридичних осіб «Системи» (список №1, список №2), зазначенням категорій платежів «расчеты внутри», «расчеты вне»; 12) лист від 16.07.2015 «Схема УН_Список1_Котлас (16.07.15)» (пересланий раніше ОСОБА_1 ) із вкладенням файлу зі схемою перерахувань 15.07.2015 між ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Котлас», підприємств-нерезидентів, інших юридичних осіб «Системи» (список №1, список №2), зазначенням категорій платежів «расчеты внутри», «расчеты вне»; 13) лист від 15.07.2015 (раніше переадресованим ОСОБА_1 ) ОСОБА_25 «Схеми УН_Котлас_Список 15.07.15» із вкладенням - схемою платежів по ланцюгу між ПАТ «Укрнафта» - ТОВ «Котлас» (список №1) - ВТФ «Авіас» - список №2, 3 - нерезидент; 14) лист від 20.07.2015 із вкладенням «УН обнуление 20.07.15» із зазначенням ланцюгу перерахувань ПАТ «Укрнафта» - ТОВ «Авалон Ойл» - ПАТ» ЗАпоріжнафтопродукт» - ТОВ «Фабрициус» - ПАТ «Укртатнафта».
Згідно з протоколом огляду від 21-23.08.2017 НЖМД, вилучених у м. Кременчук за місцем розташування ТОВ «Гарант-УТН», вилучено лист від 26.01.2016 користувача « ОСОБА_35 » на адресу користувачів « ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 (працівники Кременчуцької філії «Системи» з доменним іменем електронних адрес «ІНФОРМАЦІЯ_4») «О возврате допсоглашений с Укрнафтой» з пропозицією бухгалтерам зв`язатися з ОСОБА_1 із питання оформлення та відправки додаткових угод про продовження строків дії договорів про передоплату.
Зазначені характер, послідовність та сукупність дій ОСОБА_1, саме як службової особи, викладені в повідомленні про підозру в сукупності з поданими доказами є інформацією, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що вона могла вчинити правопорушення, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника на безпідставність висновків слідчого судді про те, що ОСОБА_1 має відношення до заволодіння нафтою, оскільки жодних дій, в тому числі підготовки типових договорів, вона не вчиняла, доручень та рішень про відвантаження нафти не приймала і приймати не могла, натомість візуванням актів прийому-передачі після відвантаження нафти лише фіксувався факт здійснення господарської операції, що дозволяло в майбутньому використовувати останні для доведення юридичного факту у вигляді отримання предмету договору, є необґрунтованим.
Окрім цього, оскільки вищевказане електронне листування вказує на можливу обізнаність ОСОБА_1 про задіяння ПАТ «Укрнафта» в систематично узгоджуваних схемах перерахування грошових коштів із ПАТ «Укрнафта» на підприємства «Системи» та не є явно і очевидно недопустимими, безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника про те, що підготовка договорів входила до її посадових обов`язків, взаємодія з контрагентами є звичайною практикою процесу розробки, погодження та укладення господарських договорів і не може свідчити про заволодіння грошовими коштами, обізнаність про те, що зазначені договори не будуть виконуватися, співучасть у злочині.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.
Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційної скарги сторони захисту його не спростовують.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про наявність ризиків того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним не залежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, слідчий суддя при встановленні цього ризику врахував, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання у Київській області, постійне місце роботи в ПАТ «Укрнафта», де працює з 2004 року, за місцем роботи характеризується позитивно, самостійно утримує та виховує малолітню дитину, яка з 18.09.2019 має статус «дитина-інвалід», потребує домашнього догляду, належним чином виконує свої процесуальні обов`язки, однак підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за який визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та досвід перетину кордону, що вказує на наявність загрози втечі підозрюваної за межі території України, навіть в умовах воєнного стану, можливості подальшого переховування на території іноземних країн. Усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 може використати наявні у неї засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Відтак, оскільки показання свідків мають значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею правильно взято до уваги, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу та під час вчинення інкримінованих їй дій працювала у ПАТ «Укрнафта», наразі перебуває на посаді начальника відділу продажу нафти та нафтопродуктів Департаменту забезпечення продажів ПАТ «Укрнафта», продовжує спілкуватися з працівниками ПАТ «Укрнафта», серед яких є свідки або особи, що можуть бути свідками у цьому кримінальному провадженні, а отже наділена потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковим довід апеляційної скарги захисника про те, що ризик впливу на свідків є необґрунтованим.
Також помилковим є твердження апеляційної скарги про відсутність приблизного переліку осіб, на яких ОСОБА_15 може здійснювати хоча б потенційний вплив, адже із резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що на цей час їй необхідно утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015, тобто з визначеним колом осіб.
Водночас, у своїй апеляційній скарзі прокурор зазначив про наявність ризику перешкоджання підозрюваною кримінальному провадженню іншим чином, проте не обґрунтував його існування жодним чином.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у таких межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_1 підозрюється за ч.5 ст.191 КК України в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, характер та обставини кримінального правопорушення, вартість майна, яким заволоділи внаслідок вчинення кримінального правопорушення (державні грошові кошти в сумі 2 570 532 936,97 грн та майно (нафта) у розмірі 10 772 349 239,52 грн), роль підозрюваної у вчиненні зазначеного злочину, обґрунтованість повідомленої їй підозри, майновий стан, а саме офіційні доходи, отримані за останні п`ять років (2018-2022 роки) в сумі 3 964 631 грн, наявність у власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, квартири за адресою АДРЕСА_2, автомобіля «Lexus RX 270», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, особисті обставини ОСОБА_1, зокрема, перебування на її утриманні малолітньої дитини, яка має статус «дитина-інвалід», котру підозрювана виховує самостійно, наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, та прийшов до обґрунтованого висновку, що застава у наведених у п.3 ч.5 ст.182 КПК України межах здатна забезпечити виконання нею покладених обов`язків, запобігти встановленим ризикам і має бути визначена у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 744 300,00 грн. Така застава буде для ОСОБА_1 значущою сумою, втрата якої спонукатиме до виконання покладених обов`язків, проте не є завідомо непомірною для з урахуванням наявних в неї грошових коштів та майна.
Відтак, безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя визначив непомірний для ОСОБА_1 розмір застави, чим фактично поклав на неї тягар із пошуку грошових коштів, так як з метою внесення застави остання була вимушена укласти договір позики.
Не можуть бути взяті до уваги судом доводи апеляційної скарги прокурора про те, визначений розмір застави не здатний гарантувати належне виконання підозрюваною своїх обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, тому на підставі п.3 ч.5 ст.182 КПК України потрібно визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 50 000 000 грн, що складає 19 362,04 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки стороною обвинувачення не доведено існування в цьому випадку виключних обставин, які б давали підстави для призначення ОСОБА_1 застави у розмірі, що перевищує граничний, передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 особливо тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, роль ОСОБА_1 у інкримінованому їй злочині, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що іншими, більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе. Менш суворий запобіжний захід, ніж застава, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.
Відтак, достатнім та дієвим є запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Застосування цього запобіжного заходу забезпечить мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного обмеження свободи підозрюваної.
Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не доведені обставини, визначені ч.1 ст.194 КПК України, для застосування до ОСОБА_1 застави. Не вбачає колегія суддів також підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.
При цьому, так як досудове слідство у провадженні триває і не виключена можливість встановлення органом досудового розслідування інших свідків, віднайдення нових доказів та з метою дотримання підозрюваною належної процесуальної поведінки, покладення на неї слідчим суддею обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги захисника про те, що покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не впливає на поведінку ОСОБА_1 та не сприяє досудовому розслідуванню, а лише додатково ускладнює її звичне життя, - помилковими.
Водночас, необхідність покладення на ОСОБА_1 обов`язку не відлучатися з м. Києва без дозволу, про яку зазначає у своїй апеляційній скарзі прокурор, створює надмірний тягар для підозрюваної, адже вона мешкає у Київській області, а працює в м. Києві. Тому слідчий суддя правильно сформулював цей обов`язок як «не відлучатися за межі Київської області (крім поїздок до м. Києва) без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 та суду».
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційних скарг про те, що наявні підстави для скасування ухвали слідчого судді. Відтак, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_45 та захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_47 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 вересня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_48
Судді: ОСОБА_49
ОСОБА_50