Document No. 107054772

Справа № 991/4889/22

Провадження 1-кс/991/4908/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_15, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_16, прокурора ОСОБА_17, підозрюваного ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_18, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_20, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_20, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018, досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому детектив просить: застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн., а також покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 ; працівниками Рахункової палати: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ; здати на зберігання до відповідного органу державної владиусі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в тому, що у період з 01.09.2017 до 15.03.2018 включно, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив істотну шкоду інтересам держави та юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України;

2) наявні ризики того, що ОСОБА_1 може протидіяти кримінальному провадженню шляхом вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;

3) запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава неможливо. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання фактично є віддзеркаленням обов`язків, котрі і так покладаються на підозрюваного відповідно до приписів ст. 42 КПК України і у даному випадку без додаткових важелів стримування від неправомірної поведінки не зможе запобігти наявним ризикам, застосування ж домашнього арешту враховуючи наявні ризики та особу підозрюваного не відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, адже в умовах домашньої ізоляції, проте маючи доступ до засобів онлайн комунікації підозрюваний здатен як впливати на свідків (прямо чи опосередковано) так і перешкоджати провадженню іншим чином. Зі свого боку, заяв/ клопотань про особисту поруку щодо підозрюваного ОСОБА_1 до органу досудового розслідування не надходило;

4) враховуючи розмір збитків завданих кримінальним правопорушенням у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, встановлені ризики та його майновий стан вбачається, що лише застава у максимальному розмірі для нетяжкого злочину здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, а саме розмір такої застави має складати 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн;

5) існує обґрунтована необхідність відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладення на підозрюваного відповідних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування з певними особами; повідомляти про зміну місця проживання/роботи; здати на зберігання документи для виїзду за кордон. Під час проведення Рахунковою палатою аудиту ефективності використання коштів державного бюджету та управління державним майном Апаратом Верховної Ради України, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, працівники Рахункової палати, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 15.05.2020 ознайомлювались з матеріалами Кримінального провадження, у зв`язку з чим обґрунтованим є покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку утримуватися від спілкування з вказаними вище працівниками Рахункової палати.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_20 доводи клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання з викладених у ньому підстав.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_18 заперечував проти доводів клопотання, просив у задоволенні клопотання детектива відмовити з тих підстав, що (1) підозра у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 злочину є необгрунтованою, оскільки 03.10.2016 ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_1, після чого були виявлені певні недоліки у проведених внутрішніх роботах у відповідній квартирі, внаслідок чого з вересня 2017 року по травень 2018 року в квартирі ніхто не проживав, оскільки там проводилися будівельні роботи; у вказаній квартирі ОСОБА_1 зареєструвався 28.03.2018 р., належні докази на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 у вказаний період у матеріалах справи відсутні, а надані докази не свідчать про систематичне перебування ОСОБА_1 у цій квартирі, перебування останнього за вказаною адресою обумовлено тим, що у сусідній квартирі проживає рідний брат ОСОБА_1 ; (2) ризики, заявлені стороною обвинувачення, відсутні, жодними належними доказами не підтвердженні, зі свого боку, ОСОБА_1 протягом часу здійснення досудового розслідування виявляв належну процесуальну поведінку, здійснюючи виїзди за кордон, він завжди повертався на Україну, обмеження, які існують внаслідок запровадження воєнного стану на території України, не дозволяють покинути територію України; жоден з допитаних свідків у Кримінальному провадженні не вказав на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину, працівники Рахункової палати взагалі не допитувалися як свідки. Додатково зазначив, що сторона захисту не заперечує проти того, що ОСОБА_1 був народним депутатом України VIII скликання та отримував грошові кошти в якості компенсації вартості оренди житла.

Підозрюваний ОСОБА_1 позицію захисника підтримав, просив у задоволенні клопотання детектива відмовити, додатково зазначив, що з 24.02.2022 територію України не залишав, виїзди за кордон здійснювалися виключно в інтересах держави, не має наміру здійснювати виїзди з України з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, у квартирі АДРЕСА_1 не проживав у період з вересня 2017 року по травень 2018 року, його перебування за вказаною адресою викликано тим, що у сусідній квартирі проживає його рідний брат, документи на підтвердження права власності брата на відповідну квартиру є в наявності та будуть в подальшому надані.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

Згідно ч.ч. 1-2 статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується. В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого ; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини ; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З огляду на зазначені положень закону, слідчому судді під час визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в зазначеному детективом розмірі виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та чи є підозра обґрунтованою; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) обґрунтованість заявленого детективом розміру застави.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, мають бути надані підозрюваному не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Згідно матеріалів справи (Том № 1 а. 293), копію клопотання підозрюваний ОСОБА_1 отримав 24.10.2022, тобто, більше ніж за три години до початку розгляду клопотання слідчим суддею, що свідчить про виконання вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що у період з 01.09.2017 до 15.03.2018 включно, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив істотну шкоду інтересам держави та юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

24.10.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, що підтверджується підписом ОСОБА_1 (а. 284-291, том 1).

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників. Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Згідно з пунктом 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами, зокрема у ст. 364 КК України, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування. Отже, набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги до часу припинення повноважень 15.03.2018, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.

З метою належного виконання обов`язків і здійснення народними депутатами України визначених Конституцією України і законами України повноважень, реалізація яких спрямована на забезпечення непорушності суверенітету і незалежності України, блага Вітчизни і добробуту Українського народу, Законом передбачено низку гарантій, якими за визначених Законом умов має право скористатися народний депутат України. Водночас для реалізації таких гарантій визначені Законом державні органи чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи за зверненням народного депутата України як представника законодавчої гілки влади зобов`язані вчинити певні дії.

Зокрема в ч. 1 ст. 35 Закону визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму).

Водночас умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

Чинним Цивільним кодексом України в ст. 379 ЦК України надано визначення житла фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них, у зв`язку з чим наявність у власності квартири, житлового будинку або іншого житлового приміщення свідчить про забезпеченість особи житлом.

Статтею 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Пунктом 10 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 р. № 769, визначено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат здійснює через Управління справами. Отже, саме Управління справами Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120) здійснювало нарахування грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, які видавались народним депутатам на виконання вимог ст. 35 Закону.

Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.01.2016 № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким, ОСОБА_1, підписавши 18.02.2016, подав до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ».

Так, 03.10.2016 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.10.2016 став власником квартири АДРЕСА_1, у якій став проживати з 01.09.2017. Тобто, з 01.09.2017 ОСОБА_1 став забезпеченим житлом у місті Києві в розумінні положень ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України.

31.08.2017 ОСОБА_1, будучи народним депутатом України VIII скликання, усвідомлюючи, що не має права на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера через забезпеченість житлом у місті Києві, маючи на меті отримати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, використав обумовлені статусом народного депутата України гарантії всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались, підписав та подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України заяву, яка була зареєстрована 04.09.2017 за вх. № 199191 в Апараті Верховної Ради України, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок відкритий в ПАТ «КОМІНВЕСТБАНК».

ОСОБА_1 як народний депутат України достовірно знав положення Закону України «Про статус народного депутата України», а тому, відповідно, й про відсутність у нього підстав для отримання компенсації вартості винайму готельного номера з моменту набуття у власність квартири у місті Києві.

ОСОБА_1 усвідомлював, що зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою), не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України про наявність у нього житла в місті Києві з метою безпідставного отримання грошових коштів за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання грошових коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть видавати йому грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера. Тому ОСОБА_1 був переконаний, що за будь-яких обставин, не повідомляючи Управління справами Апарату Верховної Ради України про відсутність права на отримання компенсації та звертаючись із заявою про видачу шляхом перерахування йому безпосередньо на особистий картковий рахунок коштів як компенсації за оренду житла чи винайм готельного номера, отримає таку неправомірну вигоду за рахунок бюджетних коштів, що призведе до істотної шкоди охоронюваним інтересам у виді протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених законом на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права - Управління справами Верховної Ради України.

16.03.2018 внаслідок припинення повноважень народного депутата України VIII скликання ОСОБА_1 перестав отримувати грошові кошти для компенсації вартості оренди житла, припинивши таким чином вчинювати кримінальне правопорушення.

Отже, ОСОБА_1, будучи службовою особою і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) всупереч інтересам служби, шляхом звернення про видачу йому грошових коштів для компенсації вартості оренди житла шляхом перерахування на його особистий картковий рахунок та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві, та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви, у період з 01.09.2017 до 15.03.2018 включно отримав для себе неправомірну вигоду у виді отриманої компенсації вартості оренди житла без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви 31.08.2017 Управління справами Верховної Ради України у період з 01.09.2017 до 15.03.2018 включно перерахувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла в сумі 117 650,00 грн. Отже внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_1 щодо отримання ним неправомірної вигоди Управлінню справами Верховної Ради України (на сьогодні Управлінню справами Апарату Верховної Ради України) як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено істотну шкоду, яка полягає у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 117 650,00 грн (що більше ніж у 133 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018).

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні нетяжкого корупційного злочину (частина 4 статті 12, Примітка 1 статті 45, ч. 1 ст. 364 КК України),

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

-присягою народного депутата України VIII скликання ОСОБА_1 від 27.11.2014 (а. 118, том 1), згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 був народного депутата України VIII скликання;

-заявою народного депутат ОСОБА_1 від 31.08.2017 про перерахування коштів для компенсації вартості винайму житла на картковий рахунок, яка зареєстрована в Апараті ВРУ від 04.09.2017 вх. №199161 (а. 116-117, том 1), згідно якої вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 як народний депутат з 01.09.2017 по 15.03.2018 отримував грошові кошти в якості компенсації вартості оренди житла;

-висновком експерта за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 20.11.2019 №2093,2109/19-23 (а. 234-248, том 1), згідно якого вбачається, що підпис в вищезазначеній заяві належить ОСОБА_1 ;

-листом Першого заступника Керівника апарату Верховної Ради України від 15/22-1549 від 27.12.2018, додатком до листа від 27.12.2018 № 15/22-1549 у вигляді списку народних депутатів України восьмого скликання, які скористались правом отримання коштів для компенсацій вартості оренди житла та винайму готельного номера (а. 88-109, том 1), згідно якого вбачається, що з 27.11.2014 р. по 2018 рік включно ОСОБА_1 як народний депутат з отримував грошові кошти для компенсації вартості оренди житла;

-договором купівлі-продажу квартири від 03.10.2016 зареєстрованим за № 1282, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (а. 123-125, том 1), інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 149068349 від 11.12.2018, № 312484006 від 17.10.2022 (а. 264-268, том 1), згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1, яка з 03.10.2016 по сьогоднішній день перебуває у його власності;

-показами свідків (а. 137-139, 145-149, 150-181, том 1), у відповідності до яких вбачається, що ОСОБА_1 у 2017-2018 роках близько 6 місяців орендував кімнату в квартирі АДРЕСА_2, яке є власністю ОСОБА_2, однак договір оренди не укладався, жодних обов`язків щодо оплати у ОСОБА_1 не було, грошові кошти надавалися власнику кімнати добровільно, при цьому декларація про доходи (отримання грошових коштів від оренди кімнати) була подана нею у 2019 році (показання ОСОБА_2 ); будинок АДРЕСА_3 був зданий в експлуатацію в 2016 році, ОСОБА_1 був незадоволений якістю виконаних внутрішніх робіт у квартирі № 21, які придбав, забудовник виправляв відповідний недоліки тривалий час, після усунення яких складено акт огляду, ключі від квартири були передані ОСОБА_1 весною 2017 року (показання ОСОБА_4 ); ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (показання ОСОБА_5, ОСОБА_6 ); показаннями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14 підтверджується порядок отримання народними депутатами грошових коштів в якості компенсації за оренду житла або винайму готельного номеру, розміру такої компенсації;

-протоколом огляду інформації від 13.10.2020, складеного за результатом огляду відомостей щодо з`єднань абонента з телефонним номером НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_1, що підтверджується відомостями з особової картки народного депутата України ОСОБА_1 (а. 122, том 1), за період з 01.09.2017 по 15.03.2018 (а. 190-215, том 1), у відповідності до якого вбачається, що у вказаний період часу абонент з вказаним номером систематично, найчастіше у нічний час, перебував в зоні дії базових станцій, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

-інформацією, отриманою від Печерського районного відділу Управління поліції в м. Києві листом № 411/29/18/01-2020 від 22.10.2020 (а. 216-228, том 1) щодо взяття та зняття з-під охорони квартири АДРЕСА_1 в період з 01.06.2017 по 20.03.2018 - встановлення/виключення сигналізації відбувалося і у нічний час доби;

-інформацією, отриманою від ІДС «Еліт-таксі» вих. № 11/10 від 13.10.2020 (а. 230-233, том 1) щодо кількості здійснених замовлень послуг таксі з номеру телефону, яким користується ОСОБА_1, за період з 01.10.2016 по 01.04.2018;

-висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 1589 від 11.11.2019 (а. 249-263, том 1), згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви 31.08.2017 Управління справами Верховної Ради України

у період з 01.09.2017 до 15.03.2018 (включно) перерахувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла в сумі 117 650,00 грн.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави та покладення на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, той факт, що останній підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За такого, обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Доводи сторони захисту про те, що перебування ОСОБА_1 в зоні дії базових станції, де розташована квартира АДРЕСА_1, не свідчить про систематичне його перебування в цій квартирі та не підтверджує факт його проживання там, оскільки у сусідній квартирі проживає його рідний брат, у якого ОСОБА_1 періодично перебував, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних доводів, а саме, що в сусідній з квартирою АДРЕСА_1 квартирі проживає рідний брат ОСОБА_1 .

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Детективом у клопотанні зазначено, що наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_1 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 177 КПК, у Кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) а також, зокрема, можливим призначенням покарання у вигляді позбавлення волі (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1, передбачає покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, яке може бути призначене відносно ОСОБА_1 у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_1 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, про відсутність перешкод для ОСОБА_1 покинути територію України свідчить також і наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер № НОМЕР_2, виданий 11.02.2015 (дійсний до 11.02.2025), згідно відомостей, які містяться в інформаційній базі даних Державної міграційної служби України (особова картка, а. 63, том 1), що свідчить про існування можливості в будь-який момент виїхати за межі України, враховуючи досвід підозрюваного щодо перетину кордону в період протягом 2017-2022 років відповідно до відомостей, наявних в системі ДПС України «Аркан» (а. 281-282, том 1), та згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2021 рік, щодо наявності у власності ОСОБА_1 майна та інформації про отримані ним доходи (а. 264-280), про існування можливості в будь-який момент виїхати за межі України свідчать достатні грошові активи для тривалого та/або постійного перебування за кордоном.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Так, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2500-IX від 15.08.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із веденням воєнного стану Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Зі свого боку, відповідно до інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», встановлено, що ОСОБА_1 у травні та вересні 2022 року перетинав державний кордон України, що може свідчити про можливість підозрюваного під час дії обмежень щодо виїзду за кордон, пов`язаних з веденням воєнного стану, усвідомлюючи ймовірність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, в тому числі за кордоном, існує, однак є невеликим з огляду на те, що ОСОБА_1 є Головою Рахункової палати, має позитивну характеристику за місцем роботи, має малолітню дитину на утриманні, за першим викликом з`явився особисто до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ризик здійснення ОСОБА_1 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що ОСОБА_1 двічі обирався народним депутатом України, а отже може мати зв`язки з керівництвом Апарату Верховної Ради України, діючими народними депутатами України, які безпосередньо можуть впливати на працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України, які є свідками у даному кримінальному провадженні, крім того, наразі ОСОБА_1 є Головою Рахункової палати, а тому існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може використовувати свій статус, посаду, зв`язки та впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вплинути на його хід не підтверджено матеріалами клопотання.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із заставою є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав детектив у клопотанні, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вже зазначалось вище, стороною обвинувачення доведено, що повідомлена ОСОБА_1 підозра у вчиненні інкримінуємого йому злочину є обгрунтованою, ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені стороною обвинувачення, існують, що свідчить про наявність підстав для застосування до підозрюваного в цьому кримінальному провадженні запобіжного заходу.

Приймаючи рішення про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя, крім іншого, враховує особу підозрюваного ОСОБА_1 та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється останній.

Так, у період вчинення кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_1 був народним депутатом України VIII скликання, у відповідності до Присяги ОСОБА_1 (а. 118, том 1), останній 27.11.2014 склав присягу на вірність Україні перед Верховною Радою України, зокрема, присягнув додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників, скріпив присягу особистим підписом під її текстом, зокрема, обов`язки народного депутата, передбачені Законом України «Про статус народного депутата України» щодо додержання ним як народним депутатом вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержання присяги народного депутата України, додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики, що, серед іншого, передбачає заборону використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях.

Зі свого боку, встановлені в ході досудового розслідування обставини свідчать про те, що ОСОБА_1, будучи народним депутатом України VIII скликання і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) всупереч інтересам служби, шляхом звернення про видачу йому грошових коштів для компенсації вартості оренди житла шляхом перерахування на його особистий картковий рахунок та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві, та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви, у період з 01.09.2017 до 15.03.2018 включно отримав для себе неправомірну вигоду у виді отриманої компенсації вартості оренди житла без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», а саме грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив істотну шкоду інтересам держави та юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, яка полягає у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 117 650,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного корупційного злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, слідчий суддя дійшов висновку про те, що іншими, більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та зможе запобігти встановленим ризикам, що свідчить про обґрунтованість клопотання детектива в цій частині.

Разом з тим, слідчим суддею береться до уваги особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_1 (вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання та місце роботи).

Проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб повністю виключити встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни в ч.5 ст.182 КПК України, для визначення розміру застави як розрахункова величина застосовувалась мінімальна заробітна плата.

Пунктом 16 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Тобто у вказаній нормі закону розмір мінімальної заробітної плати визначено як розрахункова величина, яка застосовується в розмірі встановленому на 01 січня відповідного року.

Частиною 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2022 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 2481грн.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання.

Під час судового розгляду встановлено, що у відповідності до наданого детективом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№ інформаційної довідки 312484006 від 17.10.2022, а.267-268, том 1), щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2021 рік (а. 271-280, том 1) вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5, а також двох земельних ділянок загальною площею 1390 кв. м. та 8061 кв. м., автомобілем марки Toyota, 2016 року випуску, за 2021 рік отримав доходи у розмірі більш трьох мільйонів гривень, має заощадження у вигляді готівкових грошей в розмірі 100 000 доларів США.

З огляду на зазначене, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного ОСОБА_1, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застава саме у граничному розмірі, визначеному пунктом 1 частини 5 статті 182 КПК України, є достатньою аби забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, запобігти встановленим ризикам, та вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, адже така застава з одного боку не є завідомо непомірною для підозрюваного з урахуванням наявних в нього грошових коштів та майна, а з іншого боку забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді або суду;

2)повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3)утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 з приводу обставин, які розслідуються в кримінальному провадженні №42018000000002581, а також з працівниками Рахункової палати: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з приводу обставин, які розслідуються в кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22.10.2018 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом. Таким чином, саме таким повинно бути формулювання даного обов`язку.

Що стосується покладання на підозрюваного обов`язку з працівниками Рахункової палати: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з приводу обставин, які розслідуються в Кримінальному провадженні, то слідчим суддею встановлено, що в ході проведення Рахунковою палатою аудиту ефективності використання коштів державного бюджету та управління державним майном Апаратом Верховної Ради України, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, працівники Рахункової палати, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 15.05.2020 ознайомлювались з матеріалами Кримінального провадження, що підтверджується матеріалами клопотання (протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 15.05.2020, а. 188-189, том 1), отже їм стали відомі відомості досудового розслідування, що становлять таємницю, що свідчить про обґрунтованість покладення на підозрюваного відповідного обов`язку.

Що стосується покладення на підозрюваного обов`язку «здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України», то в цій частині клопотання детектива не підлягає задоволенню з огляду на те, що ОСОБА_1 є Головою Рахункової палати, на виконання своїх посадових обов`язків є необхідним здійснення ним виїздів за кордон, що буд неможливим внаслідок покладення відповідного обов`язку. Запобігти ризику переховування від органу досудового розслідування та суду можливо і шляхом покладення таких обов`язків як прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді або суду, повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Зазначені обов`язки відповідно до положень статті 205 діють з моменту оголошення ухвали і будуть діяти до внесення застави, а тому покладання на підозрюваного обов`язків зменшить встановлені ризики до внесення застави або застосування іншого запобіжного заходу.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

З огляду на зазначені положення закону, строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків слід встановити два місяці, тобто, до 27 грудня 2022 року включно, що відповідає положенням ч. 7 ст. 194 КПК України.

При цьому, виходячи з положень ч. 7 ст. 194 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє свою дію після закінчення строку, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, і обов`язки скасовуються.

Крім того, відповідно до положень статті 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 194, 196, 200, 205, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_3

Визначений розмір застави підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покласти на строк дії ухвали на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 з приводу обставин, які розслідуються в кримінальному провадженні №42018000000002581, а також з працівниками Рахункової палати: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з приводу обставин, які розслідуються в кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22.10.2018 р.

Попередити підозрюваного ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17

Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - два місяці, до 27 грудня 2022 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_15