- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
Справа № 991/6646/20
Провадження № 11-кп/991/95/22
Головуючий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
УХВАЛА
22 грудня 2022 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 28 вересня 2022 року та вирок Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2022 року, а також апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
28 вересня 2022 року, у межах кримінального провадження № 52019000000000120 від 14 лютого 2019 року, Вищий антикорупційний суд (далі - суд першої інстанції) постановив ухвалу про визнання доказів очевидно недопустимими (далі - ухвала від 28 вересня 2022 року).
11 листопада 2022 року, у вказаному кримінальному провадженні, суд першої інстанції ухвалив вирок (далі - вирок від 11 листопада 2022 року), яким:
ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), визнав невинуватим та виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень;
ОСОБА_5, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, визнав невинуватою та виправдав в зв`язку із недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. ОСОБА_5 визнав винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначив їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 (один) рік. Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_5 від покарання за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим вироком суд першої інстанції також вирішив питання щодо заходів забезпечення, речових доказів та процесуальних витрат.
19 грудня 2022 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, разом з матеріалами кримінального провадження, надійшли апеляційна скарга прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 на ухвалу від 28 вересня 2022 року та вирок від 11 листопада 2022 року, а також апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, на вирок від 11 листопада 2022 року.
Перевіривши апеляційні скарги на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суддя дійшла до таких висновків.
Апеляційні скарги на вирок від 11 листопада 2022 року подані належними особами, відповідно до вимог ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у строк, установлений ст. 395 цього Кодексу, а їхня форма та зміст відповідає вимогам ст. 396 цього Кодексу.
Отже, перешкод для прийняття апеляційних скарг на вирок від 11 листопада 2022 року суддею не встановлено, а тому апеляційне провадження в цій частині підлягає відкриттю.
Щодо апеляційної скарги прокурора на ухвалу від 28 вересня 2022 року суддя зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ст. 129 Конституції України).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2019 року в справі № 494/6/18).
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується у порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, виступає Кримінальний процесуальний кодексу України (далі - КПК України).
Так, за приписами статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Отже, системний аналіз вищевказаних положень чинного кримінального процесуального закону дозволяє дійти висновку, що ухвала від 28 вересня 2022 року про визнання доказів очевидно недопустимими окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З мотивів наведених вище, суддя доходить висновку про відсутність законних підстав для прийняття до апеляційного розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 28 вересня 2022 року, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
Разом з тим, з урахуванням поданої прокурором апеляційної скарги на вирок від 11 листопада 2022 року, а також з огляду на положення ч. 2 ст. 392 КПК України, суддя звертає увагу прокурора, що оцінка його запереченням проти ухвали від 28 вересня 2022 року буде надана за результатами розгляду апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції.
Керуючись ст. 392, 393, 395, 396, 398, 399, 400-403, 418, 419, 532 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Відкрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2022 року.
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 28 вересня 2022 року.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження, разом із копіями апеляційних скарг та інформацією про їхні права й обов`язки.
Встановити учасникам судового провадження строк для подання в письмовій формі заперечення на апеляційні скарги - 5 (п`ять) днів з моменту отримання копії ухвали.
Запропонувати учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або клопотання про їх витребування.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у відкритті провадження до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення . В іншій частині ухвала є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_2