- Presiding judge (HACC): Mykhailenko V.V.
Справа № 991/174/23
Провадження 1-кп/991/1/23
У Х В А Л А
01 лютого 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника адвоката ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2021 за № 42021000000002735, за обвинуваченням
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Львів, Львівська область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021000000002735, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК України.
1.1.У підготовчому судовому засіданні 01.02.2023 захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
1.2.Клопотання мотивовано тим, що обвинувальний акт складений неуповноваженим суб`єктом стосовно особи, яка до того не набула процесуального статусу підозрюваного, а викладене у ньому обвинувачення є неконкретизованим.
1.3.Захисник зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 нібито складене заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8, а вручене прокурором САП ОСОБА_5 . Натомість статтею 298-4 КПК України передбачено, що таке повідомлення має бути складене дізнавачем за погодженням із прокурором.
1.4.Захисник зазначає, що ОСОБА_8 не входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42021000000002735, тому не мав доступу до матеріалів досудового розслідування, не міг встановити достатність доказів та скласти відповідну підозру про вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що оскільки підозра складена безпідставно та неуповноваженим суб`єктом, ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного.
1.5.Статтею 301 КПК України передбачено, що у випадку досудового розслідування кримінальних проступків обвинувальний акт має бути складений не дізнавачем, а виключно прокурором.
1.6.За твердженням захисника, підстави виникнення відповідного фінансового зобов`язання та факт обізнаності про нього є ключовими для належної підготовки юридичного захисту, оскільки вони є визначальною для інкримінованої умисної форми вини та сприйняття відомостей, які були внесені до відповідної декларації, як завідомо недостовірні. Відсутність в обвинувальному акті будь-яких відомостей щодо обізнаності ОСОБА_7 про наявність у нього фінансового зобов`язання призводить до невідповідності цього обвинувального акта диспозиції статті 366-2 КК України щодо форми вини та сприйняття задекларованих відомостей та є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору. В обвинувальному акті не зазначені всі обставини, які підлягають доказуванню, не вказано конкретної дати, коли ОСОБА_7 дізнався про наявне у нього фінансове зобов`язання.
1.7.З огляду на викладене захисник просить повернути обвинувальний акт прокурору.
2.В судовому засіданні обвинувачений підтримав подане захисником клопотання та просив його задовольнити. Прокурор проти задоволення клопотання заперечив. Зауважив, що вручення повідомлення про підозру та складення обвинувального акту здійснене у відповідності до вимог кримінального-процесуального законодавства, оскільки обвинувачений відноситься до категорії осіб, кримінальне провадження щодо яких містить певні особливості. Щодо змісту обвинувального акту, то в ньому логічно, структуровано та зрозуміло описано момент виникнення обізнаності обвинуваченого про його фінансове зобов`язання.
3.Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам статті 291 КПК України, та чи не містить він положень, що суперечать одне одному.
3.2.Щодо твердження захисника про складання повідомлення про підозру неуповноваженим суб`єктом.
3.2.1.Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру (том 1, а.с. 120-128), ОСОБА_7 у результаті позачергових виборів народних депутатів України, які відбулися 21.07.2019, обраний народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі № 124.
3.2.2.За загальним правилом письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку складається дізнавачем за погодженням з прокурором у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 298-4 КПК України).
3.2.3.Випадки повідомлення про підозру регламентовані статтею 276 КПК України. Водночас абзацом 5 частини 1 вказаної статті передбачено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 481 КПК України письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
3.2.4.Отже, нормами Кримінального процесуального кодексу України передбачені додаткові гарантії у разі здійснення кримінального провадження щодо народного депутата України, які є спеціальними відносно загального порядку складення письмового повідомлення про підозру, передбаченого статтею 298-4 КПК України.
3.2.5.Щодо невходження ОСОБА_9 до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні Суд зауважує, що статтею 37 КПК України передбачений порядок призначення та заміни прокурора (групи прокурорів) у конкретному кримінальному провадженні, який визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.
3.2.6.Кримінальним процесуальним законом передбачено незмінність участі призначеного прокурора у кримінальному провадженні (частина 2 статті 37 КПК України), крім випадків, якими чітко регламентовано участь іншого прокурора.
3.2.7.Аналіз норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що Генеральний прокурор та його заступники (в тому числі, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) за своїми посадами наділені більш широкими процесуальними повноваженнями в будь-якому кримінальному провадженні, незалежно від їх участі в досудовому розслідуванні. Зазначені особи в силу займаної посади мають інші процесуальні обов`язки, які надають їм право брати участь у кримінальному провадженні, хоча вони можуть не входити до складу групи прокурорів і не бути процесуальними керівниками.
3.2.8.Такі повноваження є винятковими та не залежать від здійснення заступником Генерального прокурора процесуального керівництва у кримінальному провадженні у складі групи прокурорів, оскільки не можуть бути передоручені іншим прокурорам чи слідчим.
3.2.9.Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року, справа 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19.
3.2.10.Відтак Суд дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 складено уповноваженим суб`єктом.
3.3.Щодо твердження захисника про складання обвинувального акта неуповноваженим суб`єктом.
3.3.1.Обґрунтовуючи своє клопотання у цій частині, захисник посилається на норми статті 301 КПК України. Водночас частиною 2 цієї статті передбачено, що прокурор зобов`язаний не пізніше трьох днів після отримання матеріалів дізнання разом з повідомленням про підозру, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, протягом двадцяти чотирьох годин здійснити одну із зазначених дій:
1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, - про негайне звільнення затриманої особи;
2) повернути дізнавачу кримінальне провадження з письмовими вказівками про проведення процесуальних дій з одночасним продовженням строку дізнання до одного місяця та звільнити затриману особу (у разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу);
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або про звільнення від кримінальної відповідальності;
4) у разі встановлення ознак злочину направити кримінальне провадження для проведення досудового слідства.
3.3.2.Як вбачається з матеріалів справи та відповідного супровідного листа від 10.01.2023 № 16/1/2-20207-22 (том 1, а.с. 1), до Вищого антикорупційного суду 10.01.2023 з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 420201000000002735 від 30.12.2021 звернувся саме прокурор.
3.3.3.Водночас безпосереднє складання обвинувального акта регулюється статтею 291 КПК України, відповідно до якої обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
3.3.4.Відтак твердження захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам статті 301 КПК України не відповідають дійсності, оскільки вказана стаття не регулює порядок його складання.
3.4.Щодо твердження захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.
3.4.1.Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
3.4.2.Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Оскільки захисником порушене питання про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, Суд досліджує дотримання стороною обвинувачення формальних і змістовних вимог до цього процесуального рішення. Положеннями частини 2 статті 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
3.4.3.Отже, пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено необхідність зазначення викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
3.4.4.Зазначаючи про невиконання вимог пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України, захисник стверджує, що в обвинувальному акті відсутні вказівки на час, коли саме та у якій формі ОСОБА_10 дізнався про наявність у нього фінансового зобов`язання. На думку захисника, відсутність в обвинувальному акті зазначення таких обставин не відповідає передбаченій статтею 366-2 КК України формі вини у вигляді умислу.
3.4.5.Суд зауважує, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
3.4.6.Водночас пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з недоведеністю форми вини, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі N 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.
3.4.7.Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
3.4.8.В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам статті 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду. Водночас фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення включно з доведеністю умисної форми вини, а також правова кваліфікація кримінального правопорушення є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в особливому процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.
4.З огляду на викладене, у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту слід відмовити.
Керуючись статтями 276, 290, 314, 376, 481 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта відмовити .
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
3. Повний текст ухвали оголошений 06.02.2023.
Головуючий суддя ОСОБА_11
Судді
ОСОБА_12