- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
Справа № 991/264/23
Провадження 1-кп/991/4/23
УХВАЛА
28 лютого 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8,
захисників ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Кіровоград, громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 358 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52022000000000215 від 12.08.2022.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.02.2023 призначено судовий розгляд цього кримінального провадження.
24.02.2023 прокурор звернувся із клопотанням, у якому просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладені на ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Кіровоградської області, в якій вона проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, обвинуваченим ОСОБА_8 ;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_13 та обвинуваченою ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження № 52022000000000215 від 12.08.2022;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
1.Обгрунтування клопотання
Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.09.2022 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн та покладено виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.12.2022 продовжений до 28.02.2023 включно.
Необхідність продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за змістом клопотання обумовлена:
- існуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 358 КК України;
- існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні), які з часу застосування запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Прокурор вважає, що застосування до ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, зменшення обсягу покладених обов`язків чи непокладення на обвинувачену жодного із обов`язків, з огляду на існуючі ризики, не зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку під час судового розгляду.
2. Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, підтримав з наведених у ньому підстав. Просив клопотання задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_9 зазначили про безпідставність клопотання, зокрема, з огляду на відсутність ризиків про які зазначається у клопотанні.
Водночас зазначили, що не заперечують проти покладення обов`язків, зазначених у клопотанні, у тому числі з огляду на те, що частина з них є процесуальними обов`язками обвинуваченої незалежно від застосування запобіжного заходу. Водночас просили скасувати обов`язок «не відлучатися з Кіровоградської області, в якій вона проживає, без дозволу прокурора або суду», аргументуючи це необхідністю періодичних виїздів за межі Кіровоградської області для вирішення побутових питань та отримання послуг, у тому числі медичних, у інших областях.
Заслухавши доводи прокурора, обвинувачену та її захисника, дослідивши матеріали клопотання суд дійшов таких висновків.
3. Оцінка та мотиви суду
Згідно з наданими матеріалами ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.12.2022 ОСОБА_6 продовжено на два місяці, до 28.02.2023 включно, строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на неї у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Кіровоградської області, в якій вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, з можливістю відвідування Черкаської та Одеської областей в період до 31.01.2023;
- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, підозрюваним ОСОБА_8 ;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_13 та підозрюваною ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження № 52022000000000215 від 12.08.2022;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Одним із запобіжних заходів є застава (п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України).
За змістом ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України у разі застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, зокрема застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Частина 7 ст. 194 КПК України регламентує, що обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у ст. 194 КПК України. Означеною нормою, передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд має дослідити та встановити такі обставини:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне провадження № 52022000000000215 від 12.08.2022 знаходиться на стадії судового розгляду. Метою цієї стадії, з огляду на загальні засади кримінального провадження та главу 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості чи невинуватості певної особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, згідно із встановленим порядком дослідження доказів.
З огляду на це, суд вважає, що на стадії судового розгляду відсутня необхідість встановлення наявності обґрунтованої підозри.
Разом з цим, суд враховує, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 358 КК України, декілька разів було предметом судового контролю слідчим суддею під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків. Також встановлені обставини щодо вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 зазначені прокурором в обвинувальному акті, що надійшов до суду.
3.1. Щодо існування ризиків
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування на цей час таких ризиків, що визначені у ст. 177 КПК України:
- ризик переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
3.1.1 Ризик переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду
В обґрунтування твердження про існування цього ризику прокурор посилається на:
- тяжкість та характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, один із яких є тяжким корупційним злочином;
- неможливість звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення корупційного злочину, обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна;
- наявність засобів та можливостей для переховування від правоохоронних органів і суду з огляду на наявність вищої юридичної освіти та досвіду роботи у суді.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_6, встановлений під час досудового розслідування, не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 . Так, зокрема, санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Цей злочин є корупційним, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. Злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, також передбачає, у тому числі і покарання у виді позбавлення волі.
Означена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд вважає, що з направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.
Про актуальність цього ризику вказують і умови в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжного заходу та покладення обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку, що ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду є актуальним та виправдовує покладення певних обов`язків, пов`язаних із його існуванням.
3.1.2 Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
Згідно з доводами, наведеними у клопотанні, актуальність цього ризику пов`язана із авторитетом посади помічника судді, яку займала ОСОБА_6 .
Прокурор зазначає, що за час роботи у Кіровському районному судді м. Кіровограда ОСОБА_6 здобула певний авторитет та широке коло знайомств серед працівників правоохоронних і судових органів. Використовуючи свої зв`язки та службове становище судді може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, на свідків, які є працівниками Кіровського районного суду м. Кіровограда, з метою зміни останніми показань, надання ними неправдивих показань.
Вважає, що не будучи обмеженою наявністю запобіжного заходу та відповідними обов`язками ОСОБА_6 зможе безперешкодно спілкуватися із іншими обвинуваченими в цьому кримінальному провадженні, узгоджувати та координувати дії, які направлені на викривлення даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, впливати на інших суддів, зокрема на розгляді справ у яких свідок ОСОБА_12 є стороною, з метою тиску на неї.
Оцінивши доводи клопотання, суд погоджується, що на теперішній час продовжує існувати ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд, у першу чергу, виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 224, 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто внаслідок допиту на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків зберігає свою актуальність протягом усього строку досудового провадження, а також і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків.
На переконання суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із її особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
У контексті існування цього ризику суд також враховує обставини цього кримінального провадження та характер інкримінованого ОСОБА_6 злочину. Так, ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.
З огляду на вищенаведені обставини, суд вважає, що заявлений прокурором ризик щодо можливості обвинуваченою ОСОБА_6 здійснювати спроби впливу на свідків з метою спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності, є обґрунтованим.
3.2. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків
При вирішенні питання обґрунтованості продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд має оцінити усі обставини в сукупності, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого; репутацію обвинуваченої; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів.
Суд враховує:
- тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 злочинів. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 358 КК України. За своїм характером, злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна;
- актуальність ризиків переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Доведення цих обставин переконує суд у необхідності продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків. З урахуванням застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 49 620 грн, продовження обов`язків забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченої з метою досягнення мети кримінального провадження.
Суд констатує, що з часу надходження обвинувального акта до суду обвинувачена ОСОБА_6 демонструє належну процесуальну поведінку, під час розгляду клопотання прокурор не навів аргументів про допущені ОСОБА_6 процесуальні порушення під час досудового розслідування. Проте у контексті встановлених обставин, належна процесуальна поведінка обвинуваченої не нівелює існуючі ризики, та у цьому випадку вказує на те, що застосований запобіжний захід є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків та забезпечує її належну поведінку у кримінальному провадженні.
Отже клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 є обґрунтованим.
3.3. Щодо обов`язків, які належить покласти на обвинувачену, та строку їх дії
У клопотанні прокурор просить продовжити строк виконання таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з Кіровоградської області, в якій вона проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, обвинуваченим ОСОБА_8 ;
5) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_13 та обвинуваченою ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження № 52022000000000215 від 12.08.2022;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Суд вважає, що покладення вищевказаних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам, а саме ризикам переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Водночас, враховуючи стадію судового провадження, належну процесуальну поведінку обвинуваченої, доводи озвучені стороною захисту, суд вважає, що забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків можливо і без здійснення постійного контролю шляхом надання судом дозволу на пересування територією України та відповідно без покладення обов`язку «не відлучатися з Кіровоградської області, в якій вона проживає, без дозволу прокурора або суду».
Продовжуючи строк дії покладених на обвинувачену обов`язків суд також виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, пов`язане із здійсненням судового розгляду тяжкого злочину, а отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищевказаних обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 28.04.2023. З огляду на доведення прокурором підстав для продовження обов`язків та встановлені обставини, суд не вбачає підстав для продовження обов`язків на менший строк.
З цих підстав клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 199, 331, 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022 задовольнити частково.
Продовжити на два місяці, тобто до 28 квітня 2023 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, обвинуваченим ОСОБА_8 ;
4) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_13 та обвинуваченою ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження № 52022000000000215 від 12.08.2022;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Попередити обвинувачену ОСОБА_6, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3