- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/1579/23
Провадження 1-кс/991/1605/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2, власника майна - ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, детектива ОСОБА_5, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000862,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження № 52019000000000862 від 03.10.2019, зокрема, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (далі - Клопотання), в якому адвокат просить:
- скасувати арешт у виді заборони на відчуження, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.11.2022 у справі № 991/5397/22 із врахуванням ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2022 у справі № 991/5397/22 у кримінальному провадженні № 52019000000000862 від 03.10.2019 на майно, а саме: (1) земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:0236, розташовану в Київській області, Києво-Святошниському районі, с. Крюківщина (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 640974780000); (2) автомобіль «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007р. випуску; (3) автомобіль «Audi A8», державний номерний знак НОМЕР_2, 2013р. випуску; (4) автомобіль «Audi A8», державний номерний знак НОМЕР_3, 2004р. випуску, власником якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2022 у справі № 991/5397/22 з урахуванням ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2022 у справі № 991/5397/22 накладено арешт на вказане майно. Такий арешт накладено необґрунтовано, виходячи з наступного: (1) слідчим суддею здійснено розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення власника та без обґрунтування процесуальної необхідності такого розгляду за правилами ч. 2 ст. 172 КПК України; (2) майно, на яке накладено арешт, є власністю ОСОБА_3, яка не має відношення до кримінального провадження № 52019000000000862, не є підозрюваною особою, доказів, що арештоване майно не є особистою приватною власністю ОСОБА_3, а має інший правовий статус немає; (3) не встановлено ознак для застосування ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у відносинах ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що виключає можливість стверджувати, що вказані особи проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і що арештоване майно є їх спільною сумісною власністю, при цьому, наявність спільних дітей не є автоматичним підтвердженням цього факту; (4) спільна сумісна власність чоловіка та жінки, у випадку їх спільного проживання без реєстрації шлюбу, не презюмується СК України, як це відбувається у випадку, коли чоловік та жінка перебувають у зареєстрованому шлюбі; (5) арешт майна ОСОБА_3 порушує презумпцію невинуватості, не є співмірним до заявленої мети та покладає на законного власника непропорційний надмірний тягар; (6) арешт на особисте майно ОСОБА_3 накладений незаконно, без досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту прав власника майна, без дотримання співвідношення між негативними наслідками арешту майна та його заявленою метою - конфіскація як вид покарання.
В судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали доводи Клопотання, просили скасувати арешт, накладений на вказане майно.
Детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_5, який діє на підставі доручення прокурора, заперечував проти доводів Клопотання, зазначив, що арешт на зазначене майно накладено обґрунтовано, законність та підстави накладення такого арешту перевірялась колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, просив відмовити у скасуванні арешту.
Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000862 від 03.10.2019, зокрема, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2022 (справа № 991/5397/22 провадження № 1-кс/991/5416/22) накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом накладення заборони на його відчуження, а саме на: (1) квартиру АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 640974780000); (2) земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:0236, розташовану в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Крюківщина (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1916067232000); (3) причіп ОДИСЕЙ 2, номерний знак НОМЕР_4, 2010 року випуску; (4) причіп ОДИСЕЙ 2, номерний знак НОМЕР_5, 2010 року випуску; (5) автомобіль АUDІ Q7, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску; (6) автомобіль AUDI A8, номерний знак НОМЕР_2, 2013 року випуску; (7) автомобіль AUDI A8, номерний знак НОМЕР_6, 2004 року випуску.
Ухвалою колегії судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2022 (справа № 991/5397/22 провадження № 11-сс/991/461/22) скасовано зазначену ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на (1) квартиру АДРЕСА_1, (реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 640974780000); (2) причіп ОДИСЕЙ 2, номерний знак НОМЕР_4, 2010 року випуску; (3) причіп ОДИСЕЙ 2, номерний знак НОМЕР_5 ), 2010 року випуску. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2022 (справа № 991/5397/22 провадження № 1-кс/991/5416/22), ухвали колегії судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2022 (справа № 991/5397/22 провадження № 11-сс/991/461/22) та матеріалів, доданих до Клопотання, арешт накладено на майно, яке зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до ордеру серії АА № 1279646, виданого 21.02.2022, адвокат ОСОБА_6 надає правничу (правову) допомогу ОСОБА_3 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_6 права на звернення до суду із даним Клопотанням.
Арешт на зазначене майно накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Частина 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2022 (справа № 991/5397/22 провадження № 1-кс/991/5416/22), в ході досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000862 від 03.10.2019 встановлені обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у період з 05.12.2017 по 28.10.2020 ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 заволоділи чужим майном, а саме грошовими коштами місцевого бюджету с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області та Державного бюджету України під час будівництва дошкільного навчального закладу в сумі 27 321 402,2 гривень, тобто в особливо великих розмірах, за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем.
Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, згідно положень ст. 12 та Примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином.
При цьому, у ході судового розгляду клопотання про арешт майна (справа № 991/5397/22 провадження № 1-кс/991/5416/22) слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Крім того, слідчим суддею встановлені достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Факт спільного проживання однією сім`єю підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (витяги від 07.09.2022), згідно яких під час спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у них народилися діти - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також відомостями з протоколу обшуку від 13.02.2020, складеного за результатом проведення в рамках Кримінального провадження обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого за вказаною адресою перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_3 як особи, що проживають у цьому будинку. Також встановлено факт реєстрації права власності на арештоване майно за ОСОБА_3 .
Під час апеляційного перегляду вказаної ухвали колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (справа № 991/5397/22 провадження № 11-сс/991/461/22) вже перевірялись доводи представника ОСОБА_3, викладені у Клопотання. Так, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки майно не було тимчасово вилученим і правовою підставою для накладення арешту у цьому кримінальному провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то з метою недопущення відчуження майна у слідчого судді були всі підстави здійснити розгляд клопотання прокурора в закритому судовому засіданні без повідомлення про дату та час розгляду власника майна, його представника.
Крім того, апеляційним розглядом встановлено, що 13.02.2020 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, у ньому перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_3 як особи, що проживають у цьому будинку. У матеріалах провадження відсутні докази, які б доводили, що земельна ділянка та три автомобілі були придбані виключно за особисті кошти ОСОБА_3 при цьому, враховуючи, що із 02.02.2002 по 21.05.2016 включно, виходячи з положень ч. 2 ст. 114 СК України та ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15, то набуте ОСОБА_3 до відповідної дати майно колегія суддів не вважає за можливе розцінювати як таке, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Разом із тим, колегія суддів погодилась з висновками слідчого судді в частині проживання ОСОБА_8 із ОСОБА_3 однією сім`єю з 22.05.2016 по даний час, у зв`язку з чим зареєстровані за нею на праві власності земельна ділянка та три автомобілі АUDІ набуті під час спільного їх проживання, тобто є їх спільною сумісною власністю. Враховуючи, що земельна ділянка та три транспортні засоби, які не є речами індивідуального користування, набуті під час спільного проживання, зважаючи на відсутність доказів наявності письмових договорів щодо такого майна між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, на вказане майно поширюється режим спільної сумісної власності.
Оскільки зареєстроване за ОСОБА_3 майно, на яке накладено арешт, також належить і підозрюваному ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а в межах кримінального провадження поділ майна з виділенням часток є неприпустимим, то арешт накладено на все майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_8 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Санкція злочину, кваліфікованого за ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Статтею 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що майно, на яке накладено арешт, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_8, є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_8 судом у випадку направлення відносно нього обвинувального акта до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Необхідність арешту такого майна обґрунтовується запобіганням можливості здійснити його відчуження. Таким чином, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного майна, що належать на праві спільної сумісної власності підозрюваному ОСОБА_8, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб. При цьому, накладення арешту на вищезазначене майно не є припиненням права власності/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на майно, яке полягає у тимчасовій забороні відчужувати таке майно, без встановлення заборони розпорядження та користування ним, що за своєю суттю є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене, доводи представників щодо необґрунтованості накладення арешту слідчим суддею відхиляються.
Таким чином, беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 191 КК України), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, зважаючи на встановлення існування ризику щодо можливості відчуження зазначеного у клопотанні належного ОСОБА_8 майна на користь третіх осіб з метою уникнення підозрюваним виконання покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000862 від 03.10.2019 не завершено, слідчий суддя дійшов до висновку, що арешт на вказане у Клопотанні майно накладено обґрунтовано та у його подальшому застосуванні не відпала потреба.
За такого, клопотання адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_16