- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
Справа № 991/6699/22
Провадження 1-кп/991/83/22
УХВАЛА
10 березня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши клопотання прокурора про зупинення судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2021 за № 42021000000001839, за обвинуваченням
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42021000000001839 від 03.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
У судове засідання призначене на 10.03.2023, обвинувачений ОСОБА_8 не з`явився. До початку судового засідання обвинуваченим подано до суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку зі станом здоров`я.
З огляду на неприбуття обвинуваченого у судове засідання 10.03.2023 відсутність підтвердження неможливості ОСОБА_8 продовжити участь у судовому засіданні 09.03.2023 з незалежних від нього підстав, неодноразовим застосуванням до обвинуваченого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді приводу, прокурор вважав за необхідне визнати поведінку ОСОБА_8, ухиленням від суду та зупинити судове провадження.
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що медичні документи, надані стороною захисту на підтвердження поважності неприбуття ОСОБА_8 у судове засідання 10.03.2023, не містять відомостей про неможливість обвинуваченому брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Тому підстав стверджувати про поширення на обвинуваченого приписів ст. 138 КПК України в даному випадку немає. Поряд з цим, стороною захисту не надано суду жодних відомостей на підтвердження відключення ОСОБА_8 електропостачання 09.03.2023 в час, коли останній приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, що позбавило його можливості продовжувати участь у засіданні. З огляду на вказане прокурор стверджував, що 09.03.2023 обвинувачений залишив судове засідання без поважних причин. Спираючись на викладені обставини, разом з попередньо постановленими процесуальними рішеннями щодо приводу обвинуваченого ОСОБА_8 у судові засіданні прокурор просив визнати поведінку обвинуваченого, як ухилення від суду та зупинити судове провадження у справі.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Стверджував, що ОСОБА_8 не ухиляється від суду. Причина його неприбуття в судове засідання 10.03.2023 є поважною з огляду на стан здоров`я та госпіталізацію до закладу охорони здоров`я. На підтвердження своїх слів надав копії медичних документів на ім`я ОСОБА_8 . Одночасно з цим наголосив, що місцеперебування клієнта відомо, медичні документи містять відомості про заклад охорони здоров`я до якого госпіталізовано обвинуваченого та про направлення останнього саме на стаціонарне лікування. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та не зупиняти судове провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію захисника ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши думку учасників провадження та ознайомившись з поданими ними документами, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо зупинення провадження.
Частиною 1 статті 335 КПК України визначено, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
З аналізу вищевказаної норми можливо дійти висновку, що законодавцем передбачена можливість зупинення судового провадження у випадках, коли участь обвинуваченого в судових засіданнях є неможливою протягом тривалого часу.
Відповідно до матеріалів судової справи за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, до останнього в ході розгляду провадження двічі було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді приводу у зв`язку з його неприбуттям у судові засідання, призначені на 31.01.2023 та 07.03.2023. У подальшому судові засідання, призначенні на 31.01.2023 та 07.03.2023 були проведені згідно до запланованого графіку.
Неприбуття обвинуваченого у судове засідання, призначене на 10.03.2023 об 11 год 30 хв, відповідно до клопотання обвинуваченого про відкладення судового засідання, пояснюється останнім погіршенням самопочуття вночі з 09.03.2023 на 10.03.2023 та зверненням до медичної установи КНП «Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради».
Відповідно до виписки № 164 КНП «Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради», наданою стороною захисту, ОСОБА_8 направлено до денного стаціонару 10.03.2023 з призначенням лікування та обстеження.
Оскільки в судовому засіданні підтверджено місце знаходження ОСОБА_8, клопотання прокурора про зупинення судового провадження з відповідних підстав задоволенню не підлягає.
Щодо грошового стягнення.
За змістом п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України та ч. 1 ст. 323 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК України.
Положеннями кримінального процесуального закону привід та накладення грошового стягнення віднесені до заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України). Метою їх застосування згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України є досягнення дієвості кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду, була викликана у встановленому КПК України порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КПК України якщо обвинувачений, який був у встановленому КПК України порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення.
З огляду на вищезазначені законодавчі положення при вирішенні питання про накладення на обвинуваченого грошового стягнення суд зобов`язаний встановити чи був обвинувачений викликаний у встановленому КПК України порядку, чи є підтвердження здійснення такого виклику, чи наявні (відсутні) поважні причини неявки обвинуваченого, чи було повідомлено суд про поважні причини неявки за умови наявності таких.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні унормований ст. 135 КПК України. За змістом частини 1 вказаної норми особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Крім цього, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку, зокрема адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Як свідчать матеріали судової справи, обвинувачений ОСОБА_8 викликався у судове засідання, призначене на 10.03.2023 об 11 год 00 хв, шляхом скерування повістки про виклик на його електронну адресу. Відповідно до змісту довідки про доставку електронного листа судову повістку ОСОБА_8 доставлено на електронну скриньку адресата 09.03.2023.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 викликаний у судове засідання, призначене на 10.03.2023, у встановленому КПК України порядку, про що наявне відповідне підтвердження.
Крім цього, як свідчить зміст клопотання обвинуваченого від 10.03.2023 про відкладення судового засідання, зареєстроване у Вищому антикорупційному суді за вх. № 8803/23-Вх, останній ознайомлений із змістом повістки, якою його викликано у судове засідання, призначене на 10.03.2023 об 11 год 00 хв, однак у нього не з`явився.
За змістом вищевказаного клопотання обвинуваченого про відкладення, як на підставу для своєї неявки у судове засідання та необхідності його відкладення обвинувачений посилається на погіршення самопочуття вночі з 09.03.2023 на 10.03.2023 та звернення за медичною допомогою до закладу охорони здоров`я. Наведені обставини свідчить про те, що ОСОБА_8 повідомлено суд про причини своєї неявки у судове засідання, призначене на 10.03.2023. У зв`язку з чим необхідним є встановлення судом чи є така причина поважною.
Приписами ст. 138 КПК України визначено перелік обставин, які виправдовують неприбуття викликаної особи. До таких належать: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Таким чином, КПК України відносить саме перебування особи в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням до поважних причин неявки виключно за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад або ж захворювання особи, яку викликають, на тяжку хворобу, що також позбавляє її можливості прибути до суду.
Ґрунтуючись на вищезазначених законодавчих приписах, враховуючи обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_8, виправдовуючи свою неявку у судове засідання 10.03.2023, необхідним є встановлення чи є наявне у обвинуваченого захворювання «тяжкою хворобою» у розумінні ст. 138 КПК України та чи мав ОСОБА_8 можливість, перебуваючи у закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням, тимчасово залишити його.
Чинний кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «тяжка хвороба». Відсутнє таке поняття і в медицині. За таких обставин вказане поняття належить до категорії оціночних.
У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини зверталася увага, що зміст оціночної ознаки має встановлюватися в контексті предмета і мети відповідної статті (п. 58 рішення ЄСПЛ у справі № 10/1987/133/184-187 «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1988 року). За таких обставин, враховуючи мету ст. 138 КПК України, якою визначено обставини, що об`єктивно перешкоджають (унеможливлюють) з`явлення особи на виклик, та, як наслідок, виправдовують її неявку, на переконання колегії судді, тяжкою у розумінні КПК України є хвороба, яка об`єктивно перешкоджала (унеможливлювала) з`явлення особи на виклик.
На користь вказаного висновку суду свідчить і зміст узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017. Так у ньому зазначено, що слідчим суддям необхідно враховувати, що однією з підстав зупинення досудового розслідування є тяжка хвороба підозрюваного, яка перешкоджає його участь у кримінальному провадженні, а тому сама лише наявність хвороби, навіть за умови її належного документального підтвердження, не може бути підставою для зупинення досудового розслідування. З огляду на це обґрунтованими є ухвали слідчих суддів, якими скасовуються постанови про зупинення досудового розслідування за тієї умови, що наявність хвороби не перешкоджала участі відповідної особи в кримінальному провадженні.
З огляду на викладене сама по собі хвороба обвинуваченого в контексті ст. 138 КПК України, за умови, що вона об`єктивно не перешкоджала (унеможливлювала) його з`явлення на виклик до суду, не може бути поважною причиною неприбуття обвинуваченого на виклик.
Зі змісту виписки № 164 із медичної карти денного стаціонару, долученої стороною захисту під час судового засідання на підтвердження стану здоров`я обвинуваченого, колегією суддів встановлено діагноз ОСОБА_8, призначене йому лікування та необхідні обстеження. Надана стороною захисту виписка із медичної картки містить призначення обвинуваченому трьох препаратів. При цьому один препарат необхідно приймати одноразово за час лікування, інші два по одному разу на добу - після обіду та на ніч. Водночас надана виписка не містить жодної згадки про передреанімаційне становище пацієнта, на яке посилається обвинувачений у поданому клопотанні, госпіталізацію обвинуваченого до реанімаційного відділення через гостру загрозу його здоров`я. Окремо суд звертає увагу на перебування ОСОБА_8 саме на денному стаціонарі в лікарні, а не на його цілодобову госпіталізацію до закладу охорони здоров`я, що в свою чергу надає останньому можливість залишати медичний заклад. Відповідні обставини перебування ОСОБА_8 10.03.2023 у закладі охорони здоров`я (денний стаціонар), на переконання колегії суддів, не перешкоджали (унеможливлювали) його з`явлення за викликом до суду або прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів. Тим більше, що обвинувачений подав клопотання про відкладення судового засідання, надруковане з використанням технічних засобів і підписане його цифровим підписом. Таким чином, суд вважає, що наявне у ОСОБА_8 захворювання і його звернення із ним до медичного закладу в день судового засідання, у розумінні ст. 138 КПК України, не перешкоджало участі у судовому засіданні. Тому причина неприбуття обвинуваченого на виклик до суду 10.03.2023 не може бути визнана поважною.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що хоча прокурором під час судового засідання і не було ініційовано клопотання про накладення грошового стягнення на обвинуваченого ОСОБА_8 через його неприбуття до суду 10.03.2023, проте наявні підстави для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження за власною ініціативою суду. Зважаючи, що попередньо до ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні вже застосовувалися заходи забезпечення колегія суддів переконана, що з метою дієвості кримінального провадження до останнього необхідно застосувати грошове стягнення в максимально допустимій межі, встановленій абз. 3 ч. 1 ст. 139 КПК України, а саме в 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З приводу участі обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні, яке мало місце 09.03.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалося раніше, чинний кримінальний процесуальний кодекс покладає на обвинуваченого обов`язок прибувати за викликом до суду і в разі його неприбуття надає суду повноваження щодо застосування до такої особи заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді приводу або накладення грошового стягнення (п. 1 ч. 7 ст. 42, ч. 1 ст. 323 КПК України).
Водночас законодавцем не передбачено застосування жодного заходу забезпечення кримінального провадження у разі, якщо обвинувачений, прибувши за викликом до суду з власної ініціативи, покине зал судових засідань.
Тому в даному випадку суд вважає за необхідне виходити із загальних засад кримінального провадження, зокрема, принципу законності, передбаченого ст. 9 КПК України та розглядати можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються у випадку неприбуття обвинуваченого в судове засідання без поважної причини.
З матеріалів судової справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 викликався у судове засідання, призначене на 09.03.2023 об 12 год 30 хв шляхом скерування повістки про виклик на його електронну адресу. Відповідно до змісту довідки про доставку електронного листа судову повістку ОСОБА_8 доставлено на електрону скриньку адресата 07.03.2023.
З огляду на зазначене судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 викликаний у судове засідання, призначене на 09.03.2023, у встановленому КПК України порядку, про що наявне відповідне підтвердження.
До початку судового засідання 09.03.2023 обвинуваченим подано до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, зареєстроване у Вищому антикорупційному суді за вх. № 8636/23-Вх. Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений, будучи народним депутатом України, на виконання приписів Закону України «Про статус народного депутата України» виконує покладені на нього законом обов`язки та з робочим візитом перебуває на своєму одномандатному окрузі, який знаходиться поза межами міста Києва.
09.03.2023 під час судового засідання, в якому обвинувачений приймав участь в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, зв`язок з обвинуваченим ОСОБА_8 припинився, що стало підставою для оголошення перерви у судовому засіданні. Обвинувачений не виходив на зв`язок, перебував поза межами доступу. У подальшому судове засідання було відкладено на 10.03.2023 у зв`язку з неможливістю останнього підключитися до засідання в режимі відеоконференції.
10.03.2023 під час судового засідання стороною захисту не надано суду жодних відомостей, щодо об`єктивних обставин неможливості ОСОБА_8 продовжувати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 09.03.2023. Колегія суддів звертає також увагу на те, що ухвалу від 07.03.2023 про привід обвинуваченого у судове засідання на 09.03.2023, не було виконано, через те що детективами НАБУ не вдалося встановити місце перебування ОСОБА_8 . На телефонні дзвінки останній не відповідав.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави стверджувати про поважність причини відключення обвинуваченого від судового засідання в режимі відеоконференції 09.03.2023, а відтак суд констатує самовільне залишення ОСОБА_8 судового засідання у вказану дату, та вважає за необхідне застосувати до останнього захід забезпечення кримінального провадження у вигляді грошового стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Щодо приводу обвинуваченого до суду.
Як неодноразово зазначалося раніше, положення п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України та ч. 1 ст. 323 КПК України покладають на обвинуваченого обов`язок прибувати за викликом до суду і можливість застосування судом до обвинуваченого, що не прибув без поважної причини, заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді приводу та/або накладення грошового стягнення.
Аналізуючи відповідні приписи законодавства колегія суддів зазначає, що законодавцем не обмежено суд у застосовувані до обвинуваченого, який не являється до суду, виключно одного із вищевказаних заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведені факти щодо відсутності поважності причини неприбуття ОСОБА_8 у судове засідання 10.03.2023 та відсутність поважності причини залишення ним судового засідання 09.03.2023, колегія суддів вважає, що окрім накладення на останнього грошових стягнень за даними фактами, з метою досягнення дієвості кримінального провадження наявні підстави для примусового супроводження ОСОБА_8 (приводу) до суду з метою забезпечення його участі в наступному судовому засідання, яке призначено на 16.03.2023 о 12 год 30 хв. Виконання приводу слід доручити Національному антикорупційному бюро України.
Керуючись статтями 139, 140, 144, 323, 335, 281, 369, 372, 376 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зупинення судового провадження.
Здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 12 год 30 хв 16 березня 2023 року до Вищого антикорупційного суду (вул. Хрещатик, 42а, м. Київ) для участі у судовому засіданні.
Накласти на обвинуваченого ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
Накласти на обвинуваченого ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК України особа, на яку було накладено грошове стягнення, та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
Здійснення приводу доручити Національному антикорупційному бюро України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3