Document No. 109591870

15 березня 2023 року Справа № 991/1466/23

Головуючий (суддя-доповідач) Провадження №11-сс/991/204/23

в апеляційній інстанції: ОСОБА_1

ОКРЕМА ДУМКА

судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2

щодо ухвали від 15 березня 2023 року

(ЧАСТКОВО РОЗБІЖНА)

місто Київ

I. Зміст прийнятого рішення

1. 15.03.2023 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу, якою, зокрема, скасувала ОСОБА_3 повідомлення про підозру від 01.12.2022 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, яке вручено у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22.10.2018, з якого 12.01.2023 виділено матеріали відносно ОСОБА_3 в кримінальне провадження №52023000000000015.

2. Зазначене рішення в частині скасування повідомлення про підозру ґрунтується на висновку, що оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 закінчився 22.04.2022, продовжений у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України /далі - КПК/ порядку не був, а тому повідомлення ОСОБА_3 про підозру від 01.12.2022 підлягає скасуванню, так як вручене після закінчення строків досудового розслідування.

3. Наведений висновок зроблено, серед іншого, виходячи з такого тлумачення норм кримінального процесуального закону, згідно з яким, на думку більшості колегії, невиконання вимог ст. ст. 219, 294 КПК виключає набуття особою процесуального статусу підозрюваного, ураховуючи, що: (1) є неможливим вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК не приводять до правових наслідків, так як за загальним правилом слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування; (2) будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням вищезгаданого правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими.

II. Стисла позиція щодо ухваленого рішення

4. Із рішенням колегії суддів в частині скасування повідомлення про підозру я не можу погодитися, оскільки вважаю, що повідомлення про підозру не може бути скасоване з мотивів його вручення після закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

III. Детальні міркування

5. Більшість колегії суддів у рішенні, щодо якого висловлено цю окрему думку, помилково ототожнила таку процесуальну дію як «вручення письмового повідомлення про підозру» (ст. 278 глави 22 КПК) з таким різновидом процесуальних дій як слідчі (розшукові) дії (ст. ст. 223-245-1 глави 20, ст. ст. 246-275 глави 21 КПК), мотивуючи неможливість вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку саме посиланням на загальне правило, яке стосується виключно слідчих (розшукових) дій і їх різновиду у вигляді негласних слідчих (розшукових) дій (детальніше про мотиви більшості див. у п. 3 цієї окремої думки).

5.1. Разом із тим, цілі та правова природа процесуальних дій, передбачених ст. 278 глави 22 КПК, з одного боку, та ст. ст. 223-245-1 глави 20 із ст. ст. 246-275 глави 21 КПК, з іншого боку, є різними.

5.2. Так, дійсно слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, оскільки щодо цього є норма КПК, в якій прямо зазначені наслідки порушення відповідної заборони.

5.2.1. Зокрема, у відповідності до ч. 8 ст. 223 КПК дослівно: «слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими».

5.2.2. Водночас слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).

5.2.3. У той же час негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 246 КПК).

5.2.4. Отже, у ч. 8 ст. 223 КПК законодавець прописав чітку заборону проведення дій, направлених на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, поза межами строків досудового розслідування.

5.3. Проте, як вбачається зі змісту норм, наведених у главах 20-21 КПК, до слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій кримінальний процесуальний закон не відносить таку процесуальну дію як «вручення письмового повідомлення про підозру», передбачену ст. 278 глави 22 КПК.

5.4. Крім того, в той час як метою слідчих (розшукових) дій є отримання та перевірка доказів у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК), то метою вручення письмового повідомлення про підозру є доведення до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, що у сторони обвинувачення існують фактичні та юридичні підстави підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к).

5.5. Зважаючи на наведене, не можна ототожнювати процесуальну дію «вручення письмового повідомлення про підозру» із «слідчими (розшуковими) діями», оскільки це не одне і теж саме.

5.6. Із огляду на наведене, заборона, зазначена в ч. 8 ст. 223 КПК, не поширюється на вручення письмового повідомлення про підозру, яке здійснюється за правилами ст. 278 КПК.

5.7. При цьому сам по собі факт існування ч. 1 ст. 116 КПК, згідно з якою «процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки», ще не вказує на те, що у всіх випадках порушення відповідних строків має застосовуватися такий наслідок (скасування процесуального рішення - підозри), в результаті якого унеможливлюється виконання завдань кримінального провадження з встановлення чи мав місце злочин та притягнення винної особи до відповідальності. Не передбачають таких наслідків і ст. ст. 219, 294 КПК, на які посилається більшість колегії.

5.8. Тому, в рішенні більшості відсутні аргументи, котрі б свідчили про існування в кримінальному процесуальному законі заборони вручення письмового повідомлення про підозру після закінчення строків досудового розслідування, а отже такі, які б надавали суду можливість прийняття рішення про скасування повідомлення про підозру.

6. Поруч із наведеним, правила, що визначають кого у кримінальному провадженні вважати підозрюваним, зазначені у ст. 42 КПК, у той час як загальні положення, які регулюють питання процедури повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к).

6.1. Так, підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

6.2. Тобто кримінальний процесуальний закон визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

6.3. За змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у ситуації з ОСОБА_3 йдеться про перший випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК (підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру).

6.4. При цьому необхідно розмежовувати: 1) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; 2) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; 3) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій, який включає в себе складання та вручення повідомлення про підозру, роз`яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

6.5. Разом із тим, вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким у першому випадку, зазначеному в ч. 1 ст. 42 КПК, може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають дві обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про ненабуття такою особою відповідного процесуального статусу. Відповідними елементами, наявність яких слугує критеріями за якими перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення та підписання щодо особи повідомлення про підозру; (2) вручення повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК (ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 278 КПК; постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к).

6.6. Так, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК).

6.6.1. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК).

6.6.2. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК).

6.7. Водночас у жодній нормі кримінального процесуального закону ніде прямо не зазначено, що письмове повідомлення про підозру має бути вручене до закінчення строків досудового розслідування, як і не вказано, що наслідком його вручення після спливу зазначених строків може бути скасування такого повідомлення про підозру.

6.7.1. Більше того, із системного аналізу норм КПК слідує, що законодавець у кодексі чітко визначив випадки, в яких описав наслідки недотримання строків вчинення тих чи інших процесуальних дій або прийняття рішень, чи їх вчинення поза межами визначених строків.

6.7.2. Зазначені наслідки прописані в ч. 3 ст. 172 КПК (повернення тимчасово вилученого майна в разі не усунення недоліків клопотання про арешт майна у встановлений суддею строк чи в разі відмови в задоволенні клопотання про арешт майна), п. 3 ч. 3 ст. 212 КПК (обов`язок службової особи, відповідальної за перебування затриманих, звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого ст. 211 цього Кодексу), ч. 8 ст. 223 КПК (слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені після закінчення строків досудового розслідування, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази- недопустимими), ч. 10 ст. 290 КПК (констатація факту, що особа вважається такою, яка реалізувала своє право на доступ до матеріалів, якщо минув встановлений судом через зволікання з ознайомленням строк для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ), ч. 5 ст. 294, ч. 4 ст. 295, ч. 3 ст. 295-1 КПК (неможливість поновлення строку досудового розслідування у випадку, якщо до прийняття рішення про продовження досудового розслідування строк досудового розслідування закінчився).

6.7.3. Але у кримінальному процесуальному законі відсутня норма, в якій би зазначалося, що наслідком вручення повідомлення про підозру після закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є скасування такого повідомлення про підозру, оскільки для відповідного випадку в кодексі було визначено інший наслідок - закриттякримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

6.7.4. Отже, якщо на момент повідомлення особі про підозру минули строки досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні, то зазначене провадження підлягає закриттю у визначених в застереженні до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК випадках, але аж ніяк КПК не передбачає в описаній ситуації скасування самого повідомлення про підозру.

6.7.5. Таким чином, правову оцінку зазначеному питанню має надавати суд під час підготовчого судового засідання, як то передбачає п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, але аж ніяк не суд, на розгляді якого знаходиться скарга, подана у порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, чи апеляційна скарга на рішення слідчого судді, постановлене під час вирішення скарги, поданої згідно з п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК.

7. Таким чином, більшістю колегії суддів помилково скасовано письмове повідомлення про підозру.

Суддя: ОСОБА_2