Document No. 109999118

Справа № 991/4962/21

Провадження № 1-кп/991/41/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1,

суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - ОСОБА_4,

сторони:

з боку обвинувачення: прокурор - ОСОБА_5,

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_6, захисники - адвокат ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

у кримінальному провадженні № 52020000000000455 від 20.07.2020 щодо:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в Кавказькому районі Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, зареєстрований в АДРЕСА_2, проживає в АДРЕСА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7, про закриття кримінального провадження № 52020000000000455 від 20.07.2020, в порядку ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284 КПК України,

УСТАНОВИВ:

23.07.2021 до Вищого антикорупційного суду від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_9, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, та ОСОБА_6, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

В ході підготовчого судового засідання, 14.03.2023 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України та звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України, оскільки з дня вчинення злочину минуло п`ять років. Враховуючи, що злочин, передбачений ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, мав місце в травні-грудні 2017 року, обвинувачений не заперечує щодо закриття відносно нього кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, наслідки такого звільнення йому роз`яснено, просить кримінальне провадження в цій частині закрити та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника, підтвердив надання згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження через сплив строків давності.

Адвокат ОСОБА_8 щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 не заперечував.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання. Додав, що питання пов`язані із зупиненням строків давності у даному кримінальному провадженні значення не мають, оскільки такі строки закінчилися у будь-якому випадку.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Відповідно змісту обвинувального акта, ОСОБА_6, який наказом від 15.04.2015 №62 о/с був призначений на посаду начальника фінансової служби управління розквартирування і капітального будівництва логістики Головного управління Національної гвардії України, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, в період з 12.05.2017 по 28.12.2017, діючи умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 в протиправних інтересах ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» та з метою особистого незаконного збагачення, за заздалегідь розробленим ОСОБА_9 планом злочинної діяльності, під час виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187-р щодо придбання житла для військовослужбовців Національної гвардії України на умовах пайової участі та на вторинному ринку, під час проведення конкурсу, достовірно знаючи про вимоги, встановленні постановою КМУ від 16.02.2011 №147 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», розуміючи протиправний характер своїх дій, організував складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів, а саме:

- протоколу від 12.05.2017 №2 засідання конкурсної комісії Національної гвардії України (далі - НГУ) з придбання житла та допущення до оцінки конкурсних пропозицій учасників конкурсу ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ», ТОВ «ГІПЕР КАПІТАЛ» та ТОВ «КИЇВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ» з пропозицією постачання квартир за адресою: АДРЕСА_4 як таких, що відповідають вимогам конкурсної документації;

- протоколу конкурсної комісії НГУ від 29.11.2017 №14 та ухвалення рішення про визнання конкурсу за лотом №17 таким, що відбувся, з допущенням до оцінки конкурсних пропозиції ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» з пропозицією постачання 3 (трьох) квартир за адресою: АДРЕСА_4 як такої, що відповідають вимогам конкурсної документації,

для подальшого використання вказаних документів для розгляду питання щодо визнання ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» переможцем конкурсів з придбання житла для військовослужбовців НГУ на умовах пайової участі та на вторинному ринку, у травні та грудні 2017 року;

- протоколу конкурсної комісії НГУ від 23.05.2017 №3 за підсумками розгляду та оцінки конкурсних пропозицій за лотами №1, 2, 3, де переможцем визнано ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» з пропозицією постачання 19 (дев`ятнадцяти) квартир за адресою: АДРЕСА_4;

- протоколу конкурсної комісії НГУ від 06.12.2017 №15 за підсумками розгляду та оцінки конкурсних пропозицій за лотом №17, де переможцем визнано ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» з пропозицією постачання 3 (трьох) квартир за адресою: АДРЕСА_4,

для подальшого використання вказаних документів, як підстав для укладення договорів з ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» щодо придбання житла для військовослужбовців НГУ на умовах пайової участі та на вторинному ринку.

Також організував внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме:

- до 16 договорів від 31.05.2017 про придбання НГУ квартир №56, 58, 72, 73, 79, 80, 84, 86, 91, 93, 94, 95, 100, 104, 105, 106 у ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» у будинку АДРЕСА_4, до яких внесені неправдиві відомості про виконання зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу;

- до договору про придбання житла на умовах пайової участі за державні кошти №1 та додаткову угоду з ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» щодо квартир № 115, 164, 171 у будинку АДРЕСА_4, до яких були внесені неправдиві відомості про виконання зобов`язань, передбачених договором;

- до договорів від 15.12.2017 про придбання ГУ НГУ у ТОВ «БУЧАЖИТЛОБУД-КРЕДИТ» квартир № 75, 150, 156 у будинку АДРЕСА_4, до яких внесені неправдиві відомості про виконання зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу.

ОСОБА_6 обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.366 КК України.

За змістом статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом; звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом; порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно частини 1 статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Також, частиною першою статті 286 КПК України визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК України).

Частиною другою статті 366 КК України «Службове підроблення» передбачено відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, якщо вони спричинили тяжкі наслідки та визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Станом на травень-грудень 2017 року відповідно до ч.3 ст.12 КК України злочином середньої тяжкості визнавався злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Частиною 4 статті 12 КК України визначено, що нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 366 КК, станом на травень-грудень 2017 року, належало до злочинів середньої тяжкості, а на теперішній час належить до нетяжких злочинів.

Частиною першою статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину (п.3). Також, станом на травень-грудень 2017 року частиною першою ст.49 КК України встановлювалось, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості (п.3).

За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового розслідування або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

За змістом частини другої статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

Варто зазначити, що вказана норма законодавства пов`язує зупинення строків давності саме з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від досудового розслідування. Водночас матеріали кримінального провадження не містять достатніх відомостей на підтвердження фактів умисного вчинення ОСОБА_6 цілеспрямованих дій на ухилення від органу досудового розслідування. Винесення детективом постанови про зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства, додаткових доказів на підтвердження фактів ухилення від досудового розслідування ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять. Тому колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку не встановлено фактів ухилення підозрюваного від досудового розслідування, про що йде мова в частині 2 статті 49 КК України.

Такий висновок колегії суддів у цій частині ґрунтується на правових позиціях, висловлених у Постанові колегії суддів Верховного Суду України від 19.03.2015 у справі № 5-1кс15 та у Постанові колегії суддів Верховного Суду України від 30.04.2019 у справі № 639/793/17.

Крім того, в судовому засіданні прокурор не заперечував щодо закінчення строків давності щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

Частиною 3 статті 49 КК України визначено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому за частиною 8 статті 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

В ухвалі Верховного Суду від 14.09.2020 в справі №493/1843/16-к зазначено: «Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності; раніше він не судимий; відсутні відомості щодо переховування обвинуваченого від суду та досудового розслідування й вчинення нових злочинів, які б могли перервати перебіг строків давності; кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, мало місце у травні-грудні 2017 року (що підтвердили сторони кримінального провадження під час розгляду клопотання) та належало до злочину середньої тяжкості, а відтак строк давності у п`ять років закінчився у грудні 2022 року.

Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_11, який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000455 від 20.07.2020, має бути закритим в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

Керуючись ст.ст. 284-288, 371, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Закрити кримінальне провадження №52020000000000455 від 20.07.2020 в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2