- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/2502/23
Провадження 1-кс/991/2527/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021, подану в порядку ст.303 КПК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021.
У поданій скарзі зазначені наступні обставини.
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01.04.2021 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, а також за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст. 191 КК України та за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.
26.10.2022 в рамках розслідування даного кримінального провадження, старшим детективом ОСОБА_11 було складено та погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 повідомлення про підозру, відповідно до якого ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні пособництва у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
Як зазначено в повідомленні про підозру, ОСОБА_4, діючи всупереч вимог Законів України «Про публічні закупівлі» та «Про захист економічної конкуренції», Положення про Відділ, Посадової інструкції начальника відділу забезпечення товарами, роботами та послугами Філії «ЦОЗ», Положення про Філію «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» Примірної методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №275 та інтересам АТ «Укрзалізниця», 18.09.2020 та 22.10.2020, перебуваючи в приміщенні Філії ЦОЗ по просп.Повітрофлотському, 9 у м. Києві, під час підготовки техніко-економічного обґрунтування закупівлі послуг з ПЛР-тестування з метою завищення очікуваної вартості закупівлі залучив ОСОБА_8 та за її допомогою й за погодженням із ОСОБА_6 і ОСОБА_9 забезпечив:
-Включення до ТЕО не лише вартості послуг ПЛР -тестування, зазначених в цінових пропозиціях ТОВ «Медлаб» та ТОВ «Діаген», а й додаткову вартість послуги «Виїзд медсестри за вимогою пацієнта», що суперечило комерційному запиту Філії ЦОЗ від 01.09.2020, Технічним вимогам і інформації про закупівлю;
-Безпідставне незазначення більш економічно вигідних комерційних пропозицій ТОВ «МЛ Діла» та ТОВ «Нео Лаб» у техніко-економічному обґрунтуванні закупівлі, чим завищено очікувану вартість закупівлі послуги понад її ринкову вартість;
-Допомогу заздалегідь погодженому співучасниками кримінального правопорушення переможцю спрощеної процедури закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я» у внесенні змін до Технічних вимог у найбільш сприятливій редакції для перемоги цього товариства,
чим усунув перешкоди в заволодінні співучасниками кримінального правопорушення грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» в сумі 4 940 779тис.грн., однак з причин, що не залежали від їх спільної волі, співучасники не вчинили дії, які вважали необхідними з метою доведення кримінального правопорушення до кінця.
Захисник зауважив, що вважає висновки, викладені в повідомленні про підозру, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, на думку сторони захисту, матеріали кримінального провадження не містять достатніх та достовірних доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_4 попередньої змови з іншими учасниками цього кримінального правопорушення, об`єднаної єдиним прямим умислом, а також корисливої мети та мотиву на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця», що вказує на відсутність фактичних правових підстав для повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Захисник зазначив, що ОСОБА_4 04.08.2020 був призначений на посаду начальника відділу забезпечення товарами, роботами та послугами Філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» з іспитовим строком на 3 місяці, після завершення якого був звільнений за угодою сторін.
Призначення ОСОБА_4 на посаду в Філії ЦОЗ відбувалось за рекомендацією Офісу безпеки АТ «Укрзалізниця».
Саме через тісні неформальні відносини ОСОБА_4 з Офісом безпеки АТ «Укрзалізниця» керівник Філії ЦОЗ ОСОБА_6 виявляла небажання погоджувати його призначення на посаду начальника відділу забезпечення товарами, роботами та послугами й постійно виказувала невдоволення кандидатурою нового майбутнього керівника відділу. Усвідомлюючи, що ОСОБА_4 має тісні стосунки з органами безпеки АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_6 не хотіла, щоб він очолював керівну посаду та працював в колективі Філії ЦОЗ, а тому дала згоду на його призначення, виключно з іспитовим строком.
Такий формат призначення ОСОБА_4, як стверджує захисник, вказує на недовірливе ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та несприйняття його кандидатури, що відповідно спростовує версію сторони обвинувачення стосовно існування у ОСОБА_4 спільного із ОСОБА_6 умислу на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця».
Поряд з цим захисник зауважив, що до призначення ОСОБА_4 на посаду обов`язки начальника відділу забезпечення товарами, роботами та послугами Філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця» виконувала провідний економіст ОСОБА_8, яка тривалий час працювала в цьому відділі й була досконало обізнана в питаннях організації та проведення публічних закупівель у сфері охорони здоров`я. Після призначення ОСОБА_4, ОСОБА_8 вимушена була перейти на посаду провідного економіста цього відділу, що призвело до зменшення розміру її заробітної плати, тож через такі кадрові зміни вона була обурена та періодично висловлювала своє невдоволення в бік свого нового керівника. У зв`язку з цим спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_8 мало виключно діловий та дистанційний характер.
Наведене, на думку захисника, спростовує висновки органів обвинувачення про те, що ОСОБА_4 мав якісь попередні домовленості з ОСОБА_8 та за її допомогою усунув перешкоди у заволодінні коштами АТ «Укрзалізниця».
Окрім того, враховуючи нетривалий час перебування ОСОБА_4 на посаді, ще й з іспитовим терміном, він не мав настільки глибокого авторитетного впливу та довірливих стосунків з ОСОБА_8 щоб діяти з нею узгоджено й мати спільний корисливий мотив, а також умисел на заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця».
Водночас захисник зазначив, що в середині серпня 2020 року ОСОБА_6 представила колективу Філії ЦОЗ ОСОБА_9 - як свого заступника, без його юридичного оформлення на посаду, який буде контролювати усі питання, пов`язані з публічними закупівлями. Після такого представлення ОСОБА_9, усі підлеглі, у тому числі й ОСОБА_4 сприймали ОСОБА_9 як заступника керівника Філії ЦОЗ, вказівки та розпорядження якого, згідно субординації, є законними та обов`язковими до виконання.
Після появи ОСОБА_9 ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_4, що ОСОБА_9 буде куратором усіх закупівель, які здійснюються Філією ЦОЗ, у тому числі послуг з ПЛР-тестування, і з ним, як із заступником керівника Філії ЦОЗ, слід узгоджувати усі питання, пов`язані з організацією та проведенням цього тендеру. Такі вказівки ОСОБА_4 сприймав, як законні й обов`язкові до виконання, оскільки ОСОБА_6 була його керівником, якому він згідно посадової інструкції був підпорядкований.
Захисник наголосив, що після появи в колективі Філії ЦОЗ ОСОБА_9, його стосунки із ОСОБА_4 були досить складними. Крім того, через зверхню манеру спілкування з підлеглими, а інколи відверто хамовите ставлення ОСОБА_9 до ОСОБА_4 та його підлеглих (у т.ч. ОСОБА_8 ), між ними постійно виникали словесні перепалки та суперечки, що вказує на неможливість існування між ними дружніх, довірливих відносин та якихось домовленостей.
Захист зауважив, що приблизно із середини вересня 2020 року ОСОБА_6 почала постійно повідомляти ОСОБА_4 про компанії, на які слід звернути «особливу увагу», залучити їх до інших публічних закупівель та враховувати їх побажання при формуванні тендерної документації. Однак такі прохання він не сприймав та не брав їх до уваги, що викликало невдоволення з її боку. На переконання ОСОБА_4, такими діями ОСОБА_6 намагалась залучити його до своєї спільної з ОСОБА_9 діяльності. Однак, усвідомлюючи протиправний характер таких дій та їх наслідки, ОСОБА_4 жодним чином на це не реагував.
Вперше, про якісь негаразди з підготовкою закупівлі послуги з ПЛР-тестування ОСОБА_4 помітив на початку вересня 2020 року, коли ОСОБА_9 запросив до ЦОЗ представника ТОВ «Медичний центр Закревського 47» ОСОБА_14 для надання консультацій щодо організації тестування, стандартів його проведення, доставки реактивів, тощо. Саме після цієї зустрічі ОСОБА_4 став підозрювати, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є якісь домовленості у лобіюванні інтересів певних компаній для їх залучення до публічних закупівель послуг ПЛР-тестування. Усвідомлюючи протиправний характер таких дій, ОСОБА_4 намагався всіляко перешкоджати цьому, шляхом ігнорування або затягування строків виконання доручень ОСОБА_6 та ОСОБА_9, пов`язаних із закупівлею цих послуг або ухилення від спілкування з представниками приватних лабораторій.
Стосовно взаємозв`язку ОСОБА_4 з ОСОБА_7 захисник зазначив, що вперше він побачив ОСОБА_7 в кінці вересня 2020 під час наради, на яку його запросила ОСОБА_6 з ОСОБА_9 . У подальшому ОСОБА_6 або ОСОБА_9 надали координати ОСОБА_4 ОСОБА_7, щоб вона, як консультант та представник медичної лабораторії контактувала з ним з питань закупівлі послуг ПЛР-тестування. Такими діями ОСОБА_6 та ОСОБА_9, уникаючи від подальшого безпосереднього спілкування з представником ТОВ «Медичний центр здоров`я» ОСОБА_7, яка могла стати потенційним учасником тендерної закупівлі послуг ПЛР-тестування, опосередковано розпочали використовувати ОСОБА_4, надаючи йому вказівки та доручення щодо підготовки окремих документів. ОСОБА_7 активно намагалася контактувати із ОСОБА_4, постійно телефонувала йому та направляла СМС-повідомлення з пропозиціями щодо узгодження різних питань, пов`язаних із закупівлею послуг ПЛР-тестування, а також файли із проектами документів, необхідних для участі у таких закупівлях, у тому числі тих, що були підготовлені Філією ЦОЗ, серед яких було техніко-економічне обґрунтування. Ймовірно такі документи ОСОБА_7 отримувала від ОСОБА_6 або ОСОБА_9, оскільки під час їх підготовки відділом ОСОБА_4, вони постійно цікавилися їх змістом, запитували від нього письмові та електронні варіанти таких документів, а також надавали йому вказівки щодо корегування їх окремих положень.
Усвідомлюючи зазначені обставини, а також враховуючи минулі намагання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залучити ОСОБА_4 до співпраці з представником ТОВ «Медичний центр Закревського 47» ОСОБА_14, він всіляко намагався уникати цієї комунікації. ОСОБА_4 не погоджувався на зустрічі та тривалий час не відповідав на СМС-повідомлення та телефонні дзвінки від ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами телефонних повідомлень та дзвінків ОСОБА_7 ОСОБА_4, а також перепискою поданою стороною захисту до матеріалів кримінального провадження.
Вказана обставина та триваючі напруженні стосунки з керівництвом істотно вплинули на прийняття ОСОБА_4 рішення про його звільнення з посади навіть до закінчення іспитового строку.
Зазначене, як стверджує захисник, вказує на те, що стосунки ОСОБА_4 з керівником Філії ЦОЗ ОСОБА_6, а також уповноваженим нею «куратором» з тендерних закупівель Філії ОСОБА_9 мали конфліктний характер. Між ними тривали постійні суперечки, першопричинами яких були, спочатку небажання ОСОБА_6 приймати на роботу ОСОБА_4, що унеможливлювало б призначення на посаду заступника Філії ЦОЗ більш вигідної для ОСОБА_6 особи - ОСОБА_9, ігнорування ОСОБА_4 вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_9 щодо залучення окремих компаній до закупівель та небажання залучатися до спілкування та співпраці з ними. До того ж складні міжособистісні відносини ОСОБА_4 з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, яка вбачала в ОСОБА_4 конкурента, що посунув її з посади, якій вона, як фахівець, в більшій мірі відповідала ніж ОСОБА_4, ще більше посилювало існуючий внутрішній конфлікт, що у кінцевому рахунку призвело до прийняття ним рішення про звільнення з посади до закінчення іспитового строку й до початку проведення процедури закупівлі послуг з ПЛР-тестування.
Як зауважує захисник, очевидним є факт, що керівники Філії ЦОЗ, користуючись необізнаністю ОСОБА_4 в певних питаннях та своїми адміністративними можливостям, використовували ОСОБА_4 та його службові повноваження для досягнення своїх цілей.
За таких обставин висновок органів обвинувачення, що ОСОБА_4, за попередньої змови та спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_9 га ОСОБА_8 вчинив пособництво у замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, як стверджує захисник, не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до ч.2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб повинні діяти узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. Попередня змова між співучасниками у трактуванні вищезазначеної норми може визнаватися наявною лише в тому разі, коли домовленість про спільне вчинення злочину досягнута співучасниками до початку виконання хоча б одним із них діяння, що утворює об`єктивну сторону складу закінченого злочину, та в її межах співучасники відпрацювали питання щодо події злочину (характеру діяння, часу та місця його вчинення) й розподілили хоча б у загальних рисах ролі кожного для його вчинення. Якщо особа бере участь у вчиненні злочину як пособник, то вона обов`язково має бути поінформована про злочинні наміри співучасників (бодай про злочинні наміри виконавця). Так він передбачає, що конкретний злочин буде вчинений і бажає цього чи свідомо припускає його вчинення.
За такого захисник вважає, що до моменту вчинення замаху на цей злочин ОСОБА_4 повинен був мати умисел на заволодіння чужим майном та мав узгодити з іншими учасниками групи плани протиправних дій. Однак, на думку захисника, умисел на заволодіння коштами у ОСОБА_6 виник ще у липні 2020 року, а отже до призначення ОСОБА_4 на посаду начальника відділу забезпечення товарами, роботами та послугами Філії ЦОЗ. Приблизно в цей же час, для реалізації свого плану вона залучила ОСОБА_9, повідомивши йому свої наміри.
Отже, ОСОБА_4 не знав і не міг знати про ймовірні плани ОСОБА_6 та ОСОБА_9 здійснити заволодіння грошовими коштами А`І «Укрзалізниця» шляхом завищення вартості послуг з ПЛР-тестування, залучення до тендерних закупівель певної юридичної особи та забезпечення її перемоги в процедурі закупівель. Він не мав завчасної домовленості із зазначеними особами, а також представниками медичних лабораторій ( ОСОБА_7, ОСОБА_10 ) на вчинення протиправних дій та спільного з ними умислу на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця».
Також необґрунтованим є твердженням органів обвинувачення стосовно включення ОСОБА_4 до ТЕО не лише вартості послуг ПЛР-тестування, зазначених у цінових пропозиціях ТОВ «Медлаб» та ТОВ «Діаген», а й вартості послуг «Виїзд медсестри за адресою пацієнта», що суперечило комерційному запиту Філії ЦОЗ від 01.09.2020, Технічним вимогам та інформації про закупівлю. Не відповідають дійсності й висновки сторони обвинувачення про безпідставне не зазначення ОСОБА_4 у ТЕО більш вигідних комерційних пропозицій ТОВ «МЛ Діла» та ТОВ «НеоЛаб», чим була завищена очікувана вартість закупівлі послуги понад її ринкову вартість.
Так, для забезпечення належного економічного обґрунтування закупівлі послуги з ПЛР-тестування відділом ОСОБА_4 було проведено аналіз ринку таких послуг, шляхом направлення комерційних запитів до різних медичних лабораторій, перелік яких визначено шляхом вільного пошуку в мережі Інтернет. Відповіді було отримано лише від чотирьох лабораторій, на підставі яких було сформовано очікувану вартість послуги. При цьому медична лабораторія ТОВ «МЛ Діла» взагалі відмовилась брати участь у закупівлях, а у відповіді ТОВ «НеоЛаб» від 03.09.2020 зазначалось, що послуги надаються лише в м. Києві, що не відповідало умовам комерційного запиту Філії ЦОЗ. Через це вартість послуг та можливість залучення зазначених лабораторій до процедури закупівель не розглядалась.
Під час визначення ціни послуги, ОСОБА_4 виходив із свого власного розуміння її формування, він взяв середню вартість послуги ПЛР-тестування із запропонованих медичними лабораторіями, що складала 800 грн. До цієї вартості була додана вартість послуги «Виїзд медсестри за адресою пацієнта» - 500 грн., яка пропонувалась лабораторіями «МедЛаб» та «Діаген» внаслідок чого була визначена кінцева ціна - 1300 грн.
Про існування опції «Виїзд медсестри за адресою пацієнта» неодноразово доповідалось ОСОБА_6, яка наполягала на її відображенні в техніко-економічному обґрунтуванні. ОСОБА_4 вважав, що ця послуга є фактичним ототожненням із вимогою, визначеною у комерційному запиті Філії ЦОЗ від 01.09.2020 щодо транспортування готових зразків для подальшого проведення аналізу.
Крім того, через постійні вказівки та наполяганні керівництва про необхідність включення цієї послуги до загальної вартості послуги ПЛР-тесту, ОСОБА_4 було складно надати об`єктивну оцінку її обґрунтованості, а з урахуванням відсутності досвіду у проведенні закупівель у сфері медицини, зокрема послуг ПЛР-тестування та конфліктних стосунків з ОСОБА_6 і ОСОБА_9, він міг припуститися помилки під час визначення її кінцевої ціни.
Крім того, обов`язковими суб`єктивними ознаками злочину, що інкримінується ОСОБА_4, є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний. Однак, жодним доказом, наявним в матеріалах кримінального провадження не доводиться наявність в діях ОСОБА_4 корисливої мети та корисливого мотиву на заволодіння, привласнення або розтрату майна АТ «Укрзалізниця».
До того ж матеріали не містять даних про домовленість ОСОБА_4 з іншими особами у майбутньому розподілити привласнені грошові кошти або визначити їх розміри (долі), що мають бути розподілені між ним та іншими особами. Про наявність в діях ОСОБА_4 корисливих мотиву та мети не вказується в повідомлені про підозру та інших процесуальних рішеннях прийнятих під час досудового розслідування. До того ж, сам факт дострокового звільнення ОСОБА_4 з посади до завершення іспитового строку, також підтверджує відсутність в нього корисливих мотивів та мети на заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця».
Усі вищевказані обставини, на думку сторони захисту, виключають в діяннях ОСОБА_4 існування складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а отже подальше проведення досудового розслідування призводить до необґрунтованого кримінального переслідування, що порушує його конституційні права та свободи.
Окрім наведеного, захисник наголосив, що одним із вирішальних доказів, що дозволив повідомити ОСОБА_4 про підозру є показання підозрюваної ОСОБА_8, надані нею 14.10.2022. Фактично після отримання стороною обвинувачення цих показань було складене повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 26.10.2022. При цьому, прокурором у кримінальному провадженні не було взято до уваги, що ці показання отримані детективами без участі захисника, а отже з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема права на захист, у тому числі професійну правничу допомогу. Адже злочин, що інкримінується ОСОБА_8, є особливо тяжким. Відсутність захисника під час допиту ОСОБА_8 ставить під сумнів достовірність цих показань та взагалі законність процедури допиту, а з огляду на те, що ОСОБА_8, як підозрювана не несе кримінальної відповідальності за давання завідомо неправдивих показань і має право на брехню, вона взагалі могла оговорити ОСОБА_4 задля уникнення кримінальної відповідальності або зменшення ступеню своєї вини.
Тож за наведеного, як зазначає захисник, у матеріалах кримінального провадження №52021000000000164 від 01.04.2021 відсутні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме пособництва у вчиненні незакінченого замаху на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою, що вказує на відсутність достатності доказів для повідомлення ОСОБА_4 про підозру.
Поряд з цим захисник зазначив, що ОСОБА_4 не отримував письмове повідомлення про підозру від детектива, який його склав ОСОБА_11 або прокурора, який його погодив ОСОБА_12, а також будь-яких поштових відправлень з повідомленням про підозру від 26.10.2022, права підозрюваного, передбачені ст.42 КПК України йому ніхто не повідомляв та не роз`яснював, що вказує на порушення процесуального порядку вручення такого повідомлення.
У зв`язку з наведеним захисник просить:
-скасувати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 26.10.2022, складене в кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01.04.2021 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК України;
-зобов`язати детектива, прокурора у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01.04.2021 вчинити дії із виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо повідомлення ОСОБА_4 про підозру.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 скаргу на повідомлення про підозру підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з викладених в ній підстав.
Детектив ОСОБА_3 в судовому засідання проти задоволення скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, зазначив, що повідомлена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає встановленим обставинам, дії ОСОБА_4 кваліфіковані як пособництво у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто за ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України. Тому вважав, що відсутні підстави для скасування повідомлення про підозру від 26.10.2022 у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01.04.2021.
Заслухавши позиції учасників, дослідивши скаргу з доданими до неї матеріалами, інші матеріали, надані учасниками під час розгляду, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Із матеріалів, наданих сторонами, слідчий суддя встановив, що у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01.04.2021, 26.10.2022 ст.детектив Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 за погодженням із прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12, повідомив ОСОБА_4 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
На думку захисника вказане повідомлення про підозру ОСОБА_4 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Захисником наголошено, що у змісті повідомлення про підозру від 26.10.2022 відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність ознак вчинення пособництва у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах.
Захисник наголосив, що матеріалами провадження підтверджено триваючі напружені стосунки ОСОБА_4 із ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Як зауважує захисник, очевидним є факт, що керівники Філії ЦОЗ, користуючись необізнаністю ОСОБА_4 в певних питаннях та своїми адміністративними можливостям, використовували ОСОБА_4 та його службові повноваження для досягнення своїх цілей. За таких обставин висновок органу обвинувачення, що ОСОБА_4, за попередньої змови та спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_9 га ОСОБА_8 вчинив пособництво у замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, як стверджує захисник, не відповідає фактичним обставинам справи.
Поряд з цим захисник зазначив, що ОСОБА_4 не знав і не міг знати про ймовірні плани ОСОБА_6 та ОСОБА_9 здійснити заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» шляхом завищення вартості послуг з ПЛР-тестування, залучення до тендерних закупівель певної юридичної особи та забезпечення її перемоги в процедурі закупівель. Він не мав завчасної домовленості із зазначеними особами, а також представниками медичних лабораторій ( ОСОБА_7, ОСОБА_10 ) на вчинення протиправних дій та спільного з ними умислу на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця».
Також, захисник вважав не обґрунтованим твердженням органів обвинувачення стосовно включення ОСОБА_4 до ТЕО не лише вартості послуг ПЛР-тестування, зазначених у цінових пропозиціях ТОВ «Медлаб» та ТОВ «Діаген», а й вартості послуг «Виїзд медсестри за адресою пацієнта», що суперечило комерційному запиту Філії ЦОЗ від 01.09.2020, Технічним вимогам та інформації про закупівлю. На думку захисту не відповідають дійсності й висновки сторони обвинувачення про безпідставне не зазначення ОСОБА_4 у ТЕО більш вигідних комерційних пропозицій ТОВ «МЛ Діла» та ТОВ «НеоЛаб», чим була завищена очікувана вартість закупівлі послуги понад її ринкову вартість.
Крім того, жодним доказом, наявним в матеріалах кримінального провадження, не доводиться наявність в діях ОСОБА_4 корисливої мети та корисливого мотиву на заволодіння, привласнення або розтрату майна АТ «Укрзалізниця». До того ж матеріали не містять даних про домовленість ОСОБА_4 з іншими особами у майбутньому розподілити привласнені грошові кошти або визначити їх розміри (долі), що мають бути розподілені між ним та іншими особами.
Усі вищевказані обставини, на думку сторони захисту, виключають в діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Окрім наведеного, захисник наголосив, що одним із вирішальних доказів, що дозволив повідомити ОСОБА_4 про підозру, є показання підозрюваної ОСОБА_8, надані нею 14.10.2022. При цьому, прокурором у кримінальному провадженні не було взято до уваги, що ці показання отримані детективами без участі захисника, а отже з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема права на захист, у тому числі професійну правничу допомогу. Тож за наведеного, як зазначає захисник, у матеріалах кримінального провадження №52021000000000164 від 01.04.2021 відсутні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, зокрема ознак пособництва у вчиненні незакінченого замаху на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою.
Право на оскарження повідомлення про підозру на досудовому провадженні передбачено п.10 ч.1 ст.303 КПК України. При цьому, із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура та строки вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.
Так відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).
Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.
Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як зазначалося вище, скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом ( п.10 ч.1 ст.303 КПК України).
Оскаржуване повідомлення про підозру складене 26.10.2022. Із скаргою на повідомлення про підозру захисник ОСОБА_5 звернувся до суду 23.03.2023.
На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрите, обвинувальний акт до суду не передано.
Отже, скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає вимогам, встановленим п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
У зв`язку із цим слідчий суддя під час розгляду скарги вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається сторона захисту у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
Захисник стверджує про наявність напружених відносин із ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, що на його думку спростовує висновок сторони обвинувачення, про наявність попередньої змови ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та подальше вчинення ОСОБА_4 пособництва у замаху на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах. Поряд з цим захисник зазначив, що ОСОБА_4 не знав і не міг знати про ймовірні плани ОСОБА_6 та ОСОБА_9 здійснити заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» шляхом завищення вартості послуг з ПЛР-тестування, залучення до тендерних закупівель певної юридичної особи та забезпечення її перемоги в процедурі закупівель. Він не мав завчасної домовленості із зазначеними особами, а також представниками медичних лабораторій ОСОБА_7, ОСОБА_10 на вчинення протиправних дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця».
Водночас, надані слідчому судді для огляду матеріали не спростовують того факту, що мали місце події, про які зазначено в повідомленні про підозру від 26.10.2022.
Із досліджених матеріалів вбачається, що зібрані у кримінальному провадженні докази переконують слідчого суддю в тому, що в своїй сукупності та взаємозв`язку вони відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК України та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні пособництва у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто за ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
Водночас захисником зазначено про те, що керівники Філії ЦОЗ, користуючись необізнаністю ОСОБА_4 в певних питаннях та своїми адміністративними можливостям, використовували ОСОБА_4 та його службові повноваження для досягнення своїх цілей.
Тож такі обставини підлягають детальній перевірці в ході досудового розслідування та в той же час не виключають участі ОСОБА_4 у досліджуваних подіях.
Водночас захисником не заперечується обізнаність ОСОБА_4 із намаганням ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залучити до тендерних закупівель послуг з ПЛР-тестування певну юридичну особу та забезпечити її перемогу в процедурі закупівель.
При цьому саме ОСОБА_4 вів листування із представниками медичних лабораторій, що також має бути перевірено в ході проведення слідства.
До того ж не можуть залишатися поза увагою та підлягають детальному дослідженню обставини та підстави включення ОСОБА_4 до ТЕО вартості послуг «Виїзд медсестри за адресою пацієнта», що суперечило комерційному запиту Філії ЦОЗ від 01.09.2020, Технічним вимогам та інформації про закупівлю.
Слідчий суддя зазначає, що вказані обставини мають бути перевірені в ході судового розгляду під час оцінки судом всіх доказів у сукупності.
Поряд з цим не виключається можливість зміни кваліфікації діяння особи, за встановлення такої необхідності, під час судового розгляду, оскільки таким правом наділений прокурор у відповідності до положень ст.338 КПК України. Зокрема, прокурор може змінювати обвинувачення, якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення або суд може вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Слід зазначити, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваного.
Поряд з цим кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Із наданих захисником додатків вбачається, що наведені в повідомленні про підозру від 26.10.2022 докази вказують на причетність ОСОБА_4 до подій, що досліджуються в рамках даного кримінального провадження та відповідно до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, що виправдовує подальше розслідування для висунення обвинувачення особі.
При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі дії ОСОБА_4 склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
За наведених вище обставин слідчий суддя не перевіряє й доводи сторони захисту стосовно недопустимості наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження пред`явленої ОСОБА_4 підозри, зокрема протоколу допиту ОСОБА_8, враховуючи той факт, що суд вирішує питання допустимості доказів лише під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. При цьому варто додати, що с торони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).
За наведених підстав слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту стосовно відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, оскільки зібраними в матеріалах кримінального провадження доказами об`єктивно пов`язується можлива причетність ОСОБА_4 до вищевказаного кримінального правопорушення за обставин, викладених в тексті повідомлення про підозру від 26.10.2022.
Тож слідчий суддя приходить до висновку, що захисником не доведено необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
В той же час слідчим суддею не приймаються і доводи захисника про те, що ОСОБА_4 не повідомлений про підозру від 26.10.2022 належним чином, оскільки, як вбачається з поданих слідчому судді матеріалів, копія повідомлення про підозру була надіслана поштовим повідомленням за адресою місця проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) та вручена керуючому справами ОСББ «Калнишевського 7» ОСОБА_15, для вручення ОСОБА_4, що узгоджується із положеннями ч.1 ст.278 та ст.ст.111,135 КПК України.
На підставі наведеного слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про недостовірність, суперечливість, недостатність зазначених у повідомленні про підозру від 26.10.2022 доказів, як підставу скасування такого, оскільки захисник насправді пред`являє до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті. Однак, питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення здійснюється судом, шляхом оцінки доказів відповідно до положень ст. 94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
Зі змісту повідомлення від 26.10.2022 слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
Водночас, захисником не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру від 26.10.2022 вручене за відсутності достатніх підстав для підозри.
Інші обставини, на які посилається захисник у скарзі, також не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.
У контексті наведеного слід зазначити, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01.04.2021.
Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1