- Presiding judge (HACC AC) : Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/5836/22Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/289/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
05 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року у кримінальному провадженні №52019000000000862,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 14.04.2023 апеляційною скаргою представника власника майна, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 28.11.2022, постановлену відповідно до ч. 5 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (т. 2 а. с. 185-186, 189-197, 210-223).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.11.2022 задоволено клопотання прокурора - накладено арешт на корпоративні права у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «АКПАН», ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС», ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ», ТОВ «АГРОБУДІВНИК», ТОВ «ЕНЕРГО-ГРУП 2014», шляхом заборони на їх відчуження та внесення змін щодо корпоративних прав, зареєстрованих за ОСОБА_7 .
3. Ухвала мотивована: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000862 щодо обставин заволодіння у період з 05.12.2017 по 28.10.2020 ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, чужим майном - грошовими коштами місцевого бюджету с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області та Державного бюджету України в сумі 27 321 402,2 грн, тобто в особливо великих розмірах, під час будівництва дошкільного навчального закладу; (2) наявністю в цьому кримінальному провадженні обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) існуванням достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з 2005 року по теперішній час проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі; (4) віднесенням майна, набутого під час спільного проживання, в тому числі корпоративних прав у товариствах, засновником яких є ОСОБА_7, до спільної сумісної власності; (5) неможливістю виділення частки ОСОБА_8 зі складу майна, яке належить йому разом із ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності; (6) можливістю застосування до майна ОСОБА_8 конфіскації як виду покарання; (7) існуванням ризику відчуження майна на користь третіх осіб; (8) розумністю та співрозмірністю застосованого заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_7 .
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) власниця майна дізналася про наявність оскаржуваної ухвали лише 10.04.2023 після отримання її копії представником; (2) здійснення розгляду клопотання про арешт майна в закритому судовому засіданні порушило вимоги КПК і права ОСОБА_7 ; (3) не доведено наявності правової підстави для арешту майна, оскільки корпоративні права ОСОБА_7 не є її спільною сумісною власністю з ОСОБА_8 ; (4) корпоративні права набуті ОСОБА_7 до часу вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення; (5) судом не враховано обставини, які він повинен був врахувати відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК; (6) відсутні докази завдання шкоди злочином, що інкримінується.
4.2. У судовому засіданні представник ОСОБА_6 просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Власниця майна ОСОБА_7, будучи обізнаною про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибула, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за її особистої участі не зверталася.
5.2. Прокурор ОСОБА_13 будучи обізнаною про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибула, проте подала письмові заперечення на апеляційну скаргу та просила провести судовий розгляд без її участі.
Заперечення прокурора мотивоване тим, що: (1) ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК; (2) ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою; (3) зареєстроване за ОСОБА_7 майно набуто під час спільного проживання з ОСОБА_8, а тому є їх спільною сумісною власністю; (4) конфіскація як вид покарання застосовується до майна, належного особі, незалежно від періоду його набуття; (5) накладення арешту на відповідне майно відповідає принципу розумності та є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб; (6) здійснення розгляду клопотання прокурора у закритому судовому засіданні та без виклику підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника відповідає п. 4 ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 172 КПК.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею в такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів апеляційної скарги.
6.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) дотримано строк на апеляційне оскарження; (2) мав право слідчий суддя проводити розгляд клопотання у закритому судовому засіданні за відсутності та без інформування про його проведення всіх учасників; (3) може бути накладено арешт на майно ОСОБА_7 із метою його подальшої конфіскації як виду покарання щодо ОСОБА_8 ; (4) враховані слідчим суддею усі обставини, які він мав враховувати згідно з ч. 2 ст. 173 КПК.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження
8. В апеляційній скарзі вказується про дотримання строку на апеляційне оскарження, оскільки власниця майна дізналася щодо наявності оскаржуваної ухвали, коли її представник отримав її копію, що підтверджується заявою та розпискою.
8.1. Вирішуючи питання поважності причин подання представником ОСОБА_7 апеляційної скарги з пропуском строків на оскарження ухвали, колегія суддів враховує положення ч. 5 ст. 115, ч. 1 ст. 117, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК.
8.2. Так, строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.
8.2.1. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
8.2.2. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК).
8.2.3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні (ч. 7 ст. 376 КПК).
8.3. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення слідчим суддею постановлено 28.11.2022 без виклику та за відсутності в судовому засіданні особи, яка її оскаржує (т. 2 а. с. 185-186, 189-197), перебіг строку на її апеляційне оскарження розпочався з наступного дня після отримання ОСОБА_7 копії такого рішення.
8.3.1. Оскільки представник ОСОБА_7 отримав копію оскаржуваного рішення 10.04.2023 (т. 3 а. с. 204), перебіг строку на оскарження для власниці майна та її представника розпочався 11.04.2023 і завершувався 15.04.2023 (останній день).
8.3.2. Ураховуючи, що апеляційну скаргу представник подав до суду 14.04.2023, то відповідне звернення до суду зі вказаною скаргою відбулося із дотриманням строку на апеляційне оскарження.
(§2) Щодо проведення закритого судового засідання без поінформування учасників
9. Слідчий суддя розглянув клопотання прокурора про арешт майна в закритому судовому засіданні без повідомлення про судове засідання сторони захисту та іншого власника майна, погодившись із доводами сторони обвинувачення щодо необхідності проведення судового розгляду саме в такий спосіб з метою забезпечення накладення арешту.
9.1. Представник власниці майна зазначив про незаконність проведення судового розгляду в такий спосіб, зазначивши, що розгляд клопотання прокурора без участі ОСОБА_7 не був обумовлений метою забезпечення арешту майна, а розглянувши клопотання у такий спосіб слідчий суддя позбавив її можливості надати важливі аргументи, надавши непропорційну перевагу стороні обвинувачення.
9.2. Прокурор у своїх письмових запереченнях вказала, що проведення розгляду клопотання у закритому судовому засіданні й без виклику підозрюваного та іншого власника майна в повній мірі відповідало п. 4 ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 172 КПК.
9.3. Оцінюючи наведений довід колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку щодо необхідності розгляду клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні без поінформування про його проведення підозрюваного та власниці майна.
9.4. Надаючи саме таку оцінку суд апеляційної інстанції враховує, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч. 2 ст. 172 КПК).
9.4.1. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
9.4.2. Водночас слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом (п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК).
9.4.3. Оскільки ймовірним наслідком розголошення інформації про розгляд судом питання щодо арешту майна певної особи є вчинення нею дій, направлених на його відчуження, то проведення судового розгляду в режимі відкритого судового засідання може завадити виконати таке завдання цього виду заходу забезпечення кримінального провадження як запобігання можливості відчуження відповідного майна.
9.4.4. Із огляду на наведене, проведення судового розгляду клопотання про арешт майна, яке не є тимчасово вилученим, у закритому судовому засіданні без повідомлення про судовий розгляд підозрюваного та власниці майна відповідає положенням кримінального процесуального закону, якщо завданням ініційованого арешту є, зокрема, запобігання відчуженню вказаного майна.
9.5. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів враховує те, що:
9.5.1. 24.11.2022 прокурор у своєму клопотанні про арешт майна просила здійснити його розгляд у закритому судовому засіданні без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника у зв`язку із необхідністю забезпечити мету арешту відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК (т. 1 а. с. 1-19);
9.5.2. 28.11.2022 слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора, провівши судовий розгляд клопотання у закритому судовому засіданні без поінформування про його проведення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника (т. 2 а. с. 189-197).
9.6. Виходячи із вищевикладеного, оскільки майно не було тимчасово вилученим і правовою підставою для накладення арешту у цьому кримінальному провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то з метою недопущення відчуження майна у слідчого судді були всі підстави здійснити розгляд клопотання прокурора в закритому судовому засіданні без повідомлення про дату та час розгляду сторони захисту, власниці майна та її представника.
9.7. Тому, доводи представника щодо надання непропорційної переваги стороні обвинувачення не знайшли свого підтвердження.
(§3) Щодо можливості накладення арешту на майно з метою конфіскації
10. Слідчий суддя дійшов висновку про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_7 з метою його подальшої конфіскації як виду покарання ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК, вважаючи, що воно належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності.
10.1. Сторона захисту зазначила, що: (1) ОСОБА_7 не має жодного відношення до кримінального провадження, а тому до її майна не може бути застосована конфіскація як вид покарання; (2) слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що арештоване майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 оскільки вони не перебували у фактичних сімейних стосунках, а наявність спільних дітей не підтверджує їх спільного проживання.
10.2. Прокурор у запереченнях зазначила, що арештоване майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 і ОСОБА_7, адже вони фактично проживають разом, а тому до нього може бути застосована конфіскація як вид покарання, та під час проведення 13.02.2020 обшуку за адресою: АДРЕСА_1, було підтверджено факт їх спільного проживання.
10.3. За наслідками перевірки доводів представника власниці майна суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді щодо можливості накладення арешту на майно, зареєстроване за ОСОБА_7, з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання. Проте арешту підлягає не все майно, на яке було накладено арешт.
10.4. Судом апеляційної інстанції зроблено наведений висновок, ураховуючи, зокрема, й те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
10.4.1. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).
10.4.2. Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
10.4.3. Одним із різновидів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).
10.4.4. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
10.4.5. Арешт майна допускається з метою, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК).
10.4.6. Так, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (конфіскації майна як вид покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).
10.4.7. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК конфіскація майна є додатковим видом покарання.
10.4.8. Згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
10.4.9. Як передбачає ч. 6 ст. 12 КК особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
10.4.10. Ч. 5 ст. 191 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
10.4.11. Отже, закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.
10.5. У кримінальному провадженні №52019000000000862 здійснюється досудове розслідування за підозрою, зокрема, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК (т. 2 а. с. 117-141).
10.6. Тобто у випадку засудження ОСОБА_8 за вчинення наведеного злочину (ч. 5 ст. 191 КК) до нього може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності подружжя.
10.7. Водночас при оцінці можливості накладення арешту на майно ОСОБА_8 у спільній сумісній власності, яке може бути предметом конфіскації як виду покарання, судом апеляційної інстанції враховується те, що майнові відносини в Україні регулюються цивільним законодавством.
10.8. Правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України, що передбачає п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
10.9. Так, згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
10.9.1. Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України /далі - СК/ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.
10.9.2. Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
10.9.3. У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
10.9.4. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2 ст. 3 СК).
10.9.5. Усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя (ч. 2 та 3 ст. 54 СК).
10.9.6. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч. 1 ст. 74 СК).
10.9.7. За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
10.9.8. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
10.9.9. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.
10.9.10. У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).
10.10. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
10.10.1. орган досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000862 розслідує обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, за яких у період з 05.12.2017 по 28.10.2020 ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 заволоділи чужим майном, а саме грошовими коштами місцевого бюджету с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області та Державного бюджету України під час будівництва дошкільного навчального закладу в сумі 27 321 402,2 грн, тобто в особливо великих розмірах, за попередньою змовою з іншими особами, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем (т. 1 а. с. 19-20; т. 2 а. с. 117-141);
10.10.2. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру, зокрема, і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 19-20; т. 2 а. с. 117-141);
10.10.3. повідомлення про підозру ОСОБА_8 отримано ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 141);
10.10.4. ОСОБА_8 має із ОСОБА_7 спільних дітей ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. с. 142-145);
10.10.5. 13.02.2020 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у ньому перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як особи, що проживають у цьому будинку (т. 2 а. с. 146-151);
10.10.6. із 02.02.2002 по 21.05.2016 включно ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_16, з якою мають трьох спільних дітей (т. 2 а. с. 255-256, 259-266);
10.10.7. ОСОБА_7 є засновником (учасником):
(1) ТОВ «АКПАН» (код ЄДРПОУ - 36926873), зареєстроване 04.02.2010, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 5000 грн, що складає 50% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 153-155);
(2) ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ - 41242014), зареєстроване 28.03.2017, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 500 000 грн, що складає 50% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 156-159);
(3) ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ - 42431054), зареєстроване 03.09.2018, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 500 000 грн, що складає 50% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 160-163);
(4) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС» (код ЄДРПОУ - 42846712), зареєстроване 26.02.2019, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 1 005 000 грн, що складає 67% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 164-167);
(5) ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ - 43580900), зареєстроване 30.03.2020, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 1 500 000 грн, що складає 100% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 168-171);
(6) ТОВ «АГРОБУДІВНИК» (код ЄДРПОУ - 13731923), зареєстроване 11.11.1992, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 3300 грн, що складає 20% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 172-175);
(7) ТОВ «ЕНЕРГО-ГРУП 2014» (код ЄДРПОУ - 39414683), зареєстроване 29.09.2014, розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 900 000 грн, що складає 100% від розміру статутного капіталу підприємства (т. 2 а. с. 114, 176-178).
10.11. Ураховуючи, що із 02.02.2002 по 21.05.2016 включно, виходячи з положень ч. 2 ст. 114 СК та ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 294 ЦПК, ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16, то набуті ОСОБА_7 до відповідної дати корпоративні права у ТОВ «АКПАН», ТОВ «АГРОБУДІВНИК», ТОВ «ЕНЕРГО-ГРУП 2014» колегія суддів не вважає за можливе розцінювати як такі, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
10.12. Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині проживання ОСОБА_8 із ОСОБА_7 однією сім`єю з 22.05.2016 по даний час, у зв`язку з чим зареєстровані за нею корпоративні права у ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС», ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ» набуті під час спільного їх проживання, тобто є їх спільною сумісною власністю.
10.13. Ураховуючи, що корпоративні права у ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС», ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ» не є речами індивідуального користування, набуті під час спільного проживання, зважаючи на відсутність доказів наявності письмових договорів щодо такого майна між ОСОБА_8 і ОСОБА_7, на вказане майно поширюється режим спільної сумісної власності, що правильно встановив у оскаржуваному рішенні слідчий суддя.
10.14. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя правильно наклав арешт на корпоративні права у ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС», ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ», які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7, в той час як помилково наклав арешт на корпоративні права у ТОВ «АКПАН», ТОВ «АГРОБУДІВНИК», ТОВ «ЕНЕРГО-ГРУП 2014», які згідно з наданими суду матеріалами клопотання є особистою власністю ОСОБА_7 .
10.15. Таким чином, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено арешт лише на корпоративні права у ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС», ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ».
(§4) Щодо врахування слідчим суддею обставин, передбачених ч. 2 ст. 173 КПК
11. Слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно, враховуючи те, що: (1) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК; (2) майно, яке належить на праві власності ОСОБА_8, є предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК; (3) застосування такого заходу забезпечення відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
11.1. Проте представник власниці майна вказав, що слідчий суддя постановив рішення за відсутності доведення стороною обвинувачення обов`язкових обставин, передбачених ч. 2 ст. 173 КПК. При цьому він зазначив, що арешт майна направлений на порушення права власності та права на мирне володіння ним.
11.2. Прокурор заперечила проти зазначеного доводу, вказавши на його необґрунтованість.
11.3. Надаючи оцінку цьому доводу колегія суддів вважає, що слідчим суддею було належним чином проаналізовано усі обставини, передбачені у ч. 2 ст. 173 КПК.
11.4. Так, вказаного висновку суд апеляційної інстанцій дійшов, враховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя детально навів відповіді на ті питання, з`ясування яких вимагається при вирішенні питання про арешт майна. Вмотивованих доводів, які б спростовували зазначені висновки, в апеляційній скарзі наведено не було.
11.5. При цьому колегія суддів погоджується з оцінкою обставин, наданих слідчим суддею, зокрема, щодо обраного способу арешту майна, який є найменш обтяжливим для його власниці.
(§5) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, частково скасувати ухвалу слідчого судді (ст. 407 КПК).
12.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власниці майна щодо необхідності скасування рішення про арешт майна частково знайшли своє підтвердження, апеляційну скаргу слід задовольнити у відповідній частині.
12.2.1. Тобто, клопотання про арешт майна не підлягало до задоволення в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_7 у ТОВ «АКПАН», ТОВ «АГРОБУДІВНИК», ТОВ «ЕНЕРГО-ГРУП 2014».
12.2.2. Водночас в іншій частині, зокрема, що стосується накладення арешту на корпоративні права у ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «БІ БУДПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ А ПЛЮС», ТОВ «ДЖУС СМАРТ СІСТЕМ», апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 131, 132, 170-173, 309, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника задовольнити частково.
Скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_7 у ТОВ «АКПАН» (код ЄДРПОУ - 36926873), ТОВ «АГРОБУДІВНИК» (код ЄДРПОУ - 13731923), ТОВ «ЕНЕРГО-ГРУП 2014» (код ЄДРПОУ - 39414683).
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4