- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 991/1754/23
Провадження №11-сс/991/293/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання - ОСОБА_5,
прокурора - ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2023 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про накладення арешту у кримінальному провадженні №42019000000002238 та накладено арешт на земельну ділянкуплощею 0,5985 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, із кадастровим № 3223155400:05:114:0092, що належить на праві власності ОСОБА_7, шляхом позбавлення права на її розпорядження, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Слідчим суддею встановлено, що 23.12.2014 у кримінальному провадженні № 42014000000000368 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України: шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах; заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем вчинене в особливо великих розмірах; зловживанні службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам, чим спричинило тяжкі наслідки. Повідомлення про підозру вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
09.10.2017 у кримінальному провадженні № 42014000000000368 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах та вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
21.10.2019 матеріали кримінального провадження за підозрою, зокрема, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, були виділені в окреме провадження, якому присвоєно № 42019000000002238.
ОСОБА_7 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,5985 га, за адресою Київська область, Обухівський район, смт Козин, із кадастровим №3223155400:05:114:0092 (державний акт від 19.10.2005).
Слідча суддя, виходячи із наявних матеріалів кримінального провадження №42019000000002238, дійшла висновку, що вони можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає такий додатковий обов`язковий вид покарання як конфіскація майна, у підозрюваного є вагомі підстави для вчинення дій щодо відчуження майна, на яке детектив просить накласти арешт.
З огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_7, накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є необхідним для виконання завдань кримінального провадження.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 27.02.2023 та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання детектива про арешт майна у кримінальному провадженні 42019000000002238.
В апеляційній скарзі зазначає, що матеріали клопотання не містять відповідних доказів володіння ОСОБА_7 майном, щодо якого вирішувалось питання про арешт.
Слідчим суддею не досліджувалось питання наслідків арешту майна для третіх осіб, а саме для дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_9, якій арештована земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності як майно набуте подружжям під час шлюбу.
У зв`язку з грубими порушеннями вимог КПК України, якими регламентовано порядок вручення повідомлення про підозру, ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а матеріали провадження не свідчать про його причетність до зазначеного кримінального правопорушення, так як не містять доказів наявності суб`єктивної сторони злочину, вчинення якого інкримінується ОСОБА_7 . А відтак, висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення є помилковими.
3. Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду (т.2 а.п. 152), в судове засідання не прибула, про поважні причини свого неприбуття не повідомила.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з огляду на її необґрунтованість та законність оскаржуваної ухвали слідчого судді.
З урахуванням думки присутніх учасників судового провадження, судовий розгляд відповідно до ч.4 ст.405 КПК України проведений за відсутності апелянта.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованості підозри та ненабуття ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено арешт майна (п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, якщо арешт накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п.п. 1, 3, 5, 6 ч.2 ст. 173 КПК України).
Отже, в даному випадку передмовою для арешту майна, в першу чергу, є з`ясування чи набув ОСОБА_7 процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні №42019000000002238, в межах якого заявлено клопотання про арешт майна, та чи є вона обґрунтованою.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч.3 ст.111 КПК України).
Главою 11 КПК України визначений порядок вручення повідомлень (викликів). Так, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.ч.1,2 ст. 135 КПК України).
Відповідно до матеріалів провадження, 23.12.2014 у кримінальному провадженні №42014000000000368 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, які виразились у шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах; заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах; зловживанні службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам, чим спричинило тяжкі наслідки (т.1 а.п.108-111).
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 направлено за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, за останнім відомим місцем проживання: АДРЕСА_2 (т.1 а.п. 112-120). Крім того, 06.02.2015 захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 отримала копію повідомлення про підозру від 23.12.2014 (т.1 а.п. 154).
Через відсутність даних про місце перебування ОСОБА_7, який за місцем реєстрації та проживання відсутній, постановою слідчого від 15.01.2015 ОСОБА_7 оголошено у розшук (т.2 а.п.51).
09.10.2017 у кримінальному провадженні № 42014000000000368 складено (т.1 а.п.121-139) та вручено (т. 1 а.п. 140-153) повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_7 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах.
21.10.2019 матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, були виділені в окреме провадження, що зареєстроване 22.10.2019 в ЄРДР за №42019000000002238 (т.1 а.п.50-52).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002238 стосовно ОСОБА_7 .
У судовому засіданні прокурором долучені до судової справи відомості, що 09.05.2023 у кримінальному провадженні № 42019000000002238 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_7 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, яке вручено у спосіб визначений ч. 1 ст. 297-5 КПК (розміщено оголошення в газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному сайті Генеральної прокуратури України та вручено 09.05.2023 захиснику), та направлено на адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_7 на території України.
Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги щодо повідомлення ОСОБА_7 про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри органом досудового розслідування виконані відповідно до вимог КПК України. Отже ОСОБА_7 набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015, що є підставою для вирішення питання про арешт майна з підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.170 КПК.
Отже доводи апеляційної скарги захисника в цій частині колегією суддів відхиляються.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_7, колегія суддів виходить із такого.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, є тим критерієм, який має бути врахований слідчим суддею при накладенні арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. При цьому колегія суддів погоджується із слідчим суддею, що стандарт обґрунтованості підозри при вирішенні питання про арешт майна підозрюваного, є значно нижчим аніж для оцінки на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення під час розгляду по суті обвинувального акта.
Захисник стверджує про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а надані прокурором документи та покази свідків підтверджують лише факт виділення зазначеним у підозрі суб`єктам господарювання бюджетних коштів. Докази суб`єктивної сторони злочину відсутні.
Водночас, на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 прокурором до клопотання додані матеріали, дослідивши які слідчий суддя прийшла до висновку про її обґрунтованість, із чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до змісту письмового повідомлення по підозру, яке було в розпорядженні слідчого судді станом на день постановлення ухвали, в період травня-грудня 2010 року, ОСОБА_7, як службова особа, будучи Першим віце-прем`єр-міністром України, пізніше Першим віце-прем`єр-міністром України - міністром економічного розвитку та торгівлі України, головою координаційної комісії, діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі із Головою Державного агентства України з інвестицій та розвитку, головою конкурсної комісії та членом координаційної комісії ОСОБА_10, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив заволодіння чужим майном - коштами Державного бюджету України на користь третіх осіб - ВАТ «Завод напівпровідників» в сумі 170 081 071 гривня 67 копійок, тобто в особливо великому розмірі. Крім того, в період листопада 2010 - квітня 2011 року, ОСОБА_7, як службова особа, діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі із Головою Державного агентства України з інвестицій та розвитку, головою конкурсної комісії та членом координаційної комісії ОСОБА_10, шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно вчинив заволодіння чужим майном - коштами Державного бюджету України на користь третіх осіб - на користь АТ «ВКП «Металіст» в сумі 3 283 741 гривня 55 копійок та ТОВ «Рекуперація свинцю» в сумі 22 015 876 гривень 36 копійок, що є особливо великим розміром.
При вирішенні питання щодо ймовірності існування самої події злочину та можливості бути причетним до неї ОСОБА_7, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 на період часу, зазначений у підозрі, володів усім обсягом повноважень Першого віце-прем`єр-міністра України, Міністра економічного розвитку та торгівлі України, голови координаційної комісії, які надавали йому можливість здійснювати вплив на інших осіб, давати розпорядження на прийняття рішень з перерахування бюджетних коштів на банківські рахунки на користь третіх осіб, у фінансово-господарській діяльності яких був зацікавлений особисто. Надані прокурором документи у своїй сукупності створюють уявлення про високу вірогідність вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_7 . При цьому оцінку таких доказів на користь обґрунтованості підозри при вирішенні питання про арешт колегія суддів відмежовує від того рівня її доведеності, яка має вирішуватись судом при доведеності складу кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про існування обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_7 дій, що кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.5 ст.191 КК України.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яблонський проти Польщі» від 21.12.2000, оскільки зазначене рішення стосується питання, пов`язаного із можливим порушенням прав заявника в розумінні п.1 (с) ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканність) та є не релевантним до обставин даного провадження.
Щодо доводу апеляційної скарги про неврахування слідчим суддею наслідків арешту майна для третіх осіб, а саме для дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_9, якій арештована земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності як майно набуте подружжям під час шлюбу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як було встановлено, ОСОБА_7 є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 за ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тобто, застосування конфіскації майна як різновиду покарання спеціально передбачене у відповідній статті Особливої частини КК України, арешт був накладений з підстави, що передбачена п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, наданого захисником ОСОБА_8, з 08.09.1984 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебувають у зареєстрованому шлюбі (т.2, а.п. 118).
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України право спільної сумісної власності у відношенні майна подружжя презюмується.
Аналогічні за змістом норми містяться у ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України.
При цьому, реєстрація прав на таке майно лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.
Із документів, наданих детективом, вбачається, що земельна ділянка, щодо якої розглядається питання про арешт, була набута ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у шлюбі (т.2, а.п. 76-84). Відтак це майно перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_7 .
Колегія суддів погоджується із доводам захисника, що накладення арешту на земельну ділянку може тим чи іншим чином зачепати права та інтереси інших співвласників. В той же час, апеляційна скарга подана в інтересах саме ОСОБА_7, а відтак за наслідками її розгляду суд не може примати рішення відносно прав та інтересів інших осіб, які не є сторонами даного апеляційного провадження.
Одночасно з цим, колегія суддів роз`яснює, що відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково. Також, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Оцінивши відповідним чином доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4