- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/3811/23
Провадження № 1-кс/991/3833/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
детектива ОСОБА_4,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 жовтня 2019 року за № 420190000000002238,
В С Т А Н О В И ЛА :
І. Суть клопотання та заперечень сторони захисту
1.1. 02 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому детектив просив обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 жовтня 2019 року за № 420190000000002238, за підозрою колишнього Першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_5 та колишнього голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За твердженням детектива, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у заволодінні в період травня 2010 року - квітня 2011 року державним майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно та в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У теперішній час, на думку детектива, існують ризики, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
1.2. 12 травня 2023 року у судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 надала слідчому судді письмові заперечення проти клопотання детектива, у яких просила відмовити у задоволенні клопотання.
Адвокат наголосила, що сторона обвинувачення не довела наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення. 09 травня 2023 року після судового засідання з розгляду зазначеного клопотання детектив вручив їй повідомлення про підозру у новій редакції. Таким чином, на думку захисника, клопотання було обґрунтоване повідомленням про підозру, яке станом на теперішній час не чинне.
Також адвокат зауважила, що детектив не довів факт оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук, адже постанова про оголошення у розшук без її реального виконання не свідчить про такий факт. Відомості про оголошення ОСОБА_5 у розшук не були внесені до ЄРДР.
Захисник ОСОБА_6 звернула увагу, що наведені детективом відомості про реєстрацію ОСОБА_5 на території РФ юридичної особи не відповідають дійсності, а твердження сторони обвинувачення про отримання ОСОБА_5 паспорту громадянина РФ безпідставне. ОСОБА_5 виїхав за межі України до початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, і цей факт не може тлумачитися як дії, спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування.
Крім того, постановою детектива від 10 лютого 2023 року досудове розслідування було зупинене і на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не відновлене, що виключає можливість розгляду клопотання.
Також, на думку адвоката, наведені детективом ризики необґрунтовані, адже досудове розслідування триває понад 8 років, що виключає можливість ОСОБА_5 вчиняти зазначені у клопотанні дії.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали подане клопотання з наведених у ньому мотивів. Також прокурор проінформував, що 09 травня 2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про зміну підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, стороні захисту було повідомлено про завершено досудового розслідування та відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечила проти задоволення клопотання з мотивів, наведених у наданих нею письмових запереченнях.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання детектива ОСОБА_4, заперечення захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та надані ними матеріали, заслухавши думку осіб, присутніх у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла наступних висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керувалася слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Детектив зазначив, що 23 грудня 2014 року у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 08 травня 2014 року за № 42014000000000368, складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
09 жовтня 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, саме цим повідомленням про підозру детектив обґрунтовував свою позицію, звертаючись з клопотанням про обрання запобіжного заходу.
21 жовтня 2019 року з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000368 було виділено матеріали кримінального провадження № 20190000000002238 за підозрою у вчиненні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Разом з тим, під час розгляду клопотання, а саме 09 травня 2023 року, було складене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також в організації розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
З порівняльного аналізу наведених повідомлень про підозру вбачається, що вони стосуються одних і тих самих обставин та мають відмінності в частині їх деталізації та правової кваліфікації.
Адвокат ОСОБА_6 звернула увагу, що клопотання про обрання запобіжного заходу обґрунтоване повідомленням про підозру, яке станом на час розгляду клопотання є неактуальним.
Втім, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У клопотанні детектив виклав обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначені обставини були підтримані ним у судовому засіданні та дещо уточненні з огляду на зміну повідомленої підозри.
Розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу не є перешкодою для слідчого здійснювати слідчі та процесуальні дії у межах досудового розслідування, у тому числі повідомляти особі про підозру чи зміну раніше повідомленої підозри.
Враховуючи, що у межах вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу слідчому судді належить з`ясовувати наявність станом на час його розгляду обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, оцінці підлягає обґрунтованість підозри, наведеної у повідомленні про підозру від 09 травня 2023 року, яка є актуальною на час розгляду клопотання. До того ж, ані зазначені в повідомленнях обставини кримінального правопорушення, ані їх кваліфікація не зазнали змін такого ступеню, який впливав би на можливість вирішення питання стосовно обрання запобіжного заходу.
Повідомлення про підозру від 09 травня 2023 року вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлень (ст. 135 КПК України), - шляхом публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур`єр».
Як зазначено у повідомлені про підозру від 09 травня 2023 року, кримінальні правопорушення були вчинені за наступних обставин.
ОСОБА_5, обіймаючи посаду Першого віце-прем`єр-міністра України, з метою заволодіння державними грошовими коштами запропонував голові Державного агентства України з інвестицій та інновацій (надалі - Держінвестицій) ОСОБА_7 вчинити дії, спрямовані на виділення підконтрольному ОСОБА_5 ВАТ «Завод напівпровідників» державних коштів з метою заволодіння ними. ОСОБА_8 очолив Комісію з координації заходів, пов`язаних з реалізацією інвестиційних проектів (надалі - Координаційна комісія), до складу якої було включено також ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_5 забезпечив розробку нормативних актів, якими врегульовано порядок ухвалення рішень щодо конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів.
27 серпня 2010 року Держінвестицій оголошено конкурс з відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду.
ОСОБА_5 забезпечив подання ВАТ «Завод напівпровідників» заявки від 15 вересня 2010 року № 3048 на участь у конкурсному відборі з метою відшкодування суми відсоткових ставок за користування банківськими кредитами, отриманими в АТ «Укрексімбанк» та ПАТ «КБ «Актив-Банк» для фінансування інноваційного проекту «Створення вертикально-інтегрованої компанії з виробництва фотогальванічної продукції», за період з 03 березня 2009 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 200 842 254 грн.
У подальшому ОСОБА_7 своїм наказом створив Конкурсну комісію, призначивши себе її головою, а також, приховавши збитковість ВАТ «Завод напівпровідників», забезпечив ухвалення комісією 15 жовтня 2010 року висновку про надання товариству державних коштів в обсязі 200,9 млн грн та підписав відповідний протокол засідання № 1. 26 жовтня 2010 року Координаційною комісією визнано за доцільне надання підприємству державної підтримки в такому обсязі, а наступного дня конкурсною комісією ухвалене рішення про надання державної підтримки.
27 жовтня 2010 року ОСОБА_7 підписав договір № 18 з ВАТ «Завод напівпровідників» про надання державної підтримки, а 08 листопада 2010 року - додаткову угоду № 1 до зазначеного договору.
На підставі платіжних доручень № 360 від 04 листопада 2010 року та № 421 від 07 грудня 2010 року було перераховано на банківський рахунок № НОМЕР_1 ВАТ «Завод напівпровідників» бюджетні кошти на загальну суму 170 081 071 грн.
Крім того, 03 листопада 2010 року ТОВ «Рекуперація свинцю», яке контролювалося ОСОБА_9 і ОСОБА_10, до Держінвестицій подано заявку на отримання державної підтримки у розмірі понад 24,5 млн грн (згідно уточної заявки від 08 грудня 2010 року - 22 млн грн).
25 листопада 2010 року пов`язане з ОСОБА_5 АТ «ВКП «Металіст» також подало заявку на суму понад 1,7 млн грн.
ОСОБА_7 попри збитковість ТОВ «Рекуперація свинцю» та попри існування заборгованості АТ «ВКП «Металіст» перед ДІФКУ, що було перешкодою для надання державної підтримки, забезпечив розгляд зазначених заявок Конкурсною комісією та ухвалення 14 грудня 2010 року висновку щодо надання державної підтримки, який було оформлено протоколом № 2, підписаним ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було забезпечено ухвалення рішення Координаційною комісією про надання зазначеним підприємствам державної підтримки у зазначених розмірах.
Після цього, ОСОБА_7, будучи позбавленим у той час прав підписувати договори про надання державної підтримки, забезпечив їх підписання першим заступником Держінвестицій ОСОБА_11 .
На підставі платіжних доручень 29 грудня 2010 року № 485 та № 486 на банківський рахунок АТ «ВКП «Металіст» були перераховані бюджетні кошти на загальну суму 3 283 741 грн, а на підставі платіжного доручення від 29 квітня 2011 року № 540 на банківський рахунок ТОВ «Рекуперація свинцю» - перераховані бюджетні кошти в сумі 22 015 876 грн.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Викладені у повідомлені про підозру обставини підтверджуються наданими детективом матеріалами, зокрема:
- нормативними актами щодо призначення ОСОБА_5 на посаду;
- протоколами засідань під головуванням ОСОБА_7 . Конкурсної комісії з відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду від 15 та 27 жовтня, 14 та 28 грудня 2010 року, на яких було ухвалено висновки про доцільність надання державної підтримки та про її надання зазначеним суб`єктам господарювання;
- протоколом засідання Комісії з координації здійснення заходів, пов`язаних з реалізацією інвестиційних проектів від 26 жовтня 2010 року;
- протоколом № 3 засідання Комісії з координації здійснення заходів, пов`язаних з реалізацією інвестиційних проектів від 27 грудня 2010 року, засідання проводилося під головуванням ОСОБА_5 ;
- договором № 18 від 27 жовтня 2010 року, укладеним між Держінвестицій в особі ОСОБА_7 та ВАТ «Завод напівпровідників», та додатковими угодами № 1-3 про надання державної підтримки;
- договором між Держінвестицій та ТОВ Рекуперація свинцю» від 28 грудня 2010 року № 25;
- договором між Держінвестицій та АТ «ВКП «Металіст» № 33 та № 34 від 29 грудня 2010 року про компенсацію відсоткових ставок за користування кредитами, залученими для реалізації інвестиційних проектів у реальному секторі економіки;
- платіжними дорученнями від 29 грудня 2010 року № 485 та № 486, на підставі яких на банківський рахунок АТ «ВКП «Металіст» перераховано бюджетні кошти на загальну суму 3 283 741 грн;
- платіжним дорученням від 29 квітня 2011 року № 540, на підставі якого на банківський рахунок ТОВ «Рекуперація свинцю» перераховано бюджетні кошти в сумі 22 015 876 грн;
- платіжними дорученнями № 360 від 04 листопада 2010 року та № 421 від 07 грудня 2010 року, на підставі яких на банківський рахунок ВАТ «Завод напівпровідників» було перераховано державні кошти на загальну суму 170 081 071 грн 67 коп, а також інших належних та достатніх доказів в їх сукупності;
- листом від 20 жовтня 2010 року Голови Держінвестицій ОСОБА_7 на адресу Першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_12 щодо організації розгляду інвестиційних проектів Координаційною комісією;
- дорученнями від 25 жовтня, 18, 22, 24 грудня 2010 року, наданими ОСОБА_5 членам Координаційної комісії;
- висновком експертів за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи № 647/5552?5554/17-45 від 28 березня 2017 року, яким підтверджено, що внаслідок умисних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_5, спрямованих на неправомірне та безпідставне надання державної підтримки на користь ТОВ «Рекуперація свинцю», ВАТ «Завод напівпровідників» та АТ «ВКП «Металіст», державі в особі Держінвестицій завдано матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 195 380 689,58 грн.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. Ті докази, які б під час судового розгляду могли б бути приводом для розумного сумніву, під час оцінки обґрунтованості підозри не переконують слідчого суддю в іншому.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор послався на існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, ховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
3.5. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива про те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів. Також слід врахувати, що зазначене кримінальне правопорушення приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Оцінюючи наявність цього ризику, слідчий суддя враховує наведені детективом обставини, які свідчать про ознаки переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, окремо проаналізовані у п. 3.9 цієї ухвали. Зазначені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про здійснення щодо нього кримінального провадження та невжиття ним заходів щодо участі у процесуальних діях, приховування свого місцезнаходження, тобто є достатньо вагомими для констатації ризику переховування ОСОБА_5 .
3.6. Щодо ризику знищення, ховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Детектив обґрунтував зазначений ризик наявністю у ОСОБА_5 зв`язків як колишнього впливового політика та високопосадовця, що надає йому можливість знищити або спотворити оригінали документів, які на цей час не встановлені.
Разом з тим, прокурор у судовому засіданні 17 травня 2023 року повідомив про відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
Слідчий суддя зауважує, що ч. 1 ст. 290 КПК України пов`язує повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування з достатністю зібраних під час досудового розслідування доказів для складання обвинувального акта.
Отже, повідомивши сторону захисту про завершення досудового розслідування, сторона обвинувачення тим самим декларувала припинення процесу збирання доказів у зв`язку з їх достатністю.
За таких обставин, відсутні підстави констатувати ризик знищення чи спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3.7. Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у кримінальному провадженні
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, зокрема, залучення до його вчинення працівників підконтрольних ОСОБА_5 державних органів та суб`єктів господарювання, які перебували в його безпосередньому підпорядкуванні, наявні підстави вважати доведеним факт існування ризику незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показань.
Також є обґрунтованими доводи детектива щодо можливості впливу ОСОБА_5 на іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_7, враховуючи, що вчинення кримінального правопорушення розпочалося саме з певного впливу ОСОБА_5 на нього та подальшої координації спільних дій.
Водночас, детектив не навів доводів, які свідчили б про існування ризику незаконного впливу на експертів, а тому у слідчого судді відсутні підстави констатувати існування ризику в цій частині.
3.8. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Слушними є твердження детектива про те, що ОСОБА_5 як колишній впливовий політик, член Уряду, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Голова адміністрації Президента, власник фінансово-промислової групи, який на цей ухиляється від органів досудового розслідування, використовуючи власні соціальні зв`язки, матеріальні ресурси та авторитет високопосадовця як в Україні, так і за її межами, має значні можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.9. Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук
Частина 6 ст. 193 КПК України передбачає, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливий виключно у разі доведення прокурором наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Отже, слідчому судді належить оцінити наявність таких підстав.
Відповідно до листа Служби безпеки України (надалі - СБУ) № 2/3/2-2592 нт від 04 лютого 2023 року ОСОБА_5 у лютому 2014 року виїхав за межі України та мешкає у РФ.
Постановою від 15 січня 2015 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5, який триває дотепер. 03 вересня 2019 року винесено постанову про повторне оголошення підозрюваного ОСОБА_5 у міжнародний розшук.
Детектив послався на відомості, які свідчать про проживання ОСОБА_5 у РФ, зокрема, про це свідчать факт його участі у судових засіданнях Дорогомилівського районного суду Москви, участь в телеефірі російського телебачення у лютому 2017 року.
Як повідомили працівники Управління державної охорони ОСОБА_13 та ОСОБА_14, ОСОБА_5 супроводжував ОСОБА_15 в період з 21 по 23 лютого 2014 року при перетинанні державного кордону України на гвинтокрилі та літаку, який належав Російській Федерації, у напрямку з території РФ до військової частини РФ, розташованої на території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 в`їхав до України 11 січня 2014 року, після чого офіційно у встановленому порядку в лютому 2014 року та до цього часу державний кордон не перетинав ані в напрямку виїзду, ані в напрямку в`їзду.
Листом СБУ № 14/12/-86 від 06 квітня 2016 року повідомлено, що за даними Робочого Апарату Укрбюро Інтерполу, 30 березня 2016 року в обліках Генерального Секретаріату Інтерполу опубліковане червоне оповіщення № А-2562/3-2016 щодо міжнародного розшуку ОСОБА_5 з метою його арешту та подальшої екстрадиції в Україну.
Комісією з контролю за файлами Інтерполу 02 березня 2017 року прийняте рішення про видалення з файлів Інтерполу даних стосовно ОСОБА_5 .
Відповідно до листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України № IР/1032/14/С75/3330/ФП8/А1/1 від 29 січня 2018 року, 10 жовтня 2017 року за запитом СБУ до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію синього оповіщення щодо розшуку ОСОБА_5, та направлено відповідний запит на адресу всіх країн-членів МОКП-Інтерпол. З цього часу, ОСОБА_5 згідно обліків Інтерполу значився як підозрюваний, що розшукується з метою встановлення місцезнаходження, рішення про публікацію синього оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу не прийнято.
Крім того, стороною обвинувачення вживалися інші заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5, зокрема, направлялися запити до компетентних органів Російської Федерації, виконання яких безпідставно відхилялося.
Комісія з контролю за файлами Інтерполу повідомила, що ОСОБА_5 уповноважив інформувати НЦБ Інтерполу України про своє поточне місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3.
СБУ листом № 2/3/2-2592нт від 04 лютого 2023 року повідомила, що за наявною у неї інформацією ОСОБА_5 перебуває на території РФ, отримав громадянство РФ з 2014 року.
Крім того, від ОСОБА_5 надійшло клопотання, зареєстроване в Офісі Генерального за вх. № 177993-21 від 02 серпня 2021 року, із зазначенням адреси для листування: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, за інформацією компетентних органів Азербайджанської Республіки, ОСОБА_5 знаходиться за межами території країни та, відповідно до доданої до відповіді роздруківки з 2013 року не перетинав кордон Азербайджанської Республіки.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1741/23 від 13 березня 2023 року надано дозвіл на здійснення щодо ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування.
Адвокат ОСОБА_6 звернула увагу, що факт винесення постанови про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук не є достатньою підставою для набуття особою відповідного статусу, а згідно з інформацією Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ 15 березня 2019 року відомості щодо ОСОБА_5 видалено з обліків Генерального секретаріату Інтерполу.
Слідчий суддя погоджується з захисником, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить визначення поняття «оголошення особи у міжнародний розшук». Втім, його тлумачення є визначальним для деяких інститутів кримінального процесуального права, зокрема для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
За своїм лексичним значенням в контексті зазначеної норми «оголошення» є рішенням посадової особи про здійснення заходів, спрямованих на з`ясування місцезнаходження особи. Кримінальний процесуальний закон не пов`язує момент набуття особою статусу такої, яка розшукується, з моментом публікації відповідних оповіщень в системі Інтерполу. Визначальним є саме ініціювання такого розшуку, а перелік вжитих заходів, їх результативність чи поточна стадія здійснення не перебувають у зворотньому причинно-наслідковому зв`язку з «оголошенням» та постфактум не впливають на законність такого рішення.
Слідчий суддя не виключає випадків, коли винесення стороною обвинувачення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук може носити формальний характер з метою маскування інших дій, які суперечать завданням кримінального провадження. Втім, у слідчого судді відсутні жодні підстави констатувати штучний характер розшуку ОСОБА_5, враховуючи систематичність та послідовність здійснення стороною обвинувачення дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, а також отримані в результаті таких дій відомості.
Ба більше, сторона захисту не позбавлена можливості спростувати доводи детектива та довести безпідставність перебування ОСОБА_5 у міжнародному розшуку шляхом повідомлення детективу про актуальне місцезнаходження підозрюваного, а також взяття участі у процесуальних діях у кримінальному провадженні, зокрема, у розгляді наведеного клопотання. Кримінальний процесуальний закон передбачає процесуальні механізми такої участі, у тому числі з використанням засобів відеоконференцзв`язку.
Слідчий суддя враховує, що захист ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні здійснює адвокат ОСОБА_6 на підставі укладеного з нею договору, тобто з ініціативи підозрюваного, що свідчить про існування між ними комунікації та, відповідно, обізнаність підозрюваного про здійснення щодо нього кримінального провадження.
Невикористання підозрюваним заходів, спрямованих на участь у процесуальних діях, приховування свого фактичного місцезнаходження є окремими доводами на користь позиції сторони обвинувачення щодо обґрунтованості перебування його розшуку.
Слідчий суддя не вбачає за необхідне окремо оцінювати можливість перебування ОСОБА_5 на території держави-агресора, адже підстави, визначені ч. 6 ст. 193 КПК України, є альтернативними і можливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного не залежить від їх встановленої кількості.
3.10. Щодо інших питань
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальний процесуальний закон щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачає можливість окремого розгляду питань щодо його обрання та щодо застосування.
В разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою питання його безпосереднього застосування має бути предметом судового контролю після затримання підозрюваного і не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Враховуючи, що обрання запобіжного заходу без його застосування можливе лише для тримання під вартою, слідчий суддя не перевіряє питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. Такі обставини мають з`ясовуватися під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.
Слідчий суддя відхиляє доводи захисника щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у час, коли досудове розслідування було зупинене.
Відповідно до ч. 5 ст. 280 КПК України, після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Як слушно зазначив детектив, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на забезпечення участі підозрюваного у кримінальному провадженні, та виконання ним процесуальних обов`язків, не належать до тих, які спрямовані на забезпечення здобуття та фіксації доказів, а отже їх застосування не пов`язане з перебігом строку досудового розслідування та не вимагає його відновлення у разі виникнення необхідності їх застосування у зупиненому кримінальному провадженні.
Здійснення стороною обвинувачення дій, необхідність яких обумовлена поведінкою підозрюваного та невиконанням ним своїх процесуальних обов`язків, не може бути витлумачена як порушення його прав в частині дотримання розумних строків.
3.11. Висновки слідчого судді
Враховуючи вагомість наведених стороною обвинувачення доводів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, клопотання детектива підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання детектива - задовольнити.
2. Обрати підозрюваному ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Після затримання ОСОБА_5, і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участі питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1