Document No. 111871774

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 991/1741/23

провадження № 51-3864 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2023 року клопотання детектива, погоджене прокурором, про здійснення спеціального досудового розслідування задоволено, постановлено здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку.

Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 6 квітня 2023 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2023 року, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Захисник ОСОБА_5, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 квітня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, а тому, на її думку, постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.

Так, посилаючись на ч. 3 ст. 297-4 КПК, адвокат зазначає, що 13 травня 2019 року колегією суддів Київського апеляційного суду було відмовлено в задоволенні попереднього клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а 13 березня 2023 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу при відсутності незаперечних доказів наявності нових обставин для повторного звернення з таким клопотанням.

Крім того, як зазначає захисник, слідчий суддя при розгляді даного клопотання допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушив право на змагальність сторін, право на справедливий суд, право на захист, а саме позбавив сторону захисту можливості скористатися достатньою сукупністю процесуальних засобів для представлення, доказування правових позицій захисника та спростування позиції детектива НАБУ.

Зокрема вказує, що 24 лютого 2023 року захисник отримала від детектива НАБУ копію вказаного клопотання, а також на електронному носії частково матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовується клопотання, однак при огляді матеріалів на електронному носії виявилося, що відсутні деякі матеріали провадження, а саме нові обставини, якими орган досудового розслідування обґрунтовує свої доводи у клопотанні.

При цьому звертає увагу на те, що 27 та 28 лютого 2023 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було усно відмовлено у задоволенні клопотання захисника про ознайомлення з усіма матеріалами, які передані детективом НАБУ для суду, та надання достатнього часу для ознайомлення, підготовки клопотань та заперечень, чим на думку адвоката, істотно порушено право особи на захист та позбавлено сторону захисту можливості захистити права ОСОБА_4 у повному обсязі, подати обґрунтовані клопотання та заперечення.

Зазначає, що матеріали провадження, з якими просив ознайомитись захисник, мають значення лише на стадії розгляду клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, а без вивчення вказаних матеріалів, на її думку, неможлива в повній мірі реалізація права на належний захист, при цьому зазначає, що самі матеріали не є державною таємницею.

За таких обставин захисник вважає, що слідчим суддею неналежно виконано покладені на нього ст. 2 КПК повноваження щодо здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Водночас, посилаючись на ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду необґрунтовано не прийняла до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі та відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2023 року.

Перевіривши касаційну скаргу та надану до неї копію судового рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, у даному випадку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, як така, що можеперешкоджати подальшому кримінальному провадженню.

З урахуванням зазначеного, вищевказані доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2023 року не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано § 2 глави 26 КПК.

Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Положеннями ч. 3 ст. 297-4 КПК передбачено, що за наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2023 року, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 991/1741/23), клопотання детектива, погоджене прокурором, про здійснення спеціального досудового розслідування задоволено, постановлено здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 стосовно ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.

Відтак, вказана ухвала постановлена у порядку, передбаченому нормами КПК, у зв`язку з чим, доводи касаційної скарги про те, що слідчий суддя вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом, є безпідставними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.

Положеннями ч. 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

При цьому, що стосується ухвал слідчого судді за наслідками розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, то п. 12 ч. 1 ст. 309 КПК передбачено можливість оскарження під час досудового розслідування в апеляційному порядку лише ухвали слідчого судді про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування.

Тобто постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою задоволено клопотання детектива та постановлено здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні, не входить до визначеного у КПК переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Таким чином, з огляду на вищевказане, оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді в апеляційному порядку чинним КПК не передбачено.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, перевіряючи апеляційну скаргу захисника на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Також колегія суддів зауважує, що посилання захисника на загальні засади кримінального провадження не спростовує обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження, оскільки рішення слідчого судді постановлено в межах його повноважень, передбачених КПК, якими також чітко врегульовано порядок їх оскарження.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2023 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на вищезазначене, інші доводи касаційної скарги не спростовують законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, за результатом перевірки доводів захисника ОСОБА_5 щодо оскарження вищезазначеного судового рішення, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги захисника.

Така позиція колегії суддів узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, яка знайшла своє відображення в ухвалах від 4 липня 2018 року в справі № 757/43480/16-к (провадження № 51- 7170 ск 18), від 13 грудня 2021 року в справі № 991/5135/21 (провадження № 51-5797 ск 21), від 19 вересня 2022 року в справі № 991/2958/22 (провадження № 51-2755 ск 22), від 19 жовтня 2022 року в справі № 752/22349/19 (провадження № 51-3144 ск 22), від 23 березня 2023 року в справі № 991/178/23 (провадження № 51-1831 ск 23), від 5 червня 2023 року в справі № 991/3344/23 (провадження № 51-3393 ск 23).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 квітня 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3