- Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.
справа №991/5113/23
провадження №1-кс/991/5134/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«10» липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива НАБУ ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року у справі №757/9915/16-к,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року у кримінальному провадженні №42019000000002238 від 22 жовтня 2019 року.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 рокуу справі №757/9915/16-к накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6, зокрема на квартиру АДРЕСА_1, не дивлячись на те, що вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2007 року. Цей факт слідчим суддею не досліджувався, у рішенні взагалі не надано жодної оцінки та належного обґрунтування накладення арешту на майно дружини. Крім того, як зазначає адвокат, зважаючи на те, що досудовим слідством у повідомленні про підозру щодо ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року визначені дати нібито протиправних дій у 2010 році, нерухоме і рухоме майно, на яке накладено арешт, не може вважатися придбаним внаслідок вчинення кримінального правопорушення, виходячи з дат його придбання, що підтверджується зазначеним вище договором купівлі-продажу. Адвокат також вказала на відсутність в ухвалі слідчого судді посилання на пункт ч. 2 ст. 170 КПК України, на підставі якого прийнято рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_5, яка не має відношення до кримінального провадження та права якої, як власника майна, порушуються протягом більше семи років. У зв`язку з цим адвокат вважає, що такий арешт був накладений необґрунтовано. Крім того, на думку адвоката, в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно до умов якої за ОСОБА_5 визнано право особистої приватної власності, зокрема на вказану вище квартиру.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 подане клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Детектив НАБУ ОСОБА_3, підтримуючи свої письмові заперечення, зазначив, що вважає клопотання адвоката безпідставним та необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що слідчим суддею було задоволено клопотання про арешт майна, подане з метою забезпечення конфіскації майна, відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди, запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, пересування майна ОСОБА_6, а отже слідчим суддею визнано доведеними відповідні аргументи. При цьому, детектив стверджує, що як у клопотанні про арешт майна, так і в зазначеній ухвалі враховано та відображено встановлені органом досудового розслідування обставини щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1, зокрема те, що визнання рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 січня 2016 року права особистої приватної власності на вказану квартиру за ОСОБА_6, а надана стороною захисту ухвала Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року постановлена вже після накладення арешту. Втім, детектив вважає, що рішення судів щодо нібито розподілу майна подружжя, прийняті в порядку цивільного судочинства без врахування обставин кримінального провадження та фактично із ігноруванням факту накладення арешту на більшість об`єктів нерухомого майна в межах досудового розслідування кримінального провадження, не є належними доказами для вирішення питання про скасування арешту майна, адже на момент прийняття таких рішень на майно вже був накладений арешт, а тому правових наслідків у кримінальному процесі зазначені рішення не створюють. На переконання детектива, навіть за умови встановлення номінального оформлення зазначеної квартири на ім`я ОСОБА_5, дане майно є фактично набутим під час шлюбу із ОСОБА_6, а відтак перебуває у його власності на праві спільної сумісної власності. Детектив, крім іншого, також звернув увагу на те, що на даний час ОСОБА_6 підозрюється в організації вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в тому числі того, що інкримінувалось йому і у первинному повідомленні про підозру від 23 грудня 2014 року. Скасування арешту майна може призвести до його відчуження ОСОБА_6 та унеможливить подальшу конфіскацію за вироком суду у разі визнання його винним в інкримінованих йому злочинах, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 .
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019000000002238 від 22 жовтня 2019 року, що було виділено з кримінального провадження №42014000000000368 від 05 травня 2014 року, в межах якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру, яка в подальшому змінювалась. Так, кримінальне провадження №42019000000002238 здійснюється за підозрою колишнього Першим віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та колишнього голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України щодо заволодіння шляхом зловживання службовим становищем державними коштами в особливо великому розмірі на користь ВАТ «Завод напівфабрикатів» та ТОВ «Рекуперація свинцю».
При цьому, із кримінального провадження №42014000000000368 виділялось кримінальне провадження №42015000000000748, в межах якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року (справа №757/9915/16-к) накладено арешт, серед іншого, на квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому матеріали досудових розслідувань зазначених кримінальних проваджень (№42015000000000748 та №42014000000000368) об`єднані в одне провадження №42014000000000368.
У клопотанні ставиться питання про скасування арешту із вказаної квартири з посиланням на те, що вона належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2007 року, а також право особистої приватної власності на цю квартиру за ОСОБА_5, яка не має відношення до кримінального провадження, визнано ухвалою Апеляційною суду Київської області від 11 травня 2016 року у цивільній справі про поділ майна подружжя, що не було враховано слідчим суддею при накладені арешту, у зв`язку з чим права ОСОБА_5, як власника майна, порушуються протягом вже більше семи років.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Дослідивши та проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні та висловлені в судовому засіданні, а також додані до нього документи, слідчим суддею встановлено наступне.
Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 09 березня 2016 року вбачається, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання на підставі (п.3 ч.2 ст. 170 КПК України). Накладаючи такий арешт, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, що підтверджено встановленими під час досудового розслідування фактичними обставинами справи та зібраними доказами, а також врахував ту обставину, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, у зв`язку чим вважав, що існують підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 .
В судовому засіданні під час розгляду даного клопотання слідчим суддею було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_5 на підставі купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міськнотокругу 18 червня 2007 року №2577, на підставі якого видано реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №034313 від 21 червня 2007 року та записано відомості в реєстрову книгу №д360-200 за реєстраційним №6154.
При цьому, у зв`язку з тим, що наявний в матеріалах клопотання витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 червня 2023 року не містить відомостей щодо власника вказаної квартири, слідчим суддею до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» був направлений запит з метою отримання актуальної інформації щодо вказаної вище квартири станом на даний час.
Відповідно до наданої у відповідь на це запит інформації від 29 червня 2023 року, згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору-купівлі продажу, посвідченого 18 червня 2007 року. Зі змісту цього листа, будь-яка інша інформація в розпорядженні бюро відсутня.
При цьому, в ході розгляду даного клопотання також встановлено, що з 08 вересня 1984 року ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з підозрюваним ОСОБА_6, відомості про що не відображені в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на майно останнього.
З урахуванням наведеної вище інформації стосовно вказаної квартири, на яку накладено арешт ухвалою від 09 березня 2016 року, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких віднесено, зокрема і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, визначених законом принципів розподілу майна подружжя, на даному етапі, на переконання слідчого судді, виправдовують накладення арешту з метою забезпечення можливої конфіскацію у разі визнання ОСОБА_6 винним за вироком суду лише на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що є спільним майном подружжя, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року у справі №757/9915/16-к, підлягає частковому задоволенню.
При цьому, слідчий суддя не вважає за можливе оцінювати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, існування якої адвокат представляє підставою вважати, що у накладенні арешту на квартиру відпала потреба, враховуючи те, що ця ухвала була прийнята після накладення такого арешту в межах кримінального провадження, розслідування якого на даний час триває, а тому, на переконання слідчого судді, потреба в арешті на майно підозрюваного ОСОБА_6, накладеного з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання у разі визнання його винуватим за вироком суду, наразі не відпала.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотанняадвоката ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Скасувати арешт з 1/2 квартири АДРЕСА_1, що був накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 рокуу справі №757/9915/16-к.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1