- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
Справа № 991/6570/23
Провадження 1-кс/991/6586/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
27 липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
заявника ОСОБА_3,
детектива НАБУ - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту, у межах кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023,
ВСТАНОВИВ:
21.07.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане вище клопотання власника майна ОСОБА_3, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2023 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У своєму клопотанні заявник просить скасувати арешт, накладений Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 р. у справі № 991/4388/23, оскільки у його застосуванні відпала потреба.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначає, що на вилучений мобільний телефон було накладено арешт, оскільки існувала необхідність у проведенні його повного огляду, що потребувало залучення спеціаліста та особливого програмного забезпечення, з огляду на наявність на вказаному телефоні програми обміну цифровими повідомленнями «Telegram», доступ до якої був захищений чотиризначним паролем.
19.07.2023 ОСОБА_3 був запрошений до приміщення НАБУ, в якому самостійно розблокував за допомогою програми «FacelD» програму обміну цифровими повідомленнями «Telegram» на вилученому телефоні. Вказану програму було оглянуто детективом НАБУ та за результатами огляду складено протокол, в якому зазначено про відсутність на телефоні інформації, яка б мала значення для досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023.
На підставі викладеного, власник майна ОСОБА_3, просить скасувати арешт з майна, вилученого у нього під час проведення обшуку 15-16.05.2023 в межах кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023, а саме з мобільного телефону IPhone XS серійний номер НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
2.Позиції учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Детектив ОСОБА_4 повідомив, що на даний час вилучений мобільний телефон оглянутий, відомості, які мають значення для досудового розслідування, скопійовані і збережені. Також зазначив, що за участю власника мобільного телефону був здійснений огляд вмісту інформації, що міститься у застосунку «Telegram», в ході якого інформації, яка має значення для цього кримінального провадження не виявлено. Додатково просив долучити до матеріалів клопотання протокол огляду від 19.07.2023
Вирішення заявленого власником майна клопотання залишив на розсуд суду.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості клопотання про скасування арешту майна, слід зазначити, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі й арешт майна, допускається у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя зазначає, що окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 по справі № 727/2878/19.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (ст. 173 і 174 цього Кодексу).
Так, абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні ОСОБА_3 зазначає про те, що у застосуванні арешту майна відпала потреба, тому з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної власником майна підстави для скасування арешту.
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання, слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023, в межах якого 15-16.05.2023 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон IPhone XS серійний номер НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4388/23 на вказаний телефон накладено арешт з метою збереження речових доказів.
В обґрунтування вказаного рішення слідчий суддя зазначив, що на час прийняття рішення про накладення арешту на вилучене майно існує необхідність у проведенні повного огляду та експертних досліджень такого майна, що потребує залучення спеціалістів та особливого програмного забезпечення, з огляду на те, що в пам`яті мобільного телефону міститься програма обміну цифровими повідомленнями «Telegram», доступ до вмісту якої захищений чотиризначним паролем, який власник майна відмовився надавати.
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників судового розгляду, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Відповідаючи на вказане питання, слідчий суддя виходить з того, що за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Документи також є речовими доказами, якщо вони містять вказані вище ознаки.
При цьому, за змістом ч.3 та ч. 4 ст. 99 КПК України, оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).
З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.
Виключенням з цього правила можуть бути, зокрема, ситуації, коли:
-матеріальні носії інформації являють собою електронні інформаційні системи або їх частини і їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження;
-такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв`язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії;
-відтворення та/або дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду;
У таких випадках подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим.
У цьому контексті, мають бути враховані також і строки утримання відповідних матеріальних носіїв, велика тривалість яких зазвичай обумовлюється тим, що проведення комп`ютерно-технічних досліджень, у тому числі на предмет наявності на відповідній техніці певної інформації, в т.ч. видаленої, є процесом досить тривалим та складним. Водночас, будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.
У зв`язку з цим, слідчий суддя має оцінити не тільки мету подальшого утримання матеріальних носіїв інформації, але й розумність строку, протягом якого вони перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення.
Застосовуючи вказані правила до обставин цього кримінального провадження, суд враховує, що із пояснень наданих детективом під час судового засідання, встановлено, що станом на час розгляду цього клопотання, вилучений мобільний телефон, був оглянутий, його вміст разом із інформацією, яка на думку органу досудового розслідування може мати значення для досудового розслідування, було скопійовано і збережено на інших носіях за участю спеціаліста. Крім цього, відповідно до протоколу огляду від 19.07.2023 за участю власника телефону був оглянутий вміст інформації, що міститься в застосунку «Telegram», в ході якого інформації, яка має значення для встановлення розслідуваних у цьому кримінальному провадженні обставин, не було виявлено.
До того ж, у судовому засіданні детективом було підтверджено факт проведеного огляду вилученого телефону та відсутність потреби у його подальшому утриманні.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час сам по собі відповідний носій інформації доказового значення не має, а отже не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому у подальшому арешті мобільного телефону потреба відпала.
Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про необхідність скасування арешту з відповідного майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту, у межах кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023, - задовольнити.
2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 (справа 991/4388/23, провадження №1-кс/991/4408/23) на майно, а саме на: мобільний телефон iPhone XS серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3 .
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1