Document No. 112580872

Справа № 991/6770/23

Провадження 2-з/991/4/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

02 серпня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів Михайленко В.В., Мойсака С.М.

за участю секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Дроботової Є.В.,

розглянувши заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича про забезпечення позову у справі

за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи 00034051)

до

відповідача-1: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідача-2: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

відповідача-3: ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

про визнання необґрунтованими активів та стягнення у дохід держави частини їх вартості

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3) про

1) визнання необґрунтованими активів:

- квартири за адресою: АДРЕСА_5 ;

- садового будинку за адресою: АДРЕСА_6;

- квартири за адресою: АДРЕСА_7 ;

- машиномісця за адресою: АДРЕСА_8, машиномісце НОМЕР_4 ;

2) стягнення солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у дохід держави різниці між вартістю необґрунтованих активів та їхніми законними доходами, що становить 7 122 886,42 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів Михайленко В.В., Мойсака С.М.

Одночасно з пред`явленням позову позивач подав заяву про забезпечення позову.

1. Обґрунтування заяви

Позивач зазначив, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, встановлено факт набуття особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - прокурором відділу Вінницької області прокуратури Аполоніною Ю.В. та поліцейським, а в подальшому особою начальницького складу Державного бюро розслідувань Чапчаєм А.О. необґрунтованих активів, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; садового будинку за адресою: АДРЕСА_6; квартири за адресою: АДРЕСА_7 ; машиномісця за адресою: АДРЕСА_8.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 26.08.2006 перебувають у шлюбі. Тому з огляду на положення ч. 2 ст. 60 СК України майно набуте ними за час шлюбу вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, технічного паспорта та довідки Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за ОСОБА_2 23.11.2020 зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_6 . Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, вартість основних фондів, що прийнята в експлуатацію за наслідками будівництва становить 650 000 грн.

Також 04.10.2021 на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_4 (баба ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_9 . Ціна договору склала 3 000 000 грн.

В свою чергу, ОСОБА_4 набула у власність означену квартиру 29.01.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Олерон Стандарт» за ціною 3 784 408, 22 грн.

Проте, доходів ОСОБА_4 було недостатньо для придбання цієї квартири. Згідно із зібраними матеріалами, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до укладення договору дарування користувалися означеною квартирою, здійснювали оплату наданих комунальних послуг, ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 здійснював авансові платежі, попередній договір та договір купівлі-продажу укладалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі довіреностей від ОСОБА_4 .

З огляду на це, позивач стверджує, що договір дарування квартири АДРЕСА_9 був удаваним, а квартира насправді придбана за дорученням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, рідна тітка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу 31.08.2022 набула у власність квартиру АДРЕСА_10 вартістю 2 575 800 грн., а 13.03.2020 - право власності на машиномісце № НОМЕР_4 у ЖК «Французький квартал 2» за адресою: АДРЕСА_11, вартістю 700 000 грн.

Доходів ОСОБА_3 та її чоловіка недостатньо для придбання цієї нерухомості. Натомість, згідно із зібраними матеріалами, договори купівлі-продажу укладалися ОСОБА_1 на підставі довіреностей, виданих ОСОБА_3, авансові платежі вносилися ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3, оплата житлово-комунальних послуг здійснювалася також ОСОБА_1, ключі-бейджі для доступу на територію ЖК видано на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі цих даних, позивач стверджує, що квартира АДРЕСА_10 та машиномісце № НОМЕР_4 у ЖК «Французький квартал 2» за адресою: АДРЕСА_11 придбані ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і саме вони мають можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо цієї нерухомості дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

Водночас, за твердженням позивача, законних доходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було недостатньо для придбання вищевказаних активів. Згідно із зібраними доказами, різниця між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 7 122 886,42 грн.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, якщо такий позов буде задоволено.

В обґрунтування цього твердження прокурор послався на неможливість виконання судового рішення за рахунок доходів відповідачів, зокрема, з огляду на те, які що Законом України «Про запобігання корупції» у разі визнання активів необґрунтованими передбачені наслідки у виді звільнення з посади.

З огляду на викладене, позивач просить накласти арешт на активи, що є предметом спору, а саме:

- квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19781580880000)

- садовий будинок за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2233448705206)

- квартиру АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2530303480000);

- машиномісце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1976982280000).

2. Розгляд заяви

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Позивач порушує питання про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачів.

Із змісту заяви та матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачі-1, 2, упродовж тривалого часу є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв`язку із цим останні мають бути обізнаними із антикорупційним законодавством та передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими.

Ця обставина дає достатні підстави вважати, що у разі повідомлення відповідачів про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, останні з метою збереження активів можуть у короткий строк вжити заходів по їх відчуженню на користь інших осіб, що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.

За таких обставин заява розглянута без повідомлення відповідача.

Прокурор Дроботова Є.В. у судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову з підстав, наведених у ній. Зазначив, що накладення арешту суттєво не вплине на права відповідачів, оскільки останні матимуть можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.

3. Оцінка та мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).

Позов забезпечується, у тому числі, шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, позивач крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідно до положень ч. 3 ст. 151 ЦПК України повинен навести у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Спір, що виник між сторонами, стосується законності набуття активів, використаних для придбання квартири АДРЕСА_9, садового будинку за адресою: АДРЕСА_6, квартири АДРЕСА_10, машиномісця № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_8 .

За змістом заяви вартість вищевказаних активів на момент їх набуття у власність складала:

- квартири АДРЕСА_9 - 3 784 408,22 грн.

- садового будиночку у с. Агрономічне - 650 000 грн.;

- квартири АДРЕСА_10 - 2 575 800 грн.;

- машиномісця - 700 000 грн.

Позивач, посилаючись на сукупність зібраних доказів, стверджує, що квартира АДРЕСА_9, квартира АДРЕСА_10 та машиномісце придбані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за спільні кошти та за дорученням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Проте, сукупний розмір законних доходів відповідача-1 та відповідача-2 за 2019 та 2020 рік не давав останнім можливості придбати вищевказане нерухоме майно. Згідно із зібраними матеріалами, різниця між законними доходами відповідача-1 та відповідача-2 та вартістю необґрунтованих активів складає 7 122 886,42 грн.

Досліджені у судовому засіданні документи, зокрема щодо сум доходів, нарахованих та виплачених відповідачам та особам, які за змістом заяви придбали активи за дорученням відповідачів-1, 2, дають можливість допустити, що активи, які є предметом спору, є необґрунтованими активами. Але питання щодо обґрунтованості цього твердження та вимог позивача вирішуватиметься за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.

Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Отже, у разі задоволення позову у дохід держави стягуються необґрунтовані активи або їх вартість.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує існуванням ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши прокурора та дослідивши матеріали додані до позовної заяви та заяви про забезпечення позову, погоджується із твердженням прокурора про існування ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Обраний позивачем спосіб захисту - стягнення різниці між вартістю необґрунтованих активів та законними доходами відповідачів.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрало законної сили рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку.

Тобто в разі задоволення позову про визнання активів необґрунтованими та набрання рішенням законної сили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають бути звільнені із займаних посад, що суттєво утруднить або унеможливить виконання судового рішення за рахунок їх доходів.

Існуючий рівень законних доходів відповідачів вказує про неможливість сплати вартості активів, які позивач просить визнати необґрунтованими.

Тому цілком логічно, що у разі задоволення позову та несплати відповідачем вартості необґрунтованих активів, вимоги стягувача можуть бути задоволені за рахунок реалізації наявного у відповідачів майна, у тому числі того, що є предметом спору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривалий час є особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Так, за змістом заяви та долучених до позовної заяви матеріалів, ОСОБА_2 працює в органах прокуратури з 2003 року, з 05.01.2016 обіймає посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області. ОСОБА_1 працює у системі правоохоронних органів, з 10.04.2020 проходить службу у Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу.

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обізнані про положення антикорупційного законодавства, ймовірно передбачають наслідки задоволення позову, розуміють процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно.

З огляду на це, суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та за їх дорученням ОСОБА_3, у разі невжиття заходів забезпечення позову, протягом судового розгляду можуть вжити заходів по відчуженню належного їм майна, у тому числі того, що є предметом спору.

У цьому контексті суд враховує обставини, які стали підставою для пред`явлення цього позову, а саме переконання у тому що, частина нерухомого майна, що є предметом спору набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через членів сім`ї (баби та тітки ОСОБА_2 ) з метою приховання факту фактичного набуття активів та джерела їх набуття.

Наведене дає підстави вважати, що у такий же спосіб, зокрема шляхом укладення договорів дарування, належне їм нерухоме майно може бути відчужене на користь інших осіб, у тому числі членів сім`ї чи неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Враховуючи, які наслідки передбачає Закон України «Про запобігання корупції» у разі задоволення позову про визнання активів необґрунтованими, відчуження відповідачами належного їм майна фактично унеможливить виконання судового рішення про визнання активів необґрунтованими у разі його задоволення.

У цьому контексті суд зазначає, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо. Тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Враховуючи існування ризику невиконання судового рішення за рахунок доходів відповідачів, враховуючи характер спору, предмет позовних вимог, передбачені законом види заходів забезпечення позову, суд вважає, що арешт активів, які позивач просить визнати необґрунтованими є найбільш доцільним та відповідає предмету позовної вимоги. Арешт саме цих активів дозволить у майбутньому не вдаватись до застосування заходів забезпечення позову щодо іншого майна відповідачів. Крім того, за таких умов забезпечується співмірність між застосовуваними заходами та розміром позовних вимог, оскільки ціна позову розрахована саме із вартості активів, що є предметом цього спору.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку про:

- доведення існування між сторонами спору;

- доведення позивачем зв`язку між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- доведення існування ризику неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Тобто, вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, щодо яких пред`явлено позов про визнання їх необґрунтованими є обґрунтованими.

У суду відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки майно (активи) залишається у їх володінні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час до вирішення спору судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Макара Олега Ігоровича про забезпечення позову у справі № 991/6770/23 за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення у дохід держави частини їх вартості задовольнити.

2. Накласти арешт на:

- квартиру АДРЕСА_9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19781580880000, зареєстровану на ОСОБА_2 ;

- садовий будинок за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2233448705206, зареєстрований на ОСОБА_2 ;

- квартиру АДРЕСА_10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2530303480000, зареєстровану на ОСОБА_3 ;

- машиномісце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1976982280000, зареєстрований на ОСОБА_3 .

3. Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макару О.І., відповідачам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також органам реєстрації прав на нерухоме майно для виконання.

4. Строк пред`явлення ухвали до виконання три місяці.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

7. Роз`яснити, що згідно із статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Повний текст ухвали складений 02.08.2023

Головуючий суддя Т.Р. Хамзін

Судді В.В. Михайленко

С.М. Мойсак