- Presiding judge (HACC) : Zadorozhna L.I.
Справа № 991/5888/23
Провадження № 1-кс/991/5906/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_2,
сторони:
з боку захисту: адвокат ОСОБА_3,
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000409 від 20.05.2014,
УСТАНОВИВ:
03.07.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000409 від 20.05.2014.
І. Суть клопотання
В провадженні Національного антикорупційного бюро України знаходиться кримінальне провадження № 42014000000000409 від 20.05.2014 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КПК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідування доручено прокурору четвертого відділу управління та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 .
22.03.2016 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016 задоволено клопотання слідчого в ОВС другого СВ управління спеціальних розслідувань ГСУ ГПУ ОСОБА_6 та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5, а саме: автомобіль KIA CEE'D 1591, 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Представник власника майна вважає, що на даний час в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
У клопотанні захисник обґрунтовує це тим, що мета, задля досягнення якої приймалось рішення про арешт вказаного майна, а саме: конфіскація майна, як виду покарання, на даний час вже не може бути досягнута у зв`язку з тим, що максимальний 12-місячний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився, поновленню він не підлягає, обвинувальний акт до суду не скерований, а отже кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що виключає можливість призначення будь-якого покарання, в тому числі і додаткового у вигляді конфіскації майна.
Так, перше повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні було здійснено 28.05.2015 ОСОБА_7, а 06.11.2019 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування.
Далі у клопотанні, з посиланням на постанови про продовження строків досудового розслідування і постанови про зупинення та відновлення строків досудового розслідування, захисник здійснює розрахунки, згідно яких, на його переконання, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409 тривало понад максимально можливий процесуальний строк досудового розслідування, протягом якого воно повинно було бути закінченим відповідно до вимог ст. 219 КПК України.
Згідно з обрахунком процесуального строку у даному кримінальному провадженні, максимальний дванадцятимісячний строк досудового розслідування закінчився ще 16.11.2019.
Додатково зазначає, що керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури приймалось рішення про скасування постанови про зупинення досудового розслідування та з урахуванням висновків зроблених колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.06.2023 (справа № 343/828/22), процесуальні рішення прокурора про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування за своєю природою є аналогічними із ухвалами слідчих суддів, якими скасовуються такі постанови про зупинення досудового розслідування, тобто строк із дня винесення відповідної постанови слідчого до дня її скасування прокурором включається у строки досудового розслідування.
Також, вказує на те, що Законом України від 14.04.2022 №2201-ІХ «Про внесення змін до КПК України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», який набрав чинності 01.05.2022, абз. 2 ч. 5 ст. 219 КПК України викладено в новій редакції, а отже фактично скасовано попередню редакцію, яка введена в дію з 16.03.2018 із набранням чинності Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, згідно Перехідних положень якого ці зміни не мали зворотної дії в часі та застосовувалися до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення були внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
Тому, на переконання сторони захисту, процесуальний строк, протягом якого здійснювалось досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, складає майже 14 місяців або 432 дні, що явно перевищує максимально можливий строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України.
Отже, враховуючи положення абзацу другого ч. 5 ст. 294 та п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України, на даний час наявні всі передбачені законом підстави для прийняття єдиного можливого процесуального рішення, а саме постанови про закриття кримінального провадження.
З огляду на викладене, на переконання адвоката ОСОБА_3, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016 арешт підлягає скасуванню.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити подане ним клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 19.05.2016. Вважає, що оскільки закінчились строки досудового розслідування, то відпала потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Додатково зазначив, що неодноразово звертався до слідчих суддів з клопотаннями про скасування арешту, в яких було відмовлено. Уточнив, що ОСОБА_5 не обмежена в праві користування автомобілем, однак позбавлена права розпоряджатись ним.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання. Зазначила, що арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Досудове розслідування завершено, однак не закінчено, наразі сторона захисту ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження. Рішення про закриття кримінального провадження не приймалось, а отже ОСОБА_5 досі має статус підозрюваної. Щодо закінчення строків досудового розслідування зазначила, що вирішення такого питання не відноситься до повноважень слідчого судді під час розгляду клопотання про скасування арешту майна. Додатково вказала, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016 переглядалась судом апеляційної інстанції та була залишена без змін.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Заслухавши адвоката ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4 та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016, у межах кримінального провадження № 42014000000000409 від 20.05.2016, накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5, а саме на автомобіль Kіа CEE'D 1591, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 .
Арешт майна накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України). У мотивувальній частині ухвали зазначено, що вказане вище майно перебуває у власності підозрюваної, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.
У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05.03.2019 (Заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави - учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п.3 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Отже, арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 19.05.2016, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_5 на момент винесення судового рішення мала статус підозрюваної, у зв`язку з повідомленням їй про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст.191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України, що підтверджується копією судового рішення.
Адвокат ОСОБА_3 обґрунтовує необхідність скасування арешту тим, що наразі відпала потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження, оскільки закінчились строки досудового розслідування.
Оцінюючи підстави для скасування арешту, слідчим суддею встановлено такі обставини та факти:
- 20.05.2014 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 42014000000000409;
- 28.05.2015 у кримінальному провадженні № 42014000000000409 вперше повідомлено про підозру (копію тексту до клопотання захисник не долучив);
- 20.07.2015 постановою заступника Генерального прокурора України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409 продовжено до чотирьох місяців;
- 04.09.2015 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409 зупинено, а 06.10.2015 відновлено;
- 07.10.2015 кримінальне провадження знову зупинено та 05.11.2015 відновлено;
- 13.11.2015 постановою заступника Генерального прокурора України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409 продовжено до шести місяців та 25.01.2016 продовжено до десяти місяців;
- 29.02.2016 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено, а 09.03.2016 відновлено;
- 19.05.2016 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено;
- 24.06.2016 постановою заступника Генерального прокурора України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409 продовжено до дванадцяти місяців;
- 15.07.2016 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/27272/16-к постанову старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 19.05.2016 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409 скасовано;
- у подальшому досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні неодноразово зупинялося та відновлювалось, зокрема досудове розслідування було зупиненим з 21.07.2016 по 23.09.2016, з 28.09.2016 по 20.10.2016, з 20.10.2016 по 28.11.2016, з 29.11.2016 по 13.12.2016, з 14.12.2016 по 26.01.2017, з 27.01.2017 по 03.09.2019, з 10.10.2019 по 17.10.2019;
- 23.10.2019 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 скасовано постанову начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 від 10.10.2019 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000409.
- 06.11.2019 стороною обвинувачення, в порядку ст. 290 КПК України, повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування і відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення, яке триває і на час розгляду даного клопотання.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження передбачені статтею 284 КПК України.
Так, положенням п.10 ч.1 ст.284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається у разі якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Разом з тим, КПК України встановлено обов`язок прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з дій, передбачених ч.2 ст.283 КПК України, в т.ч. закрити кримінальне провадження. Тобто, таке рішення має бути прийнято, за наявності для того підстав, в строк, який для цього є об`єктивно необхідним.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування завершено, сторона захисту ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, рішення про закриття кримінального провадження прокурором не приймалось, ОСОБА_5 має статус підозрюваної, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.
Разом з тим, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, зокрема передбачене ч.5 ст.191 КК України, є особливо тяжким, санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
У випадку визнання ОСОБА_5 винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає, що арешт автомобіля, накладений з метою забезпечення конфіскації майна як міри покарання, відповідає завданням арешту майна та правомірно запобігає можливості його відчуження.
Частиною першою статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Також, у судовому засіданні встановлено, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016 переглядалась судом апеляційної інстанції, захисник неодноразово звертався з клопотаннями про скасування арешту, отже періодично відбувався судовий контроль щодо застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не було доведено, що у його подальшому застосуванні відпала потреба, питання про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано захисником не ставилось, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000409 від 20.05.2014 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_11