Document No. 113747146

справа № 991/4421/23

провадження №11-сс/991/444/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», ТОВ «БСВ ПРОФМЕНЕДЖМЕНТ», АБ «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

прокурора ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7, представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», ТОВ «БСВ ПРОФМЕНЕДЖМЕНТ», АБ «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК.

До Вищого антикорупційного суду надійшло погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) клопотання детектива НАБУ про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено, накладено арешт (із забороною відчуження та розпорядження) на об`єкти рухомого та нерухомого майна, корпоративні права, які належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2, ; нежитлові приміщення групу приміщень №239, 244 за адресою: АДРЕСА_3 ; машиномісце в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_4 ; групу приміщень за №245, 246 за адресою: АДРЕСА_3,; нежилі приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №238) за адресою: АДРЕСА_3 ; легковий автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 350, державний номерний знак НОМЕР_2, 2016 року випуску; частку статутного капіталу ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» у розмірі 100%; частку статутного капіталу ТОВ «БСВ ПРОФМЕНЕДЖМЕНТ» у розмірі 100%; частку статутного капіталу АБ «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» у розмірі 100%; об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», а саме: нежитлове приміщення за №237 за адресою: м.Київ, вул.Полтавська, буд.10; безготівкові грошові кошти, що перебувають на рахунках підозрюваного ОСОБА_5, відкритих в АТ «УКРСИББАНК»; готівкові грошові кошти та інші матеріальні цінності, що знаходяться у банківських сейфах (чарунки, сейфові скриньки, індивідуальні сейфи, комірки) у відділенні №963 АТ «УКРСИББАНК» (м.Київ, вул.Юрія Іллєнка,6), відкритих на ім`я підозрюваного ОСОБА_5 . Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Вимоги апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 19 травня 2023 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту на майно.

В обґрунтування апеляційної скарги особа посилається на те, що слідчим суддею повно та всебічно не досліджено всі обставини справи, внаслідок чого слідчий суддя дійшов до помилкових висновків, що спричинило порушення норм матеріального та процесуального права.

Слідчим суддею не перевірено наявність усіх доказів, на котрі посилається орган досудового розслідування в обґрунтовання пред`явленої підозри.

Також не перевірено усієї необхідної інформації щодо ОСОБА_5, належним чином не досліджено відомості з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема щодо статусу підозрюваного як фізичної особи-підприємця. Таким чином, наклавши арешти на рахунки ОСОБА_5, слідчий суддя позбавив його можливості виконувати зобов`язання з приводу видаткових операцій, в т.ч. сплати податків та зборів, втрутився в господарську діяльність ФОП і фактично повністю заблокував законну господарську діяльність.

Оскільки, оскаржувана ухвала не містить відомостей про статус юридичних осіб у кримінальному провадженні, тому відсутні законі підстави накладати арешти на майно третіх осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

При цьому, наразі створено ситуацію, за якою накладено арешт на усі корпоративні права, в т.ч. права на прийняття рішення учасником саме для забезпечення подальшої господарської діяльності юридичних осіб. Внаслідок винесення саме в такому формулюванні резолютивної частини ухвали (без деталізації щодо виключної заборони відчуження корпоративних прав в будь-який спосіб (продаж, дарування, передача тощо), а не загальних), державні реєстратори відмовляються реєструвати зміни в ЄДРПОУ щодо керівника, відповідно повністю заблокована господарська діяльність юридичних осіб.

Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у зв`язку з необізнаністю з мотивами постановленого судового рішення.

Також, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв`язку з її невідповідністю фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», ТОВ «БСВ ПРОФМЕНЕДЖМЕНТ», АБ «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просить скасувати ухвалу слідчого судді від 19 травня 2023 року в частині накладення арешту на частки статутного капіталу юридичних осіб, які він представляє, а також на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Полтавська, буд. 10, приміщення 237, яке належить на праві власності ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», постановити нову ухвалу, якою вимовити в задоволенні клопотання детектива про арешт вказаного майна.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає наступні підстави для скасування оскаржуваної ухвали:

- з огляду на те, що клопотання розглядалося у закритому судовому засіданні з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування та без повідомлення про розгляд ОСОБА_5, його представників, слідчий суддя не з`ясував негативних наслідків накладення арешту на майно для підозрюваного та третіх осіб, зокрема, найманих працівників;

- зважаючи на те, що клопотання про арешт майна вирішено на підставі матеріалів, наданих виключно стороною обвинувачення, ОСОБА_5 не мав об`єктивної можливості надати слідчому судді матеріали, які спростовують позицію сторони обвинувачення;

- розглядаючи клопотання за відсутності сторони захисту слідчий суддя не перевірив усієї необхідної інформації щодо підозрюваного, зокрема як фізичної особи-підприємця. Таким чином, суддя наклав арешти на рахунки особи і позбавив її можливості виконувати зобов`язання з приводу видаткових операцій, в т.ч. сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), чим здійснив втручання в господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 і фактично повністю заблокував законну господарську діяльність;

- стороною обвинувачення не доведено розумності та співмірності обмеження права власності шляхом застосування арешту майна завданням кримінального провадження;

- наведені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам провадження;

- детективом не надано доказів, а слідчим суддею не наведено обставин, які дають підстави вважати, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК;

- не доведено мети арешту - конфіскації майна як виду покарання, зокрема, що стосується арешту часток статутного капіталу ТОВ «Юридична фірма «ОСОБА_5 і Партнери», ТОВ «БСФ ПРОФМЕНЕДЖМЕНТ», АБ «ОСОБА_5 і Партнери» та грошових коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих в AT «УКРСИББАНК».

Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у зв`язку з необізнаністю з мотивами постановленого судового рішення.

Позиції учасників провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5, приймаючи участь в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, його захисники - адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7, представник итретіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, - адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9, в судовому засіданні подані апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Якщо ж ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то за положеннями абз.2 ч.3 ст.395 КПК строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2019 року (справа №760/12179/16-к) дійшла до висновку, що за змістом абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що 19 травня 2023 року розгляд клопотання детектива про арешт майна відбувся без виклику підозрюваного ОСОБА_5, його захисників, та представників третіх осіб, щодо майна яких вирішувалось питання про арешт у відповідності до вимог ч.2 ст.172 КПК, 01 червня 2023 року копію ухвали поштовим відправленням направлено ОСОБА_5 до ДУ «Київський слідчий ізолятор», в якому утримується підозрюваний, а також ТОВ «Юридична фірма «ОСОБА_5 і Партнери» за адресою її реєстрації. За наявною інформацією на поштовому повідомленні про вручення, поштові судові відправлення отримано ТОВ «Юридична фірма «ОСОБА_5 і Партнери» 06 червня 2023 року, а ОСОБА_5 - 12 червня 2023 року, про що також зазначено в клопотаннях про поновлення строку апеляційного оскарження.

Апеляційні скарги разом з додатками 12 червня 2023 року здано на пошту, тобто в п`ятиденний строк (враховуючи вихідні дні) з дня отримання копії оскаржуваного рішення, що підтверджується дослідженими матеріалами, у зв`язку з чим за приписами ст.395 КПК колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що подані в межах строку апеляційного оскарження, а тому строк апеляційного оскарження не є пропущеним.

Відтак, за наслідками розгляду клопотання суд має вирішити по суті питання щодо поновлення процесуального строку (відмовляє чи задовольняє відповідне клопотання) лише у разі його пропущення, проте у зв`язку з дотриманням строку апеляційного оскарження колегія судів встановлює відсутність предмету розгляду через дотримання строку звернення, а тому вважає за необхідне залишити подані клопотання без розгляду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційних скарг, дійшла наступних висновків.

Відносно зазначених в апеляційних скаргах доводів про відсутність підстав для накладення арешту, слід зазначити, що підставами для задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні визначено необхідність забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, що відповідає змісту положень п.2, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкцією ч.4 ст.368 КК, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом контролю слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Перевіряючи висновки слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 як підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних ймовірних обставин.

За версією слідства, будучи суддею та головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у ОСОБА_11 виник злочинний умисел, направлений на систематичне одержання ним та іншими суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судових рішень.

Розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді, як суді касаційної інстанції, здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ним кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу з числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.

З метою приховування своєї та інших суддів Верховного Суду протиправної діяльності, ОСОБА_11 залучив до складу організованої групи довірених йому осіб: адвоката ОСОБА_5 та приватного нотаріуса ОСОБА_12 .

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на систематичне одержання неправомірної вигоди суддями Верховного Суду за ухвалення судових рішень, ОСОБА_11 як організатор організованої групи розподілив ролі між її учасниками таким чином.

ОСОБА_11 як організатор організованої групи відповідав за такі дії: здійснення комунікації між всіма членами організованої групи; погодження кандидатур осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; визначення розміру неправомірної вигоди та порядку її розподілу між всіма членами організованої групи; безпосереднє одержання від ОСОБА_12 неправомірної вигоди, раніше наданої особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді; передання неправомірної вигоди, раніше одержаної від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, іншим суддями Верховного Суду.

ОСОБА_5, діючи під прикриттям адвокатської діяльності, повинен був підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для голови та суддів Верховного Суду; у разі необхідності укладати з особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, що надають неправомірну вигоду, необхідні документи про надання юридичних або інших послуг для створення видимості законності одержання грошових коштів та приховування протиправної діяльності; утримувати (переховувати) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; передавати одержану від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду ОСОБА_12 для її подальшої передачі безпосередньо ОСОБА_11

ОСОБА_12, діючи під прикриттям нотаріальної діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом, одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для голови та суддів Верховного Суду, сприяти ОСОБА_5 в утримуванні (переховуванні) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; одержувати від ОСОБА_5 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду та передавати її безпосередньо ОСОБА_11 .

На цей час невстановлені судді Верховного Суду, залучені до організованої групи, повинні були одержувати безпосередньо від ОСОБА_11 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду; ухвалювати у справах, що перебувають у них на розгляді, судові рішення на користь осіб, які надали неправомірну вигоду.

При цьому всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.

Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_11 створив організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.

Так, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року. Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.

У період з 15 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_13 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

У вказаний період, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_13 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_14 зустрітись з ОСОБА_5, який, як було відомо ОСОБА_13, мав сталі позаслужбові зв`язки з головою Верховного Суду ОСОБА_11 та іншими суддями Верховного Суду, та з`ясувати щодо можливості посприяти у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

06 березня 2023 року, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_5 та у присутності ОСОБА_12 повідомив про готовність ОСОБА_13 надати неправомірну вигоду суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування вищевказаної постанови.

У період з 06 по 09 березня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_12 довели до відома ОСОБА_11, який входив до складу колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу №910/15551/20, про готовність ОСОБА_13 надати неправомірну вигоду за скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

У свою чергу ОСОБА_11 як організатор організованої групи, надав вказівку ОСОБА_5 та ОСОБА_12 повідомити ОСОБА_13, що за необхідні останньому рішення, він має надати ОСОБА_11 та іншим суддям Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 1 800 000 доларів США. При цьому ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_12, що свою частину неправомірної вигоди вони мають визначити самостійно.

Отримавши погодження ОСОБА_11, ОСОБА_5 і ОСОБА_12 довели до відома про вказане ОСОБА_13, та повідомили про необхідність надати неправомірну вигоду у загальному розмірі 2 700 000 доларів США.

При цьому ОСОБА_5 і ОСОБА_12 домовились між собою, не доводячи це до відома ОСОБА_11, що ОСОБА_13 має надати в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_11 та іншим суддям Верховного Суду, 900 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 особисто.

10 березня 2023 року ОСОБА_5, діючи з відома та узгоджено з ОСОБА_11, повідомив ОСОБА_13, що судове засідання у справі №910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, буде перенесено на іншу дату для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.

У свою чергу ОСОБА_11, діючи спільно з іншими суддями Верховного Суду з числа членів організованої групи, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.

За вказівками ОСОБА_11, ані сам ОСОБА_5, ні його юридична компанія не повинні були приймати участь у судовій справі №910/15551/20, з метою приховування злочинної змови ОСОБА_11 та інших суддів Великої Палати Верховного Суду з ОСОБА_13 .

17 березня 2023 року ОСОБА_5 повторно повідомив ОСОБА_13 про необхідність завчасного, до 19 квітня 2023 року, надання неправомірної вигоди для суддів Великої Палати Верховного Суду.

У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_13 частинами передав ОСОБА_5 в якості неправомірної вигоди 2 600 000 доларів США.

Отримані від ОСОБА_13 грошові кошти ОСОБА_5 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: АДРЕСА_3, а в подальшому перемістив їх для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі орендованому у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.

Отримавши від ОСОБА_13 грошові кошти, ОСОБА_5 повідомив про це ОСОБА_11 та 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_11, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено в силі.

01 травня 2023 року ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_12 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_13 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

02 травня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_12 діючи на виконання вказівок ОСОБА_15, забрали у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованого ОСОБА_5 неправомірну вигоду, надану ОСОБА_13 для голови та суддів Великої Палати Верховного Суду та в цей же день, знаходячись в офісі за адресою: АДРЕСА_3, сформулювали 10 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США, внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжили зберігати.

03 травня 2023 року ОСОБА_12, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_11, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5, де передав їх особисто ОСОБА_11 .

Таким чином, 03 травня 2023 року ОСОБА_11 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складало 49 323 727 грн. 68 коп.

08 травня 2023 року ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_13, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передачу йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.

15 травня 2023 року ОСОБА_12 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_13, та близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_12, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_11, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5, де передав їх особисто ОСОБА_11 .

Таким чином 15 травня 2023 ОСОБА_11 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.

Під час обшуку 15 травня 2023 року квартири за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5, виявлено та вилучено 450 000 доларів США, що цього ж дня були передані ОСОБА_12 .

Під час обшуку 15-16.05.2023 службового кабінету ОСОБА_11 у приміщенні Верховного Суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, у сейфі виявлено та вилучено 548 700 доларів США з числа тих, що були передані ОСОБА_12 03 травня 2023 року.

16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, копію якого того ж дня вручено ОСОБА_5 .

Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення серед іншого надала: протокол від 06 травня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_5, протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_12, протокол від 17 травня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу спостереження за особою у публічно доступних місцях відносно ОСОБА_12 .

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.

Отже доводи про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.

За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРЗ, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, а також наявність правової підстави для накладення арешту на майно, зазначене в п.2,4 резолютивної частині оскаржуваного рішення слідчого судді, а саме об`єкти рухомого та нерухомого майна, корпоративні права, які належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, безготівкові грошові кошти, що перебувають на рахунках підозрюваного, відкритих в АТ «УКРСИББАНК», готівкові грошові кошти та інші матеріальні цінності, що знаходяться у банківських сейфах у відділенні №963 АТ «УКРСИББАНК», відкритих на ім`я підозрюваного.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи представника ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» про безпідставність накладення арешту на майно, що належить цьому товариству як третій особі - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 .

Так, за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з цим, як вбачається з оскаржуваного рішення слідчий суддя, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості, виходив з того, що підозрюваний є керівником та засновником ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» із часткою у статутному капіталі у розмірі 100%, а тому навіть ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі із конфіскацією майна може спонукати підозрюваного до вчинення дій, спрямованих на відчуження на користь третіх осіб майна, належного товариству, в якому він має частку у статутному капіталі у 100%, та відповідно є фактичним одноособовим власником цієї юридичної особи, за якою зареєстровано об`єкт нерухомості.

Так, за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління(ч.1 ст.49 КВК).

Отже, 100% корпоративних прав зазначеного підприємства, які належать ОСОБА_5 підлягатимуть конфіскації у разі визнання його винуватим та призначення йому покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, з урахуванням одноособового володіння підозрюваним всіма, без виключень, корпоративними правами товариства на праві власності, для збереження вартості та розміру корпоративних прав, які можуть бути конфісковані, слід залишити під арештом, в тому числі і нерухомість, що належить цьому товариству. Це зумовлено тим, що вартість корпоративних прав, належних ОСОБА_5, залежатиме від наявності/відсутності на балансі цього товариства зазначеного об`єкта нерухомості чи іншого майна станом на час можливого виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

При цьому, підозрюваний як кінцевий бенефіціарний власник, маючи повноваження здійснювати вирішальний вплив на діяльність вказаної юридичної особи, не будучи обмеженим рішенням суду щодо заборони відчуження належної товариству нерухомості чи вчинення інших дій, що зможуть призвести до зміни власника майна, матиме можливість вчинити дії, спрямовані на фіктивне або реальне переоформлення права власності на цю нерухомість, тим самим зменшивши ринкову «справедливу» вартість корпоративних прав на час можливого виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

Враховуючи зазначене, у цьому конкретному випадку накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», 100% статутного капіталу якого належить ОСОБА_5, зазначене у п.3 резолютивної частині оскаржуваного рішення слідчого судді, а саме нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.Полтавська, буд.10, приміщення 237, є виправданим та таким, що відповідає завданням арешту майна, а саме запобіганню можливості його відчуження, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.

Відхиляючи доводи про те, що накладення арешту на усі корпоративні права саме в такому формулюванні резолютивної частини ухвали (без деталізації щодо виключної заборони відчуження корпоративних прав в будь-який спосіб (продаж, дарування, передача тощо), а не загальних) призвело до повного блокування господарської діяльності зазначених юридичних осіб, колегія суддів виходила з наступного.

В обґрунтування зазначеного доводу представник посилався на надані суду рішення держаного реєстратора про відмову у державній реєстрації по заявам «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та зазначив, що реєстратори відмовляються реєструвати зміни в ЄДРПОУ щодо керівника, відповідно повністю заблокована господарська діяльність юридичних осіб.

Як вбачається з рішень державного реєстратора, останнім при відмові у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу встановлено, що документи суперечать вимогам Конституції та Законів України, справжність підписів на рішенні уповноваженого органу управління юридичною особою нотаріально засвідчується з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Також у Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо заборони у проведенні реєстраційної дії (ухвала Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2023 року). При цьому, за змістом цих рішень державного реєстратора (враховуючи відсутність відомостей про зміст поданих документів) неможливо встановити про відмову яких конкретних змін до відомостей про юридичну особу йшлось у зверненні до реєстратора та відповідно у внесенні яких саме змін відмовлено.

Крім того, представниками третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ», ТОВ «БСВ ПРОФМЕНЕДЖМЕНТ», АБ «ОСОБА_5 І ПАРТНЕРИ» адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підтвердження повноважень представляти інтереси зазначених юридичних осіб у суді апеляційної інстанції надані відповідні документи. Зокрема, адвокатом ОСОБА_8 надані ордери, з яких вбачається, що вони укладені на підставі договорів про надання правової допомоги від 12 червня 2023 року, адвокатом ОСОБА_9 надані копії договорів про надання правової допомоги від 17 липня 2023 року, на яких міститься підписи ОСОБА_5 та печатки відповідних юридичних осіб. На переконання суду зазначені обставини підтверджують, що після набрання законної сили оскаржуваного рішення слідчого судді від 19 травня 2023 року про арешт майна у діючого керівника цих юридичних осіб продовжує існувати можливість вчиняти від їх імені правочини, що також спростовують доводи представників щодо повного блокування господарської діяльності вказаних юридичних осіб внаслідок накладення арешту на належні ОСОБА_5 корпоративні права.

Відтак, доводи щодо неналежного формулювання резолютивної частини оскаржуваного рішення та відмови державного реєстратора у зв`язку з цим реєструвати зміни до відомостей щодо керівника юридичної особи колегія суддів вважає необґрунтованими, належних доказів зазначеного суду не надано та під час апеляційного розгляду вказаних обставин не встановлено.

Також посилання про неврахування слідчим суддею статусу ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця (через накладення арешту на його рахунки позбавило останнього можливості виконувати зобов`язання, в тому числі щодо сплати податків та зборів, та фактично призвело до блокування законної господарської діяльності) колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутні відповідні відомості щодо як існування невиконаних зобов`язань ФОП (в т.ч. податкових), на які посилаються особи в апеляційних скаргах, так і неможливості їх виконання саме через накладених арешт.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту та представника третіх осіб, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Таким чином, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, у цьому контексті слідчим суддею враховано, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є як безпосереднім так і одноособовим бенефіціарним власником арештованого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахував наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час їх розгляду не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3