Document No. 113847909

Справа № 991/2288/21

Провадження № 1-кп/991/15/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючого - ОСОБА_1,

суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

прокурори - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинувачений - ОСОБА_10,

захисники - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 52020000000000362 за обвинуваченням:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ялти АР Крим, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК,

У С Т А Н О В И В:

І. Обставини кримінального провадження

1.03.06.2020 Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52029000000000362, на підставі заяви ОСОБА_15 (з метою забезпечення безпеки анкетні дані змінено на ОСОБА_16 ), у якій останній повідомив про вчинення корупційного кримінального правопорушення.

2.За наслідками досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні НАБУ здійснило повідомлення про підозру чотирьом особам:

-Особа 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК;

-Особа 2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, а саме, у наданні неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення нею дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

-ОСОБА_10 та Особа 3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК, а саме, у пособництві в наданні неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення нею дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб;

3.28.07.2020 з кримінального провадження № 52029000000000362 були виділені матеріали досудового розслідування щодо Особа 1, у зв`язку із оголошенням останнього у розшук (виділеному провадженню визначено номер 52020000000000473).

4.01.10.2020 кримінальне провадження № 52029000000000362 було об`єднане із кримінальним провадженням №52020000000000585, яке розслідувалось за фактом можливого вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК. Об`єднаному провадженню визначено номер 52029000000000362.

5.02.10.2020 ОСОБА_10 повідомлено про нову підозру: (1) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК, а саме, у пособництві в наданні неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення нею дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб; (2) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 368-5 КК, а саме, у незаконному збагаченні, тобто набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи.

6.За наслідками досудового розслідування кримінальних проваджень № 52029000000000362 та № 52020000000000473 прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) скеровано до Вищого антикорупційного суду обвинувальні акти за обвинуваченням Особа 2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, 368-5 КК, Особа 3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, Особа 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК (у подальшому обвинувачення змінено на ч. 1 ст. 369-2 КК).

7.Під час судового провадження у вказаних кримінальних провадженнях спочатку обвинувачена Особа 2, а потім і обвинувачені Особа 3 та Особа 1 уклали угоди з прокурором про визнання винуватості.

8.За наслідками розгляду цих угод, колегією суддів, яка здійснює судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні (№ 52029000000000362), а також колегією суддів, яка здійснювала судовий розгляд у кримінальному провадженні № 52020000000000473 було ухвалено вироки, згідно з якими, засуджено обвинувачених та призначено обумовлене за змістом угод покарання.

9.Умови затверджених судом угод передбачали обов`язок обвинувачених співпрацювати із прокурором у викритті інших кримінальних правопорушень, які розслідуються чи перебувають на стадії судового розгляду, шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження. Окрім того, обвинувачені Особа 3 та Особа 1 зобов`язувались забезпечити перерахування значних сум коштів на підтримку Збройних Сил України (500 000 000 грн, 160 557 187,00 грн, 100 000 000 грн).

10.Умови угод були виконані обвинуваченими, Особа 2 та Особа 3 надали суду важливі показання, Особа 1 та Особа 3 забезпечили перерахування зазначених вище коштів на підтримку Збройних Сил України.

11.11.09.2023 прокурор змінив обвинувачення, висунуте ОСОБА_10, у зв`язку із чим останній обвинувачується у пособництві в наданні неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення нею дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб та у заволодінні шляхом обману чужим майном вчинене в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК.

12.Цього ж дня, між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10 було укладено угоду про визнання винуватості, яка є предметом цього судового розгляду.

ІІ. Формулювання обвинувачення та частина статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 .

13.Станом на 01.06.2020, і у подальшому, детективами НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001590, у межах якого Особа 1 у 2019 році повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК.

14.Особа 2 01.06.2020 вступила у змову з ОСОБА_10, а 12.06.2020 - з Особа 3 з метою забезпечення надання неправомірної вигоди службовим особам правоохоронних органів за прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42014000000001590 на користь Особа 1.

15.На виконання їх спільного злочинного умислу ОСОБА_10, обіймаючи посаду першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, будучи таким чином службовою особою державного органу, уповноваженою на виконання функцій держави, будучи з 2016 року знайомим та перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_16, відомості щодо якого були змінені в порядку та на підставі п. «а» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 01.06.2020, реалізовуючи вказаний злочинний умисел, зателефонував ОСОБА_16 та запросив його для проведення зустрічі за місцем роботи ОСОБА_10 в приміщенні ГУ ДПС в м. Києві.

16.Оскільки ОСОБА_16 не міг прибути для участі у вказаній зустрічі з огляду на зайнятість, він попросив ОСОБА_10 провести перемовини телефоном. ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, погодився на це, після чого надіслав ОСОБА_16 у месенджері «Телеграм» текстовий файл з відомостями про кримінальне провадження № 42014000000001590, в частині, що стосується Особа 1.

17.Після отримання від ОСОБА_10 цього файлу ОСОБА_16 зателефонував йому. Під час наступної розмови ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію зазначеного злочинного умислу, сказав ОСОБА_16, що певні особи, яких він не назвав, повідомили йому про свій намір надати кошти в сумі 1 000 000 доларів США за зміну підслідності у вказаному кримінальному провадженні з визначенням її за слідчими Національної поліції або в сумі 2 000 000 доларів США за закриття вказаного кримінального провадження службовими особами НАБУ. Під час цієї ж зустрічі ОСОБА_10 висловив ОСОБА_16 прохання передати пропозицію зміни підслідності або закриття провадження № 42014000000001590 за отримання коштів у зазначених сумах керівнику Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_17 .

18.Наступного дня, 02.06.2020, ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що відмовляється вчиняти зазначені дії.

19.Після одержання такої відмови ОСОБА_10, не бажаючи відмовлятися від реалізації їх спільного з Особа 3 та Особа 2 злочинного умислу, пізніше, того ж дня, зателефонував ОСОБА_16 та повідомив, що ті ж особи, в інтересах яких він діє та яких він не назвав, повідомили йому про власну готовність надати за прийняття зазначених процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42014000000001590 кошти у більшій сумі, а саме 5 000 000 доларів США.

20.Тобто, у період між отриманням відмови від ОСОБА_16 і повторним дзвінком ОСОБА_16 02.06.2020, ОСОБА_10 передав інформацію про позицію ОСОБА_16 особам, в інтересах яких він діяв, та отримав від них відомості про їх готовність збільшити суму неправомірної вигоди. Водночас, маючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 повідомив Особа 2 про необхідність передачі як неправомірної вигоди 6 000 000 доларів США за прийняття вказаних процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42014000000001590, бажаючи заволодіти 1 000 000 доларів США, залишивши його собі, на що отримав згоду останньої.

21.На нову пропозицію, передану ОСОБА_10, ОСОБА_16 відповів, що отримає додаткову інформацію щодо кримінального провадження № 42014000000001590, після чого вони з ОСОБА_10 домовляться про нову зустріч, на що він погодився.

22.Наступного дня, 03.06.2020, ОСОБА_16 повідомив про вказані обставини співробітникам НАБУ, на підставі такого повідомлення було розпочато кримінальне провадження.

23.Пізніше, того ж дня, 03.06.2020, ОСОБА_16 відповідно до домовленості, досягнутої з ОСОБА_10, текстовим повідомленням в месенджері «Телеграм» повідомив йому, що продовжує думати над його пропозицією щодо сприяння передачі неправомірної вигоди службовим особам НАБУ за прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №42014000000001590. ОСОБА_10 в наступній телефонній розмові з ОСОБА_16 повідомив останньому, що отримав та прочитав його повідомлення і чекає від нього подальших дій щодо сприяння передачі вказаної неправомірної вигоди.

24.04.06.2020, ОСОБА_16, керуючись тим, що ОСОБА_10 напередодні повідомив, що очікує та розраховує на його відповідні подальші дії, текстовим повідомленням в месенджері «Телеграм» поінформував ОСОБА_10 про свою готовність провести ще одну зустріч 05.06.2020, на що ОСОБА_10, з огляду на наявний у нього злочинний умисел, надав згоду, визначивши при цьому, що зустріч має відбутися того дня до обіду.

25.05.06.2020 згідно із вказаною домовленістю ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію їх спільного з Особа 3 та Особа 2 злочинного умислу, у власному службовому кабінеті в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві по вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, зустрівся з ОСОБА_16, під час такої зустрічі отримав від нього додаткові відомості щодо кримінального провадження № 42014000000001590, зокрема, що в рамках провадження Особа 1 повідомлено про підозру у вчиненні двох кримінальних правопорушень. Окрім того, з метою повідомлення ОСОБА_16, у який саме спосіб належатиме закривати кримінальне провадження № 42014000000001590, для передачі ОСОБА_16 цих відомостей відповідним службовим особам НАБУ та САП, ОСОБА_10 зазначив, що дізнається про це в особи, яка безпосередньо займається цим питанням. Одразу після цього ОСОБА_10 зателефонував такій особі, переповів їй інформацію, щойно отриману від ОСОБА_16, та запитав про конкретний спосіб, у який необхідно закрити провадження № 42014000000001590. У відповідь вказана особа повідомила, що йдеться про закриття кримінального провадження в частині щодо всіх кримінальних правопорушень, про підозру у вчиненні яких повідомлено Особа 1, для того, щоб він міг повернутися в Україну. Під час подальшої розмови між ОСОБА_16 та ОСОБА_10 останній також повідомив, що закриття вказаного кримінального провадження необхідно здійснити до 14.06.2020 для того, щоб Особа 1 міг повернутися в Україну саме на день свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.Оскільки цю інформацію не було повідомлено ОСОБА_10 під час зазначеної телефонної розмови в присутності ОСОБА_16, вказане свідчить, що ОСОБА_10 попередньо спілкувався з особами, яким були відомі мотиви спроби закриття кримінального провадження щодо Особа 1 саме до 14.06.2020. Тож ОСОБА_10 було повідомлено цю інформацію саме під час такого спілкування із зазначеними особами, що передувало зустрічі із ОСОБА_16 05.06.2020.

27.Під час подальшої розмови ОСОБА_16 уточнив у ОСОБА_10, чи правильно він розуміє, що особи, які представляють Особа 1, мають намір надати кошти в сумі 5 000 000 доларів США службовим особам НАБУ за закриття кримінального провадження № 42014000000001590 в частині стосовно Особа 1, на що ОСОБА_10 відповів ствердно.

28.Також, під час цієї ж розмови ОСОБА_10 повідомив, що спілкувався із зазначеними особами, які представляють Особа 1, щодо способу надання вказаної неправомірної вигоди, під час такого спілкування йому було повідомлено, що кошти буде передано від них в обмін на відповідну постанову про закриття кримінального провадження.

29.Під час цієї ж розмови ОСОБА_10 визнав, що усвідомлює, що закриття кримінального провадження стосовно підозрюваного у будь-якому випадку здійснюється прокурором.

30.Окрім того, під час цієї ж розмови ОСОБА_10 повторно зателефонував тій же особі, з якою розмовляв за кілька хвилин до того, стосовно способу закриття провадження, та запитав у неї, коли саме зможуть бути передані кошти, на що отримав відповідь, що вказана особа готова здійснити таку передачу ще з моменту розмови про це між нею та ОСОБА_10 .

31.Також, під час цієї розмови, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_16, що має намір отримати для себе особисто 50 тис. доларів США за дії зі сприяння передачі неправомірної вигоди за закриття провадження щодо Особа 1.

32.Водночас, ОСОБА_10 мав намір заволодіти коштами в сумі 1000 000 доларів США, ввівши в оману Особа 2 щодо дійсної суми неправомірної вигоди, в передачі якої повинен був сприяти.

33.Наприкінці розмови ОСОБА_10 також повідомив ОСОБА_16, що йому відомо про особливості підприємництва тих самих осіб, які здійснювали надання неправомірної вигоди за закриття провадження щодо Особа 1, і він має намір продовжувати збагачуватися за їх рахунок, створюючи їм певні негативні наслідки і сприяючи у їх усуненні за неправомірну вигоду, частину з якої складатиме його винагорода.

34.Окрім того, наприкінці розмови ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію їх спільного з Особа 3 та Особа 2 злочинного умислу, домовився з ОСОБА_16, що він має з`ясувати, чи можливим буде прийняття рішення про закриття відповідного кримінального провадження згідно із обумовленими умовами, а саме до 14.06.2020, за всіма кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких підозрювався Особа 1, та в обмін на 5 000 000 доларів США, у який спосіб це може бути здійснено, також зазначив, що ОСОБА_16 має зателефонувати ОСОБА_10 для повідомлення цієї інформації.

35.09.06.2020 ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, ініціював розмову з ОСОБА_16, надіславши йому відповідне текстове повідомлення месенджером «Телеграм». Під час наступної розмови між ними ОСОБА_10 поцікавився, чи має ОСОБА_16 будь-яку нову інформацію з питання, яке вони обговорювали раніше, а саме щодо передачі коштів службовим особам за прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо Особа 1. На це ОСОБА_16 відповів, що очікує на таку інформацію.

36.Пізніше, того ж дня, 09.06.2020, ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, знову ініціював розмову з ОСОБА_16, зателефонувавши йому та поцікавився, чи зможуть вони зустрітися 10.06.2020, на що ОСОБА_16 погодився.

37.10.06.2020 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_16 та підтвердив намір зустрітися. Під час такої зустрічі, яка знову відбулася в службовому кабінеті ОСОБА_10 в приміщеннях ГУ ДПС у м. Києві, останній отримав від ОСОБА_18, відповідно до раніше досягнутої між ними домовленості, інформацію про те, яким саме чином може бути реалізовано намір ОСОБА_10 щодо прийняття уповноваженою особою рішення про закриття кримінального провадження відносно Особа 1, а саме, що повноваження на це наявні у заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_19 і він буде тією службовою особою, яка прийматиме рішення про закриття, а також, що для цього захиснику Особа 1 необхідно подати до НАБУ відповідне клопотання, яке буде передано до САП і яке стане формальною підставою для прийняття ОСОБА_19 відповідного рішення про закриття провадження.

38.Одразу після цього ОСОБА_10 зателефонував Особа 2 та повідомив їй про необхідність захисникам Особа 1 терміново подати до НАБУ відповідне клопотання про закриття кримінального провадження. У подальшому, Особа 2 забезпечила подання такого клопотання до НАБУ. Під час цієї розмови ОСОБА_10 також попросив Особа 2 зустрітися з ним, щоб вони вдвох обговорили детальніше свої дії з передачі Особа 2 неправомірної вигоди за закриття провадження щодо Особа 1.

39.Пізніше ОСОБА_10, на його телефон, було надіслано текст зазначеного клопотання про закриття кримінального провадження стосовно Особа 1, який він переслав на телефон ОСОБА_16 .

40.Під час вказаної розмови ОСОБА_10 також зателефонував сторонній особі, якій не було відомо про наміри ОСОБА_10 з передачі неправомірної вигоди, повідомив їй, що у п`ятницю, тобто 12.06.2020, він планує укладати угоду, маючи на увазі угоду між ним та ОСОБА_16, та поцікавився, чи буде така угода, на думку зазначеної особи, успішною.

41.Під час вказаної розмови ОСОБА_10 сказав ОСОБА_16, що сам отримає кошти від Особа 2 для подальшої їх передачі ОСОБА_16 в обмін на відповідну постанову про закриття кримінального провадження.

42.Також ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_16, що його турбує можливість впливу на прийняте рішення про закриття кримінального провадження Генеральним прокурором, та висловив побажання за необхідності надати частину неправомірної вигоди і йому з метою невжиття заходів щодо скасування прийнятого рішення.

43.Наприкінці розмови ОСОБА_10 домовився з ОСОБА_16 про узгодження ними місця передачі неправомірної вигоди.

44.11.06.2020 ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію їх спільного з Особа 3 та Особа 2 злочинного умислу зі сприяння у передачі уповноваженій особі неправомірної вигоди заступнику Генерального прокурора - керівнику САП ОСОБА_19 за прийняття ним рішення про закриття зазначеного кримінального провадження та, за необхідності, Генеральному прокурору, зателефонував ОСОБА_16 для уточнення, яким саме буде формулювання правової підстави закриття ОСОБА_19 вказаного кримінального провадження, на що отримав від ОСОБА_16 відповідь.

45.12.06.2020 Особа 2, реалізовуючи їх спільний з ОСОБА_10 та Особа 3 злочинний умисел, разом з ОСОБА_10 та Особа 3 зустрілася з ОСОБА_16 в будівлі ГУ ДПС у м. Києві по вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, після чого разом із вказаними особами отримала від ОСОБА_16 постанову заступника Генерального прокурора-керівника САП ОСОБА_19 від 12.06.2020 про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 за підозрою Особа 1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК.

46.Після ознайомлення з текстом вказаної постанови Особа 2, продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, разом з Особа 3 повідомила, що має зауваження до викладеної у ній правової підстави закриття провадження (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК замість п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), та що врахування висловлених ними зауважень є умовою передачі ОСОБА_16 неправомірної вигоди для ОСОБА_19 . Окрім того, Особа 3 надав конкретні пропозиції щодо виправлення формулювань вказаної постанови, а також запропонував самостійно забезпечити виготовлення тексту такої постанови або надати його в електронному вигляді ОСОБА_16 для забезпечення останнім підписання цього тексту ОСОБА_19 .

47.Після пред`явлення ОСОБА_16 того ж дня Особа 3, ОСОБА_10 і Особа 2 постанови заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_19, в якій було враховано зазначені зауваження, Особа 2 погодилася з тим, що вона відповідає їхнім вимогам. Тому ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію їх спільного злочинного умислу, провів ОСОБА_16 до приміщення паркінгу ГУ ДПС у м. Києві, де надав йому можливість перерахувати кошти в сумі 5 000 000 доларів США, які призначалися для подальшої передачі ОСОБА_19 та, за необхідності, Генеральному прокурору за невжиття заходів щодо скасування прийнятого рішення.

48.У подальшому ОСОБА_10 з ОСОБА_16 повернулися до службового кабінету ОСОБА_10 в ГУ ДПС у м. Києві, наданого останнім з метою забезпечення даної зустрічі, де продовжували перебувати Особа 3 з Особа 2. У цей час Особа 2 разом з Особа 3 почали наполягати на тому, що обумовлена раніше між ОСОБА_10 та ОСОБА_16 сума неправомірної вигоди може бути надана лише після відображення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань закриття кримінального провадження № 42014000000001590 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, однак згодом Особа 2 надала згоду на передачу такої неправомірної вигоди через ОСОБА_16 для ОСОБА_19 та, за необхідності, Генеральному прокурору, без виконання цієї умови, а саме з відображенням у ЄРДР підставою такого закриття п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

49.Після цього, ОСОБА_10, обіймаючи посаду першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, будучи таким чином службовою особою державного органу, уповноваженою на виконання функцій держави, завершуючи реалізацію їх спільного з Особа 3 і Особа 2 злочинного умислу, провів ОСОБА_16 до місця передачі коштів, передав 5 000 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 12.06.2020 становило 132 999 500 грн) для передачі ОСОБА_19 як неправомірної вигоди за прийняття вказаного процесуального рішення про закриття кримінального провадження та, за необхідності, Генеральному прокурору за невжиття заходів щодо його скасування, залишив собі 1 000 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України на 12.06.2020, становило 26 599 900 грн) із загальної суми коштів.

50.Окрім того, під час реалізації ОСОБА_10 злочинного умислу щодо надання неправомірної вигоди групою осіб, за обставин описаних вище, у період з 01.06.2020 до 12.06.2020 в ОСОБА_10 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом обману чужим майном в особливо великих розмірах.

51.Так, 12.06.2020 близько 16 год 40 хв ОСОБА_10, обіймаючи посаду першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, будучи таким чином службовою особою державного органу, уповноваженою на виконання функцій держави, перебуваючи поблизу приміщення ГУ ДПС у м. Києві по вул. Шолуденка, 33/19, надав вказівку одному з працівників чергової зміни ГУ ДФС у м. Києві, які забезпечують пропускний режим до паркінгу ГУ ДПС у м. Києві, забезпечити безперешкодний проїзд до його приміщення автомобіля марки «Фольксваген» моделі «Транспортер» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_20 .

52.У цей же час ОСОБА_10, знаючи наперед, що в салоні згаданого автомобіля перебувають кошти, які він має передати як неправомірну вигоду для закриття кримінального провадження щодо Особа 1, спільно з ОСОБА_16 пройшов до приміщення підземного паркінгу ГУ ДПС у м. Києві, розташованого за вказаною вище адресою. Перебуваючи біля зазначеного автомобіля, у якому знаходилися кошти, ОСОБА_10, виконуючи свою роль у наданні неправомірної вигоди, надав можливість ОСОБА_16 їх перерахувати. Після підрахунку ОСОБА_16 та ОСОБА_10 встановлено, що сума коштів складає 6 000 000 доларів США. ОСОБА_10 у цей час, реалізуючи свій злочинний намір, повідомив ОСОБА_16, що 5 000 000 доларів США призначаються для передачі як неправомірна вигода, а 1 000 000 доларів США призначається для нього за сприяння у передачі неправомірної вигоди. Водночас, ОСОБА_10 маючи намір на заволодіння коштами в сумі 1 000 000 доларів США раніше повідомив Особа 2 про необхідність передачі 6 000 000 доларів США в якості неправомірної вигоди, ввівши в оману останню, так як фактично повинен був сприяти в передачі 5 000 000 доларів США.

53.Цього ж дня близько 18 год 20 хв ОСОБА_10, маючи намір на заволодіння шляхом обману чужим майном в особливо великих розмірах та реалізуючи його, перебуваючи у приміщенні підземного паркінгу ГУ ДПС у м. Києві по вул. Шолуденка, 33/19, за описаних вище обставин передав ОСОБА_16 кошти в сумі 5 000 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України на 12.06.2020, становило 132 999 500 грн) для передачі ОСОБА_19 як неправомірної вигоди за прийняття рішення про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 за підозрою Особа 1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, а також, отримавши шляхом введення в оману Особа 2 кошти в загальній сумі 6 000 000 доларів США, що на 1 000 000 доларів США перевищувало суму неправомірної вигоди, яка повинна була бути передана за закриття кримінального провадження, відрахував 1 000 000 доларів США із загальної суми коштів, та забрав їх собі, а саме перемістив до багажного відділення свого службового автомобіля марки «Фольксваген» моделі «Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_2, отже умисно, незаконно заволодів і розпорядився коштами у сумі 1 000 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України на 12.06.2020, становило 26 599 900 грн), що більше ніж в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

54.На підставі викладеного, ОСОБА_10, обвинувачується у пособництві в наданні неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення нею дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб та у заволодінні шляхом обману чужим майном вчинене в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК.

ІІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

55.Згідно з матеріалами кримінального провадження, 11.09.2023 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_9, який на підставі ст. 37 КПК визначений прокурором у цьому кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_10, за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_11, було укладено угоду про визнання винуватості.

56.В угоді про визнання винуватості визначено істотні для кримінального провадження обставини, які враховані під час вирішення питання про укладення угоди, а саме:

-ступінь та характер сприяння ОСОБА_10 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, зокрема викриття під час досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000301 дій 3 осіб, пов`язаних із вчиненням особливо тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про те, що ОСОБА_10 критично переоцінені свої дії, внаслідок чого відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів останнього, що знижує рівень його соціальної небезпечності;

-характер і тяжкість обвинувачення, зокрема те, що роль ОСОБА_10 у наданні неправомірної вигоди не була пов`язана із безпосереднім виконанням кримінального правопорушення, ініціатором вчинення кримінального правопорушення він не був, обтяжуючі обставини під час вчинення кримінального правопорушення відсутні;

-беззаперечне визнання ОСОБА_10 своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні;

-відсутність матеріальної шкоди, заподіяної державі внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень;

-наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_10 за вчинення кримінального правопорушення, а також викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, та винних у їх вчиненні осіб;

-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

57.Згідно з угодою про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_10 зобов`язується:

-беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження;

-протягом 30 днів після затвердження угоди про визнання винуватості Вищим антикорупційним судом, та повернення коштів перерахованих в інтересах ОСОБА_10 в якості застави, перерахувати (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) 50 000 000 грн (п`ятдесят мільйонів гривень) на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів»).

58.Згідно з угодою, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_10, є щире каяття, належна процесуальна поведінка, як під час досудового розслідування, так і протягом судового розгляду, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, викриття інших кримінальних правопорушень під час кримінального переслідування, сприяння в боротьбі з російською агресією під час воєнного стану оголошеного в Україні, та підтримка Збройних Сил України, а також те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності.

59.Беручи до уваги наведені вище обставини, сторони угоди дійшли згоди про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна та за ч. 4 ст. 190 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у вигляді позбавлення волі строком 4 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, сторони погодилися щодо призначення ОСОБА_10, покарання у виді - 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК з іспитовим строком та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

IV. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості

60.Під час розгляду кримінального провадження, на підставі угоди про визнання винуватості та в результаті опитування сторін кримінального провадження, суд встановив, що сторонам відомо та зрозуміло, що:

-відповідно до ст. 473 КПК наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

-обмеженнями відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі цієї угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості: обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 5-7 ст. 474 КПК, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена;

-обмеженнями відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 5- 7 ст. 474 КПК, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена;

-наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК. За угодою, обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для його кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК.

61.Обвинувачений повідомив, що йому відомі і зрозумілі наслідки укладання цієї угоди у вигляді відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК та підтвердив, що розуміє:

-що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

-наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК, та визначені в угоді;

-характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

-вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

V. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання щодо затвердження угоди та положення закону, якими він керувався.

62.Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.

63.У кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості (ст. 468 КПК).

64.Суд має перевірити угоду на відповідність вимогам КПК та закону. Водночас суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості (ч. 7 ст. 474 КПК).

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК та закону.

65.Суд встановив, що умови укладеної угоди не суперечать вимогам КПК та/або закону, з огляду на таке.

66.Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК, а саме: у пособництві в наданні неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення нею дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб та у заволодінні шляхом обману чужим майном вчинене в особливо великих розмірах.

67.Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, до яких, згідно зі ст. 12 КК, належать злочини, вчинені обвинуваченим.

68.Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам статей 63, 65, 66, 69, 75, 76, 77 КК, з огляду на таке.

69.Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі № 443/1407/18 вказав, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

70.Згідно з ч. 5 ст. 65 КК у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

71.Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК суду надано дискреційні повноваження призначити більш м`яке покарання, ніж зазначене в санкції статті за відповідний злочин, виключно за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини (або їх сукупність) одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі України про кримінальну відповідальність: вони визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

72.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК при призначенні покарання, обставиною які його пом`якшують, визнаються, у тому числі, щире каяття.

73.Згідно з судовою практикою, під щирим каяттям розуміється, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.

74.Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що поведінка та ставлення ОСОБА_10 до вчинених ним кримінальних правопорушень вказують на наявність щирого каяття. До таких висновків суд доходить з огляду на: (1) беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини; (2) ним відповідей на всі запитання суду щодо обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень; (3) негативне ставлення та жаль обвинуваченого щодо вчинення таких кримінальних правопорушень; (4) бажання виправити ситуацію, яка склалася, зокрема беручи на себе зобов`язання забезпечення перерахування 50 000 000 грн на потреби Збройних Сил України; (5) готовність понести покарання, обумовлене в угоді.

75.Окрім того, як пом`якшуючу обставину суд бере до уваги сприяння ОСОБА_10 у розслідуванні кримінального провадження щодо інших осіб, зокрема викриття під час досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000301 дій 3 осіб пов`язаних із вчиненням тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення. Зазначена обставина свідчить про те, що ОСОБА_10 критично переоцінені свої дії, внаслідок чого відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів останнього, що знижує рівень його соціальної небезпечності.

76.Також, як пом`якшуючі обставини, суд враховує наявність у обвинуваченого неповнолітньої дитини на утриманні, а також те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності.

77.З огляду на зазначене, існують достатні правові підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК та призначення обумовленого угодою покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в ч. 4 ст. 190 КК та не призначення додаткового покарання, що передбачене в санкції цієї норми.

78.Окрім того, при призначенні покарання, суд також ураховує, дані щодо особи обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_10 має вищу юридичну освіту, одружений, добросовісно виконував свої процесуальні обов`язки під час досудового розслідування та судового провадження.

79.З урахуванням зазначеного, узгоджене сторонами в угоді покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, у виді позбавлення 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, та покарання за ч. 4 ст. 190 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна, відповідає вимогам статей 63, 65, 69 КК.

80.Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

81.Отже, суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_10, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

82.Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого.

83.Не застосовуючи до обвинуваченого конфіскацію майна як додаткове покарання, суд враховує, що сторони обумовили ухвалення рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а ст. 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

84.Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

85.Тобто, звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК відповідає вимогам КК, так як на відміну від частини першої цієї статті законодавець не обмежив право суду ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

86.Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням яких є виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої приймається рішення про можливість застосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 361/2382/2016-к.

87.Ураховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість вчинених ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, про які зазначено вище, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_10 без відбування покарання та про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

88.Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певну вигоду як для суспільства загалом так і для конкретної людини, зокрема. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини, це те, що є рушійною силою кримінального процесу, визначає його динаміку.

89.Оцінюючи суспільний інтерес у кримінальному провадженні, що здійснюється на підставі угоди, варто встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м`якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну цьому пом`якшенню.

90.У цьому зв`язку, слід зазначити, що суспільство та держава в особі правоохоронних органів заінтересована у швидкому викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, зменшення рівня злочинності, у зв`язку з чим прокурор завжди повинен враховувати можливість прискорити судовий розгляд у разі визнання обвинуваченим своєї вини. Також, у випадку, коли винна особа має відомості про вчинення іншими особами тяжких кримінальних правопорушень, прокурор повинен надати перевагу цій обставині, оскільки викриття більшої кількості тяжких кримінальних правопорушень для держави є більш важливим, ніж засудження однієї особи та призначення їй більш суворого покарання. Це випливає із принципу невідворотності покарання, який говорить про те, що покарання повинне бути невідворотнім. Ефективне покарання - це не більш суворе покарання, а знання правопорушниками того, що за кримінальне діяння вони будуть засуджені.

91.Також, однією із ознак суспільного інтересу є прискорений розгляд кримінального провадження, зменшення навантаження на суд, прокурорів та адвокатів, що у свою чергу стає дієвим інструментом у боротьбі з корупцією, оскільки забезпечує невідворотність покарання для обвинуваченого та допомагає пришвидшити розслідування інших кримінальних правопорушень.

92.Аналізуючи викладене, суд вважає, що умови укладеної прокурором угоди з обвинуваченим ОСОБА_10 відповідають інтересам суспільства, адже у випадку її затвердження судом та виконання обвинуваченим цих умов угоди, стане можливим викриття більшої кількості тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Окрім того, це забезпечить притягнення обвинуваченого та інших осіб до відповідальності за вчинені тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень. Зазначене впливатиме на усвідомлення іншими особами караності протиправних діянь, сприятиме формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та свідчитиме про невідворотність покарання.

93.Суд, на підставі наданих стороною захисту документів, детально дослідив важливість показань обвинуваченого ОСОБА_10, які він за умовами угоди зобов`язується надати у кримінальному провадженні № 52022000000000301, у якому здійснено повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень кільком особам. Суд з`ясував, що ОСОБА_10 має статус потерпілого у цьому кримінальному провадженні та володіє важливою інформацією щодо перебігу подій кримінального правопорушення, які, зокрема, відбувалися під час його особистих зустрічей з фігурантами провадження ще до початку досудового розслідування. Тобто доведення частини обставин, що можуть мати суттєве значення для зазначеного кримінального провадження, вочевидь ґрунтуватиметься у значній мірі на показаннях ОСОБА_10 .

94.Далі суд зазначає, що укладення угоди між ОСОБА_10 та прокурором сприятиме швидкому судовому розгляду, який забезпечить наведені вище переваги щодо економії державних та приватних ресурсів, стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати угоди про визнання винуватості з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе більш м`якого покарання чи звільнення від його відбування тощо. Це також забезпечить у повній мірі такі складові завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК): (1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; (2) забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

95.Окрім того, за змістом угоди обвинувачений бере на себе зобов`язання щодо перерахування 50 000 000 грн на спеціальний рахунок Збройних Сил України. В умовах відкритого воєнного нападу російської федерації на Україну зазначена обставина безумовно відповідатиме інтересам суспільства, пов`язаного із забезпеченням безпеки, сприятиме відсічі збройної агресії російської федерації проти України у період дії воєнного стану.

96.Аналогічний фактор також мав важливе значення під час затвердження цією колегією суддів угоди про визнання винуватості з обвинуваченим Особа 3, у цьому ж кримінальному провадженні, а тому суд не вбачає підстав для застосування інших підходів.

97.З огляду на вищенаведені обставини, на переконання суду, суспільний інтерес, пов`язаний із забезпеченням невідворотності покарання осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення, викриттям більшої кількості тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, швидким судовим розглядом, а також питаннями обороноздатності та безпеки держави при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес, що полягає у призначенні більш суворого покарання за вчинення кримінальних правопорушень одним обвинуваченим, має порівняно меншу вагу.

98.Водночас, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_10, вчиняючи у співучасті кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК, здійснював роль пособника, тобто така роль не була пов`язана із безпосереднім виконанням кримінального правопорушення, ініціатором вчинення кримінального правопорушення він не був та обтяжуючі обставини під час вчинення кримінального правопорушення відсутні.

Щодо відсутності відомостей про порушення, згідно з умовами угоди, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

99.Суд зазначає, що із дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості та пояснень сторін встановлено, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні.

100.З приводу презумпції невинуватості осіб, про яких так, чи інакше згадується у цьому вироку та котрі не є учасниками цього кримінального провадження, суд зазначає таке.

101.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 90 рішення у справі «Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії» від 29.04.2014 (заява № 9043/05) зазначив, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання… У цьому зв`язку Суд дотримується думки про те, що угоди про визнання провини не лише надають такі вагомі переваги, як прискорений розгляд кримінальних справ і зменшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, але можуть також за умови їх правильного застосування стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю і сприяти скороченню кількості призначених покарань, а внаслідок цього і кількості ув`язнених.

102.Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

103.Згідно з практикою ЄСПЛ, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. Водночас, навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату (рішення від 23.03.1983 у справі «Мінеллі проти Швейцарії», № 8660/79, пункт 37; рішення від 18.12.2008 у справі «Нераттіні проти Греції», № 43529/07, пункт 23; рішення від 14.04.2009 у справі «Діду проти Румунії», пункт 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення від 27.02.2007 «Нештак проти Словаччини», № 65559/01, пункт 88; рішення від 06.02.2007 у справі «Гарицкі проти Польщі», № 14348/02, пункт 66).

104.У рішенні у справі «Караман проти Німеччини» від 27.02.2014 ЄСПЛ зазначив, що при розгляді складних кримінальних справ за участю кількох фігурантів, які не можуть постати перед судом разом, посилання суду на участь третіх осіб, справи за обвинуваченням яких можуть бути окремо розглянуті пізніше, можуть бути необхідні для визначення вини підсудних... …Якщо суду доводиться згадувати про факти причетності третіх осіб, він повинен уникати надання інформації в більшому обсязі, ніж це необхідно для вирішення питання про юридичну відповідальність осіб, які є обвинуваченими у даній справі (пункт 64).

105.Окрім того, у рішенні у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ встановив, що умовою судового розгляду справ виділеного провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу resjudicata (пункт 105), тобто вони не мають преюдиціального значення для кримінальних проваджень, які здійснюються щодо інших співучасників.

106.Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

107.Ухвалюючи цей вирок, суд враховує також правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності. Невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні не може бути підставою, яка унеможливлює або ускладнює реалізацію права обвинуваченого на укладання угоди про визнання винуватості.

108.А тому суд, реалізуючи відповідне право обвинуваченого, вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості у цьому провадженні, незважаючи на те, що обставини вчинення дій, в яких суд визнає обвинуваченого винуватим, пов`язані з іншими особами. Адже саме щодо останніх суд не встановлює жодних обставин.

109.Поряд із цим, суд зауважує також, що цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого кримінального правопорушення осіб, котрі не є учасниками цього кримінального провадження. Цей висновок суду обґрунтований тим, що згідно з ч. 2 ст. 94 КПК жоден доказ не має наперед встановленої сили. А відповідно до ст. 90 КПК преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тоді як вирок, ухвалений у цьому кримінальному провадженні, таким рішенням не є.

110.Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19 вказала, що дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у цьому чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами статей 91, 92, 277, 291 КПК.

111.З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості осіб, котрі не є учасниками цього кримінального провадження, суд у вироку виключив усі дані, які б давали можливість так чи інакше ідентифікувати осіб, про яких йде мова у ньому, окрім відомостей про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні кримінальних правопорушень та не робив жодних припущень з цього приводу. Власне, усі формулювання у вироку викладені судом таким чином, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не оцінюючи дії інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації.

Щодо добровільності укладення угоди.

112.Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Це в судовому засіданні підтвердив обвинувачений, його захисник та прокурор. Будь-яких заяв чи скарг, які б свідчили про зворотнє матеріали справи не містять.

Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

113.Обвинувачений підтвердив можливість виконання всіх взятих на себе зобов`язань згідно з угодою, а суд не встановив об`єктивних перешкод до зазначеного.

Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

114.Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зазначених у формулюванні обвинувачення та угоді про визнання винуватості. Окрім того, під час судового розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 судом було досліджено всі докази надані сторонами, зміст яких не вказує на відсутність фактичних підстав для визнання винуватості за укладеною угодою.

115.Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

А. Щодо процесуальних витрат

116.Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

117.У цьому кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 48054,30 грн, які включають в себе вартість складання експертами таких висновків: від 20.11.2020 № СЕ-19-20/23390-ВЗ - 13729,80 грн (т. 24 а. с. 38); від 25.08.2020 № СЕ-19-20/18946-ТД - 34324,50 грн (т. 24 а. с. 170).

118.З огляду на зазначене, суд вважає, що наявні у кримінальному провадженні витрати, на залучення експертів для проведення судових експертиз у сумі 48054,30 грн, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави.

Б. Щодо запобіжного заходу

119.Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких КПК відносить також запобіжні заходи.

120.Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2020 до обвинуваченого ОСОБА_10 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 84 080 000 грн.

121.08.08.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави у розмірі 42 040 000 грн, яка була внесена заставодавцем 21.08.2020.

122.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.01.2021 підозрюваному ОСОБА_10 змінено запобіжний захід та застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 36 040 790 грн.

123.Відповідно до ухвали суду від 08.06.2021 обвинуваченому ОСОБА_10 змінено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 36 040 790 грн на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 33 039 850 грн.

124.05.07.2022 колегія суддів постановила ухвалу, якою обвинуваченому ОСОБА_10 було змінено запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави з 33 039 850 грн до 30 030 000 грн.

125.З огляду на ухвалення судом вироку за угодою, а також з огляду на покарання, обумовлене сторонами в угоді, відпадають ризики, які раніше слугували підставою для застосування даного запобіжного заходу.

126.Враховуючи зазначене, всі кошти, які були сплачені як застава за ОСОБА_10 та не повернені заставодавцю ОСОБА_21, підлягають поверненню останньому.

В. Щодо долі речових доказів та майна, на яке накладено арешт в цьому кримінальному провадженні

127.У зв`язку із ухваленням цього вироку та не призначенням покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений згідно з ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду на майно ОСОБА_10 :

-від 16.06.2020 та 19.06.2020 (ухвала про виправлення описки) на земельну ділянку площею 0,1161 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, кадастровий номер 3220883201:01:018:0029; 1/2 земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с/рада Гірська, кадастровий номер 3220883200:03:001:0576; 1/2 житлового будинку, який розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 318 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 233758532208); 1/2 квартири АДРЕСА_4, загальною площею 208,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 197712780000); 1/2 квартири АДРЕСА_5, загальною площею 65,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 196493080000);

-від 24.06.2020 на 1/2 квартири АДРЕСА_6, загальною площею 60,7 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34504740); 1/2 групи приміщень № 104 (в літ. А) загальною площею 518 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34929579); 1/2 нежилих приміщень № 103, 103а, МСК (в літ. А) загальною площею 300,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34942763); 1/2 гаража № НОМЕР_3, машино-місце у підземному паркінгу, загальною площею 19,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31172937); 1/2 нежилих приміщень № 1,2,3,4 (групи приміщень № 125) (в літ. А) загальною площею 33,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33590596); 1/2 нежилого приміщення № 1 (групи приміщень № 282) (в літ. А) загальною площею 183,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36725091); 1/2 нежилих приміщень №№1,2 (групи приміщень № 154) (в літ. А) загальною площею 99,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32989554); 1/2 нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень № 156) (в літ. А) загальною площею 56,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32700807).

128.Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК).

129.З огляду це, суд вважає, що арешт, накладений ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2020 (т. 36 а.с. 34-37, т. 45 а.с. 68-71) на майно ОСОБА_22 слід скасувати та на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК повернути їй, як власнику.

130.Отже, суд скасовує арешт накладений на таке майно:

-мобільний телефон «iPhone 11Pro Max» золотистого кольору, в чохлі рожевого кольору, в якому в якому знаходиться сім-картка з логотипом мобільного оператора «Лайфсел» з номером НОМЕР_4 ;

-мобільний телефон «iPhone 11Pro Мах» золотистого кольору, в чохлі рожевого кольору, в якому знаходиться сім-картка мобільного оператора з написом «МТС» та номером НОМЕР_5 ;

-флеш-носій чорного кольору SanDisk з наявними на ньому записами «SDCZ30-016G, BL190426454Z», запаковано у сейф-пакет 0014061;

-планшет iPad рожевого кольору у чохлі рожевого кольору, на зворотній стороні планшету наявні написи про модель і серійний номер (model - A2124, serial - DMPY90UELMTJ), запаковано у сейф-пакет 0014060.

131.Водночас, блокнот зеленого кольору з написом «Державна фіскальна служба України Головне управління у м. Києві», вилучений під час обшуку 12.06.2020 в кабінеті № 302 в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві, згідно з п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК, після набрання цим вироком законної сили слід знищити, з огляду на те, що протоколом огляду речей від 22.06.2020 зафіксована інформація, яка міститься у вказаному блокноті, а сам блокнот є майном, яке не має ніякої цінності і не може бути використане.

132.Також суд вважає за необхідне ноутбук ASUS 8265NGW serial number FCC ID: PD 98265NG, вилучений під час обшуку в АО «Лігал Юніон» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 5а, повернути АО «Лігал Юніон» на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК, як юридичній особі, якій таке майно належать.

133.Окрім того, ухвалами слідчого судді від 19.06.2020 та 02.12.2020, на кошти, вилучені на території підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, під час проведення обшуку автомобіля «Mercedes-Benz», модель CL500, номер шасі НОМЕР_6, в сумі 5 000 000 доларів США було накладено арешт з метою забезпечення збереження їх як речових доказів (предмета кримінального правопорушення - неправомірної вигоди), з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

134.Також, згідно з ухвалами слідчого судді від 19.06.2020 та 03.12.2020, на кошти, вилучені на території підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, під час проведення обшуку службового автомобіля ГУ ДПС у м. Києві «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2, в сумі 1 000 000 доларів США накладено арешт з метою забезпечення збереження їх як речових доказів та спеціальної конфіскації.

135.Ухвалою суду від 19.04.2022 скасовано арешт, накладений зазначеними ухвалами на вилучені під час кримінального провадження кошти на загальну суму 5 950 000 доларів США, з метою подальшої невідкладної передачі цих коштів для потреб Збройних Сил України, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 № 39 від 08.04.2022 «Про примусове відчуження майна».

136.Також ухвалою слідчого судді від 19.06.2020 накладено арешт на валізу коричневого кольору з надписом «Wings», валізу коричневого кольору з надписом «FG», валізу фіолетового кольору з надписом «Sanjerly», в яких знаходилися кошти.

137.Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КПК, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КПК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 КК (ч. 1 ст. 96-1 КК).

138.Спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, на підставі обвинувального вироку суду (п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК).

139.Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п. 2 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК).

140.Оскільки вилучені кошти в сумі 5 000 000 дол. США та 1 000 000 дол. США були предметом кримінальних правопорушень, а їх власник не встановлений, суд, з урахуванням вимог ст. 96-1, 96-2 КК, вважає за необхідне застосувати до цього майна спеціальну конфіскацію.

141.Водночас, з огляду на те, що ухвалою суду від 19.04.2022 скасовано арешт, накладений на кошти на загальну суму 5 950 000 доларів США та відповідні кошти вже перейшли у власність держави, то лише решта коштів, в сумі 50 000 дол. США, підлягає передачі у власність держави.

142.З огляду на положення ст. 96-1, 96-2 КК, суд доходить висновку, що також підлягають спеціальній конфіскації зазначені вище валізи, оскільки в них перевозилися кошти призначені як неправомірна вигода, тобто вони використовувалися як засоби для вчинення кримінального правопорушення.

143.Арешт накладений на відповідні валізи та кошти, в сумі 50 000 дол. США слід залишити в силі, з огляду на необхідність забезпечення виконання вироку в частині спеціальної конфіскації майна.

Г. Щодо винагороди викривачу

144.Викривач це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування (п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК).

145.За повідомлення про корупційний злочин, активне сприяння його розкриттю, якщо грошовий розмір предмета злочину або завдані державі збитки від такого злочину в п`ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину, викривачу виплачується винагорода у вигляді 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку після ухвалення обвинувального вироку суду, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення злочину (ч. 1 ст. 130-1 КПК).

146.Суд визначає конкретний розмір винагороди, що підлягає виплаті викривачу, з урахуванням таких критеріїв: (1) персональність інформації - інформація, повідомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити від його особистої обізнаності, у тому числі інформація, отримана від третіх осіб, не міститися в публічних звітах, результатах перевірок, матеріалах, дослідженнях, інформаційних повідомленнях тощо органів чи засобів масової інформації, крім випадку, якщо викривач є джерелом такої інформації, а також не бути відомою правоохоронному органу з інших джерел; (2) важливість інформації - повідомлена викривачем інформація повинна містити фактичні дані, що можуть бути перевірені, і сприяти доказуванню хоча б однієї з обставин вчинення корупційного злочину, передбачених п. 1-3, 6 і 7 ч. 1 ст. 91 КПК (ч. 2 ст. 130-1 КПК).

147.Право на винагороду не має особа, яка: (1) повідомила про корупційний злочин у рамках угоди у кримінальному провадженні або яка є співучасником корупційного злочину, про який вона повідомила; (2) повідомила про корупційний злочин як викривач, маючи при цьому можливість для здійснення офіційного повідомлення про виявлений злочин у межах реалізації своїх службових повноважень (ч. 3 ст. 130-1 КПК).

148.Винагорода виплачується викривачу за рахунок Державного бюджету України органами державного казначейства за процедурою безспірного списання (ч. 4, 5 ст. 130-1 КПК).

149.З матеріалів кримінального провадження № 52020000000000362 судом встановлено, що воно було розпочате 03.06.2020 детективами НАБУ на підставі заяви ОСОБА_15, у якій останній повідомив про обставини вчинення корупційного кримінального правопорушення.

150.Отже, з огляду на положення п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК, ОСОБА_15 набув статусу викривача.

151.Вирішуючи питання щодо наявності підстав для виплати йому винагороди як викривачу суд встановив, що (1) з відповідною заявою ОСОБА_15 звернувся до НАБУ не в рамках угоди у кримінальному провадженні; (2) він не є співучасником корупційного кримінального правопорушення, про яке він повідомив, чи особою, яка мала можливість для здійснення офіційного повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення у межах реалізації своїх службових повноважень; (3) під час досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_15 активно сприяв розкриттю корупційного кримінального правопорушення, надаючи викривальні показання, а також беручи участь у інших гласних та негласних слідчих діях.

152.За таких обставин, ОСОБА_15, як викривачу, має бути виплачена винагорода у вигляді 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного кримінального правопорушення, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 130-1 КК).

153.Визначаючи конкретний розмір винагороди, що підлягає виплаті ОСОБА_15 суд бере до уваги таке.

154.Інформація про корупційне кримінальне правопорушення, яку ОСОБА_15 повідомив НАБУ у своїй заяві від 03.06.2020 походила від його особистої обізнаності тобто саме він був джерелом такої інформації, а також не була відомою правоохоронному органу з інших джерел.

155.Повідомлена ОСОБА_15 інформація була важливою, адже містила фактичні дані, що могли бути перевірені, і сприяли доказуванню обставин вчинення корупційного злочину щодо події кримінального правопорушення та причетності осіб до вчинення кримінального правопорушення.

156.Розмір предмета корупційного правопорушення, про яке ОСОБА_15 повідомив детективів, становив 5 000 000 дол. США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України, станом на 12.06.2020, тобто на час вчинення кримінального правопорушення, становило 132 999 500 грн).

157.За таких обставин, суд, з огляду на вищенаведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини справи, доходить висновку, що розмір винагороди ОСОБА_15, як викривачу, має становити 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного кримінального правопорушення, про який він повідомив детективів НАБУ, тобто 13 299 950 грн.

158.Інша сума коштів, яка була вилучена детективами НАБУ під час досудового розслідування - в сумі 1 000 000 дол. США, згідно з висунутим обвинуваченням є предметом кримінального правопорушення, яке не є корупційним, а тому не враховується судом під час визначення розміру винагороди викривачу.

Керуючись статтями 373, 374, 474-475 КПК, суд

УХВАЛИВ:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості від 11.09.2023, укладену між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 52020000000000362.

2.ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК.

3.На підставі угоди про визнання винуватості від 11.09.2023, призначити ОСОБА_10 покарання:

-за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

-за ч. 4 ст. 190 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

4.На підставі ч. 1 ст. 70 КК, призначити ОСОБА_10 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

5.Відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням та визначити іспитовий строк тривалістю 3 роки.

6.Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи.

7.Застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.

8.Повернути заставодавцю ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_8, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12, банк: АБ «Укргазбанк», IBAN: НОМЕР_9, МФО 320478) частину сплаченої застави у розмірі 30 030 000 гривень, яка була внесена на рахунок Вищого антикорупційного суду, відповідно до платіжного доручення № TR.64024 від 21.08.2020, за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, номер рахунку IBAN: UA678201720355279004000096000, призначення платежу: застава за ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08.08.2020, справа №991/6552/20, у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020.

9.Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду:

-від 16.06.2020 та 19.06.2020 (ухвала про виправлення описки) на земельну ділянку площею 0,1161 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, кадастровий номер 3220883201:01:018:0029; 1/2 земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с/рада Гірська, кадастровий номер 3220883200:03:001:0576; 1/2 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 318 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 233758532208); 1/2 квартири АДРЕСА_4, загальною площею 208,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 197712780000); 1/2 квартири АДРЕСА_5, загальною площею 65,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 196493080000);

-від 24.06.2020 на 1/2 квартири АДРЕСА_6, загальною площею 60,7 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34504740); 1/2 групи приміщень № 104 (в літ. А) загальною площею 518 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34929579); 1/2 нежилих приміщень № 103, 103а, МСК (в літ. А) загальною площею 300,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34942763); 1/2 гаража № НОМЕР_3, машиномісце у підземному паркінгу, загальною площею 19,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31172937); 1/2 нежилих приміщень № 1,2,3,4 (групи приміщень № 125) (в літ. А) загальною площею 33,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33590596); 1/2 нежилого приміщення № 1 (групи приміщень № 282) (в літ. А) загальною площею 183,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36725091); 1/2 нежилих приміщень № 1,2 (групи приміщень № 154) (в літ. А) загальною площею 99,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32989554); 1/2 нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень № 156) (в літ. А) загальною площею 56,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32700807);

-від 19.06.2020 на мобільний телефон «iPhone 11Pro Max» золотистого кольору, в чохлі рожевого кольору, в якому знаходиться сім-картка з логотипом мобільного оператора «Лайфсел» з номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон «iPhone 11Pro Мах» золотистого кольору, в чохлі рожевого кольору, в якому знаходиться сім-картка мобільного оператора з написом «МТС» та номером НОМЕР_5 ; флеш-носій чорного кольору SanDisk з наявними на ньому записами «SDCZ30-016G, BL190426454Z»; планшет iPad рожевого кольору у чохлі рожевого кольору, на зворотній стороні планшету наявні написи про модель і серійний номер (model - A2124, serial - DMPY90UELMTJ).

10.Речові докази:

-мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max» золотистого кольору, в чохлі рожевого кольору, в якому знаходиться сім-картка з логотипом мобільного оператора «Лайфсел» з номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон «iPhone 11 Pro Мах» золотистого кольору, в чохлі рожевого кольору, в якому знаходиться сім-картка мобільного оператора з написом «МТС» та номером НОМЕР_5 ; флеш-носій чорного кольору SanDisk з наявними на ньому записами «SDCZ30-016G, BL190426454Z»; планшет iPad рожевого кольору у чохлі рожевого кольору, на зворотній стороні планшету наявні написи про модель і серійний номер (model - A2124, serial - DMPY90UELMTJ) - повернути ОСОБА_22

-блокнот зеленого кольору з написом «Державна фіскальна служба України Головне управління у м. Києві», вилучений під час обшуку 12.06.2020 в кабінеті № 302 в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві, згідно з п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК, після набрання цим вироком законної сили знищити.

-ноутбук ASUS 8265NGW serial number FCC ID: PD 98265NG, вилучений під час обшуку в АО «Лігал Юніон» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 5а, повернути АО «Лігал Юніон».

11.Валізу коричневого кольору з надписом «Wings», валізу коричневого кольору з надписом «FG», валізу фіолетового кольору з надписом «Sanjerly» примусово безоплатно вилучити у власність держави (спеціальна конфіскація).

12.Застосувати спеціальну конфіскацію до коштів у сумі 5 000 000 дол. США, вилучених на території підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_13, під час проведення обшуку автомобіля «Mercedes-Benz», модель CL500, номер шасі НОМЕР_6, з яких кошти в розмірі 50 000 дол. США примусово безоплатно вилучити у власність держави (в іншій частині кошти вже вилучені у власність держави відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 № 39 від 08.04.2022 «Про примусове відчуження майна»).

13.Застосувати спеціальну конфіскацію до коштів у сумі 1 000 000 дол. США, вилучених на території підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_13, під час проведення обшуку службового автомобіля ГУ ДПС у м. Києві «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 (кошти вже вилучені у власність держави відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 № 39 від 08.04.2022 «Про примусове відчуження майна»).

14.Арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 19.06.2020 та 02.12.2020, на вказані кошти та валізи залишити в силі для забезпечення виконання вироку.

15.Стягнути з ОСОБА_10 в дохід держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 48054,30 грн.

16.Зобов`язати органи державного казначейства здійснити виплату ОСОБА_15 винагороду викривача за рахунок Державного бюджету України за процедурою безспірного списання у розмірі 13 299 950 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК, до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Викривач має право оскаржити вирок в частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди як викривачу.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Захисник має право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку направити викривачу.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3