- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/7740/23
провадження №11-сс/991/675/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
18 травня 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 14 липня 2023 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 107 360 000 грн., ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2023 року альтернативний запобіжний захід у вигляді застави зменшено до 75 000 000 грн. з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2023 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 16 жовтня 2023 року включно.
В подальшому, рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2023 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 вересня 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 75 000 000 грн. із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків, 31 серпня 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду підозрюваному зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 55000000 грн.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 вересня 2023 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 жовтня 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 55 000 000 грн. із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення від 06 вересня 2023 року слідчий суддядійшов висновку про можливість продовження застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин та продовження існуванняризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення. З урахуванням нових обставин, слідчий суддя відзначив, що інтенсивність деяких ризиків підвищилася, а тому продовження строку дії застосованого запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
На переконання слідчого судді такі обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку особи, проте визначений розмір застави є достатнім та необхідним та відповідає майновому та сімейному стану особи, а також обставинам кримінального провадження, при цьому наведені детективом обставини дійсно об`єктивно перешкоджали завершенню досудового розслідування за період дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 06 вересня 2023 року, вважаючи її необґрунтованою, постановленою за відсутності законних підстав для задоволення клопотання детектива, захисники підозрюваного ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись з апеляційною скаргою, за вимогами якої просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива відмовити в повному обсязі, у разі ж, якщо колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійде висновку про необхідність продовження застосування запобіжного заходу - застосувати до підозрюваного будь-який інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт, або ж заставу в розмірі, визначеному п.3 ч.5 ст.183 КПК.
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї захисники наводили наступні доводи.
Клопотання детектива не відповідає вимогам ч.1 ст.184, ч.3-5 ст.199 КПК, не доведено обставин, які свідчать про наявність як обґрунтованої підозри, так і хоча б одного з ризиків, визначених ст.177 КПК України, а також що заявлені раніше ризики принаймні не зменшилися або навпаки з`явились нові ризики, які можуть виправдовувати продовження тримання підозрюваного під вартою та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Текст повідомлення про підозру не містить зазначення чим підтверджуються викладені у ньому фактичні обставини, додані до нього матеріали і обставини досудового розслідування, викладені в клопотанні, якими детектив обґрунтовує необхідність застосування щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в своїй сукупності та системному аналізі є такими, що не приводять до заявленого детективом висновку.
Зазначаючи про необґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри, захисники звертали увагу на недостатність доказів для вручення, неконкретність, в тому числі в частині формулювання кваліфікації про «створення» організованої групи та «керівництва» нею, відсутність зазначення чим саме підтверджуються викладені у ній фактичні обставини.
На переконання захисників мала місце провокація злочину, при цьому жодна з обставин, на які посилалась сторона обвинувачення, не знайшла свого підтвердження, як і існування об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення.
З посиланням на судову практику наведено доводи щодо відсутності складу кримінального правопорушення за ст.368 КК,оскільки прийняття рішення, за сприяння у прийнятті якого підозрюваний начебто отримав неправомірну вигоду, віднесено до виключної компетенції колегії суддів Верховного Суду як колегіального органу,проте ОСОБА_5 не був уповноважений одноособово приймати таке рішення у справі. Крім того, підозрюваний скористався своїм процесуальним правом на складання окремої думки на підставі ст.34 ГПК, що на думку захисту беззаперечно свідчить про його незгоду з рішенням, прийнятим більшістю голосів суддів Верховного Суду як колегіального органу.
Наведені в апеляційній скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, щодо непомірності визначеного розміру застави та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Детектив в поданому клопотанні взагалі не вказав про зменшення заявлених ризиків зі спливом часу, що є об`єктивним процесом та не залежить від волі детектива, прокурора або суду, проте така позиція узгоджується зі сталою національною судовою і прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно з якою усі ризики, навіть існуючі із достатньою ймовірністю, зі спливом часу втрачають актуальність, зменшуються або взагалі перестають існувати.
Щодо відсутності (зменшення) ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду захисники зазначили, що посилання прокурора в клопотанні на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину та суворість можливого покарання, не може бути виключною підставою для обґрунтування існування даного ризику; формальне зазначення про ймовірні знайомства та зв`язки підозрюваного із іншими особами у різних сферах суспільного життя не доводить реального існування ризику переховування (втечі); паспортні документи підозрюваного зберігаються в НАБУ, що повністю виключає можливість скористатися ними; використання ОСОБА_5 значних матеріальних статків для тривалого комфортного проживання за кордоном повністю виключається фактом вилучення у підозрюваного як усіх готівкових заощаджень, так і арештом безготівкових рахунків; наявність у будь-яких родичів підозрюваного майна (в даному випадку - у батька його дружини) не свідчить про належність цього майна саме родині ОСОБА_5 .
Існування ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є недоведеним та нічим не підтверджене. Складання окремої думки, про яку ОСОБА_5 заявив у нарадчій кімнаті та про існування якої захистом послідовно стверджувалось у всіх судових засіданнях, було його безпосереднім обов`язком, а утримання його під вартою унеможливлювало належним чином виконати такий обов`язок.Саме тому підозрюваний підготував і надіслав до Верховного Суду окрему думку у письмовому вигляді, у зв`язку з чим твердження детектива про «штучне створення доказів» є голослівним та необґрунтованим, як і твердження про «штучне створення доказів» щодо подання ОСОБА_5 декларації про майновий стан.
Ризик незаконного впливу на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні так само лише задекларований детективом у клопотанні, зазначення такої підстави є суто формальним, не ґрунтується ані на матеріалах досудового розслідування, ні на процесуальному законі.
Також не відповідають дійсності обставини, на які посилався детектив в обґрунтування наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Дії підозрюваного, які характеризуються як «перешкоджання слідству» зводяться до того, що останній мав намір запросити адвоката для участі у обшуку, який проводився у його помешканні, жодних дій на перешкоджання слідчим діям не вчинялось. Вплив на суддів Верховного суду з метою створення потрібної для особи судової практики за рахунок авторитету останнього, повністю спростовується фактом оголошення недовіри ОСОБА_5 як Голові Верховного Суду.
Аргументи детектива на підтвердження ризику вчинення особою іншого кримінального правопорушення спростовуються тим, що будучи підозрюваним у кримінальному провадженні, він не приймає безпосередню участь у відправленні правосуддя, не займає посаду голови Верховного Суду, не має жодних службових повноважень та не є суб`єктом корупційних правопорушень.
Отже, усі заявлені детективом ризики є формальними і лише перелічені як такі, з моменту затримання та застосування до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу, сторона обвинувачення не заявила про нові ризики, які могли б виправдовувати подальше тримання під вартою, натомість як заявлені раніше ризики очевидно зменшились зі спливом часу, що також залишено слідчим суддею без уваги.
В порушення п.6 ч.1 ст.184 КПК в клопотанні є лише посилання, але відсутнє обґрунтування неможливості запобігання зазначеним у ч.1 ст.177 КПК ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із повною ізоляцією підозрюваного від суспільства. У свою чергу, сторона захисту не лише переконана, а й відповідно надала письмові докази, які у своїй сукупності підтверджують, що застосувати відносно ОСОБА_5 не пов`язаний із триманням під вартою запобіжний захід цілком можливо і більш м`який запобіжний захід повністю зможе запобігти заявленим ризикам.
Підозрюваний тривалий час займав найвищу посаду у судовій системі України, одружений, є батьком двох дітей: малолітнього сина і неповнолітньої доньки, має мати пенсійного віку, з початку повномасштабних військових дій надав матеріальну допомогу ЗСУ в розмірі 2 604 107 грн., користь від його діяльності у військовий час є значною і вагомою, а тримання ОСОБА_5 під вартою як запобіжний захід, спричинить негативні наслідки не лише стосовно останнього, а й тим особам, яким підозрюваний надавав і надає постійну благодійну та іншу допомогу. Крім того у ОСОБА_5 наявні хронічні і поточні проблеми зі здоров`ям, які за своїм характером та перебігом потребують систематичного щоденного медичного контролю, спостереження у профільних спеціалістів, своєчасних профілактичних заходів, лікування та реабілітації.
Зазначені обставини у своїй сукупності об`єктивно підтверджують випадковість підозри особи у причетності до кримінальних правопорушень, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, пов`язаність із територією України, постійним місцем проживання, що в сукупності формує виключно позитивну характеристику підозрюваного та підтверджує його стійкі морально-етичні якості як особистості, що у разі обрання судом стосовно нього запобіжного заходу більш м`якого, не пов`язаного із триманням під вартою, наприклад, не дасть підозрюваному можливості порушити покладені на нього обов`язки та в повній мірі забезпечить запобігання передбаченим ст.177 КПК України ризикам і досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Вищевикладене на переконання сторони захисту свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання детектива.
Окремо вказано про непомірність розміру застави по відношенню до активів підозрюваного та арешту всього його майна. Визначаючи розмір застави, слідчим суддею не враховано особу підозрюваного, його власність, майновий стан, не піддано ретельному аналізу реальні можливості особи сплатити заставу, у зв`язку з чим оскаржуваною ухвалою порушуються права підозрюваного на безпечні для життя умови утримання.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
Згідно з вимогами ст.12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК.
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних обставин.
За версією слідства, будучи суддею та головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на систематичне одержання ним та іншими суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судових рішень.
Розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді як суді касаційної інстанції здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ним кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу з числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.
З метою приховування своєї та інших суддів Верховного Суду протиправної діяльності, ОСОБА_5 залучив до складу організованої групи довірених йому осіб - адвоката ОСОБА_9 та приватного нотаріуса ОСОБА_10 .
З метою реалізації злочинного умислу, направленого на систематичне одержання неправомірної вигоди суддями Верховного Суду за ухвалення судових рішень, ОСОБА_5 як організатор організованої групи розподілив ролі між її учасниками таким чином.
ОСОБА_5 як організатор організованої групи відповідав за такі дії: здійснення комунікації між всіма членами організованої групи; погодження кандидатур осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; визначення розміру неправомірної вигоди та порядку її розподілу між всіма членами організованої групи; безпосереднє одержання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди, раніше наданої особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді; передання неправомірної вигоди, раніше одержаної від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, іншим суддями Верховного Суду.
ОСОБА_9, діючи під прикриттям адвокатської діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду; у разі необхідності укладати з особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, що надають неправомірну вигоду, необхідні документи про надання юридичних або інших послуг для створення видимості законності одержання грошових коштів та приховування протиправної діяльності; утримувати (переховувати) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; передавати одержану від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду ОСОБА_10 для її подальшої передачі безпосередньо ОСОБА_5
ОСОБА_10, діючи під прикриттям нотаріальної діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; знайомити осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду, з ОСОБА_9 для подальшого обговорення між ними умов передачі неправомірної вигоди для голови та суддів Верховного Суду; сприяти ОСОБА_9 в одержанні від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для голови та суддів Верховного Суду; сприяти ОСОБА_9 в утримуванні (переховуванні) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; одержувати від ОСОБА_9 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду та передавати її безпосередньо ОСОБА_5 .
На цей час невстановлені судді Верховного Суду, залучені до організованої групи, повинні були: одержувати безпосередньо від ОСОБА_5 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду; ухвалювати у справах, що перебувають у них на розгляді, судові рішення на користь осіб, які надали неправомірну вигоду.
При цьому всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.
Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_5 створив організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.
Так, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року. Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
У період з 15 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_11 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_11 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У вказаний період, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_11 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_12 зустрітись з ОСОБА_9, який, як було відомо ОСОБА_11, мав сталі позаслужбові зв`язки з головою Верховного Суду ОСОБА_5 та іншими суддями Верховного Суду, та з`ясувати щодо можливості посприяти у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_11 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
06 березня 2023 року, ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_9 та у присутності ОСОБА_10 повідомив про готовність ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_11 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування вищевказаної постанови.
У період з 06 по 09 березня 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 довели до відома ОСОБА_5, який входив до складу колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу №910/15551/20, про готовність ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду за скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У свою чергу ОСОБА_5 як організатор організованої групи, надав вказівку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомити ОСОБА_11, що за необхідні останньому рішення, він має надати ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 1 800 000 млн. доларів США. При цьому ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що свою частину неправомірної вигоди вони мають визначити самостійно.
Отримавши погодження ОСОБА_5, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 довели до відома про вказане ОСОБА_11, та повідомили про необхідність надати неправомірну вигоду у загальному розмірі 2 700 000 млн. доларів США.
При цьому ОСОБА_9 і ОСОБА_10 домовились між собою, не доводячи це до відома ОСОБА_5, що ОСОБА_11 має надати в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду, 900 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 особисто.
10 березня 2023 року ОСОБА_9, діючи з відома та узгоджено з ОСОБА_5, повідомив ОСОБА_11, що судове засідання у справі №910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, буде перенесено на іншу дату для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.
У свою чергу ОСОБА_5, діючи спільно з іншими суддями Верховного Суду з числа членів організованої групи, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.
У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_11 частинами передав ОСОБА_9 в якості неправомірної вигоди 2 600 000 доларів США.
Отримавши від ОСОБА_11 грошові кошти, ОСОБА_9 повідомив про це ОСОБА_5 та 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_5, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено в силі.
01 травня 2023 року ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_10 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_11 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
03 травня 2023 року ОСОБА_10, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_5, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, де передав їх особисто ОСОБА_5 .
Таким чином, 03 травня 2023 року ОСОБА_5 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складало 49 323 727 грн. 68 коп.
08 травня 2023 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_11, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передачу йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.
15 травня 2023 року ОСОБА_10 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_11, та близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_10, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_5, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, де передав їх особисто ОСОБА_5 .
Таким чином 15 травня 2023 ОСОБА_5 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.
Під час обшуку 15 травня 2023 року квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено 450 000 доларів США, що цього ж дня були передані ОСОБА_10 .
Під час обшуку 15-16 травня 2023 року службового кабінету ОСОБА_5 у приміщенні Верховного Суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, у сейфі виявлено та вилучено 548 700 доларів США з числа тих, що були передані ОСОБА_10 03 травня 2023 року.
16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, копію якого того ж дня вручено ОСОБА_5 .
Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення в межах поданого клопотання серед іншого надала слідчому судді:
- протокол огляду від 16 травня 2023 року, в якому зафіксовано процес огляду раніше вилучених у ОСОБА_9 мобільних телефонів та планшету;
- протокол огляду від 16 травня 2023 року, в якому зафіксовано процес огляду Єдиного реєстру судових рішень щодо стану розгляду судової справи №910/15551/20;
- протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу (далі - ОРЗ) - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_10, в якому зафіксовано результати прослуховування змісту розмов ОСОБА_10 з імовірно ОСОБА_9, в тому числі щодо обставин передачі ОСОБА_9 та одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди;
- протокол від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_9, в якому зафіксовано його розмови в публічно недоступному місці - робочому кабінеті, яким він користувався на той час, а саме: завуальована розмова 17 березня 2023 року ОСОБА_9 імовірно з ОСОБА_11, зі змісту якої вбачається наявність обґрунтованих підстав припустити, що розмова стосується саме обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного суду у прийнятті ними судових рішень; обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_9 та імовірно ОСОБА_11 щодо кількості наданих останнім через довірених осіб грошових коштів ОСОБА_9 для подальшої передачі голові Верховного Суду ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду за прийняття у справі №910/15551/20; обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_9 та імовірно ОСОБА_11 щодо позитивного рішення, прийнятого на користь останнього у справі №910/15551/20; обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_9 та імовірно ОСОБА_10 щодо розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі НСРД) - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за готівковими грошовими коштами у сумі 1 348 800 доларів США;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_10 ;
- протокол від 15-16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету голови Верховного Суду ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 548 700 доларів США, з числа тих, що були передані ОСОБА_10, та ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 03 травня 2023 року, а саме: 50 000 доларів США купюрами по 100 доларів США, що знаходились у чорному сміттєвому пакеті, серії та номери яких повністю співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року; 498 700 доларів США купюрами по 100 доларів США, зв`язаних резинками для грошей в стопки переважно по 10 000 доларів США, перші купюри зі стопок яких співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року;
- протокол від 15-16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 450 000 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 15 травня 2023 року.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності особи до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неконкретності підозри в частині формулювання кваліфікації про «створення» організованої групи та «керівництва» нею, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як убачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею зазначено мотиви (з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати) щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі, про неконкретність пред`явленої підозри в частині створення організованої групи та керівництва нею.
Слідчим суддею обґрунтовано враховано, що зібрані під час досудового розслідування відомості вказують на наявність ознак можливої відповідної ролі особи, при цьому зафіксовані відомості дають підстави вважати, що підозрюваним здійснювалися дії організаційного характеру на інших імовірних учасників об`єднання, зокрема суддів Великої Палати Верховного Суду, характер та спосіб такого впливу, а також те, що точний обсяг ролі кожного із співучасників може бути встановлений лише в ході всебічного та повного досудового розслідування.
За таких обставин позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .
Також з наявних матеріалів на даному етапі досудового розслідування не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які б свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_10 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні. Відтак, цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.
Мотивуючи необґрунтованість повідомленої підозри через відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення за ст.368 КК (об`єктивної сторони злочину), сторона захисту стверджувала, що кваліфікація дій службової особи за цією статтею Особливої частини КК виключається, якщо дії, за сприяння у вчиненні яких вона отримала неправомірну вигоду, належать до виключної компетенції колегіального органу, проте підозрюваний позбавлений таких службових повноважень як одноособове прийняття рішення від імені Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює утворення в його діях в разі доведення ознак зазначеного кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Також суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові ВСУ від 25 квітня 2013 року у справі №5-5кс13 (обставини якої на думку колегії суду можуть бути релевантними до цього провадження) та постанові ВСУ від 13 листопада 2014 року у справі №5-20кс14.
Так, Верховний Суд України раніше зазначав про те, що за нормативних приписів заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у ст.368 КК, випливає, що представник влади, одним із яких є суддя, обіймаючи посаду голови суду, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар (неправомірну вигоду) службовій особі, зокрема голові суду, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (неправомірну вигоду), розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості; вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем (надавачем неправомірної вигоди), мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач (отримувач неправомірної вигоди). Відповідно до ст.39 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Верховного Суду наділений рядом повноважень, природа та сукупність яких позиціонує його як керівника інституції і визначає його першість в ієрархічній структурі цієї інституції. Повноваження такої посади, а також її можливості усвідомлювалися як особою яка обіймала цю посаду, так і особами, які звертались до неї. Водночас підозрюваний, якщо одержував неправомірну вигоду, не міг не розуміти, що грошові кошти надаються за те, що він використає можливості своєї посади, посилання на невчинення будь-яких дій в інтересах надавача неправомірної вигоди не виключає наявності складу кримінального правопорушення за ст.368 КК, оскільки ці дії знаходяться поза межами об`єктивної сторони цього злочину.
Таким чином, зазначені стороною захисту доводи щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.368 КК, є передчасними, ґрунтуються на помилковому трактуванні судової практики, а тому є необґрунтованими.
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги та позиції сторони захисту, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРД та НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов, як вважає колегія суддів, до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) і використовує суд для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Так, перевіряючи висновки слідчого судді щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, таких як: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення, колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги встановила належне та детальне обґрунтування продовження існування кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги щодо відсутності або зменшення зазначених ризиків, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування, при цьому таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначене може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання, вказане твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі/продовження строку запобіжного заходу.
Обґрунтовано взято до уваги обставини затримання ОСОБА_5 одразу після ймовірного вчинення ним розслідуваного злочину, а саме - після передачі йому грошових коштів, що може спонукати підозрюваного до втечі, враховуючи вагомість доказів, зібраних проти нього та обставини виявлення його ймовірної причетності до злочину.
Крім того слідчим суддею правомірно враховано відомості щодо перебування членів сім`ї за кордономта неодноразові перетини підозрюваним кордону, в т.ч. і в період воєнного стану, що свідчить про наявність можливості проживання за кордоном, участі у закордонних відрядженнях, тісних професійних та соціальних зв`язків, в тому числі з працівниками державних та правоохоронних органів, що можуть бути використані з метою ухилення від кримінальної відповідальності та уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон при спробі виїзду за межі України.
На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для ймовірної втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо продовження існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Разом з тим, слідчий суддя в обґрунтування наявності цього ризику в оскаржуваному рішенні зазначив про наявність нерухомого майна за кордоном на праві власності у членів сім`ї підозрюваного, що вказує на реальні можливості безперешкодно проживати на законних підставах за межами України протягом тривалого часу.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.
Так, на підтвердження вказаних обставин стороною обвинувачення додано до клопотання протокол огляду від 04 серпня 2023 року мобільного телефону, вилученого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, додаток №1 містить роздруковані фотознімки мобільного телефону із зображеннями на ньому документів, складених іноземною мовою. Разом з цим, на переконання колегії суддів зазначені фотознімки не вказують на те, що на них зображені саме правовстановлюючі документи, а саме щодо права власності на об`єкти нерухомості близьких родичів ОСОБА_5 в Турецькій Республіці, як про це зазначено в цьому додатку №1. З наданих фотознімків неможливо встановити як справжність цих документів, так і їх зміст, з урахуванням чого вказаний протокол огляду не є належним та достовірним доказом наявності у членів сім`ї підозрюваного нерухомого майна за кордоном. Інших доказів стороною обвинувачення цих обставин не надавалось, а тому висновок слідчого судді щодо належності такого майна є передчасним, як і висновок про те що ці відомості посилюють імовірність втечі підозрюваного.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слід зазначити наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано специфіку обставин розслідуваного злочину, який передбачає отримання неправомірної вигоди за прийняття судового рішення, а тому існують ризики спотворення чи зміни документів зазначеної судової справи або ж проектів, чернеток, що стосуються обставин прийняття відповідного рішення. При чому, загроза таких дій можлива як від підозрюваного, так і інших осіб за його вказівками чи проханнями. Крім того, станом на розгляд вказаного клопотання не відшукано та не виявлено частину неправомірної вигоди, яка імовірно передана ОСОБА_5, а тому існують ризики перетворення, знищення чи приховування таких коштів, які є важливими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Однак, колегія суддів визнає необґрунтованим висновок слідчого судді про те, що обставини щодо складання підозрюваним окремої думки у справі №910/15551/20 свідчать про намагання штучного створення доказів своєї непричетності до розслідуваних подій. Так, в обґрунтування такого висновку слідчий суддя зазначив, що винесення судового рішення, перебуваючи під вартою, тобто фактично будучи усуненим від правосуддя, використання суддею права на висловлення окремої думки у справі, за рішення у якій особа підозрюється в отриманні неправомірної вигоди, ставить під сумнів істинні мотиви вираження форми суддівської дискреції.
На переконання колегії суддів зазначений висновок слідчого судді не узгоджується з його мотивуванням, адже дійсно, зазначені дії підозрюваного небезпідставно ставлять під сумнів лише мотиви використання підозрюваним як суддею права складання та подальшого оформлення окремої думки у розглянутій господарській справі, проте не можуть визнаватися такими, що спрямовані на штучне створення доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки неправомірність реалізації підозрюваним такого права наразі не встановлена, її встановлення знаходиться поза межами питань, що вирішуються слідчим суддею під час розгляду клопотання щодо застосування запобіжного заходу, проте складання письмової окремої думки (в разі проголошення про її наявність) є обов`язком. При цьому, наявність окремої думки не може вплинути на наявність чи відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про посилення ризику щодо можливого вчинення підозрюваним дій, спрямованих на зміну, спотворення чи знищення документів та речей, які мають важливе значення для цього кримінального провадження, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, в якому він був організатором і виконував активні дії, у зв`язку з чим він може координувати дії та показання інших співучасників або вчиняти вплив на інших осіб щодо змісту, характеру та обсягу їх показань та процесуальної поведінки. Враховуючи що свідками у цьому кримінальному провадженні також є судді Верховного Суду, які є колишніми колегами підозрюваного, в ході розгляду вказаного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався про особисті дані допитаних свідків, а тому такий вплив на вказаних осіб може здійснюватися безпосередньо чи опосередковано. При цьому у кримінальному провадженні призначено низку експертиз, під час досудового розслідування зафіксовано можливість ймовірного співучасника здійснювати тиск чи вплив на експертів.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження існування зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний, з огляду на його посаду та тривалий досвід роботи, має тісні зв`язки серед службових осіб різних правоохоронних та інших державних органів, користуючись якими може опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень. При цьому слідчий суддя правомірно зауважив, що обставини та характер вчинення розслідуваних злочинів, зафіксовані факти конспірації у телефонних розмовах та використання номерів іноземних мобільних операторів, вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного ОСОБА_5 приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Разом з цим, слідчим суддею надано оцінку діям підозрюваного з подання останнім декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2022 рік як використання передбачених законом можливостей для легалізації та надання вигляду законності своїй позиції.
Колегія суддів за раніше викладеної позиції вважає зазначений висновок слідчого судді необґрунтованим та передчасним, оскільки подання підозрюваним відповідної декларації є правом, викладені у декларації відомості є предметом відповідної перевірки за вимогами чинного законодавства, проте не можуть мати будь-якого преюдиційного та/або правовстановлюючого значення для цілей досудового розслідування. Неправомірність таких дій підозрюваного з огляду на обставини, за яких останній їх вчинив, або ж недостовірність відомостей, що внесені до декларації про його майновий стан, на час розгляду клопотання слідчим суддею, також не встановлена, а її встановлення, знову ж таки, знаходиться поза межами питань, що вирішуються слідчим суддею під час розгляду клопотання щодо продовження строку застосування запобіжного заходу.
Отже, при наданні оцінки щодо продовження існування зазначеного ризику слідчим суддею безпідставно враховано обставини подання підозрюваним як особою, уповноваженою на виконання функцій держави декларації про його майновий стан, за 2022 рік.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги зафіксовані відомості щодо імовірного впливу на інших посадових осіб та можливість вчинення інших корупційних злочинів у складі організованої групи.
Суд погоджується з такими висновками слідчого судді та зауважує, що хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Таким чином окрема частина доводів, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування ризиків хоч і знайшла своє належне обґрунтування, проте не в такій мірі аби спростувати високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, які він має реальну можливість здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, і на які вказували детектив та прокурор, при цьому зі спливом часу проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вірогідність існування зазначених ризиків не зменшилась.
Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні у особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави у розмірі 55 млн. грн.
В обґрунтування зазначеного розміру застави детектив посилався на позицію ЄСПЛ зазначену в рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, зазначав про неправомірних дохід підозрюваного, отриманий внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення, майновий стан членів його родини та осіб за попередньою змовою з якими могло бути вчинено це кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується із доводами, зазначеними в клопотанні щодо виключності випадку, яка обумовлюється самими обставинами можливого вчинення особливо тяжкого злочину, що на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром неправомірної вигоди та значним майновим становищем підозрюваного.
Щодо встановленого в оскаржуваній ухвалі розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 55 млн. грн. слід зазначити, що при його визначенні слідчим суддею необґрунтовано враховано нові відомості, надані стороною обвинувачення, щодо наявності на праві власності у членів сім`ї майна за кордоном. Також не заслуговує на увагу інформація, яка вказує про наміри придбання майна підозрюваним та дружиною за кордоном, адже, як встановлено, родина ОСОБА_5 мала значні фінансові можливості, а тому такі відомості щодо намірів у минулому, в тому числі і придбання майна, не можуть вважатись чимось незвичайним. Крім того, колегією суддів визнано необґрунтованими висновки слідчого судді щодо збільшення інтенсивності деяких з ризиків, а тому зазначене також безпідставно взято до уваги слідчим суддею при визначені розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Із урахуванням наведеного колегія суддів з огляду на тривалість досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 45 млн. грн. Такий розмір застави на думку колегії суддів зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірним для особи підозрюваного.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Зважаючи на наведене, колегією суддів вбачається, що вищевказані обставини не в повній мірі були враховані слідчим суддею, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за наслідкам розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в частині визначення розміру застави.
Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК за результатами апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням зазначеного, оскільки колегія суддів визнала обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги апеляційної скарги сторони захисту в частині визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у меншому розмірі, суд погоджується з доводами про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відповідно до положень ч.1 ст.409 КПК ухвала слідчого судді у вищевказаній частині підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, за якою клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково, визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 45 млн. грн., в іншій частині оскаржуване рішення слідчого судді колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисників задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 скасувати в частині визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 55 000 000 (п`ятдесят п`ять мільйонів) гривень.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 45 000 000 (сорок п`ять мільйонів) гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 вересня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3