- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
Справа № 991/2288/21
Провадження № 11-кп/991/130/23
Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
УХВАЛА
09 листопада 2023 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 02.10.2023,
В С Т А Н О В И Л А:
02.10.2023 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості від 11.09.2023, укладену між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52020000000000362. Угода затверджена за участі захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Цим вироком суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та на підставі угоди про визнання винуватості від 11.09.2023, а також ч. 1 ст. 70 КК України, призначив йому покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 75 КК України суд першої інстанції звільнив обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, визначив йому іспитовий строк тривалістю 3 роки та згідно п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України поклав на нього обов`язки. Також суд першої інстанції вирішив питання щодо заходів забезпечення, речових доказів, процесуальних витрат та винагороди викривачу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати вирок і направити матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку.
Частиною 1 статті 398 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) закріплено, що апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з вимогами статей 398 та 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, зокрема, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Перевіривши подану апеляційну скаргу на предмет її відповідності вимогам закону, зокрема вимогам ч. 2 ст. 396 КПК України, та наявності перешкод для відкриття апеляційного провадження, суддя доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке..
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду першої інстанції його ухвалено на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, в порядку передбаченому Главою 35 КПК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього ж Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Тобто, вказаною нормою закону визначено не лише виключний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості, а й конкретні підстави, з яких такий вирок може бути оскаржений взагалі.
У той же час, суддею встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3, не є обвинуваченим, захисником, законним представником чи прокурором у межах кримінального провадження № 52020000000000362.
Отже, ОСОБА_3 не є особою, яка в розумінні ч. 4 ст. 394 КПК України, має право на апеляційне оскарження вироку в цьому кримінальному провадженні, яким затверджена угода про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5, за участі захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Поряд із цим, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, який є підозрюваним в іншому кримінальному провадженні № 52022000000000301, вказує на порушення оскаржуваним вироком його прав, свобод та інтересів. Суддя в цій частині зазначає про таке.
Верховний Суд України у своїй постанові від 03.03.2016 (справа № 5-347кс15) зробив правовий висновок, а саме: «конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України».
Також, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19 дійшла висновку, що суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Отже, як наголошує об`єднана палата у зазначеній вище постанові, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Виходячи з формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, суддя доходить висновку, що воно стосується виключно обвинувачення ОСОБА_5, який уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України. При цьому правомірність дій інших осіб суд першої інстанції не досліджував й оцінку їх діям не надавав. Оскаржуваний вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5, не зачіпає права, свободи й інтереси ОСОБА_3 .
При цьому, суддя зазначає, що дані про осіб, які містяться у повідомленні про підозру ОСОБА_3 у межах іншого кримінального провадження (№ 52022000000000301), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, ураховуючи наведені вище правові позиції та висновки Верховного Суду, виходячи з вимог, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, суддя доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_3, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 392, 394, 399, 418, 419, 532 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 02.10.2023 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.
Суддя ОСОБА_2