- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
Справа № 991/4875/21
Провадження 1-кп/991/39/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 вересня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
представника заявників - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арештів майна, поданих в інтересах ТОВ «Бучажитлобуд-Кредит», Приватного підприємства «Макс Арт», Малого приватного підприємства «ПППМ», ТОВ «Проскурівський забудовник» у кримінальному провадженні № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів перебуває вказане кримінальне провадження, у ході якого представник вказаних підприємств подала письмові клопотання про скасування арешту майна.
1.Зміст клопотань
1) Клопотання щодо скасування арешту майна, яке належить на праві власності ТОВ «Бучажитлобуд-Кредит» обгрунтоване тим, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2019 (справа 757/32511/19) арешт на майно товариства, а саме квартири є необгрунтованим, оскільки:
- арештовані квартири не є речовим доказом у кримінальному провадженні;
- досудове розслідування завершено, а причетність товариства до обставин кримінального провадження не встановлено;
- арешт створює необгрунтовані обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства.
2) Клопотання про скасування арешту майна, яке належить на праві власності ПП «Макс Арт» мотивоване тим, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2019 (справа 757/42131/19-к) на майно товариства, а саме корпоративні права, є необгрунтованим, оскільки:
- арештоване майно не належить підозрюваному/обвинуваченому та не може бути конфісковано, а до ПП «Макс Арт», не можуть бути застосовані заходи кримінально-правові заходи;
- арешт накладено за клопотанням неналежного суб`єкта;
- арешт створює необгрунтовані обмеження права власності товариства.
3) Клопотання про скасування арешту майна, яке належить на праві власності МПП «ПППМ» обгрунтоване тим, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2019 (справа 757/42127/19-к) на майно товариства, а саме приміщення, є необгрунтованим, оскільки:
- арештоване майно не належить підозрюваному/обвинуваченому та не може бути конфісковано, а до МПП «ПППМ» не можуть бути застосовані заходи кримінально-правові заходи;
- арешт накладено за клопотанням неналежного суб`єкта;
- арешт створює необгрунтовані обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства.
4) У клопотанні про скасування арешту майна ТОВ «Проскурівський забудовник», накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2019 (справа 757/42127/19-к), адвокат вказує про необгрунтованість такого арешту, оскільки:
- арештоване майно не належить підозрюваному/обвинуваченому та не може бути конфісковано, а до ТОВ «Проскурівський забудовник», не можуть бути застосовані заходи кримінально-правові заходи;
- арешт накладено за клопотанням неналежного суб`єкта;
- арешт створює необгрунтовані обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства.
Враховуючи вищевказане, адвокат просить скасувати зазначені арешти.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Адвокат ОСОБА_6 підтримала вимоги заявлених нею клопотань та просила їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо поданих клопотань, вважаючи, що необхідність зазначених арештів ще не відпала, та вони є обгрунтованими.
Крім того, вважав, що клопотання адвоката про скасування арешту на майно ТОВ «Бучажитлобуд-Кредит» необхідно залишити без розгляду, оскільки такий арешт накладався у межах іншого кримінального провадження № 42017111200000823, досудове розслідування у якому проводиться Управлінням з розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України, а тому судовий контроль має здійснюватися іншим судом.
3.Мотиви та оцінка суду
У першу чергу, колегія суддів вважає за необхідне перевірити наявність у неї повноважень щодо розгляду відповідних клопотань.
Так, у судовому засіданні адвокатом заявлено клопотання про скасування арешту майна, яке належить на праві власності ТОВ «Бучажитлобуд-Кредит».
З наданих матеріалів встановлено, що такий арешт накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2019 (справа 757/32511/19) в межах кримінального провадження № 42017111200000823. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що об`єктом такого арешту є належні товариству квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_23, АДРЕСА_24, АДРЕСА_25 в будинку АДРЕСА_26, оскільки вони є речовими доказами, та за рахунок них може бути забезпечено відшкодування шкоди.
При цьому, враховуючи долучені прокурором матеріали та беручи до уваги висловлені ним пояснення, було встановлено, що матеріали щодо вказаного арешту не виділялися до матеріалів кримінального провадження № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року, яке перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді.
Дійсно з постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 30.01.2020 вбачається, що з кримінального провадження № 42017111200000823 були виділені матеріали досудового розслідування, зокрема за підозрою ОСОБА_7 у кримінальне провадження № 12020000000000081. Однак, як з`ясовано у судовому засіданні, обставини вчинення операцій з вказаними арештованими квартирами було предметом досудового розслідування № 42017111200000823, яке здійснювалося іншим органом досудового розслідування ГСУ Національної поліції України.
Враховуючи, що обставини кримінального провадження № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року не стосуються обставин вчинення правочинів із вказаними у клопотанні квартирами, беручи до уваги відсутність відомостей про виділення матеріалів щодо накладення на них арешту до матеріалів кримінального провадження, яке перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, колегія суддів позбавлена повноважень перевірити обґрунтованість такого арешту.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе залишити вказаний арешт без розгляду.
Розглядаючи клопотання про скасування арештів, накладених на майно товариств Приватного підприємства «Макс Арт», Малого приватного підприємства «ПППМ», ТОВ «Проскурівський забудовник», колегія суддів виходить з таких міркувань.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:
- вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні та у судовому засіданні адвокат зазначає лише про те, що накладені арешти є необґрунтованими, а тому з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність виключно вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
Колегією суддів встановлено, що у поданих адвокатом ОСОБА_6 клопотаннях порушується питання про скасування арештів на майно та корпоративні права суб`єктів господарської діяльності. Такі арешти накладені з метою можливої конфіскації, оскільки їх власником є обвинувачений ОСОБА_7 .
Зокрема, оспорюється обгрунтованість накладення арешту, накладеного на:
- нежитлові приміщення, зареєстровані на праві власності за Малим приватним підприємством «ПППМ», бенефіціарним власником якого є ОСОБА_7 ;
- квартири та нежитлові приміщення, зареєстровані на праві власності за ТОВ «Проскурівський забудовник», бенефіціарним власником якого є ОСОБА_7 ;
- корпоративні права товариств, належні Приватного підприємства «Макс Арт», бенефіціарним власником якого є ОСОБА_7 .
Відповідно до змісту ухвал було встановлено, що майно, на яке накладався арешт, належить підозрюваному на той час ОСОБА_7, який набув статусу підозрюваного та обґрунтовано підозрюється у вчиненні, в т.ч. злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З огляду на це, керуючись ч. 5 ст. 170 та ч. 2 ст. 173 КПК України, встановивши, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчі судді дійшли висновку про наявність достатніх правових підстав для накладення арешту на його майно з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований йому злочин.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи адвоката з приводу неналежного суб`єкта звернення з клопотаннями про арешт майна.
Так, судом встановлено, що з відповідним клопотанням про арешт майна звертався старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 . На переконання адвоката, з такими клопотаннями міг звернутися виключно прокурор, оскільки вказане майно належить третім особам (товариствам), а тому не дотримано положень ст. 64-2 КПК України.
Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією адвоката, оскільки звернення із клопотаннями на вказане майне було обґрунтоване саме його належністю на той час підозрюваному ОСОБА_7, а тому суб`єкт звернення відповідав вимогам ст. 171 КПК України.
Щодо доводів адвоката про відсутність повноважень у слідчого ОСОБА_8 на здійснення дій у кримінальному провадженні, то колегія суддів зауважує, що слідчий ОСОБА_8 був включений до групи слідчих відповідно до змісту постанови про визначення такої слідчої групи від 05.10.2018. Вказана постанова про визначення групи слідчих винесена заступником начальника управління - начальником 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України ОСОБА_9 .
Твердження адвоката, що 2-ий відділ управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України не є органом досудового розслідування і відповідно його начальник ОСОБА_9 не є керівником органу досудового розслідування, а тому не мав права визначати групу слідчих у цьому кримінальному провадженні, є помилковими.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, уповноважений виключно керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, перелік органів досудового розслідування визначено у п. 1 ч. 2 ст. 38 КПК України, яка в редакції чинній на момент винесення постанови, передбачала, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, зокрема, слідчі підрозділи Національної поліції.
В свою чергу, відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення відповідної постанови), керівником органу досудового розслідування - є, зокрема, начальник слідчого відділу органу Національної поліції та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
Враховуючи організаційну структуру органу Національної поліції - Головного слідчого управління Національної поліції, а саме той факт, що 2-ий відділ управління розслідування особливо тяжких злочинів є самостійним структурним підрозділом, який здійснює розслідування окремої категорії злочинів, тобто є слідчим відділом, до складу якого входять слідчі, колегія суддів доходить до висновку, що останній слід вважати слідчим підрозділом Національної поліції в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 38 КПК України, а отже і органом досудового розслідування, уповноваженим на здійснення дізнання та досудового слідства. Так само, начальник відповідного слідчого відділу або його заступники (у межах повноважень) є керівником самостійного структурного підрозділу Національної поліції, до складу якого входять слідчі, а отже у розмінні п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення відповідної постанови), є керівником органу досудового розслідування, уповноваженим на визначення слідчої групи та старшого слідчої групи у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів відзначає, що відомості про слідчих, які здійснюють досудове розслідування, були внесені до ЄРДР, та такими слідчими під процесуальним керівництвом прокурорів проводились процесуальні та слідчі дії, складались відповідні процесуальні документи, що свідчить про те, що розслідування здійснювалось уповноваженими особами та за відповідним рішенням керівника.
З цих підстав суд відхиляє доводи адвоката щодо неуповноваженого суб`єкта звернення з клопотаннями про арешт майна.
Також колегія суддів не погоджується з доводами адвоката про неможливість накладення таких арештів, оскільки кримінальне провадження не здійснюється відносно юридичних осіб.
З долучених матеріалів, а саме витягів із Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, колегія суддів встановила, що обвинувачений ОСОБА_7 є бенефіціарним власником Малого приватного підприємства «ПППМ», ПП «Макс Арт», ТОВ «Проскурівський забудовник» (опосередковано через ПП «Макс АРТ»).
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення у редакції закону, яка діяла на момент прийняття рішення, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 85 ГК України, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Водночас, з огляду на повноваження та можливості кінцевого бенефіціарного власника майна, зокрема можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, колегія суддів вважає, що такий бенефіціарний власник дійсно володіє значним впливом на долю належного товариству майна та володіє фактично всіма правомочностями тотожними до права власності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що накладений арешт на майно товариств з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, бенефіціарним власником якого є обвинувачений у кримінальному провадженні відповідає положенням законодавства та є обґрунтованим.
Крім цього, колегія суддів відзначає, що судовий розгляд за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України ще здійснюється, а санкцією вказаної статті передбачено покарання у виді конфіскації майна, а тому арешти, застосовані фактично до його майна відповідають чинному законодавству та завданням кримінального провадження.
Щодо доводів представниці товариств, яка зазначала, що застосовані арешти створюють обмеження підприємницької діяльності таких товариств, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими та недоведеним. Із наданих ухвал про накладення арешту було встановлено, що арешти накладені лише в частині обмежень розпорядження та відчуження такого майна, без заборони користування ним. Зазначені обмеження не перешкоджають провадженню нормальної господарської діяльності таких товариств.
З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено передбачених законом підстав для скасування арештів, накладених на майно товариств.
Керуючись статтями 7, 22, 170-174, 372, 376, 392 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, подане в інтересах ТОВ «Бучажитлобуд-Кредит» у кримінальному провадженні № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року - залишити без розгляду.
2.Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, подане в інтересах приватного підприємства «Макс Арт» у кримінальному провадженні № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року - залишити без задоволення.
3.Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, подане в інтересах Малого приватного підприємства «ПППМ» у кримінальному провадженні № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року - залишити без задоволення.
4.Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, подане в інтересах ТОВ «Проскурівський забудовник» у кримінальному провадженні № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року - залишити без задоволення.
5.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2