- Presiding judge (HACC) : Voronko V.D.
Справа № 991/9501/23
Провадження 1-кс/991/9593/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52023000000000250 від 09.06.2023,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52023000000000250 від 09.06.2023.
У поданій скарзі зазначені наступні обставини.
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000250 від 09.06.2023 за підозрою зокрема ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.369 ч.2 ст.190 КК України.
Як зазначає захисник, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 04.08.2023 здійснене з порушення вимог ст.481 КПК України.
Так, зі змісту вказаного повідомлення про підозру та письмового доручення, виданого заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 вбачається, що фактично повідомлення про підозру було здійснене прокурором САП ОСОБА_3 .
Водночас вказане доручення не містить відповідного реєстраційного номеру, а отже воно не було зареєстроване у порядку, передбаченому Тимчасовою інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 №27. Так, в підтвердження здійснення реєстрації на документі проставляється номер, який відповідно до п.5.3.2. Інструкції, складається з індексу структурного підрозділу, порядкового номера, присвоєного за книгою обліку внутрішніх документів, яка ведеться в електронному вигляді в ІС «СЕД», із додаванням букв «ВН» та двох останніх цифр року наприкінці. Втім, назване доручення від 04.08.2023, яке складене в день здійснення повідомлення про підозру, не відповідає зазначеним вимогам, що підтверджується фактичною відсутністю на вказаному документі реєстраційного номеру, а також змістом листа-відповіді Офісу Генерального прокурора від 29.09.2023 за 16/1/3-20049-23 на адвокатський запит.
Захисник зауважила, що зі змісту вказаного листа-відповіді вбачається, що начальник третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі - ОСОБА_7 (безпосередній керівник прокурора ОСОБА_3 ) вказує, що в межах кримінального провадження №53023000000000250 від 09.06.2023 не було зареєстровано жодних доручень, виданих заступниками Генерального прокурора. Таким чином, доручення було видане з порушенням Інструкції, що в свою чергу, свідчить про відсутність юридичних наслідків після його фактичного підписання та про відсутність у прокурора ОСОБА_3 повноважень на здійснення повідомлення про підозру.
Тож, на думку захисника, у зв`язку із неналежним оформленням доручення від заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №53023000000000250 було вручене ОСОБА_5 неуповноваженою на те особою, а отже з порушенням вимог ч.2 ст.481 КПК України.
Захисник додала, що про здійснення повідомлення про підозру неналежним суб`єктом свідчить і те, що на момент такого здійснення, прокурор ОСОБА_3 не перебував при виконанні своїх службових обов`язків, оскільки офіційно не перебував у відрядженні до м.Одеси. Так, у відповідь на адвокатський запит від 26.09.2023, Офіс Генерального прокурора повідомив адвоката, що: « ОСОБА_3 у відрядженні у строк, що включав 04.08.2023, не перебував». Отже, як зауважила захисник, повідомлення про підозру ОСОБА_5 04.08.2023 здійснено поза межами службових обов`язків ОСОБА_3, як уповноваженого прокурора у зазначеному кримінальному провадженні.
За наведеного, захисник наголошувала на порушенні належної правової процедури при повідомленні про підозру ОСОБА_5, тому просила суд скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5, яке здійснене 04.08.2023 прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у межах кримінального провадження №52023000000000250 від 09.06.2023.
Судовий розгляд призначений на 31.10.2023, був відкладений за клопотанням захисника на 08.11.2023.
08.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2023. Судове засідання 15.11.2023 було відкладене за клопотанням захисника на 20.11.2023.
20.11.2023 до початку судового розгляду від захисника ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд скарги без участі захисника, скаргу просила задовольнити.
У судових засіданнях захисник ОСОБА_4 скаргу на повідомлення про підозру підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судових завданнях та в письмових запереченнях проти задоволення скарги захисника заперечував, просив відмовити в її задоволенні, зазначав, що відсутні порушення норм КПК України при повідомленні ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень в межах даного кримінального провадження, про які зазначала захисник у поданій нею скарзі.
Щодо відсутності реєстрації доручення на повідомлення про підозру зазначив, що відомчі документи (у тому числі Інструкція) не є частиною кримінального процесуального законодавства і не регулюють питання повідомлення про підозру. Окрім того доручення заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не є внутрішнім документом, адже виходить за межі органів прокуратури, долучається до матеріалів кримінального провадження, готується на бланку, на відміну від внутрішніх документів. До того ж в КПК України відсутні будь-які вимоги до форми доручення. Додав, що будь-якого істотного порушення прав підозрюваного ОСОБА_5 не допущено.
Стосовно доводів сторони захисту щодо здійснення прокурором ОСОБА_3 повідомлення про підозру поза межами виконання службових повноважень зауважив, що відомчі документи, у тому числі Правила внутрішнього службового розпорядку, Порядок виїзду працівників органів прокуратури України та Тренінгового центру прокурорів України у службові відрядження в межах України, не є частиною кримінального процесуального законодавства і не регулюють питання повідомлення про підозру. Згідно з абзацом 1 Наказу №326 від 21.07.2020 метою затвердження Порядку виїзду працівників органів прокуратури України та Тренінгового центру прокурорів України у службові відрядження в межах України є лише здійснення внутрішнього контролю за витрачанням бюджетних коштів. Зауважив, що прокурори можуть перебувати у робочий час за межами приміщення Офісу Генерального прокурора із службових питань, з відома безпосереднього керівника підрозділу, а керівники самостійних структурних підрозділів - Генерального прокурора, його перших заступників та заступників, згідно з розподілом обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора (ч.7 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора). В даному випадку ці норми були дотримані. Таким чином, оформлення відрядження не є обов`язковим. Просив відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши в ході проведених судових засідань позиції учасників, дослідивши скаргу з доданими до неї матеріалам, заперечення прокурора, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Із матеріалів, наданих сторонами, слідчий суддя встановив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000250 від 09.06.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.369, ч.2 ст.190 КК України.
В межах кримінального провадження №52023000000000250 від 09.06.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.369, ч.2 ст.190 КК України.
На думку захисника, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 04.08.2023 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Захисником наголошено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 04.08.2023 здійснене неуповноваженою особою, з огляду на неналежне оформлення доручення від заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 . Окрім того, на момент здійснення повідомлення про підозру прокурор ОСОБА_3 не перебував при виконанні своїх службових обов`язків, оскільки станом на 04.08.2023 не перебував офіційно у відрядженні до м. Одеси, а отже повідомлення про підозру ОСОБА_5 04.08.2023 здійснено поза межами службових обов`язків прокурора ОСОБА_3, що на думку захисника свідчить про недотримання належної правової процедури.
Право на оскарження повідомлення про підозру на досудовому провадженні передбачено п.10 ч.1 ст.303 КПК України. При цьому, із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура та строки вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.
Так відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).
Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.
Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як зазначалося вище, скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом (п.10 ч.1 ст.303 КПК України).
Оскаржуване повідомлення про підозру складене 04.08.2023. Із скаргою на повідомлення про підозру захисник ОСОБА_4 звернулася до суду 27.10.2023.
На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрите, обвинувальний акт до суду не передано.
Отже, скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає вимогам, встановленим п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Захисник у поданій скарзі на повідомлення про підозру не оскаржує наявність /відсутність визначених підстав для повідомлення особі про підозру, водночас захисником наголошено на повідомленні ОСОБА_5 про підозру неуповноваженою особою та з недотриманням належної правової процедури.
Слідчий суддя здійснює розгляд в межах заявлених захисником вимог.
Так, зокрема захисником наголошено, що у зв`язку із неналежним оформленням доручення від заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №53023000000000250 було вручене ОСОБА_5 неуповноваженою на те особою, а отже з порушенням вимог ч.2 ст.481 КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Встановлено, що в рамках кримінального провадження №52023000000000250 від 09.06.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.369, ч.2 ст.190 КК України.
Відповідно до Указу Президента України №539/2020 від 04.12.2020, починаючи з 04.12.2020 ОСОБА_5 є суддею Приморського районного суду міста Одеси.
Главою 37 Кримінального процесуального кодексу України встановлено особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо окремої категорії осіб.
До таких зокрема належать судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого антикорупційного суду, а також присяжний на час виконання ним обов`язків у суді, Голови, заступники Голови, члени Вищої ради правосуддя, Голови, заступники Голови, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (п.2 ч.1 ст.480 КПК України).
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.481 КПК України письмове повідомлення про підозру здійснюється судді, судді Конституційного Суду України, присяжному на час виконання ним обов`язків у суді, Голові, заступнику Голови, члену Вищої ради правосуддя, Голові, заступнику Голови, члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, працівникам Національного антикорупційного бюро України - Генеральним прокурором або його заступником.
Частиною 2 ст.481 КПК України встановлено, що Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.
Із наданих сторонами матеріалів вбачається, що письмове повідомлення про підозру щодо ОСОБА_5 від 04.08.2023 складене заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та здійснене 04.08.2023 о 14год. 39хв прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .
Відповідно до доручення заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 04.08.2023 у кримінальному провадженні №52023000000000250 від 09.06.2023 доручено прокурору третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 здійснити повідомлення про підозру судді ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст. 369, ч.2 ст.190 КК України.
Окрім того відповідно до постанови заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 12.06.2023 визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №52023000000000250 від 09.06.2023, старшим групи визначено прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .
Таким чином, доводи сторони захисту, що доручення заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 04.08.2023 не породжує правових наслідків, є необґрунтованими, оскільки Глава 37 КПК України, яка регулює питання здійснення кримінального провадження щодо окремої категорії осіб, до яких відноситься суддя, не встановлює вимог, що доручення має прийматися у формі постанови, як і вимог, що доручення має містити реєстраційний номер.
Прийняття рішення саме у такій письмовій формі, а не у формі постанови, не свідчить ані, що особа визначена з порушенням встановленого порядку, ні що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою, а відповідно отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.
У своїй постанові від 25.08.2021 у справі №663/267/19, провадження 51-3344км20, Верховний Суд прийшов до висновку, що повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки про вжиття заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законних процесуальних рішень в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки), не суперечить вимогам ст.39 КПК України і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
Таким чином, всупереч доводам сторони захисту, рішення заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_6 доручити іншому прокурору здійснити письмове повідомлення про підозру судді у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (ч.2 ст.481 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки про здійснення процесуальних дій, зокрема здійснити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5, не лише не суперечить вимогам ст.110 КПК, а прямо передбачено ч.2 ст.481 КПК та є достатнім документом для наділення такого прокурора повноваженнями на здійснення зазначених процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів дотримання порядку здійснення повідомлення про підозру та/або містили встановлені належним чином порушення процедури підписання, вручення повідомлення з відповідними неправомірними діями уповноважених осіб, скарга захисника не містить.
Поряд з цим слід зазначити, що чинний кримінальний процесуальний закон не встановлює вимог до змісту доручення, тож не може свідчити про обгрунтованість/необгрунтованість повідомлення про підозру, порушення конвенційних або конституційних прав та свобод, оскільки доручення лише визначає особу, яка має здійснити таке повідомлення у відповідному кримінальному провадженні.
Із огляду на те, що заступник Генерального прокурора доручив здійснення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 прокурору, який входить до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, є старшим такої групи, помилковим є твердження захисника про те, що стороною обвинувачення не дотримано вимоги, передбаченої ч.2 ст.481 КПК України.
Окрім того Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 у справі №754/10882/17 зауважив, що Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії в конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.
Крім того сторона захисту посилалась на відсутність доказів на підтвердження перебування прокурора ОСОБА_3 у відрядженні в м.Одеса станом на час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5, що на думку захисту свідчить про те, що повідомлення вручене неуповноваженою особою.
На спростування таких доводів прокурором надано копію службової записки, адресованої прокурором ОСОБА_3 безпосередньому керівнику - начальнику третього відділу Спеціальної антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про те, що прокурор ОСОБА_3, у зв`язку з необхідністю проведення у м. Одеса процесуальних дій у кримінальному провадженні №52023000000000250, зокрема здійснити повідомлення про підозру на підставі доручення заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізовано антикорупційної прокуратури, 04.08.2023 здійснив виїзд до м. Одеси.
Зазначена службова записка мітить резолюцію за підписом ОСОБА_9 .
Вказане узгоджується із положеннями Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених Наказом Генерального прокурора від 12.08.2020 №375 ОСОБА_10 .
Відповідно до вказаних Правил, прокурори можуть перебувати у робочий час за межами приміщення Офісу Генерального прокурора із службових питань з відома безпосереднього керівника підрозділу, а керівники самостійних структурних підрозділів - Генерального прокурора, його перших заступників та заступників згідно з розподілом обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора (п.7, розділу ІІ Правил). Про свою відсутність на роботі прокурор повідомляє безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншими доступними способами (п.1, розділу ІІІ Правил).
Таким чином в ході судового розгляду доводи захисника щодо недотримання належної правової процедури під час здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження.
Тож слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про недотримання порядку здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява №49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1