Document No. 115308501

Date of the hearing: 30/11/2023
Date of the decision: 30/11/2023
Case №: 369/12790/18
Proceeding №: 52018000000000438
Instance: HACC
Judicial form: Criminal
Decision type: Verdicts

Presiding judge (HACC): Bilous I.O.

Справа № 369/12790/18

Провадження 1-кп/991/115/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

за участі:

прокурорів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52018000000000438 від 08.05.2018 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився у м. Донецьку, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2, з вищою освітою, неодруженого, особи з інвалідністю ІІ групи, має на утриманні неповнолітню дитину 2016 року народження, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та іншої особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, надійшли з Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку, передбаченому п. п. 4 п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України на розгляд Вищого антикорупційного суду 18.10.2019 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019 р., згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.10.2019 р. було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.12.2019 р. призначено судовий розгляд на 13.02.2020 р.

Ухвалою суду від 29.06.2023 р. матеріали кримінального провадження відносно особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, виділено в окреме провадження.

23.10.2023 р. обвинувачений ОСОБА_11 не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату та час його проведення. 23.10.2023 р. судом постановлено ухвалу про здійснення приводу ОСОБА_11 у судові засідання, призначені на 26.10.2023 р. та на 01.11.2023 р.

При виконанні ухвали про привід установлено, що відповідно до відомостей, наданих суду 26.10.2023 р. детективом НАБУ, отриманих ним у процесі виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 23.10.2023 р. про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_11, в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», ОСОБА_11 21.10.2023 р. виїхав з України та до цього часу не повернувся. Кордон ОСОБА_11 перетнув на автомобілі під керуванням свого батька, при перетині використав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 23.06.2023 р., підставою для виїзду стало посвідчення про інвалідність II групи серії НОМЕР_2 від 20.10.2023 р.

Ухвалою суду від 01.11.2023 р. обвинуваченого ОСОБА_11 було оголошено у міжнародний розшук.

Ухвалою суду від 01.11.2023 р. по справі призначено здійснення спеціального судового провадження, під час якого повістки про виклик обвинуваченого та інформацію про процесуальні документи належить надсилати та публікувати відповідно до вимог статті 323 КПК України.

2. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним

Доведено, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, тобто пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади.

2.1. Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення

ОСОБА_11 вчинив посередницькі дії, які полягали в сприянні в одержанні Мироцьким сільськім головою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у загальній сумі 90 000 доларів США, що в перерахунку до офіційного курсу гривні НБУ до іноземної валюти долари США станом на 24.05.2018 р. становило 2 347 337, 97 грн, за наступних обставин.

Мироцький сільський голова на час вчинення кримінального правопорушення за результатами місцевих виборів був обраний на постійній основі головною посадовою особою органу місцевого самоврядування - сільським головою та здійснював свої повноваження з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 Конституції, вимог ч. 1-3 ст. 12, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (в редакції чинній на час вчинення злочину), виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим відповідно до ст. 18 та примітки до ст. 364 КК України відповідав визначенню «службова особа».

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 3, ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є зокрема сільські голови, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

12.03.2018 р. між Мироцькою сільською радою в особі сільського голови (Замовник), фізичною особою ОСОБА_18 (Платник) та ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (Виконавець) укладено договір № 2018-28 на виконання проектних робіт з розроблення детального плану території.

Під час зустрічей, які відбулися наприкінці квітня 2018 р. поруч із адміністративною будівлею Мироцької сільської ради за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Центральна, 1 в с. Мироцьке; на початку травня 2018 р. у службовому кабінеті Мироцького сільського голови за тією же адресою, та в автомобілі Мироцького сільського голови на автодорозі між с. Мироцьке та с. Немішаєво Києво-Святошинського району Київської області, Мироцький сільський голова повідомив ОСОБА_18 про необхідність надання йому неправомірної вигоди, погрожуючи при цьому, що у разі відмови, він не отримає позитивного рішення сільської ради про затвердження детального плану території, а також те, що подальші вказівки, пов`язані з передачею йому неправомірної вигоди він отримає від ОСОБА_11 .

ОСОБА_11, будучи обізнаним з деталями злочинного плану з отримання від ОСОБА_18 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, неодноразово проводив зустрічі і вів перемовини з ОСОБА_18 від імені Мироцького сільського голови, спонукаючи до передачі неправомірної вигоди за затвердження акту здачі-прийняття робіт за договором № 2018-28 від 12.03.2018 р. з розроблення детального плану території, проведення громадських слухань, включення питання про затвердження детального плану території до порядку денного сесії Мироцької сільської ради, його затвердження на цій сесії, а також, підписання відповідного рішення.

На початку травня 2018 р. під час зустрічі поруч з приміщенням Мироцької сільської ради ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_18 узгоджену з Мироцьким сільськім головою позицію надати неправомірну вигоду у розмірі 90 000 доларів США, що в еквіваленті становить 10 доларів США за сотку землі загальною площею 90 га за проведення громадських слухань для врахування громадських інтересів по розробленому детальному плану території, та забезпечення його затвердження сесією Мироцької сільської ради.

Після цієї розмови ОСОБА_18 07.05.2018 р. звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про вимагання у нього Мироцьким сільським головою і ОСОБА_11 неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США.

14.05.2018 р. близько 15-00 год. під час зустрічі поруч з приміщенням Мироцької сільської ради сільський голова підтвердив ОСОБА_18 узгодженість повідомленого ОСОБА_11 розміру неправомірної вигоди, а також попередив, що у випадку її ненадання він наділений повноваженнями та можливостями вжити заходи, за яких ОСОБА_18 не отримує будь-яких позитивних рішень ради щодо земельних ділянок, які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_18 на території ради. У відповідь на прохання про зменшення суми неправомірної вигоди, Мироцький сільський голова повідомив ОСОБА_18, що поспілкується з ОСОБА_11

16.05.2018 р. близько 12 год. 30 хв. під час зустрічі у кафе «Royal coffee», розташованому на першому поверсі торгово-розважального комплексу «Комод» (далі - ТРЦ «Комод») в буд. 4 по вул. Митрополита Андрія Шептицького в м. Києві, Мироцький сільський голова і ОСОБА_11 повторно висловили ОСОБА_18 вимогу щодо сплати 90 000 доларів США.

У подальшому під час зустрічі, яка відбулася того ж дня близько 13 год. 40 хв. у приміщенні кафе «Портер Паб» в буд. 21 по вул. Мостицька в м. Києві, ОСОБА_11 та сільський голова знову висловили ОСОБА_18 вимогу щодо надання їм неправомірної вигоди у сумі 90 тисяч доларів США за вчинення дій в інтересах ОСОБА_18, зокрема за:

- проведення позитивних громадських слухань щодо врахування громадських інтересів по розробленому детального плану території;

- забезпечення затвердження вказаного детального плану території на сесії Мироцької сільської ради та підписання відповідного рішення сесії;

- затвердження Мироцьким сільським головою акту здачі-прийняття робіт за договором з ДП «НДПІ містобудування» № 2018-28 від 12.03.2018 р. по розробленню детального плану території.

ОСОБА_18 усвідомлював, що у разі відмови у передачі ним неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США, йому буде зашкоджено у реалізації законних прав і інтересів та позбавлено можливості змінити цільове призначення території, загальна площа якої становить 90 га, що унеможливить будівництво котеджного містечка. Тому він був вимушений погодитись на вказану пропозицію, та передав ОСОБА_11 до початку засідання сесії 10 державних актів на право власності на земельні ділянки за серіями і номерами: ЯЕ №593389; ЯЖ 206235; ЯЖ 206236; ЯЖ 206237; ЯЖ 206238; ЯД 969314; ЯД 969310; ЯЕ 993870; РІ 218799; РІ 218803 орієнтовною площею 30 га, які перебували у його та його дружини власності з метою подальшого гарантування сплати неправомірної вигоди після ухвалення відповідного рішення.

Після проведення 21.05.2018 р. громадських слухань, на яких громадою села було підтримано детальний план території площею 90 га, який у подальшому був затверджений на засіданні Мироцької сільської ради 24.05.2018 р. рішенням «Про затвердження детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке» № 3/8 від 24.05.2018 р., ОСОБА_20, перебуваючи 24.05.2018 р. у службовому кабінеті сільського голови у приміщенні Мироцької сільської ради, виконуючи вказівки ОСОБА_11, для того, щоб завуалювати отриману неправомірну вигоду у розмірі 90 000 доларів США під начебто повернуту ОСОБА_11 грошову позику, написав розписку про грошову позику у двох примірниках. Після цього, ОСОБА_11 повернув ОСОБА_18 10 державних актів на право власності на земельні ділянки, передані в якості гарантії сплати неправомірної вигоди за ухвалення рішення про затвердження детального плану території.

Того ж дня, 24.05.2018 р. близько 19 год. 27 хв., перебуваючи на території паркувального майданчика біля приміщення Мироцької сільської ради сільській голова та ОСОБА_11 передали ОСОБА_18 затверджений сільським головою акт № ГС-002798 здачі-прийняття робіт за договором № 2018-28 від 12.03.2018 р. з розробленим детальним планом території, протокол громадських слухань, проведених 21.05.2018 р., а також рішення Мироцької сільської ради від 24.05.2018 р. № 3/8.

Після цього ОСОБА_18, на пропозицію ОСОБА_11 сів в автомобіль «Cadillac STS» державний номерний знак НОМЕР_3, який був припаркований поруч, де ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_18 для Мироцького сільського голови неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 90 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 24.05.2018 р. становить 2 347 337,97 грн, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і відповідає особливо великому розміру, визначеному в п. 1 примітки до ст. 368 КК України.

3. Межі судового розгляду

Як передбачено ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У кримінальному провадженні, яке є предметом розгляду, виділися матеріали стосовно іншої особи в окреме провадження. З огляду на таке, межами розгляду в цій справі охоплюється виключно обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_11 .

У цій справі можливість та необхідність розгляду судом по суті обвинувачення щодо пособника, коли матеріали щодо виконавця виділено в окреме провадження, обумовлюється: 1) завданням кримінального провадження (забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (ч. 1 ст. 2 КПК України); 2) загальною засадою кримінального провадження - розумність строків (кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ч. 5 ст. 28 КПК України); 3) принципом винної відповідальності (особа підлягає кримінальній відповідальності лише за те суспільно небезпечне діяння і його суспільно небезпечні наслідки, відносно яких встановлена саме її вина; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2, ст. 23 КК України)); 4) принципом особистого характеру кримінальної відповідальності (кримінальній відповідальності підлягає тільки особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, і лише за своє діяння; 5) принципом індивідуальності кримінально-правової кваліфікації (кримінально-правова оцінка діяння кожної особи стосується лише її самої; вона вирішується окремо щодо кожного з обвинувачених (ч. 3 чт. 368 КПК України).

4. Позиція сторони захисту

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення під час його допиту не визнав повністю, та показав, що він протягом 2015-2016 р. р. поновлював у Мироцькій сільській раді документи на належну йому земельну ділянку, під час цього процесу познайомився з сільським головою ОСОБА_21, який його консультував з приводу вирішення цього питання. Після чого він на постійній основі спілкувався з ОСОБА_21 . Коли він побачив, в якому занедбаному стані знаходиться с. Мироцьке, а також дізнавшись, що землі села не впорядковані відповідно до вимог закону, вирішив інвестувати власні грошові кошти в розвиток села та у впорядкування земель села.

Але при цьому, будь-яких документів (договорів, угод та ін.) з представниками сільської ради не складалося, будь-які документи на представництво інтересів сільської ради в будь-яких органах та при вчинені будь-яких дій йому не видавалися, окрім разової довіреності при подачі документів на землю в проектну організацію. Також у будь-яких трудових, цивільно-правових відносинах з Мироцької сільською радою, з Мироцьким сільським головою ОСОБА_21 він ніколи не знаходився. Так само він не брав участі в роботі сільської ради, виконкому сільської ради, роботі сесії сільської ради.

Використовуючи можливості та власні грошові кошти, він домігся встановлення меж с. Мироцьке та виділення з районного бюджету субвенції на будівництво 2-х доріг в селі.

Дізнавшись, що ОСОБА_18 належить великий масив земельних ділянок в с. Мироцькому, на яких останній планував побудувати котеджне містечко, та з`ясувавши, що ОСОБА_22 тривалий час не вирішує питання з впорядкування цих земель, він вирішив допомогти йому.

Так, він підшукав проектну організацію «Аланік», яка погодилася виконати проектні роботи, та в яку він згодом передав 5000 доларів США, які йому вручив ОСОБА_21, оскільки проектна організація постійно повертала їм документи, вимагаючи від них неправомірних платежів.

У 2017 р. у нього почалися конфлікти з ОСОБА_18, оскільки останній не хотів компенсувати грошові та інші витрати, які він ( ОСОБА_23 ) поніс у зв`язку з упорядкуванням земель.

Для того, щоби компенсувати свої витрати, він почав вести з ОСОБА_18 перемовини, аби останній компенсував йому понесені витрати в розмірі 90 000 доларів США.

Вказаний розмір понесених витрат - 90 000 доларів США, склався з понесених ним особисто витрат при ведені перемовин зі спеціалізованим організаціями, та досягнення певних домовленостей, до того ж він ( ОСОБА_11 ) планував ще й заробити певні кошти для себе особисто.

Перемовини з ОСОБА_18 про передачу 90 000 доларів США велися ним у травні 2018 р. в присутності Мироцького сільського голови ОСОБА_21 поза межами приміщення Мироцької сільської ради - частіше за все, в різних кафе у м. Києві, при цьому ОСОБА_21 безпосередньої участі в перемовинах не приймав, але під час їхніх спільних зустрічей 03.05.2018 р. і 04.05.2018 р., коли ОСОБА_18 просив знизити цю суму до 70 000 доларів США, то ОСОБА_21 озвучив суму 90 000 доларів США.

Під час зустрічей він ( ОСОБА_11 ) вживав фрази «в Бучі це коштувало б 900 000 доларів США», «обміняєм президентів на папірці», «ОСОБА_68) теж повинен заробити», «без грошей рішення ніхто не дасть», які були маніпулятивними, для того, щоб схилити ОСОБА_18 до передачі йому ( ОСОБА_11 ) грошей в якості понесених ним витрат.

Коли ОСОБА_18 все ж таки погодився передати зазначену суму, він ( ОСОБА_11 ) попросив його в якості своєрідної «страховки» на випадок несприятливих подій написати розписку, що ОСОБА_22 взяв у нього 90 000 доларів США в борг під заставу належних ОСОБА_24 10 актів на прав власності на землю, на що ОСОБА_25 погодився і оформив таку розписку.

Вказані кошти не були неправомірною вигодою, яка б призначалася для передачі ним від ОСОБА_18 до ОСОБА_21, він не планував їх передавати ОСОБА_21, депутатам сільської ради та будь-яким іншим особам за виконання ними певних дій та прийняття рішень із землеустрою та впорядкування земель на користь ОСОБА_18 .

У зв`язку з цими обставинами, він ніякого злочину не скоював, та в скоєнні злочину ніякої участі не приймав.

5. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Згідно статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до статті 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а частина перша статті 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та вважає його вину у скоєнні кримінального правопорушення доведеною на підставі сукупності наданих і досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою, та в сукупності доводять винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину.

Вина ОСОБА_11 підтверджується такими доказами:

5.1. Свідок ОСОБА_18 під час допиту в суді зазначив, що у 2005 р. у нього виникла бізнес-ідея, пов`язана з будівництвом котеджного містечка, для реалізації якої він почав купувати земельні ділянки біля с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області.

Площа придбаних ним земельних ділянок становила близько 30 га, а загальна площа земель на яких планувалось проводити будівництво становила близько 90 га.

Власниками цих земельних ділянок, крім нього, були громадяни України, які уповноважили його займатись підготовкою документів щодо зміни цільового призначення, оскільки не бажали витрачати на це свій час. Вказані землі площею близько 90 га знаходились за межами населеного пункту с. Мироцьке та мали сільськогосподарське призначення. Для того, щоб розпочати будівництво котеджів, необхідно було змінити цільове призначення земельних ділянок на житлове будівництво шляхом введення їх у межі населеного пункту. Ця процедура передбачала розроблення нового генерального плану розширення меж с. Мироцьке, а у подальшому, після його затвердження, розробку та затвердження детального плану території.

Після того, як у 2015 р. ОСОБА_21 було обрано Мироцьким сільськім головою, останній надав йому нову довіреність, на підставі якої він продовжував забезпечувати розроблення детального плану території садибної житлової забудови.

У подальшому, за ініціативи ОСОБА_26 у 2016 р. його ( ОСОБА_18 ) було включено до виконавчого комітету сільської ради з метою надання допомоги по складанню плану соціально-економічного розвитку с. Мироцьке та інших питань.

У вересні 2016 р. проект розширення меж с. Мироцьке було погоджено земельною комісією Києво-Святошинської районної ради та включено до порядку денного для затвердження депутатами на сесії. Водночас, заплановане засідання районної ради не відбулося, та відповідно, проект землеустрою не було затверджено.

У подальшому він продовжував вживати заходи до включення цього питання до порядку денного на розгляд сесії Києво-Святошинської районної ради, але безрезультатно. Намагаючись з`ясувати причину, він звернувся до помічника голови Києво-Святошинської РДА, який порадив поспілкуватись з цього питання з ОСОБА_21 . Під час розмови ОСОБА_27 повідомив, що безкоштовно проект зміни меж с. Мироцьке в Києво-Святошинській районній раді йому не затвердять, тому для цього необхідно знайти інвестора, який сплатить 200 000 доларів США.

Під час розмови ОСОБА_21 наполегливо порадив йому не втручатись, оскільки він вже знайшов інвестора - ОСОБА_11, з яким його і познайомив.

Через деякий час після знайомства ОСОБА_11 приїхав до його ( ОСОБА_18 ) місця роботи у м. Буча, та вимагав у нього, щоб той віддав 30% землі від загальної площі 90 га як сплату коштів за ухвалене депутатами районної ради рішення про затвердження проекту землеустрою. При цьому ОСОБА_11 повідомив, що депутати районної ради безкоштовно не затвердять план розширення меж села на сесії ради, і що він уже домовився про його затвердження за певну суму грошей.

В подальшому ОСОБА_21 повідомив йому, що обізнаний про ці дії ОСОБА_11 і пояснив, що із 30% повернутих земель 20% буде враховано як повернення інвестиції, а 10% - буде витрачено на потреби села. У 2018 р. розмір неправомірної вигоди було зменшено до 10 % від загальної вартості землі площею 90 га.

При наступній зустрічі ОСОБА_21 і ОСОБА_11 повідомили йому, що у разі неповернення ним 30% земель як компенсацію витрачених на затвердження проекту землеустрою коштів, вони при виготовленні нового генерального плану на території належних йому земельних ділянок запроектують парки, після чого він вже не зможе змінити їх цільове призначення для житлової забудови, та не зможе реалізувати свій бізнес-план по забудові котеджів.

У подальшому, в грудні 2016 р. рішенням сесії Києво-Святошинської районної ради було затверджено проект землеустрою щодо зміни меж с. Мироцьке. Він та ОСОБА_11 були присутніми на цьому засіданні, а через декілька годин після його закінчення ОСОБА_11 відправив йому на мобільний телефон фотографію з оригіналом ухваленого районною радою рішення про затвердження проекту землеустрою, що він сприйняв як підтвердження сплати ОСОБА_23 неправомірної вигоди та розцінив як спонукання до надання ним коштів в якості компенсації за так звану «інвестицію».

Після затвердження Києво-Святошинською районною радою проекту землеустрою, ним ( ОСОБА_18 ) у квітні 2017 р. було подано до Мироцької сільської ради заяву про надання дозволу на розробку детального плану території площею близько 90 га для подальшого їх включення у межі населеного пункту.

Але, розгляд Мироцькою сільською радою поданої ним заяви неодноразово переносився з різних причин, при цьому інші аналогічні за змістом заяви землевласників були розглянуті і задоволені.

Після цієї розмови він у себе вдома роздрукував зміст статті 368 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, та наступного дня, зустрівши ОСОБА_21, прочитав останньому зміст цієї статті уголос, попросивши ОСОБА_21 не чинити йому перепони в отриманні в законний спосіб дозволу на розробку детального плану території.

Не дивлячись на це, коли протягом наступного часу він 4 рази звертався до Мироцької сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку детального плану території, жодна з цих заяв не була винесена сільськім головою на розгляд сесії, у зв`язку з чим, йому стало зрозуміло, що ці перепони у реалізації права отримати дозвіл на розробку детального плану території чинять йому безпосередньо ОСОБА_21 і ОСОБА_11 .

Разом з тим, у березні 2018 р., ОСОБА_21 все ж таки було надано згоду і винесено на розгляд сільської ради його ( ОСОБА_18 ) заяву, та надано дозвіл на розробку ним детального плану території. Після цього між Мироцькою сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_21, ОСОБА_18 та ДП «НДПІ містобудування» було укладено тристоронній договір на виконання проектних робіт з розроблення детального плану території та надано викопіювання, інші документи, які необхідні були для початку такої розробки.

Коли на початку квітня 2018 р. детальний план території площею близько 90 га був готовий, він обговорив з ОСОБА_21 дату проведення громадських слухань, які мали передувати його затвердженню на сесії Мироцької сільської ради, та була визначена дата - 10.05.2018 р., про що він розмістив відповідне оголошення в місцевій газеті «Новий день».

Приблизно 26-27.04.2018 р. ОСОБА_28 призначив йому зустріч, на яку з`явився ОСОБА_11 разом із землевласниками, які також розробляли детальні плани у зв`язку з розширенням меж села. Під час зустрічі вони почали дорікати йому (ОСОБА_18) з приводу того, що він не сплатив кошти за рішення про збільшення меж села, ухвалене Києво-Святошинською районною радою, а також, повідомили, що через це він ніколи не затвердить детальний план території 90 га, а також, що ними подано оголошення в газету «Новий день» про скасування запланованих на 10.05.2018 р. громадських слухань.

Після цього під час зустрічі з ОСОБА_21, останній відповів, що вважає такі претензії обґрунтованими, оскільки повернення 1 га замало, треба сплатити щонайменше 10% від вартості всієї землі. Окрім того, з його слів, якщо він не отримає певну суму, то буде скасовано укладений між Мироцькою сільською радою, ОСОБА_18 і ДП «НДПІ містобудування» договір на виконання проектних робіт з розроблення детального плану території та інші документи, які надавались для розробки детального плану.

04.05.2018 р. на пленарному засіданні Мироцької сільської ради, на якому він був присутнім, депутатами було ухвалено рішення щодо надання ОСОБА_11 та ще близько 10 громадянам дозволу на розробку документації на отримання у власність земельних ділянок.

Після закінчення сесії він намагався з`ясувати у ОСОБА_21 процедуру оплати за рішення про затвердження детального плану території площею 90 га, але останній сказав звертатись з цього приводу до ОСОБА_11 .

Спілкуючись з ОСОБА_11, він пояснив, що не може виконати вимоги щодо надання ОСОБА_11 і ОСОБА_21 30 % від загальної площі вказаних земель, тому що із загальної площі 90 га, на праві власності йому належить лише 30 га, а ці землі складаються із декількох ділянок, які окремо розташовані на місцевості і перебувають під арештом через прострочений ним термін повернення кредитних коштів, витрачених на придбання цих ділянок. У зв`язку з цим, він зацікавлений у затвердженні детального плану всієї території загальною площею 90 га, а подальшу зміну цільового призначення він планує проводити окремо лише стосовно належних йому на праві власності земельних ділянок площею 30 га.

Але, на це ОСОБА_11 повідомив, що він повинен сплатити йому 20 доларів США за «сотку» з урахуванням загальної площі 90 га та повідомив, що у вказану ним суму входять всі дії «під ключ» - затвердження детального плану території, поділ ділянок, назви вулиць, присвоєння адреси, зміна цільового призначення, проекти землеустрою тощо, а також те, що затвердження детального плану території 90 га буде вартувати по 10 доларів США за «сотку», решта ж дій по зміни цільового призначення також буде вартувати по 10 доларів США за «сотку».

При цьому ОСОБА_11 категорично відмовився від його пропозиції зменшення суми неправомірної вигоди, тому, він повідомив ОСОБА_11, що передасть таку суму грошей йому тільки після затвердження детального плану території на сесії сільської ради.

Тоді він упевнився, що ОСОБА_21 і ОСОБА_11 діяли спільно, були обізнані у злочинних діях один одного, оскільки спілкуючись з ними обома одночасно, він розумів, що їх дії є спільними і направлені на отримання неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_11 протягом всього часу спілкування десятки разів вимагав у нього сплату неправомірної вигоди, а ОСОБА_21 йому повідомив, що «всі будуть платити». Також він зрозумів, що у разі відмови ним надати неправомірну вигоду у розмірі, визначеному ОСОБА_21 і ОСОБА_11, питання затвердження на сесії сільської ради. детального плану території залишиться без розгляду.

Окрім того, він зрозумів, що ОСОБА_11 є спільником ОСОБА_21, оскільки ОСОБА_11 особисто повідомив про намір повернути гроші, сплачені ОСОБА_11 в Києво-Святошинську районну державну адміністрацію в якості так званої «інвестиції», а частину отриманих коштів він хотів залишити для себе і ОСОБА_21 .

Після цього він 07.05.2018 р. подав заяву про вимагання ОСОБА_21 і ОСОБА_11 у нього неправомірної вигоди в розмірі 90 000 доларів США до НАБУ, та після прийняття заяви працівниками НАБУ всі його дії відбувались під контролем працівників НАБУ.

Після подання до НАБУ заяви про вимагання ОСОБА_21 і ОСОБА_11 неправомірної вигоди, його було проінструктувано та попереджено про те, що він не має права проводити будь-які контакти з вказаними особами без відому працівників НАБУ. Перед кожною зустріччю йому встановлювали спеціальні технічні пристрої, жодної зустрічі з ОСОБА_21 або ОСОБА_11 він не записував на власний диктофон, усі записи відбувалась лише в рамках НСРД на спеціальні засоби, надані працівниками НАБУ, доступу до державної таємниці він не мав.

Гроші в сумі 90 000 доларів США йому вручили в приміщенні НАБУ напередодні сесії сільської ради, при цьому купюри звіряли поштучно і робили з них ксерокопії; в подальшому гроші були запаковані в пачки і покладено в прозорий пакет, про що було складено відповідний протокол, який було ним підписано; згодом ці гроші після їх вручення були залишені ним на зберігання працівникам НАБУ в запакованому вигляді для того, щоб їх привезли в с. Мироцьке з метою подальшої передачі ОСОБА_21 через його пособника ОСОБА_11

ОСОБА_21 під час зустрічі у присутності ОСОБА_11 14.05.2018 р. на його ( ОСОБА_18 ) прохання зменшити суму неправомірної вигоди повідомив, що треба повернути гроші, витрачені ОСОБА_11 на інвестиції, а ще їм обом «треба заробити».

Під час наступної зустрічі 16.05.2018 р. в одному з кафе ТРЦ «Комод» в м. Києві, ОСОБА_11 повідомив йому про те, що він погодив з ОСОБА_21 передачу грошей до проведення громадських слухань перед затвердженням на сесії сільради детального плану території. Коли він намагався домовитися з ОСОБА_11 про зменшення суми грошей (неофіційної плати за затвердження детального плану території), ОСОБА_11 відмовив йому у цьому проханні, мотивуючи тим, що 90 000 доларів США буде поділено між ним, ОСОБА_21 і ще однією особою, а решту грошей буде передано деяким депутатам сільради за позитивне голосування при затвердженні детального плану території. Після чого він запропонував ОСОБА_11 передати йому у заставу 10 земельних актів про право власності на земельні ділянки загальною площею 30 га, а після затвердження детального плану на сесії сільради - надати всю суму неправомірної вигоди, на що ОСОБА_11 погодився і зателефонував ОСОБА_21, щоби повідомити, що «він з ОСОБА_18 про все домовився». Надалі, в одному із кафе на вул. Мостицька в м. Києві, під час зустрічі з ОСОБА_21 разом з ОСОБА_11 було визначено орієнтовну дату громадських слухань та день проведення засідання сесії сільської ради, на якому планувалось затвердити детальний план території площею 90 га. Після цього він ( ОСОБА_18 ) передав ОСОБА_11 10 земельних актів на право власності на земельні ділянки площею близько 30 га, а на прохання зменшити суму неправомірної вигоди, ОСОБА_21 зазначив, що він скоріше звільниться з посади Мироцького сільського голови, ніж зробить знижку.

Через декілька днів після цієї зустрічі, коли ОСОБА_11 зателефонував йому з приводу вирішення питання, він відповів йому що «все вирішується позитивно».

21.05.2018 р. - в день проведення громадських слухань, ОСОБА_11 під час спілкування з ним у власному автомобілі обговорив місце передачі грошей в обмін на повернення 10 актів про право власності на земельні ділянки площею 30 га у с. Мироцьке.

За результатами громадських слухань було погоджено детальний план території площею 90 га, на якій планувалось будівництво котеджного містечка.

23.05.2018 р. - напередодні проведення сесії, запланованої на 24.05.2018 р., ОСОБА_11 повідомив йому, що земельна комісія сільської ради затвердила детальний план території площею 90 га, а також попросив його не спілкуватись з депутатами сільради з приводу майбутнього затвердження плану території, оскільки у ОСОБА_21 є «свої депутати», які мають проголосувати позитивно за це рішення, а решту «не своїх депутатів», ОСОБА_21 попросить проголосувати «за», мотивуючи це тим, що він ( ОСОБА_18 ) є членом виконкому Мироцької сільської ради, а також тим, що його майно перебуває під арештом.

Після засідання сесії сільської ради 24.05.2018 р., на якій на його ( ОСОБА_18 ) користь було прийнято рішення про затвердження детального плану території, він повідомив про це sms-повідомленням ОСОБА_21.

Після завершення сесії сільської ради ОСОБА_11 повідомив, що він ( ОСОБА_18 ) повинен оформити розписку про нібито позичені у нього ( ОСОБА_11 ) 17.05.2018 р. ОСОБА_18 гроші у сумі 90 000 доларів США, на що він погодився, написав розписку, зазначивши одному з її примірників «Отримав, претензій немає», після чого ОСОБА_11 повернув йому акти на право власності земельними ділянками, надані ним раніше як гарантію сплати коштів у сумі 90 000 доларів США.

Після цього він ( ОСОБА_18 ) побачив, як ОСОБА_26 передав у приміщенні сільської ради ОСОБА_11 рішення сільської ради від 24.05.2018 р. про затвердження детального плану території 90 га, протоколи громадських слухань та акти виконаних робіт, при цьому ОСОБА_26 сказав, що гроші не треба передавати в приміщенні сільради, а ОСОБА_11 запропонував це зробити в його автомобілі.

Коли вони втрьох вийшли на вулицю, до приміщення сільради під`їхав автомобіль, з якого він дістав кейс з грошима, після цього разом з працівником НАБУ, який виконував роль водія, підійшов до ОСОБА_21 і ОСОБА_11 і показав, що у нього є гроші; надалі він ( ОСОБА_18 ) разом з ОСОБА_11 сіли в його автомобіль, де після отримання грошей ОСОБА_11 перерахував їх в пачках. Передача грошей відбувалась 24.05.2018 р. в період приблизно з 19-00 год. до 19-30 год. Після цього співробітники НАБУ затримали ОСОБА_21, який намагався втекти, але був затриманий, і ОСОБА_11 .

Через деякий час йому стало відомо, що ОСОБА_11 наступного дня після затримання подав до Києво-Святошинського відділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у тому, що ОСОБА_18 начебто позичив у нього гроші і не повернув, а розписку про позику вилучили детективи НАБУ. Вказану заяву було передано з поліції до НАБУ, де за результатами перевірки було зареєстровано кримінальне провадження за фактом завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_11 про злочин, яке було направлено для проведення досудового розслідування до Києво-Святошинського відділу поліції.

Окрім цього, ОСОБА_11 подав до Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву про зобов`язання ОСОБА_18 повернути борг у розмірі 90 000 доларів США.

5.2. Письмовими доказами.

5.2.1. Витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52018000000000438 від 08.05.2018 року про вимагання ОСОБА_21 і ОСОБА_11 від ОСОБА_18 неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 368 КК України (т. 3, арк.1).

5.2.2. Протоколом про прийняття заяви від ОСОБА_18 про вчинення кримінального правопорушення від 07.05.2018 р. - про вимагання у нього головою Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_21 за пособництвом з ОСОБА_11 неправомірної вигоди у розмірі 90 тисяч доларів США за прийняття депутатами Мироцької сільської ради в його інтересах рішення про затвердження детального плану території площею 90 га. (т. 3, арк.2в-6).

5.2.3. Рішенням № 3/1 від 01.03.2018 р. сесії Мироцької сільської ради, згідно якого дозволено ОСОБА_18 розроблення детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області (т. 3, арк.7).

5.2.4. Договором № 2018-28 від 12.03.2018 р., згідно якого Мироцька сільська рада в особі ОСОБА_26 замовила ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» розроблення детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області в строк 1 місяць, за виконання робіт по якому ОСОБА_18 повинен був сплатити 30 000 грн (т. 3, арк.8-63).

5.2.5. Протоколом попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз`яснення прав особи, залученої до співробітництва від 14.05.2018 р., відповідно до якого заявник ОСОБА_18 попереджений про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, які стали/стануть йому відомі при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000438, ознайомлено з положеннями ст. 387 КК України та ст. 222 КПК України і роз`яснено їх зміст, а також повідомлено про заборону провокувати осіб на вчинення злочину (т. 3, арк.72-73).

5.2.6. Протоколом обшуку від 24.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2018 р.), відповідно до якого в автомобілі «Cadillaс STS» д/н/з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_29, та яким користується ОСОБА_11, виявлено та вилучено розписку ОСОБА_18 від 17.05.2018 р. про отримання від ОСОБА_11 коштів у розмірі 90 000 доларів США, довіреність Мироцького сільського голови ОСОБА_21 від 15.08.2017 р. на ім`я ОСОБА_11, мобільний телефон, та між передніми сидіннями автомобіля виявлено полімерний пакет з грошовими коштами купюрами номіналом 100 доларів США у розмірі 90 000 доларів США, номера та серії яких співпадають з номерами і серіями купюр доларів США у розмірі 90 000 доларів США, які 23.05.2018 р. були вручені ОСОБА_18 детективами НАБУ згідно протоколу огляду і вручення грошових коштів (т. 4, арк.129-149).

5.2.7. Протоколом обшуку від 24.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2018 р.), відповідно до якого у автомобілі «Volkswagen Caddy» д/н/з НОМЕР_4 було виявлено посвідчення голови Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району VII скликання ОСОБА_21 та мобільний телефон, які разом з автомобілем було вилучено (т. 4, арк.171-181).

5.2.8. Протоколом обшуку від 24.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2018 р.), відповідно до якого у Мироцькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області було вилучено документи, які стосуються діяльності сільської ради із землевпорядних питань по земельних ділянках ОСОБА_18, матеріали особової справи ОСОБА_21, накопичувач на жорсткому магнітному диску, флеш-накопичувач та відеореєстратор (т. 4, арк.199-237).

5.2.9. Протоколом огляду від 30.05.2018 р., відповідно до якого оглянуті вилучені у Мироцькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області під час обшуку 24.05.2018 р. матеріали особової справи ОСОБА_21, документи, які стосуються діяльності сільської ради із землевпорядних питань по земельним ділянкам ОСОБА_18 (т. 5, арк.197-250, т. 6, арк.1-228).

5.2.10. Протоколом огляду від 29.05.2018 р., відповідно до якого оглянуті:

- вилучений у Мироцькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області під час обшуку 24.05.2018 р. відеореєстратор, в якому знаходяться відеодані, якими зафіксовано спілкування ОСОБА_18, ОСОБА_23 й іншої особи біля приміщення Мироцької сільської ради 24.05.2018 р.;

- вилучений під час обшуку 24.05.2018 р. з автомобіля ОСОБА_21 мобільний телефон;

- вилучена під час обшуку 24.05.2018 р. з автомобіля ОСОБА_11 розписка ОСОБА_18 про отримання в борг від ОСОБА_11 90 000 доларів США під заставу 10 актів на право власності на земельні ділянки, довіреність Мироцького сільського голови ОСОБА_21 від 15.08.2017 р. на ім`я ОСОБА_11, та мобільний телефон, в якому знаходиться інформація про з`єднання з телефону ОСОБА_11 з телефоном ОСОБА_18 і ОСОБА_21 (т. 7, арк.46-116).

5.2.11. Оригіналом розписки на аркуші паперу А-4, виконану рукописним текстом російською мовою від імені ОСОБА_18, датованою 17 травня 2018 року наступного змісту: « Я, ОСОБА_18, паспорт НОМЕР_6 видан Минским РУГУ МВС Украины 16.03.1996, проживаю: АДРЕСА_4, взял в долг 90 (девяносто т ысяч) долларов США у ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_2 под залог актов на право собственности за землю в количестве 10 (десять) шт. ориентировочной площадью 30 га. Обязуюсь вернуть 24.05.2018 г. всю сумму и в полном размере. Дата. Подпись.» В нижній частині розписки наявний рукописний текст наступного змісту: «24.05.2018 г. Получил от ОСОБА_18 взятые в долг 90 000 $. Сумма возвращена в полном размере. Претензий не имею. ОСОБА_31 Подпись.» (т. 7, арк.115).

5.2.12. Оригіналом довіреності від 15.08.2017 р. (строком дії до 15.11.2017 р.), якою Мироцький сільський голова ОСОБА_21 уповноважує ОСОБА_11 подавати та отримувати документи розробки детальних планів території в межах с. Мироцьке, в т. ч. житлово-експлуатаційних органах, ГУ Держгеокадастру у Київській області, інспекціях ДАБК, органах місцевого самоврядування, у відділі Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ЦНАП (т. 7, арк.116).

5.2.13. Протоколом огляду від 18.06.2018 р., відповідно до якого оглянуті вилучений у Мироцькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області під час обшуку 24.05.2018 р. накопичувач на жорсткому магнітному диску та флеш-накопичувач, на яких знаходяться електронні проекти документів «Земельна комісія від 04.05.2018 р.». «Сесія № 29», «Протокол громадських слухань 90 га», які були створені та роздруковані 23.05.2018 р. - 24.05.2018 р. (т. 7, арк.117-160).

5.2.14. Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.07.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.06.2018 р.), відповідно до якого у ТОВ «Лайфселл» отримано відомості щодо номері мобільного зв`язку НОМЕР_7 та НОМЕР_8, яким користується ОСОБА_21 (т. 7, арк.172-174).

5.2.15. Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.07.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.06.2018 р.), відповідно до якого у ПрАТ «Київстар» отримано відомості щодо номерів мобільного зв`язку НОМЕР_9, яким користується ОСОБА_21, та НОМЕР_10, яким користується ОСОБА_11 (т. 7, арк.181-192).

5.2.16. Доповідною запискою детектива НАБУ від 22.05.2018 р., відповідно до якого для встановлення обставин кримінального правопорушення детективу НАБУ Управлінням бухгалтерського обліку та звітності НАБУ було виділено 90 000 доларів США 900 купюрами номіналом по 100 доларів (т. 7, арк.193-196).

5.2.17. Службовою запискою в.о. керівника Управління бухгалтерського обліку і звітності НАБУ від 19.07.2018 р., відповідно до якого детектив НАБУ ОСОБА_32 отримав в Управлінні бухгалтерського обліку та звітності НАБУ 90 000 доларів США за видатковим касовим ордером № 67 від 18.05.2018 р. (т. 7, арк.197).

5.2.18. Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 23.05.2018 р., відповідно до якого детективи НАБУ провели огляд ОСОБА_18 і вручили йому отримані 22.05.2018 р. в Управлінні бухгалтерського обліку та звітності НАБУ грошові кошти купюрами номіналом 100 доларів США у розмірі 90 000 доларів США для подальшої їх передачі Мироцькому сільському голові - голові Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_21 через посередника ОСОБА_11 за серіями і номерами:

HF41738304D; FE38898056A; HK06760966*; KB02334077N; KF15556096D; KB35806806E; KB60206772H; KD44474422A; KB26766176B; FF99033844A; KH38455414A; HC45627400B; KF37811490C; KF39677517C; KB67560744J; HD05600220A; KB25209561D; KB96007717P; KL69700154D; HG85270969A; HB02635381H; FL68001667C; KB48868221C; HF96055401B; KB48868227C; KB39370334J; FF20189483B; KB35997443I; KB07332767C; HG13802174A; AB78248536T; AB36922942W; AB27652731L; AK11668113B; AB28040359R; HE33181875D; KA17066506A; HE00143644D; HG75286649A; KL97785565A; KB02968326H; HB64535773A; KL59277575A; KB82357128B; KB25637605B; KG49232176B; HB87037573M; HB96859146K; KB67252823J; KB37520505Q; KB57871270G; KL78604257B; KF34716532B; KB10787635G; KL56405778A; KB06481963P; HE51118447A; HF45307112C; KF45555266B; HE73364069A; HF23208056D; HG73971926A; KB40163185F; KL62930403D; MF01035783C; MF01035784C; MF01035785C; MF01035786C; MF01035787C; MB21701878I; MF01035765C; MF01035763C; LJ84811978A; AB97834192G; AB36446907W; KH34268435A; KB15063300L; AB71604770Q; DB31947491D; BB99160049A; KL25530761C; AB69290387J; HK27278686D; DB65410774C; HL65024908E; KK07705699*; DB79248380B; CF70360823A; KB95576527N; KB56866728B; KH16441129A; HL39090723F; DL50074390A; HH77388787A; KJ59648802A; KB94223985H; KB94223987H; KB94223990H; KD19221357B; LL70094636E; JH19474204A; MB60009645C; LL91963379H; LF36070476G; MB03704932B; MH02527785A; MH02527714A; MB30786113D; MB10204529A; MB71303273E; LK14740073G; LL52379419E; LC19676304A; MB44368386F; LD82150739D; LF00129767B; MB17846961*; MH01556885A; MB24731465B; LB28422569N; LL14279166I; LD63202614C; LE76172412E; LB51410090A; MB16255235J; MB90231317G; LA60083093A; MB16255236J; LB78337196G; MB16255245J; MB16255231J; LE70212271B; MB96430694G; MB90231318G; MB16255232J; MB16255233J; MB16255234J; MB16255039J; MB90232543G; LL25164474H; JL94062043A; MB86755814B; LL12967156D; LA90672983B; MF74228091B; MF74228088B; MF74228089B; LK36557254D; MF83299647A; LL47535303F; MB21292395I; LK92245463D; MB00256043I; LB10995852R; MF74228283B; LD93441067C; LL42969945G; MB21030630F; LB62899751H; LB66618909V; LI22129408A; LI22129407A; LI22129414A; LI22129413A; LB51627980W; LB51627979W; LB51627984W; LB51627983W; KL62158964B; KL62158965B; KB59210621E; KG10391527A; KG10391523A; KG10391529A; KG10391528A; KG10391531A; KG10391530A; KG10391533A; KG10391532A; KF52594663C; HK17281907B; KB67905986B; KB42677641P; KB69566430C; KB42677645P; KB42677689P; KF00999204C; KB42677657P; KB42677686P; KB42677660P; HB93075614M; НB93075615M; KB05538402N; KB05538404N; LB51627982W; LB51627981W; KB31597983G; KB03998424F; HG36277187A; LI22129644A; LI22129422A; LI22129421A; LI22129420A; LI22129419A; LI22129418A; LI22129417A; LI22129416A; LI22129415A; LI22129412A; LI22129411A; LI22129410A; LI22129409A; LI22129406A; LI22129405A; LI22129404A; LI22129403A; LB51627993W; JF75342473B; LA65626251B; LL36956124F; LL36038800C; LB72956159T; LK14275990D; LB93306869S; LF28298645K; LB51627989W; LB51627990W; LB51627991W; LB11237704C; LL28631994C; LB43508646W; LB42725638B; LB94185426V; LK30485385D; LK30485386D; LK30485387D; LK30485388D; MB74027372D; LK32769100B; LB10507400J; LB51857087W; LB51627987W; LF67812846K; LL45979514D; LL16310176I; MB69908306G; LA53481880B; LB47792415R; LD98636167B; LG68146149B; MB21701877I; MB21701876I; MB21701882I; MB21701881I; MB21701880I; MF01035764C; MB21701879I; MB21701994I; ML53154368A; ML53154369A; ML53154370A; ML53154371A; ML53154372A; ML53154373A; ML53154376A; ML53154377A; ML53154378A; ML53154379A; LK57347717C; ML53154329A; ML53154330A; ML53154331A; ML53154332A; ML53154333A; ML53154334A; ML53154335A; MB09532411D; LB22663959A; MB34537949A; MB18304158E; MB18304157E; LK82710574A; LB30056823T; MB93551634E; MB71303272E; LB44769338P; MB08383283C; LL45640375G; LH11316047B; LJ03887628B; LL80927972A; LF27631531F; LJ03887633B; LD30311714D; LG77034992B; LG76831902C; LG77035000B; LJ75166798B; LF29792418L; KF96695597C; HL65232809F; KB44284188J; KB03887430L; HA18225145B; KB55679654B; KA09575049A; KA69060418A; DB22774823D; KB08580086B; KL43321665E; HE11268295D; FB55209093C; KB67958149D; KB67958146D; KB85434495B; DL43498226A; KG10034400A; HB53596078Q; KB01122506K; KL43884688B; KH29779896A; HK13309822B; KL95377457A; AD68351546A; HF54132694A; KB38986595J; HA37062557A; KB49701048L; FL80396530A; KB11657124D; HB87756526F; AL48877878C; KB97242121H; KB97242252H; KB68341880G; KB50682659J; KF49301831C; KL07044600B; KK16057773A; KI28737682A; KB07524278B; KD19748962A; KB64576389P; KB93232873H; KH61737311A; HB85398436F; KB30587701K; KB36897727Q; KJ26563267A; KB58189353I; KB60950930I; KB35747569J; KL97527200A; KB76733161G; KL44450600A; KB18077074E; HC23466569B; FF17677604A; HG06293059A; KB29314807F; KB99023004I; KE29357620B; HB30054883F; KB19176195R; HB73423356R; KF50973503C; HL27688418G; KB44064565F; KB05538405N; KF22688236D; KF21907040A; KE04080810B; HG06736174B; KL11046984D; HF90439969D; KD74595698A; KK29650267C; HB18313540R; KB82195621M; KB14135447I; KB48226118J; HC11788280B; HC11788277B; HK33800353C; KF44113657D; HF87022874B; HB58373706N; KB05538403N; HL29197429F; KF79575660A; CB45877833C; DF07046846A; HD57817171B; HK12698292B; KF42364078D; HJ68295204A; HJ68295185A; HD15865623B; KB23920409I; KB12303509I; KH39870730A; HE13688234B; KB49568891L; KB10513985G; KF33717131B; KB80382696M; KG26069022B; FG32967252A; HA07978713B; KB34199592I HG69680016B; KC35150815A; KB42677694P; FF16790456C; KB42677695P; KB48162397J; KK65505366B; HG26506900B; KJ49231059A; KB05961960C; KB01805135K; KH58721462A; HL07674480G; KB60875994J; HB74159637H; FF41705675C; KB69688537R; KF23930661A; KB10883687M; KF07957687B; KB82521712J; KB09466212J; HL03657182E; KB70808021L; KL05151219*; CB29705143D; KB04846005J; KB13891263C; KB10993913C; KB78699993L; KB95139740P; KB65553115B; HL29091126F; KJ39896530A; HF02783681F; HB20296476E; KD31988395B; KB39791006M; FF43773205C; КB00795677R; KB65608800K; HB27155932I; KB65124995B; AB59489260P; НB87597059B; DB46389363D; KB67380272P; KB58947907L; KK15693048C; HG05157159B; KA68721218A; KB06978629J; KB43527695I; KB45420319K; DI06831092A; HB23224456K; KB93130404F; KB33077691J; DB22774826D; HB14773604L; KF19356050C; HD55412648B; HA11060226B; HB87868939F; KB96720614H; KB35807503I; HB94876092J; HD44007118A; KD33010326A; HB24054892H; KD44612127A; KF96695595C; KB68173848P; KL78654715D; KH33603629A; KL04949785E; HL10761091E; KL88145538D; KD60432734A; KB32812003I; KB34218638I; KL02338036C; KL19345044B; KK84602948C; KB98932717J; KB98932758J; KB98932757J; KB76282928M; HE32092291C; KK70840572C; KK53780198B; KK53780205B; KK53780204B; KI04629207A; KB84934918J; KB62731462N; KL75967322A; НC27247767B; FB13863236C; KF50809434B; FF18589432B; KB28572017E; KK92453834A; KC39401927A; KF10001456A; KB16294027K; KG10391536A; KG10391535A; KG10391534A; KH38659441A; KG10114338B; KB52383793I; DB15830669A; KK13238938C; KB97556743I; FJ58532951A; KB79535683D; KB79535679D; KB79535682D; AB44461848Q; KB04387098F; KB04387099F; KB27533987H; KB87414216J; KB95611860N; KB93995047G; KB92116324I; KB02509167G; KB34218639I; KB68370232I; KF30265292D; KB18635960K; KK61012629B; KC19417410A; HB97753956B; KB66555554M; DG25515377A; HB38394823K; KE34811217A; KB91817947L; FK28865080B; KL30811314D; KB31597982G; FC12561801A; HF31484431F; KL02950387A; KB18867442F; KB42413393M; KF63376418D; KA16645323A; CB58943289A; KB55527872J; HB84999563G; HK90297240B; KG53768347A; KJ40198208A; HB93471454Q; HL85010136F; KB93561357M; KB44716725N; KH29400521A; KB63228390J; KG23834065A; HF73117269C; AB14978090B; KB45646159P; HK51062474C; HJ41157140A; KB82197364B; KF08457611A; KB79588089G; AK58842460A; AB00931764Y; KA66235529A; HB53779953E; KB97052103K; KB57396744I; KF26291019D; KB88027729P; DD01161618A; KL92256823B; KB78994804H; KB06084418J; HF67155539C; KH06530240A; KB14321139I; HF94020408E; KF39423228C; HF76565048E; KE51373464A; HB74550285I; KL40489215D; HB08161876G; KB33921303G; HK11840949C; HG48434020B; KL81040992A; FC09555158A; KL48526988B; KB74124860M; BK10170976A; FF79876126C; KB25834105R; KE86845498A; HG84169683A; KJ16280591A; KB54724322I; KB59835138H; KB61123645H; BB86153493A; KB87583542N; KF82149869B; KB31894376I; HF86844103C; HB26264636K; HA29907360A; HB60678385F; HB18416397F; HI38800765A; KB08085392N; KB42254455G; HB09147374B; HJ79179410A; KB76777693E; KG21305175A; HB23645942P; KB58058049J; KB58058244J; KB83292296I; HB33049860F; KK58131196A; HH72179003A; KB56066361N; KB11541881I; HB46843700Q; KB24182363Q; KB24182365Q; KB24182364Q; KB46270095I; KG88298435A; KL97010060A; KL97010061A; KL97010063A; HL45696174E; HE00860103B; KL97170572A; KB15918532K; DL35376732A; HD93696559A; HD93696550A; HB26424802A; FL02842094B; KL68931967B; KB65129831J; LB18530547M; LK14817028G; LK14817018G; LK14817019G; LK14817020G; LK14817021G; LK14817027G; LJ57767226B; LK19338558G; LF29699203F; MB25956946I; MF90351505A; LA38111407A; LC22814496A; MH00039423A; MF87216056B; MB23008932F; LG73494553D; LB66324617T; LF05740437B; LB41460467A; LB79705367G; LB79705368G; LB79705311G; LB79705310G; LB79705313G; LB79705312G; LB79705321G; LB79705307G; LB79705397G; LB79705393G; LB79705391G; LI22129402A; LI22129401A; LI22129643A; KB57052758E; KB69703241F; KB49470758K; KB50743026Q; KB20959356C; KB20959336C; KG78734544A; KB35546318I; HB62590583L; AB05422269R; HB27390426I; KB67808079J; KH29703184A; DF06414689A; KB71353172H; KB89905109J; DB48362094A; KF20614489B; FL50543424A; DB82954555B; FL67189725A; HC08060984B; KF39199301C; HF01731537D; KB96349272H; HB25624751Q; KB85121539K; KK29679271C; HB29007406F; FH53414590A; LB16867305D; LB75741642J; LB75741643J; LB75741644J; LF24054107F; LB51627986W; LB51627985W; LB51627978W; LB51627977W; LF55638060J; LB85883751R; LG89391828C; MF74271815B; MF74271814B; MF74271813B; MB04489353B; MF81171661B; LE00373220A; LL64354528G; LK10679324G; LB03214107E; LL36433022G; LL36433024G; LL36433023G; MB12826196B; LB22194769J; LB07661935U; MF82432809A; LK14817029G; MB33275122E; LB14381083T; LK52090110E; LH80856675B; LL94999376E; LL94999022E; HB19643438P; KB04379588H; KE22077080A; AB79124684E; HB50093682M; AB10645861M; KB74248949J; KG07400602B; HB49816064E; HA02474746B; KB41298324I; HB91232391B; KB44314972C; KB45431424M; FF22239898A; KB44114291L; HB48886581R; KL50091574D; HF42333410F; KB18766600D; HB18654121I; HL10566697E; KB86574126G; FB03326925D; KB36400400J; KH36879318A; KB73841861H; FJ60184021A; KK00085046*; HF22024354D; KG10735542A; KG19296144A; HK95760398C; HK16406048D; KB25808220N; KB40527558I; HF76565050E ; KB41529601F; KC53579866A; HL46409735G; KB40527557I; KE98566262A; KC53579865A; KA54864176A; HB10914161L; HL59581361G; FF02859835A; KB11389799L; KD57918674A; KL94472724C; KL94472725C; AB53808716E; KB22248194N; KL46590710A; KB50293636Q; HA20796975B; HB77285173F; HB77716630J; HF37823003B; KF63916522D; KF63916524D; KK19342229C; KF63916523D; KB03714237H; KB08201391G; KB70600781I; KB40598793K; HH02868793B; KL00541644B; KE68997783A; KL00541643B; DC03415510A; KB19174424B; AB43844392F; DB93018937B; HG40783699A; KB34556933K; KB37160850E; KL70785705A; KB06953629F; KF64892457B; HL79056180F; FF92088332A; FB20408100A; FL11919658C; FH43313360A; KJ21264265A; HB18360356R; KH45800344A; HG11890437A; KL36848012B; KB66622600J; HG20784603A; KB36840652P; HG16567793A; KB27136434B; KL87490399C; KB72132140H; KB00586219Q; HC57622998A; HF84975083C; FG77991847A; KB24719907G; HK24074063B; KB49865810C; KK71869626A; KG64656838A; KB42968549G; KJ57415899A; KB29396235H; KF75967918A; HL29730617*; KD32808379A; FB43210728B; HB26459757M; KL80602214D; HF75580421C; HG41513393B; KB27859650G; KF33205872D; KL33042904D; KK28450100C; KB67584322E; KB70549976L; KB33161601A; KF08840876D; HG18470714A; HB56366760R; HB87486230A; KL94249930C; HK43796487D; KB78728067J; KL56318049A; KB96349273H; KD57103310A; FH42100982A (т. 8, арк.1-92).

5.2.19. Протоколом проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено, що під час спілкування ОСОБА_33 і ОСОБА_34 16.05.2018 р. в кафе «Портер Паб» по вул. Мостицька 21 у м. Київ обговорюються деталі передачі неправомірної вигоди:

ОСОБА_35 озвучує суму неправомірної вигоди, яку повинен передати ОСОБА_22 «90 тисяч», на пропозицію ОСОБА_34 зменшити суму «Чому так жорстко? Чому не 70, не 80?», ОСОБА_23 відповідає «Тому, що Ви 90 гектар берете, то 90, ми ж домовились - 90», але ОСОБА_25 відповідає «Ми не домовлялися, це Ви таке озвучили»; також ОСОБА_23 озвучує фразу «Так і рішення без грошей ніхто не дасть».

Окрім того, ОСОБА_23 повідомляє ОСОБА_18 «Ні, послухайте, ну іде угода 90 тисяч, нас три людини. Мені потрібно забрати частку своїх інвестицій, і ОСОБА_36 треба заробити…»

Під час зустрічі 16.05.2018 р. у період з 12-31 год. до 12-57 год. ОСОБА_18 з ОСОБА_11 в кафе «Royal coffee», розташованому в ТРЦ «Комод» в м. Києві по вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4, останній повідомив ОСОБА_34 про те, що розмір неправомірної вигоди зменшено не буде: «Смотрите, с ОСОБА_37 я поговорил о том, о чем м ы с вами разговаривали. Там не меньше, не больше. Не 70 там, не 100, остается 90. И по датам мы обсудили, и по земле, чтоб дать и выделить эти 6 га, которые вам надо».

Також суд доходить до висновку, що ОСОБА_11 усвідомлював, що виконує роль посередника в отриманні від ОСОБА_18 неправомірної вигоди у розмірі 90 тисяч доларів США та вживав активні заходи для того, щоб якнайшвидше відбулось засідання сесії Мироцької сільської ради, на якій депутатами буде ухвалено рішення про затвердження детального плану території, під час розмови зазначаючи: «На 31-е подаете громадські обговорення, об ъявление в газету. Проводим громадські обговорення. 8-го числа в пятницу, сделаєм сессию» … «ОСОБА_37 мне вообще предлагал: «Давай 31-го числа сделаем сессию»» … «Но ему ж надо тоже процедуру соблюсти, чтоб сессия была. То есть, надо там тоже какую-то об`яву подать, потом провести виконком и сделать сессию» … «Ну, давайте тогда в этом месяце это все и сделаем…» … «Ну, давайте, давайте. Подавайте завтра объявление завтра на 21-е, 22-е. Все равно на какое», «… Давайте мы это сейчас это все обсудим. То есть, на следующую неделю подавайте громадські обговорення. Я завтра к ОСОБА_37 подъеду, скажу, чтоб он готовил сессию либо до Троиц ы, либо после Троицы. То есть, либо на 31-е, либо на следующую неделю, чтоб он готовил. Чтоб, допустим, во вторник, 22-го, провести виконком, а 24-го сделать сессию. Там или 25-го сессию сделать …».

Також ОСОБА_11 як посередник в отриманні від ОСОБА_18 неправомірної вигоди у розмірі 90 тисяч доларів США обговорював з ОСОБА_18 обміну актів на право власності на земельні ділянки, які останній мав передати ОСОБА_11 і Мироцькому сільському голові як гарантію сплати ним неправомірної вигоди в обмін на рішення серії сільської ради про затвердження детального плану території: «И двадцать четвертого после сессии, уже будут все документы готовы, мы только их подписываем. Я их забираю. Едем. Едут ОСОБА_18 и … И меняем бумажки на …» - «На президенты». «Потому, что…, ну если у нас в четверг все хорошо пройдет, то я там со своими договорился, сразу заеду в обменник и, ну как-бы купюры поменяю, чтоб на другие». (т. 8, арк.134-165).

5.2.20. Протоколом від 21.05.2018 р. проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи - ОСОБА_21 (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено наступне.

Під час спілкування 14.05.2018 р. близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_18 та Мироцького сільського голови поруч з приміщенням Мироцької сільської ради сільській голова повідомляє ОСОБА_34 про те, що « ОСОБА_38 назвал эти суммы 180 и 90», «Надо просто быстрее - раз и все», «Мы можем провести громадски слухання та й все»; «Вы отдаете в сельскую раду вашу землю., а я вам отдаю обратно под будивництво», на що ОСОБА_22 питає: «В смысле? Если я нормально рассчитываюсь уже, да?», на що Мироцький сільський голова відповідає: «Да».

Також під час зустрічі поруч з приміщенням Мироцької сільської ради ОСОБА_18 з Мироцьким сільським головою останній підтвердив свою обізнаність про факт отримання та розмір неправомірної вигоди, яку ОСОБА_18 мав передати йому через посередника ОСОБА_11 за вирішення питання про затвердження детального плану території, Мироцький сільський голова, зокрема, зазначає: «Я тобі скажу, что, по-перше, я не хочу туда влазить. Мне ОСОБА_39 назвал эти суммы: 180 и 90…. Такі суми були?».

Після спроби ОСОБА_18 зменшити розмір неправомірної вигоди хоча б до 70 тисяч доларів США, Мироцький сільський голова зазначає: «Договаривайтесь. То есть, він мені сказав, 180 і 90. То есть, фактично він як би від мене нічого не утаивал. Сказал, так, все».

Мироцький сільський голова підтверджує, що він може швидко вирішити питання про прийняття депутатами Мироцької сільської ради колегіального рішення щодо затвердження детального плану території в інтересах ОСОБА_18 : «…Якщо ми договарюємся, то я це делаю быстро… Затверджую детальний план, затверджую все. Буквально, мені це все только по строкам» … «Моя сторона вопроса в том, чтобы это сделать быстро. Я могу это сделать, буквально, по срокам за два месяца. Понимаешь, даже, может, и быстрее», свідчить про те, що позитивне вирішення питання ОСОБА_18 з затвердження детального плану території залежало виключно від Мироцького сільського голови.

Подальша розмова стосувалась обговорення способів гарантування ОСОБА_18 надання Мироцькому сільському голові неправомірної вигоди після ухвалення депутатами Мироцької сільської ради рішення про затвердження детального плану території.

Обговорюючи способи гарантування ОСОБА_18 надання Мироцькому сільському голові неправомірної вигоди, останній зазначив: «То есть, получается, м ы виходимо на 90, і ми твої 6 віддаємо тобі» - тобто, надання ОСОБА_18 у заставу Мироцькому сільському голові і ОСОБА_11 актів на право власності на земельні ділянки, які підлягали поверненню після сплати неправомірної вигоди.

Під час спілкування 16.05.2018 р. близько 13 год 40 хв. ОСОБА_18, Мироцького сільського голови та ОСОБА_11 у кафе «Портер Паб» на вул. Мостицькій, 1 у м. Києві обговорюється розмір неправомірної вигоди ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_18 : «Да. 21 проводите громадське, 24 будет сессия. Все подготовим, и эти бумаги (10 державних актів про право власності на землю ОСОБА_18 меняю на другие»

Також відбувається наступна розмова: ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_18 :

- «Двадцать четвертого после сессии уже будут все документы готовы. Мы только их подписываем. Я их забираю. Едем. Едет ОСОБА_18 и меняет бумажки на…»;

- інша особа: «На бумажки»;

- ОСОБА_11 : «На президенты»;

- інша особа: «Хорошо»

- ОСОБА_11 до ОСОБА_18 : «Скидки не будет. Нет. Скидки не будет» (т. 8, арк.172-190).

5.2.21. Протоколом проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено наступне.

Під час спілкування 16.05.2018 р. з 12 год. 30 хв. до 12 год. 57 хв. ОСОБА_18 та ОСОБА_11 у кафе «Ройял Кафе» на вул. Митрополита Шептицького 4 у м. Києві, коли ОСОБА_18 задає питання, чому такий великий розмір неправомірної вигоди у 90 000 доларів США. ОСОБА_11 відповідає йому: «Потому что Вы тянете 90 гектар на котеджный городок, ну как бы тяните 90 тысяч». «Если бы допустим, в Буче 90 гектаров, то это вообще было бы тысяч 900», «За день до громадських слухань даете», «Нет, идет сделка 90 тысяч. ОСОБА_37 нужно заработать и раздать что-то депутатам» (т. 8, арк.191-212).

5.2.22. Протоколом проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 23.06.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено наступне.

Під час спілкування 21.05.2018 р. у автомобілі ОСОБА_11 по дорозі до Мироцької сільської ради ОСОБА_11 каже ОСОБА_18 : «Я могу к Вам приехать, Вас забрать з грошима, чтоб Вы не катались нигде. Идем на эти, ОСОБА_40 сразу распечатает, заберем бумажки, будем ехать обратно - вы мне гроши, я Вам бумажки, да и все. Потому что, ну если в четверг все хорошо пройдет, то я там со своими договорился, сразу заеду в обменник и, ну как б купюры поменяю, чтобы на другие» (т. 8, арк.213-217).

5.2.23. Протоколом проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 23.06.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено наступне.

Зафіксовано проведення 21.05.2018 р. громадських слухань під головуванням Мироцького сільського голови, під час якого представник ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», доповідає про детальний план забудови території с. Мироцького, після чого інша особа пропонує задовольнити заяву ОСОБА_18 стосовно громадського обговорення вказаного план забудови.

Також під час спілкування 21.05.2018 р. у Мироцькій сільській раді ОСОБА_18, Мироцького сільського голови та ОСОБА_11 останній домовляється з ОСОБА_18 про зустріч у четвер (т. 8, арк.218-220, 221-224).

5.2.24. Постановою прокурора від 16.05.2018 р. про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_21 і ОСОБА_11 (т. 8, арк.225-227).

5.2.25. Протоколом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 23.06.2018 р., згідно якого за результатом проведеної НСРД зафіксовано:

- факт розмови ОСОБА_11 і ОСОБА_18 16.05.2018 р. у період з 12-31 год. до 12-57 год. ОСОБА_18 з ОСОБА_11 в кафе «Royal coffee», розташованому в ТРЦ «Комод» в м. Києві по вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4, під час якої ОСОБА_11 висунув ОСОБА_18 вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США за позитивне вирішення землевпорядного питання;

- факт розмови Мироцького сільського голови, ОСОБА_11 і ОСОБА_18 16.05.2018 р. у період з 13-41 год. до 14-12 год. в кафе «Портер Паб» по вул. Мостицька, 21 у м. Києві по вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4, під час якої Мироцький сільский голова і ОСОБА_11 повторно висунули ОСОБА_18 вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США за позитивне вирішення землевпорядного питання;

- факт виготовлення 24.05.2018 р. в період з 18-18 год. по 18-57 хв. у приміщенні Мироцької сільської ради по вул. Центральна 1 у с. Мироцьке Києво-Святошинського р-ну ОСОБА_18 за вказівкою і під диктовку ОСОБА_11 розписки про нібито отримання 17.05.2018 р. від ОСОБА_11 позики у сумі 90 000 доларів США та повернення вказаної позики ОСОБА_11 24.05.2018 р.;

- факт отримання ОСОБА_11 24.05.2018 р. в період з 19-26 год. по 19-28 год. в автомобілі «Cadillac» від ОСОБА_18 неправомірної вигоди в розмірі 90 000 доларів США (т. 8, арк.228-232).

5.2.26. Протоколом огляду протоколів за результатами проведення НСРД від 15.06.2018 р., згідно якого в стенограмі розмови 23.05.2018 р. у кафе «Арома» по вул. Жилянська 75 у м. Київ в період часу з 16-15 год. до 16-41 год. між ОСОБА_11 і ОСОБА_18 зафіксовано, що ОСОБА_11 запевнив останнього у позитивному вирішенні його питання із затвердження детального плану території сільською радою, що все відбувається за планом; окрім того, коли ОСОБА_18 запропонував зробити відповідні дії безкоштовно, ОСОБА_11 відповів, що «це неможливо»; окрім того, ОСОБА_11 були висловлені певні побоювання з приводу можливого викриття його протиправних дій: «Не будет там, ни маски шоу, ничего нет? Потому, что (сміється). Потому, что будет не очень хорошо, мне то…, поймите мне все равно, мне ничо не будет, а ОСОБА_37 - да».

Під час розмови, яка відбулася 24.05.2018 р. в період часу з 17-28 год. до 19-26 год. поруч з Мироцькою сільською радою та в приміщенні сільської ради між Мироцьким сільським головою, ОСОБА_11 і ОСОБА_18 перед передачею ОСОБА_11 неправомірної вигоди, ОСОБА_11 повідомляє останнього про позитивне рішення сільської ради на його (ОСОБА_18) користь, а також диктує ОСОБА_18 текст розписки про укладення начебто позики грошових коштів у розмірі 90 000 доларів США: «Да. О том, что, типа, вы у меня взяли деньги и вы мне их вернули». … «Точнее, я вам занял, вы мне вернули. Чтоб не дай Бог там со мной, чтобы за сорок километров ничего не случилось». … «… вы у меня одолжили и…, семнадцатого мая, и двадцать четвертого мне отдали. А я вам на бумажке расписываюсь: «Расчет произведен в полной мере. Претензий не имею»». … «А, правильно, вам тоже самое, тоже самое еще в одном экземпляре. На одном я вам пишу и на втором я пишу. То есть, вы мне, получается, расписку даете. То есть, вот эта расписка в двух экземплярах от вас. И я на обоих вам пишу и у себя тоже самое оставляю…». … «Давайте, еще тогда одну такую же напишем. И я сделаю в двух экземплярах одно и тоже самое. ( ОСОБА_11 диктує ОСОБА_18 ) - Я, ОСОБА_18 …».

В кінці зустрічі зафіксовано одержання ОСОБА_11 від ОСОБА_18 неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 90 тисяч доларів США (т. 9, арк.1-24).

5.2.27. Протоколом за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 25.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого зафіксовано зустріч 23.05.2018 р. в період часу з 16-15 год. до 16-41 год. ОСОБА_18 і ОСОБА_11 у кафе «Арома» по вул. Жилянська 75 у м. Київ, під час якої ОСОБА_11 запевнив останнього у позитивному вирішенні його питання з затвердження детального плану території сільською радою, а також побоювання з приводу можливого викриття його протиправних дій, а також спілкування 24.05.2018 р. в період часу з 17-28 год. до 19-26 год. поруч з Мироцькою сільською радою та в приміщенні сільської ради, під час якого ОСОБА_11 також диктує ОСОБА_18 текст розписки про укладення начебто позики грошових коштів у розмірі 90 000 доларів США; в кінці зустрічі зафіксовано отримання ОСОБА_11 неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 90 000 доларів США від ОСОБА_18 (т. 9, арк.25-27).

5.2.28. Протоколом за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 25.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено, що зафіксовано зустріч 24.05.2018 р. в період часу з 17-28 год. до 19-26 год. поруч з Мироцькою сільською радою та в приміщенні сільської ради ОСОБА_18, Мироцького сільського голови і ОСОБА_11, під час якої було обговорено прийняття рішення сільської радою в інтересах ОСОБА_18, механізм конспірації отримання неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США шляхом написання розписки що до позичення ОСОБА_11 ОСОБА_18 вказаної суми 17.05.2018 р. та повернення грошових коштів ОСОБА_18 24.05.2018 р.; в кінці зустрічі зафіксовано отримання ОСОБА_11 неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 90 000 доларів США від ОСОБА_18 (т. 9, арк.28-29).

5.2.29. Протоколом за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 25.05.2018 р. (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.), згідно якого встановлено, що зафіксовано зустріч 23.05.2018 р. ОСОБА_18 і ОСОБА_11 в період часу з 16-15 год. до 16-41 год. у кафе «Арома» по вул. Жилянська 75 у м. Київ, під час якої останній повідомив, що все відбувається «за планом», відбулося засідання депутатської комісії, а також побоювання з приводу можливого викриття його протиправних дій; зафіксовано зустріч 24.05.2018 р. в період часу з 17-28 год. до 19-26 год. поруч з Мироцькою сільською радою та в приміщенні сільської ради ОСОБА_18, Мироцького сільського голови і ОСОБА_11, під час якої було обговорено прийняття рішення сільської радою в інтересах ОСОБА_18, механізм конспірації отримання неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США шляхом написання розписки що до позичення ОСОБА_11 ОСОБА_18 вказаної суми 17.05.2018 р. та повернення грошових коштів ОСОБА_18 24.05.2018 р.; в кінці зустрічі зафіксовано передачу ОСОБА_18 . ОСОБА_11 неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 90 000 доларів США (т. 9, арк.30-31).

5.2.30. Протоколом огляду від 02.07.2018 р. протоколів за результатами проведення НСРД (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), відповідно до якого 17.05.2018 р. о 09-07 год. між ОСОБА_11 і ОСОБА_18 відбулась телефонна розмова під час якої останній повідомив: «Ну, это самое, вчера я встретился, все мне подтвердили. Я уже сегодня с утра в институте, ну, попросил там вот эти две бумажки, чтоб они подготовили и отправили ОСОБА_37. И обсудил с ними там этот текст объявления. Сегодня подаю. Так, что все движемся». ОСОБА_11 на це відповів: «Все, отлично тогда на понедельник громадські».

21.05.2018 р. о 13-12 год. відбулась телефонна розмова, під час якої ОСОБА_11 з`ясував у ОСОБА_18 : «Что у нас там на два часа все в силе?». Після цього повідомив, що він вже приїхав і чекає.

21.05.2018 р. о 19-27 год. між ОСОБА_11 і особою, яку у протоколі умовно позначено літерою «М» відбулась телефона розмова наступного змісту, під час якої « ОСОБА_41 », зазначив: «Главная ситуация, что бы ОСОБА_42 бабки тебе еще принес»; « ОСОБА_43, главное, что б он бабки нашел, бо он такой … парниша, что … Акты то он отдал, это да. А вот живых денег принести, это не легко на сегодняшний день», а ОСОБА_11 повідомив, що «И получается, что они сразу мне все бумажки отдадут». … «Уже готовы и подписанные и я ему, 13-ть его бумажек. В обмен на другие бумажки. Ну, и все»; окрім того, ОСОБА_11 повідомив про суму неправомірної вигоди: «Только за девяносто».

22.05.2018 р. о 15-30 год. відбулась телефона розмова, під час якої ОСОБА_11 з`ясував у ОСОБА_18 про те, чи вже готові гроші, хто має привезти неправомірну вигоду до місця проведення сесії, і наполягав на тому, щоб ОСОБА_18 приїжджав на засідання сесії з людиною, яка йому мала передати гроші: «Нет. Пусть часть сразу приезжает, в машине сидит ждет. Ну, это же по времени полчаса - сорок минут максимум. Или вместе пойдем». … «Ну. Пусть вместе с вами приезжает, да пойдет. Там все равно, в школе оно там будет проходить. Потом поедем, бумажки распечатаем, да и все. Ну. Я не понимаю смысл этого всего. Если мы уже договорились, то договорились. Ну, если человек чего-то переживает, боится, то берите его, говорите: «Поехали со мной»». … «Нет, ну хорошо тогда. Нет, на четверг договорились. Все. Человеку скажите, что если он там что-то переживает, то вместе приезжайте, да и все. Я не вижу тут абсолютно никаких проблем. Ну, главное, что все хорошо».

22.05.2018 р. о 20-23 год. відбулась телефона розмова між ОСОБА_18 і ОСОБА_11 з приводу обговорення деталей отримання неправомірної вигоди ОСОБА_11 «… Это займет 10 минут максимум. Так, что, я считаю, что лучше, чтобы все сюда съехались, да и все. Всем будет спокойно».

23.05.2018 р. о 15-32 год. між ОСОБА_11 і ОСОБА_18 відбулась телефонна розмова, під час якої вони домовились про зустріч в кафе «Арома», розташованому на вул. Жилянській в м. Києві. Подальший хід цієї зустрічі зафіксовано за допомогою аудіо-, відео контролю особи.

24.05.2018 р. (у день проведення засідання сесії Мироцької сільської ради) о 16-33 год. між ОСОБА_18 і ОСОБА_11 відбувається телефонна розмова, під час якої на запитання ОСОБА_11 : «Слышите, а этот ваш товарищ когда подъедет?», ОСОБА_18 відповів: «Ну, как договорились, что как только проголосуете - я ему отмашку даю, там смску пошлю, если получится выйду, позвоню и он выезжает». Після цього ОСОБА_11 з`ясував як довго цій людині їхати до них та повідомив: «Хорошо, договорились, да, ждем». (т. 9, арк.105-120).

5.2.31. Протоколом від 01.06.2018 р. за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_11 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», яким користується ОСОБА_18 зафіксовано аудіо файли з телефонними розмовами та текстовими файлами з смс-повідомленнями (т. 9, арк.121-122).

5.2.32. Протоколом від 01.06.2018 р. за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_12 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», яким користується ОСОБА_11 (згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р.) зафіксовано аудіо файли з телефонними розмовами та текстовими файлами з смс-повідомленнями(т. 9, арк.123-124).

Судом з вищевказаними протоколами в судовому засіданні були досліджені додатки до них - дисками з аудіо та відео записами, документами та носії цифрової інформаці.ї

5.2.33. Актом № ГС-002798 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого Мироцька сільська рада в особі сільського голови ОСОБА_21 затвердила виконання робіт (надання послуг) вартістю 25 000 грн за договором № 2018-28 від 12.03.2018 р. (т. 10, арк.4-7).

5.2.34. Протоколом громадських слухань від 21.05.2018 р., згідно якого представниками територіальної громади с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області за участі Мироцького сільського голови, представників КП «Рокачкомунсервіс», представників ДП «НДПІ містобудування» і ОСОБА_18 прийнято рішення вважати таким, що відбулось, громадське слухання щодо врахування громадських інтересів по матеріалах містобудівної документації «Детальний план території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області» з проектом містобудівних умов та обмежень, що відбулося у повній відповідності до діючого законодавства та в повному обсязі підтримано учасниками громадського слухання (т. 10, арк.8-25).

5.2.35. Рішенням 29-ї сесії № 3/8 від 24.05.2018 р. Мироцької сільської ради, згідно якого затверджено детальний план території орієнтовною площею 90 га садибної житлової забудови в східній частині с. Мироцьке; визначено, що зазначений детальний план території є невід`ємною складовою частиною містобудівної документації генерального плану с. Мироцьке (т. 10, арк.26).

Оцінюючи в сукупності докази, отримані в результаті НСРД, проведених на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2018 р., постановлених за результатами розгляду відповідних клопотань детективів НАБУ, суд з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2019 р. (справа № 751/7557/15, провадження № 13-37кс18), від 16.10.2019 р. (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19), приходить до висновку про допустимість доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій.

5.3. Дослідженими судом речовими доказами:

- грошовими коштами купюрами номіналом 100 доларів США у розмірі 90 000 доларів США, оглянутими у судовому засіданні, які детективи НАБУ після огляду 23.05.2018 р. ОСОБА_18 і вручили йому для подальшої їх передачі іншій особі через посередника ОСОБА_11 за серіями і номерами, які вказані у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 23.05.2018 р.

Вищезазначені речові докази досліджені безпосередньо під час судового розгляду, є носіями інформації, та корелюється з фактичними даними, отриманими з показів свідків, наданими ними в судових засіданнях та дослідженими судом документами, і узгоджується з загальним обсягом доказів, наданим стороною обвинувачення, та, на переконання суду, беззаперечно свідчить про скоєння ОСОБА_11 кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

5.4. Документи, які відображають рух досудового розслідування в кримінальному провадженні, підтверджують повноваження службових осіб на прийняття процесуальних рішень та фіксують вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Відомості про кримінальне правопорушення року за правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 368 КК України з фабулою «Голова Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_21 за попередньою змовою з ОСОБА_11 вимагали від ОСОБА_18 неправомірну вимогу в особливо великому розмірі за прийняття на сесії Мироцької сільської ради рішення на його користь» були внесені детективом НАБУ до ЄРДР 08.05.2018 р. за № 52018000000000438 на підставі поданої 07.05.2018 р. до НАБУ ОСОБА_18 заяви про кримінальне правопорушення, органом досудового розслідування було визначено Національне антикорупційне бюро України (т. 3, арк.1).

Аналізуючи вказаний доказ, суд приходить до висновку, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР уповноваженим на це органом на підставі відповідної заяви у строки, передбачені ст. 214 КПК України, підслідність досудового розслідування за НАБУ було правильно визначено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 216 КПК України.

Відповідно до постанови від 08.05.2018 р. детективом НАБУ було повідомлено керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про початок досудового розслідування кримінального провадження від 08.05.2018 р. за № 52018000000000438 на підставі поданої 07.05.2018 р. до НАБУ ОСОБА_18 заяви про вимагання посадовою особою місцевого самоврядування неправомірної вигоди у особливо великому розмірі (т. 3, арк.65).

Суд встановлено, що уповноваженою особою, яка проводить досудове розслідування - детективом НАБУ було виконано вимоги ч. 6 ст. 214 КПК України про невідкладне у письмовій формі повідомлення керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування і підстави початку досудового розслідування.

Згідно постанови про доручення проведення досудового розслідування групі детективів від 08.05.2018 р. та постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 10.05.2018 р. було визначено групу детективів НАБУ і групу прокурорів САП у кримінальному провадженні від 08.05.2018 р. за № 52018000000000438 (т. 3, арк.67-69, 70-71).

Суд приходить до висновку, що досудове розслідування кримінального провадження від 08.05.2018 р. за № 52018000000000438 за ч. 4 ст. 368 КК України було здійснено належним органом досудового розслідування - НАБУ, а процесуальне керівництво за ходом досудового розслідування було здійснено належним органом - САП у відповідності до вимог ст. 36, 37, 214 КПК України.

Письмове повідомлення ОСОБА_11 про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України від 25.05.2018 р. було складено детективом НАБУ та погоджено прокурором САП, а також вручено ОСОБА_11 25.05.2018 р. разом з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки, які було роз`яснено згідно ст. 42 КПК України (т. 3, арк.145-154).

Судом встановлено, що ОСОБА_11 повідомлено про підозру з дотриманням вимог ч. 1, 2 ст. 278 КПК України.

Вирішуючи питання про належність і допустимість доказів, якими обгрунтовується обвинувачення ОСОБА_11 у скоєнні кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з наступного.

Ст. 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Як передбачено ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У відповідності до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи в сукупності докази сторони обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності суд також керується положеннями ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 94 КПК України, рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.11.2011 р., яким передбачено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства; перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі; обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що питання про допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази.

Під час оцінки доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 р., «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12. 1998 р.).

Як встановлено під час судового розгляду, підставами для надання слідчому тимчасового доступу до речей та документів, а також проведення НСРД, внаслідок чого стороною обвинувачення були здобуті належні да допустимі докази вини ОСОБА_44 були відповідні ухвали слідчих суддів.

Таким чином, суд, ретельно дослідивши надані стороною обвинувачення фактичні дані, приходить до висновку про те, що вони є доказами в розумінні вимог ст. 84 КПК України.

Суд приймає до уваги, що стороною захисту у передбачений законом процесуальний спосіб не доведено неналежність та/або недопустимість доказів сторони обвинувачення.

Отже, приймаючи до уваги, що надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності підтверджують факт та обставини скоєння обвинуваченим злочину, здобуті в передбачений КПК України строк та процесуальний спосіб, суд визнає докази сторони обвинувачення належними та допустимими у відповідності до вимог ст. 85, ст. 86 КПК України.

6. Доводи сторони захисту.

6.1. Стороною захисту під час судового розгляду було заявлено клопотання про визнання недопустимими доказів - протоколів за результатами проведення НСРД, а саме:

- аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10360т/НСД від 11.05.2018 р.) з носієм інформації;

- аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10362т/НСД від 11.05.2018 р.);

- аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10361т/НСД від 11.05.2018 р.);

- аудіо-, відео контролю особи від 25.05.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10360т/НСД від 11.05.2018 р.) з носієм інформації;

- аудіо-, відео контролю особи від 25.05.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10362т/НСД від 11.05.2018 р.);

- аудіо-, відео контролю особи від 25.05.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10361т/НСД від 11.05.2018 р.);

- аудіо-, відео контролю особи від 23.06.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10360т/НСД від 11.05.2018 р.) з носієм інформації;

- аудіо-, відео контролю особи від 23.06.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10362т/НСД від 11.05.2018 р.);

- аудіо-, відео контролю особи від 23.06.2018 р. (складеного на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10361т/НСД від 11.05.2018 р.) (т. 9, арк.40-46, 192-202) з наступних підстав.

На думку сторони захисту, ухвалами слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД: не було зазначено, кому саме було надано дозвіл на проведення таких дій; порушено вимоги ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 104 КПК України в частині відсутності у протоколах НСРД інформації про дату і час залучення до конфіденційного співробітництва ОСОБА_18, відомостей про оперативних співробітників, які встановлювали на нього спеціальне обладнання, а також, відомостей про вид обладнання, час, маршрут ОСОБА_18 до місця зустрічі з фігурантами справи; було порушено вимоги ч. 3 ст. 252 КПК України в частині недотримання строків передачі протоколів НСРД прокурору з порушенням 24-годинного терміну з моменту їх припинення; протоколи за результатами проведення таких дій не відповідають вимогам ст. 106 КПК України; огляд результатів НСРД був незаконним, оскільки вказану процесуальну дію проведено у не передбачений КПК України спосіб та без участі понятих; мала місце провокація злочину з боку правоохоронних органів у зв`язку з залученням ОСОБА_18 для проведення НСРД до моменту винесення постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, а також його провокативні дії призвели до виконання ОСОБА_11 інкримінованих йому злочинних дій.

Окрім того, стороною захисту подано клопотання про визнання недопустимим доказу - протоколу за результатами проведення НСРД (аудіо, відео контролю особи) від 21.05.2018 р., яким зафіксовано зустріч 14.05.2018 р. іншої особи і ОСОБА_18 поруч з приміщенням Мироцької сільської ради з аналогічних підстав.

Надаючи цим доводам сторони захисту критичну оцінку, суд звертає увагу на наступне.

Нормами КПК України не передбачено вимоги щодо ухвали слідчого судді в частині зазначення прізвища особи, яка має проводити НСРД, а вичерпний перелік осіб, яких уповноважено безпосередньо проводити ці дії визначено у ст. 246 КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5.

З огляду на це, суд не вважає підставою для визнання недопустимими протоколів за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2018 р., від 25.05.2018 р., від 23.06.2018 р. (які було проведено на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва № 01-10360т/НСД; № 01-10361т/НСД; № 01-10362т/НСД від 11.05.2018 р., постановлених на підставі клопотань детектива НАБУ) з тих мотивів, що у вищезазначених ухвалах слідчого судді не вказано, кому саме було надано дозвіл на проведення таких дій.

Також, на думку суду, зазначені ухвали слідчого судді від 11.05.2018 р. відповідають вимогам ч. 4 ст. 248 (якою передбачений вичерпний перелік відомостей, які повинні міститися в ухвалі), ст. 251, 271 КПК України.

НСРД було проведено детективом НАБУ ОСОБА_45, якого відповідно до постанови від 08.05.2018 р. було включено до складу групи детективів з розслідування кримінального провадження № 52018000000000438, до проведення цієї процесуальної дії ним залучено спеціалістів оперативно-технічного управління НАБУ, що відповідає вимогам ст. 71, 72, 266 КПК України і п. 3.8. Інструкції № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 р.

Також суд не вбачає порушень вимог ст. 106 КПК України під час складання зазначених протоколів про певні процесуальні дії.

Під час дослідження в судовому засіданні відео та аудіозаписів суд пересвідчився у достовірності відображеної у протоколах проведення НСРД доказової інформації.

Суд окремо звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_11 безпосередньо під час його допиту в судовому засіданні підтвердив, що ці події, в тому числі і отримання ним грошей від ОСОБА_18 дійсно мали місце.

Суд також робить висновок про відсутність підстав для визнання недопустимими доказами протоколів НСРД через порушення терміну їх складання, визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК України (протоколи про проведення НСРД з додатками передаються прокурору не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених НСРД). Разом з тим, в абзаці 4 п. 3.12 та у п. 4.2 Інструкції зазначено, що протокол НСРД і додатки до нього надаються прокурору не пізніше 24 годин після складання .

Вказані норми КПК України та Інструкції дають підстави стверджувати, що є допустимим термін надання прокурору протоколу НСРД як протягом 24 годин після складання, так і не пізніше 24 годин з моменту припинення зазначених дій.

На переконання суду, не направлення прокурору протоколу НСРД протягом 24 годин після складання, не є підставою для визнання його недопустимим доказом. Підтвердженням цього висновку суду є перелік підстав для визнання недопустимості доказів, визначений у ч. 1, 2 ст. 87 КПК України, віднести до якого цей випадок суд не знайшов підстав.

Порушення строку на складення протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину не є істотним порушенням прав особи, а відтак не може саме по собі вказувати на необхідність визнання доказу недопустимим. Очевидним є те, що такі строки встановлено, перш за все, для забезпечення оперативності залучення матеріалів НСРД для потреб кримінального провадження.

Недотримання органом досудового розслідування строку, передбаченого частиною третьою статті 252 КПК України, дійсно порушує форму кримінального процесу, невід`ємною частиною якого є процесуальні строки, зокрема строк передачі прокурору протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення. Проте, таке порушення не впливає на результат слідчої дії, не спотворює та не змінює його, а відтак не має істотного впливу на права підозрюваних чи обвинувачених, зокрема й у контексті реалізації ними права на захист, а тому не містить ознак істотного порушення прав та свобод людини у розумінні статті 87 КПК України та не має своїм наслідком визнання результатів негласної слідчої (розшукової) дії недопустимим доказом.

Зазначений висновок відповідає усталеній судовій практиці, викладеній у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 588/1199/16-к, від 28.01.2020 р. у справі № 738/329/17, від 22.10.2021 р. у справі № 487/5684/19.

Суд також визнає безпідставними доводи сторони захисту про визнання протоколів НСРД недопустимими доказами через відсутність у них відомостей про те, коли, ким саме і яке обладнання встановлювались на ОСОБА_18 та знімалось з нього, а також інші обставини, зазначені у клопотанні, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України, НСРД є різновидом слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи сторони захисту про визнання вищезазначених доказів недопустимими.

В судових дебатах сторона захисту посилалась на відсутність в матеріалах провадження протоколу за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину.

Але, ці доводи сторони захисту спростовуються дослідженим у судовому засіданні протоколом від 23.06.2018 р. проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т. 8, арк.228-232).

6.2. Захисником ОСОБА_11 також поставлено під сумнів протокол обшуку належного ОСОБА_11 автомобіля «Cadillac STS» державний номерний знак НОМЕР_3 від 24.05.2018 р.

Також захисником ОСОБА_11 зазначено про порушення права на захист, яке полягало у фактичному затриманні його підзахисного задовго до зазначеного у протоколі часу; ОСОБА_11 на початку обшуку було заборонено покидати автомобіль; не було надано правову допомогу та не роз`яснено відповідні права ; відбувалося неодноразове переривання відеозапису вказаної процесуальної дії без повідомлення причин такого переривання; службові особи, які проводили обшук не одразу представились; вилучені з автомобіля гроші у сумі 90 тисяч доларів США були підкинуті сторонніми особами під час обшуку; процесуальну дію проведено працівниками НАБУ без використання разових рукавиць та спеціальної техніки за допомогою якої можна було би встановити справжність купюр; залучені до обшуку поняті, були заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Суд, вирішуючи питання про допустимість дослідженого доказу, з урахуванням доводів сторони захисту, звертає увагу на порядок проведення обшуку, який детально регламентований кримінальним процесуальним законом. Зокрема, у ч. 3 ст. 236 КПК України зазначено, що слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що обмеження у пересуванні ОСОБА_11 під час обшуку автомобіля «Cadillac STS» було застосовано до ОСОБА_11 задля досягнення мети проведення вказаної слідчої дії та полягало у забороні залишати місце обшуку відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України. Тому, зазначене захисником обмеження не стосувалось затримання у розумінні ст. 208 цього Кодексу.

Аналогічну позицію відображено у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08.02.2021 р. (справа № 331/5362/15-к, провадження № 51-1386км20).

В подальшому ОСОБА_11 було дозволено вийти із автомобіля, та вільно пересуватись протягом всього часу, до завершення обшуку, що зафіксовано відеозаписом, на якому ОСОБА_11 неодноразово відходив на значну відстань від автомобіля та на прохання детективів НАБУ добровільно повертався до місця проведення обшуку - тобто, ОСОБА_11 на час проведення обшуку не був позбавлений волі у розумінні змісту ст. 209 КПК України, а вимога детективів НАБУ щодо заборони покидати салон автомобіля була правомірною, відповідала вимогам ч. 3 ст. 236 КПК України.

Судом також встановлено, що ОСОБА_11 на початку проведення цієї процесуальної дії було надано для ознайомлення ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2018 р. про дозвіл на обшук автомобіля «Cadillac STS», а також роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України, а також було запропоновано скористатися правовою допомогою адвоката, якою останній скористався, запросивши адвоката ОСОБА_13 .

Також судом встановлено, що безпосереднє затримання ОСОБА_11 відбулось одразу після завершення обшуку, в присутності адвоката ОСОБА_13, було роз`яснено права та обов`язки підозрюваного згідно ст. 42 КПК України, що було оформлено відповідним протоколом.

Доводи сторони захисту про те, що уповноважені особи не одразу представились перед проведенням обшуку повністю спростовуються дослідженим судом відеозаписом процесуальної дії.

Суд також не бере до уваги доводи сторони захисту щодо проведення детективами НАБУ обшуку автомобіля без використання гумових рукавиць у зв`язку з тим, що у справі відсутні докази, на допустимість яких міг вплинути той факт, що детективи НАБУ ними не користувались.

Також суд відхиляє доводи сторони захисту про заінтересованість присутніх понятих в результатах кримінального провадження, оскільки суду не надано жодного підтвердження цьому доводу.

З урахуванням викладеного, у суду не виникає сумніву у відповідності перебігу зафіксованої процесуальної дії тим подіям, які відбувались під час обшуку автомобіля ОСОБА_11 та затримання ОСОБА_11, протоколи складені із дотриманням вимог ст. 103-107 КПК України, отже суд приходить до висновку, що права учасників цієї слідчої дії дотримані, а отримані під час цих процесуальних дій докази здобути у процесуальний спосіб.

6.3. Сторона захисту під час судового розгляду, в тому числі в судових дебатах, посилалася на наявність провокації з боку ОСОБА_18 на скоєння ОСОБА_11 злочину.

Вирішуючи питання про наявність провокації злочину, з урахуванням позицій, сформульованих у рішенні ЄСПЛ від 05.02.2008 р. у справі «Раманаускас проти Литви», у якому зазначено, що провокація поліцейських має місце тоді, коли задіяні службові особи, які є працівниками органів безпеки або особами, котрі діють за їх указівкою, коли правоохоронці не обмежують своїх дій тільки розслідуванням кримінальної справи прихованим способом, а впливають на суб`єкта з метою спровокувати його скоїти злочин, який в іншому випадку не відбувся б, з метою виявлення кримінального правопорушення, тобто отримати докази та порушити справу. Подібне визначення провокації ЄСПЛ дав у рішенні від 12 листопада 2013 року у справі «Сепіл проти Туреччини».

При визначенні того, чи обмежилися правоохоронні органи переважно пасивним установленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: (а) наявність підстав для проведення відповідних заходів - тобто конкретних і достатніх фактичних даних, що вказують на можливе вчинення особою злочину та (б) роль співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину - тут ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала вчиняти без будь-якої участі з їхнього боку (рішення у справах «Барк Хун проти Туреччини» від 15.12.2009 р., «Худобін проти Росії» від 26.10.2006 р.).

Отже, з метою перевірки наявності або відсутності провокації злочину, судом надано відповідь на наступні два питання: (1) чи були підстави для початку розслідування і проведення відповідних заходів - тобто конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину; і (2) чи були на початку та під час розслідування дії правоохоронних органів по суті пасивними.

Судом під час дослідження доказів встановлено, що підставою для початку розслідування і надання дозволу прокурора на контроль за вчиненням злочину в цій справі була заява ОСОБА_18 до НАБУ про «вимагання головою Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_21 за пособництвом з ОСОБА_11 неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США за прийняття депутатами Мироцькою сільської ради в його інтересах рішення про затвердження детального плану території площею 90 га».

Вказані вище обставини щодо одержання та пособництва у одержанні неправомірної вигоди, узгодження умов передачі неправомірної вигоди, у подальшому знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами. Тому, суд робить висновок, що у детективів НАБУ були обґрунтовані підстави для початку розслідування і проведення відповідних заходів для фіксації вчинення обвинуваченими злочину.

При цьому судом не виявлено порушень при наданні дозволу та проведенні контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів. Судом також визнано належними, допустимими та достовірними доказами результати аудіо-, відео контролю осіб та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Крім цього, судом установлено, що на час звернення ОСОБА_18 із заявою до НАБУ, вчинюваний за посередництва ОСОБА_11 злочин перебував вже на стадії готування. Тому, очевидно, що детективи НАБУ лише «приєдналися» до нього, з метою фіксації і збирання доказів, оскільки обвинувачені на той час вже розпочали вчиняти активні дії, які є об`єктивною стороною складу ст. 368 КК України.

На переконання суду, зі змісту протоколів НСРД вбачається, що дії детективів НАБУ та ОСОБА_18 від початку до кінця розслідування злочину по своїй суті були пасивними. Це підтверджується перебігом подій, пов`язаних із пособництвом ОСОБА_11 в одержанні неправомірної вигоди.

Суд за результатом досліджених доказів дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_11 були активними та направленими на отримання неправомірної вигоди для сільського голови. Судом також встановлено, що ОСОБА_18 під час контролю за вчиненням злочину неодноразово безрезультатно намагався переконати сільського голову і ОСОБА_11 в тому, щоб вони відмовились від отримання від нього неправомірної вигоди. Тому, після вручення йому заздалегідь ідентифікованих коштів, він після ухвалення депутатами Мироцької сільської ради рішення про затвердження детального плану території, передав їх як неправомірну винагороду ОСОБА_11 .

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що у матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 відсутні докази, які б свідчили б про надмірну активність правоохоронних органів, відтак, відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину.

Доводи сторони захисту про те, що кошти в сумі 90 000 доларів США були підкинуті працівниками НАБУ, які проводили обшук, суд розцінює як намагання обвинуваченого ухилитися від відповідальності, оскільки на відеозапису цієї слідчої дії зафіксовано, що вказані гроші від початку його проведення знаходились в автомобілі між сидіннями переднього ряду, також зафіксовано, що під час цієї процесуальної дії ОСОБА_11 стверджував, що вилучені кошти він надавав ОСОБА_18 в борг, і той щойно їх повернув - тобто, не заперечував факту того, що ці кошти він отримав від ОСОБА_18, а також, на підтвердження своїх доводів щодо повернення ОСОБА_18 йому боргу, ОСОБА_11 посилався на зміст розписки, вилученої з автомобіля, яку у подальшому визнано речовим доказом. Крім цього, в суді ОСОБА_11 не заперечував, що на відеозаписі обшуку автомобіля зображено саме його.

Отже, приймаючи до уваги зміст досліджених доказів по справі, суд робить висновок про безпідставність доводів сторони захисту про провокацію ОСОБА_18 на вчинення ОСОБА_11 інкримінованих йому дій, і розцінює їх як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності.

6.4. Під час дослідження письмових та речових доказів стороною захисту заявлялися усні клопотання та зверталася увага колегії суддів на неналежність та недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення.

Але, суд приходить до висновку, що здобуті під час досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду докази сторони обвинувачення відповідають критеріям належності і допустимості, зазначеним у ст. 84-86 КПК України.

Окрім того, судом не встановлено підстав, які дають підстави вважати здобуті під час досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду докази сторони обвинувачення неналежними та недопустимими з огляду на критерії, зазначені у ст. 87, 88, 88-1 КК України.

6.5. Стороною захисту під час судового розгляду було зазначено, що між ОСОБА_18 і ОСОБА_11 мали місце цивільно-правові відносини, які були оформлені розпискою від 24.05.2018 р. про те, що ОСОБА_18 17.05.2018 р. взяв у борг у ОСОБА_11 гроші в сумі 90 000 доларів США під заставу 10 державних актів про право приватної власності на належні ОСОБА_18 земельні ділянки та повернув ОСОБА_11 гроші у вищезазначеній сумі 24.05.2018 р.

Але, вказані доводи сторони захисту повністю спростовуються як показаннями свідка ОСОБА_18, так і письмовими і речовими доказами по справі - протоколами проведення НСРД з носіями аудіо та відео інформації, якими зафіксовано факт виготовлення ОСОБА_18 24.05.2018 р. в період з 18-18 год. по 18-57 хв. у приміщенні Мироцької сільської ради по АДРЕСА_5 за вказівкою і під диктовку ОСОБА_11 розписки про нібито отримання 17.05.2018 р. від ОСОБА_11 позики у сумі 90 000 доларів США та повернення вказаної позики ОСОБА_11 24.05.2018 р.

7. Оцінка досліджених доказів сторони захисту

Допитані судом за клопотанням сторони захисту свідки ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55 пояснили, що усі вони були присутніми 24.05.2018 р. на засіданні сесії Мироцької сільською радою, та голосували за прийняття рішення від 24.05.2018 р. № 3/8 «Про затвердження детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області». Це засідання відбувалось у відкритому режимі під головуванням Мироцького сільського голови ОСОБА_21 . На сесії був присутнім ОСОБА_18, який під час обговорення питання про затвердження детального плану території розповідав депутатам про план житлової забудови на цій території. На засіданні сесії 24.05.2018 р. вони голосували за рішення № 3/8 добровільно, за власним розсудом, без будь-якого примусу, будь-які пропозиції голосувати за це рішення за неправомірну винагороду їм не надходили.

Свідок ОСОБА_56 в суді пояснила, що вона як член земельної комісії добровільно, за власним розсудом, без будь-якого примусу та без пропозиції неправомірної винагороди брала участь у 2018 р. голосуванні за рішення про рекомендування членам Мироцької сільській раді затвердити на детальний план території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке.

Свідок ОСОБА_55 в суді пояснила, що не пам`ятає, чи брав участь у зазначеній вище сесії сільської ради та не зміг суду повідомити обставини, які стосуються кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_57 в суді пояснила, що на той час була депутатом Києво-Святошинської районної ради Київської області, та 24.05.2018 р. вона була присутньою на засіданні сесії Мироцької сільської ради, на якому вирішувалось питання про затвердження детального плану території.

Свідок ОСОБА_58 в суді пояснила, що в 2018 р. Мироцькою сільською радою розглядалося багато питань, пов`язаних із виділенням земельних ділянок, затвердженням детальних планів території тощо.

Свідок ОСОБА_59 в судовому засіданні пояснив, що під час його навчання в інституті Т. Шевченко, у м. Києві весною 2018 р. його разом з одногрупниками ОСОБА_60, ОСОБА_61 і ОСОБА_62 за їх особистою згодою було залучено детективами НАБУ в якості понятих; він разом з ОСОБА_62 приймав участь як понятий у слідчій дії НАБУ при обшуку в приватному будинку, понятим було роз`яснено, які дії будуть проводитись, що понятим треба спостерігати, щоби процес обшуку відбувався за законом, а також роз`яснили права та обов`язки; по прибуттю на місце всі зайшли до будинку, детективи НАБУ разом з людьми, які там знаходились, почали обшукувати кімнати, про кожну дію повідомляли понятих, весь обшук проводився під їхнім (понятих) контролем, жодних порушень з боку працівників НАБУ не було, після чого понятим дали ознайомитися з протоколом, якій вони підписали без будь-яких заперечень, після чого їх повернули ввечері до гуртожитку інституту.

Отже, аналізуючи показання свідків сторони захисту, суд приходить до висновку про те, що вони жодним чином не спростовують факт вчинення ОСОБА_11 злочину.

8. Реалізація права на захист

Як передбачено ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначенні розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до вимог КПК України на суд покладається обов`язок створення належних умов для того, щоби зміст та форма кримінального провадження відповідали загальним засадам кримінального провадження, у тому числі, забезпечення реалізації права на справедливий суд та права на захист.

Однак, створення належних умов розгляду провадження передбачає також самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, що виключає будь-яку можливість втручання суду в обрану сторонами стратегію викладення цих позиції.

У цьому випадку суд має обмежувати сторони лише необхідністю розгляду провадження в розумні строки, з огляду, в тому числі, на поведінку сторін кримінального провадження.

Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Скордіно проти Італії» (36813/97) ЄСПЛ визначив ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень, зокрема:

- позов про відшкодування має бути розглянутий упродовж розумного строку;

- процесуальні норми мають відповідати принципові справедливості, гарантованому статтею 6 Конвенції.

Необгрунтована тривалість процедури може становити непропорційну перешкоду для заявника в контексті його зобов`язання вичерпати цей засіб захисту перед зверненням до Європейського суду.

Суд, проаналізувавши використання наданих законом стороні обвинувачення і стороні захисту повноважень під час розгляду кримінального провадження, встановив наступне.

Загалом у судовому провадженні було проведено 86 судових засідань.

Загальний час, протягом якого кримінальне провадження розглядалось в суді першої інстанції, становить 107 годин.

8.1. Дослідження доказів сторони обвинувачення відбувалося в судових засіданнях 13.02.2020 р. (2 год.), 21.02.2020 р. (2 год.), 01.06.2020 р. (3 год.), 02.06.2020 р. (3 год. 40 хв.), 03.06.2020 р. (4 год.), 08.09.2020 р. (2 год. 30 хв.). 19.11.2020 р. (2 год.), 07.12.2020 р. (1 год. 40 хв.), 12.01.2021 р. (2 год. 40 хв.), 02.02.2021 р. (3 год. 30 хв.), 26.04.2021 р. (2 год.).

Допит свідків, викликаних стороною обвинувачення проводився 26.04.2021 р. (2 год.), 27.04.2021 р. (3 год. 40 хв.)

Дослідження речових доказів сторони обвинувачення проводилося 13.05.2021 р. (3 год. 20 хв.), 20.05.2021 р. (5 год. 08 хв.), 20.07.2021 р. (50 хв.), 27.07.2021 р. (40 хв.)

Дослідження речових доказів сторони обвинувачення за участю спеціаліста, проводилося 16.07.2021 р. (1 год. 30 хв.).

Прокурор виступав у судових дебатах 14.11.2023 р. (17 хв.).

Дослідження усіх доказів сторони обвинувачення проводилося в присутності сторони захисту, при цьому представники сторони захисту постійно реалізовували своє право заперечувати проти доказів, та право заявляти клопотання про визнання доказів недопустимими.

8.2. Як зазначено у ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Проаналізувавши реалізацію стороною захисту наданих їй законом прав, суд встановив наступне.

З огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду провадження згідно вимог ст. 28 КПК України, судом було вжито усіх необхідних для цього процесуальних заходів.

Судом було надано стороні захисту достатньо часу та можливостей для обстоювання своєї позиції, зокрема:

- дати і час проведення судових засідань заздалегідь узгоджувалися з представниками сторони захисту;

- судом за клопотаннями сторони захисту без обмежень у часі були допитані усі свідки, які могли повідомити обставини, що мають значення для цього провадження, а також досліджені письмові докази, на які посилалася сторона захисту.

21.02.2020 р. проводився розгляд скарги і клопотань сторони захисту (2 год. 11 хв.)

03.08.2021 р. розпочалося дослідження доказів сторони захисту.

Допит свідків, викликаних стороною захисту, проводився 03.08.2021 р. (2 год. 10 хв.), 27.10.2021 р. (30 хв.)

Заперечення сторони захисту під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна іншої особи надавалися 27-29.10.2021 р. (2 год. 50 хв.)

05.09.2022 р. судом задоволено клопотання сторони захисту, та призначено ухвалою суду судово-психіатричну експертизу ОСОБА_11, яка тривала до 02.05.2023 р. (7 місяців 27 днів), та за результатами якої ОСОБА_11 визнано осудним.

Допит обвинуваченого ОСОБА_11 відбувався 02.08.2023 р. (1 год. 45 хв.) та 03.08.2023 р. (2 год. 36 хв.), 10.08.2023 р. (40 хв.). Водночас, на вимоги обвинуваченого, суд у кожному випадку робив технічні перерви в судових засіданнях.

Розгляд доповнень і клопотань сторони захисту відбувався 17.10.2023 р. (2 год. 12 хв.), 23.10.2023 р. (1 год. 10 хв.), 26.10.2023 р. (3 год. 13 хв.), 01.11.2023 р. (1 год. 50 хв.)

У судових дебатах захисник обвинуваченого виступав 29.11.2023 р. (32 хв.)

Судом не було здійснено жодного втручання у те, як сторона захисту використовувала час, наданий їй для обстоювання своєї правової позиції.

Внаслідок цього сторона захисту протягом усього наданого їй часу мала усі можливості реалізовувати своє право на захист на власний розсуд.

До того ж, усі заявлені стороною захисту клопотання були вирішені судом у процесуальний строк та спосіб.

Таким чином, судом у цьому провадженні була забезпечена можливість реалізації на засадах рівності та змагальності наданих сторони захисту процесуальних прав.

Разом з тим, сторона захисту реалізовувала надані їй процесуальні права наступним чином.

8.2.1. Заявлення безпідставних відводів колегії суддів.

Так, 26.10.2021 р. сторона захисту подала заяву про відвід колегії суддів, яка згідно ухвали від 27.10.2021 р. визнана безпідставною.

17.12.2021 р. сторона захисту подала заяву про відвід колегії суддів, яка згідно ухвали від 17.12.2021 р. залишена без розгляду як заявлена повторно.

8.2.2. Відкладення розгляду справи з огляду на хворобу обвинуваченого, та неможливість участі захисників обвинуваченого з різних причин.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не з`явилися у судове засідання без поважних причин, внаслідок чого судовий розгляд було відкладено: 26.11.2019 р., 26.12.2019 р., 28.09.2020 р., 12.10.2021 р., 12.11.2021 р., 26.09.2023 р.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 не з`явився у судове засідання без поважних причин 08.09.2020 р., 09.09.2020 р., 19.11.2020 р., 07.12.2020 р., 12.01.2021 р., 26.04.2021 р.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_14 не з`явився у судове засідання без поважних причин 03.01.2020 р. та 13.11.2020 р.

30.08.2021 р. захисники обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не з`явилися у судове засідання не з`явилася без поважних причин на допит 2 свідків сторони захисту на завчасно визначену за узгодженням з усіма учасниками розгляду дату судового розгляду

10.11.2021 р. захисники обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не з`явилися у судове засідання без поважних причин, судовий розгляд було відкладено, ухвалою суду порушено питання перед КДКА м. Києва питання про дисціплінарну відповідальність адвокатів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Рішенням дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 29.06.2022 р. до адвоката ОСОБА_63 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

22.11.2021 р. та 08.12.2021 р. судовий розгляд було відкладено у зв`язку з хворобою обвинуваченого ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_11 не з`являвся без поважних причин в судові засідання 25.03.2020 р., 21.04.2020 р., 22.04.2020 р., 25.05.2020 р., 24.01.2022 р., 23.10.2023 р., 26.10.2023 р.

Окрім того, 17.12.2021 р. ОСОБА_11 не з`явився в судове засідання без поважних причин, у зв`язку з чим ухвалою суду було застосовано привід обвинуваченого до суду на 22.12.2021 р.

26.01.2022 р. ОСОБА_11 не з`явився в судове засідання без поважних причин, у зв`язку з чим ухвалою суду було застосовано привід обвинуваченого до суду на 27.01.2022 р.

Також, у зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_11 накладених на нього обов`язків згідно ухвали про обрання запобіжного заходу у виді застави, ухвалою суду від 27.01.2022 р. частину застави у розмірі 10 000 грн, внесеної іншою особою за обвинуваченого, було стягнуто в доход держави, а розмір застави ОСОБА_11 було збільшено.

У зв`язку з повторним порушенням обвинуваченим обраного йому запобіжного заходу у виді застави ухвалою суду від 01.11.2023 р. внесену за ОСОБА_11 на реєстраційний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві ОСОБА_64 і ОСОБА_65 заставу у розмірі 515 000 грн, та внесену за ОСОБА_11 на реєстраційний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві ОСОБА_66 заставу у розмірі 229 300 грн стягнуто у доход держави.

23.10.2023 р. обвинувачений ОСОБА_11 не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату та час його проведення, у зв`язку з чим 23.10.2023 р. судом постановлено ухвалу про здійснення приводу ОСОБА_11 у судові засідання, призначені на 26.10.2023 р. та на 01.11.2023 р.

У судові засідання 23.10.2023 р., 26.10.2023 р. та 01.11.2023 р. обвинувачений ОСОБА_11 не з`явився без поважних причин, про місце свого перебування суд не повідомив.

Як встановлено судом, у обвинуваченого ОСОБА_11 були наявні 2 паспорти громадянина України для виїзду за кордон:

- НОМЕР_13, виданий 10.01.2018 р. органом 8079 (строк дії до 10.01.2028 р.);

- НОМЕР_14, виданий 20.02.2014 р. органом 8089 (строк дії до 20.02.2024 р.).

Вказані паспорти згідно ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2018 р. у ОСОБА_11 були вилучені та передані на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При виконанні ухвали про привід установлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», ОСОБА_11 21.10.2023 р. виїхав з України та до цього часу не повернувся.

Державний кордон України ОСОБА_11 перетнув на автомобілі під керуванням свого батька, при перетині використав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 23.06.2023 р. (строк дії до 23.06.2033 р.)

Підставою для виїзду ОСОБА_11 21.10.2023 р. за кордон стало посвідчення особи з інвалідністю II групи серії НОМЕР_2 від 20.10.2023.

25.10.2023 р. захисником ОСОБА_11 подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 26.10.2023, у зв`язку з неможливістю прибуття обвинуваченого. До клопотання додано рахунок-фактуру за медичну консультацію у будній день з наданням послуг щодо збору аналізів та інфузії медичних препаратів.

До виїзду за кордон 21.10.2023 р. судове провадження відбувалось за участю обвинуваченого ОСОБА_11, який має статус обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні та є обізнаним щодо його існування, а також щодо обставин кримінального правопорушення, які йому інкримінуються в межах пред`явленого обвинувачення.

Таким чином, місцеперебування ОСОБА_11 після 24.10.2023 р. не встановлено, що свідчить про невиконання ним процесуального обов`язку повідомляти суд про зміну свого місця проживання та переховування його від суду.

Про переховування ОСОБА_11 сукупно із вищезазначеним свідчить також і те, що він покинув територію України 21.10.2023 р. - тобто, на наступний день після отримання посвідчення особи з інвалідністю II групи серії НОМЕР_2 від 20.10.2023 р.

Захисниками ОСОБА_14 та ОСОБА_17 надані суду документи щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_11, датовані 24.10.2023 р. та 27.10.2023 р., які судом оцінено критично, з огляду на їх викладення іноземною мовою та відсутність перекладу на мову здійснення судочинства - українську мову, що унеможливило сприйняття безпосередньо судом змісту таких документів.

У зв`язку з тим, що жодних доказів, які б підтверджували наявність у обвинуваченого ОСОБА_11 тяжкої хвороби, що унеможливлює його участь в судових засіданнях, у тому числі й у режимі відеоконференцзв`язку, чи його необхідність перебувати в закладі охорони здоров`я без можливості залишити цей заклад, суду надано не було, ухвалою від 26.10.2023 ОСОБА_11 оголошено в міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу (у тому числі передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України) може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який оголошений у міжнародний розшук.

За результатами розгляду клопотання прокурора ухвалою суду від 01.11.2023 р. прийнято рішення здійснювати спеціальне судове провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_11

10.11.2023 р. захисник ОСОБА_13 надав суду інформацію про те, що строк дії укладеного ним з ОСОБА_11 договору від 08.05.2018 р. про надання останньому правової допомоги сплив 10.11.2023 р.

14.11.2023 р. захисник ОСОБА_14 надав суду інформацію про те, що укладений ним з ОСОБА_11 договір від 08.05.2018 р. про надання останньому правової допомоги розірваний в односторонньому порядку 14.11.2023 р.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.07.2022 р. у справі № 727/13085/18, у процесі розгляду у спеціальному судовому провадженні (in absentia) суд першої інстанції повинен уживати всіх необхідних заходів для реалізації захисником своїх процесуальних прав, забезпечувати сторонам певні умови для реалізації їхніх прав та надавати кожній стороні розумну можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище щодо іншої сторони.

Судом вжито всіх можливих заходів для забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_11 на захист.

Захист обвинуваченого ОСОБА_11 здійснювався залученим судом адвокатом Регіонального центру БВПД у м. Києві ОСОБА_17 згідно доручення № 026-260010484 від 27.09.2023 р.

8.2.3. Повторно подано клопотання з ідентичних підстав про призначення обвинуваченому ОСОБА_11 судово-психіатричної експертизи після того, як за ухвалою суду від 05.09.2022 р. обвинуваченому було проведено судово-психіатричну експертизу.

8.2.4. Подано клопотання про виклик у якості свідків усіх осіб, які приймали участь на стадії досудового розслідування та чиї прізвища загадуються у будь-яких процесуальних документах, а також інших осіб (зокрема, детективів НАБУ).

8.2.5. Заявлено клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_18, який був без обмежень у часі допитаний в судових засіданнях представником сторони обвинувачення і представниками сторони захисту, без обґрунтування причин його повторного допиту.

8.2.6. Подача клопотань про витребування документів на підтвердження фактів, які підтверджуються іншими процесуальними документами, дослідженими в судовому засіданні.

Як передбачено ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

У процесі спеціального судового розгляду судом здійснювалися всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_11, зокрема - направлення повісток про час та місце судового розгляду за останнім відомим місцем його проживання, направлення повідомлень про судовий виклик на адресу його захисників.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_11 ухилився від явки до суду на завершальній стадії судового розгляду, а саме перед переходом до судових дебатів, він беззаперечно був обізнаний про зміст висунутого обвинувачення та ознайомлений з матеріалами судового провадження відносно нього.

Право обвинуваченого ОСОБА_11 на захист належним чином забезпечувалося, у тому числі шляхом участі його захисників на всіх стадіях судового розгляду, отже, судом встановлено, що стороною обвинувачення було використано всі надані законом можливості для дотримання прав обвинуваченого (зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя). А тривалий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_11 колегією суддів відбувався протягом 2019-2023 р.р. внаслідок обраної стороною захисту стратегії захисту обвинуваченого, яка була спрямована на затягування судового розгляду.

9. Мотиви суду з інших питань.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України щодо прав, свобод та обов`язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Крім того, зважаючи на принцип змагальності сторін та те, що сторони вільні у використанні своїх прав, суд, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору незалежності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків.

9.1. Як передбачено п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_11 був достовірно обізнаний про те, що ОСОБА_18 тривалий час не може вирішити питання з Мироцької сільською радою Київської області впорядкування належних йому земельних ділянок загальним розміром 90 га для будівництва котеджного містечка.

Будучи знайомим з Мироцьким сільськім головою, та тривалий час спілкуючись з ним, ОСОБА_11 усвідомлював, що позитивне вирішення порушеного ОСОБА_18 питання можливе лише за умови отримання сільським головою від ОСОБА_18 неправомірної вигоди у заздалегідь обумовленому розмірі, та погодився бути пособником при отриманні від останнього неправомірної вигоди в особливо великому розмірі Мироцьким сільським головою.

ОСОБА_11 на виконання злочинного умислу з пособництва в отриманні від ОСОБА_18 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, неодноразово проводив зустрічі і вів перемовини з ОСОБА_18 від імені Мироцького сільського голови, спонукаючи до передачі неправомірної вигоди за затвердження акту здачі-прийняття робіт за договором № 2018-28 від 12.03.2018 р. з розроблення детального плану території, проведення громадських слухань, включення питання про затвердження детального плану території до порядку денного сесії Мироцької сільської ради, його затвердження на цій сесії, а також, підписання відповідного рішення.

Під час допиту в суді в якості обвинуваченого ОСОБА_11 особисто підтвердив, що:

- ним у травні 2018 р. в присутності Мироцького сільського голови поза межами приміщення Мироцької сільської ради велися перемовини з ОСОБА_18 про передачу останнім 90 000 доларів США,

- під час спілкування ним вживалися фрази «в Бучі це коштувало б 900 000 доларів США», «обміняєм президентів на папірці», «ОСОБА_37 теж повинен заробити», «без грошей рішення ніхто не дасть» для того, щоби схилити ОСОБА_34 до передачі йому ( ОСОБА_23 ) грошей в якості начебто понесених ним витрат;

- після надання згоди на передачу неправомірної вигоди він попросив ОСОБА_18 в якості своєрідної «страховки» написати розписку, що ОСОБА_22 взяв у нього 90 000 доларів США в борг під заставу належних ОСОБА_24 10 актів на прав власності на землю, на що останній погодився і оформив таку розписку;

- 24.05.2018 р. він отримав від ОСОБА_18 грошові кошти в розмірі 90 000 доларів США.

При цьому суд критично сприймає покази ОСОБА_11 про те, що гроші в сумі 90 000 доларів США були його винагородою від ОСОБА_18 за послуги, які він виконав на користь останнього (понесених ним особисто витрат при ведені перемовин з спеціалізованим організаціями, досягнення певних домовленостей тощо), і не планувалися для передачі в якості неправомірної винагороди Мироцькому сільському голові, оскільки показання в цій частині спростовуються як показами ОСОБА_18, так і письмовими доказами по справі, та матеріалами НСРД.

Прохання ОСОБА_11 до ОСОБА_18 оформити розписку про те, що ОСОБА_18 начебто отримав у ОСОБА_11 у борг гроші в сумі 90 000 доларів США під заставу 10 актів про право власності на належні ОСОБА_18 земельні ділянки, суд розцінює як спосіб ОСОБА_11 приховати свої протиправні дії на випадок можливого контролю з боку правоохоронних органів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_11 чітко усвідомлював і не мав жодних сумнівів відносно своєї ролі посередника під час скоєння злочину, а його активні, послідовні та узгоджені з іншою особою дії були спрямовані на досягнення єдиного для всіх учасників злочинного результату.

Отже, ОСОБА_11, усвідомлюючи можливості, які надає Мироцькому сільському голові займана останнім посада в органі місцевого самоврядування, розумів можливість отримання сільськім головою для себе особисто неправомірної вигоди шляхом використання наданої йому влади за його ( ОСОБА_11 ) пособництва, маючи умисел на вчинення пособницьких дій в інтересах цієї особи і як під час підготовки отримання неправомірної вигоди, так і безпосередньо під час отримання ним як посередником неправомірної вигоди, мав на меті отримання неправомірної вигоди іншою особою.

9.2. Як зазначено у ч. 5 ст. 27 КПК України, пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Усі активні дії ОСОБА_11 а саме:

- ведення усних переговорів з дотриманням правил конспірації під час особистого і телефонного спілкування з ОСОБА_18 в присутності Мироцького сільського голови поза межами Мироцької сільської ради з метою уникнути можливого контролю за їхніми спільним протиправними діями з боку правоохоронних органів з приводу необхідності надання неправомірної вигоди, визначення розміру неправомірної вигоди, механізму передачі неправомірної вигоди;

- вплив на ОСОБА_18 задля спонукання та схиляння до передачі неправомірної вигоди під час спільних зустрічей з останнім в присутності Мироцького сільського голови за допомогою фраз фрази «в Бучі це коштувало б 900 000 доларів США», «обміняєм президентів на папірці», «ОСОБА_68) теж повинен заробити», «без грошей рішення ніхто не дасть»;

- участь у виготовленні ОСОБА_18 розписки про передачу неправомірної вигоди у розмірі 90 000 доларів США під виглядом удаваної цивільно-правової угоди позики для маскування, конспірації і приховування злочинних дій з отримання неправомірної вигоди та отримання на руки вказаної розписки;

- отримання особисто від ОСОБА_18 в салоні автомобіля «Cadillac STS» неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 90 000 доларів США для подальшої передачі Мироцькому сільському голові тощо, -

свідчать про те, що ОСОБА_11 усвідомлював та умисно реалізовував свою роль посередника при отриманні сільським головою неправомірної вигоди від ОСОБА_18 .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що усі дії ОСОБА_11 як співучасника кримінального правопорушення - пособника, необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 КК України.

9.3. У відповідності до примітки 1 до ст. 368 КК України неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається така, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Як передбачено п. 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» при кваліфікації одержання хабара за ознаками великого або особливо великого розміру судам належить керуватися приміткою

до ст. 368 КК (2341-14) виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент вчинення цього злочину.

У відповідності до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян у розмірі соціальної пільги, який застосовується при кваліфікації кримінальних правопорушень, становить у 2018 р. 881 грн 00 коп.

Як встановлено судом, сума 90 000 доларів США у перерахунку до офіційного курсу гривні НБУ до іноземної валюти - долари США, станом 24.05.2018 р. складала 2 347 337, 97 грн.

Отже, отримана 24.05.2018 р. за пособництва ОСОБА_11 неправомірна вигода у загальній сумі 90 000 доларів США (2 347 337, 97 грн), перевищувала більше чим у п`ятсот разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є особливо великим розміром.

9.4. Формулювання обвинувачення, визнане необґрунтованим.

9.4.1. Як зазначає у своїх правових позиціях Верховний суд вимагання неправомірної вигоди матиме місце у випадку наявності 3 обов`язкових в своїй сукупності ознак:

- ініціатива давання неправомірної вигоди повинна надходити саме від службової особи одержувача такої вигоди;

- схиляння на давання неправомірної вигоди повинно містити чітку і беззаперечну вимогу із обов`язковою наявністю відкритих погроз або створення реальних умов, що не залишають особі вибору як лише дати таку неправомірну вигоду;

- вказані вище погрози або створення умов повинно бути прямо пов`язано зі службовим становищем службової особи, мати протизаконний характер та бути спрямованим на завдання шкоди правам та законним інтересам особи, що дає неправомірну вигоду.

Верховний Суд України неодноразово визначав у своїх правових позиціях (№№ 5-14кс12, 5-13кс13, 5-14кс13, 5-28кс13, 5-43кс13, 5-47кс13, 5-14кс15, 5-124кс15), що вимагання неправомірної вигоди не матиме місце, якщо особа, що дає неправомірну вигоду, має інтерес в неправомірних діяннях службової особи. Тобто, прагне таким чином обійти вимоги законодавства з метою задоволення своїх інтересів. Вимагання неправомірної вигоди виключається, якщо особа, яка надає неправомірну вигоду, зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги, уникнути заслуженої відповідальності, тощо. На відміну від цього, у разі, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати неправомірну вигоду із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача неправомірної вигоди слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього.

Тобто законність прав та інтересів, які особа захищає шляхом дачі неправомірної вигоди, є однією із основних і обов`язкових ознак вимагання.

За таких обставин, коли службова особа хоче отримати неправомірну вигоду, а особа, яка її надає, при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови надати неправомірну вигоду, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання неправомірної вигоди.

Аналогічну позицію виклав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 5-2574км15.

На думку суду, висунуті сільським головою та ОСОБА_11 вимоги неправомірної вигоди не досягли рівня погроз, спрямованих на завдання шкоди правам та інтересам ОСОБА_18, оскільки він прагнув реалізувати плани щодо одержання відповідних земельних ділянок.

Отже, на думку суду, стороною обвинувачення у передбачений законом процесуальний спосіб не доведено наявність в діях ОСОБА_11 кваліфікуючої ознаки злочину «пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, поєднаному з вимаганням», тому у цій частині обвинувачення визнається необгрунтованим.

9.4.2. Як передбачено ч. 2 ст. 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Статтею 368 КК України передбачено вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як кваліфікуюча ознака злочину.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_11 і сільській голова:

- знали номери мобільних телефонів один одного і регулярно спілкувалися як безпосередньо віч на віч, так і засобами мобільного зв`язку;

- сільський голова попередив ОСОБА_18 у процесі перемовин з позитивного вирішення його питань з землеустрою про те, що «в мене вже є інвестор, всі питання через ОСОБА_67 » - тобто, вказав саме на ОСОБА_11 як посередника для ведення переговорів і отримання неправомірної вигоди;

- як сільський голова, так і ОСОБА_11 разом приймали участь у неодноразових зустрічах з ОСОБА_18, під час яких вони спільно формували у ОСОБА_18 переконання про обов`язковість надання неправомірної вигоди;

- ОСОБА_11 під час спілкування з ОСОБА_18 зазначає, що гроші (неправомірну вигоду) повинні заробити вони втрьох - він безпосередньо, « ОСОБА_68 » (сільський голова) та ще одна неідентифікована особа;

- сільський голова використовував ОСОБА_11 в якості посередника для отримання неправомірної вигоди для того, щоби відвести від себе підозри, та задля власної безпеки, аби не отримувати гроші особисто з метою уникнення його ідентифікації як особи, яка отримала неправомірну вигоду, уникнення ідентифікації грошей на випадок, якщо передача йому грошей буде здійснюватися під контролем правоохоронних органів, а в разі викриття злочину створити у правоохоронних органів хибне враження, що неправомірну вигоду отримує ОСОБА_11 для себе особисто;

- розписка про передачу неправомірної вигоди у розмірі 90 тисяч доларів США під виглядом удаваної цивільно-правової угоди позики виготовлялась ОСОБА_18 у приміщені Мироцької сільської Ради у службовому кабінеті сільського голови під контролем ОСОБА_11 .

Тобто, встановлені судом вищезазначені факти, які підтверджується належними та допустимими доказами, свідчать про те, що ОСОБА_11 і сільській голова діяли спільно та узгоджено, на виконання спільного плану по отриманню від ОСОБА_18 неправомірної вигоди.

Разом з тим, як зазначено у п. 16 Постанови пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідно до ч. 2 ст. 28 КК ( 2341-14 ) хабар належить визнати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання).

Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабаря як вчиненого за попередньою змовою групою осіб не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати дії, обумовлені з тим, хто дав хабар, чи усвідомлював він, що в одержанні хабаря беруть участь декілька службових осіб.

Але, судом встановлено, що ОСОБА_11 на момент вчинення злочину не був службовою особою.

Отже, суд в діях ОСОБА_11 наявність кваліфікуючої ознаки «скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб» не убачає.

10. Висновки суду

Передбачений ст. 17 КПК стандарт доведення поза розумним сумнівом, як зазначено в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 331/2686/16-к, означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Сукупність обставин, установлена під час судового розгляду в цій справі, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що злочин було вчинено, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину:

ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади, - шляхом сприяння у вигляді посередницьких дій: одержання для службової особи (сільського голови) від ОСОБА_18 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у загальній сумі 90 000 доларів США, що у перерахунку до офіційного курсу гривні НБУ до іноземної валюти долари США становило 2 347 337, 97 грн, за вчинення в інтересах ОСОБА_18 дій - за затвердження сільським головою акту здачі-прийняття робіт за договором з ДП «НДПІ містобудування» № 2018-28 від 12.03.2018 р. по розробленню детального плану території; проведення позитивних громадських слухань щодо врахування громадських інтересів по розробленому детального плану території; забезпечення затвердження вказаного детального плану території на сесії Мироцької сільської ради та підписання відповідного рішення сесії.

11. Призначення покарання

Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У частині 2 ст. 65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022 у справі № 3-321/2019(7780/19, 91/21) у законодавчому унормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності; установлення в актах публічного права абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого, особу ОСОБА_11, який за місцем проживання характеризується позитивно, має вищу освіту, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІ групи, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання ОСОБА_11, визначених у ст. 66, 67 КК України.

Але, суд бере до уваги, що злочин, учинений ОСОБА_11 відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченим, суд ураховує зазначену у ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 69 КК України заборону звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, за корупційні кримінальні правопорушення.

Суд приймає до уваги роль ОСОБА_11 у скоєнні особливо тяжкого корупційного злочину, особливо великий розмір неправомірної вигоди, отриманої за його пособництва службовою особою.

Також судом враховується, що з 21.10.2023 р. обвинувачений ОСОБА_11, порушивши обраний йому запобіжний захід у виді застави, переховується за кордоном України, у зв`язку з чим, згідно ухвали суду від 01.11.2023 р. стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 здійснюється спеціальне судове провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ці дані в сукупності свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо здійснити в умовах, з ізоляцією від суспільства, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами, виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину, об`єкт посягання, інші обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті із застосуванням конфіскації майна.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004, у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їхнього досягнення. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 р. (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_11 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Суд, при призначені покарання не приймає до уваги доводи сторони захисту про неможливість відбування покарання, пов`язаного з позбавленням волі з огляду на захворювання ОСОБА_11 з огляду на наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 84 КК України, особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання звільнення від покарання за хворобою. Таке питання відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, вирішується судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Отже, поставлене стороною захисту питання належить вирішувати уповноваженим судом у порядку виконання вироку.

Крім того, суд також враховує, що ОСОБА_11 під час проведення призначеною ухвалою суду від 05.09.2022 р. судово-психіатричної експертизи намагався демонструвати наявність у нього виражених порушень психічної діяльності) та стан його здоров`я (наявність у нього захворювання - розсіяний склероз, відсутність будь-якого психічного розладу).

Згідно з положеннями ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

У рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021 у справі № 3-261/2019(5915/19) зазначено, що враховуючи приписи Особливої частини Кримінального кодексу України, які містять такий вид покарання як конфіскація майна, Конституційний Суд України наголошує, що навіть тоді, коли конфіскацію майна встановлено поряд із найсуворішим основним покаранням - позбавленням волі, то таке додаткове обов`язкове покарання є дискрецією суду відповідно до приписів статті 69 цього кодексу.

Суд, виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, розміру та способу отримання неправомірної вигоди, вважає, що для виправлення ОСОБА_11 та досягнення мети справедливості кримінального провадження, необхідно призначити ОСОБА_11 передбачене законом додаткове покарання у виді повної конфіскації належного йому на праві власності майна.

Щодо призначення додаткового покарання, суд виходить із усталеної судової практики, з урахуванням згаданого вище п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003, згідно з яким позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. В зазначеному пункті також вказується, що до інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_11 вчинив пособництво в отриманні неправомірної вигоди службовою особою, при цьому особисто ОСОБА_11 не обіймав будь-якої посади, що могла бути пов`язаною із вчиненим злочином.

Тому суд робить висновок, що додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до ОСОБА_11 не застосовується.

12. Вирішення питання щодо арешту майна

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2018 р., для забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_11, а саме - 12 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, а також частину автомобіля «Porche Cayenne» 2008 р. випуску державний номерний знак НОМЕР_15, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_69 .

Отже, суд приходить до висновку про те, що у зв`язку із призначенням ОСОБА_11 покарання у виді повної конфіскації майна належного йому на праві власності майна, арешт, накладений ухвалою слідчого судді на об`єкти нерухомого і рухомого майна, що належать на праві власності обвинуваченому ОСОБА_11, скасуванню не підлягає.

13. Запобіжний захід

Відповідно до абзацу 8 п. 2 ч. 3 та абзацу 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Обговорюючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд зазначає наступне. Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 мав постійне місце проживання на території України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2016 р. народження.

При цьому суд також бере до уваги, що санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років. В позиції, викладеній у рішенні ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Водночас, судом враховано, що ОСОБА_11, не дивлячись на існування достатніх беззаперечних доказів його винуватості у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, вину у вчинені інкримінованих йому дій не визнав, що, на думку суду, свідчить про існування ризиків передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, у зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_11 обраного йому запобіжного заходу у виді застави ухвалами суду від 26.10.2023 р. ОСОБА_11 було оголошено у міжнародний розшук, та йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 01.11.2023 р. внесену за ОСОБА_11 на реєстраційний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві ОСОБА_70 і ОСОБА_71 заставу у розмірі 515 000,00 грн, та ОСОБА_72 заставу у розмірі 229 300,00 грн зараховано у доход держави.

Отже, суд вважає необхідним обраний ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

14. Вирішення питання цивільного позову

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

15. Вирішення питання судових витрат

Судових витрат по кримінальному провадженню не має.

16. Вирішення долі речових доказів

Грошові банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 900 штук на загальну суму 90 000 доларів США, за серіями і номерами:

які зберігаються в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі згідно квитанції № 199 від 10.07.2018 р. - повернути власнику Національному антикорупційному бюро України.

Питання про долю інших речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 369, ст. 370, ст. 371, ст. 374, ст. 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 років з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна.

Зарахувати у строк відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі строк перебування ОСОБА_11 в місці попереднього ув`язнення - Державній установі «Київський слідчий ізолятор» з 24 травня 2018 року по 29 травня 2018 року.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання ОСОБА_11 після набрання вироком законної сили.

2. До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_11 у виді тримання під вартою залишити без змін.

3. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_13, виданий 10.01.2018 р. органом 8079, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_14, виданий 20.02.2014 р. органом 8089 на ім`я ОСОБА_11, які зберігаються у Солом`янському РВ ЦМУ ДМС в. Києві згідно ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2018 р. - зберігати у Солом`янському РВ ЦМУ ДМС в. Києві.

4. Конфіскувати у дохід держави об`єкти нерухомого майна, на які ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2018 р. накладено арешт, в частині, що належить на праві власності ОСОБА_11, обернувши їх в цій частині у рахунок виконання призначеного додаткового покарання - конфіскації майна.

5. Речові докази після набрання вироком законної сили:

- грошові банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 900 штук на загальну суму 90 000 доларів США, які зберігаються в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі згідно квитанції № 199 від 10.07.2018 р., повернути власнику - Національному антикорупційному бюро України;

- акт № ГС-002798 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розроблення детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, протокол громадських слухань щодо врахування громадських інтересів по матеріалах містобудівної документації: «Детальний план території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області» від 21.05.2018 р., рішення 29 сесії VII скликання Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про затвердження детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області» № 3/8 від 24.05.2018 р., розписку від 17.05.2018 р. від імені ОСОБА_18 про отримання у борг від ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 90 000 доларів США під заставу актів на право власності на землю у кількості 10 шт., характеристику на сільського голову Мироцької сільської ради ОСОБА_21, аркуш паперу формату А4 з відбитком гербової печатки Мироцької сільської ради, особову справу ОСОБА_21, довіреність від Мироцької сільської ради в особі ОСОБА_21 на ім`я ОСОБА_11 від 15.08.2017 р.; матеріали 17, 24, 25, 26, 27, 28 сесії Мироцької сільської ради від 01.03.2018 р., протокол засідання земельної комісії Мироцької сільської ради від 18.12.2017 р., заяви ОСОБА_18 ; результати поіменного голосування щодо виділення земельної ділянки розміром 90 га; список присутніх депутатів від 24.04.2018 р.; супровідний лист до ДП «НДПІ містобудування», посвідчення голови Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району VII скликання ОСОБА_21 та реєстраційне посвідчення державної реєстрації автомобіля Volkswagen Caddy державний номерний знак НОМЕР_16 серії НОМЕР_17 - зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- накопичувач інформації на жорсткому магнітному диску WD 5000 AADS s/n WCA V9M386406 та USB flash «Sandisk» зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «iPhone 6 Plus, imai: НОМЕР_18 » конфіскувати у дохід держави;

- відео реєстратор «Dahua model DHI-NVR4108H, s/n 2E02393PAYC16W» після набрання вироком законної сили повернути Національному антикорупційному бюро України;

- автомобіль «Cadillaс STS» державний номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво на реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_19 та ключі від автомобіля після набрання вироком законної сили залишити у законного володільця ОСОБА_29 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів із дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку підлягають негайному врученню обвинуваченому і прокурору. Копію вироку, що підлягає врученню обвинуваченому, надіслати захиснику обвинуваченого.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суд також роз`яснює право обвинуваченого подати клопотання про помилування.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Search

Document No. 115308501