- Presiding judge (CCC): Makarovets A.M.
Ухвала
Іменем України
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 991/878/22
провадження № 51-7531 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 4 грудня 2023 року,
встановив:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року задоволено частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 . Звернуто в дохід держави заставу в розмірі 56 000 000,00 грн, внесену заставодавцями ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно з платіжними дорученнями від 6 листопада 2019 року № 1, від 7 листопада 2019 року № 1 та від 7 листопада 2019 року № 1 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду (номер рахунка IBAN НОМЕР_3, код ЄДРПОУ 42836259) за ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52019000000000348 від 24 квітня 2019 року.
Задоволено частково клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, звернену в дохід держави заставу в розмірі 56 000 000,00 грн перераховано на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
У інших частинах клопотань захисника та прокурора відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисник ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного судуухвалою від 4 грудня 2023 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21листопада 2023 року, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на ухвалу суду, яка окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, захисник ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 4 грудня 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що на новому розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 2 червня 2017 року, в тому числі, щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Захисник вважає, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 4 грудня 2023 року є такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та істотно порушує загальні засади кримінального провадження, а тому, на думку адвоката, підлягає скасування, в тому числі, з огляду на порушення права ОСОБА_5 на доступ до правосуддя та апеляційне оскарження судового рішення, яке безпосередньо стосується реалізації його основоположних прав та свобод.
Також захисник посилається на безпідставне обґрунтування судом апеляційної інстанції відмови у відкритті апеляційного провадження безперервністю судового розгляду, передбаченого ст. 322 КПК, а також неможливістю витребувати матеріали кримінального провадження з суду, який його розглядає, до закінчення судового розгляду.
Так, наводячи у своїй касаційній скарзі детальні доводи щодо вищенаведеного, захисник також зазначає, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року, підлягає оскарженню, оскільки, на її думку, кримінальним процесуальним законом не передбачено одночасне вирішення клопотань сторін кримінального провадження, зокрема клопотання захисника про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, а також клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
При цьому захисник наголошує, що клопотання захисника надійшло до суду першої інстанції набагато раніше, однак безпідставно не було розглянуте до звернення прокурором із клопотанням.
На переконання адвоката, суд першої інстанції, отримавши клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, зобов`язаний був розглянути його, надати оцінку доводам сторони захисту, прийняти відповідне судове рішення, і лише після вирішення цього клопотання, повинен був розглянути клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що суд першої інстанції, здійснюючи одночасний розгляд клопотань захисника та прокурора, що, на думку адвоката, суперечить засадам змагальності та диспозитивності кримінального провадження, допустив вихід за межі клопотання захисника.
Також захисник наголошує, що у апеляційній скарзі та доповненнях до неї були викладені обставини щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яким, на її думку, мала бути надана оцінка.
Також захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не були надіслані з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, а суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши виключно апеляційну скаргу, відмовив у відкритті провадження.
Перевіривши касаційну скаргу та наданідо неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Тобто, з огляду на вищезазначене, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника.
З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, в тому числі, щодо одночасного розгляду судом першої інстанції клопотань захисника та прокурора, не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є, в тому числі, запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК запобіжними заходами, зокрема, є застава.
Положеннями ч. 3 ст. 315 КПК визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 331 КПК ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Крім того, ч. 5 ст. 422-1 КПК передбачено, що ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Як убачається зі змісту копії ухвали Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року:
- клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задоволено частково;
- звернуто в дохід держави заставу в розмірі 56 000 000,00 грн, внесену заставодавцями ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно з платіжними дорученнями від 6 листопада 2019 року № 1, від 7 листопада 2019 року № 1 та від 7 листопада 2019 року № 1 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду (номер рахунка IBAN НОМЕР_3, код ЄДРПОУ 42836259) за ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52019000000000348 від 24 квітня 2019 року;
- клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - задоволено частково;
- звернену в дохід держави заставу в розмірі 56 000 000,00 грн перераховано на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
У інших частинах клопотань захисника та прокурора відмовлено.
При цьому, в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року зазначено, що ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Також вказаною нормою КПК передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас, відповідно до положень, передбачених ч. 4 ст. 314 КПК, лише ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Оскарження ухвал за наслідками проведеного підготовчого судового засідання (в порядку ст. 314, 315 КПК) з інших підстав, у тому числі на які посилається захисник - не передбачено.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, доданих до неї копій судових рішень та інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 991/878/22), на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК.
З огляду на те, що захисник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду про часткове задоволення клопотання прокурора та захисника, звернення застави в дохід держави та перерахування її на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, яка постановлена у відкритому підготовчому судовому засіданні та до ухвалення судового рішення, яке вирішує кримінальне провадження по суті, таке рішення не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
СуддяАпеляційної палати Вищого антикорупційного суду, перевіряючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала суду першої інстанції не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Що стосується посилань захисника на те, що матеріали кримінального провадження не були надіслані з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, а суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши виключно апеляційну скаргу, в якій (а також доповненнях до неї), як зазначає захисник, були викладені обставини щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яким, на її думку, мала бути надана оцінка, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 398 КПК апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Відтак, суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у відповідності до вказаних вимог, встановивши, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, яка окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, у відповідності до положень ч. 4 ст. 399 КПК постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, з зазначенням мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався (ст. 419 КПК).
Також колегія суддів зауважує, що посилання захисника на те, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 4 грудня 2023 року є такою, що істотно порушує загальні засади кримінального провадження, а тому, на думку адвоката, підлягає скасування з огляду на порушення права ОСОБА_5 на доступ до правосуддя та апеляційне оскарження судового рішення, яке безпосередньо стосується реалізації його основоположних прав та свобод, не спростовує обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4, зазначивши, що апеляційну скаргу було подано на ухвалу суду, яка окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на зазначене, інші доводи касаційної скарги не спростовують законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення суду апеляційної інстанції.
Таким чином, за результатом перевірки доводів захисника щодо оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 4 грудня 2023 року про відмову у відкритті провадження, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги.
Така позиція колегії суддів узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, яка знайшла своє відображення, зокрема, в ухвалах від 4 травня 2023 року в справі № 159/130/22 (провадження № 51-2561 ск 23), від 14 серпня 2023 року в справі № 953/21871/21 (провадження № 51-4794 ск 23), від 21 листопада 2023 року в справі № 441/367/21 (провадження № 51-7048 ск 23).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 4 грудня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3