Document No. 115752148

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 991/878/22

провадження № 51-7531 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 2 листопада 2023 року задоволено частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про оголошення державного та міжнародного розшуку обвинуваченого ОСОБА_5, оголошено в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

У іншій частині клопотання прокурора відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисник ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.

Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного судуухвалою від 16 листопада 2023 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 2 листопада 2023 року, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на ухвалу суду, яка окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, захисник ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що на новому розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 2 червня 2017 року, в тому числі, щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Захисник вважає, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2023 року є такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та істотно порушує загальні засади кримінального провадження, а тому, на думку адвоката, підлягає скасування з огляду на:

- порушення права ОСОБА_5 на доступ до правосуддя та апеляційне оскарження судового рішення, яке безпосередньо стосується реалізації його основоположних прав та свобод;

- безпідставне обґрунтування відмови у відкритті апеляційного провадження безперервністю судового розгляду, передбаченого ст. 322 КПК, а також неможливістю витребувати матеріали кримінального провадження з суду, який його розглядає, до закінчення судового розгляду;

- помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень ч. 2 ст. 392 КПК із одночасним неврахуванням того, що порядок розгляду судом клопотань про оголошення міжнародного розшуку обвинуваченого не визначений кримінальним процесуальним законом, а необґрунтоване і безпідставне перебування особи в міжнародному розшуку тягне за собою ряд істотних обмежень гарантованих прав та свобод, які підлягають негайному усуненню за наявності правових підстав;

- зазначена ухвала суду апеляційної перешкоджає подальшому кримінальному провадженню щодо обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності правових підстав для оголошення міжнародного розшуку обвинуваченого, що фактично позбавляє його права реалізувати в повному обсязі усі визначені кримінальним процесуальним законом процесуальні права, є надмірним і невиправданим процесуальним примусом.

Так, у своїй касаційній скарзі захисник наводить детальні доводи щодо вищенаведеного, зокрема зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження, суддя-доповідач послався на те, що ухвала суду про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук, постановлена під час судового розгляду до ухвалення судового рішення по суті, відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК не підлягає окремому апеляційному оскарження, однак, на переконання сторони захисту, відмова суду апеляційної інстанції у відкритті провадження, в тому числі, перешкоджає його участі як обвинуваченого у подальшому судовому провадженні Вищим антикорупційним судом у справі № 991/878/22.

При цьому захисник вважає, що жодними положеннями кримінального процесуального закону не визначені порядок, строки та особливості розгляду судом клопотань про оголошення особи в міжнародний розшук.

Водночас захисник вказує, що фактично ухвала про оголошення обвинуваченого в розшук передбачена ст. 335 КПК, однак зазначає, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, якою обвинуваченого оголошено саме у міжнародний розшук, який, на думку адвоката, не являється синонімічним та ідентичним поняттю розшуку загалом у кримінальному провадженні.

Також захисник посилається на те, що про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук у кримінальному провадженні законодавцем згадується у положеннях ч. 6 ст. 193 та ст. 323 КПК як на правову підставу для прийняття судом рішень за відсутності обвинуваченого, та таким чином, на думку захисника, оголошення судом особи в міжнародний розшук тягне за собою фактичну легітимізацію судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності такого обвинуваченого, без надання оцінки поважності чи неповажності причин його неявки в судові засідання.

Вказує, що оскільки обвинувачений ОСОБА_5 жодним чином не ухиляється від явки до суду, приймає участь у судових засіданнях Вищого антикорупційного суду, позбавлення його права на оскарження рішення про оголошення його в міжнародний розшук, тобто ухвали, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом, призводить до безпідставного обмеження його основоположних прав та свобод, реалізації в повному обсязі усіх процесуальних прав.

Також захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не були надіслані з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, а суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши виключно апеляційну скаргу, відмовив у відкритті провадження.

З огляду на зазначене, захисник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо провадження в суді апеляційної інстанції, зокрема в частині прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки, серед іншого, не з`ясовано та не надано оцінки правовій позиції захисту щодо законності рішення суду першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу та наданідо неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, з огляду на вищезазначене, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника.

З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оголошення обвинуваченого ОСОБА_5 у міжнародний розшук не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК, суд з урахуванням положень передбачених ст. 315 КПК проводить підготовку до судового розгляду.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 315 КПК з метою підготовки до судового розгляду суд вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Положеннями ст. 335 КПК визначено, що розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Судове провадження у першій інстанції врегульовано розділом IV КПК, до якого, з огляду на зміст КПК, серед інших, входять Глава 27 «Підготовче провадження» та Глава 28 «Судовий розгляд».

Як убачається зі змісту копії ухвали Вищого антикорупційного суду від 2 листопада 2023 року, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про оголошення державного та міжнародного розшуку задоволено частково, оголошено в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_5 .

При цьому, Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 2 листопада 2023 року відхилив доводи сторони захисту про неможливість оголошення міжнародного розшуку, зазначивши, що положення ст. 335 КПК не містять будь-якого територіального обмеження щодо компетенції суду під час вирішення питання про оголошення розшуку обвинуваченого, разом з тим зауважив, що ч. 3 ст. 323 КПК передбачає можливість здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який зокрема оголошений в міжнародний розшук.

Крім того, щодо тверджень захисту про те, що ч. 1 ст. 335 КПК передбачає зупинення судового провадження щодо обвинуваченого, оголошеного в розшук, місцевий суд зазначив, що на цьому етапі зупинення судового провадження щодо ОСОБА_5 є передчасним та не сприятиме повноті та швидкості кримінального провадження й виконанню його завдань, передбачених ст. 2 КПК.

Також суд першої інстанції зауважив, що таке рішення, як оголошення розшуку обвинуваченого, спрямоване на встановлення місцезнаходження особи, яка ухиляється від явки до суду, та за своєю суттю не є дозволом на затримання, обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, не тягне за собою як наслідок обшук чи порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, та зазначив, що оголошення розшуку не зумовлює обмеження прав і свобод народного депутата України.

При цьому, в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 2 листопада 2023 року наголошено, що ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Водночас, відповідно до положень, передбачених ч. 4 ст. 314 КПК, лише ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал за наслідками проведеного підготовчого судового засідання (в порядку ст. 314, 315 КПК) з інших підстав, у тому числі на які посилається захисник - не передбачено.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, доданих до неї копій судових рішень та інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 991/878/22), на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК.

З огляду на те, що захисник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук, яка постановлена у відкритому підготовчому судовому засіданні та до ухвалення судового рішення, яке вирішує кримінальне провадження по суті, таке рішення не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, перевіряючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала суду першої інстанції не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Що стосується посилань захисника на те, що матеріали кримінального провадження не були надіслані з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, а суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши виключно апеляційну скаргу, відмовив у відкритті провадження, у зв`язку з чим, на думку захисника, ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо провадження в суді апеляційної інстанції, зокрема в частині прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження, що на думку сторони захисту, також не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки, серед іншого, не з`ясовано та не надано оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності правових підстав для оголошення міжнародного розшуку обвинуваченого та щодо законності рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 398 КПК апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Відтак, суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у відповідності до вказаних вимог, встановивши, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, яка окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, у відповідності до положень ч. 4 ст. 399 КПК постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, з зазначенням мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався (ст. 419 КПК).

Також колегія суддів зауважує, що посилання захисника на те, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2023 року є такою, що істотно порушує загальні засади кримінального провадження, а тому, на думку адвоката, підлягає скасування з огляду на порушення права ОСОБА_5 на доступ до правосуддя та апеляційне оскарження судового рішення, яке безпосередньо стосується реалізації його основоположних прав та свобод, не спростовує обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4, зазначивши, що апеляційну скаргу було подано на ухвалу суду, яка окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на зазначене, інші доводи касаційної скарги не спростовують законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, за результатом перевірки доводів захисника щодо оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги.

Така позиція колегії суддів узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, яка знайшла своє відображення, зокрема, в ухвалах від 22 квітня 2021 року в справі № 761/40298/16-к (провадження № 51-5094 ск 19), від 28 червня 2022 року в справі № 758/7103/21 (провадження № 51-1828 ск 22), від 17 жовтня 2022 року в справі № 753/11849/19 (провадження № 51-5244 ск 19).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3