Document No. 115848549

Справа № 991/10516/23

Провадження 1-кп/991/125/23

УХВАЛА

19 грудня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_8 (режимі відеоконференції), ОСОБА_9,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52023000000000250 від 09.06.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Свердловськ Луганської області, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Херсоні, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Означене кримінальне провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду 30.11.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 01.12.2023 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні 19.12.2023 захисник ОСОБА_9 подала клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52023000000000250 від 09.06.2023.

2. Обґрунтування клопотання

У клопотанні зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому наявні підстави для повернення обвинувального акта прокурору, як це передбачене п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

В обґрунтування твердження про наявність підстав для повернення обвинувального акта зазначила, що:

- обвинувальний акт не містить відомостей про анкетні дані викривача та розмір пропонованої йому винагороди. Захисник вважає, що ОСОБА_10, який є заявником у кримінальному провадженні, враховуючи зміст та обставини пред`явленого обвинувачення, у розумінні положень п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, абз. 1 примітки до ст. 45 КК України вважається викривачем, а не заявником. Проте в обвинувальному акті відсутні відомості про ОСОБА_10 як викривача (відсутні його анкетні дані та розмір пропонованої вигоди), що свідчить про невідповідність обвинувального акта пунктам 3-1, 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК України. Відсутність таких відомостей призведе до порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо процедури допиту викривача як свідка на стадії судового розгляду та його права на винагороду;

- в обвинувальному акті у порушення принципу презумпції невинуватості зазначені прізвище та ініціали особи, якій не пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, але дії якої розслідуються у виділеному кримінальному провадженні. Захисник вважає, що зазначення в обвинувальному акті відомостей про суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_11, матеріали щодо якої виділено із кримінального провадження № 52023000000000250, та щодо якої відсутні відомості про ухвалення обвинувального вироку, є безпідставним. Крім того, такі дії є суттєвим порушенням як правових гарантій, передбачених національним законодавством, так і міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд. Також вважає, що невизначеність правового статусу ОСОБА_11, яка згідно із обвинувальним актом має відношення до вчинення кримінального правопорушення, свідчить про некоректне викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про які у будь-якому разі має бути обізнана ОСОБА_11 задля обрання власної правової позиції для захисту.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта, погодились з доводами, викладеними у клопотанні.

Прокурор ОСОБА_5 зазначив про необґрунтованість доводів клопотання та відсутність підстав для повернення обвинувального акта.

Надав пояснення про те, що ОСОБА_12 не є викривачем у цьому кримінальному провадженні, оскільки не відповідає вимогам до викривача, що передбачені Законом України «Про запобігання корупції». Під час досудового розслідування детектив не вживав заходів щодо повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про здійснення досудового розслідування за участю викривача.

Щодо тверджень захисника про зазначення в обвинувальному акті анкетних даних іншої особи, якій не пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, пояснив, що про підозру ОСОБА_11 у іншому кримінальному провадженні не повідомлялось, жодних обвинувачень останній не висувалося. Вважав, що зазначення даних ОСОБА_11 у цьому обвинувальному акті жодним чином не порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки не містить опису її можливої злочинної діяльності. Правова кваліфікація дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6, наведена в обвинувальному акті, виключає можливу причетність ОСОБА_11 чи іншої особи до інкримінованих обвинуваченим діянь.

4. Оцінка та мотиви суду

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Вимоги до обвинувального акта передбачені ст. 291 КПК України.

За змістом цієї статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.

Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив (ч. 3 ст. 291 КПК України).

До обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. (ч. 4 ст. 291 КПК України).

Статтею 314 КПК України передбачено право суду повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).

З огляду на викладене підставою для повернення обвинувального акта має бути невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду.

Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його повернення, у тому числі з підстав, наведених захисником ОСОБА_9 .

Суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000250 від 09.06.2023 відповідає формальним вимогам ст. 291 КПК України, а саме містить відомості, передбачені пп. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього додано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування).

Недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду суд не виявив.

Щодо тверджень про існування у ОСОБА_10 статусу викривача, що, на думку захисника, вимагає зазначення в обвинувальному акті його анкетних відомостей та розміру пропонованої винагороди, суд зазначає таке.

Згідно із визначенням, наведеним у п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

У роз`ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.06.2023 № 2 «Щодо правового статусу викривача» зазначено, що особа вважається викривачем за сукупності ряду умов: 1) здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною; 2) наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені; 3) повідомлена особою інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. У разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.

За своїм процесуальним статусом викривач є заявником із ширшим колом процесуальних прав (п.25 ч.1 ст.3, ч.3 ст.60 КПК України). Спеціальні права викривача передбачені у ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Натомість наявні у суду матеріали, зокрема Реєстр матеріалів досудового розслідування, не містять відомостей про надання ОСОБА_10 процесуального статусу викривача та про реалізацію заявником ОСОБА_10 спеціальних прав, які б могли вказувати на те, що він має статус викривача у цьому кримінальному провадженні.

Під час судового засідання прокурор зазначив, що ОСОБА_10 не є викривачем у цьому кримінальному провадженні, підстави для набуття ним такого статусу відсутні.

Тому, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не має містити відомостей про ОСОБА_10 як про викривача із зазначенням анкетних даних, а також відомостей про розмір пропонованої йому винагороди.

Тому доводи захисника щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 3-1, 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК України є необґрунтованими та не є підставою для повернення обвинувального акта.

Визначення обсягу та характеру обставин вчинення злочину, що мають бути відображені в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора Наявність таких даних в обвинувальному акті та призначення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта із зазначенням у ньому відомостей про інших осіб, їх ідентифікаційних даних, не є доказом їх винуватості. Оцінити чи є обраний спосіб викладення лише елементом конкретизації пред`явленого обвинувачення або констатацією правомірності/неправомірності дій осіб, яких обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не стосується, суд зможе під час ухвалення вироку з урахуванням презумпції невинуватості, яка гарантується ст. 62 Конституції України. Така позиція суду узгоджується з висновками, які викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №639/2837/19.

На думку суду, з огляду на характер пред`явленого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачення, правову кваліфікацію їх дій зазначення в обвинувальному акті ідентифікаційних даних ОСОБА_11 не є порушенням принципу презумпції невинуватості.

Таким чином, доводи захисника ОСОБА_9 про необхідність повернення обвинувального акта з підстав зазначення у ньому анкетних даних іншої особи, якій не пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, і дії якої нібито розслідуються у межах іншого кримінального провадження, є безпідставними.

З огляду на безпідставність доводів, наведених в обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 .

Керуючись ст.ст. 291, 293, 369, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 52023000000000250 від 09.06.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3