- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/250/24
Провадження 1-кс/991/256/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15листопада 2023року за №52023000000000571,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1.11січня 2024року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому детектив просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно ОСОБА_4, вилучене 09січня 2024року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, а саме мобільний телефон Realme золото-зеленого кольору разом із сім-картою «Київстар» № НОМЕР_1 .
Детектив повідомив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15листопада 2023року за №52023000000000571, у межах якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
09січня 2024року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4, в ході якого вилучено наведене у клопотанні майно.
Детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику втрати, знищення, використання, перетворення зазначеного майна.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1.Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2.Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Неприбуття власника майна не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст.172 КПК України).
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1.Дослідивши клопотання, надані детективом матеріали, заслухавши його думку, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2.Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п.7 ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Згідно з приписами ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
збереження речових доказів;
спеціальної конфіскації;
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст.173 КПК України):
правову підставу для арешту майна;
розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст.173 КПК України):
необхідність такого арешту;
наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч.3 ст.132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3.Оцінка та висновки слідчого судді
3.3.1.Детектив зазначив, що кримінальне правопорушення було вчинене за таких обставин.
03листопада 2023року ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6, який мав намір встановити в судовому порядку факт виховання ним малолітнього сина, отримати консультацію з цього приводу безпосередньо у знайомого йому судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4 .
Цього ж дня відбулася зустріч ОСОБА_6, ОСОБА_5 та судді ОСОБА_4 в кабінеті останнього, який розташований в адміністративній будівлі Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку за адресою: м.Одеса,вул.Кузнечна, 1, каб. 124, і використовувався ОСОБА_4 на правах викладача зазначеного університету. Після розмови, коли ОСОБА_6 розповів про проблему та залишив кабінет, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що для позитивного вирішення питання за позовом, який планує подавати ОСОБА_6, останньому через ОСОБА_5 необхідно надати судді ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США.
23листопада 2023року під час зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_4, останній ознайомився з цивільним позовом, підготовленим від імені ОСОБА_6, який приніс ОСОБА_5, вказав на недоліки та зауважив, що інтереси ОСОБА_6 має представляти адвокат ОСОБА_7
05грудня 2023року за попередньою домовленістю в кабінеті ОСОБА_4 відбулася зустріч ОСОБА_4, ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_7 . У ході розмови ОСОБА_4 зазначив, що зможе ухвалити позитивне рішення за позовом ОСОБА_6 та повідомив, що за ухвалення такого рішення йому необхідно надати 1000 доларів США через сина ОСОБА_4 ОСОБА_8 . Також ОСОБА_4 зауважив, що грошові кошти перед їх передачею йому слід поміняти на інші грошові купюри.
08грудня 2023року в ході зустрічі ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 цивільний позов громадянина ОСОБА_6 для подачі в Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області та уточнив у нього конкретну суму неправомірної вигоди, яку ОСОБА_6 має передати, на що ОСОБА_4 написав на клаптику паперу число «1,5».
13грудня 2023року ОСОБА_5 зустрівся в кафе «NAVI» з ОСОБА_8 та передав йому неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за ухвалення та/або забезпечення ухвалення позитивного рішення по цивільному позову ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_8 у пункті обміну валют здійснив обмін одержаних грошових коштів.
19грудня 2023року під час зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_4 останній зауважив, що позовна заява ОСОБА_6 була розподілена на непідконтрольну йому суддю, тому заяву забрали і у подальшому розподілять на ОСОБА_4 або іншого підконтрольного суддю.
З 11грудня 2023року по 21грудня 2023року ОСОБА_4 з метою забезпечення розподілу справи на себе або підконтрольного собі суддю 11 разів подавав або забезпечив подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовної заяви ОСОБА_6, за результатами чого зареєстровано судові справи №495/13392/23, 495/13712/23, 495/13722/23, 495/13751/23, 495/13752/23, 495/13754/23, 495/13755/23, 495/13762/23, 495/13780/23, які були розподілені на інших суддів та у подальшому повернуті відповідними ухвалами, та справа №495/13753/23, яка була лише розподілена на іншого суддю.
21грудня 2023року в суді зареєстровано судову справу №495/13854/23, яку розподілено на суддю ОСОБА_4
26грудня 2023року під час зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_4 останній повідомив ОСОБА_5, що цивільний позов ОСОБА_6 розподілений на нього. Також ОСОБА_4 зателефонував адвокату ОСОБА_7 та зазначив останньому про необхідність зв`язатися зі своїм помічником ОСОБА_9 для узгодження тексту ухвали, на підставі якої необхідно буде отримати відповідний висновок органу опіки та піклування, та запропонував ОСОБА_7 особисто передати йому вказану ухвалу після її постановлення.
Після цього ОСОБА_4 зателефонував своєму помічнику ОСОБА_9 та сказав їй знайти справу за позовом ОСОБА_6 і виготовити у вказаній справі ухвалу, на підставі якої можна буде отримати відповідний висновок органу опіки та піклування, а також зазначив, що з даного приводу з нею зв`яжеться адвокат ОСОБА_7 .
В кінці розмови, ОСОБА_4 пообіцяв ОСОБА_10 ухвалити позитивне судове рішення у справі за позовом ОСОБА_6 протягом одного тижня після отримання відповідного висновку органу опіки та піклування.
3.3.2.09січня 2024року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержанні такої вигоди.
3.3.3.Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, повідомленні про підозру, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема:
заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення та протоколами його допитів, згідно з якими він повідомив обставини прохання ОСОБА_4 надати йому неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за ухвалення судового рішення про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини та позбавлення матері батьківських прав;
Указом Президента України №655/2007 від 20липня 2007року, яким ОСОБА_4 призначено суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановою Верховної Ради України №4920-VI від 07червня 2012року, якою його обрано на цю посаду безстроково;
протоколами допиту свідка ОСОБА_5, який повідомив, що до нього звернувся ОСОБА_6 з питанням встановлення факту самостійного виховання малолітнього сина, на що він запропонував поспілкуватися зі знайомим суддею ОСОБА_4 03листопада 2023року відбулася їх спільна зустріч, під час якої вони обговорили це питання. Після того, як ОСОБА_6 залишив кабінет, ОСОБА_4 повідомив, що для позитивного вирішення питання ОСОБА_6 необхідно надати неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США. В ході зустрічі 23листопада 2023року ОСОБА_5 показав ОСОБА_4 підготовлений позов ОСОБА_6, ОСОБА_4 ознайомився з ним та зазначив про необхідність внесення певних змін. Також ОСОБА_4 зазначив, що представляти інтереси ОСОБА_6 має адвокат ОСОБА_7 . Під час зустрічі 05грудня 2023року ОСОБА_4 дав додаткові вказівки щодо процесу подання та розгляду позовної заяви, повідомив про необхідність надання йому 1000 доларів США, яка мала бути передана через його сина ОСОБА_11 . В ході зустрічі 08грудня 2023року на уточнююче питання ОСОБА_5 щодо точного розміру неправомірної вигоди ОСОБА_4 на клаптику паперу написав число «1,5». 13грудня 2023року в ході зустрічі з сином ОСОБА_4 ОСОБА_8 ОСОБА_5 передав йому грошові кошти у розмірі 1500 доларів США, які попередньо були вручені йому детективами;
позовною заявою ОСОБА_6 з додатками, у якій він просив позбавити ОСОБА_12 батьківських прав;
протоколом допиту свідка ОСОБА_13, який повідомив, що здійснив обмін іноземної валюти на «Книжковому ринку», та добровільно видав частину з одержаних купюр детективам, про що було складено акт приймання-передачі від 13грудня 2023року;
протоколом огляду інтернет-ресурсу «Судова влада України», в ході якого встановлено, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду перебувало 11 судових справ за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12 ;
протоколами негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи, в ході яких зафіксовано зміст розмов, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Зміст розмов узгоджується з обставинами, наведеними у повідомленні про підозру та протоколами допитів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;
протоколом негласної слідчої (розшукової) дії візуального спостереження за особою, в ході якої зафіксовано зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_8 13грудня 2023року, факт передачі неправомірної вигоди, а також відвідування ОСОБА_8 одразу після цього пункту обміну валют на «Книжковому ринку». Також згідно з протоколом аудіо-, відеоконтролю особи зафіксовано розмову ОСОБА_8 з ОСОБА_5 під час передачі неправомірної вигоди.
У своїй сукупності доводи детектива та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.3.4.09січня 2024року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4, в ході якого вилучено мобільний телефон Realme золото-зеленого кольору разом із сім-картою «Київстар» № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
3.3.5.Як було проаналізовано упп.3.3.1-3.3.3 цієї ухвали, до обставин, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, може бути причетний ОСОБА_4, який безпосередньо висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду та організував її передачу через ОСОБА_8 .
Отже, зазначений у клопотанні мобільний телефон може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні копії створених документів, відомості про коло осіб, залучених до вчинення злочину, та їх спілкування з цього приводу та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Викладене свідчить, що зазначене майно, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України. Постановою від 09січня 2024рокузазначений телефон визнано речовим доказом.
3.3.6.Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з протоколу обшуку від 09січня 2024року, ОСОБА_4 обмежив доступ до телефону, а тому доступ до нього пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Зазначена обставина свідчить про наявність підстав для його вилучення, оскільки у контексті потреб досудового розслідування є необхідним проведення експертного дослідження мобільного телефону із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в ньому міститься. Експертиза з цією метою органом досудового розслідування станом на час розгляду клопотання не призначена, втім, доводи детектива про необхідність її проведення є переконливими.
Отже, слідчий суддя констатує наявність підстав, передбачених ч.2 ст.168 КПК України, оскільки власник обмежив доступ до телефону, та наявна потреба у проведені експертного дослідження майна.
3.3.7.Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований детективом спосіб арешту майна шляхом зберігання його у органу досудового розслідування у визначеному законодавством порядку релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.3.8.Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості користуватися та розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.3.9.Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч.10 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст.174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
3.3.10.За таких обставин клопотання детектива підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.132, 170, 172, 173, 175, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Клопотання задовольнити.
2.Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно ОСОБА_4, а саме мобільний телефон Realme золото-зеленого кольору разом із сім-картою «Київстар» № НОМЕР_1, який вилучено 09січня 2024року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1