- Presiding judge (HACC AC) : Semennykov O.Yu.
справа № 991/10589/23
провадження №11-сс/991/32/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) грн. з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення слідчий суддядійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин таризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, а також підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме застави, у визначеному розмірі, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, вважаючи його постановленим внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а викладені у судовому рішенні висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 18 грудня 2023 року та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 .
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї захисник навів наступні доводи.
Підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, оскільки не підтверджується долученими до клопотання документами; наведені прокурором докази на підтвердження обґрунтованості підозри є неналежними та недопустимими; ОСОБА_5 жодного злочину не вчиняв, натомість мала місце провокація злочину, оскільки ОСОБА_10 залучено до участі у проведенні негласних (слідчих) розшукових дій (далі - НСРД) із порушенням вимог діючого кримінального процесуального закону, її дії мають очевидні ознаки заздалегідь спланованих та провокативних.
Крім того, судом не надано оцінку тому факту, що під час проведення невідкладного обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_5, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 10 000 доларів США, характер дій працівників Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) вказував на їх завідому обізнаність щодо місцезнаходження вказаних грошових коштів в квартирі підозрюваного.
Щодо обставин, які свідчать про відсутність існування ризиків, адвокат зауважив, що жодних дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню підозрюваним не вчинялося та органом досудового розслідування будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки або наміру підозрюваного, направленого на таке перешкоджання не встановлено та суду не надано.
Ризик переховування підозрюваного, на який посилався слідчий суддя у оскаржуваному рішенні, на основі суворості можливого вироку (тяжкість покарання), прямо суперечить викладеної у рішенні ЄСПЛ Панченко проти Росії позиції, відповідно до якої оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна. Наявність у підозрюваного знайомств у різних відомствах та органах вказують на наявність міцних соціальних зав`язків, високий авторитет та професійні досягнення підозрюваного в суспільстві, що не може бути застосовано проти самого ж підозрюваного в обґрунтування наявності ризику у кримінальному провадженні.
Суд залишив поза увагою той факт, що на день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу матеріали судової справи №757/27289/23-к (у якій постановлено ухвалу, за прийняття якої ймовірно у тому числі ОСОБА_5 отримав неправомірну вигоду) були вилучені працівниками НАБУ під час обшуку в приміщенні Київського апеляційного суду.
Матеріали клопотання не містять доказів того, що іншим особам, крім підозрюваних, відомі обставини розгляду справи №757/27289/23-к, що слідчий суддя відображає, як наперед встановлений факт в обґрунтування наявності вказаного ризику впливу на свідків.
Підозрюваний ОСОБА_5 не є учасником розмови із суддями ОСОБА_11 та ОСОБА_12, щодо їх можливого обговорення можливості одержання неправомірної вигоди за прийняття рішення у справі №757/27289/23-к від іншого представника, який пропонував надати неправомірну вигоду у розмірі 15 000 доларів СІЛА за скасування арешту на майно, а будь-яких доказів обізнаності чи участі у зазначених обставинах з боку підозрюваного ОСОБА_5 прокурором не надано, що свідчить про очевидну необґрунтованість висновку слідчого судді в частині наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слідчим суддею не зазначено та не обґрунтовано в чому саме полягає виключність випадку у питанні застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який значно перевищує межі, встановлені абз.2 п.3 ч.5 ст.182 КПК.
Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, вважаючи його необґрунтованим, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 18 грудня 2023 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 2608 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ( що становить 6 999 872 грн.) з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї прокурор зазначив, що кожен з вказаних ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, належним чином обґрунтований у поданому клопотанні та доведений матеріалами кримінального провадження, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Висновки слідчого судді про непідтвердження існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Про існування такого ризику, та, відповідно, необхідність запобігти таким спробам підозрюваного ОСОБА_5, свідчить не сам по собі значний досвід роботи особи на посаді судді та набуті ним зв`язки, а всебічна обізнаність підозрюваного про форми та методи роботи правоохоронних органів з приводу способів та порядку збирання доказів у кримінальному провадженні.
Через таку обізнаність особа, перебуваючи на свободі, зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом штучного створення доказів невинуватості з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконного впливу на працівників органу досудового розслідування, прокуратури, а також слідчих суддів чи суд у даному провадженні, що не охоплюється жодним з інших пунктів ч.1 ст.177 КПК.
При оцінці факту існування даного ризику слідчим суддею не враховано факт вчинення кримінального правопорушення у складі організованої групи, розподіл ролей між її учасниками, спосіб вчинення кримінального правопорушення та застосовані заходи конспірації, що повною мірою підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.
Ретельне планування та підготовка до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, узгодження спільних дій, можуть передбачати також і наявність скоординованих заходів учасників організованої групи на випадок викриття їх злочинної діяльності.
За таких обставин, висновки судді про недоведеність прокурором існування ризику за п.4 ч.1 ст.177 КПК є такими, що не враховують наданих стороною обвинувачення доказів та не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Також прокурор не згоден із висновком слідчого судді про недоведеність передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК обставин щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Беручи до уваги тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5, спосіб його вчинення, а також те, що у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину може бути призначене покарання виключно у вигляді реального позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, є беззаперечні підстави вважати, що запобіжним заходом, здатним забезпечити належну поведінку підозрюваного, є саме тримання під вартою.
Крім того, при визначенні розміру застави слідчим суддею не в повній мірі враховано обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК, а тому застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 млн. грн, ураховуючи вище перелічені обставини, не здатний буде забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків та запобігти ризикам, встановленим під час досудового розслідування.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Крім того, вважаючи апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, заперечували проти її задоволення.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Також, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги сторони захисту, заперечував проти її задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним з методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарги, вислухавши позицію та заперечення сторін, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційних скарг, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні прокурора підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та надані стороною захисту відомості, що характеризують ОСОБА_5 та його майновий стан, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду не підтверджуються доданими до клопотання документами, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року за підозрою ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК.
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних обставин.
За версією сторони обвинувачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виник злочинний умисел, спрямований на систематичне одержання неправомірної вигоди за ухвалення ними судових рішень на користь заінтересованих осіб, з використанням наданої їм влади.
Розуміючи, що перегляд судових рішень в апеляційному порядку у Київському апеляційному суді здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ними кримінальних правопорушень, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у невстановлений досудовим розслідуванням час, спільно домовившись утворили організовану групу з метою вчинення корупційних злочинів з наступним розподілом ролей.
ОСОБА_5, який не входив до складу колегії суддів: (1) здійснював комунікацію з особами, які зацікавлені у позитивному вирішенні для них питання з передачею відповідної неправомірної вигоди, з метою недопущення викриття інших учасників організованої групи, які ухвалювали відповідні рішення за результатами апеляційного перегляду; (2) одержував неправомірну вигоду від осіб, справи яких повинні були бути позитивно вирішені відповідною колегією суддів Київського апеляційного суду; (3) передавав одержану неправомірну вигоду ОСОБА_11 для її подальшої передачі безпосередньо суддям ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
ОСОБА_11 у свою чергу: (1) здійснював координацію та узгодження дій між учасниками організованої групи; (2) забезпечував ухвалення колегіального судового рішення на користь та в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, шляхом використання наданої йому влади; (3) отримував від ОСОБА_5 частину неправомірної вигоди для себе та інших членів колегії суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ; (4) забезпечував приховування слідів злочину, у тому числі шляхом заміни грошових купюр, одержаних як неправомірну вигоду від ОСОБА_5 ; (5) здійснював розподіл та передачу неправомірної вигоди ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
На суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_12 покладалося забезпечення ухвалення колегіального судового рішення на користь та в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, шляхом використання наданої їм влади. Окрім цього, на цих же суддів, у залежності від обставин розгляду справи, також додатково покладалася комунікація з особами, які зацікавлені в ухваленні позитивного рішення на свою користь за результатами апеляційного перегляду.
Водночас, за версією прокурора, всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.
З огляду на це сторона обвинувачення вважає, що між ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 створено організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.
Прокурор зазначив, що 06 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла судова справа №757/27289/23-к про арешт майна за апеляційною скаргою ОСОБА_14 в інтересах ПрАТ «Авіакомпанія Константа». Згідно з автоматизованим розподілом судових справ, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_11 (доповідач), суддів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
У жовтні 2023 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_5, реалізуючи попередньо сформований спільний злочинний умисел організованої групи на вчинення кримінальних правопорушень - одержання неправомірної вигоди, посилаючись на суддів цього ж суду ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які безпосередньо розглядали судову справу №757/27289/23-к, під час спілкування з особою, яка представляє інтереси апелянтів у цій справі, повідомив про можливість за надання неправомірної вигоди у розмірі 35 000 доларів США, тобто по 10 000 доларів США для кожного судді зі складу колегії суддів, та 5000 доларів США особисто для нього ухвалити рішення про скасування ухвали про накладення арешту на майно.
Далі, 13 листопада 2023 року о 10год 41хв ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_11 про можливість одержання ним та іншими членами організованої групи неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанії Константа» у справі № 757/27289/23-к та скасування накладеного арешту на майно, на що ОСОБА_11 погодився.
16 листопада 2023 року о 08год 59хв ОСОБА_11, виконуючи свою роль в організованій групі, переслідуючи намір одержати неправомірну вигоду, попередньо обговорену з ОСОБА_5, з метою конспірації, завуальовано проінформував іншого члена організованої групи - суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_13 про необхідність ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі №757/27289/23-к за неправомірну вигоду, на що ОСОБА_13 погодився.
Окрім цього, 23 листопада 2023 року в період з 17год 03хв до 17год 10хв ОСОБА_11, виконуючи свою роль в організованій групі, переслідуючи намір реалізувати спільний злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди завуальовано проінформував іншого члена організованої групи - суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_12 про необхідність ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі №757/27289/23-к за неправомірну вигоду у загальному розмірі 25 000 доларів США, на що ОСОБА_12 погодився.
27 листопада 2023 року в період з 09год 23хв до 09год 25хв, перед проведенням судового засідання з розгляду апеляційної скарги у справі №757/27289/23-к у приміщенні службового кабінету №1502, яким користується ОСОБА_11, в адміністративній будівлі Київського апеляційного суду за адресою: м.Київ, вул. Солом`янська, 2А, суддя ОСОБА_5 повторно підтвердив ОСОБА_11, що одержання неправомірної вигоди залежить від ухвалення ним та іншими суддями колегії - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, рішення про задоволення апеляційної скарги у справі №757/27289/23-к та скасування арешту.
Того ж дня колегія суддів Київського апеляційного суду у складі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у період з 15год 48хв по 17год 06хв постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги, поданої у справі №757/27289/23-к представником ПрАТ «Авіакомпанія Константа», скасувавши накладений судом першої інстанції арешт на майно.
28 листопада 2023 року о 08год 20хв ОСОБА_5, перебуваючи в салоні автомобіля LEXUS NX250, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був припаркований неподалік АЗС «KLO» по вул. Преображенська в м.Києві, одержав від особи, яка діяла в інтересах апелянтів у судовій справі №757/27289/23-к, для себе та колегії суддів у справі неправомірну вигоду у розмірі 35 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 28 листопада 2023 року складало 1 267 606 грн, за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги у згаданій справі.
Цього ж дня, о 08год 33хв, ОСОБА_5, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1905 в адміністративній будівлі Київського апеляційного суду, у період з 08год 37хв по 08год 39хв розділив одержану неправомірну вигоду: 10 000 доларів США забрав собі як свою частку неправомірної вигоди, а 25 000 доларів США, відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_11 та іншими членами організованої групи, помістив до картонної коробки з-під алкогольного напою «віскі». Після цього ОСОБА_5 о 10год 59хв поклав картонну коробку з неправомірною вигодою до паперового пакету темного кольору, вийшов зі свого службового кабінету та заніс її до службового кабінету №1502, яким користується суддя ОСОБА_11, де передав йому, а останній одержав неправомірну вигоду у розмірі 25 000 доларів США для подальшого її розподілу між ним та іншими учасниками організованої групи.
О 20год 16хв одержану частину неправомірної вигоди у сумі 25 000 доларів США ОСОБА_11 заніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У період з 20год 34хв 28 листопада 2023 року по 09год 27хв 29 листопада 2023 року, перебуваючи за адресою місця свого проживання, ОСОБА_11 розподілив частину неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США: 8 400 доларів США залишив собі, а решту неправомірної вигоди у сумі 16 600 доларів США виокремив для передачі іншим учасникам організованої групи - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у рівних частинах, тобто по 8 300 доларів США кожному.
Водночас, з метою приховування слідів імовірного кримінального правопорушення та ускладнення відстеження руху неправомірної вигоди, ОСОБА_11 замінив одержані від ОСОБА_5 гроші, які призначалися для розподілу між іншими учасниками організованої групи, у розмірі 16 600 доларів США на аналогічну суму доларів США, які перебували у нього за місцем проживання.
29 листопада 2023 року об 11год 35хв ОСОБА_11, відповідно до попередніх домовленостей між членами організованої групи, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1502, у приміщенні Київського апеляційного суду передав, а ОСОБА_12 одержав передбачену для нього частину неправомірної вигоди в розмірі 8300 доларів США.
Цього ж дня об 11год 51хв ОСОБА_11, відповідно до попередніх домовленостей між членами організованої групи, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1502, у приміщенні Київського апеляційного суду, завершуючи розподіл та передачу одержаної неправомірної вигоди між всіма учасниками організованої групи, передав, а ОСОБА_13 одержав частину неправомірної вигоди у розмірі 8300 доларів США.
З огляду на викладене сторона обвинувачення вважає, що в діях ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК.
30 листопада 2023 року заступник Генерального прокурора - керівник САП склав повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК, яке цього ж дня було вручене згідно з вимогами статей 278, 481 КПК.
Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується дослідженими фактичними даними, які містяться у таких документах:
- копії Постанови Верховної Ради України від 11 квітня 1995 року щодо обрання ОСОБА_5 суддею Київського міського суду;
- копії Постанови Верховної Ради України від 07 квітня 2005 року щодо обрання ОСОБА_5 суддею Апеляційного суду м.Києва;
- копії рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2019 року про переведення судді апеляційного суду м.Києва ОСОБА_5 на посаду судді Київського апеляційного суду;
- копії протоколу огляду від 30 листопада 2023 року, згідно з яким оглянуто судову справу №757/27289/23-к та встановлено перебіг її розгляду;
- копії протоколу огляду грошових коштів від 27 листопада 2023 року, згідно з яким оглянуто та вручено ОСОБА_10 кошти у сумі 35 000 доларів США;
- копії протоколу обшуку автомобіля SSANG YONG KORANDO, д.н.з. НОМЕР_2 від 29 листопада 2023 року, згідно з яким під час проведення вказаного обшуку виявлено та вилучено кошти в сумі 8 300 доларів США в упаковці з-під кави, які за версією органу досудового розслідування ймовірно є обміняною частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_13 від ОСОБА_11 ;
- копії протоколу обшуку автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_3 від 29 листопада 2023 року, згідно з яким під час проведення вказаного обшуку виявлено та вилучено кошти в сумі 8 300 доларів США у рекламному проспекті «Твій оператор зв`язку КАНКОМ волокно-оптична мережа», які за версією органу досудового розслідування ймовірно є обміняною частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_12 від ОСОБА_11 ;
- копії протоколу обшуку від 29 листопада 2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_11, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 24 800 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_11 від ОСОБА_5 ;
- копії протоколу обшуку від 29 листопада 2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 10000 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5
- копії протоколу від 30 листопада 2023 року за результатами НСРД - аудіо- відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5, у якому зафіксовано обставини поміщення ОСОБА_5 у його службовому кабінеті ймовірно одержаної неправомірної вигоди від особи, яка діє в інтересах апелянтів у судовій справі №757/27289/23-к, до подарункового пакування для алкогольного напою та в подальшому переміщення вказаної коробки у сумку, з якою останній покинув кабінет;
- копії протоколу від 30 листопада 2023 року за результатами НСРД - аудіо- відеоконтроль особи відносно ОСОБА_11, у якому зафіксовано спілкування ймовірних фігурантів провадження, а також відомості щодо стверджуваної передачі предмета неправомірної вигоди, а саме:
1) 13 листопада 2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 погоджують одержання колегією суддів, яка здійснює розгляд справи №757/27289/23-к, неправомірної вигоди від особи, яка діє в інтересах апелянтів у судовій справі (ПрАТ «Авіакомпанія Константа») в розмірі 25 тисяч доларів США;
2) 15 листопада 2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 обговорюють справу №757/27289/23-к, її відкладення на два тижні;
3) 16 листопада 2023 року ОСОБА_11 розповідає ОСОБА_13, що до нього підходили по справі ПрАТ «Авіакомпанія Константа» та просили скасувати арешт;
4) 23 листопада 2023 року ОСОБА_11 обговорює з ОСОБА_12 справу №757/27289/23-к (провадження 11-с/824/5758/2023), повідомляє останньому, що з приводу вказаної справи до нього підходив ОСОБА_5 та повідомляв про суму за скасування арешту в розмірі 25 000 доларів США, тоді як ОСОБА_12 повідомив, що йому пропонували за це питання 15 000 доларів США;
5) 27 листопада 2023 року ОСОБА_11 отримує від ОСОБА_5 підтвердження, що нічого не змінилось з приводу домовленості про скасування арешту з майна - 2-ох літаків;
6) 28 листопада 2023 року ОСОБА_5 приносить ОСОБА_11 паперовий пакет, в якому коробка з-під алкогольного напою (віскі) з імовірною неправомірною вигодою всередині в розмірі 25 000 доларів США, після чого ввечері після 20 години ОСОБА_11 виходить з кабінету з предметом неправомірної вигоди;
7) 29 листопада 2023 року ОСОБА_11 у своєму кабінеті передає ОСОБА_12 та ОСОБА_13 їхні частки імовірної неправомірної вигоди у конверті з рекламою інтернету та в упакуванні від кави;
- копії протоколу за результатами проведення НСРД - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 29 листопада 2023 року відносно ОСОБА_5, у якому зафіксовано одержання ОСОБА_5 від ОСОБА_10 неправомірної вигоди у розмірі 35 000 доларів США;
- копії протоколу від 29 листопада 2023 року за результатами НСРД - аудіо- відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5, згідно з яким зафіксовано спілкування останнього з ОСОБА_10, яке відбувалося 27 листопада 2023 року, та яке може вказувати на те, що ОСОБА_5 підтвердив те, що апеляційна скарга по ПрАТ «Авіакомпанія Константа» буде задоволена в повному обсязі відповідно до попередньої домовленості - передачі неправомірної вигоди в розмірі 35 000 доларів США - 5 000 доларів США частка ОСОБА_5, інші 30 000 доларів США - колегії суддів, а також передачу ОСОБА_10 . 28 листопада 2023 року ОСОБА_5 обумовленої суми неправомірної вигоди.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри є переконливими, узгоджуються між собою, є належними та достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, на підставі яких слідчим суддею становлено доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, з огляду на таке.
Положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Вимогами абз.6 ч.3 ст.184 КПК встановлено необхідність надання до клопотання про застосування запобіжних заходів зокрема копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Тобто на сторону обвинувачення покладено обов`язок надати документи та матеріали кримінального провадження в тому обсязі, який, на її переконання є необхідним і достатнім для підтвердження викладених у клопотанні доводів, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).
Відхиляючи доводи захисника щодо недопустимості отриманих при проведенні НСРД доказів, колегія суддів виходить з того, що з наявних матеріалів на даному етапі не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки, як під час розгляду клопотання прокурора слідчим суддею, так і під час розгляду апеляційної скарги, захистом не надано будь-яких фактичних даних, які б вказували на те, що підозрюваний ОСОБА_5 міг одержувати неправомірну вигоду за ухвалення суддями Київського апеляційного суду рішення через примус, погрози, вмовляння чи інші форми схиляння до вчинення кримінального правопорушення, з боку представників правоохоронних органів, або осіб, які діяли під їх контролем, або залучення таких осіб з очевидним порушенням вимог КПК, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні. Тому цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, передбачених ст.ст.87-89 КПК підстав щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними.
За таких обставин вищенаведене не спростовує висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .
Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов, як вважає колегія суддів, до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності ризиків, а також доводам прокурора щодо наявності, окрім встановлених слідчим суддею, ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Так, суд в межах доводів апеляційних скарг перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення та відсутності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Наведена слідчим суддею обставина, з чим погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні цього ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що обіймаючи посаду судді Київського апеляційного суду та розглядаючи матеріали у кримінальних провадженнях, зокрема щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_5 міг набути широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України.
ОСОБА_5 має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, протягом 2019-2021 років ОСОБА_5 здійснено 10 перетинів кордону України в різних напрямках (Французька Республіка, Турецька Республіка, Грузія, Чорногорія, Королівство Іспанія), донька підозрюваного тривалий час проживає за межами України, що розширює його можливості залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також слідчим суддею враховано офіційні доходи ОСОБА_5, які починаючи з 2017 року склали близько 14 млн грн., отже його майновий стан є достатніми для фінансового забезпечення підозрюваного під час його можливого переховування.
На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності, дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Зазначені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування чи суду.
Належна процесуальна поведінка підозрюваного, стійкі соціальні зв`язки, наявність в нього постійного місця роботи та позитивні характеристики, відсутність судимості в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки, аби нівелювати його повністю.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, при встановленні наявності зазначеного ризику слідчим суддею враховано посаду, яку обіймає ОСОБА_5, завдяки чому він як особисто, так і через колег по роботі може знищити чи спотворити оригінали матеріалів судової справи №757/27289/23-к. Маючи доступ до спеціалізованої автоматизованої системи документообігу суду, підозрюваний особисто або з допомогою працівників може спробувати внести зміни в електронні документи.
Разом з цим, стороною захисту не надано та матеріали провадження не містять відомостей щодо вилучення працівниками НАБУ під час обшуку в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали судової справи №757/27289/23-к, у якій постановлено ухвалу, за яку, у тому числі ОСОБА_5 імовірно отримав неправомірну вигоду.
Оскільки досудове розслідування триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у кримінальному провадженні, на даній початковій стадії існує ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може впливати не лише на інших підозрюваних ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, координувати з ними свою процесуальну поведінку, створювати альтернативну версію подій тощо, а й на інших працівників суду, яким відомі обставини розгляду справи №757/27289/23-к, учасників розгляду вказаного судового провадження та осіб, з якими підозрювані ймовірно позапроцесуально спілкувалися з приводу обставин розгляду та вирішення вказаної справи.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи сторони захисту про те, що матеріали клопотання не містять доказів того, що іншим особам, крім підозрюваних, відомі обставини розгляду справи №757/27289/23-к не спростовують встановленого слідчим суддею ризику, адже, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній ухвалі, кожен підозрюваний у цьому кримінальному провадженні є суддею, має помічника та секретаря судового засідання, головних консультантів, яким можуть бути відомі обставини судового розгляду справи чи одержання, розподілу неправомірної вигоди між підозрюваними, тому існують обґрунтовані підстави вважати, що на таких осіб як ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 може чинитися тиск з метою впливу на їхні показання з приводу обставин, що розслідуються.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги відомості, зафіксовані при проведенні НСРД, а саме розмови ОСОБА_12 з ОСОБА_11, під час якої, згадуючи зокрема і ОСОБА_5, щодо імовірного обговорення останніми можливості скасування арешту майна за неправомірну вигоду в цій же справі в іншому розмірі.
Проте, через розслідування лише одного факту імовірного отримання особою неправомірної вигоди колегія суддів не погоджується із вказаним мотивуванням слідчого судді, однак зазначає, що характер та зміст зафіксованої розмови з використанням обривків фраз, цифр без конкретизації, із застосовуванням завуальованих виразів «підходили люди» та інш. може свідчити про ймовірність відповідного спілкування між підозрюваними з приводу прийняття узгоджених рішень цими особами і раніше. Разом з цим, хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту, про те що ОСОБА_5 не є учасником розмови ОСОБА_11 із ОСОБА_12 не спростовують зафіксованої інформації при проведенні НСРД, яка узгоджується з іншими доказами, якими обґрунтовується підозра, та вказує на імовірну причетність та можливість вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують вищезазначені ризики, твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність цих ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів надав належну оцінку в сукупності всім передбаченим ст.178 КПК обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування наявності кожного з них в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.
Разом з цим, доводи прокурора про неврахування слідчим суддею наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів не вважає переконливими, адже наведені прокурором на його обґрунтування доводи не є вагомими та не вказують на можливість вчинення ОСОБА_5 відповідних дій, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони обвинувачення щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч.1 ст.177 КПК чотирьох ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, оцінюючи можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання передбаченим ст.177 КПК ризикам, слідчим суддею враховано, що з часу викриття детективами ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення до часу розгляду слідчим суддею цього клопотання минуло понад два тижні. За цей час підозрюваний не вчиняв дій, які б свідчили про спробу переховування від досудового розслідування, хоча мав таку можливість, оскільки не був затриманий. Окрім того, з 04 грудня 2023 року ОСОБА_5 перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні №1 КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Під час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу залучений як спеціаліст лікар вказаного медичного закладу повідомив про наявність у ОСОБА_5 захворювання, яке на його думку є тяжким. Вказане захворювання, згідно з поясненнями лікаря, потребує перебування ОСОБА_5 під постійним наглядом лікарів та відповідного лікування, оскільки навіть під час перебування підозрюваного на стаціонарному лікуванні лікарям не вдається стабілізувати його медичні показники, погіршення яких викликано наявним у нього захворюванням.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстави для застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, та відповідно застосування до особи запобіжного заходу у вигляді застави.
Стосовно доводів про виключність випадку та визначений слідчим суддею розмір застави слід зазначити, що за ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вищевказані межі.
Колегія суддів погоджується із зазначеним в оскаржуваному рішенні висновком щодо виключності випадку та визначення розміру застави в 4 000 000 грн., який обумовлюється вагомістю обставин, що доводять ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, а також високий майновий стан підозрюваного.
Водночас, зазначений у клопотанні прокурора розмір застави у розмірі 6 999 872 грн. слідчий суддя визнав необґрунтовано завищеним, з огляду на непідтвердження частини ризиків, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу, розмір якої всупереч доводам апеляційної скарги та поясненням сторони захисту, не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.
Разом з цим, враховуючи обґрунтованість визначення слідчим суддею застави у розмірі 4 000 000 грн., яка станом на час перегляду оскаржуваного рішення внесена на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду, скасування рішення слідчого судді в частині застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення в цій частині рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у цьому ж розмірі не призведе до юридично значущих наслідків для підозрюваного, адже заставу вже внесено.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторін, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими сторонами під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3