Document No. 116616661

справа № 991/16/24

провадження № 11-сс/991/64/24

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.01.2024 р., -

в с т а н о в и л а:

10.01.2024 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга (а.с. 67-122), яку того ж дня призначено до розгляду (а.с. 124).

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52023000000000556 від 08.11.2023 р. на повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_7 підозри від 10.11.2023 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та скасування повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 30.05.2023 р. та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.11.2023 р.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки повідомлена ОСОБА_7 підозра від 30.05.2023 р. та змінена підозра від 10.11.2023 р. є необґрунтованими. Так, зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а саме у пособництві в притягненні завідомо невинного ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності прокурором, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Згідно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри, ОСОБА_7 підозрюється у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності прокурором, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України. Склад злочину за ст. 372 КК України передбачає наявність потерпілої особи, невинуватої у вчиненні того злочину, що їй інкримінується, проте ОСОБА_9 такого процесуального статусу не набув. Натомість, 17.05.2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, та ОСОБА_9 визнано винним за ч. 2 ст. 204 КК України. Цей вирок набрав законної сили, а тому підстави вважати, що ОСОБА_9 не вчиняв інкримінованого злочину, відсутні. Вагомим доводом на користь наведеного висновку є також те, що заяву заступника Генерального прокурора про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими обставинами ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2023 р. залишено без задоволення. Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_7 не підписував та не вручав ОСОБА_9 повідомлення про підозру, не підписував та не затверджував обвинувальний акт за його обвинуваченням, а також не укладав з ним угоду про визнання винуватості. На момент повідомлення ОСОБА_9 про підозру ОСОБА_7 не був старшим групи прокурорів та не здійснив жодної слідчої чи процесуальної дії в межах провадження № 42022042150000038. Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_7 штучне створення ним доказів, але матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували його співучасть у вчиненні злочину. Наразі захисту не надано відомостей, які саме докази були штучно створені ОСОБА_7 та у чому саме полягало їх спотворення. Крім того, у повідомленні про підозру не зазначено, у чому полягало пособництво з боку ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Натомість, всі докази, покладені в основу вироку щодо ОСОБА_9, створені та надані саме ОСОБА_10, підконтрольними йому працівниками ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», адвокатом ОСОБА_10 - ОСОБА_11 та самим ОСОБА_9 . Втім, жодній з цих осіб не повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України як виконавцю. Також, відсутня обов`язкова кваліфікуюча ознака за ч. 2 ст. 372 КК України - вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, з урахуванням кваліфікації дій ОСОБА_9 . Більше того, ОСОБА_9 не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину. Крім вищенаведеного, захисник наголошує на тому, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 372 КК України, не підслідне НАБУ, а відтак прокурором безпідставно визначено підслідність у даному провадженні на підставі ч. 10 ст. 216 КПК України, а не абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Об`єднання кримінальних проваджень № 52023000000000150 і № 42023000000000347 в одне та визначення підслідності останнього постановою прокурора за НАБУ вважає незаконним. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_11 повідомлено про підозру, також не належить до підслідності НАБУ, оскільки органом досудового розслідування не доведено наявність обов`язкових умов, визначених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Крім того, сторона обвинувачення порушила порядок вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, викликавши його для здійснення зазначеної процесуальної дії в якості свідка.

3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини. Додатково наголосив, що прокурор безпідставно визначив підслідність даного провадження за НАБУ на підставі ч. 10 ст. 216 КПК України, оскільки на момент повідомлення ОСОБА_7 про підозру жодного підозрюваного у даному провадженні не було, а відтак мав бути реалізований механізм, визначений абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Наразі досудове розслідування у цьому провадженні завершено та триває стадія ознайомлення з його матеріалами. Кінцеві редакції повідомлень про підозру усім трьом підозрюваним не містять жодного злочину, який прямо відноситься до підслідності НАБУ. Більше того, сама підозра є необґрунтованою. За таких обставин, повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри мають бути скасовані як незаконні.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити. Зауважив, що йому не повідомлено про підозру у вчиненні корупційного злочину.

Прокурор ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що вона не містить доводів, які б були підставою для скасування судового рішення. Диспозиція ст. 372 КК України не містить посилання на наявність потерпілої особи, а тому доводи захисту в цій частині є безпідставними. Порядок набуття статусу потерпілого чітко передбачено в КПК України, а враховуючи, що ОСОБА_9 не виявив такого бажання, він перебуває в якості свідка та дає викривальні свідчення щодо обставин притягнення його до кримінальної відповідальності. Окрім того, ОСОБА_9 звертався до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для оскарження вироку за нововиявленими обставинами, однак йому було відмовлено. Вказаний вирок не буде скасований, поки не буде прийнято рішення у даному провадженні. Твердження захисту про те, що жодна особа не може бути виконавцем, оскільки відсутнє посилання на ч. 2 ст. 27 КК України, є хибним, оскільки ч. 1 ст. 29 КК України вказує, що дії виконавця не потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 27 КК України. Окремо наголосив, що у даному провадженні ОСОБА_11 підозрюється у підбурюванні ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, а отже, згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України вказаний епізод підслідний НАБУ. У разі, якщо хоча б одна стаття КК України підслідна НАБУ, то підслідність кримінального провадження визначається на підставі ч. 10 ст. 216 КПК України.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Слідчим суддею встановлено, що 30.05.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України. 10.11.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.

За результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_6 на вищевказані рішення, слідчий суддя зазначив таке. Оскільки наразі є чинною позиція сторони обвинувачення, висвітлена у повідомленні від 10.11.2023 р., то немає необхідності аналізувати доводи захисту в частині безпідставності твердження про пособництво у вчиненні злочину та відсутність його виконавця, адже теперішнє формулювання підозри не містить таких тверджень. Посилання захисту на відсутність обов`язкової кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 372 КК України у вигляді вчинення дій, поєднаних з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, є безпідставними, оскільки вказана норма передбачає дві альтернативні кваліфікуючі ознаки, зокрема вчинення діяння, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення. ОСОБА_7 інкримінується саме останнє, тому підстави аналізувати ступінь тяжкості злочину, за яким ОСОБА_9 визнано винуватим, відсутні. Слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.11.2023 р. викладено чіткою та зрозумілою мовою, а фактичні обставини мають достатній ступінь деталізації для розуміння змісту підозри та її кваліфікації. Отже, викладене свідчить про відповідність його за формою вимогам ст. 277 КПК України.

Не погодився слідчий суддя і з доводами захисту щодо порушення порядку вручення повідомлення про підозру, та зазначив, що стороною обвинувачення дотримано гарантії адвокатської діяльності, оскільки повідомлення про підозру складено заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_12 та вручене за його дорученням прокурором ОСОБА_8 . В той же час, захист не навів конкретних доводів щодо порушення порядку вручення повідомлення про підозру та не спростовував факт його одержання ОСОБА_7 . Доводи захисту в частині неправомірності виклику ОСОБА_7 в якості свідка та подальшого вручення йому підозри також не ґрунтуються на положеннях закону, адже порядок вручення письмового повідомлення про підозру, регламентований ст. 278 КПК України, не передбачає попереднього повідомлення особі про заплановану процесуальну дію та не визначає особливостей процедури виклику особи з цією метою.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 щодо порушення правил підслідності та підсудності, слідчий суддя також дійшов висновку про їх необґрунтованість. Окремо врахував, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.06.2023 р. аналогічні доводи сторони захисту визнано безпідставними, а ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.10.2023 р. доводи щодо непідсудності кримінальних правопорушень слідчим суддям Вищого антикорупційного суду відхилені.

5. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисника ставиться питання про скасування як повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 30.05.2023 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, так і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.11.2023 р. за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України. Однак, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що наразі є чинною позиція сторони обвинувачення, викладена у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 10.11.2023 р.

Враховуючи, що теперішнє формулювання підозри не містить посилання на ч. 5 ст. 27 КК України, відсутня й необхідність аналізувати доводи апеляційної скарги щодо безпідставності твердження про пособництво ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та відсутність його виконавця.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо необхідності скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.11.2023 р., колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, згідно із ч. 1 ст. 277 КПК України, та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.

За змістом оскаржуваного повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.11.2023 р., ОСОБА_7, який обіймає посаду заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, підозрюється в притягненні завідомо невинного ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності прокурором, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб - зокрема, з прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_13 та адвокатом ОСОБА_11 . Так, в частині інкримінованих ОСОБА_7 дій підозра повідомлена щодо таких обставин: 13.03.2023 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 поблизу адміністративної будівлі Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області. У ході вказаної зустрічі ОСОБА_7 у позапроцесуальний спосіб, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаному зі штучним створенням доказів обвинувачення, вказав ОСОБА_10 на необхідність визначення ним завідомо невинної особи з числа працівників ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», яку в подальшому буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 204 КК України у кримінальному провадженні № 42022042150000038. При цьому ОСОБА_7, у зв`язку з висловленими переживаннями ОСОБА_10 щодо можливого призначення такій особі реального строку відбування покарання, роз`яснив ОСОБА_10, що з визначеною ним завідомо невинною особою в даному випадку буде укладено угоду про визнання винуватості, у якій буде передбачено застосування положень ст. 75 КК України, а також роз`яснив порядок розгляду угоди про визнання винуватості в суді. Крім того, в ході даної розмови, з метою виконання ОСОБА_10 вказівки ОСОБА_7 про визначення ОСОБА_10 завідомо невинної особи з числа працівників ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», яку буде притягнуто до кримінальної відповідальності у провадженні № 42022042150000038, повідомив, яким чином органом прокуратури будуть сформульовані фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого буде притягнуто таку завідомо невинну особу, а також про те, що вказану особу буде притягнуто за ч. 2 ст. 204 КК України. При цьому, ОСОБА_7 наполягав, що завідомо невинна особа, яку буде притягнуто до кримінальної відповідальності у провадженні № 42022042150000038, повинна бути саме з числа працівників ТОВ «Фрутберрі-Дніпро». У подальшому, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 за не встановлених досудовим розслідуванням обставин залучено як співвиконавця до вчинення вказаного кримінального правопорушення прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13, до відома якого доведено необхідність притягнення завідомо невинного ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №42022042150000038 за ч. 2 ст. 204 КК України.

У подальшому, всі процесуальні дії в рамках вказаного кримінального провадження, в тому числі пов`язані зі штучним створенням доказів обвинувачення ОСОБА_9 та подальшим притягненням його до кримінальної відповідальності, вчинялися прокурором ОСОБА_13 з відома заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_13, керуючись спільним із ОСОБА_11 та ОСОБА_7 злочинним умислом, перебуваючи в приміщенні Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на створення штучних доказів обвинувачення та подальше притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, надав для підпису свідкам ОСОБА_15 та ОСОБА_16 протоколи їх допитів із заздалегідь викладеними в них показаннями щодо підтвердження причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 ніколи не працював у ТОВ «Фрутберрі-Дніпро» та вказаного злочину не вчиняв, які вони підписали за вказівкою ОСОБА_13 у присутності адвоката ОСОБА_11 . Таким чином, ОСОБА_13 без встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, штучно створив докази обвинувачення у вигляді показань свідків, які зафіксував у відповідних протоколах допиту та долучив їх до матеріалів кримінального провадження.

Крім цього, одразу після завершення допитів вказаних свідків, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10 про необхідність підготовки та надання завідомо підроблених наказу про прийняття на роботу ОСОБА_9 до ТОВ «Фрутберрі-Дніпро» на посаду головного технолога з 01.02.2022 року, а також функціональної інструкції головного технолога харчового виробництва та трудового договору, зміст яких вони 15.03.2023 обговорювали із ОСОБА_13

ОСОБА_10, діючи за вказівками ОСОБА_11 та ОСОБА_13, виготовив завідомо підроблені документи щодо працевлаштування ОСОБА_9 головним технологом на ТОВ «Фрутберрі-Дніпро» з 01.02.2022 року, а саме: трудовий договір, функціональну інструкцію головного технолога харчового виробництва та наказ про прийом на роботу, які були передані адвокату ОСОБА_11 під час зустрічі та які в подальшому були долучені до матеріалів кримінального провадження.

Посилаючись на штучно створені докази обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, 21.03.2023 року прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_17, якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 та про штучно створені докази обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні, підготував та вручив у присутності ОСОБА_11 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.

Надалі, 30.03.2023 року ОСОБА_13, будучи обізнаним про невинуватість ОСОБА_9, склав та затвердив обвинувальний акт стосовно нього про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.

У подальшому, ОСОБА_7 з метою досягнення спільного злочинного умислу, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, не вчиняв та що докази його винуватості є штучно створеними, відповідно до листа за № 04/66-1121ВИХ-23, передав вказаний обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті, у зв`язку з чим останній відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України набув статусу обвинуваченого.

Повідомлення про підозру містить стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. З урахуванням вищенаведених обставин, органом досудового розслідування визначено правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного повідомлення про підозру, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відповідність його за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також про вручення його прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними. Окрім того, колегія суддів відхиляє твердження захисника ОСОБА_6 про порушення стороною обвинувачення порядку вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру шляхом виклику останнього повісткою в якості свідка, оскільки ст. 278 КПК України не передбачає попереднього повідомлення особі про заплановану процесуальну дію та не визначає особливостей процедури виклику особи з цією метою.

Колегія суддів при цьому наголошує, що за змістом апеляційної скарги захисник не спростовує викладені у повідомленні про підозру обставини та не ставить під сумнів наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру, натомість, не погоджується з визначеною органом досудового розслідування правовою кваліфікацією кримінального правопорушення та стверджує, що дії ОСОБА_7 не можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 372 КК України, оскільки відсутня обов`язкова кваліфікуюча ознака вказаної статті, зокрема вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, з урахуванням кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 204 КК України.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про безпідставність посилання на відсутність наведеної обов`язкової кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 372 КК України, оскільки зазначена норма передбачає дві альтернативні кваліфікуючі ознаки - вже згадану, а також вчинення діяння, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією. Відповідно до змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, ОСОБА_7 інкримінується саме остання кваліфікуюча ознака - вчинення діяння, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, а відтак, ступінь тяжкості злочину, за яким визнано винуватим ОСОБА_9, у даному випадку не має юридичного значення.

Твердження сторони захисту про те, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, передбачає наявність потерпілої особи, невинуватої у вчиненні того злочину, що їй інкримінується, колегія суддів також відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, ані диспозиція ст. 372 КК України, ані жоден інший нормативно-правовий акт не вимагає набуття статусу потерпілого будь-якою особою при притягненні до кримінальної відповідальності за вказаною статтею, та жодним чином набуття чи відсутність у особи статусу потерпілого не є передумовою притягнення іншої особи до кримінальної відповідальності за ст. 372 КК України та не спростовує факту вчинення даного злочину.

Окрім того, згідно з приписами ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. На даний час ОСОБА_9 не подав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або про залучення його до провадження як потерпілого, а також не надав письмової згоди про визнання його потерпілим, відповідно, наразі він перебуває у статусі свідка. Таким чином, відсутність у ОСОБА_9 статусу потерпілого не виключає обґрунтованість підозри ОСОБА_7, адже набуття ним такого статусу не залежить від сторони обвинувачення.

Доводи про відсутність в діях ОСОБА_7 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 372 КК України, яка на думку сторони захисту полягає виключно у складанні письмового повідомлення про підозру та врученні його особі, яка підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення, тоді як ОСОБА_7 не підписував та не вручав повідомлення ОСОБА_9 про підозру, не підписував та не затверджував обвинувальний акт за його обвинуваченням та не укладав з останнім угоду про визнання винуватості, також є необґрунтованими та штучно обмежують зміст поняття «притягнення до кримінальної відповідальності».

Так, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, повідомленням особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише розпочинається стадія притягнення до кримінальної відповідальності. Відтак, складання і затвердження обвинувального акту, укладення угоди про визнання винуватості, тощо, також є складовими притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно, твердження апелянта про те, що подальші дії суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, після повідомлення особі про підозру не мають юридичного значення та не утворюють об`єктивну сторону цього кримінального правопорушення, не відповідають змісту закону та є його довільним тлумаченням.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах провадження доказів штучного створення доказів обвинувачення безпосередньо ОСОБА_7, колегія суддів зазначає, що згідно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри, останньому інкримінується вчинення дій, спрямованих на досягнення спільного злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинної особи - ОСОБА_9 - до кримінальної відповідальності, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення. Сторона обвинувачення наполягає на наданні ОСОБА_7 у позапроцесуальний спосіб вказівок ОСОБА_10 щодо необхідності визначення завідомо невинуватої особи, яку буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 204 КК України у кримінальному провадженні № 42022042150000038, та роз`ясненні йому порядку укладення з такою особою угоди про визнання винуватості, можливості застосування до неї положень ст. 75 КК України, а також порядку розгляду угоди про визнання винуватості в суді, а також у подальших діях, спрямованих на надання таких штучних доказів обвинувачення старшому групи прокурорів ОСОБА_17, який не був обізнаний з їх злочинним планом, для їх оцінки та повідомлення про підозру ОСОБА_9 та направленні обвинувального акту до суду. Отже, мова йде про спільні узгоджені дії всіх співучасників - ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, спрямовані на виконання об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України. А відтак, доводи апелянта в цій частині також є безпідставними.

При цьому, колегія суддів враховує, що наразі заступником Генерального прокурора ініційоване питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_9 за нововиявленими обставинами, та за його апеляційною скаргою Дніпровським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження та призначено її до розгляду (справа № 932/3187/23, провадження № 11-кп/803/634/24). Відтак, ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2023 р. про відмову у задоволенні заяви прокурора про перегляд вироку відносно ОСОБА_9 за нововиявленими обставинами, на яку посилається сторона захисту, не набрала законної сили.

Не свідчить про відсутність обґрунтованої підозри і той факт, що ОСОБА_9 не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину, оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 372 КК України, не належить до переліку тих злочинів, за якими провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого у формі приватного обвинувачення, передбачених ст. 477 КПК України.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує про порушення правил підслідності, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ст. 372 КК України, не підслідне НАБУ, а постанова прокурора від 03.04.2023 р. про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 52023000000000150 і № 42023000000000347 в одне провадження та визначення їх підслідності за НАБУ не відповідає як вимогам КПК України, так і умовам належної правової процедури.

Дійсно, склад злочину за ст. 372 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_7, не є корупційним кримінальним правопорушенням, однак йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри в межах провадження № 52023000000000556 від 08.11.2023 р., в якому також розслідуються обставини підбурення до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка обіймає керівну посаду в Дніпропетровській обласній прокуратурі. Зокрема, ОСОБА_11 за вказаним фактом повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Викладене свідчить про наявність умови, передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України - кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, вчинене щодо службової особи, визначеної у п. 1 цієї частини (щодо прокурора відповідного рівня). Враховуючи, що у даному провадженні розслідуються дії декількох осіб, які кваліфіковані за різними статтями КК України, втім нерозривно пов`язані між собою, відсутні підстави стверджувати, що здійснення розслідування детективами НАБУ відбувається з порушеннями ч. 5, ч. 10 ст. 216 КК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що аналогічні доводи сторони захисту вже неодноразово були предметом судової оцінки, зокрема Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду та Верховним Судом, та останні їх визнали безпідставними.

Так, у відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.

Доводи сторони захисту в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_7 підлягають детальному дослідженню та правовому аналізу через з`ясування всіх обставин справи у їх сукупності. При цьому, враховуючи те, що досудове розслідування є динамічним процесом, то при його здійсненні сторона обвинувачення на підставі зібраних доказів може дійти висновку про зміну кваліфікації діяння особи. Так само аналіз правової кваліфікації має бути здійснений судом під час розгляду справи по суті в сукупності з іншими доказами у провадженні.

Отже, і про це вже зазначено колегією суддів вище, оскаржуване повідомлення про підозру відповідає за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також вручене прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Крім того, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення, яка, на переконання колегії суддів, не є очевидно невірною, не підлягає встановленню або ж спростуванню судом на досудовому провадженні, оскільки знаходяться поза межами тих питань, що відносяться до його компетенції.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.01.2024 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4