- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
справа № 758/3123/16-к
провадження № 11-кп/991/48/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, розглянувши в порядку, передбаченому ст. 401 КПК України, клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, у кримінальному провадженні № 52016000000000052 від 26 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
УСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 06 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих або адміністративно?господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях, строком на 3 (три) роки, з позбавленням 7?го рангу державного службовця та з конфіскацією всього належного йому майна.
У строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 09.12.2015 по 15.01.2016, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та стягнуто з нього процесуальні витрати за проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.
Вирішено питання про речові докази та щодо майна, на яке накладено арешт.
До набрання вироком законної сили змінено обвинуваченому ОСОБА_3 обраний щодо нього запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою, затримавши його негайно у залі суду.
Внесені в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 654 000 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі) грн вирішено повернути заставодавцю.
Своє рішення в частині зміни запобіжного заходу суд першої інстанції мотивував наявністю ризику переховування обвинуваченого від суду та тим, що інші запобіжні заходи, у тому числі застава в розмірі 3 654 000 грн, не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку. Згідно указаного вироку, ризик переховування ОСОБА_3 від суду обумовлюється суворістю призначеного йому за цим вироком покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна та позбавленням права обіймати певні посади, що може спонукати обвинуваченого переховуватись. При цьому судом враховано особу обвинуваченого, його поведінку під час судового розгляду, характер та обставини вчинення ним злочину, зокрема, зафіксовані факти конспірації, маскування у спілкуванні та у домовленостях щодо передачі неправомірної вигоди, а також цілей запланованих зустрічей, що, на переконання суду першої інстанції, вказує на високий рівень підготовки та конспіративності його дій та підтверджує схильність і здатність приховувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Не погодившись з указаним рішенням, захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просять скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання.
Ухвалою від 29 січня 2024 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання на неї заперечень.
Після чого, 02 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обраного вироком Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави.
На переконання захисника, саме застава у розмірі 3 654 000 грн була дієвим запобіжним заходом та забезпечувала виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків протягом всього досудового розслідування та судового розгляду, тобто більше 8 років. Водночас, зазначені судом першої інстанції доводи щодо необхідності зміни відповідного запобіжного заходу на тримання під вартою є лише помстою суду за позицію захисту, яка полягала у невизнанні своєї винуватості та наполегливому відстоюванні такої позиції.
Захисник також стверджує, що відносно ОСОБА_3 судом фактично застосовано два запобіжних заходи, оскільки питання повернення застави заставодавцю суд першої інстанції залишив на стадію виконання вироку, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. З огляду на складність та об`ємність цієї справи, а також намір сторони захисту заявляти клопотання про повторне дослідження великої кількості доказів, долучення нових доказів, виклик свідків, бажання обвинуваченого приймати безпосередню участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку, що розгляд поданої стороною захисту апеляційної скарги буде здійснюватися тривалий час, протягом якого ОСОБА_3 безпідставно перебуватиме під вартою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції вирішує клопотання щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.
Процесуальні дії щодо розгляду відповідного клопотання на етапі підготовки до апеляційного розгляду слід здійснювати одноособово суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції та без виклику учасників кримінального провадження.
Частиною першою статті 201 КПК України встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
Підставами для звернення до суду з клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що були взяті судом до уваги при застосуванні запобіжного заходу. Таким чином, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються обставини, що враховувалися судом при його застосуванні.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
За висновком суду першої інстанції, після ухвалення оскаржуваного вироку ризик переховування ОСОБА_3 від суду значно збільшився з огляду на суворість призначеного йому покарання. Водночас схильність і здатність обвинуваченого приховувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами свідчать про необхідність вжиття передбачених законом заходів для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не здатен забезпечити його подальшу належну процесуальну поведінку, у тому числі й застава в розмірі 3 654 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. У справі «Руслан Яковенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні пп.«а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили та його можна оскаржити.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Таким чином, попереднє ув`язнення не є покаранням, оскільки особа перебуває в місцях ув`язнення ще до набрання вироком законної сили. Водночас перебування особи в умовах ізоляції від суспільства за характером обмежень, покладених на особу, фактично прирівнюється до позбавлення волі як виду покарання.
Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України). Тримання особи під вартою на підставі вироку суду здійснюється з метою забезпечення апеляційного перегляду такої справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину.
З вироку суду випливає, що суттєвою обставиною, яка вплинула на вирішення судом питання стосовно зміни обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу стало визнання його винуватим у вчиненні злочину і призначення покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна та позбавленням права обіймати певні посади. Під час зміни обраного запобіжного заходу судом першої інстанції було взято до уваги як обставини відповідного кримінального провадження, так і обставини, що стосуються безпосередньо ОСОБА_3 . Водночас стороною захисту у поданому клопотанні не наведено будь-яких нових обставин, які не були враховані судом першої інстанції та могли слугувати підставою для зміни обраного запобіжного заходу.
З огляду на обставини цієї справи, особу обвинуваченого та призначене йому покарання, висновок суду першої інстанції про неможливість застосування відносно ОСОБА_3 іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є обґрунтованим, оскільки саме такий запобіжний захід є мінімально можливим для забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження. Зміна застосованого відносно нього запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді застави може негативно відобразитися на здійсненні розгляду поданої апеляційної скарги та виконанні обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Попередня належна процесуальна поведінка обвинуваченого не спростовує існування зазначеного ризику та не може у цьому конкретному випадку бути підставою для зміни обраного запобіжного заходу, оскількиухвалення обвинувального вироку дійсно значно підвищує ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.
Доводи захисника щодо застосування ОСОБА_3 двох запобіжних заходів (тримання під вартою та застави) є абсолютно безпідставними, так як з вироку суду чітко вбачається, що застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді застави було змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Хоча питання щодо повернення відповідної застави дійсно було залишено на стадію виконання вироку.
Розглядаючи клопотання про зміну запобіжного заходу суд не вирішує питання щодо повернення застави заставодавцю та не оцінює вирок суду першої інстанції в цій частині, що не позбавляє захист права звернутися з таким клопотанням під час розгляду поданої апеляційної скарги по суті.
З урахуванням викладеного, клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 401 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, у кримінальному провадженні № 52016000000000052 від 26 лютого 2016 року, - залишити без задоволення.
Копію цієї ухвали направити учасникам судового провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1