Document No. 116910758

Справа № 991/880/24

Провадження № 1-кс/991/893/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1].

06 лютого 2024 року, місто Київ.

Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_27.

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження за № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].

Підозрюваний ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Артемівськ Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, ОСОБА_4 .

Сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_2, захисник ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішується питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року.

Питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 вирішується за клопотанням старшого детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 (надалі -детектив).

Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Слідчий суддя встановив таке.

Клопотання детектива про застосування запобіжного заходу погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 (надалі - прокурор), відповідає вимогам ст. 184 КПК України та обґрунтоване наступним: «Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Вищевказане кримінальне провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 виділене на підставі постанови прокурора від 12.01.2023 з кримінального провадження № 420180000000002581 від 22.10.2018. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників. Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 17.10.2002 (справа № 1-6/2002) положення статті 75 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Таким чином, набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_2 у розумінні ст.18 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади. Статус народного депутата є комплексним поняттям, що об`єднує, зокрема, як права та обов`язки, так і гарантії народного депутата України, а також інші можливості, що витікають саме з факту обіймання відповідної посади. Правовий статус народного депутата України визначається статтями 78-81, 86, 93 Конституції України, Законом України «Про статус народного депутата України», законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про Регламент Верховної Ради України». Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України» (далі - Закон) народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Статтею 8 Закону передбачено, що у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях. Відповідно до ст. 24 Закону народний депутат серед іншого зобов`язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави, додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України.

З метою належного виконання обов`язків і здійснення народними депутатами України визначених Конституцією України і законами України повноважень, реалізація яких спрямована на забезпечення непорушності суверенітету і незалежності України, блага Вітчизни і добробуту Українського народу, Законом передбачено ряд гарантій, якими за визначених Законом умов має право скористатися народний депутат України. При цьому для реалізації таких гарантій визначені Законом державні органи чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи за зверненням народного депутата України як представника законодавчої гілки влади зобов`язані вчинити певні дії. Зокрема в ч. 1 ст. 35 Закону визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму). Водночас умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва. Таким чином, зазначеними положеннями встановлено державну гарантію по забезпеченню народного депутата України житлом, як складову його правового статусу, та наділено народного депутата, в силу посади, яку він обіймає, правом на реалізацію цієї гарантії шляхом подання заяви про компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера. Можливість депутата звернутись із заявою про виплату йому грошової компенсації за оренду житла або винайм готельного номера є соціально-економічною гарантією його діяльності. Водночас така гарантія передбачена тільки для тих народних депутатів, які не забезпечені житлом у місті Києві або 30-ти кілометровій зоні від його меж, і у зв`язку з цим позбавлені можливості належним чином виконувати покладені на них обов`язки і здійснювати відповідні повноваження. Порушення посадовими особами органів державної влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування встановлених цим Законом гарантій трудових прав народного депутата тягне за собою відповідальність відповідно до закону (ст. 38 Закону). Чинним Цивільним кодексом України в ст. 379 надано визначення житла фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них, у зв`язку з чим наявність у власності квартири, житлового будинку або іншого житлового приміщення свідчить про забезпеченість особи житлом. Статтею 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради. Пунктом 10 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 р. № 769, визначено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат здійснює через Управління справами. Таким чином саме Управління справами Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120) здійснювало нарахування грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, які видавались народним депутатам на виконання вимог ст. 35 Закону. ОСОБА_2, набувши повноважень народного депутата України VIII скликання та не будучи забезпеченим житлом у м. Києві, з метою отримання грошових коштів для компенсації вартості оренди житла 16.12.2014 звернувся з заявою на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України про відшкодування витрат за проживання в листопаді 2014 року, до якої були додані копія договору оренди нерухомого майна від 01.11.2014, копія розписки про оплату за листопад 2014 року, копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія довідки з банку щодо відкриття особистого поточного рахунку. Зазначена заява була зареєстрована в Апараті Верховної Ради України 16.12.2014 за № 227931. Аналогічні заяви народний депутат України ОСОБА_2 подав для отримання грошових коштів для компенсації вартості оренди квартири за грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року. Зазначені заяви були зареєстровані в Апараті Верховної Ради України 16.12.2014 за № 227932, 12.01.2015 за № 1049, 12.02.2015 за № 32372, 11.03.2015 за № 57297, 17.04.2015 за № 95073. Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2015 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2015, зареєстрованого за номером 1036, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, набув у спільну часткову власність 2/3 квартири АДРЕСА_2 . В пункті 7 договору зазначено, що квартира, що продається, візуально оглянута Покупцем до підписання цього договору і відповідає технічному стану, належному для її використання. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням, на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик квартири

до Продавця немає. Тобто з 20.04.2015 ОСОБА_2 став забезпеченим житлом у місті Києві в розумінні положень ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України. У подальшому ОСОБА_2, будучи народним депутатом України VIII скликання, усвідомлюючи, що з 20.04.2015 втратив право на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, та маючи на меті отримати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи

як службова особа надані йому як народному депутату України гарантії всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, не рахуючись з покладеними на нього Конституцією України і Законами України обов`язками діяти на благо Вітчизни і дбати про добробут Українського народу, вирішив заволодіти коштами, які передбачені Законом для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам. З метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України, які передбачені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, без наявності законних підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві ОСОБА_2 навмисно в період з квітня 2015 року по січень 2016 року подав заяви на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України, а саме: заяву від 14.04.2015 № 19-182/2015, яка була зареєстрована 17.04.2015 за вх. № 95073 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 12.05.2015 № 22-182/2015, яка була зареєстрована 13.05.2015 за вх. № 114676 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.06.2015 № 26-182/2015, яка була зареєстрована 16.06.2015 за вх. № 148720 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 10.07.2015 № 29-182/2015, яка була зареєстрована 16.07.2015 за вх. № 180492 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.08.2015 № 31-182/2015, яка була зареєстрована 14.08.2015 за вх. № 205110 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 14.09.2015 № 32-182/2015, яка була зареєстрована 16.09.2015 за вх. № 228810 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 07.10.2015 № 33-182/2015, яка була зареєстрована 12.10.2015 за вх. № 249972 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.11.2015 № 34-182/2015, яка була зареєстрована 13.11.2015 за вх. № 282648 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 14.12.2015 № 35-182/2015, яка була зареєстрована 15.12.2015 за вх. № 313199 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 15.01.2016 № 1-182/2016, яка була зареєстрована 15.01.2016 за вх. № 8556 в Апараті Верховної Ради України, щодо відшкодування йому вартості оренди квартири шляхом перерахування грошових коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_1, який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ». Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.01.2016 № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким ОСОБА_2, не маючи правових підстав для отримання такої компенсації, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету, які передбачені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, підписав та подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України заяву, яка була зареєстрована 18.02.2016 за вх. № 38401 в Апараті Верховної Ради України, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок № НОМЕР_1, який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ». З метою подальшого отримання грошових коштів у розмірі 650 грн на добу без законних на те підстав ОСОБА_2 підписав і подав на ім`я Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами заяву, яка була зареєстрована 05.10.2017 за вх. № 226482, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок № НОМЕР_1, який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ». При цьому ОСОБА_2 усвідомлював, що зловживаючи службовим становищем, а саме можливостями, які має народний депутат України, подаючи заяви про отримання компенсації вартості оренди житла та не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України про наявність у нього житла в місті Києві, з метою заволодіння грошовими коштами, які передбачені на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть виплачувати йому грошові кошти в якості компенсації за оренду житла за рахунок бюджетних коштів. Тому ОСОБА_2 був переконаний, що за будь-яких обставин, не повідомляючи Управління справами Апарату Верховної Ради України про відсутність права на отримання компенсації та звертаючись із зазначеними заявами, заволодіє грошовими коштами, виплата яких Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права - Управління справами Верховної Ради України. Проте, внаслідок значного суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням про безпідставність одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера, ОСОБА_2 27.11.2018 звернувся до Апарату Верховної Ради України із поданням про припинення з 01.12.2018 видачі йому грошових коштів, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення. Отже ОСОБА_2, будучи службовою особою і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) шляхом звернення про видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла та не вжиття заходів для повідомлення Управління справами Верховної Ради України про набуття у власність житла в місті Києві, усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 (включно), заволодів бюджетними коштами, які передбачені на забезпечення діяльності Верховної Ради України без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України». При цьому внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_2 на підставі поданих ним заяв протягом 2015-2017 років Управління справами Верховної Ради України в період з 20.04.2015 по 30.11.2018 (включно) перерахувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла в сумі 700 280,00 грн (що більше ніж у 794 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018, що згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром), якими в подальшому ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд. Враховуючи викладені обставини, 01.12.2022 старшим детективом Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 420180000000002581 від 22.10.2018 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Надалі, як зазначено вище, на підставі постанови прокурора від 12.01.2023 з кримінального провадження № 420180000000002581 від 22.10.2018 матеріали за підозрою ОСОБА_2 виділені в окреме провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023. У подальшому за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 прокурором у вищевказаному кримінальному провадженні 19.01.2023 визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складення обвинувального акту, внаслідок чого прокурором надане доручення слідчому повідомити підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. На підставі викладеного детективом Національного антикорупційного бюро України 19.01.2023 підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 і надано доступ до матеріалів досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні. На підставі викладеного ознайомлення підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 тривало у період з 19.01.2023 по 15.03.2023, коли ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 за результатами розгляду апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2023 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, прийнято рішення, яким ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги на повідомлення про підозру скасовано та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою скасовано ОСОБА_2 повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке вручено у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали відносно ОСОБА_2 в кримінальне провадження №52023000000000015. Вищезазначена ухвала колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набрала законної сили 15.03.2023. Таким чином на підставі вищезазначеної ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 15.03.2023 ОСОБА_2, було позбавлено правового статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023. Із урахуванням викладеного органом досудового розслідування та прокурором із встановлених кримінальним процесуальним законодавством строків досудового розслідування у вигляді 2 місяців з дня повідомлення про підозру ОСОБА_2, у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 використано 1 місяць та 19 днів. Таким чином станом на дату повідомлення ОСОБА_2 та його захиснику про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 і надання доступу до матеріалів досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні лишалось 12 днів строку досудового розслідування. У подальшому 17.01.2024 ОСОБА_2 у порядку, передбаченому ст.ст. 135, 276-278 КПК України, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023. Із урахуванням вищевикладеного станом на 18.01.2024 у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 лишилось 11 днів строку досудового розслідування, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України. Постановою від 23.01.2024 заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 52023000000000015 продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 28.02.2024 включно. Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 14.04.2015 № 19-182/2015, яка була зареєстрована 17.04.2015 за вх. № 95073 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 12.05.2015 № 22-182, яка була зареєстрована 13.05.2015 за № 114676 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 11.06.2015 № 26-182/2015, яка була зареєстрована 16.06.2015 за вх. № 148720 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 10.07.2015 № 29-182/2015, яка була зареєстрована 16.07.2015 за вх. № 180492 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 11.08.2015 № 31-182/2015, яка була зареєстрована 14.08.2015 за вх. № 205110 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 14.09.2015 № 32-182/2015, яка була зареєстрована 16.09.2015 за вх. № 228810 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 07.10.2015 № 33-182/2015, яка була зареєстрована 12.10.2015 за вх. № 249972 в Апараті Верховної Ради України заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 11.11.2015 № 34-182/2015, яка була зареєстрована 13.11.2015 за № 282648 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 14.12.2015 № 35-182/2015 яка була зареєстрована 15.12.2015 за № 313199 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 15.01.2016 № 1-182/2016 яка була зареєстрована 15.01.2016 за № 8556 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_2 від 17.02.2016 № 3-182/2016 яка була зареєстрована 18.02.2016 за № 38401 в Апараті Верховної Ради України; Заява народного депутата України ОСОБА_2 від 28.09.2017 яка була зареєстрована 05.10.2017 за № 226482 в Апараті Верховної Ради України; присягою народного депутата України 8-го скликання ОСОБА_2 від 27.11.2014; показами свідка ОСОБА_9 зафіксовані в протоколі допиту свідка від 28.11.2018; показами свідка ОСОБА_10 зафіксовані в протоколі допиту свідка від 12.12.2018; показами свідка ОСОБА_11 зафіксовані в протоколі допиту свідка від 15.08.2019; показами свідка ОСОБА_12 зафіксовані в протоколі допиту свідка від 15.08.2019; показами свідка ОСОБА_13 зафіксовані в протоколі допиту свідка від 13.03.32019; повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00025581678 від 13.02.2020; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 144588737 від 08.11.2018; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 144587593 від 08.11.2018; відповіддю Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області; Листом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» вих. № 408 від 18.07.2019; Копією договору № 121-68/1 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг від 20.04.2015; Копією розрахунків за комунальні послуги за листопад 2014 - липень 2019 за адресою АДРЕСА_1 ; Договором купівлі продажу квартири від 20.04.2015, який зареєстрований за номером 1036 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 щорічною декларацією особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2016 рік; щорічною декларацією особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2017 рік; щорічною декларацією особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2018 рік; протоколом огляду інформації від 24.07.2020; висновком експерта за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 10.12.2019 №2098,2113/19-23; висновком експерта №13-2/128 від15.11.2019; листом Управління справами Апарату Верховної Ради України від 08.04.2020 вих. № 15/24-2020/26447; листом Першого заступника Керівника апарату Верховної Ради України від 15/22-1549 від 27.12.2018; додатком до листа від 27.12.2018 № 15/22-1549 список народних депутатів України восьмого скликання, які скористались правом отримання коштів для компенсацій вартості оренди житла та винайму готельного номера. іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Здобуті в ході досудового розслідування докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Повідомлені вказаним особам підозри повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованість», відображеного, зокрема, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A № 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 завершується 28.02.2024. Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину за вчинення якого, у випадку засудження останнього, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбаченихч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Без обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу існують об`єктивні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_2 згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та неодноразово перетинав державний кордон України, що може свідчити про те, що підозрюваний, усвідомлюючи, що у разі засудження за інкриміновані корупційні злочини, неможливо застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням та застосування більш м`якого покарання, може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також з п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України». В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 є батьком трьох неповнолітніх дітей. Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про мобілізаційу підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років не підлягають мобілізації. У зв`язку з чим навіть під час воєнного стану, який діє в Україні ОСОБА_2 має право виїжджати закордон. Наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, обізнаність та досвід перетину підозрюваним державного кордону України підтверджується витягами з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, згідно з якими підозрюваний протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України. Водночас, як вбачається із поданої ОСОБА_2 декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, поданій 02.03.2020, підозрюваний має грошові заощадження, зазначені зокрема у поданій декларації (грошових активів у розмірі 30000 доларів США), які є достатніми для існування в розшуку, що разом з усвідомленням безальтернативності покарання можуть спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та свідчать про реальну можливість такого переховування . Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 з 2012 по 2019 року двічі був народним депутатом України, може мати досить широке коло знайомств серед високопосадовців, що надає йому реальну можливість впливати на свідків кримінального правопорушення, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та у подальшому в суді, а також надає йому можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000. Ураховуючи вищенаведене сторона обвинувачення вважає за необхідне звернутися до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia N 71362/01 від 21.07.2003), у якому суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Окрім того встановлено, що починаючи з 17.01.2024, коли ОСОБА_2 у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку було вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023, підозрюваний ОСОБА_2 систематично на виклики до детектива Національного бюро для проведення слідчих та процесуальних дій за його участю до Національного антикорупційного бюро України не перебуває. Так підозрюваному ОСОБА_2 у період з 17.01.2024 по 24.01.2024 було вручено повістки про виклик до детектива Національного бюро для проведення слідчих та процесуальних дій за його участю у кримінальному провадженні № 52023000000000015, а саме на 18.01.2024, 22.01.2024, 23.01.2024 та 24.01.2024. На вказані вище виклики ОСОБА_2 без поважних причин до Національного антикорупційного бюро України не з`явився. Місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_2 на теперішній час не відоме. На систематичні телефоні дзвінки детектива Національного антикорупційного бюро України підозрюваний ОСОБА_2 не відповідає. Двері квартири за місцем проживання та реєстрації ніхто не відкриває. На текстові повідомлення детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 не відповідає. Таким чином ОСОБА_2, будучи обізнаним про повідомлення йому про підозру у кримінальному провадженні № 52023000000000015 систематично порушує обов`язки підозрюваного, передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме за викликом до слідчого, не прибуває. Наведені вище обставини, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_2 . За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме протягом 2020-2021 року ОСОБА_2 спільно з дружиною став власником будинку за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 534,8 кв. м., паркомісця в будинку АДРЕСА_4 .

Все вищевикладене свідчить про фінансові та організаційні можливості ОСОБА_2 за яких він може переховуватися від органу досудового розслідування, у тому числі за кордоном. Ризик незаконного впливу на свідків, що можуть викривати причетність ОСОБА_2 злочину, у вчиненні якого він підозрюється. Більшість свідків у кримінальному провадженні є особами, які працюють та/або працювали в Управління справами Апарату Верховної Ради України. Водночас ОСОБА_2 двічі обирався народним депутатом України, а отже може мати зв`язки з керівництвом Апарату Верховної Ради України, діючими народними депутатами України, які безпосередньо можуть впливати на працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України та може підбурювати їх до дачі неправдивих показань для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, протиправно тиснути на них або членів їх сімей. Враховуючи попередній досвід роботи, а також особисті стосунки у тому числі з діючими народними депутатами ОСОБА_2 може отримати достатньо інформації про їх особисті дані, місця проживання, членів сімей, а тому, протиправно використовуючи ці відомості, може підбурювати їх до дачі неправдивих показань для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, протиправно тиснути на них або членів їх сімей. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід також враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Оскільки згідно з вимогами ч. 4. ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. У зв`язку з наявністю такого ризику також обґрунтованим є покладення на підозрюваного ОСОБА_2 обов`язку утримуватися від спілкування з рядом свідків. Ризик чинити перешкоди кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід. Оскільки підозрюваний тривалий час був народним депутатом України, у нього наявні відповідні організаційні можливості, особисті та ділові зв`язки з суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів, народними депутатами України. Зазначені можливості та зв`язки ОСОБА_2 зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості. Свій статус та зв`язки, пов`язані із ним, а також особисті зв`язки ОСОБА_2 може також використовувати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказані обставини є ризиками, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та разом з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення є підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу. Таким чином, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з ізоляцією підозрюваного може призвести до продовження вчинення ним кримінальних корупційних правопорушень, пов`язаних з використанням свого службового становища. Враховуючи, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 є тяжким та особливо тяжкими, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, та беручи до уваги, що ОСОБА_2 в силу своїх наявних соціальних зв`язків та матеріального стану з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, впливати на свідків та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інший злочин застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Так, цілодобовий домашній арешт не зможе уберегти від ризику знищити речові докази, які можуть міститися у листуванні в соціальних мережах між підозрюваними, заявником та іншими особами, що могли бути не обізнаними про злочинні наміри підозрюваного, але залученні до механізму вчинення злочину. Особисте зобов`язання не відповідає тяжкості злочину у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою. Наявність на утримані неповнолітніх дітей та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, встановлених в ході досудового розслідування ризиків, недостатньо для доведення того, що підозрюваний виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки. За таких підстав для запобігання встановленим в ході досудового розслідування ризикам, слід обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці в межах досудового розслідування. Щодо майнового стану підозрюваного (врахування сукупних майнових ресурсів членів злочинної організації є прийнятним відповідно до рішення ЄСПЛ від 25.04.2000 у справі «Пунцельт проти Чехії» - у тій конкретній справі мова йшла про визначення розміру застави, а саме, що при визначенні розміру застави крім майнового стану особи слід враховувати майновий стан осіб, у групі з якими було вчинено злочин, а також можливість внесення застави іншими суб`єктами за договірними відносинами). З приводу вказаної обставини, а саме, майнового стану підозрюваного і майнових ресурсів, наявних у розпорядженні ОСОБА_2 встановлено, що у щорічній декларації за 2019 рік, поданій 02.03.2020, підозрюваний мав грошові заощадження, зазначені зокрема у поданій декларації (грошових активів у розмірі 30000 доларів США). Окрім того встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 до 2023 року був власником нерухомого майна у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 534,8 кв. м., паркомісця 387 в будинку АДРЕСА_4, 2/3 квартири АДРЕСА_2, а також автомобіля автомобіль Toyota 2012 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_2, VIN код НОМЕР_3, право власності на які у 2024 році ОСОБА_2 за договором дарування передав своїй дружині - ОСОБА_14 . Про задовільний майновий стан ОСОБА_2 свідчить також розмір його витрат, пов`язаних з утриманням зазначеного вище майна. Як встановлено досудовим розслідуванням тільки за 2023 рік дохід ОСОБА_2 склав 2 214 919 грн., за 2022 рік - 325 000 грн, а за 2021 рік - 1038800 грн. У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу. При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. За таких фактичних обставин, з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного ОСОБА_2, доведених ризиків, обґрунтованим виглядає твердження, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак, застава у розмірі у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 046 000 грн. з урахуванням майнового стану ОСОБА_2 є помірною для останнього. Саме такий розмір застави слід визначити підозрюваному ОСОБА_2 з урахуванням майнового стану підозрюваного, декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також майна, наявного у власності дружини останнього, що є помірною для нього. В той же час застава є значною і цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку з боку підозрюваного.

Для забезпечення інтересів ефективного досудового розслідування на підозрюваного необхідно покласти обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, на випадок внесення ним застави у вказаному розмірі, а саме: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України. Враховуючи розмір збитків завданих кримінальним правопорушенням у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, а також той факт, що він добровільно не повернув Управлінню справами Апарату Верховної Ради України неправомірно отримані ним грошові кошти незважаючи на обізнаність про вказане кримінальне провадження, наявні ризики та його майновий стан вбачається, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для особливо тяжкого корупційного злочину здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, котрі мають місце. Також існує обґрунтована необхідність відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладення на підозрюваного відповідних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування з певними особами; повідомляти про зміну місця проживання/роботи; здати на зберігання документи для виїзду за кордон».

Детектив за змістом клопотання просить: «1. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 046 000 грн. 2. Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України».

На підтвердження викладених у клопотанні обставин до нього додані наступні матеріали у копіях:

- витяг з ЄРДР; службова записка детектива від 08.04.2020 року; постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 10.04.2020 року; постанови про визначення групи прокурорів від 22 жовтня 2018 року, 21 березня 2019 року, 09 квітня 2020 року, 321 січня 2020 року; рапорт прокурора від 22.10.2018 року; роздруківка інтернет сторінки (повідомлення ); доручення про проведення досудового розслідування від 22 жовтня 2018 року, 25 березня 2019 року; постанови про призначення групи слідчих від 30 жовтня 2018 року, 25 березня 2019 року; постанови про зміну складу слідчої групи від 21 травня, 25 липня, 22 серпня 2019 року, 12 травня, 21 грудня 2020 року, 11 жовтня 2022; постанова про визначення підслідності від 21 березня 2019 року з супровідним листом до неї; повідомлення про визначення групи прокурорів від 21 березня 2019 року; постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 06 вересня 2019 року; постанова про заміну групи прокурорів від 10 жовтня 2022 року; клопотання про продовження строків досудового розслідування від 10 квітня 2020 року, 13 квітня та 11 жовтня 2021 року; ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року, 14 квітня 2021 року; 18 жовтня 2021 року; постанова про зміну правової кваліфікації від 30 листопада 2022 року; запити НАБУ до Апарату Верховної Ради України; відповіді Апарату Верховної Ради України на запити НАБУ з додатками; заяви ОСОБА_2 на ім`я керівника Апарату Верховної ради України щодо відшкодування йому вартості оренди квартири; особові картки ДМС на ОСОБА_2 та ОСОБА_14 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб; витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; запит НАБУ до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Київській області від 04 січня 2019 року та відповідь на нього (містяться у томі 1 судової справи);

- договір купівлі-продажу квартири від 20 квітня 2015 року; запит НАБУ до ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» від 11 липня 2019 року; відповідь на запит ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» від 18 липня 2019 року з додатками; протокол огляду інформації від 24 липня 2020 року; декларація ОСОБА_2 - особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016, 2017, 2018, 2019 роки; висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи за № 2098,2113/1923 від 10 грудня 2020 року; висновок експерта № 13-2/128 від 15 листопада 2019 року; запит НАБУ до Апарату Верховної Ради України від 01 квітня 2020 року ; відповідь Апарату Верховної Ради України на запит НАБУ від 08 квітня 2020 року з додатком; протоколи допитів свідків від 28.11.2018; 12.12.2018; 13.03.2019, 15.08.2019; ухвала Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2020 року; протокол тимчасового доступу від 25 червня 2020 року з додатками; реєстраційні картки ТЗ; інформаційна довідка № 316315654 від 29 листопада 2022 року; інформація з ІС «Аркан»; декларації ОСОБА_2 перед та після звільнення за 2019 рік (містяться у томі 2 судової справи);

- повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 01.12.2022 року; протокол допиту підозрюваного від 19 січня 2023 року; ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року, 06 березня 2023 року; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 12.01.2023 року; постанова зміну слідчої групи від 12 січня 2023 року; постанова про визначення групи прокурорів від 16 січня2023 року; доручення та повідомлення про завершення досудового розслідування від 19 січня 2023 року; ухвала слідчого судді ВАКС від 06.03.2023 року; ухвала АП ВАКС від 15.03.2023 року; протокол допиту свідка від 04 січня 2024 року; повістки про виклик ОСОБА_2 на 17, 23, 24, 25 січня 2024 до НАБУ; повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 17 січня 2024 року; протокол повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 17 січня 2024 року; листи детектива НАБУ з доказами відправлення; постанова про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням від 17 січня 2024 року; доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі від 18 січня 2024 року; службові записку детектива; роздруківки фото екрану мобільного телефону; постанова про визначення та про продовження строку досудового розслідування від 23 січня 2024 року; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; реєстраційна картка ТЗ; відповідь на запи від 16 січня 2024 року (містяться у томі 3 судової справи).

У судовому засіданні прокурори вимоги клопотання підтримали та просили їх задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання і застосування до підозрюваного зазначеного запобіжного заходу заперечував. Надав слідчому судді письмові заперечення наступного змісту: ««01» лютого 2024 року у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 року детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням прокурора САП Генеральної прокуратури України звернулись до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою застави у розмірі 6 046 000,00 грн., а також покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України. Клопотання мотивовано тим, що (на думку сторони обвинувачення): 1) ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється в тому, що в період з 20.04.2015 року по 30.11.2018 рік, будучи народним депутатом України VIII скликання, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів бюджетними коштами, передбаченими на здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; 2) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. 2) наявні ризики того, що ОСОБА_2 може протидіяти кримінальному провадженню шляхом вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 3) запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава неможливо. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання фактично є віддзеркаленням обов`язків, котрі і так покладаються на підозрюваного відповідно до приписів ст. 42 КПК України і у даному випадку без додаткових важелів стримування від неправомірної поведінки не зможе запобігти наявним ризикам, застосування ж домашнього арешту враховуючи наявні ризики та особу підозрюваного не відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, адже в умовах домашньої ізоляції, проте маючи доступ до засобів онлайн комунікації підозрюваний здатен як впливати на свідків (прямо чи опосередковано) так і перешкоджати провадженню іншим чином. Зі свого боку, заяв/ клопотань про особисту поруку щодо підозрюваного ОСОБА_2 до органу досудового розслідування не надходило. 4) враховуючи розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, а також той факт, що він добровільно не повернув Управлінню справами Апарату Верховної Ради України неправомірно отримані ним грошові кошти незважаючи на обізнаність про вказане кримінальне провадження, наявні ризики та його майновий стан вбачається, що лише застава у максимальному розмірі для особливо тяжкого злочину здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, а саме розмір такої застави має складати 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 046 000,00 грн.; 5) існує обґрунтована необхідність відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладення на підозрюваного відповідних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування з певними особами; повідомляти про зміну місця проживання/роботи; здати на зберігання документи для виїзду за кордон. Сторона захисту вважає клопотання про застосування запобіжних заходів щодо ОСОБА_2 незаконним та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на закінчення строків досудового розслідування (22.04.2022 року) у первісному кримінальному проваджені № 42018000000002581 від 22.10.2018 року, з якого незаконно та в поза процесуальний спосіб було виділено кримінальне провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року щодо ОСОБА_2, що виключає подальше провадження, а також необгрунтованим в контексті відсутності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК України) з огляду на таке. Детективами НАБУ під процесуальним керівництвом САП Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року, у тому числі за фактом начебто незаконного заволодіння народними депутатами України VIII скликання коштами у вигляді компенсації для відшкодування вартості оренди готелю або квартири. 01.12.2022 року Старшим детективом - керівником Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 ОСОБА_2 вже вручалось повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статтею 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах (за фактом начебто незаконного отримання мною, будучи народним депутатом України VIII скликання, за період з квітня 2015 року по листопад 2018 року компенсації за оренду житла у розмірі 700 280,00 грн.). Після цього на підставі відповідної постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 12.01.2023 року були виділені з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 року в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_2, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 52023000000000015. Згодом ОСОБА_2 було повідомлено про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000015 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування згідно відповідної постанови від 19.01.2023 року в порядку, передбаченому частиною 1 статті 290 КПК України. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 року по справі 991/1466/23 (додається) було скасовано повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, яке вручено ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали відносно нього в кримінальне провадження 52023000000000015. На вищевказану ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду була подана стороною обвинувачення касаційна скарга, але вона відповідною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.11.2023 року по справі 991/1466/23 (№ 51-3513км23) була залишена без задоволення, а провадження було закрито. Тобто, рішення суду апеляційної інстанції було залишено без змін. Разом із цим, після набрання законної сили ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 року по справі 991/1466/23 (провадження 11?сс/991/204/23), якою скасовано ОСОБА_2 повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в рамках кримінального провадження 420 18000000002581 від 22 жовтня 20 18 року і констатовано порушення органом досудового розслідування строків досудового розслідування за вищенаведеними фактами, коли проведення будь-яких слідчих та розшукових дій вже заборонено кримінальним процесуальним законом, старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_3 повторно в поза процесуальний спосіб після закінчення строків досудового розслідування 17.01.2024 року складають на ім`я ОСОБА_2 повідомлення про підозру про вчинення аналогічного злочину за аналогічним фактом у кримінальному провадженні 52023000000000015, подальше провадження в якому є незаконним через закінчення 22.04.2022 року строку досудового розслідування у первісному кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року згідно вищевказаних судових рішень, які набрали законної сили. Постанова Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 23.01.2024 року щодо продовження строків досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000015 до 28.02.2024 року, на яку посилається сторона обвинувачення, в якості обгрунтування законності прийнятих процесуальних рішень та вчинюваних слідчих дій, відповідно, також винесені поза межами повноважень Заступника Генерального прокурора, з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, не передбачені вимогами норм кримінального процесуального права, зокрема ст. ст. 219 і 294 КПК України, і порушують концепцію належної правової процедури (due process), у зв`язку з чим не можуть сприйматися у якості належних процесуальних рішень, якими були продовжені строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальні дії проводяться, а процесуальні рішення приймаються згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку їх виконання або прийняття таких рішень. Частиною 4 ст. 176 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора. Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Аналіз вказаних норм закону, дає підстави вважати, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються (обираються) слідчим суддею лише щодо особи, яка, відповідно до вимог КПК України має статус підозрюваного. Сторона захисту вважає, що ОСОБА_2 не може мати статусу підозрюваного в рамках кримінального провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року з огляду на нижчевикладене. (1) Щодо внесення клопотання про застосування запобіжного заходу поза межами строків розслідування у кримінальному провадженні 52023000000000015, яке виключає подальше провадження у зв`язку із закінченням 22.04.2022 року строку досудового розслідування у первісному кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року, з якого воно було виділене. Повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року за фактом начебто незаконного отримання народним депутатом VIII скликання ОСОБА_2 за період з квітня 2015 року по листопад 2018 року компенсації за оренду житла було здійснено після закінчення строку досудового розслідування, виходячи з наступного. Сторона захисту відзначає, що за аналогічним фактом вже здійснювалось досудове розслідування детективами Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 року. 01.12.2022 року Старшим детективом - керівником Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 ОСОБА_2 вже було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статтею 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах (за фактом начебто незаконного отримання мною, будучи народним депутатом України VIII скликання, за період з квітня 2015 року по листопад 2018 року компенсації за оренду житла у розмірі 700 280,00 грн.). Після цього на підставі відповідної постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 12.01.2023 року були виділені з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 року в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_2, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 52023000000000015.Згодом ОСОБА_2 було повідомлено про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000015 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування згідно відповідної постанови від 19.01.2023 року в порядку, передбаченому частиною 1 статті 290 КПК України. Стороною захисту в порядку, передбаченому статтею 303 КПК України, була подана скарга на вищевказане повідомлення про підозру, яка була залишена без задоволення згідно відповідної ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023 року по справі 991/1466/23. Не погоджуючи із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції стороною захисту була подана апеляційна скарга до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Як наслідок, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 року по справі 991/1466/23 було скасовано повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, яке вручено ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали відносно нього в кримінальне провадження №52023000000000015. Суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що невиконання органами досудового розслідування вимог ст.219, 294 КПК України виключає набуття ОСОБА_2 процесуального статусу підозрюваного. Слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволені скарги, оскільки в кримінальному провадженні 42018000000002581, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали стосовно ОСОБА_2 в кримінальне провадження 52023000000000015, строк досудового розслідування закінчився 22 квітня 2022 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був. а тому повідомлення про підозру щодо мене від 01 грудня 2022 року підлягає скасуванню, оскільки вручене після закінчення строків досудового розслідування. Окрім того, суд апеляційної інстанції констатував, що у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року станом на дату введення воєнного стану в Україні вже було повідомлено про підозру декільком особам, а тому з 22 квітня 2022 року строки досудового розслідування мали б продовжуватися. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції визнала доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування ч.8 ст.615 КПК України в даній справі необгрунтованими. Також колегія суддів Апеляційної палати ВАКС у відповідній ухвалі встановила, що є неможливим вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК України не приводять до правових наслідків. Тобто, суд апеляційної інстанції вже констатував факт незаконного вручення повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 року, оскільки воно було вручене органом досудового розслідування після закінчення строків досудового розслідування (22.04.2022 року). Як наслідок, процесуальне рішення у вигляді виділення прокурором 12 січня 2023 року з матеріалів кримінального № 42018000000002581 від 22.10.2018 року матеріалів стосовно ОСОБА_2 в окреме кримінальне провадження № 52023000000000015 є також незаконним внаслідок того, що це відбулось вже після закінчення строків досудового розслідування (22.04.2022 року) по первісному кримінальному провадженню № 42018000000002581 від 22.10.2018 року. На вищевказану ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду була подана стороною обвинувачення касаційна скарга, але вона відповідною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.11.2023 року по справі 991/1466/23 (№ 51-3513км23) була залишена без задоволення, а провадження було закрито. Тобто, рішення суду апеляційної інстанції було залишено без змін. Відповідно до частини 8 статті 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими. Ухвалою від 17 січня 2019 року у справі №740/1244/16-к Верховний Суд звертає увагу, що за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. З ст. 214, ч. 8 ст.223, ст. 219 КПК України). Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Разом із цим, після набрання законної сили ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 року по справі 991/1466/23 (провадження №11-сс/991/204/23), якою скасовано ОСОБА_2 повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 20 18 року і констатовано порушення органом досудового розслідування строків досудового розслідування за вищенаведеними фактами, коли проведення будь-яких слідчих та розшукових дій вже заборонено кримінальним процесуальним законом, старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_3 повторно в поза процесуальний спосіб після закінчення строків досудового розслідування повідомляють ОСОБА_2 про підозру про вчинення аналогічного злочину за аналогічним фактом у кримінальному провадженні 52023000000000015,подальше провадження в якому є незаконним через закінчення 22.04.2022 року строку досудового розслідування у первісному кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року! Сам факт виділення з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року окремого кримінального провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року відбувся незаконно, в порушення частини 8 статті 223 КПК України, що виключає подальше провадження. Вказаний висновок, зокрема, було зроблено Верховним Судом у відповідній постанові від 14.09.2021 року по справі 264/7347/20 (провадження 51-2122км2 1 ), в якій, зокрема, суд касаційної інстанції зазначив наступне: «факт виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень, які знайшли окрему кримінально-правову кваліфікацію і повідомлення про підозру у їх вчиненні не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, в якому повідомлення про підозру не здійснювалося.» Відповідно до частини 1 статті 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. Так, нехтування детективами НАБУ та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури строками досудового розслідування, передбаченими статтями 219, 294 КПК України, не може тягнути за собою вчинення яких-небудь слідчих (розшукових) або процесуальних дій, окрім закриття кримінального провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України внаслідок закінчення строку досудового розслідування 22.04.2022 року, що було встановлено ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.02.2023 року по справі 991/6076/22 (провадження №11- сс/991/57/23), ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 року по справі 991/1466/23 (провадження №11-сс/991/204/23), ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.04.2023 року по справі № 991/6077/22 (провадження №11-сс/991/201/23), які набрали законної сили (додаються). Згідно з частиною 7 статті 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. З 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відповідно до якого ч.І ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч.8 ст.615 КПК України, згідно якої була наявна прив`язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні. При цьому, пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення частини 1 статті 219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури». Враховуючи фактичні обставини справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000015 від 12.01.2023 року завершено 19.01.2023 року, про що було повідомлено ОСОБА_2 під розпис та, відповідно, відкриті матеріали для ознайомлення в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України (повідомлення додається), тому положення частини 1 статті 219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», яка є чинною з 01.01.2024 року, не застосовуються в даному кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 року. Таким чином, кінцева дата строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року - 22.04.2022 року. З огляду на викладене вчинення будь-яких слідчих (розшукових) та процесуальних дій, прийняття рішень в рамках кримінального провадження № 52023000000000015 є незаконним, так як воно було виділене з кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 року вже після закінчення строків досудового розслідування в первісному кримінальному провадженні, що не передбачено чинним КПК України. Однією з основоположних засад кримінального провадження є законність, за змістом якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України). Інша основоположна засада розумності строків передбачає, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ч. 5 ст.28 КПК України). Зазначена засада розкривається і у приписах ч. 2 ст. 113 КПК України, за якими будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Як визначено частиною 5 статті 294 КПК України, строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає. Строки досудового розслідування можуть бути лише продовжені у випадках, передбачених ст. ст. 219, 294 КПК України. Таким чином, законодавець визначив чіткі строки досудового розслідування (котрі в разі їх закінчення не можуть бути поновлені), в межах яких орган досудового розслідування має виконати всі слідчі та процесуальні дії, за результатом яких особа або має предстати перед судом, або провадження щодо неї має бути закрите. Будь-який відступ від цих засад породжує правову невизначеність становища такої особи і тягне за собою несправедливість кримінального провадження в цілому. Згідно зі ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи. Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Тобто, застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливо лише в межах строків досудового розслідування. Відповідно до вимог ч. 1ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. З КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження. Відповідно до вимог п. п. 6, 10, 18 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів; кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4-6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Відповідно до ч. З ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно частини 2 статті 1 13 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст.116 КПК України. Закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні унеможливлює не тільки проведення у ньому будь-яких слідчих дій, а також і здійснення будь-яких дій процесуального характеру, зокрема, повідомлення особі про підозру, накладання арешту на майно тощо (за винятком прийняття процесуальних рішень, зазначених у п. п. 1-3 ч. 2 ст. 283 КПК України), а також виключає і можливість розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки таке вважається поданим поза межами строку досудового розслідування. З огляду на те, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22. 10.20 18 року поширюються також і на кримінальне провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року, яке було виділене з першого, клопотання про застосування запобіжних заходів, подане поза межами строку досудового розслідування, що виключає можливість його розгляду по суті, а провадження щодо розгляду вказаного клопотання закриттю. 2) Щодо обґрунтованості підозри. Змістом ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.201 1 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 р.. «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.). Так, «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 1 75 рішення ЄСПЛ від 2 1 .04.20 1 1 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04). Вважаємо за необхідне проінформувати суд про свою версію подій, яка на відміну від версії сторони обвинувачення, відповідає дійсності. Після переїзду з міста Черкаси до Києва підзахисний проживав в Києві в орендованому житлі, починаючи з 2010 року у зв`язку із відсутністю власного житла. 01.11.2014 року ОСОБА_2 був укладений з ОСОБА_17 (його помічником-консультантом) Договір найму квартири, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_5 (трикімнатна квартира загальною площею 68,6 кв. метрів). Відповідно, кошти у вигляді компенсації вартості оренди житла мені (на мій поточний рахунок) відповідно до прийнятого Порядку, перераховувались Верховною Радою України, які я згодом передавав Орендодавцю, про що можуть свідчити відповідні документи, які надавались до Верховної Ради України. Окрім того, з лютого 2016 року по грудень 2018 року ОСОБА_2 переїхав в іншу квартиру у Печерському районі за адресою: АДРЕСА_6 у зв`язку з тим, що через очікуване народження третьої дитини ми потребували більше місця. Так, з 01.02.2016 року по 31.12.2018 року ОСОБА_2 уклав Договір оренди 4- кімнатної квартири загальною площею 120 метрів квадратних (оригінал договору надавався для огляду слідчому судді). Розрахунки також мною здійснювались в готівковій формі. Підтверджуючі документи є в наявності. У 2015 році підзахисним набуто у власність квартиру у АДРЕСА_4 відповідно до договору купівлі-продажу, але вказана обставина фактично не змінила те, що оренда квартири продовжувалася на час проведення ремонтних робіт в придбаній квартирі. Придбана ОСОБА_2 разом із дружиною квартира відображена у деклараціях суб`єкта владних повноважень за 2015-2019 роки. Факту придбання квартири ніхто ніколи не приховував. При поданні заяви на відшкодування компенсації витрат на оренду житла, я мав однозначне переконання в тому, що не забезпечений житлом, придатним для постійного або тимчасового проживання. Натомість, у повідомленні про підозру органом досудового розслідування, з метою спростування доводу про неготовність приміщення до проживання у ньому, зроблено посилання на договір, в якому було зазначено: «Квартира, яка продається, візуально оглянута Покупцем до підписання цього договору, недоліків або дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням, а також реконструкцій квартири та самочинних переобладнань, перепланувань на момент огляду не виявлено». Тобто, за логікою органу досудового розслідування, я був забезпечений житлом у місті Києві одразу після придбання квартири без ремонту у власність, що є абсурдом. Вищевказаний пункт договору свідчить лише про те, що об`єкт нерухомості, який є предметом договору купівлі-продажу, призначений для проживання в ньому, відноситься до об`єкта житлового фонду, але він не свідчить про придатність (технічний стан) квартири для проживання на момент придбання квартири. Цілком логічно що непридатних для проживання в новому будинку 2014 року не буде. Так само і не буде в щойно зданому до експлуатації будинку квартир готових до проживання. Це загальне правило, яке не спростовано стороною обвинувачення. Тому говорити про те, що житлові приміщення з «голими» стінами є придатними для постійного або тимчасового проживання, а особа забезпечена житлом, є недоречним та абсурдним!!! Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. В свою чергу, відповідно до пункту 4 Договору купівлі-продажу вищевказаної квартири проводилася експертна грошова оцінка вартості квартири у відповідності до Звіту про оцінку майна RS34-150203-003 ідентифікатор за базою ФДМУ 374736 03022015 RS34-1 50203-003, яка була зроблена ТОВ «АКР-КОНСАЛТ» 03.02.2015 року, яка підтверджувала технічний стан квартири (копія була додана до матеріалів справи). Відповідно до вищевказаної Експертної грошової оцінки міститься технічні характеристики вищевказаної квартири, які, зокрема, слугували одним із аспектів проведення її оцінки. Так, в Експертній грошовій оцінці (сторінки 5-6) зазначено, що в квартирі були відсутні: каналізація, водовідведення, водопровід, електрозабезпечення, окрім того відсутнє оздоблення коридору, кухні, санвузла, кімнат. Відповідно до Експертної грошової оцінки (стор. 11) при розрахунку вартості в рамках порівняльного підходу інструментом оцінки враховано технічний стан об`єкта оцінки, його інфраструктурне забезпечення. Оригінал Договору та вищевказаної Експертної грошової оцінки були вилучені органом досудового розслідування в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 року на підставі ухвали слідчого судді. Вказана Експертна грошова оцінка, яка передбачає опис технічного стану квартири, що була предметом купівлі-продажу, не була додана органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу, що свідчить про намагання органу досудового розслідування ввести суд в оману, а також про необґрунтованість підозри, так як в момент продажу квартира не була придатна для проживання в ній та потребувала ремонту. Ремонт розпочато з кінця 2015 року, виходячи з моєї фінансової спроможності. Тривалий строк проведення обумовлений в тому числі відсутністю у мене достатнього часу через зайнятість на роботі, коштів та народження третьої дитини. При цьому житлово-комунальні послуги, послуги з обслуговування зовнішньої території, консьєрж, охорона та інше нами сплачувались з моменту придбання квартири (тобто з 20.04.2015 року) відповідно до договору. Це загально розповсюджена практика і сплата вищевказаних послуг на користь експлуатуючої організації не залежить від факту придатності чи непридатності квартири для проживання, крім того для проведення ремонту в квартирі необхідна електрика, вода та опалення. Також сторона обвинувачення посилається на лист компанії з управління та житлової експлуатації, де зазначено, що квартири непридатні для проживання (квартири в аварійному стані) відсутні. При цьому, мною в судовому засіданні по справі № 991/6076/22 була надана копія довідки даної експлуатуючої організації (ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС») від 23.12.2019 року (№ вих. 705), відповідно до якої ОСОБА_2 разом із сім`єю дійсно мешкають в квартирі АДРЕСА_2 починаючи з листопада 2018 року. Також стороною захисту була надана копія договору підряду на ремонт квартири 02/04/2018 від 02.04.2018 року разом із додатками (акт прийому-передачі, кошторис на виконання ремонтно-будівельних робіт). Окрім того, сторона обвинувачення посилається на договір оренди 2-х паркормісць, який був укладений мною та дружиною в 2016 році. Цього факти я не спростовую та пояснюю, що укладення вказаних договір було обумовлено необхідністю часто приїжджати в квартиру для перевірки процесу ремонту (з паркуванням в комплексі проблеми), а головне для того, щоб «забронювати» за собою найбільш зручні місця, які б зміг в подальшому після переїзду викупити. Виходячи з фактичних обставин справи вищевказані паркомісця були придбані мною та дружиною в 2021 році (сторона обвинувачення цього факту не спростовує). (3) Щодо існування ризиків. ПО-ПЕРШЕ, відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті їх аналіз переконливо та однозначно свідчить - щодо ОСОБА_2 достатні підстави повністю відсутні. 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; Досудове розслідування у кримінальному проваджені прозоро та публічно здійснюється більше 5 років, періодично висвітлюється у засобах масової інформації. При цьому прізвища фігурантів, ймовірних підозрюваних, ніколи не приховувались і були загальновідомими. Про що достовірно знав ОСОБА_2, якого навіть допитали як свідка у цьому проваджені декілька років тому. Іншим фігурантам за схожих фабул вручались повідомлення про підозру. Окрім того, як зазначалось вище, 01.12.2022 року ОСОБА_2 вже вручалось повідомлення про підозру у начебто вчиненні ним аналогічного злочину з аналогічних фактів, яке було в подальшому стороною захисту скасоване як незаконне, пред`явлене після закінчення строків досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 року. За таких умов особа, яка мала намір чи була б схильна до переховування, вже неодмінно б втекла чи вчинила певні спроби (приготування) для цього. Тому підстав вважати, що існують чи з`явились обставини, які б підштовхнули особу до переховування не має. Окрім того, ОСОБА_2 разом із захисником приймали активну участь в оскарженні запобіжних заходів у вигляді арешту майна, інших запобіжних заходів в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, які в подальшому були скасовані як незаконні, оскільки застосовувались після закінчення строків досудового розслідування вказаного кримінального провадження. Як зазначалось вище, з аналогічних підстав було скасовано відповідною ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 року по справі 991/1466/23 повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, яке вручено ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали відносно нього в кримінальне провадження №52023000000000015. 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; За майже 5 років досудового розслідування сторона обвинувачення, напевно, зібрала всю сукупність доказів, які на її думку, доводять причетність і винуватість особи. Очевидно вже проведено необхідні тимчасові доступи та експертизи, які вважало за доцільне слідство. При цьому фабула кримінального провадження, на думку сторони захисту, не передбачає існування значної кількості речей та документів які мають доказове значення та є доступними для знищення чи спотворення. Отже, всі речі та документи які мають, на думку слідства, істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є в матеріалах кримінального провадження та зберігаються у приміщенні НАБУ та САП, оригінали в Апараті парламенту, доступ до якого відсутній для всіх депутатів попередніх скликань, а з врахуванням воєнного стану, доступ повністю відсутній. 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; Потерпілим у кримінальному проваджені, на думку слідства, є юридична особа - Апарат Верховної Ради України. Вплив на нього, з боку особи, яка вже давно не є депутатом, тим більше в умовах воєнного стану, з врахуванням того, що рішення в такому органі мають приймаються не одноособово, мінімальний. На яких саме свідків може впливати ОСОБА_2 не вказано. Звертаємо увагу, що місцеперебування та робота вказаних осіб в умовах воєнного часу також невідома. Висновки експертиз не оспорюються, є зрозумілими і не підтверджуються винуватість особи. 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Сторона захисту зацікавлена у змагальному та законному розв`язанні проблеми. Підзахисний, як доктор філософії у галузі права, народний депутат попередніх скликань, який складав присягу на вірність Народу України, відкидає будь-які нелегальні методи доведення своє непричетності. Вся життєва поведінка підзахисного не вказує на схильність до протиправної поведінки. Фабула ж інкримінованого кримінального правопорушення зводиться до тонкощів тлумачення законодавчих гарантій депутатської діяльності та належного документального підтвердження відсутності житлових умов, вказане не дозволяє стверджувати, що мова йде про «злісного корупціонера». 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Злочин, який за версією слідства мав місце, вже закінчено, тому цей ризик також відсутній. ПО-ДРУГЕ, пропонований розмір застави є несправедливим. Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, утому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання. Така застава з одного боку не є завідомо непомірною для підзахисного з урахуванням наявних в нього грошових коштів, а з іншого боку забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. ПО-ТРЕТЄ, фактичні обставини справи свідчать, що якби були підстави для застосування до ОСОБА_2 запобіжних заходів, то це точно мала б бути не застава, а особисте зобов`язання. Наявність на утриманні 3 (трьох) малолітніх дітей, які навчаються у закладах освіти, проживають з власними батьками, мають друзів тощо. Дружина, за фахом також юрист, тривалий час не може знайти роботу, та тимчасово не працює. Нажаль, зараз доходом не забезпечена. Посилання на значні грошові накопичення минулих років (2019 рік), вже не є актуальними. Після початку збройної агресії сім`я не виїла за кордон попри статус багатодітної. Підзахисний є діючим бійцем територіальної оборони, лейтенантом запасу. Проходив службу в якості добровольця територіальної оборони з лютого по травень 2022 року. Зараз періодично проводяться збори у випадку необхідності. Відповідно до пункту 2 контракту добровольця територіальної оборони на нього, поширюється дія статутів Збройних Сил України. Кордон не перетинав, майна закордоном не має, доходу необхідного для перебування закордоном також не має. До кримінальної відповідальності раніше не притягався. Готовий до максимальної співпраці зі стороною обвинувачення для підтвердження непричетності до противних діянь. Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою».

У зв`язку з чим просив відмовити у задоволені клопотання про застосування запобіжних заходів щодо ОСОБА_2 та закрити провадження у справі через закінчення строків досудового розслідування по кримінальному провадженню № 52023000000000015 від12.01.2023 року і надав низку письмових матеріалів на підтвердження обставин, зазначених у запереченнях, а також матеріалів щодо стану здоров`я підозрюваного (том 4 а. с. 39-59).

Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника, надав слідчому судді додаткові письмові пояснення.

Слідчий суддя за клопотанням сторони захисту здійснив допит з приводу обставин, які на її думку мають значення для розгляду та вирішення клопотання детектива, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_13, які в цілому підтвердили раніше надані ними показання органу досудового розслідування.

Слідчий суддя дослідив клопотання детектива з доданими матеріалами, надані стороною захисту матеріали і заперечення, заслухав думки учасників кримінального провадження.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 1 КПК України: «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України».

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України: « досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження».

Відповідно до вимог п. п. 6, 10, 18 ч. 1 ст. 3 КПК України: «досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів; кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні».

Відповідно до вимог п. п. 19 і 25 ч. 1 ст. 3 КПК України: «сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники; учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КПК України: «Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4-6 ст. 9 КПК України: « Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України: «Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33-1 КПК України: «Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 113 КПК України: «Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 114 КПК України: «Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КПК України: «Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки».

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України: «Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом».

Відповідно до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України: « При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 181 КПК України: « Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. 3 та абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України: «Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. п. 3 і 4 ч. 2 ст. 183 КПК України: «Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України: «Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України: «Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання».

Відповідно до вимог ч. ч. 2 і 3 ст. 214 КПК України: «Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3, 4, 6 ст. 219 КПК України: «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу; протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім; протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 198-4 цього Кодексу; протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті; шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається: у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті».

Відповідно до вимог ч. ч. 2-5 ст. 294 КПК України: «Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 219 цього Кодексу. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками. Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження. Клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п`яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 4 ст. 295 КПК України: «Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення, у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статті 294 цього Кодексу, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 295-1 КПК України: «У випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого».

Відповідно до вимог ст. 533 КПК України: «Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України».

Слідчий суддя, з огляду на п. 9 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року за № 1/0/2-22 та з урахуванням загальних засад кримінального провадження (принципів змагальності, диспозитивності та рівності), а також у зв`язку з обмеженим строком розгляду клопотання про арешт майна, також зважає на оцінку фактичних обставин, здійснену колегіями суддів АП ВАКС і їх висновки при апеляційному перегляді ухвал слідчих суддів ВАКС за апеляційними скаргами ОСОБА_2, які містяться в ухвалах АП ВАКС від 15 лютого 2023 року (справа № 991/6076/22, провадження № 11-сс/991/57/23, кримінальне провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року), від 15 березня 2023 року (справа № 991/1466/23, провадження № 11-сс/991/204/23, кримінальне провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 року), від 24 квітня 2023 року (справа № 991/6077/22, провадження № 11-сс/991/201/23, кримінальне провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року).

Слідчий суддя вважає, що провадження за клопотанням детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року слід закрити з огляду на таке.

Колегія суддів АП ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_18, суддів ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в ухвалі від 15 березня 2023 року (справа № 991/1466/23, провадження № 11-сс/991/204/23) у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12.01.2023 року встановила наступні фактичні обставини, здійснила їх оцінку, а також зробила наступні висновки: «Колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, що вручення повідомлення про підозру ОСОБА_2 відбувалося у межах строків досудового розслідування, виходячи з таких обставин. Детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України. З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року вбачається, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 востаннє продовжено до 22 квітня 2022 року включно. 17 грудня 2019 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_21 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. 01 грудня 2022 року ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Відповідно до відомостей, які містяться в АСДС КП «Д-3» Вищого антикорупційного суду 12 березня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №991/2333/20); 18 травня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_23 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №991/3913/20); 14 травня 2020 року в кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_24 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №991/3851/20). Таким чином, у кримінальному провадженні № 42018000000002581 станом на дату введення воєнного стану в Україні вже було повідомлено про підозру ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, а тому з 22 квітня 2022 року строки досудового розслідування мали б продовжуватися. 12 січня 2023 року з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002581, після повідомлення у ньому про підозру ОСОБА_2, виділено в окреме кримінальне провадження за №52023000000000015 матеріали за підозрою ОСОБА_2 . Таким чином, на думку колегії суддів, є неможливим вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК України не приводять до правових наслідків».

Колегія суддів АП ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_18, суддів ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в ухвалі від 15 лютого 2023 року (справа № 991/6076/22, провадження № 11-сс/991/57/23) у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року встановила наступні фактичні обставини, здійснила їх оцінку, а також зробила наступні висновки: «Так, з матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України. Відомості про можливе вчинення народним депутатом України VІІІ скликання ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування 09 квітня 2020 року за № 52020000000000247. 10 квітня 2020 року постановою прокурора матеріали досудових розслідувань за № 52020000000000244 від 09 квітня 2020 року, № 52020000000000245 від 09 квітня 2020 року; № 52020000000000246 від 09 квітня 2020 року; № 52020000000000247 від 09 квітня 2020 року та № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року об`єднані в одне кримінальне провадження № 42018000000002581. З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року вбачається, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 продовжено до 22 квітня 2022 року включно. Постановою детектива НАБ України від 30 листопада 2022 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 кваліфікацію злочину, який інкриміновано ОСОБА_2 змінено з ч. 2 ст. 364 КК України на ч.5 ст.191 КК України. 01 грудня 2022 року ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та 02 грудня 2022 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави. Тобто, застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливо лише в межах строків досудового розслідування. Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст.116 КПК України. 17 грудня 2019 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_21 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 01 грудня 2022 року в цьому ж кримінальному провадженні сторона обвинувачення вручила повідомлення про підозру ОСОБА_2 . Відповідно до відомостей, які містяться в АСДС КП «Д-3» Вищого антикорупційного суду 12 березня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (справа №991/2333/20); 18 травня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_23 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (справа №991/3913/20); 14 травня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_24 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (справа №991/3851/20). Таким чином, у кримінальному провадженні № 42018000000002581 станом на дату введення воєнного стану в Україні вже було повідомлено про підозру ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, а тому з 22 квітня 2022 року строки досудового розслідування мали б продовжуватися. Доводи прокурора про відсутність необхідності продовжувати строки досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002581, оскільки з нього було виділено матеріали стосовно ОСОБА_21 в інше провадження, є не обгрунтованими, так як наявність вказаних обставин не свідчить про не набуття ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 статусу підозрюваних саме в кримінальному провадженні № 42018000000002581 та не є підставою для невиконання вимог ст. 294 КПК України на підставі ч. 8 ст. 615 КПК України. На думку колегії суддів, виділення матеріалів мало місце в зв`язку з наявністю доказів для складання та направлення в подальшому стосовно них обвинувальних актів. Разом з тим, це не спростовує доводи захисника, що станом на 24 лютого 2022 року в даному кримінальному провадженні вже була вручена підозра іншим особам. Тому колегія суддів вважає, що ч. 8 ст. 615 КПК України не підлягає застосуванню у даній справі, та строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 мав продовжуватися. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника такими, що знайшли своє підтвердження, так як невиконання вимог ст. 219, 294 КПК України виключає набуття ОСОБА_2 процесуального статусу підозрюваного. Слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки в кримінальному провадженні строк досудового розслідування, який за матеріалами справи закінчився 22 квітня 2022 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був, повідомлення про підозру ОСОБА_2 вручено 01 грудня 2022 року, тобто після закінчення строків досудового розслідування, а тому клопотання, подане поза межами строку досудового розслідування, виключає можливість його розгляду по суті, у тому числі, його задоволення».

Колегія суддів АП ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_18, суддів ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в ухвалі від 24 квітня 2023 року (справа № 991/6077/22, провадження № 11-сс/991/201/23) у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року встановила наступні фактичні обставини, здійснила їх оцінку, а також зробила наступні висновки: «З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України. Відомості про можливе вчинення народним депутатом України VІІІ скликання ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування 09 квітня 2020 року за № 52020000000000247. 10 квітня 2020 року постановою прокурора матеріали досудових розслідувань за № 52020000000000244 від 09 квітня 2020 року, № 52020000000000245 від 09 квітня 2020 року; № 52020000000000246 від 09 квітня 2020 року; № 52020000000000247 від 09 квітня 2020 року та № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року об`єднані в одне кримінальне провадження № 42018000000002581. 01 грудня 2022 року ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та 02 грудня 2022 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року. Отже, вирішуючи питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст. 116 КПК України. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що до введення воєнного стану у даному кримінальному провадженні були наявні особи, яким було повідомлено про підозру, та що строк досудового розслідування на момент повідомлення про підозру ОСОБА_2 закінчився, з таких підстав. З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року вбачається, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 продовжено до 22 квітня 2022 року включно. 17 грудня 2019 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_21 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України. 01 грудня 2022 року в цьому ж кримінальному провадженні сторона обвинувачення вручила повідомлення про підозру ОСОБА_2 . Відповідно до відомостей, які містяться в АСДС КП «Д-3» Вищого антикорупційного суду 12 березня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (справа №991/2333/20); 18 травня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_23 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (справа №991/3913/20); 14 травня 2020 року в кримінальному провадженні № 42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_24 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (справа №991/3851/20). Таким чином, у кримінальному провадженні № 42018000000002581 станом на дату введення воєнного стану в Україні вже було повідомлено про підозру ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, а тому з 22 квітня 2022 року строки досудового розслідування мали б продовжуватися. У зв`язку з чим, на думку колегії суддів, є неможливим вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК України не приводять до правових наслідків. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 такими, що знайшли своє підтвердження, так як невиконання вимог ст.219, 294 КПК України виключає набуття ним процесуального статусу підозрюваного. Слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна, оскільки в кримінальному провадженні строк досудового розслідування, який за матеріалами справи закінчився 22 квітня 2022 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був, повідомлення про підозру ОСОБА_2 вручено 01 грудня 2022 року, тобто після закінчення строків досудового розслідування, а саме клопотання, подане поза межами строку досудового розслідування, що виключає можливість його розгляду по суті, у тому числі, його задоволення з метою, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України».

Кримінальне провадження за № 42018000000002581 було зареєстроване у ЄРДР 22 жовтня 2018 року. 01 грудня 2022 року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а матеріали щодо нього 12 січня 2023 року постановою прокурора були виділені у кримінальне провадження за № 52023000000000015. У кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, до дати повідомлення про підозру ОСОБА_2, була здійснена низка повідомлень про підозру особам у період з 18 грудня 2019 року по 27 жовтня 2022 року з наступним виділенням матеріалів в окремі кримінальні провадження, а саме: ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_23 і ОСОБА_26 .

Строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні неодноразово продовжувалися: ухвалами слідчих суддів ВАКС від 16 квітня 2020 року на 12 місяців тобто до 22 квітня 2021 року, від 14 квітня 2021 року і від 18 жовтня 2021 року на 6 місяці і на 6 місяців, тобто до 22 жовтня 2021 року і 22 квітня 2022 року відповідно.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 05 грудня 2022 року у справі № 991/6077/22 був накладений арешт на майно ОСОБА_2, як підозрюваного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яка була скасована ухвалою колегії суддів АП ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_18, суддів ОСОБА_19 і ОСОБА_20 від 24 квітня 2023 року (справа № 991/6077/22, провадження № 11-сс/991/201/23) у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року із закриттям провадження за клопотанням детектива.

Крім того, ухвалою колегії суддів АП ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_18, суддів ОСОБА_19 і ОСОБА_20 від15 березня 2023 року (справа № 991/1466/23, провадження № 11-сс/991/204/23) у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12.01.2023 року було скасоване повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя приймає до уваги і погоджується зі встановленими зазначеною вище колегією суддів АП ВАКС фактичними обставинами, встановленими фактами та висновками, які викладені в її ухвалах від 15 лютого 2023 року (справа № 991/6076/22, провадження № 11-сс/991/57/23), від 24 квітня 2023 року (справа № 991/6077/22, провадження № 11-сс/991/201/23) у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, а також від 15 березня 2023 року (справа № 991/1466/23, провадження № 11-сс/991/204/23) у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12.01.2023 року, стосовно того, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року сплив ще до «першого» повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме 22 квітня 2022 року та не був продовжений у встановленому КПК України порядку.

Таким чином, починаючи з 23 квітня 2022 року здійснення слідчих дій, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень стороною обвинувачення дії у кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, зокрема і повідомлення про підозру ОСОБА_2, винесення 12 січня 2023 року прокурором постанови про виділення матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_2 в окреме кримінальне провадження, вчинялися стороною обвинувачення поза межами строку досудового розслідування та без дотримання належної правової процедури, а реєстрація кримінального провадження за № 52023000000000015 в ЄРДР 12 січня 2023 року була здійснена без належних правових підстав.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що зазначені вище три ухвали колегії суддів АП ВАКС набрали законної сили, а тому за змістом вимог ст. 533 КПК України, вони є обов`язковими для сторони обвинувачення і органу досудового розслідування, оскільки вони є учасниками кримінальних проваджень № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року і № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року за визначенням п. п. 19 і 25 ч. 1 ст. 3 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя також не приймає до уваги процесуальні документи та надані прокурором матеріали, оскільки вони були здобуті стороною обвинувачення поза межами строків досудового розслідування, тобто з порушенням вимог норм кримінального процесуального закону.

Слідчий суддя зауважує, що у зв`язку з тим, що вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є неможливим, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК України не призводять до правових наслідків у межах розгляду клопотання про арешт майна, він утримується від вирішення питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_2 .

Слідчий суддя, з огляду на наведене вище, не приймає до уваги і не враховує посилання прокурора на норми Закону України № 3509-ІХ від 08 грудня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» (надалі - Закон України № 3509-ІХ), зокрема на зміну ч. 1 ст. 219 КПК України, відповідно до якої строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (відповідно до п. 20-8 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України застосовується до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України № 3509-ІХ, тобто до 01.01.2024 року).

Крім того, у зазначеному аспекті слідчий суддя звертає увагу ще й на таке.

19 січня 2023 року у цьому кримінальному провадженні підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, що свідчить про завершення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у зазначену вище дату. Більше того, 10 березня 2023 року детектив звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення підозрюваному ОСОБА_2 та його захисникам строку для ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження, а 16 березня 2023 року подав слідчому судді заяву про залишення його без розгляду (без зазначення мотивів), у зв`язку з чим ухвалою слідчого судді від 17 березня 2023 року провадження за цим клопотанням було закрито (справа № 991/2151/23, провадження № 1-кс/991/2180/23). Стороною обвинувачення, прокурором зокрема, не були надані слідчому судді будь-які докази щодо прийняття рішення або/та вчинення конглюдентних дій, які б підтвердили зворотне повернення досудового розслідування до попередньої стадії, тобто до його завершення.

За таких обставин та з огляду на норми кримінального процесуального права, слідчий суддя вважає, що зміни внесені до КПК України зазначеним вище Законом України № 3509-ІХ стосуються всіх кримінальних проваджень, в тому числі і тих, які були розпочаті до 01.01.2024 року, та у яких не було повідомлено про завершення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України. А тому вказані зміни, не можуть поширюватися на кримінальне провадження за № 52023000000000015 від 12.03.2023 року, оскільки з наданих прокурором матеріалів видно, що стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування ще до набрання чинності Законом України № 3509-ІХ досудове розслідування вже було завершене.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»), у зв`язку з чим слідчий суддя не зважає на решту доводів і аргументів прокурора.

Слідчий суддя, з огляду на наведене, керуючись загальними засадами кримінального провадження, а також положеннями ст. ст. 131, 132, 217, 219, 294, 295, 295-1, 372 КПК України, дійшов висновку про існування підстав для закриття провадження за клопотанням прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновки слідчого судді [3-1].

Слідчий суддя постановив:

Закрити провадження за клопотанням старшого детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 12 лютого 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1