- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/1295/24
Провадження 1-кс/991/1306/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
представника власника майна адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20квітня 2023року за №42023000000000674,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання та заперечень представника власника
1.1.16лютого 2024року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт на мобільний телефон марки Apple 15 pro, який належить ОСОБА_5 та який упаковано до сейф-пакету PSP 2302099.
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20квітня 2023року за №42023000000000674, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.
27січня 2024року був затриманий ОСОБА_5, який був причетний до обставин, які розслідуються у межах кримінального провадження. Під час його обшуку був вилучений наведений у клопотанні телефон.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
1.2.22лютого 2024року у судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання та звернув увагу на порушення прокурором строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України.
Адвокат зазначив, що обставини, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, відбувалися у періодсерпня 2022року березня 2023року. Разом з тим, у ОСОБА_5 вже двічі вилучалися належні йому телефони, зокрема 16червня 2023року під час обшуку його транспортного засобу, 17жовтня 2023року під час обшуку житла ОСОБА_5 . Таким чином, зазначений у клопотанні телефон був придбаний після попереднього обшуку та не може містити інформацію, яка стосується обставин кримінального правопорушення. Викладене, на думку адвоката, свідчить про те, що телефон не відповідає ознакам речового доказу.
Представник наголосив, що підстави для вилучення телефону були відсутні, адже жодних звернень до ОСОБА_5 надати доступ до телефону (з метою подолання системи логічного захисту) від сторони обвинувачення не надходило.
Зазначена прокурором мета застосування арешту забезпечити відшкодування матеріальної шкоди відсутня, адже рішенням Господарського суду м.Києва з ТОВ«Львівськийарсенал» було стягнуто попередню оплату та неустойку за контрактом. Рішення суду звернуте до виконання.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1.Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та зауважив, що ОСОБА_5 не був наданий доступ до мобільного телефону, у зв`язку з чим він був вилучений.
2.2.Представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання з мотивів, наведених у письмових запереченнях.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1.Дослідивши клопотання, надані прокурором та представником власника матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2.Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п.7 ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Згідно з приписами ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
збереження речових доказів;
спеціальної конфіскації;
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст.173 КПК України):
правову підставу для арешту майна;
розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст.173 КПК України):
необхідність такого арешту;
наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч.3 ст.132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3.Повідомлені прокурором обставини
27січня 2024року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення було вчинене за таких обставин.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6, будучи співвласником та членом наглядової ради іноземної компанії «Sevotech a.s.» (Словацька Республіка), у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14серпня 2022року, створив і очолив організовану групу, до складу якої залучив тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_5, начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_7, які були відповідальні за погодження та укладення контрактів на постачання озброєння, військової та спеціальної техніки, директора ТОВ«Львівський арсенал» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (у подальшому заступника директора ТОВ«Львівський арсенал»), а також інших невстановлених на цей час осіб, які повинні були сприяти у вчиненні кримінальних правопорушень.
Відповідно до розподілу ролей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 здійснювали загальне керівництво, координацію та управління організованою групою, організацію заволодіння бюджетними коштами та подальше розпорядження ними, надавали вказівки іншим учасникам організованої групи щодо безпосереднього заволодіння коштами, а також планували подальше розподілення отриманих прибутків між членами організованої групи.
При цьому ОСОБА_9 було відведено роль особи, яка підтримуючи особисті стосунки із службовими особами МОУ, відповідальними за здійснення державних закупівель, буде вчиняти дії, спрямовані на пошук підприємств-контрагентів, з якими можуть бути укладені відповідні договори та контракти на поставку озброєння, та подальше схиляння директора ТОВ«Львівський арсенал» ОСОБА_8 на укладення державного контракту. Крім того, відповідно до відведеної ролі ОСОБА_9 повинен був вживати заходів на маскування та приховування протиправної діяльності, пов`язаної із заволодінням бюджетними коштами, шляхом створення уяви реальності виконання договірних зобов`язань.
ОСОБА_7 було відведено роль особи, яка будучи відповідальною службовою особою МОУ за здійснення державних закупівель, буде вчиняти дії, спрямовані на створення умов для погодження та підписання державного контракту на закупівлю мінометних пострілів, сприяти у подальшому перерахуванню грошових коштів на рахунки залученого до злочинної схеми підприємства, зареєстрованого в Україні, а також вчиняти інші дії, направлені на маскування дій учасників організованої групи.
Директору ТОВ«Львівський арсенал» ОСОБА_8 було відведено роль особи, яка будучи керівником підприємства, що має дозвіл на здійснення експорту товарів військового і подвійного призначення на період воєнного стану, повинна була укласти державний контракт з Міністерством оборони України на поставку озброєння з метою подальшого заволодіння бюджетними коштами, не маючи наміру здійснювати реальне постачання товару. Крім того, ОСОБА_8 після отримання на розрахунковий рахунок ТОВ«Львівський арсенал» коштів згідно умов державного контракту повинен був вчинити дії, спрямовані на прикриття злочинної діяльності, шляхом перерахування коштів на інші рахунки, у тому числі рахунки підприємств-нерезидентів.
До вчинення злочину було вирішено залучити ТОВ«Львівський арсенал», оскільки вказане підприємство є суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів, про що зроблено відповідний запис за №3291.05 у Реєстрі суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів Держекспортконтролю, має дозвіл на здійснення міжнародних передач товарів військового призначення на період воєнного стану.
ОСОБА_6, використовуючи підконтрольну йому юридичну особу «Sevotech a.s.», забезпечив передумови для укладення фіктивного контракту з ТОВ«Львівський арсенал», ведення хибних перемовин щодо укладання та виконання вказаного контракту, а також вчинення подальших дій для виведення (переведення) грошових коштів у готівку та здійснення прикриття групи шляхом проведення фіктивних оглядів наявності товару на заводі виробника в Республіці Хорватія.
ОСОБА_8, обіймаючи посаду директора ТОВ«Львівський арсенал», будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_6 є фігурантом низки кримінальних проваджень, у тому числі щодо незаконного заволодіння коштами МОУ під час укладання та виконання інших державних контрактів, а також достовірно знаючи, що пропозиції ТОВ«Львівський арсенал» на закупівлю мінометних пострілів будуть погоджені МОУ, 14серпня 2022року здійснив укладення зовнішньоекономічного контракту №23/04/LAS з продавцем юридичною особою «Sevotech spol s.r.o.» на даний час «Sevotech a.s.» в особі директора громадянина Словацької Республіки ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) на поставку мінометних пострілів у кількості 100000 шт., а саме: мінометних пострілів калібру 120 мм у кількості 40000 шт. та мінометних пострілів калібру 82 мм у кількості 60000 шт., на загальну суму 36600000 доларів США. Згідно специфікації, що є невід`ємним додатком до контракту, країна походження товару Республіка Хорватія.
13вересня 2022року ОСОБА_6, з метою створення видимості можливості виконання контракту №23/04/LAS, здійснив огляд товарів військового призначення на території хорватської компанії «Elmech Sintermak d.o.o.» за адресою: м.Мокріца, Республіка Хорватія. За результатами огляду ОСОБА_6 зроблено фотознімки, які у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб направлені керівництву ТОВ«Львівський арсенал», яке у свою чергу направило їх до МОУ.
Надалі ОСОБА_8, надіслав до МОУ комерційну пропозицію за №39/09-Р-9 від 26вересня 2022року на закупівлю мінометних пострілів, яка була доповнена листами №39/09-Р-13 від 04жовтня 2022року, №39/09-Р-13 від 04жовтня 2022року та №39/09-1-1 від 06жовтня 2022року, що були відповідно протокольно розглянуті та затверджені під контролем ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
11жовтня 2022року ОСОБА_5 та ОСОБА_8, як наділені правом підпису особи, залишивши поза увагою (1) відсутність сертифікатів виробника товару та експортних ліцензій країни-виробника, (2) застереження менеджера із внутрішнього контролю та оцінки ризиків МОУ, який присвоїв контракту середній рівень ризику, (3) відсутність у ТОВ«Львівський арсенал» комерційних пропозицій від постачальника (термін скінчився 10жовтня 2022року, тобто за день до укладання контракту), (4) відсутність на дату підписання контракту дозвільних документів на поставку мінометних пострілів, які мали бути отримані в Держекспортконтролі, уклали державний контракт №403/1/22/317 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, а саме: мінометних пострілів калібру 120 мм у кількості 40000 шт та мінометних пострілів калібру 82 мм у кількості 60000 шт, загальна кількість 100000 шт.
Зазначений контракт був складений та підписаний на умовах відтермінування і за обов`язковою участю суб`єкта господарювання ТОВ«Львівський арсенал», який міг здійснювати господарську діяльність відповідно до постанови КМУ №169 від 28лютого 2022року, а саме пункту 7, який визначав, що державні замовники у сфері оборони для здійснення попередньої оплати за капітальними видатками та за державними контрактами (договорами) можуть у разі потреби перераховувати кошти постачальникам товарів, виконавцям робіт і надавачам послуг (крім нерезидентів) на рахунки, відкриті на їх ім`я в державних банках, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені державними контрактами (договорами) про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтверджуючих документів. Тобто залучення і використання учасниками організованої групи суб`єкта господарювання ТОВ«Львівський арсенал» було необхідною умовою, без якої вчинення кримінального правопорушення було б неможливим.
10листопада 2022року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з метою створення хибного уявлення виконання умов Контракту та документального підтвердження необхідності проведення оплати за контрактом, тобто забезпечення формальних умов для заволодіння коштами Міністерства оборони України, незважаючи на відсутність дозволу уповноваженого органу з експортного контролю Республіки Хорватія на виробника «Elmech Sintermak d.o.o.», уклали додаткову угоду до зазначеного контракту, згідно з умовами якої:
вартість (ціна) товарів за цим Контрактом становить 1381923400,00грн;
обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за цим Контрактом за загальним фондом (КПКВ 2101150/1) у 2022 році складають 1340465698,00грн;
за рішенням замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товарів на момент підписання Контракту на строк не більше як чотири місяці з дати перерахування коштів на рахунок виконавця;
попередня оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після прийняття рішення замовником про здійснення попередньої оплати на оплату виключно на рахунок, відкритий на ім`я виконавця в державному банку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені Контрактом, з наданням підтвердних документів.
Контракт і додаткова угода до нього №1 від 10листопада 2022року були погодженні ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_8 скерував до МОУ лист, яким запевнив, що у разі здійснення попередньої оплати за укладеними договорами до 10листопада 2022року, перша поставка товару відповідно до номенклатури буде здійснена до 10грудня 2022року.
Крім того, в листопаді 2022року ОСОБА_9 прибув разом із ОСОБА_6 до Республіки Хорватія, де на території хорватської компанії «Elmech Sintermak d.o.o.» вони здійснили фіктивний повторний огляд товару, що у свою чергу повинно було стати підставою для наступного листування з МОУ з метою підтвердження нібито відсутності обставин умисного невиконання контракту, про що також було повідомлено ОСОБА_8, який у той же період часу перебував у м.Прага Чеської Республіки.
При цьому, ОСОБА_7, діючи під керівництвом та разом із ОСОБА_5, у порушення нормативних актів, які регулюють рух та погодження документів з фінансових питань у МОУ, 10листопада 2022року підготував та погодив проєкт рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/1/22/317 у розмірі 97% ціни контракту, що складає 1340465698,00грн та листом від 10листопада 2022року за №403/2/2/10012 направив його в адресу Міністра оборони України.
13листопада 2022року рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/1/22/317 було затверджено.
Таким чином, службові особи МОУ ОСОБА_5 та ОСОБА_7, не маючи наміру забезпечувати реальне постачання товару, незважаючи на численні порушення вимог законодавчих актів погодили та уклали Контракт. Окрім того, незважаючи на порушення вимог законодавчих актів, без дотримання істотних умов вказаного Контракту була укладена додаткова угода від 10листопада 2022року №1 до нього, а також підготовлене та погоджене рішення щодо здійснення попередньої оплати за Контрактом, що призвело до затвердження рішення щодо здійснення попередньої оплати і, як наслідок, незаконного перерахування бюджетних коштів.
17листопада 2022року за результатами підписання згаданого рішення на банківський рахунок ТОВ«Львівський арсенал», відкритий в АБ«УКРГАЗБАНК» МОУ на виконання умов Контракту здійснило попередню оплату на загальну суму 1340465698,00грн.
Того ж дня з метою маскування вчинення злочину та унеможливлення відслідковування походження коштів грошові кошти в сумі 1337465596,00грн були перераховані на інший поточний рахунок ТОВ«Львівський арсенал», відкритий в ПАТ«КБ АКОРДБАНК».
У подальшому після купівлі іноземної валюти на виконання умов контракту №23/04/LAS грошові кошти в сумі 3659970 доларів США та 9150000 Євро були перераховані ТОВ«Львівський арсенал» на рахунки «Sevotech a.s.».
3.4.Оцінка та висновки слідчого судді
3.4.1.Під час розгляду питання накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчий суддя має оцінити, серед іншого, законність такого вилучення.
Частина 2 ст.167 КПК України передбачає право тимчасово вилучати речі, документи, гроші тощо, виключно, якщо є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_5 від 27січня 2024року, у нього був вилучений належний йому мобільний телефон. Разом з тим, жодних відомостей, з яких підстав було здійснене його вилучення, протокол не містить.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, за загальним правилом, вилучення мобільних телефонів кримінальним процесуальним законом заборонене, і лише у прямо передбачених згаданою нормою випадках таке вилучення дозволяється.
Прокурор повідомив, що ОСОБА_5 не надав доступ до мобільного телефону, втім, таке твердження не підтверджене жодними матеріалами. Зокрема, протокол затримання не містить таких відомостей, і прокурор не надав жодних інших матеріалів на підтвердження цих обставин (протоколу огляду телефону тощо).
Отже, слідчий суддя констатує, що прокурор не довів передбачених законом підстав для вилучення мобільного телефону.
3.4.2.Крім того, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Адвокат ОСОБА_4 слушно зауважив, що вилучений телефон фактично є третім телефоном ОСОБА_5, які були послідовно вилучені у нього, раніше такі вилучення здійснювалися 16червня та 17жовтня 2023року, що підтверджено наданими представником матеріалами. За таких обставин, з огляду на час вчинення кримінального правопорушення (за версією органу досудового розслідування), доводи прокурора про можливість перебування у мобільному телефоні відомостей, які стосуються обставин кримінального правопорушення, є непереконливими.
Отже, прокурор не довів відповідність майна ознакам речових доказів, що виключає таку підставу для накладення арешту як забезпечення їх збереження.
Крім того, слідчий суддя погоджується з доводами адвоката, що багаторазове, не обмежене ані часом, ані кількістю позбавлення особи можливості користування засобами комунікації не узгоджується з метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження та становить непропорційне втручання у її права. Також заслуговує на увагу той факт, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2024 року, тобто до звернення з клопотанням про арешт, сторону обвинувачення було зобов`язано повернути зазначений телефон ОСОБА_5, втім станом на час розгляду клопотання ухвала слідчого судді не виконана і він продовжує утримуватися без належних на те підстав.
3.4.3.Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), накладається лише за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Втім, прокурор зазначив, що такий позов відсутній, а тому ця підстава накладення арешту також відсутня.
3.4.4.Положення ч. 2 ст. 171 КПК України покладають на прокурора обов`язок обґрунтовувати підстави та необхідність накладення арешту, а також додавати матеріали на підтвердження своїх доводів.
Згідно з приписами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбаченихпп.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України).
Отже, обґрунтованість підозри є однією з ключових обставин, яка має оцінюватися у межах розгляду клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Разом з тим, обґрунтовуючи цю обставину, прокурор послався лише на висновки, наведені в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року та не надав жодних матеріалів на підтвердження зазначених у повідомленні про підозру обставин.
Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Оцінка обґрунтованості підозри є обов`язком слідчого судді згідно з положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України і слідчий суддя не має права вважати встановленими обставини, з`ясовані у межах розгляду інших питань застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Обґрунтування доводів клопотання та використання з цією метою процесуальних засобів є виключними дискреційними повноваженнями сторони у межах засади змагальності, втім, ненадання прокурором матеріалів на підтвердження обставин, наведених у повідомленні про підозру, виключає можливість оцінити її обґрунтованість, та, відповідно, дійти висновку про наявність такої підстави для накладення арешту як забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
3.4.5.За таких обставин, враховуючи, що прокурор не довів наявність підстав для тимчасового вилучення зазначеного у клопотанні майна, а також існування жодної з вказаних у клопотанні підстав для його арешту, у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1