Document No. 117742845

Справа № 991/1692/24

Провадження 1-кп/991/19/24

УХВАЛА

13 березня 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 01 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000202, за обвинуваченням:

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адерсою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 01.05.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000202, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 заявлені клопотання про повернення обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні прокурору.

Доводи клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта

В обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта захисник зазначив таке. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є повністю ідентичними. Вказані обставини свідчать про формальний підхід сторони обвинувачення до складання процесуального документу та водночас порушують приписи КПК України. Кримінальне процесуальне законодавство вимагає від сторони обвинувачення наведення в вищезазначених розділах обвинувального акта різної інформації та різних відомостей.

Також, як підставу для повернення обвинувального акта захисник зазначив інкримінування ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 368 КК України, де однією з кваліфікуючих ознак злочину є його вчинення за попередньою змовою групою осіб. Проте в обвинувальному акті не зазначені інші особи, яких сторона обвинувачення вважає співучасниками злочину.

Ще однією підставою для повернення обвинувального акта захисник назвав одночасне інкримінування ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення шляхом використання влади та службового становища. На твердження захисника, наведені способи вчинення злочину є протилежними один одному. Таким чином, не визначеність з боку обвинувачення щодо способу вчинення ОСОБА_7 злочину позбавляє сторону захисту можливості визначити тип і вид кримінального правопорушення, від якого потрібно захищатися в суді.

Посилаючи на вищевикладені обставини у своїй сукупності, захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.

Доводи клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта

На думку обвинуваченого обвинувальний акт у відношенні нього складено з порушенням конкретизації формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті одним із видів протиправної поведінки зазначено «прийняття пропозиції», а кваліфікуючою ознакою інкримінованого правопорушення вказано «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб». Втім під час викладу фактичних обставин кримінального правопорушення стороною обвинувачення не зазначається де, коли, від кого, за яких умов та яким чином ОСОБА_7 прийняв пропозицію надання йому неправомірної вигоди; не вказується де, коли, за яких обставин ОСОБА_7 вступив у попередню змову з іншими співучасниками злочину, та не зазначається з ким саме він вступив у змову. Також, на переконання обвинуваченого, формулювання обвинувачення з посиланням на отримання ним неправомірної вигоди «для себе та третіх осіб» має містити і згадку про тих третіх осіб, для кого він таку неправомірну вигоду отримував та передав. Проте стороною обвинувачення відповідні особи в обвинувальному акті не зазначені. Обвинувальний акт в частині фактичного викладу обставин справи містить численні протиріччя та неузгодженості у своєму тексті, а наведені в ньому обставини не підкріплюються фактичними даними. Зазначене позбавляє сторону захисту та суд можливості перевірити їх обґрунтованість. Окремо ОСОБА_7 звернув увагу на висунення обвинувачення одночасно за вчинення дій з використанням влади та службового становища, відсутність в тексті формулювання обвинувачення посилання на конкретні дії, які він мав вчинити в інтересах осіб, що надавали неправомірну вигоду.

У поданому клопотанні про повернення обвинувального акта, як на окрему підстави для його повернення прокурору, ОСОБА_7 посилався на: (1) відсутність в тексті обвинувального акта зв`язку між ним та особою, в інтересах якої приймалося судове рішення, який є необхідним для вірної кваліфікації корупційного правопорушення; (2) відсутність у ОСОБА_7, як члена Великої Палати Верховного Суду можливості утриматися від голосування, можливості не підписувати прийняте колегіальним органом рішення та подальше написання ним окремої думки стосовно прийнятого рішення у справі; (3) неможливість однією особою нести відповідальність за рішення колегіального органу; (4) відсутність у обвинуваченого повноважень щодо одноособового прийняття рішення у справі; (5) наділення його, як Голови Верховного Суду, виключно організаційно-розпорядчими функціями по відношенню до інших суддів Верховного суду та неможливості використання організаційно-розпорядчих функцій при розгляді судової справи, в якій він приймав участь як суддя рівний із іншими членами колегії.

На переконання обвинуваченого, текст обвинувального акта в частині викладу фактичних обставин справи містить ряд недоліків та суперечностей, через що не можливо стверджувати, що стороною обвинувачення йому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Одночасно з цим обвинувачений також посилається і на порушення права на захист через не чіткість викладення формулювання обвинувачення. У зв`язку з вищевикладеним просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту письмового клопотання та пояснив. Зауважив, що усталена практика Касаційного кримінально суду у складі Верховного суду зазначає, що фактичні обставини кримінального правопорушення являють собою фабулу обвинувачення. Формулювання обвинувачення - це короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі. Отже, фабула та формулювання обвинувачення не можуть співпадати, як це сталося в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 . Вважав, що ідентичність викладу обставин в обох розділах обвинувального акта є порушенням приписів КПК України та практики Верховного суду. Також захисник звернув увагу суду на відсутність в обвинувальному акті інших осіб, які є співвиконавцями злочину з ОСОБА_7 . Проте ОСОБА_7 інкримінується кваліфікуюча ознака - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Крім того, на переконання захисника, сторона обвинувачення невірно кваліфікувала дії ОСОБА_7, оскільки не визначилася якими саме діями ОСОБА_7 вчинив злочин - шляхом використання влади чи службового становища. На підставі викладеного просив повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, які створюють складнощі в підготовці стратегії захисту з огляду на відсутність чіткого формулювання обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника. Разом з цим, також подав клопотання про повернення обвинувального акта від свого імені та зазначив, що у формулюванні обвинувачення відсутня конкретика та чіткість. Обвинувальний акт не містить посилання на де, коли, як, за яких обстави, від кого йому надійшла пропозиція надання неправомірної вигоди та кому, коли, за яких обставин, яким чином він висловив згоду на її прийняття. Втім, не зважаючи на відсутність викладу вказаних обставин в обвинувальному акті, йому сторона обвинувачення інкримінує прийняття пропозиції в одержанні неправомірної вигоди. Також він надав пояснення стосовно того, що в обвинувальному акті не зазначено механізму його змови з іншими суддями, не вказано суддів, з якими він вступив у змову, але наявна кваліфікуюча ознака вчинення кримінального правопорушення, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Посилання на обставини, що не підкріплюються жодними фактичними обставинами, і які не можуть бути перевірені під час судового розгляду справи, є порушенням приписів законодавства. Окрім того, формулювання обвинувачення є неконкретним в частині посилання на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб. Треті особи не вказані в обвинуваченні. З огляду на викладене просив повернути обвинувальний акт прокурору для усуненні наведених недоліків

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту. Пояснив, що кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, як попередня змова групою осіб, які є суддями Великої Палати Верховного Суду, за версією сторони обвинувачення, підтверджується доказами у справі. Проте на час зверення з обвинувальним актом до суду орган досудового розслідування не встановив відповідних суддів Верховного Суду. Також прокурор надав пояснення стосовно інкримінуваного ОСОБА_7 вчинення злочину шляхом використання влати та службового становища. Зазначив, що судді, приймаючи рішення, користуються владою, оскільки приймають рішення іменем України. Їх рішення є обов`язковими для виконання на всій території країни. Разом з цим, ОСОБА_7 за своєю посадою Голови Верховного Суду входить до складу Великої Палати Верховного Суду. Приймаючи участь у голосуванні по справі, обвинувачений перебував у колегії суддів саме завдяки своєму службовому становищу Голови Верховного Суду, а голосував - використовуючи владу надану йому, як судді. З приводу ідентичності викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення пояснив таке. Наведені елементи складу обвинувачельного акту містяться в одному пункті статті 291 КПК України. Отже, їх можливо наводити в обвинуваченні не відокремлюючи один від одного. Водночас з метою максимально детального доведення обставин обвинувачення до відома сторони захисту опис інкримінованих події був зроблений в обох розділах обвинувального акта. Також прокурор зазначив, що настільки ретельний розбір обвинувального акта з описом виявлених, на думку сторони захисту, суперечностей, неузгодженість в описі обвинувачення, відсутність посилань на конкретні моменти в подіях, що інкримінуються, свідчить про усвідомлення ОСОБА_7 пред`явленого йому обвинувачення. Просив відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту.

Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань

Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотань адвоката та обвинуваченого про повернення обвинувального акта, дійшла таких висновків.

Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається : реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. Тому колегія суддів дійшла висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б могли стати підставою для його повернення прокурору. При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту, наведені у клопотаннях про повернення обвинувального акта.

Стосовно доводів захисника та обвинуваченого в частині аргументів про те, що в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є ідентичним формулюванню обвинувачення, в акті міститься неточний виклад фактичних обставин правопорушення, відсутні обов`язкові елементи об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, сторона обвинувачення не визначилася з остаточним формулюванням обвинувачення, що робить саме обвинувачення незрозумілим, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікацій дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17 провадження № 51-8914км18. Відповідно до цієї позиції кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора. Разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.

Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.

Стосовно доводів сторони захисту про невірність зазначення в обвинувальному акті кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення з ненаведенням в самому тексті формулювання обвинувачення конкретики з цього питання, колегія суддів зазначає таке. Повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації призведе до порушення засад змагальності, та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду. Водночас обсяг та зміст сформульованого обвинувачення у достатній мірі дають усвідомлення стороні захисту про його сутність та можливість висловлюватися щодо його ключових елементів, виключаючи елементи об`єктивної сторони. З огляду на викладене, зауваження захисника та обвинуваченого в цій частині не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.

Так, за наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 колегія суддів дійшла висновку, що він у достатній мірі інформує обвинуваченого як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинуваченого об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки вказані обставини впливають на рішення суду щодо доведеності пред`явленого обвинувачення та є підставою для винесення виправдувального вироку (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту з приводу невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення прокурору або такими, що перешкоджали б призначенню його до судового розгляду. За таких обставин у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 слід відмовити.

Керуючись статтями 219, 284, 290, 291, 314, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_8

Судді

ОСОБА_9