- Presiding judge (HACC) : Shkodin Ya.V.
справа №991/2051/24
провадження №1-кс/991/2075/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
«15» березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднану справу за клопотанням адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та скаргу адвоката ОСОБА_3 на незаконне тримання під вартою в кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року стосовно:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Нижній Одес, Ухтинського району, Республіки Комі, російської федерації, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
13 березня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 (справа №991/2051/24, провадження №1-кс/991/2075/24) про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Крім того, 15 березня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла також скарга адвоката ОСОБА_3 про незаконне тримання ОСОБА_6 під вартою у порядку ст. 206 КПК України (справа №991/2107/24, провадження №1-кс/991/2132/24).
В судовому засіданні 15 березня 2024 року було поставлено на обговорення питання про об`єднання поданого клопотання і скарги в одне провадження та, з урахуванням доцільності їх спільного розгляду з причин взаємопов`язаності вимог та, керуючись положеннями ст. ст. 334, 217 КПК України, слідчим суддею було прийнято рішення про їх об`єднання в одне провадження із присвоєнням єдиного номера - 991/2051/24 (провадження №1-кс/991/2075/24).
З перебігом розгляду слідчим суддею об`єднаної справи та мотивуванням прийнятих ним протокольних рішень можливо ознайомитися на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставини, якими обґрунтовано клопотання.
Клопотання про зміну підозрюваному ОСОБА_5 застосованого до нього ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із альтернативою внесення застави в сумі 50 000 000 грн шляхом зменшення її розміру до такого, що не перевищує 4 200 000 грн, обґрунтоване, зокрема тим, що сторона захисту вважає, що наразі в кримінальному провадженні стали відомі нові обставини, які становлять під сумнів версію сторони обвинувачення стосовно подій, покладених в основу підозри, а також нівелюють ризики, встановлені в ухвалі від 12 лютого 2024 року. Так, у клопотанні зазначено, що з отриманих на адвокатський запит до Міністерства оборони України (далі - МОУ) документів, зокрема листів з додатками, що були одержані МОУ від компанії «Sevotech a.s.», на думку адвоката, вбачається, що версія сторони обвинувачення стсовоно хронології подій у кримінальному провадженні, яка, за твердженням адвоката, фактично продубльована і в ухвалі від 12 лютого 2024 року, помилкова та неповна, що тягне за собою і помилковість висновків щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, адвокат вважає, що стороною обвинувачення та в подальшому у вказаній ухвалі суду апеляційної інстанції сформовано принаймні такі хибні висновки: «у невстановлений час, але не пізніше 14 серпня 2022 року, у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел на укладення фіктивних договорів на постачання мінометних пострілів», тоді як вони ніколи не були знайомі та не спілкувалися, а всі подальші дії після виявлення факту несплати ТОВ «Львівський арсенал» за своїми зобов`язаннями були спрямовані на поставку товару вже з інших місць (Болгарія, Камбоджа) за допомогою посередників; «Представником «Sevotech a.s.» ОСОБА_7 було проведено фіктивну інспекцію на предмет наявності на заводі «Elmech d.o.o.» мінометних пострілів», оскільки насправді ОСОБА_7 спочатку провів не лише власну перевірку на заводі, але і повторну - разом з військовим аташе України в Хорватії; « ОСОБА_5 у порушення укладеного контракту №403/1/22/317, за відсутності дозвільних документів з Хорватії, підготував та погодив рішення про попередню оплату», хоч насправді, як стверджує адвокат, умови контракту вимагали надання покупцю в особі МОУ ліцензії саме з країни безпосереднього експорту - Словаччини, яка була видана її урядом та надана МОУ, що свідчить про відсутність порушень як законодавства України, так і контракту в діях ОСОБА_5 . Сторона захисту вважає, що у світлі вказаних аргументів та наданих на їх підтвердження матеріалів вагомість наданих стороною обвинувачення доказів щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення є вкрай незначною та, на думку сторони захисту, переконливо демонструють відсутність в діях ОСОБА_5 ознак складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Крім того, враховуючи зазначене, у світлі нових обставин кримінального провадження, ймовірність реалізації встановлених ризиків, на переконання адвоката, є суттєво нижчою, враховуючи, зокрема те, що ОСОБА_5, з урахуванням особливостей своєї професійної діяльності, за останній рік дійсно неодноразово виїздив за кордон, однак, незважаючи на статус свідка у чотирьох кримінальних провадженнях, кожен раз повертався в Україну, де дотримувався належної процесуальної поведінки. Крім того, ОСОБА_5 має в Україні міцні соціальні зв`язки, зокрема безпосередньо з ним разом проживають та перебувають на його утриманні троє малолітніх дітей, а також у м. Києві проживають та працюють його дружина і повнолітня донька, де знаходиться і усе належне подружжю майно та засоби існування. ОСОБА_5 має постійне місце роботи в ТОВ «Українські сервіси розмінування» (генеральний директор). Адвокат у клопотанні також звернув увагу на те, що дане кримінальне провадження триває вже 10 місяців, в тому числі минув вже місяць з моменту постановлення ухвали від 12 лютого 2024 року, коли ОСОБА_5 перебував під вартою, а отже, на його переконання, у сторони обвинувачення було більш ніж достатньо часу для безперешкодного збирання доказів, в тому числі допиту свідків та призначення необхідних експертиз, враховуючи також те, що ОСОБА_5 більше не працює в МОУ, тож не має доступу до документації чи інших носіїв інформації, що можуть бути наявними у відомстві. Натомість, як наголосив адвокат, ОСОБА_5 дотримується належної поведінки та сприяє слідству. Крім того, впродовж цього часу в межах даного кримінального провадження були обрані запобіжні заходи іншим підозрюваним із покладенням на них відповідних обов`язків, що мають забезпечити їх належну процесуальну поведінку. Серед іншого, адвокат головними чином наголосив, що, визначаючи ОСОБА_5 розмір застави, апеляційний суд спирався саме на інкримінований розмір коштів, виведених за кордон, що не має зв`язку з ОСОБА_5 та суттєво змінюється у зв`язку з наведеними вище новими обставинами у цьому кримінальному провадженні, а не на фінансовий стан та спроможність внесення відповідної суми підозрюваним, якої він не має, що стало причиною його перебування під вартою весь цей час. Тобто ухвалою від 12 лютого 2024 року фактично встановлено щодо ОСОБА_6 безальтернативне тримання під вартою. За таких обставин, сторона захисту наголошує на існуванні підстав для зменшення розміру застави до тієї суми, що відповідатиме спроможності ОСОБА_5 та його родини (з урахуванням зобов`язань заставодавців) і, відповідно, гарантуватиме дотримання його прав, гарантованих ст. 5 Європейської конвенції з прав людини. До цього клопотання адвокат долучив відповідні заяви родичів та друзів ОСОБА_5 щодо взяття на себе зобов`язання із внесення застави у відповідних розмірах. Загальною сумою, яку сторона захисту визначає для забезпечення альтернативи тримання під вартою, є 4 200 000 грн.
Обставини, якими обґрунтована скарга.
Підставою для застосування до ОСОБА_5 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, відповідно, його перебування станом на час розгляду цієї скарги у ДУ «Київський слідчий ізолятор» стала наявність обґрунтованої підозри в інкримінованому ОСОБА_5 кримінальному правопорушенні за ч. 5 ст. 191 КК України. 05 лютого 2024 року, тобто після вручення підозри ОСОБА_5, підслідність кримінального провадження була визначена за детективами НАБУ, куди в подальшому і були передані його матеріали з Головного слідчого управління Національної поліції, а 07 лютого 2024 року - визначено у ньому групу прокурорів, старшим якої визначено прокурора САП ОСОБА_8 . З моменту постановлення ухвали від 12 лютого 2024 року та взяття ОСОБА_5 під варту минуло більше місяця, протягом якого саме детективи НАБУ під процесуальним керівництвом, зокрема прокурорів САП здійснювали досудове розслідування у справі та подальше збирання доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_5 . Втім, 13 березня 2024 року старший групи прокурорів ОСОБА_8 прийняв постанову про визначення підслідності у цьому кримінальному провадженні за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції з огляду на недостатність доказів для кваліфікації дій за ч. 5 ст. 191 КК України. Отже, як зазначає адвокат у скарзі, в ході ведення досудового розслідування та збирання доказів прокурор дійшов висновку про відсутність доказів щодо вчинення ОСОБА_5 кваліфікованого йому правопорушення, що вказує на те, що наразі вручена йому підозра від 27 січня 2024 року вже не досягає стандарту обґрунтованості, а, оскільки саме вона була покладена в основу висновків колегії суддів, то такі висновки, висловлені в ухвалі від 12 лютого 2024 року, не відображають актуальної позиції сторони обвинувачення та не враховують усіх здобутих доказів у справі, відтак, це судове рішення більше не може слугувати правовою підставою тримання під вартою. За таких обставин, на думку адвоката, є всі підстави вважати, що наразі ОСОБА_5 перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор» незаконно, що становить порушення його прав, у зв`язку з чим адвокат у скарзі просив звільнити ОСОБА_5 з під-варти з огляду на відсутність правових підстав для позбавлення його свободи.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні 15 лютого 2024 року адвокат ОСОБА_3 долучив доповнення до клопотання від 13 лютого 2024 року про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу, в якому просив змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням відповідних обов`язків. Зміну своєї позиції адвокат у цих доповненнях, крім уже зазначених в основному клопотанні доводів, аргументував також тим, що на момент подання такого клопотання у його розпорядженні знаходились лише надані МОУ копії документів мовою оригіналу (англійською, хорватською, болгарською, угорською та словацькою) без здійснення перекладу за браком часу, однак в подальшому такий переклад був виконаний із долученням до матеріалів клопотання. На переконання адвоката, з огляду на виявлені нові докази, наразі немає підстав вважати актуальними висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладені в ухвалі від 12 лютого 2024 року, натомість, надані адвокатом документи підтверджують необґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, а також відсутність будь-яких ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Тобто, цими доповненнями адвокат фактично змінив прохальну частину свого клопотання в частині виду запобіжного заходу, на який слід змінити застосований до ОСОБА_5, а саме: на особисте зобов`язання. Крім того, у цих доповненнях адвокат також вказав на те, що, на його думку, наразі дане кримінальне провадження, за вимогами КПК України та, з урахуванням того, що воно безпосередньо стосується кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України (незалежно від того, чи наразі зібрано достатньо доказів для вручення підозри щодо вчинення такого злочину, оскільки сама фабула ще з моменту внесення відомостей в ЄРДР сформульована таким чином, що предметом розслідування є саме можливий факт розкрадання бюджетних коштів), може бути підслідне виключно детективам НАБУ, які мають компетенцію здійснювати досудове розслідування, зокрема і у «фактових» провадженнях - незалежно від вручення підозри та/або її обґрунтованості.
Присутні у цьому засіданні захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подані клопотання з доповненнями та скаргу підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у них.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши подані клопотання з доповненням та скаргу, слідчий суддя перш за все вважає за необхідне зазначити, що відповідно до затверджених процедур, які встановленні у Засадах використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, кримінальне провадження №42023000000000674 було закріплене за слідчим суддею ОСОБА_1, який розглядає заяви, клопотання тощо, які подані зацікавленими особами в межах цього провадження, але не більше 10 обшуків в день та одного запобіжного заходу в день у вигляді тримання під вартою. Визначений зборами суддів Вищого антикорупційного суду відповідний авторозподіл справ дозволяє слідчому судді повно та всебічно орієнтуватися у кримінальному провадженні, використовувати отриману інформацію в межах цього провадження і, на мою думку, таке використання не призводить до порушення принципу диспозитивності (ч.3 ст.26 КПК України). Підсумовуючи, для мене кримінальне провадження №42023000000000674 є знайомим, я є основним слідчим суддею та обізнаний про загальне бачення кожної із сторін, розумію та орієнтуюся в озвучених сторонами правових позиціях під час розгляду інших клопотань, поданих в його межах.
Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 від 29 січня 2024 року у справі №991/726/24 в задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року стосовноОСОБА_5 було відмовлено.
Мої мотиви під час вирішення попереднього клопотання сторони обвинувачення стосовно ОСОБА_5, які відображені в ухвалі від 29 січня 2024 року, зводились до того, що, з огляду на досліджені матеріали, озвучені твердження учасників провадження, оцінюючи ймовірність вчинення кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження ОСОБА_5, за відсутністю ознак заволодіння за ст.191 КК України в його діях, що в свою чергу не виключає наявність ознак іншого виду розкрадання майна - розтрати, що знаходиться в межах однієї частини статті інкримінованого ОСОБА_5 злочину - ч.5 ст.191 КК України, слідчий суддя переконався, що органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, які дають підстави для висновку про необхідність подальшого розслідування, перевірки усіх наявних версій скоєння злочину під час запровадженого воєнного стану, у тому числі можливої причетності до цього злочину найвищих службових осіб МОУ, а також з`ясування можливої ролі співробітників фсб під час виконання контракту та/або підготовки до його укладення, у зв`язку з чим наявний обсяг обов`язків у підозрюваного ОСОБА_5 за ст.42 КПК України в змозі був урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження, з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року вказану ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 000 000 грн та покладенням на ОСОБА_5 відповідних обов`язків у разі її внесення.
Щодо виконання вимог ч.2 ст. 201 КПК України стороною захисту.
Відповідно до ч.2 ст. 201 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
07 лютого 2024 року Генеральним прокурором ОСОБА_11 була прийнята постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023000000000674 та визначена спільна група прокурорів з числа прокурорів Офісу Генерального прокурора та прокурорів САП, старшим якої було визначено прокурора САП ОСОБА_8 (т.2, а.с.175).
13 березня 2024 року старший групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року прокурор САП ОСОБА_8 отримав клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 на 333 аркушах, про що свідчить його особиста розписка (т.2, а.с.91).
Відповідно до ч.1 ст.37 КПК України, у разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Згідно з п.9.5 наказу Генерального прокурора ОГП від 30 вересня 2021 року №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», керівникам прокуратур усіх рівнів, їх першим заступникам і заступникам відповідно до розподілу обов`язків та у межах повноважень, передбачених КПК України, у складному кримінальному провадженні визначати групу прокурорів, зокрема із числа прокурорів прокуратур різних рівнів, а також прокурора для керівництва такою групою (старшого групи прокурорів), якому забезпечувати загальне планування, розподіл обов`язків і навантаження між членами групи, їх доступ до накопиченої інформації, обмін потрібною інформацією, контроль за своєчасністю та повнотою проведення процесуальних і слідчих дій, урахування мотивованих позицій прокурорів групи щодо додержання вимог законодавства, виконання завдань кримінального провадження, реагування на факти порушень вимог кримінального процесуального законодавства. Крім того, старший прокурор груп прокурорів відповідно до вимог законодавства організовує та координує діяльність прокурорів групи, узгоджує їх процесуальні позиції, у тому числі шляхом надання відповідних доручень, які долучає до наглядового провадження (пункт п.22 цього наказу).
Як стверджував у судовому засіданні захисник ОСОБА_3, передача матеріалів клопотання прокурору ОСОБА_8 відбулася приблизно об 11-12 годинах 13 березня 2024 року.
Згідно з відомостями, які містяться у КП «Д-3», реєстрація клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 з розпискою про отримання прокурором клопотання канцелярією Вищого антикорупційного суду проведена 13 березня 2024 року об 13:31.
Тобто, за об`єктивними даними, сторона обвинувачення отримала (дізналася) про наявність відповідного клопотання сторони захисту в межах кримінального провадження №42023000000000674 не пізніше 13 березня 2024 року 13:31.
Підсумовуючи, слідчий суддя прийшов до висновку, що стороною захисту було дотримано положення ч.2 ст. 201 КПК України і прокурори групи прокурів кримінального провадження №42023000000000674 були обізнані як з надходженням відповідного клопотання, так і з датою та часом його розгляду слідчим суддею. При цьому, питання комунікації в межах групи прокурорів, організацію та керування діяльністю групи прокурорів, у тому числі з урахуванням обставин знаходження їх у різних приміщеннях, передачі/обміном матеріалів провадження, погодження/узгодження правових позицій, лежить виключно у площині відповідальності старшого групи прокурорів.
Усі подальші дії сторони захисту по направленню 15 березня 2024 року матеріалів клопотання (зміни) стороні обвинувачення (прокурору ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (т.2, а.с.104, 133-135, 150-152)) та здійснені неодноразові виклики слідчим суддею 13-15 березня 2024 року (т.2, а.с.93-98, 140-145) не спростовують та не переносять у часі момент обізнаності представників сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №42023000000000674 про наявність відповідного клопотання сторони захисту, який почав свій відлік не пізніше 13 березня 2024 року з 13:31.
Щодо проведення судового засідання за відсутністю представників сторони обвинувачення та особи, яка тримається під вартою.
В межах підготовки слідчим суддею до судового засідання за клопотанням сторони захисту про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу 13 березня 2024 року, з урахуванням наявної на той час інформації про рахування ОСОБА_5 за НАБУ, детективу ОСОБА_12, на виконання вимог кримінального процесуального законодавства, надіслано лист №991/2051/24/6923/2024 про необхідність забезпечення (погодження) доставки ОСОБА_5 із Державної установи «Київський слідчий ізолятор» до Вищого антикорупційного суду для участі у судовому засіданні, призначеному на 15 березня 2024 року о 14:00, а також надіслано лист №991/2051/24/6925/2024 до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» з проханням видати та забезпечити доставку судовою вартою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підозрюваного ОСОБА_5 до адміністративного приміщення Вищого антикорупційного суду (т.2, а.с.93, 95).
Крім того, цього ж дня в телефонному режимі про судове засідання був також повідомлений прокурор САП ОСОБА_8 і детектив ОСОБА_13, який сповістив про прийняття прокурором постанови від 13 березня 2024 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України (т.2, а.с.98).
При цьому, 14 березня 2024 року о 14:17 від детектива ОСОБА_14 надійшов лист №0413-006/7394 з повідомленням про те, що постановою прокурора САП ОСОБА_8 . підслідність даного кримінального провадження визначено за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції, у зв`язку з чим ОСОБА_5 рахується за цим слідчим управлінням (т.2, а.с.99-101).
У зв`язку з отриманою інформацією, цього ж дня (14 березня 2024 року) до Головного слідчого управління Національної поліції України був спрямований лист №991/2051/24/7060/2024 з проханням забезпечити (погодити) доставку ОСОБА_5 із Державної установи «Київський слідчий ізолятор» до Вищого антикорупційного суду для участі у судовому засіданні (т.2, а.с.102).
У відповідь на вказаний лист старший слідчий в ОВС ОСОБА_15 листом від 15 березня 2024 року повідомив, що станом на 13:50 дати складення цього листа детективами НАБУ не надіслано до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» перерахування вказаного підозрюваного за слідчими ГСУ НПУ, у зв`язку з чим забезпечити доставку ОСОБА_5 не представляється можливим (т.2, а.с.146).
Отже, підозрюваний ОСОБА_5 в судове засідання 15 березня 2024 року о 14:00 доставлений не був, як не прибув в судове засідання і повноважний прокурор.
Враховуючи зазначене, з урахуванням обмеженого часу для розгляду слідчим суддею піднятих в клопотанні та скарзі питань, в судовому засіданні 15 березня 2024 року було прийнято рішення про оголошення перерви на три години, призначивши його цього дня на 18:30 із направленням термінової судової повістки прокурорам ОСОБА_8 та ОСОБА_16 для забезпечення присутності сторони обвинувачення, у тому числі надання відповідних пояснень стосовно зміни підслідності та поданої скарги сторони захисту в порядку ст. 206 КПК України, а також до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» спрямовано заявку для забезпечення участі підозрюваного у судовому засіданні 15 березня 2024 о 18:30 в режимі відеоконференції (т.2, а.с.140-145).
Однак, і після цього (після оголошеної перерви) прокурор ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.
Від прокурора ОСОБА_17 надійшов лист від 15 березня 2024 року №09/3/2-9899-23, яким він, крім уже існуючої інформації стосовно зміни у цьому кримінальному провадженні підслідності 13 березня 2024 року, повідомив, що 15 березня 2024 року була також визначена група прокурорів у новому складі, при цьому зазначив, що досудове розслідування на даний час проводиться слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України та, зважаючи на отримання повістки 15 березня 2024 року о 17:45, необхідність ознайомлення з клопотанням сторони захисту та підготовки письмових заперечень тощо, а також неможливість прибути у судове засідання на визначений час, просив перенести судове засідання (т.2, а.с.148).
Крім того, в телефонному режимі співробітники Державної установи «Київський слідчий ізолятор» повідомили про організацію забезпечення участі підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема він був переміщений зі свого основного місця утримання до адміністративного приміщення, однак, у зв`язку з тим, що у цьому приміщенні зникло світло, забезпечити проведення такої відеоконференції не виявлялося можливим, як і надіслати офіційне підтвердження дійсності зазначених обставин, що працівник цієї установи зобов`язався здійснити у наступний робочий день - 18 березня 2024 року.
Вислухавши позицію захисників, враховуючи обізнаність сторони обвинувачення з поданим стороною захистом клопотання та достатністю часу для підготовки своєї позиції з 13 березня 2024 року 13:31 (більше 53 годин (24+24+5), враховуючи визначений законодавцем достатньо чіткий строк для розгляду відповідного клопотання слідчим суддею (протягом трьох днів з дня його одержання), який спливав у п`ятницю вечором та/або у суботу ранком, в залежності від підрахунку та застосування норм права, з використанням законодавцем у ч.4 ст. 201 КПК України категоричного твердження «зобов`язаний», на відміну від терміну «здійснюється» (ч.1 ст.193 КПК України), неможливістю забезпечення представниками ДУ «Київський слідчий ізолятор» належного відеоконференцзв`язку з судом з причин зникнення світла та обізнаністю підозрюваного ОСОБА_5 з поданим клопотанням і попереднього узгодження ним своєї позиції із захисниками, слідчим суддею, на виконання вимог ч.4 ст.201 КПК України, було прийняте рішення здійснювати розгляд об`єднаної справи за клопотанням про зміну запобіжного заходу та скарги на незаконне тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 за наявною явкою.
Щодо зміни прокурором САП підслідності за ГСУ НПУ.
13 березня 2024 року прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 була визначена підслідність у кримінальному провадженні №42023000000000674 за Головним слідчим управлінням Національної поліції України (т.2, а.с.176-177).
За об`єктивними даними, що містяться в матеріалах справи та є у розпорядженні слідчого судді, прийняття процесуального рішення та оформлення постанови від 13 березня 2024 року про зміну підслідності прокурором САП ОСОБА_8 відбулося у проміжку часу з 11-12 години по 16:48 13 березня 2024 року, що прослідковується з розписки про отримання матеріалів клопотання захисту прокурором - відсутність відомостей про зміну підслідності (т.2, а.с.91) та з телефонограми секретаря судового засідання детективу від 13 березня 2024 року, якою повідомлено про призначення дати та часу розгляду клопотання (т.2, а.с.98).
Для повного розуміння ситуації, яка стала предметом моєї оцінки, вважаю за доцільне процитувати позицію заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18, який 05 лютого 2024 року, визначаючи підслідність за НАБУ, зазначив дослівно: «Відповідно до ч.5 ст.216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у тому числі кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 КК України, за наявності умови про те, що розмір шкоди у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50%) (т.2, а.с.174).
Тобто, визначаючи підслідність за НАБУ, прокурор ОСОБА_19 керувався розміром заподіяних збитків - 1 340 465 698 грн, а, враховуючи, що прокурор САП ОСОБА_8, як і керівник САП, фактично погодилися з такою постановою (останній не вирішив спір про підслідність за ч.5 ст.218 КПК України), то достатньо логічним виглядає твердження, що підслідність у кримінального провадження №42023000000000674 станом на 05 лютого 2024 року визначалася за розміром збитків.
Мною достатньо повно усі ці обставини були описані ще в ухвалі від 29 січня 2024 року (справа №991/726/24) у розділі «Щодо підслідності», а тому не вбачаю жодних підстав для відхилення від своєї попередньої позиції і зараз.
Підсумовуючи, жодним чином не втручаючись у розсуд прокурора САП ОСОБА_8 при визначені ним підслідності 13 березня 2024 року за ГСУ НПУ, приймаючи чергову зміну органу досудового розслідування як факт, вважаю за необхідне зорієнтувати усіх зацікавлених та дотичних до перебігу цієї справи осіб на положення абз.3 ч.5 ст. 36 КПК України стосовно заборони доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, на особі, якій це право надано - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки) та на випадках, які дозволяють це зробити - наявність об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.
Щодо захисту прав людини (право на свободу та особисту недоторканність).
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 000 000 грн та покладенням на ОСОБА_5 відповідних обов`язків у разі її внесення (т.2, а.с.157-164).
Як вбачається з постанови прокурора САП ОСОБА_8 від 13 березня 2024 року про зміну підслідності, дослівно: «Разом з тим, незважаючи на те, що підозрювані ОСОБА_5 та ОСОБА_20 на момент вчинення інкримінованого злочину були службовими особами центрального органу виконавчої влади, на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації їхніх дій за ч.5 ст.191 КК України».
Зазначене твердження прописує у своєму процесуальному рішенні старший групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023000000000674, який, як мною було зазначено вище, організовує та координує діяльність прокурорів групи, узгоджує їх процесуальні позиції, у тому числі шляхом надання відповідних доручень.
З ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року вбачається, що під час розгляду апеляційної скарги прокурора у суді апеляційній інстанції приймав участь прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, який, звісно, є незалежним та самостійним у своїй діяльності (ч.1 ст.36 КПК України), але зобов`язаний в межах групи прокурорів погоджувати свою позицію зі старшим групи прокурором, а тому достатньо логічним виглядає, що правова позиція сторони обвинувачення в межах кримінального провадження №42023000000000674, яка була представлена у Апеляційній палаті 12 лютого 2024 року, була погоджена зі старшим групи прокурорів.
Оцінюючи положення постанови прокурора САП ОСОБА_8 від 13 березня 2024 року про зміну підслідності за ГСУ НПУ, дослівно в частині: «на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації їхніх дій (підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_21 ) за ч.5 ст.191 КК України», об`єктивний незалежний спостерігач задав би наступні запитання, які на цьому етапі розслідування кримінального провадження №42023000000000674 залишаються риторичними:
-куди зникли докази причетності ОСОБА_22 до предмету розслідування з матеріалів кримінальної справи, якщо на момент прийняття ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного від 12 лютого 2024 року їх було достатньо для застосування найсуворішого запобіжного заходу?
-хто ввів в оману суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного і, якщо це так, то яким чином?
-чому була змінена підслідність 13 березня 2024 року, якщо доказів було достатньо станом на 12 лютого 2024 року?
-чому НАБУ та САП погодилися з рішенням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 від 05 лютого 2024 року про зміну підслідності, з урахуванням достатності доказів станом на 12 лютого 2024 року, яких вже станом на 13 березня 2024 року виявилося недостатньо?
-чому представники сторони обвинувачення не звернулися до слідчого судді з клопотанням про зміну/скасування запобіжного заходу ОСОБА_22, якщо вважали, що доказів зібрано недостатньо, раніше та/або 13 березня 2024 року?
-хто понесе відповідальність за факт тримання під вартою ОСОБА_22 протягом 33 днів та весь негатив у ЗМІ, який його супроводжував протягом затримання та застосування запобіжного заходу, якщо, на думку прокурорів САП, не зібрано достатньо доказів для кваліфікації його дій за ч.5 ст.191 КК України?
Цей перелік питань можливо продовжувати безкінечно довго, але факт залишається фактом, що представники сторони обвинувачення в межах кримінального провадження №42023000000000674 та розгляду об`єднаної судової справи проігнорували наступні засади кримінального провадження (свідомо чи несвідомо - це вже інше питання і не є предметом цього розгляду):
-ст. 8 КПК України: «Верховенство права» - кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.ч.1, 2);
-ст. 9 КПК України: «Законність» - прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.ч. 2, 5);
-ст. 11 КПК України «Повага до людської гідності» - під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи (ч.1);
-ст. 12 КПК України «Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність» - під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч.ч.1, 2, 5);
-ст. 17 КПК України: «Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини» - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч.ч. 4, 5);
-ст. 21 КПК України: «Доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень» - кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.ч.1,3);
-ст. 28 КПК України: «Розумні строки» - кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово (ч. 4).
Використання слідчим суддею в цьому рішенні словосполучення «сторона обвинувачення» означає, що це стосується усіх дотичних до розслідування кримінального провадження №42023000000000674 прокурорів, які перебувають (ли) у групі прокурорів.
У листі прокурора ОСОБА_17 від 15 березня 2024 року №09/3/2-9899-23, який слідчий суддя отримав після 18 години 00 хвилин 15 березня 2024 року міститься інформація, що в межах провадження №42023000000000674 визначена група прокурорів у новому складі (т.2, а.с.148).
Станом на 15 березня 2024 року слідчий суддя не володів інформацією, хто саме входив до нового складу групи прокурорів, а тому, виходив з того, що Генеральним прокурором 07 лютого 2024 року була визначена спільна група прокурорів та, незалежно від зміни підслідності, як мінімум до 15 березня 2024 року (до 23:59 14 березня 2024 року), старший групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023000000000674 залишався незмінним.
Враховуючи встановлення слідчим суддею фактів ігнорування прокурорами загальних засад кримінального провадження, виявлення ознак зловживання ними процесуальними правами, з метою ужиття необхідних заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню у майбутньому, що зумовлено необхідністю:
а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»;
б) гарантування дотримання всіма учасниками справи обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів;
г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи;
ґ) гарантування виконання учасниками судового процесу всіх процесуальних обов`язків, визначених законом або судом,
ґрунтуючись на правових позиціях Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду
у справі №686/9636/18, підходах Верховного Суду у справі №280/6435/22, вважаю за необхідне інформувати Генерального прокурора про такі обставини відповідним листом.
Щодо скарги за ст.206 КПК України.
Обґрунтовуючи факт незаконного тримання ОСОБА_5 під вартою, адвокат у своїй скарзі посилається на положення ст. 29 Конституції України, п. 18 ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1-3 ст. 206 КПК України, ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та вважає, що, з огляду на вимоги вказаних норм, слідчий суддя за результатами розгляду такої скарги має прийняти рішення про звільнення ОСОБА_5, який утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» всупереч відсутності, на його думку, правових підстав для позбавлення ОСОБА_5 свободи. При цьому, свою позицію адвокат аргументує змістом прийнятої старшим групи прокурорів - прокурором ОСОБА_8 постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні за Головним слідчим управлінням Національної поліції України. Так, приймаючи таке рішення, прокурор дійшов висновку, що: «незважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_5 та ОСОБА_20 на момент вчинення інкримінованого злочину були службовими особами центрального органу виконавчої влади, на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації їхніх дій за ч. 5 ст. 191 КК України». При цьому, встановлення наявності обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 дій, кваліфікованих саме за вказаною статтею, і стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи наведені адвокатом доводи з точки зору можливості застосування в даному випадку визначеного ст. 206 КПК України механізму звільнення позбавленої свободи особи, перш за все слід зазначити, що слідчий суддя поділяє погляди сторони захисту щодо виключності обставин позбавлення особи свободи у зв`язку із суттєвістю пов`язаних з цим ступенем впливу на неї та рівнем обмежень, що вимагає ретельного аналізу стосовно наявності таких відомостей, які можуть їх виправдати, як поділяє і обурення адвокатів, пов`язані зі створеною стороною обвинувачення ситуацією, за якої підозрюваний ОСОБА_5 фактично позбавлений правової визначеності щодо обсягу та меж інкримінованих йому звинувачень, від яких він матиме змогу захищатися у змагальному процесі.
Водночас, усі законодавчі норми, на які посилається сторона захисту, захищаючи права ОСОБА_5, передбачають забезпечення додержання (відновлення) таких прав в частині позбавлення особи свободи лише у разі його застосування із порушенням закону.
Так, зі змісту положень ст. 29 Конституції України та ст. 206 КПК України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом; слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Натомість, оскільки в даному випадку існує чинне судове рішення, а саме: ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року, якою узаконено тимчасове позбавлення ОСОБА_5 свободи шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що і було виконано як того вимагає ст. 129-1 Конституції України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3, поданої в порядку ст. 206 КПК України.
Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного від 12 лютого 2024 року до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 000 000 грн та покладенням на ОСОБА_5 відповідних обов`язків у разі її внесення (т.2, а.с.157-164).
Вважаю за необхідне зазначити, що слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу колег з апеляційної інстанції, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність обставин, які можуть вплинути на застосований запобіжний захід до підозрюваного, який тримається під вартою. Крім того, діюче процесуальне законодавство не передбачає необхідності слідувати висновкам, які були зроблені попереднім слідчим суддею та/або суддями апеляційної інстанції (за виключенням ст.415 КПК України), а тому вважаю за можливе надати свою оцінку обставинам цього кримінального провадження, з урахуванням, у тому числі додаткових відомостей, які не були відомі під час застосування запобіжного заходу, та врахувати їх.
Відповідно до ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Як вбачається зі змісту наданого стороною захистом повідомлення про підозру від 27 січня 2024 року (т.2, а.с.165-173), версія слідства полягає в тому, що співвласник та член наглядової ради іноземної компанії «Sevotech a.s.» (Словацька Республіка) ОСОБА_7 вирішив здійснити заволодіння державними коштами, призначеними для закупівлі товарів оборонного призначення, з метою чого не пізніше 14 серпня 2022 року створив і очолив організовану групу, до складу якої залучив т.в.о. директора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_21, які були відповідальні за погодження та укладення контрактів на постачання озброєння, військової та спеціальної техніки, директора ТОВ «Львівський арсенал» ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (у подальшому - заступник директора зазначеного товариства), а також інших невстановлених на даний час осіб, які повинні були сприяти у вчиненні кримінальних правопорушень. При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відвели собі ролі керівників (організаторів) організованої групи та здійснювали загальне керівництво, координацію та управління організованою групою.
Так, 14 серпня 2022 року ОСОБА_23 здійснив укладення зовнішньоекономічного контракту №23/04/LAS з продавцем - «Sevotech spol s.r.o.» (на даний час - «Sevotech a.s.») в особі директора - громадянина Словацької Республіки ОСОБА_25 на поставку мінометних пострілів у кількості 100 000 шт на загальну суму 36 600 000 доларів США. Надалі ОСОБА_23, використовуючи ТОВ «Львівський арсенал» як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів військового призначення на період воєнного стану, надіслав до МОУ комерційну пропозицію №39/09-Р-9 від 26 вересня 2022 року на закупівлю мінометних пострілів, яка була доповнена листами №39/09-Р-13 від 04 жовтня 2022 року та №39/09-1-1 від 06 жовтня 2022 року, що були протокольно розглянуті та затверджені під контролем ОСОБА_5 і ОСОБА_20 відповідно до відведених їм ролей. 11 жовтня 2022 року ОСОБА_5 та ОСОБА_23 уклали державний контракт №403/1/22/317 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, а саме: мінометних пострілів калібру 120 мм у кількості 40 000 шт та калібру 82 мм у кількості 60 000 шт, загальна кількість 100 000 шт. орієнтовною вартістю 1 381 923 400 грн, а 10 листопада 2022 року - додаткову угоду до зазначено контракту, вартість товару за яким становить 1 381 923 400 грн та обсяг фінансування і бюджетні зобов`язання, за яким за загальним фондом у 2022 році складає 1 340 465 698 грн із здійсненням попередньої оплати шляхом перерахування коштів протягом 15 банківських днів після прийняття рішення Замовником про здійснення попередньої оплати та оплату виключно на рахунок, відкритий на ім`я Виконавця в державному банку. При цьому, в листопаді 2022 року ОСОБА_24, з метою подальшого маскування своєї злочинної діяльності, прибув разом з ОСОБА_7 до Республіки Хорватії, де на території компанії «Elmech Sintermak d.o.o.» вони здійснили фіктивний повторний огляд товару. 10 листопада 2022 року ОСОБА_20, діючи під керівництвом та разом із ОСОБА_5, в порушення Інструкції з діловодства МОУ, підготували та погодили проект рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/1/22/317 у розмірі 97% ціни контракту, що складає 1 340 465 698 грн та листом від 10 листопада 2022 року №403/2/22/10012 направили його на адресу МОУ. 13 листопада 2022 року рішення щодо здійснення попередньої оплати за вказаним контрактом було затверджено. 17 листопада 2022 року за результатами підписання згаданого рішення на рахунок ТОВ «Львівський арсенал», відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК», МОУ на виконання умов державного контракту здійснено попередню оплату (платіжні доручення від 15 листопада 2022 року) на загальну суму 1 340 465 968 грн. Того ж дня, з метою маскування вчинення злочину та можливості відслідкування походження коштів, грошові кошти в сумі 1 337 465 596 грн з цього рахунку були перераховані на інший поточний рахунок ТОВ «Львівський арсенал», відкритий в ПуАТ «КБ АКОРДБАНК». В подальшому, після купівлі іноземної валюти на виконання умов контракту №23/04/LAS, грошові кошти в сумі 3 659 970 доларів США та 9 150 000 Євро були перераховані ТОВ «Львівський арсенал» на рахунки «Sevotech a.s.». При цьому, учасники організованої групи частину грошових коштів перевели у готівку шляхом використання підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, які ведуть таку діяльність на території країн Європейського союзу, та використали їх на власний розсуд, а інша частина коштів була заблокована працівниками правоохоронних органів шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «Львівський арсенал», відкритий у ПуАТ «КБ АКОРДБАНК». Згідно з довідкою розрахунку, МОУ заподіяно майнової шкоди на суму 1 340 465 698 грн.
Слідчий суддя вже висловлювався у своєму рішенні від 29 січня 2024 року (справа №991/726/24) щодо обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_5 підозри, а тому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, за відсутності об`єктивних (наявних на час розгляду з боку сторони захисту та/або прокурора підстав для відступлення від своїх попередніх висновків), з урахуванням наданих стороною захисту додаткових відомостей (т.2, а.с.1-90), висловленою прокурором ОСОБА_8 позицією у постанові про зміну підслідності від 13 березня 2024 року стосовно недостатності доказів для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.5 ст.191 КК України (т.2, а.с.176-177), продовжує вважати, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи його причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування обставин укладення/виконання службовими особами МОУ контракту №403/1/22/317 від 11 жовтня 2022 року та додаткової угоди від 10 листопада 2022 року з ТОВ «Львівський арсенал», з урахуванням, у тому числі непоставки останнім жодного мінометного пострілу ЗСУ під час запровадженого воєнного стану, а тому підозра щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» в такій мірі, що на даному етапі виправдовує подальше розслідування органом досудового розслідування (т.2, а.с.165-173).
В той же час, за обставин, що склалися та були з`ясовані протягом розгляду об`єднаної справи,діючи в межах запропонованої стороною захисту процесуальної конструкції та прийнятих слідчим суддею протокольних рішень, ставлячись з повагою до людської гідності, безпосередньо застосовуючи підходи ЄСПЛ та забезпечуючи права на свободу і особисту недоторканність особи, з встановленням слідчим суддею ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, хоч і на мінімально можливому рівні (перебування у СІЗО протягом 33 днів та усвідомлення підозрюваним ОСОБА_5 найвищих стандартів та методів розслідування органом досудового розслідування), але наявність якого дозволяє застосувати запобіжний захід, вважаю за можливе погодитися з клопотанням сторони захисту частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 найменш обтяжливий запобіжний захід серед усіх можливих, з покладенням одного необтяжливого обов`язку - прибувати до слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду на кожну вимогу, з негайним звільненням його з-під варти (ст. 202 КПК України) та направленням примірника ухвали керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» - для виконання.
За відсутності повноважних представників сторони обвинувачення, слідчим суддею, за встановлених обставин та попередніх власних висновків, не розглядалося питання можливості застосування інших, менш обтяжливих запобіжних заходів, по відношенню до застосованого - тримання під вартою.
На момент розгляду об`єднаної справи у розпорядженні слідчого судді були відсутні відомості про продовження строку досудового розслідування уповноваженою особою до 08 квітня 2024 року та/або про зміну законодавцем п.4 ч.3 ст.219 КПК України, а тому з урахуванням дати (моменту) притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності - 27 січня 2024 року (складення та вручення повідомлення про підозру), строк досудового розслідування кримінального провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року закінчується 27 березня 2024 року, у зв`язку з чим, саме до цієї дати необхідно визначити строк дії обов`язку, покладеного на підозрюваного ОСОБА_5 .
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи.
Підсумовуючи, досліджені обставини та перебіг розгляду об`єднаної судової справи в цілому дозволяють слідчому судді задовольнити клопотання захисту частково.
Згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Дана ухвала прийнята з урахуванням висновків та встановлених обставин в ухвалі слідчого судді ОСОБА_9 від 29 січня 2024 року (справа №991/726/24), яка знаходиться у відкритому доступі.
Буквальне тлумачення положень ст.309 КПК України, без додаткового обґрунтування дотичним правозастосувачем, не дозволяють стверджувати про можливість оскарження даної ухвали, у зв`язку з чим слідчим суддею у резолютивній частині зазначено про неможливість її оскарження, що підтверджується практикою Верховного Суду, яка орієнтує, що перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов`язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому (Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду щодо особливостей апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів за 2023 рік, 52 с.).
Слідчий суддя, в межах реалізації підходів ЄСПЛ, вважає за можливе запропонувати новому складу групі прокурорів, оцінити наявний обсяг зібраних матеріалів в межах цього провадження, перевірити наявність зв`язку зі службовими особами МОУ, надати оцінку твердженню прокурора САП: «на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації їхніх дій (підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_21 ) за ч.5 ст.191 КК України» та за результатами власної оцінки і опрацювання усіх матеріалів, звернутися до слідчого судді у розумний строк (27 березня 2024 року закінчується строк дії обов`язку) з клопотанням про зміну/скасування запобіжного заходу ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 183, 193, 194, 201, 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 на незаконне тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою - відмовити.
Клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 виконання обов`язку - прибувати до слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду на кожну вимогу.
Термін дії обов`язку, покладеного слідчим суддею, визначити в межах строку досудового розслідування - до 27 березня 2024 року.
Контроль за виконанням покладеного на підозрюваного обов`язку покласти на слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України, які здійснюють у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування.
Підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно звільнити з-під варти.
Копію ухвали направити керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_26