- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
Справа № 991/1692/24
Провадження 1-кп/991/19/24
УХВАЛА
28 березня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202, за обвинуваченням
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2023 за № 52023000000000202, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час підготовчого судового засідання 28.03.2024 прокурором ОСОБА_5 заявлене клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .
2. Доводи клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді від 18.05.2023 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою слідчого судді від 30.01.2024 стосовно ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29.03.2024 включно. Водночас вказаною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 18 168 000 грн. У разі звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього строком на два місяці покладаються наступні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає - м. Київ, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.
31.01.2024 за ОСОБА_7 внесено заставу, у зв`язку з чим останнього звільнено з-під варти. Таким чином з 31.01.2024 ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави з одночасним покладенням на нього вищевказаних обов`язків.
Зважаючи на те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних (обвинувачених) у кримінальному провадженні), продовжують існувати, прокурор зазначає про необхідність продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .
3. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав. Пояснення надав аналогічні викладеним у клопотанні. Наполягав на наявності двох ризиків у зв`язку з чим просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував. Посилався на суперечливість та необґрунтованість доводів клопотання, належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 . Просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував. Наполягав на відсутності ризиків, з огляду на помилковість обставин, на які посилається прокурор, в обґрунтування таких ризиків. У випадку встановлення колегією суддів підстав для продовження строку дії обов`язків, просив розширити межі території, за які йому можна відлучатись без попереднього отримання дозволу, обмежити коло обставин щодо яких йому не можна спілкуватись з суддями Верховного суду, а також не продовжувати обов`язок «носити електронний засіб контролю».
4. Оцінка та висновки суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла такого.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, в тому числі застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. Частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Правила розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу унормовані ст. 194 КПК України. Згадана норма зобов`язує суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на вищевикладені законодавчі положення, зважаючи на особливості порядку продовження строку дії обов`язків, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені слідчим суддею ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.
Даючи оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, Суд виходить із такого.
04.03.2024 обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 складений детективом та затверджений прокурором. У той самий день цей обвинувальний акт був скерований до Вищого антикорупційного суду. Наразі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Метою підготовчого судового засідання є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, за наслідками якого, з огляду на загальні засади кримінального провадження та главу 28 КПК України, буде встановлено поза розумним сумнівом винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З огляду на це Суд, з урахуванням позиції сторін, вважає, що під час судового провадження відсутня необхідність встановлення наявності обґрунтованої підозри.
Водночас Суд враховує, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та його продовження. Також встановлені слідчими суддями обставини щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення переглядалися колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних (обвинувачених) у кримінальному провадженні.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор мотивує тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7, неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, обов`язкове призначення додаткових покарань у виді конфіскації майна, а також позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Крім цього в обґрунтування твердження про існування цього ризику прокурор посилається на майновий стан обвинуваченого та його дружини, який дозволяє ОСОБА_7 проживати тривалий час у будь-якій країні світу, широке коло знайомих, у тому числі серед різних державних органів, зменшення соціальних зв`язків обвинуваченого на території України.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_7, встановлений під час досудового розслідування, не втратив свою актуальність.
Існування такого ризику ґрунтується, перш за все, на висунутому ОСОБА_7 обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Так згаданий злочин у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким та карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин належить до числа корупційних, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються.
На переконання колегії суддів, тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Водночас вказана обставина не є вирішальною для Суду, та оцінюється в сукупності з іншими даними провадження.
Разом з тяжкістю можливого покарання та неможливістю застосування «пільгових» інститутів кримінального права Судом береться до уваги проживання дружини обвинуваченого та його сина за кордоном. Вказана обставина, на переконання суду, свідчить про зменшення соціальних зв`язків у ОСОБА_7 на території України та їх збільшення за її межами.
Про актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язків. В контексті вказаного твердження, з урахуванням встановлення актуальності ризику переховування обвинуваченого від суду, на думку колегії суддів, виправданим є продовження строку дії таких обов`язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Водночас, на думку Суду, з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_7, територію, за межі якої обвинуваченому дозволено відлучатись без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду, слід обмежити не територією м. Києва, а територією України. Такого висновку Суд дійшов з огляду на належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, відсутність нарікань з боку сторони обвинувачення на поведінку ОСОБА_7, нестабільну безпекову ситуацію на території України.
Вказані обставини в сукупності з тим, що місце фактичного проживання обвинуваченого, місце його реєстрації та місце розташування об`єктів нерухомості, які є власністю сім`ї Князєвих, не співпадають (що обумовлює необхідність його пересування територією України), свідчать про те, що на даний час необхідним та достатнім обов`язком, який переслідуватиме легітимну мету мінімізації ризику переховування обвинуваченого, буде обов`язок не відлучатися без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду за межі території України.
При цьому з урахуванням актуальності ризику переховування обвинуваченим, а також наданням можливості пересуватись територією України, Суд визнає неспроможними докази, надані стороно захисту щодо неможливості носіння ОСОБА_7 електронного засобу контролю. Надані колегії суддів документи не є беззаперечним доказом медичного протипоказання використання електронного пристрою стеження з метою контролю за поведінкою обвинуваченого. У зв`язку з цим, на переконання колегії суддів, стороною захисту не доведено, що обов`язок носити електронний засіб контролю є занадто обтяжливим для ОСОБА_7 та таким, що не переслідує легітимну мету.
Актуальність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних (обвинувачених) у кримінальному провадженні прокурор обгрунтовує наступним: співучасники злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_7, органом досудового розслідування не встановлені; свідки у кримінальному провадженні є суддями та колишніми суддями Верховного суду.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми суддями Верховного суду. Тому враховуючи, що ОСОБА_7 протягом тривалого часу був суддею Верховного суду, а в подальшому обіймав посаду Голови Верховного суду, він міг здобути авторитет та налагодити товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливість використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні.
При оцінці ризику впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань.
Твердження сторони захисту про ненадання свідками показань, які доводять вину ОСОБА_7, не є беззаперечними доводами відсутності ризику можливого впливу на свідків з боку обвинуваченого. Разом з цим, наявність або відсутність у показаннях свідків будь-яких відомостей, що викривають або виправдовують обвинуваченого буде вирішуватися судом у нарадчій кімнаті після безпосереднього сприйняття наданих ними показань.
Крім цього, на переконання Суду, позиція сторони захисту про відсутність підстав для продовження обов`язку утримуватись від спілкування з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через те, що вони не мають процесуального статусу у кримінальному провадженні, не ґрунтуються на нормах КПК України. Адже за змістом п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого може бути покладений обов`язок утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.
Таким чином, зважаючи на обставини, які ставляться у провину ОСОБА_7, обмеження спілкування з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є виправданим, а тому відповідний обов`язок потребує продовження.
Водночас, зважаючи на те, що потреба покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними (обвинуваченими) обумовлена необхідністю запобіганням спробам незаконного впливу на таких осіб з метою зміни їх показань, або надання викревлених показань щодо обставин кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023, Суд вважає за можливе обмежити спілкування ОСОБА_7 із такими особами обставинами, зазначеними в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, з урахуванням змін зазначених вище. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити частково клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2)не відлучатися без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду за межі території України;
3)повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4)утримуватись від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202;
5)здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
6)носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали встановити до 28 травня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_29
Судді
ОСОБА_30