- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/2051/24
Провадження №11-сс/991/228/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
О К Р Е М А У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
захисників: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року про відмову у задоволення скарги на незаконне затримання та про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року з тримання під вартою на особисте зобов`язання стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Нижній Одес, Ухтинського району, Республіки Комі, російської федерації, жителя АДРЕСА_1,
за ч.5 ст.191 КК України,
в с т а н о в и л а:
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла на розгляд апеляційна скарга прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року про відмову у задоволення скарги на незаконне затримання та про зміну стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №686/9636/18 зазначила: «що діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції. Проте Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України».
За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2024 року: у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття апеляційного провадження відмовлено; апеляційну скаргу прокурора задоволено частково; ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року скасовано; постановлено нову ухвалу, якою матеріали за клопотанням захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 та скаргою на незаконність затримання повернуто до Вищого антикорупційного суду на новий розгляд. Підставами для скасування ухвали слідчого судді стали: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (розгляд клопотання без прокурора та підозрюваного), неповнота судового розгляду та невмотивованість судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку щодо необхідності постановлення окремої ухвали в частині порушення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10 правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, який, у тому числі: піддав сумніву судове рішення, що набрало законної сили; порушив засади: рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 від 29 січня 2024 року, усправі №991/726/24, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року, усправі №991/726/24, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу слідчого судді ОСОБА_1 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 квітня 2024 року включно; визначено заставу у розмірі 50 000 000 грн; у разі внесення застави покладено обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора або суду; 2) не відлучатися із м.Києва, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) носити електронний засіб контролю; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Під час розгляду справи колегія суддів на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, дійшла висновку, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КПК України, наявні ризики, передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, а тому існують підстави для застосування стосовно нього виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
13 березня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника підозюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, у якому він просив зменшити розмір застави підозрюваному ОСОБА_7 до розміру, що не перевищує 4 200 000 грн. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 щодо незаконності затримання відмовлено, клопотання про зміну підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу задоволено частково, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, з покладенням обов`язку прибувати до слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду на кожну вимогу.
При цьому, мотивуючи судове рішення у даній справі слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10 зазначає: «Оцінюючи положення постанови прокурора САП ОСОБА_11 від 13 березня 2024 року про зміну підслідності за ГСУ НПУ, дослівно в частині: «на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації їхніх дій (підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ) за ч.5 ст.191 КК України», об`єктивний незалежний спостерігач задав би наступні запитання, які на цьому етапі розслідування кримінального провадження №42023000000000674 залишаються риторичними:
- куди зникли докази причетності ОСОБА_13 до предмету розслідування з матеріалів кримінальної справи, якщо на момент прийняття ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного від 12 лютого 2024 року їх було достатньо для застосування найсуворішого запобіжного заходу?
- хто ввів в оману суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного і, якщо це так, то яким чином?».
«Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного від 12 лютого 2024 року до ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 000 000 грн та покладенням на ОСОБА_7 відповідних обов`язків у разі її внесення (т.2, а.с.157-164).
Вважаю за необхідне зазначити, що слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу колег з апеляційної інстанції, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність обставин, які можуть вплинути на застосований запобіжний захід до підозрюваного, який тримається під вартою. Крім того, діюче процесуальне законодавство не передбачає необхідності слідувати висновкам, які були зроблені попереднім слідчим суддею та/або суддями апеляційної інстанції (за виключенням ст.415 КПК України), а тому вважаю за можливе надати свою оцінку обставинам цього кримінального провадження, з урахуванням, у тому числі додаткових відомостей, які не були відомі під час застосування запобіжного заходу, та врахувати їх».
Так, дійсно закон передбачає можливість зміни слідчим суддею запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Однак, ст.201 КПК України визначає чіткі підстави для такої зміни. До таких підстав закон не відносить роздуми і припущення слідчого судді, зокрема, про введення в оману суддів апеляційної інстанції. А навіть, як би такий факт і мав місце, він має бути встановлений і підтверджений належними засобами доказування для його оцінки слідчим суддею як підстави для зміни запобіжного заходу.
Натомість, на думку колегії суддів, зазначене мотивування свідчить про порушення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10 правил етичної поведінки (ст.12 Кодексу суддівської етики), так як ним фактично піддано сумніву судове рішення, яке набрало законної сили, припускаючи, що рішення суду, яке обгрунтовано перевіреними під час апеляційного розгляду доказами, можна оцінити як безпідставне лише керуючись роздумами про введення в оману суддів апеляційної інстанції, постановою прокурора про зміну підслідності, без дослідження будь-яких нових доказів, які б спростовували обгрунтованість підозри або вказували на зменшення ризиків. Крім того, підтверджує свої висновки з ухвали: «Дана ухвала прийнята з урахуванням висновків та встановлених обставин в ухвалі слідчого судді ОСОБА_14 від 29 січня 2024 року (справа №991/726/24), яка знаходиться у відкритому доступі», яка судом апеляційної інстанції скасована та встановлено, що такі висновки слідчого судді є помилковими. Тобто, слідчий суддя ОСОБА_1 фактично своїм рішенням продовжує підтримувати висновки ухвали, яка скасована, допускає висловлювання, що трьох членів колегії апеляційної інстанції, які переглядали постановлену ним ухвалу, ввели в оману, а його висновки, які висловлені в скасованій ухвалі, є правильними, і він, на відміну від колегії суддів, обману не піддався.
Статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено текст присяги судді, який містить зобов`язання «дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя»
Кодексом суддівської етики, який затверджено XІ (черговим) з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1). Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3).
Відповідно до п.50 Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов`язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.
Тобто, що дотримання етичних норм, високих стандартів поведінки, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з посадою судді, є невід`ємною частиною діяльності судді незалежно від настання чи ненастання негативних наслідків такої поведінки.
Відповідно до Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Їхня якість залежить головним чином від якості обґрунтування. Обґрунтування може містити тлумачення юридичних принципів; при цьому завжди необхідно дбати про забезпечення юридичної визначеності та послідовності.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
ЄСПЛ зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Тому, колегія суддів вважає, що в діях судді ОСОБА_1 є ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п.3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема не дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (ст.12 Кодексу суддівської етики «Суддя не може ...... піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили»).
Крім того, на думку колегії суддів, під час постановолення ухвали від 15 березня 2024 року, слідчий суддя ОСОБА_10 порушив умисно або внаслідок недбалості засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (підпункт «г» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч.4 ст.201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч.6 ст.193 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, у якому він просив змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід: зменшити розмір застави до розміру, що не перевищує 4 200 000 грн. З телефонограми секретаря судового засідання Вищого антикорупцйного суду від 13 березня 2024 року вбачається, що розгляд клопотання було призначено на 15 березня 2024 року о 14 год 00 хв. У судове засідання викликані: захисник ОСОБА_8, інша особа САП та представник НАБУ. Цього ж дня, заявка на видачу та конвоювання підозрюваного ОСОБА_7 до Вищого антикорупційного суду направлена на адресу ДУ «Київський слідчий ізолятор» та НАБУ.
14 березня 2024 року від детектива НАБУ надійшов лист, у якому він повідомив, що постановою прокурора САП від 13 березня 2024 року визначено підслідність кримінального провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції та підозрюваний ОСОБА_7 рахується за даним органом, з наданням копії постанови.
15 березня 2024 року слідчим суддею до ДУ «Київський слідчий ізолятор» направлена заявка для забезпечення участі підозрюваного ОСОБА_7 у судовому засіданні у режимі відеоконфенції, яке призначене на 15 березня 2024 року на 18 год 30 хв. Крім того, цього ж дня судова повістка направлена на адресу Офісу Генерального прокурора.
15 березня 2024 року до Вищого аникорупційного суду надійшов лист старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України, що станом на 15 березня 2024 року о 13 год 50 хв детективами НАБУ не надіслано до ДУ «Київський слідчий ізолятор» перерахування підозрюваного ОСОБА_7 за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України, а тому забезпечити його доставку в суд неможливо.
18 березня 2024 року у Вищому антикорупційному суді зареєстровано клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора №09/3/2-9899-23 від 15 березня 2024 року, в якому він повідомляє, що повістка отримана ним 15 березня 2024 року о 17 год 45 хв, та, зважаючи на необхідність ознайомлення з клопотанням сторони захисту, забезпечення можливості підготовки письмових заперечень, надання копій процесуальних документів та протоколів проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі факт передачі матеріалів кримінального провадження з одного органу до іншого, а також фізичну неможливість прибути у судове засідання на визначений час, просив відкласти розгляд на іншу дату та час, про що завчасно повідомити Офіс Генерального прокурора. З технічного запису судового засідання вбачається, що клопотання прокурора, незважаючи на його реєстрацію в АСДС КП «Д-3» 18 березня 2024 року, було предметом розгляду слідчим суддею 15 березня 2024 року, та прийнято рішення про відмову у його задоволенні.
З телефонограми секретаря судового засідання від 15 березня 2024 року вбачається, що у телефонному режимі співробітники Державної установи «Київський слідчий ізолятор» повідомили про неможливість забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції за участі підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що у цьому приміщенні зникла електроенергія. Слідчим суддею прийнято рішення проводити розгляд скарги та клопотання також за відсутності підозрюваного ОСОБА_7 .
Докази, які містяться у матеріалах справи, чого не заперечували учасники апеляційного провадження, підтверджують, що всупереч вимогам ст.193, 201 КПК України слідчий суддя розглянув справу за відсутності прокурора та підозрюваного ОСОБА_7, участь яких є обов`язковою, незважаючи наявність клопотання сторони обвинувачення про відкладення розгляду справи, неможливості доставки у судове засідання підозрюваного, тобто з порушенням загальних засад кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України, внаслідок чого прокурор та підозрюваний ОСОБА_7 не мали можливості доводити свої позиції. Участь у судовому засіданні захисників ОСОБА_7 не є правовою підставою для невиконання вимог закону, так як розгляд справ, що пов`язані із застосуванням запобіжних заходів, за відсутності підозрюваного здійснюється лише у випадках, передбачених ст.189 та ч.6 ст.193 КПК України, а тому відповідно не поширюються на розгляд клопотання, яке подано в порядку ст.201 КПК України.
Мотиви слідчого судді для прийняття рішення про розгляд справи за відсутності прокурора та підозрюваного як виконання ним вимог ч.4 ст.201 КПК України, колегія суддів визнала безпідставними, оскільки строки розгляду клопотання спливали 16 березня 2024 року, а тому він мав можливість розглянути справу наступного дня, проте таких дій не вчинив, утримання підозрюваного під вартою не було свавільним, відбувалось на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване ст.55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Проте, сам лише факт недотримання строку, встановленого законом, не може автоматично вказувати на необхідність порушення слідчим суддею прав та інтересів учасників кримінального провадження. Важливими є конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків, чого у даному провадженні судом апеляційної інстанції не встановлено. Крім того, відповідно до ч.3 ст.135 КПК України особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення, та має право бути заслухана в залі судового засідання безпосередньо чи за допомогою засобів відеозв`язку. Разом з тим матеріали справи не містять доказів про направлення підозрюваному ОСОБА_7 судової повістки, що є істотним порушенням вимог КПК України в частині здійснення належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Особа, крім доставки в суд, має також право знати підстави її виклику, щоб мати змогу завчасно підготуватися до захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді, в тому числі, є порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (підпункт «г» п.1 ч.1 ст.106) та допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя,в тому числі дотримання інших норм суддівської етики (п.3 ч.1 ст.106).
Згідно ч.2 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків. Разом з тим, на думку колегії суддів, вищезазначені обставини, а також: обгрунтування судового рішення не доказами, а процесуальним рішенням - постановою прокурора; відсутність належного мотивування судового рішення про зміну запобіжного заходу, з огляду на наявність рішення суду апеляційної інстації, де були перевірені наявні в провадженні докази за відсутності нових, встановлеих слідчим суддею в ході розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, враховуючи суддівський досвід судді ОСОБА_1 та його перемогу у конкурсі на посаду судді вищого спеціалізованого суду, вжиття ним заходів для виклику учасників у судове засідання, озвучення у судовому засіданні позиції сторони захисту про неможливість такого розгляду, у сукупності свідчать про усвідомлене ухвалення ним свавільних рішень, які, у тому числі, не відповідають вимогам закону, що має наслідком наявність підстав для дисциплінарної відповідальності.
У зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, якою звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10 заходів у межах наданих повноважень, відповідно до ст.3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись ст.372 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Постановити окрему ухвалу, якою звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 заходів у межах наданих повноважень, відповідно до ст.3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «г» п.1 ч.1, п.3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Копію ухвали надіслати до Вищої ради правосуддя, для вжиттяя заходів у межах наданих повноважень та судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 для відома.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3 місяців.
Головуючий-суддя: ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4