Search

Document No. 118686322

  • Date of the hearing: 26/04/2024
  • Date of the decision: 26/04/2024
  • Case №: 758/3123/16-к
  • Proceeding №: 52016000000000052
  • Instance: HACC AC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC AC) : Bodnar S.B.

Справа № 758/3123/16-к

Провадження №11-кп/991/48/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обраного відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, у кримінальному провадженні № 52016000000000052 від 26 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 06 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих або адміністративно?господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях, строком на 3 (три) роки, з позбавленням 7?го рангу державного службовця та з конфіскацією всього належного йому майна.

У строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 09.12.2015 по 15.01.2016, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та стягнуто з нього процесуальні витрати за проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.

Вирішено питання про речові докази та щодо майна, на яке накладено арешт.

До набрання вироком законної сили змінено обвинуваченому ОСОБА_5 обраний щодо нього запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою, затримавши його негайно у залі суду.

Внесені в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 3 654 000 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі) грн вирішено повернути заставодавцю.

Не погодившись з указаним рішенням, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просять скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання.

Ухвалою від 29 січня 2024 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання на неї заперечень.

Після чого, 02 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обраного вироком Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави.

З огляду на обставини цієї справи, особу обвинуваченого та призначене йому покарання, ухвалою від 08 лютого 2024 року зазначене клопотання захисника було залишене без задоволення, оскільки саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є мінімально можливим для забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження, а зміна застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді застави може негативно відобразитися на здійсненні розгляду поданої апеляційної скарги та виконанні обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

26 квітня 2024 року захисник ОСОБА_7 повторно звернувся до суду з клопотанням про зміну обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави.

В обґрунтування свого клопотання захисник зазначає про наявність обставин, які раніше ним не оголошувались та не брались до уваги при застосуванні запобіжного заходу. Зокрема, захисник стверджує, що перебуваючи під вартою в умовах слідчого ізолятору тимчасового утримання ОСОБА_5 позбавлений можливості готуватися до майбутніх судових засідань та формувати свою процесуальну позицію, що є порушенням його права на захист.

З 09 грудня 2015 року ОСОБА_5 постійно перебував під загрозою застосування відносно нього 12-річного покарання, у той час як призначене йому судом покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 06 місяців є суттєво меншим за обіцяне прокурором.

Крім того, ОСОБА_5 вже багато років є членом духовної релігійної установи, релігійне направлення якої застосовує у повсякденному житті вегетаріанський спосіб харчування, чого неможливо досягти в умовах позбавлення волі. Відмова обвинуваченим поза його волею від вегетаріанського способу харчування та різке введення у раціон продуктів харчування тваринного походження викликає негативний вплив на організм останнього з чим й пов`язано погіршення його фізичного стану останнім часом.

На утриманні ОСОБА_5 перебуває його батько ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який хворіє віковими та набутими хворобами, є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги та стороннього догляду. Інших осіб, які можуть на себе взяти функції догляду за ним немає.

У судове засідання з`явились обвинувачений ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також прокурор ОСОБА_9 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розгляд поданого клопотання проводити за наявного складу учасників.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 та просили задовольнити його в повному обсязі, пояснення прокурора ОСОБА_9, яка заперечувала проти задоволення відповідного клопотання та просила залишити застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід без змін, перевіривши доводи клопотання та матеріали провадження у цій частині, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 201 КПК України встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Підставами для звернення до суду з клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Отже, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються обставини, що враховувалися судом при його застосуванні.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Тримання особи під вартою на підставі вироку суду здійснюється з метою забезпечення апеляційного перегляду такої справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. У справі «Руслан Яковенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили та його можна оскаржити.

За висновком суду першої інстанції, після ухвалення оскаржуваного вироку ризик переховування ОСОБА_5 від суду значно збільшився з огляду на суворість призначеного йому покарання. Водночас схильність і здатність обвинуваченого приховувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами свідчать про необхідність вжиття передбачених законом заходів для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не здатен забезпечити його подальшу належну процесуальну поведінку, у тому числі й застава в розмірі 3 654 000 грн.

З вироку суду випливає, що суттєвою обставиною, яка вплинула на вирішення судом питання стосовно зміни обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу стало визнання його винуватим у вчиненні злочину і призначення покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна та позбавленням права обіймати певні посади. Під час зміни обраного запобіжного заходу судом першої інстанції було взято до уваги як обставини відповідного кримінального провадження, так і обставини, що стосуються безпосередньо ОСОБА_5 .

На переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про неможливість застосування відносно ОСОБА_5 іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є обґрунтованим, оскільки саме такий запобіжний захід є мінімально можливим для забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження. Після ухвалення оскаржуваного вироку ризик переховування ОСОБА_5 від суду дійсно значно збільшився з огляду на суворість призначеного йому покарання. А тому, зміна застосованого відносно нього запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді застави може негативно відобразитися на здійсненні розгляду поданої апеляційної скарги та виконанні обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Наведені захисником у поданому клопотанні обставини не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для зміни застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Зокрема, безпідставними є твердження захисту щодо порушення права ОСОБА_5 на захист у зв`язку з відсутністю у нього, під час перебування в умовах слідчого ізолятору, можливості готуватися до майбутніх судових засідань шляхом перегляду аудіо- та відеозаписів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки обвинувачений не позбавлений можливості за своїм клопотанням ознайомлюватись з матеріалами справи безпосередньо в суді.

Відхиляє колегія суддів й доводи захисту щодо призначення судом ОСОБА_5 менш суворого покарання, ніж максимально передбачене санкцією ч. 4 ст. 368 КК України, як підстави для зміни застосованого відносно нього запобіжного заходу, оскільки, як вже було встановлено, під тиском тягаря ймовірного відбування призначеного судом покарання ризик переховування останнього від суду значно збільшується.

Що ж стосується доводів клопотання стосовно погіршення фізичного стану обвинуваченого у зв`язку із неможливістю дотримання ним вегетаріанського способу харчування в умовах позбавлення волі слід зазначити, що стороною захисту до поданого клопотання не додано будь-яких доказів на підтвердження відповідних обставин.

Не знайшли свого підтвердження й доводи захисту стосовно необхідності здійснення ОСОБА_5 догляду за його батьком ОСОБА_10, оскільки останній не має інших родичів, які б могли здійснювати за ним догляд. Водночас під час розгляду зазначеного клопотання ОСОБА_5 повідомив та в ході судового засідання було підтверджено, що в залі судових засідань, як вільний слухач, присутня рідна сестра обвинуваченого - ОСОБА_11 . Обставин, які б перешкоджали сестрі обвинуваченого здійснювати піклування за їхнім спільним батьком стороною захисту не наведено.

Крім того, колегією суддів також встановлено, що з моменту застосування відносно ОСОБА_5 за вироком суду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по теперішній час як сам обвинувачений, так і його захисники до органу опіки та піклування з метою встановлення догляду за ОСОБА_10 не звертались, що додатково свідчить про відсутність такої необхідності з огляду на наявність у нього дочки, яка може здійснювати такий догляд самостійно.

З урахуванням викладеного, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 182-183, 201, 405, 407 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3