- Presiding judge (HACC): Nohachevskyi V.V.
Справа № 991/2806/24
Провадження № 1-кп/991/34/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 рокумісто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченої ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52024000000000147 від 26.03.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Фастів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, заміжньої, матері двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, вчиненого організованою групою.
Стислий опис судового провадження.
04 квітня 2024 року до суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшли обвинувальний акт із додатками разом із угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52024000000000147 від 26.03.2024.
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Відповідно до обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме - у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, вчиненого організованою групою за таких обставин.
Організована група під керівництвом Особа_1 у складі начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Особа_2, начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Київській області Особа_4, начальника управління державного земельного кадастру Особа_3, начальника відділу у Фастівському районні Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_6, а також Особа_5, Особа_8, Особа_7, Особа_6 та Особа_10 у період з березня 2018 по січень 2019 роки у АДРЕСА_2, заволоділа земельними ділянками Державного підприємства «ДГ «Дмитрівка» згідно з державним актом серії КВ № 0002 від 13.12.1995, шляхом протиправного застосування механізму безоплатної приватизації земельних ділянок, передбаченого ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) наперед визначеним та підконтрольними особами.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, вчиненого організованою групою, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру (п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015).
Зазначеною постановою утворено Головне управління Держгеокадастру у Київській області як юридичну особу публічного права і територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Пунктом першим Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області визначено, що воно є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Київської області (п. 3 Положення).
Відповідно до п. 1 Положення про відділ у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 2 від 04.01.2017, визначено, що Відділ у Фастівському районі є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Київській області, юрисдикція якого поширюється на територію Фастівського району.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 329-то від 30.03.2016 ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 462-то від 05.04.2017 її звільнено з цієї посади в порядку переведення для подальшої роботи на посаді начальника Відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Так, оскільки остання обіймала посаду на державному підприємстві, при цьому виконувала організаційно-розпорядчі функції, то на час вчинення інкримінованих їй дій, ОСОБА_6 була службовою особою згідно з частиною 3 статті 18 та приміткою 1 до статті 364 КК України.
На цій посаді вона мала дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Вказаний злочин вчинено за таких обставин.
Починаючи з березня 2018 року Особа_1, будучи першим заступником директора ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», визначивши об`єктом своєї злочинної діяльності земельні ділянки у м. Фастів Київської області, що перебували у користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» (державний акт на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995, площею 1057, 3619 га), розробив злочинний план щодо заволодіння цими землями шляхом протиправного використання механізму безоплатної приватизації земель сільськогосподарського призначення державної власності наперед визначеними та підшуканими особами, які мали бути прямо чи опосередковано підконтрольні Особа_1.
Для реалізації своїх злочинних намірів, Особа_1 не пізніше квітня 2018 року залучив до своєї протиправної діяльності службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Київській області, з якими підтримував особисті довірливі відносини та допомагав їм у службовій діяльності. Однією з таких осіб була начальниця відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_6
Кожному з залучених осіб було доведено злочинний задум щодо спільної злочинної діяльності відповідно до наділених повноважень та займаної посади, зловживаючи якими, зазначені члени організованої групи мали забезпечити прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області рішень щодо надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства наперед визначеним та підконтрольним Особа_1 особам.
Ці дії мали бути вчинені шляхом використання положень ст. 116, 118, 121 ЗК України, якими передбачалося право громадян України на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2 га, з метою подальшого продажу набутих у власність підконтрольними особами земельних ділянок та одержання неправомірної вигоди.
У період з 26.04.2018 по 16.07.2018 організованою групою під керівництвом Особа_1 у складі службових осіб Головного управління, зокрема й ОСОБА_6, було реалізовано злочинний план щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «ДГ «Дмитрівка» всупереч п. 2, 10 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 141, 149 ЗК України.
Начальник Головного управління Держгеокадастру у Київській області підписав наказ «Про проведення інвентаризації» від 03.05.2018 № 10-4005/15-18-сг, усвідомлюючи, що своїм рішенням створює правові підстави для проведення інвентаризації земель ДП «ДГ «Дмитрівка» та діючи з метою формування новостворених земельних ділянок з цільовим призначенням «землі запасу».
Надалі учасники організованої групи Особа_1, зловживаючи своїм службовим становищем першого заступника директора ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» та Особа_2, зловживаючи своїми повноваженнями начальника Головного управління, уклали договір № 868 про надання послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території м. Фастів Київської області.
Зі свого боку ОСОБА_6, у період з 26.04. по 25.05.2018, діючи у складі організованої групи, надала картографічні матеріали для визначення земельних ділянок, які підлягали інвентаризації та перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області.
Тож, після підписання наказу та укладення договору на проведення робіт з інвентаризації, члени організованої групи створили формальні підстави для проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.
25.05.2018 ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, з метою здійснення подальшої реєстрації сформованих за результатами інвентаризації земельних ділянок, погодила Перелік обмежень у використанні земельної ділянки, яка перебуває у власності Головного управління Держгеокадастру у Київській області, та акти перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон в межах земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Київській області на території м. Фастів Київської області щодо сформованих за результатами інвентаризації земельних ділянок.
Після надходження 05.06.2018 технічної документації для погодження згідно зі ст. 186 ЗК України, без відома землекористувача ДП ДГ «Дмитрівка», ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, 06.06.2018 склала висновок № 3131/180-18 про розгляд технічної документації та погодила цю документацію.
До зазначеного висновку було внесено завідомо неправдиві відомості щодо віднесення сформованих 13 земельних ділянок площею 1014, 6048 га державної власності сільськогосподарського призначення до земель запасу, тобто земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.
У ньому також було зазначено основні характеристики земельної ділянки, а саме:
-адреса (місце розташування): АДРЕСА_2 ;
-загальна площа: 1014,6048 га (загалом 13 ділянок);
-категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: державна;
-цільове призначення земель, затверджене наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548: 16.00 - Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам);
-належність до особливо цінних земель: не визначено.
Крім того, у висновку вказано, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території м. Фастів Фастівського району Київської області, розроблена Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідає вимогам чинного законодавства України та встановленим нормам та правилам правових актів.
Водночас з висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19-22/24023-ДЗ від 06.10.2022 вбачається, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території м. Фастів Фастівського району Київської області, та її затвердження наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від № 10-6323/15-18-сг 13.07.2018, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а саме: ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктами 14, 22, 23 Порядку № 513, пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000» при здійсненні робіт із землеустрою» від 02.12.2016 № 509, наказу Державного Комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.05.2010 № 376.
Технічна документація також не містить інформацію про реорганізацію ДП ДГ «Борівське» та про передачу земельних ділянок правонаступнику - ДП ДГ «Дмитрівка», який набув право користування, згідно з Державним актом серії КВ № 0002 від 13.12.1995.
Продовжуючи свою злочинну діяльність у складі організованої групи, ОСОБА_6, діючи як начальник відділу у Фастівському районі, використовуючи своє службове становище, організаційно-розпорядчі повноваження, 04 та 05.07.2018 організувала розгляд заяв про реєстрацію 13 земельних ділянок, сформованих згідно з технічною документацією щодо інвентаризації земель у м. Фастів Київської області.
Здійснюючи адміністративний вплив на підпорядкованих державних кадастрових реєстраторів, залучивши виконуючого обов`язки начальника управління державного земельного кадастру, остання забезпечила внесення державними кадастровими реєстраторами відомостей щодо 13 земельних ділянок до Державного земельного кадастру, присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів та формування витягів з Державного земельного кадастру щодо цих земельних ділянок з кадастровими номерами: 3211200000:02:011:0002, 3211200000:02:012:0005, 3211200000:02:005:0035, 3211200000:02:009:0005, 3211200000:02:009:0004, 3211200000:02:009:0003, 3211200000:02:006:0004, 3211200000:02:001:0482, 3211200000:02:006:0005, 3211200000:02:012:0004, 3211200000:02:001:0481, 3211200000:02:007:0010, 3224986900:02:002:0123, визначивши цільове призначення - землі запасу.
Ці дії вчинено з метою подальшої реєстрації права власності за Головним управлінням та забезпечення можливості розпоряджатися ними в інтересах діяльності організованої групи.
Після прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 13.07.2018 № 10-6323/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою», 13 земельних ділянок, загальною площею 1014,6043 га, було вилучено з користування ДП «ДГ «Дмитрівка», всупереч п. 2, 10 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України та ст. 141,149 ЗК України.
Для завершення стадії злочинної діяльності, спрямованої на протиправне припинення права постійного користування землею ДП ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області, Особа_2, зловживаючи своїми повноваженнями начальника Головного управління щодо надання доручень працівникам юридичного управління та наділення їх повноваженнями представництва інтересів органу при реєстрації об`єктів нерухомого майна, видала довіреність № 31-10-0.155/62-18 від 16.07.2018, на підставі якої за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області зареєстровано право власності на 13 земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Надалі один з членів організованої групи з метою надання засобів та створення умов для заволодіння земельними ділянками та подальшої легалізації майна одержаного злочинним шляхом, у період з липня по листопад 2018 року, здійснив пошук орієнтовно 261 особи, на яких у подальшому оформлювалися земельні ділянки та організував видачу ними довіреностей (у тому числі у порядку передоручення одних представників на інших) щодо представлення інтересів цих осіб Особа_8 та Особа_7 під час укладення правочинів щодо розпорядження земельними ділянками.
У період з 02.07. по 02.11.2018 Особа_7 та Особа_8 подано 462 клопотання від наперед визначених та підконтрольних осіб щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, які зареєстровано у Головному управлінні.
Після реєстрації Головним управлінням клопотань Особа_2, використовуючи повноваження начальника Головного управління, залучила до розгляду клопотань Особа_3 для організації підготовки проектів наказів Головного управління про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, Особа_4 для візування проектів цих наказів щодо відповідності їх чинному законодавству, а також ОСОБА_6 для організації розгляду клопотань державними кадастровими реєстраторами відділу у Фастівському районі та отримання відомостей з Державного земельного кадастру щодо запитуваних земельних ділянок разом із викопіюванням з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображаються заплановані до передачі у власність земельні ділянки.
Так, ОСОБА_6 організувала підготовку державними кадастровими реєстраторами відомостей з Державного земельного кадастру щодо запитуваних земельних ділянок разом із викопіюванням з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображаються запитувані земельні ділянки.
Після чого вона направила ці відомості до Головного управління, з метою видання наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Зі свого боку Особа_3, будучи начальником відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, повинен був забезпечити дотримання вимог ст. 116, 118 та 122 ЗК України щодо:
-відсутності передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідним громадянам по зазначеному виду використання;
-не перебуванні земельної ділянки у власності чи користуванні інших громадян чи юридичних осіб;
-чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Проте, діючи згідно визначених функцій у складі організованої групи, всупереч зазначених норм, зловживаючи своїм службовим становищем, останній забезпечив підготовку підлеглими працівниками проектів наказів Головного управління про надання дозволу наперед визначеним та підконтрольним Особа_1 особам на розроблення документації із землеустрою та завізувавши проекти цих наказів на звороті, створив умови для прийняття наказів щодо розробки проектів землеустрою та відведення цих земельних ділянок у власність на території м. Фастів Київської області.
Начальник юридичного управління, діючи з метою створення підстав для формування зі складу земель ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області земельних ділянок та подальшої їх передачі у приватну власність, нехтуючи своїми повноваженнями, здійснила візування проектів наказів Головного управління «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Продовжуючи свою протиправну діяльність у складі організованої групи, Особа_2, діючи з метою надання підстав Особа_1, Особа_9 та підконтрольній їм землевпорядній організації ТОВ «НВФ «Геокадастр Плюс» для розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність наперед визначеним особам, всупереч ст. 116, 118, 122 ЗК України, підписала накази Головного управління «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зазначеними наказами Головного управління надано наперед визначеним та підконтрольним Особа_1 особам 462 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території м. Фастів Київської області, орієнтованого розміру 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та покладено на керівника відділу у Фастівському районі при надходженні проектів землеустрою забезпечити реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Таким чином, учасники організованої групи під керівництвом Особа_1, за наслідками активних, цілеспрямованих та узгоджених дій, видали накази Головного управління, що створило правові підстави для розробки проектів землеустрою та виконання подальших дій і прийняття рішень, спрямованих на досягнення злочинної мети, направленої на заволодіння земельними ділянками, які перебували у землекористуванні ДП ДГ «Дмитрівка».
Особа_2 та Особа_3 організували видачу підлеглими працівниками відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності копій зазначених вище наказів Особа_8 та Особа_7 для подальшої розробки членами організованої групи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 462 наперед визначеним та підконтрольним Особа_1 громадянам.
Після отримання Особа_8 та Особа_7 копій наказів Головного управління «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», Особа_1 організував розробку Особа_9 проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок підконтрольним особам згідно попередньо визначених Особа_1 площ у масивах земель, що перебували у землекористуванні державного підприємства на території м. Фастів Київської області.
Після видання наказів Головного управління «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_6, діючи в інтересах організованої групи, зловживаючи своїм службовим становищем та повноваженнями начальника відділу у Фастівському районі щодо керівництва проведення моніторингу земель, ведення земельно-облікових документів та підписання документів з питань діяльності відділу, у період з серпня по листопад 2018 року склала та подала ТОВ «НВФ «ГЕОКАДАСТР ПЛЮС» 44 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) згідно яких землі за рахунок яких здійснювалося відведення земельних ділянок не перебували у користуванні та власності інших фізичних та юридичних осіб, які увійшли до складу розробленої документації із землеустрою.
Особа_9, використовуючи печатки ТОВ «НВФ «Геокадастр Плюс», факсиміле директора та сертифікованого інженера-землевпорядника цього товариства Особа_14, діючи у період з серпня по листопад 2018 року за адресою: АДРЕСА_3, організував виготовлення 44 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території м. Фастів Київської області, під час чого було сформовано 462 земельні ділянки, які планувалося у подальшому передати у власність підконтрольним Особа_1 особам.
Розраховуючи внаслідок попередньої домовленості про спільне вчинення злочину на сприяння у злочинній діяльності з боку начальника відділу у Фастівському районі ОСОБА_6, та узгодивши свої подальші дії із Особа_1 як керівника організованої групи, Особа_9 у період з 30.11 по 19.12.2018, організував створення та подання у Державному земельному кадастрі через електронний кабінет сертифікованого інженера-землевпорядника Особа_14 462 заяв на реєстрацію земельних ділянок.
Зловживаючи своїм службовим становищем та організаційно-розпорядчими функціями ОСОБА_6 спільно із Особа_3, який виконував обов`язки начальника управління державного земельного кадастру та організовував ведення державної реєстрації земельних ділянок, надання витягів з державного земельного кадастру, діючи згідно наперед визначених функцій у складі організованої групи, забезпечили реєстрацію державними кадастровими реєстраторами відділу у Фастівському районі земельних ділянок у Державному земельному кадастрі відповідно до сформований та надісланих від Особа_14 заяв на реєстрацію земельних ділянок, присвоєння цим ділянкам кадастрових номерів та формування витягів із Державного земельного кадастру щодо новостворених земельних ділянок.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2018, постановленою за результатами розгляду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42018111310000104, було накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження земельними ділянками, утвореними за результатами проведеної інвентаризації.
Проте, незважаючи на викладене, у період з 30.11. по 21.12.2018 було зареєстровано та присвоєно кадастрові номери 462 земельним ділянкам у Державному земельному кадастрі, з метою подальшої їх передачі у власність наперед визначеним та підконтрольним Особа_1 особам.
Надалі за результатами розгляду клопотання Головного управління про скасування арешту майна, Фастівський міськрайонний суд Київської області 19.12.2018 скасував заборону відчуження та розпорядження зазначеними земельними ділянками.
Таким чином, Особа_1, Особа_2 та Особа_4 усунули перешкоди для подальшого прийняття наказів Головного управління про передачу земельних ділянок у приватну власність підконтрольним організованій групі наперед визначеним особам.
У залежності від стадії завершення розробки ТОВ «НВФ «Геокадастр Плюс», в особі його директора та сертифікованого інженера-землевпорядника Особа_14, дії якого контролювалися Особа_9, проектів землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок для особистого селянського господарства на території АДРЕСА_2, починаючи з листопада 2018 по січень 2019 роки, учасники організованої групи у складі Особа_8, Особа_9, Особа_7, які діяли з метою подальшого заволодіння землями державної власності, подали до Головного управління 462 клопотання про затвердження документації із землеустрою та передачі наперед визначеним та підконтрольним особам у власність земельних ділянок разом із розробленими проектами землеустрою та витягами з Державного земельного кадастру щодо сформованих земельних ділянок.
Після реєстрації Головним управлінням клопотань, Особа_2 залучила до їх розгляду Особа_3 для організації підготовки проектів наказів Головного управління про затвердження проектів землеустрою та передання у власність земельних ділянок, та Особа_4 для візування проектів цих наказів щодо відповідності їх чинному законодавству.
Особа_3, будучи начальником відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, а з 20.12.2018 призначеним Особа_2 начальником управління державного земельного кадастру, забезпечив підготовку головними спеціалістами відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності проектів наказу Головного управління «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
Після підготовки зазначених проектів наказів Особа_3, з метою подальшої передачі у власність земельних ділянок заздалегідь визначеним та підконтрольним організованій групі особам, завізував їх на звороті чим створив умови для прийняття наказів про надання земельних ділянок у власність на території м. Фастів Київської області.
Особа_4, зловживаючи службовим становищем начальника юридичного управління, здійснила візування проектів наказів Головного управління «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», прийняття яких суперечило положенням ст. 116, 118, 122 ЗК України.
Продовжуючи свою протиправну діяльність у складі організованої групи, Особа_2 підписала накази Головного управління «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
Зазначеними наказами Головного управління затверджено проекти землеустрою та надано 462 наперед визначеним та підконтрольним Особа_1 особам у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території АДРЕСА_2, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 919, 34 га
Заразом досудовим розслідуванням встановлено, що 51 із 462 підконтрольних Особа_1 фізичних осіб, раніше отримували у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що не давало правових підстав службовим особам Головного управління надавити у власність земельні ділянки в порядку безоплатної приватизації.
Особа_2 та Особа_3, продовжуючи свою діяльність у складі організованої групи, організували видачу працівниками управління державного земельного кадастру копій зазначених вище наказів Особа_8 та Особа_7 для подальшої реєстрації права власності на земельні ділянки.
Діючи на підставі довіреностей щодо представництва інтересів підконтрольних осіб, Особа_8 та Особа_7, отримавши копії наказів Головного управління «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», у період з 22.12.2018 по 28.01.2019 забезпечили реєстрацію прав власності на 462 земельні ділянки з метою подальшого розпорядження цими земельними ділянками від імені власників та укладання договорів купівлі-продажу.
Так, у визначеному Законом України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» порядку, на підставі поданих документів суб`єктами державної реєстрації прав щодо вищезазначених земельних ділянок, прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності та з цього часу, з урахуванням положень ст. 125-126 ЗК України, вказані земельні ділянки вибули з державної власності.
Згідно з висновками експертів за результатами проведених земельно-оціночних експертиз, вартість 462 земельних ділянок загальною площею 919, 34 га на момент вчинення злочину склала 714 769 489,25 гривень, що відповідно до частини 4 примітки до ст. 364 КК України, більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання
03.04.2024 року у кримінальному провадженні № 52018000000001217 укладено угоду про визнання винуватості між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_6, за участі захисника ОСОБА_7 .
При вирішенні питання про укладення цієї угоди прокурор врахувала такі обставини:
-потерпілим у кримінальному провадженні - ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» надано письмову згоду на укладення угоди з ОСОБА_6 ;
-ступінь і характер сприяння ОСОБА_6 у проведенні кримінального провадження щодо неї та інших осіб, беззаперечне визнання нею своєї винуватості в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, надання зізнавальних показань щодо себе та викривальних показань щодо вчинення іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, які розслідуються у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29.11.2017;
-характер і тяжкість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, зокрема, належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, відповідно ч. 5 ст. 12 КК України до тяжкого злочину.
-наявність значного суспільного інтересу у забезпеченні швидкого судового провадження, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, викритті інших причетних осіб;
-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами.
Відповідно до змісту угоди, ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої їй підозри. Зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого їй обвинувачення у судовому провадженні.
За угодою обвинувачена ОСОБА_6 також зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52017000000000841, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань щодо осіб причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень (підтвердження показань, наданих нею на досудовому розслідуванні).
До того ж протягом 30 днів після затвердження угоди Вищим антикорупційним судом остання зобов`язувалась зробити внесок на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України, на підтримку Збройних Сил України (Проєкт UNITED24 «Армія Дронів») у розмірі 600 000 (шістсот тисяч) грн за такими реквізитами:
Отримувач: Національний банк України
МФО 300001
Рахунок № UA843000010000000047330992708
код ЄДРПОУ 00032106
Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.
Крім цього, узгодили звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України, сторони просили суд визначити іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Згідно з угодою, ОСОБА_6 надала згоду на призначення вказаного покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Також сторонам відомо та зрозуміло, що відповідно до статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченої є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченої - також її відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, зважаючи на таке.
1. ОСОБА_6 підтримала укладення угоди. Насильство, примус чи погрози до неї не застосовувались. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою їй ніхто не надавав.
У судовому засіданні обвинувачена повідомила, що беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє суть та характер обвинувачення і погоджується з його формулюванням, що зазначено в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості.
Також зазначила, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. При цьому вона має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, звернутися з клопотанням про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь.
Водночас ОСОБА_6 наполягала на укладенні угоди. Вона повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовано до неї у разі її затвердження.
Обвинувачена повідомила суду, що під час досудового розслідування надала викривальні покази щодо своїх дій та у іншому провадженні, яке розслідується Національним антикорупційним бюро України щодо інших осіб.
Захисник ОСОБА_7 повідомив, що здійснював захист обвинуваченої під час досудового розслідування, та під час укладення угоди. Повністю підтвердив зазначену його підзахисною інформацію.
2.Прокурор ОСОБА_5 угоду підтримала, зазначила про її добровільність. Повідомила, що кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.
Прокурор повідомила суду обставини, які нею було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
В судовому засіданні встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно, за ними можливе укладення угоди.
Суд встановив, що угоду укладено у провадженні щодо тяжкого злочину. Санкція частини другої статті 364 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який, згідно з частиною п`ятою статті 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно з частиною п`ятою статті 216 КПК України, яка визначає підслідність, досудове розслідування злочину передбаченого частиною другої статті 364 КК України здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України.
Прокурор правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за частиною 2 статті 364 КК України, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні.
Тобто підстав для відмови у затвердженні угоди, через її невідповідність вимогам закону немає, оскільки правова кваліфікація дій обвинуваченої, яка є правильною, дозволяє укладення угоди про визнання винуватості.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства
Суспільний інтерес - інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаного із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
Наразі корупція загрожує національній безпеці України, уповільнює економічний розвиток держави, а також нівелює довіру населення до державних органів та органів місцевого самоврядування. Крім того, масштаби корупційних проявів негативно позначаються на міжнародному іміджі України.
А тому є суспільний інтерес у швидкому здійсненні правосуддя у такій категорії справ, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення нею та іншими кримінальних правопорушень, а також викриттю нею інших осіб, у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
За таких обставин, суд доходить висновку, що умови угоди відповідають інтересам суспільства.
Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб
Сторони дійшли спільної згоди про укладення цієї угоди. З її змісту також вбачається, що потерпілим у кримінальному провадженні ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» надано письмову згоду на укладення угоди з ОСОБА_6 .
Отож, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Суд не встановив підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним
Сторони угоди, а також захисник ОСОБА_6 підтвердили добровільність її укладення.
У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.
Виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим
За угодою обвинувачена ОСОБА_6 зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у іншому кримінальному провадженні № 52017000000000841, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань.
Виконання нею взятих на себе за угодою зобов`язань щодо викриття є цілком можливим.
Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_6 .
Дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, колегія суддів вважає, що існують підстави стверджувати, що ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулюванні обвинувачення, вказане в угоді та обвинувальному акті, підтвердження ОСОБА_6 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченою.
Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови у її затвердженні немає.
Щодо покарання
Сторони узгодили покарання обвинуваченій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.
Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Покарання сторонами угоди визначено з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання.
Згідно з частиною п`ятою статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Визначаючись щодо покарання, яке, на думку суду, слід призначити обвинуваченій, суд зважає на таке.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Крім того, ОСОБА_6 раніше не судима та позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох дітей ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та малолітню ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, в тому числі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частиною другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Отож, оскільки судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6 щиро розкаялась у вчиненні злочину, активно сприяла у його розкритті, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, її виправлення можливе без відбування покарання, тому суд дійшов висновку про можливість її звільнення від відбування покарання з випробуванням строком у три роки.
Щодо питання покладення обов`язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, то суд враховує, що частиною другою статті 75 КК України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому випадку, суд ухвалює звільнити засуджену від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
Тобто перелік обов`язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.
У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені пунктами 1-2 частини першої та пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України.
Водночас оскільки вчинення злочину ОСОБА_6 було пов`язано із її діяльністю та займаною посадою, суд вважає, що до неї слід застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією частини другої статті 364 КК України у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.
Що стосується додаткового покарання, передбаченого санкцією частини другої статті 364 КК України у виді штрафу, на переконання суду, його також слід застосувати, а саме штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченій узгодженої міри покарання.
На підставі викладеного, суд ухвалив:
- затвердити угоду про визнання винуватості від 4 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 52024000000000147, укладену між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченою у цьому провадженні ОСОБА_6 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 ;
- ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України;
- призначити їй узгоджену між прокурором та обвинуваченою міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн;
- на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, який обчислювати з моменту проголошення вироку;
- згідно зі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз в загальній сумі 12 187,98 грн;
- cкасувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/8828/23 від 10.10.2023;
- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/8007/23 від 25.09.2023 на майно, яке на праві приватної власності належать чоловікові ОСОБА_6, - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНКОПП НОМЕР_1, та є їх спільною сумісною власністю, а саме на:
1) житловий будинок загальною площею 269,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 2719479032140;
2) земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:01:001:0131 площею 0,0627 га.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Роз`яснити учасникам провадження, що відповідно до статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3