Document No. 119411947

Date of the hearing: 27/05/2024
Date of the decision: 27/05/2024
Case №: 991/2795/24
Proceeding №: 12014030160000065
Instance: HACC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC) : Salandiak O.Ya.

Справа № 991/2795/24

Провадження 1-кп/991/32/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

27 травня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку),

захисника обвинуваченого/представника

цивільного відповідача ОСОБА_7,

обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_8,

захисника обвинуваченого/представника

цивільного відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014030160000065 від 26.02.2014, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Володимирі-Волинському Волинської області, місце проживання: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, місце проживання: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

УСТАНОВИВ:

04.04.2024 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030160000065 від 26.02.2014, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08.04.2022 призначено підготовче судове засідання на 19.04.2024, яке неодноразово відкладалося.

У підготовчому судовому засіданні 19.04.2024 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала письмове клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030160000065 від 26.02.2014, на підставі п. 9-1 та п. 10 (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) ч. 1 ст. 284 КПК України. Клопотання обґрунтоване таким.

У кримінальному провадженні до повідомлення про підозру слідчі тричі приймали рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення). У перших двох випадках рішення слідчих скасовані прокурорами з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, тобто незаконно. Зазначені у клопотанні порушення вимог КПК України повністю нівелюють правове значення таких процесуальних рішень про скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження, а тому вважає наявними підстави для закриття кримінального провадження.

1.1. Незаконне скасування постанови про закриття кримінального провадження від 30.07.2014.

Старший слідчий з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області ОСОБА_10 постановою від 30.07.2014 закрив кримінальне провадження №12014030160000065 у частині завдання збитків ДП «Волиньторф» в особливо великих розмірах шляхом розкрадання коштів підприємства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій ДП «Волиньторф» з ТОВ «Компанія управління активами «Прайм Тайм» та ТОВ «Пром-Газ-Інвест» щодо купівлі-продажу цінних паперів на суму понад 6 млн грн, емітентом яких є ТОВ «Компанія з управління активами «Гроші та Капітал», у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та перекваліфікував дії службових осіб ДП «Волиньторф» з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України.

Прокурор Волинської області ОСОБА_11 постановою від 03.08.2016 скасував постанову слідчого від 30.07.2014 у частині закриття кримінального провадження № 12014030160000065, а саме завдання збитків ДП «Волиньторф» в особливо великих розмірах шляхом розкрадання коштів підприємства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій ДП «Волиньторф» з ТОВ «Компанія управління активами «Прайм Тайм» та ТОВ «ПромГаз-Інвест» щодо купівлі-продажу цінних паперів на суму понад 6 млн грн, емітентом яких являється ТОВ «Компанія з управління активами «Гроші та Капітал», у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Прийняте прокурором рішення є очевидно незаконним та не може свідчити про скасування у встановленому законом порядку постанови від 30.07.2014 про закриття кримінального провадження № 12014030160000065 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у частині завдання збитків ДП «Волиньторф» в особливо великих розмірах, тобто за тими обставинами, які є предметом даного судового розгляду.

Стаття 219 КПК України (у редакції, чинній станом на день винесення прокурором постанови від 03.08.2016) визначала максимальні строки досудового розслідування у справах, де особі повідомлено про підозру, а також не встановлювала тривалість таких строків у кримінальних провадженнях, у яких жодній особі не повідомлено про підозру, як це було у кримінальному провадженні № 12014030160000065.

Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України (у редакції, чинній станом на день винесення прокурором постанови від 03.08.2016), ч. 6 ст. 36, ст. 219 КПК України захисник зазначає, що з моменту закриття кримінального провадження досудове розслідування закінчується. 03.08.2016 прокурор виніс постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження поза межами строків досудового розслідування, не маючи законних на те повноважень.

Постанова прокурора від 03.08.2016 всупереч вимогам ст. 110 КПК України є необґрунтованою: прокурор не навів додаткової аргументації, змісту обставин, мотивації, як цього вимагає п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, тому є нікчемною, не може мати ніяких юридичних наслідків. Отже, постанова слідчого від 30.07.2014 не скасована.

Отже, кримінальне провадження №12014030160000065 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підлягає закриттю судом на стадії підготовчого судового засідання на підставі ч. 7 ст. 284 КПК України, так як виявлено обставину, передбачену п. п. 9-1 ч.1 ст. 284 КПК України, зокрема існує нескасована постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 30.07.2014.

1.2. Незаконне скасування постанови про закриття кримінального провадження від 01.11.2017.

Старший слідчий СУ ГУ НП у Волинській області ОСОБА_12 постановою від 01.11.2017 закрив кримінальне провадження № 12014030160000065 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні службових осіб ДП «Волиньторф» складів кримінальних правопорушень.

Заступник керівника регіональної прокуратури - заступник прокурора Волинської області ОСОБА_13 постановою від 27.03.2020 скасував постанову від 01.11.2017 про закриття кримінального провадження №12014030160000065 як незаконну, а здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручив іншому органу досудового розслідування - слідчому відділу Управління СБУ у Волинській області.

Зазначена постанова прокурора є очевидно незаконною, не може свідчити про скасування у встановленому законом порядку постанови старшого слідчого від 01.11.2017 про закриття кримінального провадження №12014030160000065 за ознаками ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні службових осіб ДП «Волиньторф» складу даних кримінальних правопорушень.

Згідно із ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції, чинній на день винесення прокурором постанови від 27.03.2020, яка була введена в дію Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017, набрала чинності з 16.03.2018, строк досудового розслідування обчислювався з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становив вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Норма, якою було визначено строк досудового розслідування, діяла до виключення цих положень з КПК України 01.01.2024 на підставі Закону України № 3509-ІХ від 08.12.2023.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2020) з моменту закриття кримінального провадження досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчилося. З огляду на положення ч. 6 ст. 36 КПК України прокурор не мав законних підстав для скасування постанови слідчого від 01.11.2017 про закриття кримінального провадження, так як виніс таке рішення поза межами строків досудового розслідування.

Окрім цього, на момент скасування 27.03.2020 прокурором постанови про закриття кримінального провадження від 01.11.2017 закінчився визначений положеннями ст. 219 КПК України граничний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину - вісімнадцять місяців, що, з огляду на положення ч. 6 ст. 36, ч. 1 ст. 219 КПК України, свідчить про відсутність у прокурора законних повноважень на скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування особливо тяжкого кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12014030160000065 тривало з моменту внесення 26.02.2014 відомостей в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до дня винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження 30.07.2014, тобто протягом 5 місяців та 4 дні.

03.08.2016 прокурор скасував постанову про закриття кримінального провадження, тому з цієї дати перебіг строку досудового розслідування поновився і тривав до винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження від 01.11.2017, тобто протягом 14 місяців та 28 днів.

Захисник вважає, що загальна тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014030160000065 станом на момент його закриття слідчим за постановою від 01.11.2017 становила 20 місяців 2 дні, що більше встановленого п. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України (у редакції станом на день винесення прокурором постанови від 27.03.2020) строку досудового розслідування, а саме вісімнадцяти місяців.

Постанова прокурора від 27.03.2020 є нікчемною, не несе ніяких юридичних наслідків, а постанова слідчого від 01.11.2017 - не скасованою.

Кримінальне провадження №12014030160000065 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, підлягає закриттю судом на стадії підготовчого судового засідання на підставі ч. 7 ст. 284 КПК України, так як виявлено обставину, передбачену п. п. 9-1 ч.1 ст. 284 КПК України, зокрема існує нескасована постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 01.11.2017.

2.1. Правові підстави для застосування до кримінального провадження №12014030160000065 положень ст. 219 КПК України.

Висновки захисника про наявність підстав для закриття кримінального провадження №12014030160000065 на підставі ч. 7 ст. 284 КПК України ґрунтуються також на положеннях ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції Закону, чинній станом на 27.03.2020, не зважаючи на примітку до ч. 1 ст. 219 КПК України про те, що зазначена норма у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 не має зворотньої дії у часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Зазначені застереження суперечать ст. 21, 24, 129 Конституції України, рішенню Конституційного Суду України від 12.04.2012 № 9-рп/2012 у справі № 1-10/2012, є дискримінаційними відносно осіб, відомості щодо діянь яких були внесені до ЄРДР раніше 16.03.2018. Зазначені умови створені штучно та порушують конституційні принципи рівності громадян перед судом і законом, а осіб, кримінальне провадження щодо яких було зареєстроване до набрання чинності вказаною нормою, дискримінують порівняно з іншими, щодо яких кримінальне провадження було зареєстроване після зазначеної дати.

Рішення про закриття кримінального провадження при наявності таких підстав не повинно залежати тільки від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Дія вищевказаного Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» поширюється в тому числі на таку сферу суспільних відносин, як правосуддя (ст. 4 Закону). Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 6 Закону, відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб забороняються.

Також, дана примітка не має статусу правової норми чинного Кримінального процесуального кодексу України, оскільки її зміст є лише роз`ясненням порядку застосування норми, а не текстом самої процесуальної норми.

Оцінюючи пріоритетність та превалююче значення положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 при порівнянні їх з нормами Кримінального процесуального кодексу України, необхідно взяти до уваги положення ст. 1 КПК України про те, що зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Особливий порядок застосування нововведених положень ч. 1 ст. 219 КПК України був визначений положеннями Закону № 2147-VIІI від 03.10.2017 щодо відсутності у даному випадку зворотньої дії в часі, зміни до КПК України цими положеннями не вносилися, але їх зміст суперечить чинним нормам КПК України, зокрема, положенням ст. 5 КПК.

Такі обставини свідчать про необхідність застосування введених з 16.03.2018 положень ч. 1 ст. 219 КПК України до усіх без винятку кримінальних проваджень, як це передбачено чинними положеннями ст. 5 КПК України, у тому числі й до кримінального провадження № 12014030160000065.

2.2. Відсутність зворотньої дії закону в часі при застосуванні положень cm. 219 КПК України до кримінального провадження №12014030160000065.

Посилаючись на ст. 58 Конституції України, судову практику Конституційного Суду України, Верховного суду захисник зазначає, що зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно).

Повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення правовідносин.

Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого Рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Положення ч. 1 ст. 219 КПК України набрали чинності 16.03.2018, тоді як закінчення визначеного цією нормою граничного строку досудового розслідування до повідомлення особам про підозру, як підстава для закриття кримінального провадження № 12014030160000065, діяла станом на момент скасування прокурором 27.03.2020 рішення слідчого про закриття даного кримінального провадження, тому підстави для зворотної дії закону, на думку захисту, у даній ситуації відсутні.

Скасування примусу з боку уповноваженого державою органу завдяки застосуванню положень ч. 1 ст. 219 (у відповідній редакції) та інших норм КПК України повністю відповідає положенням ст. 58 Конституції України про можливість зворотної дії закону в часі у разі скасування відповідальності особи.

Захисник зазначає, що такі обставини свідчать про те, що:

- поновлення досудового розслідування шляхом скасування прокурором 27.03.2020 постанови слідчого від 01.11.2017 про закриття кримінального провадження № 12014030160000065 було незаконним, адже таке рішення всупереч ч. 6 ст. 36 та п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурор прийняв поза межами передбачених ч. 1 ст. 219 КПК строків досудового розслідування;

- прийняте прокурором поза межами законного строку рішення від 27.03.2020 є нікчемним і тому не може нести ніяких юридичних наслідків;

- зважаючи на незаконність постанови прокурора від 27.03.2020 про скасування постанови слідчого від 01.11.2017 про закриття кримінального провадження № 12014030160000065, дана постанова слідчого не була скасована і тому є чинною.

Зазначені обставини свідчать про те, що кримінальне провадження № 12014030160000065 підлягає закриттю на підставі п. 9-1 ч. 1 та ч. 7 ст. 284 КПК України, у зв`язку з існуванням нескасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

3. Не скасована постанова слідчого про закриття кримінального провадження за ознаками ч. 1 cm. 366 КК України.

У відкритих стороною обвинувачення матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014030160000065 зазначено про те, що вищевказане кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст, 191, ч. 1 ст. 366 КК України, було закрите 16.12.2014 прокурором у зв`язку з відсутністю складу вказаних злочинів.

Так, вищезгаданою постановою слідчого від 30.07.2014 закрито кримінальне провадження в окремій частині та перекваліфіковано дії.

Водночас, відповідно до повідомлення прокуратури Волинської області від 17.06.2015 за № 04/5-287/вих15, направленого на адресу начальника УМВС України у Волинській області, слідчий 23.09.2014 прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю у діях службових осіб ДП «Волиньторф» складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України. Також, у зв`язку з відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, 16.12.2014 прокурор прийняв рішення про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зазначена постанова прокурора від 16.12.2014 про закриття кримінального провадження, а також будь-які дані щодо її скасування у наданих для ознайомлення стороні захисту матеріалах кримінального провадження № 12014030160000065 відсутні, та не згадуються у Реєстрі матеріалів досудового розслідування. Отже, рішення про скасування постанови прокурора від 16.12.2014 відсутнє.

Відповідно до відомостей, наявних у витязі із ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12015030000000392, а також у постанові прокурора від 03.08.2016 про скасування постанови про закриття кримінального провадження за окремими кримінальними правопорушеннями, у кримінальному провадженні № 12015030000000392 від 09.10.2015 проводилося досудове розслідування за фактом внесення службовими особами ДП «Волиньторф» до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей у ході проведення фінансово-господарських операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є ТОВ «Компанія управління активами «Гроші та Капітал», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Захисник вважає, що прокурор у разі незгоди з рішенням прокурора від 16.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014030160000065 за ознаками ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з відсутністю складу злочинів, повинен був вжити передбачених законом заходів для скасування такої постанови. Натомість, 09.10.2015 в ЄРДР зареєстровано нове кримінальне провадження № 12015030000000392 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, без скасування раніше прийнятого рішення про закриття кримінального провадження за цими ж самими обставинами.

Зазначені обставини свідчать про існування нескасованої постанови прокурора від 16.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014030160000065 за ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України у зв`язку з відсутністю складу злочинів з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так як існує нескасована постанова прокурора від 16.12.2014, наявні передбачені п. 9-1 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України достатні підстави для закриття судом кримінального провадження № 12014030160000065 за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

4. Фактичні підстави для закриття судом кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на стадії підготовчого судового засідання.

Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 16.03.2018, ч. 1 ст. 284 доповнено новим пунктом 10, який, зокрема, встановлював, що слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Згідно з приміткою до цієї норми зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Зазначена норма діяла до скасування 01.01.2024 на підставі Закону № 3509-ІХ від 08.12.2023.

Положення ч. 1 ст. 219 КПК України про те, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину становить вісімнадцять місяців, також діяли з 16.03.2018 до 01.01.2024.

Захисник вважає, що з моменту реєстрації 26.02.2014 в ЄРДР кримінального провадження №12014030160000065 перебіг визначеного ст. 219 КПК України вісімнадцяти місячного строку досудового розслідування особливо тяжкого кримінального правопорушення закінчився 30.08.2017:

- з моменту реєстрації в ЄРДР 26.02.2014 кримінального провадження до його закриття 30.07.2014 за ч. 5 ст. 191 КК України строк розслідування тривав протягом 5 місяців та 4 днів;

- з моменту скасування прокурором 03.08.2016 постанови про закриття провадження загальний 18-місячний строк досудового розслідування (з урахуванням попереднього періоду) закінчився 30.08.2017.

Згідно з Реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014030160000065 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було повідомлено про підозру 29.06.2023 (п. 290 та 292 Розділу І Реєстру).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Зважаючи на зазначене, дія положень ст. 219 КПК України, які встановлювали граничний строк досудового розслідування особливо тяжкого кримінального правопорушення - вісімнадцять місяців, розпочалася 16.03.2018 і тривала до повідомлення 29.06.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про підозру, тобто по 28.06.2023 включно.

Отже, в період часу з 16.03.2018 і по 28.06.2023 включно, слідчий, прокурор у кримінальному провадженні №12014030160000065 на підставі чинних положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України були зобов`язані закрити дане кримінальне провадження у зв`язку з тим, що у вказаний період, визначений чинними положеннями ст. 219 цього Кодексу, граничний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину до повідомлення особі про підозру закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Разом із тим, в період дії положень ст. 219 та п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України ані слідчим, ані прокурором постанова про закриття кримінального провадження №12014030160000065 не виносилася.

Подальше скасування законодавцем 01.01.2024 зазначених положень КПК України не може позбавляти обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 права на закриття кримінального провадження стосовно них із тих підстав, що відповідне законне рішення своєчасно не було прийняте з вини сторони обвинувачення.

Посилаючись на норми ч. 1 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 113, ч. 1 ст. 116 КПК України, захисник просить суд закрити кримінальне провадження №12014030160000065 від 26.02.2014 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 9-1 та п. 10 (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) ч. 1 ст. 284 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_7 підтримала подане нею письмове клопотання про закриття кримінального провадження №12014030160000065 від 26.02.2014з підстав, наведених у ньому, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.

Захисник ОСОБА_9 підтримав подане захисником ОСОБА_7 клопотання, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 .

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, просив відмовити у його задоволенні. Подав письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні. Зазначив, що окремо та незалежно один від одного в Україні діють два різні процесуальні порядки, що жодним чином не суперечить ч. 1 ст. 5 КПК України, відповідно до одного з яких правило п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК підлягає застосуванню до кримінальних проваджень у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію пп. 19 п. 7 §1 розділу 4 Закону №2147-VІІІ, а відповідно до другого з них - правило п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінальних проваджень не підлягає застосуванню, стосується справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР до введення в дію пп. 19 п. 7 §1 розділу 4 Закону №2147-VІІІ, тобто до того моменту, коли відповідні положення стали невід`ємною частиною КПК України. Приписи закону, якими до КПК України внесені зміни, із набранням чинності, є нормами кримінального процесуального закону. Застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України як підстави для закриття кримінального провадження є неможливим, так як відомості про вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень були внесені в ЄРДР до введення в дію зазначеної норми Законом № 2147-VIII - у 2014 році. Кримінальний процесуальний закон, на відміну від кримінального матеріального закону, визначає порядок провадження у кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень, не може обтяжувати становище особи чи посилювати її відповідальність.

Усі постанови прокурорів про скасування постанов слідчих про закриття кримінальних проваджень є чинні та не скасовані. Нескасованої постанови про закриття кримінального провадження за ст. 191, 366 КК України, яке єпредметом обвинувального акта, який надійшов на судовий розгляд, не існує. Згадана у клопотанні захисту постанова від 16.12.2014 стосується фактів розтрати коштів державного підприємства, виділених на оплату юридичних послуг, стосується інших епізодів.

Дослідивши матеріали клопотання, обвинувальний акт та надані у судовому засіданні документи, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень, встановлює кримінальну процесуальну форму, зокрема підстави, умови і порядок здійснення процесуальних дій, види, зміст і форму процесуальних рішень, які можуть бути прийняті під час кримінального провадження.

Щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України

Пункт 2 ч. 3 ст. 314 КПК України надає суду повноваження закрити кримінальне провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України. Водночас абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК України визначає, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, суд зобов`язаний під час підготовчого засідання закрити провадження у випадку встановлення підстави, передбаченої п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Відомості за фактом розтрати упродовж лютого 2014 року коштів службовими особами ДП «Волиньторф», доведення зазначеного підприємства до банкрутства, а саме кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 219 КК України, 26.02.2014 внесено до ЄРДР за № 12014030160000065. Відомості за фактом внесення службовими особами ДП «Волиньторф» до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, внесено до ЄРДР 09.10.2015 за № 12015030000000392. Зазначені обставини є предметом дослідження кримінального провадження № 12014030160000065 від 26.02.2014, яке наразі перебуває на розгляді суду.

Постановою від 30.07.2014 старший слідчий з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області ОСОБА_10 закрив кримінальне провадження № 12014030160000065 у частині завдання збитків ДП «Волиньторф» в особливо великих розмірах шляхом розкрадання коштів підприємства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій ДП «Волиньторф» з ТОВ «Компанія управління активами «Прайм Тайм» та ТОВ «Пром-Газ-Інвест» щодо купівлі-продажу цінних паперів на суму понад 6 млн грн, емітентом яких є ТОВ «Компанія з управління активами «Гроші та Капітал», у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та перекваліфікував дії службових осіб ДП «Волиньторф» з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України (т. 1 а.с. 181-182).

Відомості щодо внесення службовими особами ДП «Волиньторф» до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей у ході проведення фінансово-господарських операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є ТОВ «Компанія з управління активами «Гроші та Капітал», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, 09.10.2015 зареєстровано в ЄРДР за № 12015030000000392.

Постановою від 03.08.2016 прокурор Волинської області ОСОБА_11 скасував постанову слідчого від 30.07.2014 про закриття кримінального провадження № 12014030160000065 за фактом завдання збитків ДП «Волиньторф» в особливо великих розмірах шляхом розкрадання коштів підприємства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій ДП «Волиньторф» з ТОВ «Компанія управління активами «Прайм Тайм» та ТОВ «Пром Газ-Інвест» щодо купівлі-продажу цінних паперів на суму понад 6 млн грн, емітентом яких являється ТОВ «Компанія з управління активами «Гроші та Капітал», у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1 а.с. 183-185).

Постановою від 01.11.2017 старший слідчий СУ ГУ НП у Волинській області ОСОБА_12 закрив кримінальне провадження № 12014030160000065 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні службових осіб ДП «Волиньторф» складів кримінальних правопорушень (т. 1 а.с. 186-188).

Постановою від 27.03.2020 заступник керівника регіональної прокуратури - заступник прокурора Волинської області ОСОБА_13 скасував постанову від 01.11.2017 про закриття кримінального провадження №12014030160000065 як незаконну, а здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручив іншому органу досудового розслідування - слідчому відділу Управління СБУ у Волинській області (т. 1 а.с. 189).

Постанова прокурора від 16.12.2014 про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 2 ч. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, суду не надана, відомості про неї відсутні у реєстрі матеріалів досудового розслідування, тому достовірність існування такої постанови у кримінальному провадженні за обставин, викладених в обвинувальному акті, який надійшов на розгляд суду, є сумнівними.

Відповідно до п. 290, 292, 329, 330 Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014030160000065 29.06.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, 22.09.2023 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.с. 61-62), 04.04.2024 обвинувальний акт надійшов до суду.

Частина. 2 ст. 36 КПК України прямо передбачає право прокурора на скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи (провадження) та регламентує підстави такого скасування. Зокрема, п. 7 вказаної частини статті КПК України визначено, що прокурор у кримінальному провадженні уповноважений скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих. Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови має право її скасувати. Також постанова може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Поняття нікчемності процесуального рішення відсутнє у кримінальному процесуальному законі, який, у свою чергу, передбачає логічний, послідовний, сталий і зрозумілий порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування із визначеними термінами, категоріями та інститутами. Отже, суд позбавлений можливості перевірити відповідність процесуальних рішень, про які йде мова у клопотанні, у не передбачений КПК України спосіб.

Суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що прийняті прокурорами 03.08.2016 та від 27.03.2020 рішення про скасування постанов про закриття кримінального провадження є незаконними. Підстав стверджувати, що постанови слідчих про закриття кримінального провадження від 30.07.2014 та від 01.11.2017 не скасовані у суду немає.

Щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України

Відомості за фактом розтрати упродовж лютого 2014 року коштів службовими особами ДП «Волиньторф», а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 26.02.2014 внесено до ЄРДР за № 12014030160000065. Відомості за фактом внесення службовими особами ДП «Волиньторф» до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, внесено до ЄРДР 09.10.2015 за № 12015030000000392. Зазначені обставини є предметом дослідження кримінального провадження № 12014030160000065 від 26.02.2014, яке наразі перебуває на розгляді суду.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147) ч. 1 ст. 284 КПК України доповнено пунктом 10.

Пунктом 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII (далі - пункт 4 § 2 Закону) визначено, що п. 10 і ряд інших змін до КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, а саме після 16.03.2018.

При внесенні змін до кримінального процесуального закону, які стосувалися його доповнення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, законодавець чітко висловився стосовно того, що зазначені положення КПК не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Статтею 5 КПК України визначено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Водночас пункт 4 § 2 Закону разом із моментом набуття чинності відповідними положеннями встановив також і умову їх застосування: не мають зворотної дії в часі, застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Таким чином, законодавець чітко визначив позицію щодо дії положень, які визначені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у часі, передбачивши виключно їхню пряму дію.

Фактично пункт 4 § 2 Закону є спеціальною нормою щодо ст. 5 КПК України і, відповідно, у спеціально визначеній ним ситуації перевага має надаватися йому, а не загальній нормі ст. 5 КПК України. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висвітленою у рішенні від 11.09.2023 (справа № 711/8244/18).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 3 ст. 1 КПК України).

Норма пункту 4 § 2 Закону є складовою кримінального процесуального законодавства України, яку слід застосувати з тією особливістю, яка нею прямо визначена.

Отже, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені до ЄРДР з 16.03.2018 і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.

Відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у цьому провадженні внесені до ЄРДР 26.02.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - 09.10.2015, тобто до введення в дію положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, підстави для можливого застосування до кримінального провадження № 12014030160000065 від 26.02.2014 положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України відсутні.

За відсутності у колегії суддів інших даних та процесуальних документів і з урахуванням вказаної інформації, підстави вважати, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014030160000065 від 26.02.2014 був складений та направлений до суду поза межами (після спливу) строків досудового розслідування, відсутні.

Щодо посилання сторони захисту на дискримінацію обвинувачених.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, враховуючи фактичні обставини, що статусу підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_8 набули через шість років після винесення останньої постанови про закриття кримінального провадження № 12014030160000065 від 26.02.2014 за епізодами, які є предметом судового розгляду, через п`ять років з моменту набрання чинності положеннями пункту 4 § 2 Закону, а статусу обвинувачених - після скасування вказаної норми, сторона захисту не обґрунтувала твердження щодо дискримінаційності зазначених положень через призму закону, з огляду на що такі аргументи не можуть бути взяті до уваги.

Внесення законодавцем змін до кримінального процесуального закону, визначення особливостей дії у часі норм є частиною законодавчого процесу. Вирішення питання про конституційність зазначених норм закону належить до виключної компетенції єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні - Конституційного Суду України.

Інші доводи сторони захисту не можуть бути підставою для закриття кримінального провадження.

Керуючись статтями 314, 284, 369-372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030160000065 від 26.02.2014, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2