- Presiding judge (CCC): Marchuk N.O.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 991/1551/19
провадження № 51-2567 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_9 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
07 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України (далі - КК) «Декларування недостовірної інформації».
ВАКС ухвалою від 01 квітня 2021 року закрив на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінальне провадження № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації», вирішив питання щодо долі речових доказів.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду своєю (далі - АП ВАКС) ухвалою від 27 травня 2021 року змінила ухвалу ВАКС від 01 квітня 2021 року, виключивши з мотивувальної частини останній абзац сторінки 6 ухвали, в решті оскаржуване судове рішення залишила без змін.
09 липня 2021 року Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - ККС ВС) своєю ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року та АП ВАКС від 27 травня 2021 року.
31 березня 2023 року ОСОБА_9 звернувся до ВАКС із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року, яку ВАКС ухвалою від 12 липня 2023 року залишив без задоволення.
АП ВАКС ухвалою від 19 жовтня 2023 року скасувала ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року та постановила нову, якою задовольнила заяву ОСОБА_9 про перегляд ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року за виключними обставинами та закрила кримінальне провадження № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погодившись із ухвалою АП ВАКС через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зміст касаційних вимог прокурора зводиться до того, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив апеляційні скарги сторони захисту та неправомірно закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) не можуть мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування визнаних неконституційними норм шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного закону.
На касаційну скаргу прокурора захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 подали письмові заперечення, в яких, із наведенням відповідних аргументів, просили її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суду апеляційної інстанції.
Захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК визначено, щоістотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
У поданій касаційній скарзі прокурор ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме безпідставне закриття судом апеляційного провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки рішення КСУ не можуть мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування визнаних неконституційними норм шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного закону.
Згідно із ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною визнається встановлена КСУ неконституційність, конституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
19 жовтня 2023 року АП ВАКС за результатом розгляду апеляційних скарг скасувала ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року та постановила нову, якою задовольнила заяву ОСОБА_9 про перегляд ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року за виключними обставинами та закрила кримінальне провадження № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що Законом №1074-ІХ виключено з КК ст. 366-1 «Декларування недостовірної інформації», втрата чинність закону про кримінальну відповідальність, який раніше визнавав це діяння кримінальним правопорушенням, робить подальше кримінальне провадження безпредметним, а Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року, яким визнано неконституційним п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, не містить домінант, які унеможливлюють застосування інших положень ч. 1 ст. 284 КПК у їх взаємозв`язку із приписами ч.7 цієї статті закону, що визначають порядок завершення кримінального провадження.
Проте колегія суддів касаційного суду не може погодись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так, Рішенням Другого сенату КСУ від 08 червня 2022 року в справі №3-р(II)/2022, яке оприлюднено на офіційному веб-сайті КСУ 09 червня 2022 року, ухвалено:
«1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
2. Пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Верховній Раді України привести нормативне регулювання, встановлене пунктом 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Рішення Конституційного Суду підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України».
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» від 01 грудня 2022 року №2810-IX, який набув чинності 29 грудня 2022 року, у КПК імплементовані висновки рішення Другого сенату КСУ від 08 червня 2022 року в справі № 3-р(II)/2022, а саме виключено із ст. 284 КПК п. 4 ч. 1 та доповнено її п. 4-1 такого змісту: «4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння»; ч. 2 доповнено п. 1-2 такого змісту: «1-2) з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою»; у ч. 4 в абз. 2 цифру «4» замінено цифрами «4-1»; в абз. 3 слова «крім випадку, передбаченого абз. 4 цієї частини» замінити словами «крім випадку, передбаченого абз. 4 або 5 цієї частини»; після абз. 4 доповнено новим абзацом такого змісту: «Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1 цього Кодексу»; ч. 7 доповнено абз. 4 такого змісту: «Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 або п. 1-2 ч. 2 цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу», а також доповнено КПК главою 36-1 «Кримінальне провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність», яка містить статті 479-1 та 479-2.
Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.
Згідно зі ст. 151-1 Конституції України КСУ вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Положенням ст. 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду (ст. 92 цього Закону).
У пункті 4 рішення КСУ від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень КСУ), зокрема, зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.
За змістом п. 3 рішення КСУ від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), відповідно до положення ч. 1 ст. 6 КК злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. Відповідно до частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями ст. 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та ст. 6 КК дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
КСУ в пункті 4 рішення від 26 січня 2011 року №1-рп/2011 (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі), зокрема, зазначив, що Конституційний Суд України виходить з того, що в ч. 4 ст. 5 КК в ред. 2001 року йдеться про можливість його зміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційними положення закону про кримінальну відповідальність. Як зазначив Конституційний Суд України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, «зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та ст. 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи» (абз. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000). Висновок про те, що скасування або пом`якшення кримінальної відповідальності особи здійснюється саме законами, ґрунтується, зокрема, на положеннях Кримінального кодексу України, відповідно до якого поліпшення правового становища особи, яка вчинила злочин, здійснюється згідно із законом, що пом`якшує покарання, нововиданим законом (ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 54 КК в ред. 1960 року), законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, санкцією нового закону (ч. 1 ст.5, ч. 3 ст. 74 КК в ред. 2001 року).
Статтями 4 та 5 КК в ред. 2001 року встановлені аналогічні положення щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК в ред. 2012 року процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Проте суд апеляційної інстанції не врахував того, що рішення КСУ не можуть мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування визнаних неконституційними норм шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного закону та дійшов помилкового висновку про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 467 КПК суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що АП ВАСК скасувала ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року, всупереч приписам ст. 467 КПК не висловилась щодо ухвал ВАКС від 01 квітня 2021 року та АП ВАКС від 27 травня 2021 року, які власне й були предметом перегляду за виключними обставинами
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3