Document No. 119763157

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2744/20

Провадження № 1-кп/991/35/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, захисника ОСОБА_9, обвинуваченої ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016160000000429 за обвинуваченням

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ст. Депрерадівки Перевальського району Луганської області, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

1. Історія провадження

30.03.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 (т. 1 а.с. 1, 3) за обвинуваченням Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, Особи_5, Особи_6 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Судовий розгляд на підставі обвинувального акта призначено ухвалою від 18.08.2020 (т. 4 а.с. 17).

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що інкриміноване переліченим вище особам кримінальне правопорушення було вчинено 22.11.2010. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у цьому провадженні не зупинявся та не переривався, тому він сплинув 22.11.2020 (ст. 49 КК України).

У зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, за ініціативою захисту, ухвалами суду від 03.02.2021, 02.03.2021, 13.09.2021 та 20.05.2022 обвинувачених Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, Особи_5 та Особи_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а кримінальне провадження № 42016160000000429 у частині обвинувачення зазначених осіб закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) (т. 8 а.с. 242, т. 10 а.с. 76, т. 32 а.с. 129, т. 33 а.с. 139).

Під час судового розгляду ОСОБА_10 проти закриття стосовно неї кримінального провадження з наведених вище підстав заперечувала, наполягала на проведенні судового провадження у повному обсязі в загальному порядку та з ухваленням вироку.

Ураховуючи, що вирок не може стосуватися прав, свобод та інтересів осіб, які не є учасниками судового провадження, при викладені обставин, визнаних судом доведеними, колегією суддів деперсоніфіковано відомості щодо осіб, яким органом досудового розслідування інкриміновано вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою у групі з обвинуваченою та стосовно яких кримінальне провадження закрито.

Відтак, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у цьому вироку (1) не здійснюється дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, провадження стосовно яких закрите, (2) не вирішується наперед питання про їхні права, свободи чи інтереси, (3) не встановлюються преюдиційні факти щодо них, а формулювання обвинувачення ОСОБА_10 наводиться судом із урахуванням наведених вище застережень.

2. Вжиті у вироку скорочення

Судом у цьому вироку вживаються такі скорочення:

НААН/УААН/Академія - Національна академія аграрних наук України/Українська академія аграрних наук (до 06.01.2010);

ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова / Інститут ім. Таїрова - Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України;

ДП «ДГ «Таїровське» - Державне підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України;

Овідіопольська райдержадміністрація / РДА - Овідіопольська районна державна адміністрації;

ЗК - Земельний кодекс України;

ГК - Господарський кодекс України;

Закон № 1952 - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

Закон № 3065 - Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»;

Закон № 858 - Закон України «Про землеустрій»;

Закон № 1808 - Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»;

Закон № 1087 - Закон України «Про кооперацію»;

Закон № 353 - Закон України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність»;

Порядок № 677 - Порядок розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 22.05.2003;

Методика № 391 - Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004;

Інструкція № 43 - Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999;

Тимчасовий порядок № 174 - Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003;

Розпорядження № 859 - розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. Таїрова» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» від 03.08.2010 № 859;

Розпорядження № 919 - розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» від 18.08.2010 № 919;

Розпорядження № 1234 - розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про надання громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» від 21.10.2010 № 1234;

Розпорядження № 1344 - розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_13 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» від 22.11.2010 № 1344;

Держкомзем - державний комітет із земельних ресурсів;

Регламент - Регламент Овідіопольської державної адміністрації, затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.11.2007 № 1574;

т. - том судової справи;

а.с. - аркуш справи.

3. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_10, будучи головним спеціалістом юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації та виконуючи обов`язки начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, умисно, в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, використала своє службове становище всупереч інтересам служби та за попередньою змовою у групі з іншими службовими особами, вчинила дії, спрямовані на протиправне вилучення з державної власності особливо цінних земель, з метою їх заволодіння третіми особами.

Так, під виглядом отримання земельних ділянок у приватну власність у порядку ст. 118 ЗК Особа_1, будучи директором Інституту ім. Таїрова, зловживаючи своїми владними повноваженнями та службовим становищем, діючи у власних інтересах та інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби та вимог ч. 4 ст. 84 ЗК щодо заборони передачі у приватну власність земельних ділянок Академії, положень п. 2.3, 5.3, 6.5 статуту Інституту ім. Таїрова, з метою незаконного відчуження особливо цінних земель Інституту ім. Таїрова площею 10,73 га із складу земельної ділянки 9 площею 18,78 га та подальшою їх передачею у приватну власність зі зміною цільового призначення із земель «для ведення дослідних і навчальних цілей» на цільове призначення «для ведення садівництва» 13.09.2007 підписав лист № 787 на адресу президента Академії щодо надання дозволу на вилучення із постійного користування Інституту ім. Таїрова частини земельної ділянки площею 10,73 га для створення садового товариства працівниками вказаного інституту та Дослідного господарства « Таїровське ».

Продовжуючи свою злочинну діяльність та використовуючи своє службове становище, Особа_1, у період з 13.09.2007 по 18.09.2007, перебуваючи в Овідіопольському районі Одеської області, більш точне місце не встановлено, залучив до вчинення вказаного злочину начальника відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області Особу_4, який, усвідомлюючи протиправність передачі у приватну власність особливо цінних земель Інституту ім. Таїрова, зловживаючи владними повноваженнями та службовим становищем в інтересах Особи_1 та інших осіб, 18.09.2007, підписав та скріпив відтиском гербової печатки відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі довідку № 350 щодо нормативно?грошової оцінки земельної ділянки площею 10,73 га та довідку № 352 про те, що земельна ділянка, яку планується передати до земель запасу на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, перебуває у постійному користуванні Інституту ім. Таїрова . Зазначені довідки Особи_4 разом із листом Особи_1. від 13.09.2007 № 787 надійшли на адресу Академії 19.09.2007, вхідний № 3781.

На підставі листа Особи_1 від 13.09.2007 № 787 Президією Академії, склад якої не був обізнаний із злочинними намірами останнього, відповідно до протоколу від 20.09.2007 № 14, прийнято рішення та винесено постанову про надання згоди на вилучення із землекористування Інституту ім. Таїрова земельної ділянки площею 10,73 га для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та Дослідного господарства «Таїровське » і покладено на директора Інституту ім. Таїрова Особу_1 здійснення вилучення та передачу земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Діючи всупереч вказаному рішенню Президії Академії, а саме у частині необхідності дотримання вимог законодавства, Особа_1 26.05.2007, підписав та скріпив відтиском гербової печатки лист № 411 на адресу голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області щодо припинення права постійного користування Інституту ім. Таїрова частиною земельної ділянки площею 10,73 га та віднесення до земель запасу, вказавши, що вона не належить до особливо цінних земель.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на припинення права постійного користування Інститутом ім. Таїрова частиною земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки №9 площею 18,78 га, використовуючи службове становище директора інституту, Особа_1 28.05.2009, схилив до вчинення злочину заступника директора Інституту ім. Таїрова по виробництву Особу_2, який за своїми функціональними обов`язками очолював земельну комісію Інституту, діючи за попередньою змовою в особистих інтересах та з корисливих мотивів, спрямованих на отримання у власність земельної ділянки за рахунок особливо цінних земель Інституту ім. Таїрова, з метою незаконної передачі частини земель до земель запасу цього ж числа, перебуваючи за вищевказаною адресою, підписали листи № 412 до голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15 про те, що земельна ділянка площею 10,73 га, дозвіл на вилучення якої надано Президією Академії, не використовується у дослідних цілях з науковою метою і перебуває в загальній сівозміні сільськогосподарського використання.

Під час розгляду листів від 26.05.2007 № 411 та від 28.05.2007 № 412 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області отримано роз`яснення положень земельного законодавства у листах головного управління Держкомзему в Одеській області від 15.09.2009 № 2?4?14/4542 та від 21.10.2009 № 2?7?13/5574 про те, що відповідно до п. «г» ч. З та п. «е» ч. 4 ст. 84 ЗК земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук, належать до земель державної власності та не можуть передаватися у комунальну і приватну власність. Також зазначалося, що частина земельної ділянки площею 10,73 га, яку планувалося вилучити із землекористування Інституту ім. Таїрова, належала до особливо цінних земель, тимчасове невикористання вказаної земельної ділянки не спричиняє зміну її цільового призначення, тому відповідно до ст. 149 та 150 ЗК вилучення із постійного користування Інституту ім. Таїрова частини земельної ділянки площею 10,73 га не належить до компетенції Овідіопольської районної державної адміністрації. Із вказаними листами Головного управління Держкомзему в Одеській області 29.09.2009 та 23.10.2009, ознайомлено заступника голови Овідіопольської районної державної адміністрації, начальника управління сільського господарства та продовольства Особу_6 та начальника Держкомзему в Овідіопольському районі Особу_4.

Листами від 17.09.2009 № 1/35/01?2406 та від 26.10.2009 № 1/35/01?2772 за підписом голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_15 директора Інституту ім. Таїрова Особу_1 повідомлено, що земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук належать до земель державної власності та не можуть передаватися у комунальну та приватну власність, зокрема для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та Дослідного господарства «Таїровське », частина земельної ділянки площею 10,73 га належить до особливо цінних земель, її вилучення із постійного користування Інституту ім. Таїрова не відноситься до компетенції районної державної адміністрації.

Незважаючи на встановлені законодавством обмеження, продовжуючи свої злочинні дії щодо припинення права постійного користування Інститутом ім. Таїрова частиною земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га та зміни її цільового призначення на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом передачі ділянки в користування Дослідного господарства «Таїровське», Особа_1 та Особа_2, використовуючи своє службове становище, 12.11.2009, схилили до вчинення злочину директора ДП «ДГ «Таїровське», який перебував у безпосередньому підпорядкуванні Особи_1 - Особу_3.

Використовуючи своє службове становище у власних корисливих інтересах та інтересах Особи_1 і Особи_2, з метою зміни цільового призначення особливо цінних земель та отримання у власність земельних ділянок, Особа_3 12.11.2009, підписав та скріпив відтиском печатки ДП «ДГ «Таїровське» лист № 320, адресований президенту Академії, із проханням передати земельні ділянки № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова у постійне користування Дослідного господарства «Таїровське» з метою забезпечення їх ефективного використання.

Діючи за попередньою домовленістю з іншими співучасниками злочину, 24.11.2019 Особа_1, зловживаючи своїм службовим становищем, у власних інтересах та інтересах Особи_2 і Особи_3 підписав лист № 893, адресованого президенту Академії, в якому підтримав прохання Особи_3 щодо передачі земельних ділянок № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова в постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» з метою забезпечення їх ефективного використання.

Під приводом ефективного використання земельних ділянок № 8 та № 9 шляхом їх передачі із користування Інституту ім. Таїрова у ДП «ДГ «Таїровське», Особа_1, Особа_2 та Особа_3 діяли з метою зміни цільового призначення земельних ділянок та створення умов для подальшого вилучення частини ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га у ДП «ДГ «Таїровське».

Так, з цією метою 11.12.2009 Особа_1, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав лист № 928, який направлено факсом на адресу президента Академії, щодо внесення змін до рішення президії Академії від 20.09.2007, протокол № 14, про надання дозволу на вилучення земельних ділянок площею 10,73 га, які перейдуть у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське».

На підставі листів Особи_3 від 12.11.2009 № 320 та Особи_1 від 24.11.2009 № 893 Президією Академії, відповідно до протоколу № 20 від 23.12.2009 прийнято рішення та винесено постанову про надання згоди на вилучення із землекористування Інституту ім. Таїрова земельних ділянок № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га, загальною площею 86,92 га, та передачу їх у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське». Контроль за вилученням і передачею земельних ділянок, отриманням державних актів на право постійного користування землею покладено на директора Інституту ім. Таїрова Особу_1.

Також, на підставі листа Особи_1 від 11.12.2009 № 928 президією Академії, відповідно до протоколу № 20 від 23.12.2009, прийнято рішення та винесено постанову про надання згоди на вилучення із землекористування ДП «ДГ «Таїровське» земельної ділянки площею 10,73 га для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське» здійснення вилучення і передачі земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства покладено на директора Інституту ім. Таїрова Особу_1.

Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо незаконного припинення права постійного користування та зміни цільового призначення частини земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова, право постійного користування на яку було посвідчено державним актом серії ІІ?ОД № 001504 від 22.11.2000, діючи всупереч рішенням Президії Академії, якими не надавався дозвіл на зміну цільового призначення земельних ділянок № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га, загальною площею 86,92 га, Особа_2 та Особа_3 30.07.2010, зловживаючи службовим становищем, у власних корисливих інтересах та інтересах Особи_1, будучи обізнаними, що вилучення особливо цінних земель не належить до компетенції районних державних адміністрацій, підписали та скріпили відтисками гербових печаток Інституту ім. Таїрова та Дослідного господарства «Таїровське» листи № 377 та № 163 на адресу голови Овідіопольської РДА Особи_5 щодо передачі у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» вказаних земельних ділянок та зміни їх цільового призначення на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

У період з 30.07.2010 по 02.08.2010 Особа_1, Особа_2, Особа_3 та Особа_4 з метою протиправного вилучення особливо цінних земель, зміни цільового призначення та подальшого отримання земельних ділянок у власність, перебуваючи в Овідіопольському районі Одеської області, більш точне місце не встановлено, за нез`ясованих слідством обставин домовились про спільне вчинення злочину із службовими особами Овідіопольської райдержадміністрації, у яких на розгляді перебували листи № 377 та № 163, а саме із першим заступником голови Овідіопольської районної державної адміністрації Особою_6, який взаємодіяв з Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів, очолював комісію по вибору земельних ділянок, координував діяльність заступників голови, керівника апарату та керівників структурних підрозділів райдержадміністрації, виконував обов`язки голови райдержадміністрації в разі його відсутності, а також з головним спеціалістом юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_10, яка забезпечувала відповідність законодавству проєктів розпоряджень голови районної державної адміністрації.

Так, діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи головним спеціалістом юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, ОСОБА_10, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, за результатами розгляду листів Особи_2 та Особи_3 від 30.07.2010 № 377 та № 163, умисно попри вимоги ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22 ЗК та п. 2 Порядку № 677, без розробки та затвердження проєктів землеустрою, забезпечення еколого?економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і заходів з охорони земель, щодо вилучення особливо цінних земель, 02.08.2010, розробила як виконувач обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації та погодила проєкт розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) та направила для погодження начальнику відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Особі_4.

Діючи за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в адміністративному приміщенні відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Особа_4, діючи в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно попри вимоги ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22, ч. 5, 9 ст. 49, ч. 9 ст. 126 ЗК, п. 2 Порядку № 677 та п. 1.12, 1.13, 2.1?2.4 Інструкції № 43, без складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та у супереч постанови Президії Академії від 23.12.2009 (протокол № 20), якою не надавався дозвіл на зміну цільового призначення земельних ділянок, 02.08.2010 погодив проєкт розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Будучи першим заступником голови Овідіопольської районної державної адміністрації, Особа_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, за результатами розгляду листів Особи_2 та Особи_3 від 30.07.2010 № 377 та № 163, 03.08.2010, погодив розроблений ОСОБА_10 проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) та цього ж числа, перебуваючи за вищевказаною адресою, виконуючи обов`язки голови Овідіопольської районної державної адміністрації, умисно попри вимоги ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22, ч. 9 ст. 126 ЗК, п. 2 Порядку № 677 та порушуючи вимоги п. 1.12, 1.13, 2.1?2.4 Інструкції № 43, без складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та у супереч постанови Президії Академії від 23.12.2009 (протокол № 20), якою не надавався дозвіл на зміну цільового призначення земельних ділянок, видав незаконне розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 03.08.2010 № 859 «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)», яким, змінивши цільове призначення, припинив право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 86,92 га (рілля), які надані у постійне користування Інституту ім. Таїрова під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) та передав їх у постійне користування Дослідного господарства «Таїровське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У цей же проміжок часу Особа_3, діючи за попередньою змовою із Особою_1, Особою_2, Особою_4, ОСОБА_10 та Особою_6, всупереч ст. 84 ЗК щодо заборони передачі у приватну власність земель Академії, ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», без проведення топографо?геодезичних робіт із визначення меж частини земельної ділянки, інших нормативно?правових актів, якими не передбачено можливості добровільної відмови від права постійного користування землею організаціями, що перебувають у відданні Академії, рішень Президії Академії, якими надано дозвіл на вилучення і передачу земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства, продовжуючи злочинну діяльність щодо незаконного припинення права постійного користування на частину земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова, 19.07.2010, підписав та скріпив відтиском печатки Дослідного господарства «Таїровське» лист № 156, адресований голові Овідіопольської районної державної адміністрації Особи_5, щодо добровільної відмови Дослідного господарства « Таїровське » від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 10,73 га, а також 09.08.2010, перебуваючи за вищевказаною адресою, підписав та скріпив відтиском печатки Дослідного господарства «Таїровське» лист № 170, адресований голові Овідіопольської райдержадміністрації Особи_5, щодо добровільної відмови Дослідного господарства « Таїровське » від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 10,73 га для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та Дослідного господарства «Таїровське ».

Для завершення злочинного умислу щодо незаконного припинення права постійного користування на частину земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова, яку згідно із розпорядженням від 03.08.2010 № 859 протиправно передано в користування ДП «ДГ «Таїровське» зі зміною цільового призначення, та в подальшому для її розподілу на земельні ділянки для ведення садівництва та під виглядом безоплатного їх отримання у приватну власність в порядку ст. 118 ЗК, Особа_1, Особа_2 та Особа_3 у період з 20.07.2010 по 18.08.2010, за не встановлених слідством обставин, схилили до вчинення злочину голову Овідіопольської РДА Особу_5.

Діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10, будучи, згідно з резолюцією голови Овідіопольської районної державної адміністрації Особи_5, відповідальною за розгляд листа Особи_3 від 09.08.2010 № 170, умисно, діючи в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, за результатами розгляду листа, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби та вимогам ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22 ЗК, п. 2 Порядку № 677, без розробки та затвердження проєктів землеустрою, забезпечення еколого?економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь та заходів з охорони земель, попри положенням ст. 84 ЗК щодо заборони передачі у приватну власність земель Академії, ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», без проведення топографо?геодезичних робіт із визначення меж частини земельної ділянки, з порушенням вимог ч. 9 ст. 126 ЗК, п. 1.12, 1.13 та 2.1?2.4 Інструкції № 43, без складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, інших нормативно?правових актів, якими не передбачено можливості добровільної відмови від права постійного користування землею організаціями, що перебувають у відданні Академії, рішень Президії Академії, якими дозвіл на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою не надавався, 11.08.2010 розробила та як виконувач обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації погодила проєкт розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), який направила на погодження начальнику відділу Держкомзему у Овідіопольському районні Особі_4.

Отримавши для погодження проєкт розпорядження, діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи начальником відділу Держкомзему в Овідіопольському районі, Особа_4 умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, попри вимоги ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22, ст. 84, ч. 9 ст. 126 ЗК, п. 2 Порядку № 677, ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» і ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», п. 1.12, 1.13, 2.1?2.4 Інструкції № 43, без складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, інших нормативно?правових актів, якими не передбачено можливості добровільної відмови від права постійного користування землею організаціями, що перебувають у відданні Академії, рішень Президії Академії, якими дозвіл на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою не надавався, 11.08.2010, погодив проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Після цього Особа_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи першим заступником голови Овідіопольської районної державної адміністрації та згідно із резолюцією голови Овідіопольської районної державної адміністрації Особи_5 відповідальним за розгляд листа Особи_3 від 19.07.2010 № 156, умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, попри вимоги ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22, ст. 84, ч. 9 ст. 126 ЗК, п. 2 Порядку № 677, ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», п. 1.12, 1.13, 2.1?2.4 Інструкції № 43, без складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, інші нормативно?правові акти, якими не передбачено можливості добровільної відмови від права постійного користування землею організаціями, що перебувають у відданні Академії, рішень Президії Академії, якими дозвіл на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою не надавався, 12.08.2010, погодив проєкт розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Діючи згідно за попереднім зговором у групі з іншими співучасниками та будучи обізнаним із розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 03.08.2010 № 859 щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 86,92 га (рілля) Інституту ім. Таїрова, зміну їх цільового призначення, голова Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_5, за результатами розгляду листів директора Дослідного господарства «Таїровське» Особи_3 від 19.07.2010 № 156 та від 09.08.2010 № 170, умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, 18.08.2010 видав незаконне розпорядження Овідіопольської РДА № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)», яким всупереч вимог ч. 2, 5 ст. 20, ч. 4 ст. 22, ч. 4 ст. 84, ч. 9 ст. 126 ЗК, ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», п. 7 ч. 2 ст. 5 Закону 3065, п. 2 Порядку № 677, п. 1.12, 1.13 та 2.1?2.4 Інструкції № 43, без складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, інших нормативно?правових актів, якими не передбачено можливості добровільної відмови від права постійного користування землею організаціями, що перебувають у відданні Академії, рішень Президії Академії, якими дозвіл на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою не надавався, протиправно припинено право користування на частину земельної ділянки загальною площею 10,73 га (рілля), наданої у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське», та віднесено вказану частину земельної ділянки до земель запасу сільськогосподарського призначення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

У подальшому, з метою заволодіння земельними ділянками, які розташовані в межах протиправно вилученої частини земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова, право постійного користування на яку було посвідчено державним актом серії ІІ?ОД № 001504 від 22.11.2000, Особою_1, Особою_2, Особою_3, які діяли за попередньою змовою із Особою_4, Особою_6, ОСОБА_10 та Особою_5 на адресу голови Овідіопольської районної державної адміністрації Особи_5 одночасно із заявами інших осіб (всього 143 особи) подано заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), які зареєстровані у журналі вхідної документації Овідіопольської районної державної адміністрації під номерами від Т?2624 по № К?2766 та перебували на розгляді у Особи_6.

За результатами розгляду заяв Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших (всього 143 особи) Особа_6, будучи першим заступником голови Овідіопольської районної державної адміністрації, діючи за попередньою змовою з іншими співучасниками злочину, 20.10.2010 погодив проєкт розпорядження «Про надання громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» та, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших (всього 143 особи), як виконувач обов`язків голови Овідіопольської районної державної адміністрації 21.10.2010, продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на протиправне вилучення земель Академії та їх заволодіння в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, видав розпорядження № 1234, згідно з яким Особі_1, Особі_2, Особі_3 та іншим громадянам України (всього 143 особи) надав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 9,8230 га із земель сільськогосподарського призначення, які розпорядженням від 18.08.2010 № 919 передано у запас, для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Після цього Особа_4, будучи головою відділу Держкомзему в Овідіопольському районі, діючи за попередньою змовою з іншими співучасниками злочину, будучи обізнаним про те, що оформлений ОСОБА_16 . проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_12 та іншим громадянам (всього 143 чол.) для ведення садівництва не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою, всупереч вимогам ст. 193?195, 204 ЗК, п. 4.1, 4.3 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153, п. 4.4, 5.11?5.13 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації» Уніфікована система організаційно?розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163?2003», зловживаючи службовим становищем в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, яким надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою, 11.11.2010 склав висновок про погодження проєкту землеустрою № 1818?17/4264 та погодив відведення земельних ділянок для 143 осіб, у тому числі Особи_1, Особи_2, Особи_3.

Продовжуючи злочинні дії, згідно із спільною домовленістю з іншими співучасниками злочину, Особа_4, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч ст. 123 ЗК, зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з 11.11.2010 по 17.11.2010, продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на протиправне вилучення земель Академії та їх заволодіння в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, підписав та скріпив печаткою вихідну земельно?кадастрову інформацію до проєкту землеустрою, яку оформив не на бланку відділу Держкомзему в Овідіопольському районі, без дати та номера реєстрації.

Погоджений Особою_4 проєкт землеустрою, без врахування висновку Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою в Овідіопольському районі від 29.11.2010 № 8, ОСОБА_16, який не був обізнаний із злочинним умислом Особи_4, 17.11.2010 направлений до Овідіопольської районної державної адміністрації супровідним листом № 296.

Продовжуючи злочину діяльність, спрямовану на протиправну передачу у власність Особі_1, Особі_2, Особі_3 та іншим громадянам України земельних ділянок у складі протиправно вилученої та переданої у запас частини земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова, право постійного користування на яку було посвідчено державним актом серії ІІ?ОД № 001504 від 22.11.2000, Особа_5, діючи за попередньою змовою з іншими співучасниками злочину, на підставі розробленого ОСОБА_10 та погодженого Особою_4 проєкту розпорядження «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)», будучи головою Овідіопольської районної державної адміністрації, всупереч вимогам ч. 8 ст. 118 ЗК, без наявності висновку Комісії з розгляду питань, пов`язаних із погодженням документації із землеустрою в Овідіопольському районі, та п. «е» ч. 4 ст. 84 ЗК, 22.11.2010, продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на протиправне вилучення земель Академії та їх заволодіння в інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, протиправно виніс розпорядження № 1344, яким затверджено громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва та безоплатно передано у власність Особі_1, Особі_2, Особі_3 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у запасі на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

У результаті узгоджених злочинних дій Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, Особи_5, Особи_6 та ОСОБА_10 із земель державної власності на підставі розпорядження від 22.11.2010 № 1344 (у редакції із змінами згідно із розпорядженнями від 27.04.2011 № 404, від 30.06.2011 № 639, від 24.07.2012 № 866 та від 25.12.2012 № 1452) затверджено проєкти землеустрою щодо відведення у приватну власність Особі_1, Особі_2, Особі_3 та іншим громадянам земельні ділянки загальною площею 8,3174 га, чим спричинено шкоду державним інтересам у розмірі 16 508 753 грн., що більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Правова кваліфікація дій обвинуваченої

Своїми умисними діями, які виразилися у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК.

4. Правові позиції учасників судового провадження

4.1 Доводи сторони обвинувачення

На підтвердження пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК сторона обвинувачення надала докази, що містяться у документах, висновках експертів, показаннях свідків, які були досліджені під час судового розгляду. Під час виступу у судових дебатах прокурор стверджувала, що надані нею докази доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, прокурор прохала визнати ОСОБА_10 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК, призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських повноважень, строком 3 (три) роки та штрафом у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. На підставі ст. 49 КК звільнити обвинувачену від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК та стягнути з ОСОБА_10 процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до вимог ст. 124 КПК.

4.2 Доводи сторони захисту

Обвинувачена ОСОБА_10 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнала та будучи допитаною у судовому засіданні підтвердила, що з 2005 року працювала в Овідіопольській РДА на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА, а з липня 2010 року, на період відсутності начальника юридичного відділу, виконувала його обов`язки. Окрім того, ОСОБА_10 підтвердила, що під час виконання обов`язків начальника юридичного відділу нею розроблялися та погоджувалися проєкти розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації № 859 від 03.08.2010 та № 919 від 18.08.2010, а також, будучи головним спеціалістом, вона розробляла проєкт розпорядження № 1344 від 22.11.2010.

Однак, обвинувачена стверджувала, що діяла виключно у межах повноважень та відповідно до чинного на той момент законодавства. Так, з державних актів на право постійного користування земельними ділянками не убачалося, що вилучені земельні ділянки належали до особливо цінних земель. Враховуючи, що земельні ділянки не належали до особливо цінних та знаходились за межами населених пунктів, розпорядження такими землями відноситься до повноважень районних державних адміністрацій. Також зазначила, що під час передачі земельних ділянок із постійного землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» до ДП «ДГ «Таїровське» їх цільове призначення не змінювалося, оскільки передача відбувалася у межах сільськогосподарської категорії, а тому розробка проєкту землеустрою у цьому випадку не потрібна. Посилаючись на законність вищевказаних розпоряджень, обвинувачена повідомила, що ці розпорядження не оскаржувалися в порядку адміністративного судочинства, а також жодних зауважень з боку прокуратури та Одеської обласної адміністрації до них не було.

5. Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження

Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина 2 ст. 84 КПК надає вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, якими встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. До них законодавець відносить: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 94 КПК кожен доказ повинен бути оцінений з точки зору належності, допустимості і достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Окрім доказів судом досліджено процесуальні підстави для отримання цих доказів, які стороною обвинувачення долучені до матеріалів цього кримінального провадження з метою оцінки їх належності та допустимості, зокрема: ухвали слідчих суддів про надання тимчасового доступу до речей і документів та дозволів на проведення обшуків, клопотання про надання тимчасового доступу та дозволу на проведення обшуку, запити та звернення.

Водночас, у порядку, передбаченому ст. 352 КПК, під час судового розгляду допитано свідків.

Так, за клопотанням сторони обвинувачення допитано таких свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ТА ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_15, яка з 2005 року по травень 2010 року обіймала посаду голови Овідіопольської районної державної адміністрації показала, що у період виконання нею обов`язків Голови Овідіопольської РДА неодноразово ставилось питання про передачу земельних ділянок населенню, які належали Інституту ім. Таїрова . Вказане питання обговорювалося на нараді з її заступниками: 1) ОСОБА_24, 2) ОСОБА_25, 3) ОСОБА_26 та керівником юридичного відділу - ОСОБА_20 . Так, за результатами таких обговорень та висновку юридичного відділу, райдержадміністрацією відмовлено у передачі вказаних земельних ділянок, оскільки така передача не належить до повноважень районної державної адміністрації.

Водночас, свідок зазначила, що ОСОБА_10, яка у той період обіймала посаду головного спеціаліста юридичного відділу Овідіопольської районної державної адміністрації, не брала участі у таких нарадах, оскільки на всіх нарадах, пов`язаних із підготовкою розпоряджень з цих питань був присутній тільки начальник юридичного відділу.

Свідок ОСОБА_17, який з 2007 року по 2011 рік обіймав посаду головного ученого секретаря Національної академії аграрних наук України, показав, що питання про передачу земельних ділянок від Інститутів до Дослідницьких господарств не було виключенням. Враховуючи, що той період характеризувався низьким рівнем фінансування наукових досліджень і часто наукові установи, не маючи відповідних матеріальних ресурсів і розуміючи, що земля не може простоювати, певну частину земель віддавали дослідним господарствам для того, щоб вони більш ефективно використовували. Хоча зараз наступає інший період, коли навпаки у нас виникає питання, що Інститути не мають земель, які потрібні для ведення тих чи інших робіт.

Свідок зазначив, що всі землі, які знаходяться у НААН України відносяться до категорії дослідних полів, оскільки передбачається, що на них будуть проводитись відповідні дослідні роботи чи в наукових установах чи в дослідних господарствах.

Водночас, свідок пояснив, що зазначення у державному акті Дослідного господарства цільове призначення - «землі товарно?сільськогосподарського виробництва» залежить від того як у певному регіоні здійснювався запис. Однак, земельні ділянки державою надавалися науковим установам саме для використання у наукових цілях.

Окрім того, свідок зазначив, що випадки відмови Інститутів чи Дослідних господарства від земельних ділянок для розвитку соціальної сфери, для передачі в органи місцевого самоврядування або в державних адміністрацій мали місце. Таке було обумовлене тим, що рівень зарплат був нижчий чим прожитковий мінімум і для заохочення молоді працювати в наукових установах, багато інститутів йшли на такі кроки.

Свідок показав, що поняття «вилучення» земельної ділянки із користування Інституту та передача дослідному господарству означає передачу від наукової установи Академії до дослідного господарства та земельна ділянка залишається у НААН України.

Свідок ОСОБА_18, яка обіймала посаду завідувача центрального сектору Державного управління охорони природнього навколишнього середовища в Одеській області, повідомила, що в державному управлінні на той час був підписаний наказ, що завідувачі секторів беруть участь у засіданнях комісій, але вся документація, проєкти землеустрою збирає відділ науки земельних експертиз та земельних ресурсів держуправління. Тобто для розгляду цих питань давали доручення у вигляді службової записки, підписаної заступником директора або директором, лист для розгляду цього питання та висновок, який підготовлений та підписаний заступником або директором державного управління. Такі комісії були у кожному районні, у тому числі Овідіопольському.

Свідок ОСОБА_16 показав, що він є підприємцем, діяльність якого пов`язана із виготовленням документації землеустрою. Так, у 2010 році він розробляв проєкт землеустрою із земель запасу, які раніше належали Інституту ім. Таїрова .

Окрім того, свідок повідомив, що для розробки проєкту землеустрою із земель запасу зверталися громадяни особисто або через своїх представників за довіреністю, точну кількість громадян, які зверталися не пам`ятає. Свідок зазначив, що виготовлені ним проєкти землеустрою подавалися до Фонду землевпорядної документації, відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій».

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що у період з 2009 по 2010 роки обіймав посаду начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, а на час його відсутності його обов`язки виконувала ОСОБА_10 .

Свідок повідомив, що питання, які стосуються земельних відносин мали статус особливої складності та потребували обговорення на нарадах районної державної адміністрації. Такі питання погоджувалися юридичним відділом із залученням спеціалістів відділу земельних ресурсів.

Щодо передач земельної ділянки з постійного користування Інституту ім. Таїрова в постійне користування ДП «ДГ «Таїровське», свідок зазначив, що під час виконання ним повноважень начальника юридичного відділу надходили листи Інституту ім. Таїрова про передачу земельних ділянок. Розгляд таких листів інколи здійснювався ним особисто або долучався підлеглим працівникам, проте остаточний висновок юридичного відділу підписувався ним особисто.

Свідок зауважив, що неодноразово підіймав питання, що землі Інституту є особливо цінними та вирішення питання про передачу такої земельної ділянки не належить до повноважень районної державної адміністрації. Також, під час підготовки відповіді на листи Інституту ім. Таїрова враховувався лист Держкомзему від 15.09.2009, відповідно до якого частина земельної ділянки площею 10,73 га, яку планувалось вилучити із землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», належить до особливо цінних земель, тимчасове невикористання вказаної земельної ділянки не спричиняє зміну її цільового призначення, тому відповідно до ст. 149 та 150 ЗК вилучення із постійного користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» частини земельної ділянки площею 10,73 га не відноситься до компетенції Овідіопольської РДА (т. 12 а.с. 208).

Свідок ОСОБА_28, який працює директором Інституту садівництва Української академії аграрних наук, повідомив, що належність земель до особливо цінних визначається на підставі бонітету (показнику якості ґрунтів, їх продуктивності, добротності) або наявності багаторічних насаджень.

Свідок ОСОБА_21, який з 2002 року працює водієм в Інституті ім. Таїрова повідомив, що від директора ДГ «ДП «Таїровське» ОСОБА_29 дізнався, що у зв`язку із тривалою роботою в Інституті ім. Таїрова можна отримати земельну ділянку. Після цього в адміністрації ДГ «ДП «Таїровське» написав заяву на отримання земельної ділянки. Після написання заяви організовано з іншими працівниками їздили в Овідіопольський район для отримання сертифікату. За результатами написання таких заяв через пів року отримав земельну ділянкою площею 0,06 га, яку на даний момент використовує для садівництва.

Свідок ОСОБА_30, яка працює в Інституті ім. Таїрова у відділі виноробства, показала, що отримувала одну земельну ділянку у власність, земельний акт на неї, оплачувала квитанцію, на підставі якої отримала державний акт. Наразі земельна ділянка продовжує перебувати у власності.

Свідок ОСОБА_31, який працює водієм у міській поліклініці № 4, подавав заяву в Овідіопольську райдержадміністрацію на отримання земельної ділянки, про можливість отримати земельну ділянку дізнався від співмешканки ОСОБА_32 .

Свідок ОСОБА_33, який працював з 1970 по 2021 роки в Інституті ім. Таїрова показав, що орієнтовно у 2010 році отримав земельну ділянку із земель Інституту на території Таїровської селищної ради. Для її отримання подавав заяву на ім`я голови профспілкового комітету Інституту та на ім`я голови Овідіопольської районної державної адміністрації .

Аналогічні показання надала свідок ОСОБА_34, яка працює лаборантом в Інституті виноградарства та виноробства та ім. Таїрова. Додатково вона повідомила, що для осіб, які отримували земельні ділянки із земель Інституту, була організована автобусна поїздка у м. Овідіополь.

Свідок ОСОБА_19 показала, що ніколи не працювала в Інституті виноградарства та виноробства ім. Таїрова та не проживала у селищі Таїрове. Водночас, орієнтовно у 2011 році отримала земельну ділянку в межах Таїровської селищної ради Овідіопольської району Одеської області. Так, для оформлення документів звернулася до ТОВ «Пульсар», керівником якої був ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_22 показала, що в смт. Таїрове ніколи не проживала, втім там проживає її тітка та двоюрідний брат - ОСОБА_16 . Останній прохав її допомогти в отриманні земельної ділянки в смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області, за що обіцяв надати фінансову винагороду, втім віддав лише частину винагороди у розмірі 10 000 доларів США. Для оформлення земельної ділянки ОСОБА_16 неодноразово (3?5 разів) приїжджав і прохав підписати певні документи, самостійно в Овідіопольську райдержадміністрацію не їздила.

Окрім того, свідок зазначила, що аналогічним чином земельні ділянки в Овідіопольському районі отримали також її мати, батько, чоловік та два брати ( ОСОБА_35 та ОСОБА_36 ).

Після ознайомлення із заявою до голови Овідіопольської райдержадміністрації про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки від 14.10.2010 (т. 31 а.с. 20), свідок повідомила, що вона на цій заяві підпис від її імені здійснено не нею.

Водночас, зазначила, що ОСОБА_16 забезпечив свідка адвокатом під час її допиту в прокуратурі, за результатами якого свідок надала ті покази, які рекомендували ОСОБА_16 та адвокат. З обвинуваченою ОСОБА_37 знайома не була.

Свідок ОСОБА_23 показала, що ОСОБА_16 запропонував їй отримати земельну ділянку в смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області та за винагороду переоформити цю землю на нього. Так, за проханням останнього, її два сина, чоловік та зять оформили на себе по земельній ділянці. Під час оформлення документів на земельну ділянку ОСОБА_16 приїздив і просив підписати певні документи. Він обіцяв, що «віддячить» кожному, втім кошти отримала лише донька ОСОБА_22 .

Після ознайомлення із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки від 14.10.2010 (т. 31 а.с. 4), свідок повідомила, що підпис на цій заяві не належить їй.

Показання зазначених вище свідків суд оцінює як такі, що відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, з урахуванням того, що обставин, передбачених ст. 87, 96 КПК, щодо допитаних осіб під час судового розгляду встановлено не було. Також, під час дослідження матеріалів кримінального провадження не було встановлено відомостей, які б давали підстави вважати, що особи, які були допитані судом під присягою, з будь?яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачену у зазначеному кримінальному правопорушенні.

Окрім того, за клопотанням сторони захисту допитані в якості свідків Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5 та Особа_6, які у межах цього кримінального провадження звільненні судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності. Перед допитом зазначені особи не попереджалися про кримінальну відповідальність за відмову від давання викривальних свідчень проти себе.

Свідок ОСОБА_38, який обіймав посаду заступника директора Інституту ім. Таїрова по виробництву, повідомив, що під час відчуження земель Інституту він керувався виключно постановами Президій Академії і рішеннями вченої ради.

Окрім того, свідок повідомив, що приблизно влітку 2007 року до Інституту приїздив Президент Української академії аграрних наук ОСОБА_39 . Під час приватного спілкування до останнього звернулось багато співробітників Інституту та робітників ДП ДГ «Таїровське» з проханням знайти можливість для виділення якихось земель, щоб надати ділянки для ведення садівництва. Він пообіцяв сприяти вирішенню цього питання. Згодом Академія розглянула ці звернення та ухвалила постанову Президії щодо відведення земельної ділянки, чому передувала її експертна оцінка. Також свідок повідомив, що вказана земельна ділянка протягом 4-х років не використовувалась в наукових цілях.

Додатково свідок показав, що відмова Овідіопольської районної державної адміністрації у передачі вказаних земельних ділянок, є необґрунтованою, оскільки, на його переконання, вказані земельні ділянки не належали до особливо цінних земель.

Свідок ОСОБА_29, який з 2006 по 2019 роки обіймав посаду директора ДП «ДГ «Таїровське», повідомив, що під час передачі земельних ділянок із постійного землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» до ДП «ДГ «Таїровське» їх цільове призначення не змінювалося, оскільки передача відбувалася у межах сільськогосподарської категорії. Також вказав, що жодних домовленостей з ОСОБА_10 стосовно виділення земельних ділянок не було, оскільки познайомився з останньою під час судового засідання в Київському районному суді міста Одеси.

Свідок ОСОБА_40, який у період з 2007 по 2010 роки працював начальником відділу земельних ресурсів Держземагенства, якому підпорядковувалось Обласне головне управління земельних ресурсів, повідомив, що прийняті Овідіопольською районною державною адміністрацію розпорядження відповідали вимогам законодавства, що підтверджується відсутністю зауважень з боку прокуратури та Одеської обласної державної адміністрації. Водночас зазначив, що землі передавалися до земель запасу державної власності, а не комунальної власності.

Свідок ОСОБА_41, який з травня 2010 року обіймав посаду голови Овідіопольської районної державної адміністрації, повідомив, що юридичну частину проєктів розпоряджень готував юридичний відділ райдержадміністрації, після чого проєкти погоджували в районному відділі земельних ресурсів.

Свідок стверджував, що жодних протиправних вказівок щодо розробки проєктів розпоряджень не надавав. Під час підписання вказаних розпоряджень райдержадміністрація діяла відповідно до вимог законодавства. Окрім того, це розпорядження направлялося у прокуратуру різних рівнів, а також до Одеської обласної державної адміністрації, втім жодних зауважень не надходило.

Свідок ОСОБА_24, який з 2005 по 2010 роки працював заступником голови районної державної адміністрації, начальником управління сільського господарства, показав, що знайомий з ОСОБА_10, оскільки вона працювала головним спеціалістом в юридичному відділі Овідіопольської райдержадміністрації.

Свідок зазначив, що без візи (погодження) юридичного відділу та відділу земельних ресурсів ніхто не мав права погодити розпорядження, які стосувалися розпорядження земельними ділянками, оскільки вони були розробниками проєкту рішення. Так, після розробки проєкту цих розпоряджень та візування юридичним відділом, свідок у подальшому погоджував ці розпорядження. Для нього, як заступника голови районної державної адміністрації, вирішальним для погодження проєкту рішень було наявність віз (погодження) юридичного відділу та відділу земельних ресурсів РДА.

Щодо залучення спеціалістів

З матеріалів справи вбачається, що Державною аудиторською службою відповідно до листа Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 15.07.2019 № 0435?220/22936 виділено працівників, а саме: 1) заступника начальника відділу державного фінансового аудиту діяльності суб`єктів господарювання в аграрній галузі, екології та природокористування Департаменту контролю в аграрній галузі, екології та природокористування ОСОБА_42 та 2) головного державного аудитора відділу державного фінансового аудиту в галузі екології та природокористування Департаменту контролю в аграрній галузі, екології та природокористування ОСОБА_43 як спеціалістів для участі у перевірці окремих питань фінансово?господарської діяльності Національної академії аграрних наук України, Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», Овідіопольської РДА в Одеській області та Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області (т. 22 а.с. 111).

За результатами проведеної перевірки вказаними спеціалістами складено довідку від 09.08.2019 (т. 22 а.с. 113).

Також, відповідно до звернення НАБУ від 09.12.2019 № 0435?220/43192 головним державним аудитором відділу державного фінансового аудиту діяльності суб`єктів господарювання в аграрній галузі, екології та природокористування Департаменту контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Держаудитслужби ОСОБА_44 та головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування в аграрній галузі, екології та природокористування Департаменту контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Держаудитслужби ОСОБА_45, як спеціалістами у кримінальному провадженні № 42016160000000429, в межах компетенції надані додаткові письмові відповіді на зазначені у листі НАБУ від 15.07.2019 № 0435?220/22936 питання, які відображені у довідці від 09.08.2019 - довідка від 20.01.2020 (т. 27 а.с. 51).

Надаючи оцінку зазначеним документам, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Зокрема, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно?розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази (ч. 1 та 2 ст. 99 КПК).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК (у редакції на час вчинення відповідних процесуальних дій) спеціалістом у кримінальному провадженні визнавалась особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів, і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду. Спеціаліст мав право, зокрема, звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів.

Отже, сторона кримінального провадження вправі залучати спеціалістом особу, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування, окрім технічних, інших засобів і могла надавати консультації з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Для цього спеціалісту надавалось право, зокрема, звертати увагу сторони кримінального провадження на характерні обставини чи особливості документів.

Зазначене у повній мірі кореспондувалось із правом Національного антикорупційного бюро України, визначеним у п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», зокрема, залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів та експертів, у тому числі іноземців, з будь?яких установ, організацій, контрольних і фінансових органів для забезпечення виконання повноважень Національного бюро.

Водночас, наведений Закон згідно із ст. 1 КПК є частиною кримінального процесуального законодавства України, відповідно до якого визначається порядок кримінального провадження на території України.

Залучення спеціалістів Державної аудиторської служби України та складання останніми довідок від 09.08.2019 (т. 22 а.с. 113) та від 20.01.2020 (т. 27 а.с. 51), які в матеріалах справи містяться в оригіналах, відповідає вищенаведеним положенням.

Отже, зазначені вище довідки є документами, які ч. 2 ст. 84 КПК віднесено до процесуальних джерел доказів. Тому відомості, які містяться у цих документах, суд приймає в якості належних та допустимих доказів, надаючи їм оцінку у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

5.1. Земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське»

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ?ОД № 001504 від 22.11.2000 площа земель, наданих під закладку селекційних насаджень та маточників винограду, для ведення дослідних та навчальних цілей Інституту ім. В.Є. Таїрова у постійне користування на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, становила 138,7 га, а саме: ділянка № 1 ? 0,04 га, ділянка № 2 ? 0,11 га, ділянка № 3 ? 0,62 га, ділянка № 4 ? 0,77 га, ділянка № 5 ? 0.13 га, ділянка № 6 ? 0,48 га, ділянка № 7 ? 0,02 га, ділянка № 8 ? 68,14 га, ділянка № 9 ? 18,78 га, ділянка № 10 ? 49,62 га (т. 26 а.с. 215).

Державний акт серії ІІ?ОД № 001504 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 22.11.2000 під № 34?18. У цьому акті зазначено, що землю надано у постійне користування відповідно до рішення 13 сесії ХХІІІ скликання Таїровської селищної Ради народних депутатів від 30.05.2000 № 13.

Окрім того, відповідно до довідки відділу Держкомзему в Овідіопольському районі щодо руху земельних угідь ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» за 2010 рік, станом на 01.01.2010 у користуванні інституту знаходилось 138,7 га земельних угідь, у тому числі: 90,95 га ріллі, 40,69 га багаторічних насаджень (виноградників), 7,06 га інших угідь (3,09 га дороги, 2,12 га господарські двори, 0,7 га лісосмуги, 1,15 га забудови).

Отже, у постійному користуванні ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» до 03.08.2010, тобто до моменту прийняття Розпорядження № 859, перебувало 138,7 га земельних угідь, наданих під закладку селекційних насаджень та маточників винограду, для ведення дослідних та навчальних цілей.

Окрім того, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ?ОД № 002652 від 24.04.2000 площа земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва дослідному господарству «Таїровське» Інституту виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова у постійне користування на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, становила 748,0 га, а саме: ділянка № 1 ? 355,0 га, ділянка № 2 ? 229,6 га, ділянка № 3 ? 21,0 га, ділянка № 4 ? 56,6 га, ділянка № 5 ? 64,2 га, ділянка № 6 ? 8,8 га, ділянка № 7 ? 1,7 га, ділянка № 8 ? 0,6 га, ділянка № 9 ? 2,6 га, ділянка № 10 ? 4,6 га, ділянка № 11 ? 3,8 га, ділянка № 12 ? 0,1 га.

Як встановлено із державного акта серії ІІ?ОД № 002652, останній зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 24.04.2000 під № 23?18. У цьому акті зазначено, що землю надано у постійне користування відповідно до рішення 3 сесії ХХІІІ скликання Таїровської селищної Ради народних депутатів від 24.07.1998 № 3.

Водночас, до вказаного Державного акта вносились зміни такими рішеннями:

1) рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 24.02.2006 № 982, яким вилучено 1.26 га;

2) розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 14.07.2006 № 863, якими вилучено 5,62 га;

3) розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 25.12.2006 № 1768, яким вилучено 8,00 га;

4) розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 16.06.2007 № 685, яким вилучено 1,51 га;

5) розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 16.06.2007 № 685, яким вилучено 27,55 га;

6) розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.07.2010 № 845, яким вилучено 6,17 га.

Так, до 03.08.2010, тобто до моменту прийняття Розпорядження № 859, у постійному користуванні ДП «ДГ «Таїровське» перебувало 697,89 га земельних угідь, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5.1.1. Щодо розташування земельної ділянки

Відповідно до листа директора ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» від 13.09.2007 № 787 Особи_1 останній звернувся до УААН із проханням надати дозвіл на вилучення із землекористування Інституту ім. Таїрова земельної ділянки № 9 площею 10,73 га, яка закріплена за ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» згідно з державним актом на право постійного користування землею, з метою створення садового товариства для працівників Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське». Водночас, у цьому листі зазначено, що вказана земельна ділянка розташована на західному схилі прилеглої до смт. Таїрове у місцевості в межах населеного пункту та в перспективі генерального плану смт. Таїрове підлягає забудові.

Окрім цього, листом від 10.09.2007 № 489 Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області повідомила ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», що не заперечує щодо відведення земельної ділянки площею 10,73 га, яка відповідно до генерального плану знаходиться в межах населеного пункту смт. Таїрова для створення садового товариства для працівників ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське».

Проте, згідно з листом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 01.11.2019 № 1423 земельна ділянка площею 10,73 га із земельної ділянки № 9 площею 18,78 га, що перебувала у користуванні ДП «ДГ «Таїровське», відповідно до опису меж смт. Таїровське Овідіопольського району Одеської області, який є додатком до рішення Одеської обласної ради від 22.12.2007 № 137?V «Про зміни меж селища міського типу Таїрове Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області» - знаходиться за межами населених пунктів Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Водночас, у вказаному листі зазначено, що чинний генеральний план смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області був затверджений рішенням Таїровської селищної ради від 14.12.2006 № 222?V «Про затвердження проєкту коригування генерального плану забудови селища міського типу Таїрове Овідіопольського району Одеської області» і протягом 2010?2011 років до нього зміни не вносилися.

Отже, земельна ділянка площею 10,73 га із земельної ділянки № 9 площею 18,78 га знаходиться за межами населених пунктів Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

5.2. Особливості підпорядкування підприємств, установ та організацій, які входять у відання Національної академії аграрних наук, а також використання та збереження їх майнових комплексів

Так, відповідно до п. 2 Постанови Президії Верховної Ради УРСР «Про статус Української академії аграрних наук» від 29.07.1991 за Української академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться у розпорядженні її установ.

Як убачається із Преамбули Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) (далі ? Закон № 3065) цей Закон визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Національна академія наук України, галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування (ч. 2 ст. 1 Закону № 3065).

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону № 3065 у віданні галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінет Міністром України за поданням галузевих академій наук.

Окрім того, відповідно до п. 52 Статуту УААН (у редакції від 22.02.2006) у віданні Академії перебувають: інститути, ботанічні сади, заповідники, бібліотеки, державні сільськогосподарські дослідні станції, галузеві дослідні станції, інші наукові установи, а також проєктно-конструкторські організації, дослідні господарства, експериментальні і дослідні виробництва, інші підприємства та організації, які забезпечують виконання завдань Академії.

Так, відповідно до п. 1.3. ст. 1 Статуту ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» (в редакції від 2006 року) Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» перебуває у віданні Української академії аграрних наук як органу управління державним майном, закріпленим за Науковою установою (т. 12 а.с. 13).

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Статуту ДП «ДГ «Таїровське», затвердженого 16.01.2007, Державне підприємство «Дослідне господарство «Таїровське» безпосередньо підпорядковане Національному науковому центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» та перебуває у загальному підпорядкуванні Української академії аграрних наук.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3065 майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово?господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Окрім того, аналогічні норми закріплені у Статутах УААН, ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», ДП «ДГ «Таїровське».

Суд звертає увагу, що право господарського відання та право оперативного управління визначається Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ГК правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Положеннями ч. 2 ст. 137 ГК передбачено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Відповідно до п. 5.3. ст. 5 Статуту ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» наукова установа зобов`язана, зокрема, забезпечувати цільове використання закріпленого за нею майна та виділених коштів; здійснювати заходи з удосконалення організації своєї діяльності.

Згідно з п. 6.5 ст. 6 Статуту ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» директор здійснює оперативне управління установою та несе персональну відповідальність за її діяльність, зокрема, за збереження закріпленого за установою державного майна.

Схожі обов`язки передбачені у Статуті ДП «ДГ «Таїровське», а саме господарство зобов`язане, зокрема, забезпечувати ефективне та цільове використання закріпленого за ним державного майна та виділених державних коштів. Директор здійснює управління господарством та несе персональну відповідальність за стан та діяльність господарства, зокрема, за збереження та ефективне використання майна господарства (п. 5.2.1 ст. 5 та п. 6.7 ст. 6).

Отже, ДП «ДГ «Таїровське» безпосередньо підпорядковане ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та перебуває у загальному підпорядкуванні УААН, а ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», у свою чергу перебуває у віданні Української академії аграрних наук. Окрім того, майно, яке перебуває у постійному користуванні дослідних господарств та інститутів є державною власністю та відноситься до об`єктів майнового комплексу Української академії аграрних наук. Водночас, керівники підприємств, установ та організацій Академії повинні вживати необхідних заходів щодо ефективного та цільового використання закріпленого за ними державного майна та надавати відповідну інформацію до Академії для здійснення останньою відповідного контролю.

5.3. Обставини вибуття земельної ділянки із державної власності

5.3.1. Обставини передачі земельних ділянок з постійного землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське»

Листом від 10.09.2007 № 489 до директора ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова», Таїровська селищна рада надала згоду щодо відведення земельної ділянки, площею 10,73 га, прилеглої до садового товариства «Виноградар», яка належить ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» і знаходиться, відповідно до генерального плану в межах населеного пункту смт. Таїрове, для створення садового товариства для співробітників ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» (т. 24 а.с. 201).

13.09.2007 директор ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» Особа_6 підписав лист № 787 на адресу президента УААН ОСОБА_46, в якому просив надати дозвіл на вилучення із землекористування земельної ділянки № 9 площею 10,73 га, яка закріплена за ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» згідно з Державним актом на право постійно користування землею, з метою створення садового товариства для працівників ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» (т. 24 а.с. 198).

18.09.2007 начальник відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Особа_4 підписав та скріпив гербовою печаткою відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі довідку № 350 щодо нормативно?грошової оцінки земельної ділянки площею 10,73 га та довідку № 352 про те, що земельна ділянка, яка передбачається для переведення до земель запасу сільськогосподарського призначення в смт. Таїрове на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, перебуває в постійному користуванні Інституту виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова (т. 24 а.с. 202, 203).

Так, на підставі вищевказаних документів, Президією Академії, відповідно до протоколу № 14 від 20.09.2007, прийнято рішення та винесено постанову про надання згоди на вилучення із землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» земельної ділянки площею 10,73 га для створення садового товариства працівниками ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» і покладено на директора ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_47 здійснення вилучення і передачі земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства (т. 24 а.с. 10).

У подальшому, Особа_1 підписав адресований голові Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_15 лист № 411 від 26.05.2009 про те, що ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» не заперечує проти вилучення із свого землекористування земельної ділянки площею 10,73 га для створення садового товариства працівниками ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське», а також лист № 412 від 28.05.2009 про те, що земельна ділянка площею 10,73 га, дозвіл на вилучення якої надано Президією Академії, не використовується у дослідницьких цілях з науковою метою і знаходиться в загальній сівозміні сільськогосподарського використання (т. 15 а.с. 71, 35).

Під час розгляду листів від 26.05.2009 № 411 та від 28.05.2009 № 412, голова Овідіопольської райдержадміністрації ОСОБА_15 звернулась до начальника Головного управління Держкомзему України в Одеській області ОСОБА_48 із листом від 03.09.2009 № 1/35/01?2258 щодо роз`яснення повноважень Овідіопольської РДА щодо вилучення частини земельної ділянки площею 10,73 га, яка надавалася під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей (т. 12 а.с. 206).

У відповідь на вказаний лист Овідіопольською РДА отримано роз`яснення положень земельного законодавства у листі головного управління Держкомзему у Одеській області від 15.09.2009 № 2?4?14/4542 про те, що відповідно до п. «ґ» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84 ЗК земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук належать до земель державної власності та не можуть передаватись у комунальну та приватну власність. Окрім того, у вказаній відповіді зазначено, що частина земельної ділянки площею 10,73 га, яку планувалось вилучити із землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», належить до особливо цінних земель, тимчасове невикористання вказаної земельної ділянки не спричиняє зміну її цільового призначення, тому відповідно до ст. 149 та 150 ЗК вилучення із постійного користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» частини земельної ділянки площею 10,73 га не відноситься до компетенції Овідіопольської РДА (т. 12 а.с. 208).

Листами від 17.09.2009 № 1/35/01?2406 та від 26.10.2009 № 1/35/01?2772 голови Овідіопольської РДА ОСОБА_15, директора Інституту ім. Таїрова Особа_1 повідомлено, що земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук належать до земель державної власності та не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, зокрема для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське», а частина земельної ділянки площею 10,73 га належить до особливо цінних земель, її вилучення із постійного користування Інституту ім. Таїрова не відноситься до компетенції районної державної адміністрації (т. 12 а.с. 223, 219).

Після того як Овідіопольська РДА відмовила ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» у наданні згоди на припинення права постійного користування частиною земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» загально площею 10,73 га, директор Інституту ім. Таїрова Особа_1 звернувся із листом від 24.09.2009 № 775 до Голови Одеської державної обласної адміністрації, в якому просив посприяти у вирішенні вказаного питання (т. 12 а.с. 223).

На вищевказаний лист Головне управління Держкомзему в Одеській області надало відповідь від 21.10.2009 № 2?7?13/5574, яка містить аналогічні роз`яснення, які були викладені у відповіді від 15.09.2009 № 2?4?14/4542 (т. 12 а.с. 212).

12.11.2009 директор ДП «ДГ «Таїровське» Особа_3 підписав лист № 320, адресованого президенту Академії, із проханням передати земельні ділянки № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18.78 га, належних Інституту ім. Таїрова у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» з метою забезпечення їх ефективного використання (т. 23 а.с. 139).

24.11.2009 Особа_1 підписав лист № 893, адресованого президенту Академії, в якому підтримав прохання Особа_3 щодо передачі земельних ділянок № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га Інституту ім. Таїрова у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» (т. 23 а.с. 138).

На підставі листів Особа_3 від 12.11.2009 № 320 та Особа_1 від 24.11.2009 № 893 Президією Академії, відповідно до протоколу № 20 від 23.12.2009, прийнято рішення та винесено постанову про надання згоди на вилучення із землекористування Інституту ім. В.Є. Таїрова земельних ділянок № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га, загальною площею 86,92 га, та передачу їх у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» (т. 24 а.с. 115).

Також на підставі листа Особа_1 від 11.12.2009 № 928 Президією Академії, відповідно до протоколу № 20 від 23.12.2009, прийнято рішення та винесено постанову «Про внесення змін до постанови Президії УААН від 20.09.2007 (протокол № 14) «Про вилучення землі із землекористування Національного наукового центру « Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова » (т. 24 а.с. 113).

30.07.2010 заступник директора ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» Особа_2 підписав лист № 377, адресованого голові Овідіопольської РДА Особа_5 щодо передачі у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» для ведення сільськогосподарського виробництва земельних ділянок загальною площею 86,92 га, належних до цього ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» (т. 10 а.с. 232). Окрім того, цього ж дня Особа_3 підписав лист № 163, адресований голові Овідіопольської РДА Особа_5, в якому зазначено, що ДП «ДГ Таїровське» погоджується прийняти до складу земель вказаного державного підприємства земельних ділянок площею 86,92 га у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т 12 а.с. 7).

Так, за результатами розгляду листів № 377 та № 163, головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА ОСОБА_10 розробила, як виконувач обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА, та погодила проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» і направила для погодження начальнику відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Особа_5 ( т. 10 а.с. 229).

02.08.2010 Особа_5 погодив проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» ( т. 10 а.с. 229).

Окрім того, 03.08.2010 перший заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_6 погодив проєкт та видав розпорядження Овідіопольської РДА № 859 «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (далі - Розпорядження № 859) (т. 10 а.с. 228).

Вказаним розпорядженням вирішено:

1) припинити право користування на земельні ділянки загальною площею 86,92 га (рілля), яка надана у постійне користування Національному науковому центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей на території Таїровської селищної ради Овідіопольського районну Одеської області (за межами населених пунктів);

2) передати ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» у постійне користування земельну ділянку загальною площею 86,92 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського районну Одеської області (за межами населених пунктів);

3) внести зміни до державного акта на право постійного користування: 1) ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», серії ІІ?ОД № 001504, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № ТЇ № 34?18 від 22.11.2000; 2) ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», серії ІІ?ОД № 02652, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № ТЇ № 23?19 від 24.04.2000;

4) відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області внести відповідні зміни до земельно?облікової документації.

Отже, на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 03.08.2010 № 859 припинено право користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» земельними ділянками загальною площею 86,92 га та передано їх у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5.3.2. Обставини припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське»

Так, Особа_3 підписав лист № 156 від 19.07.2010 на адресу голови Овідіопольської РДА Особа_5 щодо добровільної відмови ДП «ДГ «Таїровське» від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 10,73 га, а також лист № 170 від 09.08.2010 на адресу голови Овідіопольської РДА Особа_5 щодо добровільної відмови ДП «ДГ «Таїровське» від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 10,73 га з метою задоволення суспільних потреб територіально громади, а саме: створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське» (т. 15 а.с. 37, т. 12 а.с. 39).

11.08.2010 ОСОБА_10, будучи, згідно з резолюцією голови Овідіопольської районної державної адміністрації, відповідальною за розгляд листа Особа_3 від 09.08.2010 № 170, розробила та як виконувач обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА погодила проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)». Цього ж дня, Особа_4 погодив вищевказаний проєкт розпорядження Овідіопольської РДА (т. 12 а.с. 37).

12.08.2010 Особа_6, будучи, згідно з резолюцією голови Овідіопольської РДА Особа_5, відповідальним за розгляд листа Особа_3 від 19.07.2010 № 156, погодив проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 12 а.с. 37).

18.08.2010 голова Овідіопольської райдержадміністрації Особа_5 видав розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 15 а.с. 177).

Вказаним розпорядженням вирішено:

1) припинити право користування на частину земельної ділянки загальною площею 10,73 га (рілля), яка надана у постійне користування державному підприємству «Дослідне господарство «Таїровське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів),

2) віднести вказану земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів),

3) ДП «ДГ «Таїровське» внести зміни до державного акта на право постійного користування серії ІІ?ОД № 02652, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № ТЇ № 23?19 від 24.04.2000,

4) відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області внести відповідні зміни до земельно?облікової документації (т. 15 а.с. 177).

Отже, на підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 18.08.2010 № 919 припинено право користування ДП «ДГ «Таїровське» на частину земельної ділянки, площею 10, 73 га та віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення Таїровської селищної ради (за межами населених пунктів).

5.3.3. Обставини безоплатної передачі у власність громадянам України земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)

Згодом, Особа_1, Особа_2 та Особа_3 на адресу голови Овідіопольської РДА Особа_5 одночасно із заявами інших осіб (всього 143 особи) подано заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), які внесено до журналу вхідної документації Овідіопольської райдержадміністрації за номерами від Т?2624 по К?2766 (т. 28 а.с. 14?250, т. 29 а.с. 1?249, т. 30 а.с. 75?250, т. 31 а.с. 1?30).

20.10.2010 начальник юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_49 розробила та погодила проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про надання громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 28 а.с. 2).

20.10.2010 Особа_6 погодив проєкт розпорядження «Про надання громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїросьвкої селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)».

21.10.2010 голова Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_5 видав розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1234 «Про надання громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» з додатком до нього (т. 28 а.с. 1, 9).

Вказаним розпорядженням вирішено:

1) присвоїти земельним ділянкам, що оформляються безоплатно у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), номери згідно зі списком, що додається;

2) надати громадянам України, зазначеним у додатку до розпорядження, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 9,8230 га, із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів);

3) рекомендувати громадянам України, вказаним у додатку до розпорядження, надати проєкт землеустрою до Овідіопольської районної державної адміністрації для розгляду та затвердження у встановленому законодавством порядку.

11.11.2010 Особа_4 склав висновок відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області № 1818?17/4264 «Про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_12 та іншим громадянам (всього 143 особи) для ведення садівництва» (т. 13 а.с. 65).

19.11.2010 ОСОБА_10 розробила, а ОСОБА_49 погодила проєкт розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_13 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 13 а.с. 36).

22.11.2010 голова Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_5 видав розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1344 «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_13 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 15 а.с. 176).

Вказаним розпорядженням вирішено:

1) затвердити громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів);

2) передати безоплатно у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) земельні ділянки загальною площею 9,8230 га (рілля), із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) згідно із списком, що додається;

3) Овідіопольському районному відділу Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєструвати та видати громадянам України, вказаним у додатку до розпорядження, у встановленому порядку державні акти на право власності на земельні ділянки;

4) відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області внести відповідні зміни до земельно?облікової документації.

27.04.2011 розпорядженням Голови Овідіопольської РДА № 404 внесено зміни до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 22.11.2010 № 1344 (т. 13 а.с. 161).

У результаті вищевказаних дій, із земель державної власності на підставі розпорядження від 22.11.2010 № 1344 (у редакції із змінами згідно із розпорядженнями від 27.04.2011 № 404, від 24.07.2012 № 866 та від 25.12.2012 № 1452) затверджено проєкти землеустрою щодо відведення у приватну власність Особа_1, Особа_2 та Особа_3 та іншим громадянам земельні ділянки загальною площею 9,8230 га (т. 13 а.с. 161, т. 12 а.с. 174).

5.4. Роль ОСОБА_10 у вилученні вказаних земельних ділянок

Як встановлено із матеріалів справи розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації № 154/к від 23.05.2005 ОСОБА_10 призначено на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації (Особова справа ОСОБА_10 ).

Відповідно до розпоряджень голів Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_15 та Особа_5 у період відсутності начальників юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ( ОСОБА_20 та ОСОБА_51 ) їхні повноваження тимчасово виконувала ОСОБА_10, а саме у такі періоди: 1) з 15.12.2008 по 19.12.2008 (розпорядження № 651/к від 10.12.2008) (особова справа ОСОБА_10 ); 2) з 22.05.2009 на час відсутності ОСОБА_20 (розпорядження № 154/к від 22.05.2009) (особова справа ОСОБА_10 ); 3) з 18.01.2010 по 23.01.2010 (розпорядження № 25/к від 15.01.2010) (т. 20 а.с. 74); 4) з 08.02.2010 по 12.02.2010 (розпорядження № 50/к від 04.02.2010) (т. 20 а.с. 75); 5) з 06.04.2010 по 10.04.2010 (розпорядження № 106/к від 17.03.2010) (т. 20 а.с. 76); 6) з 07.06.2010 по 20.06.2010 (розпорядження № 233/к від 03.06.2010) (т. 20 а.с. 77); 7) з 21.06.2010 по 07.06.2010 (розпорядження № 238/к від 07.06.2010) (т. 20 а.с. 78); 8) з 26.07.2010 по 30.07.2010 та з 31.07.2010 по 28.09.2010 (розпорядження № 341/к від 23.07.2010) (т. 20 а.с. 79); 9) з 29.11.2010 по 03.12.2010 (розпорядження № 564/к від 29.11.2010) (т. 20 а.с. 80).

Статтею 41 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що проєкти розпоряджень нормативно?правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих адміністрацій.

Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації № 1442 від 12.11.2007 затверджена Інструкція з діловодства в апараті та структурних підрозділах районної державної адміністрації (т. 13 а.с. 129).

Згідно з п. 2.1 цієї Інструкції управлінська діяльність районної державної адміністрації на основі законодавства в межах її повноважень здійснюється шляхом видання розпоряджень. Вони підписуються одноособово головою районної державної адміністрації та є обов`язковими для виконання всіма розташованими на території району підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Відповідно до п. 2.7. вказаної Інструкції з метою посилення обґрунтованості та дієвості розпоряджень голови райдержадміністрації, відповідності чинному законодавству, кожен проєкт розпорядження на зворотному боці обов`язково візується виконавцем (із зазначенням номера телефону), заступником голови районної державної адміністрації, який керує підрозділом, начальником юридичного відділу апарату, заступником голови - керівником апарату райдержадміністрації, першим заступником голови райдержадміністрації, з обов`язковим позначенням дати візування.

Окрім того, розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22.10.2010 № 167 внесено зміни до Регламенту Овідіопольської державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.11.2007 № 1574 (далі - Регламент) (т. 13 а.с. 166).

Згідно з п. 1 ч. 7.4. та п. 1 ч. 7.5. Регламенту юридичний відділ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує відповідність законодавству проєктів розпоряджень голови районної державної адміністрації, рішень колегії, а також інших актів райдержадміністрації. Начальник юридичного відділу здійснює керівництво роботою юридичного відділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань.

Відповідно до положень п. 12.2. Регламенту проєкти розпоряджень голови районної державної адміністрації готують структурні підрозділи районної державної адміністрації, підрозділи її апарату, а також територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Проєкти розпоряджень підлягають обов`язковому погодженню із заінтересованими структурними підрозділами районної державної адміністрації, а у разі потреби - з іншими органами.

Проєкти розпоряджень погоджуються шляхом їх візування керівниками структурних підрозділів районної державної адміністрації, інших органів, заступниками голови та керівником апарату районної державної адміністрації. При цьому зазначається посада, ініціали, прізвище особи, яка візує проєкт розпорядження, а також дата візування (абз. 6 п. 12.2. Регламенту).

Так, за результатами розгляду листів № 377 та № 163, ОСОБА_10, будучи головним спеціалістом юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА, розробила як виконувач обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА та погодила проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» ( т. 10 а.с. 229).

03.08.2010 перший заступником голови Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_6 погодив розроблений ОСОБА_10 проєкт та видав розпорядження Овідіопольської РДА № 859 «Про передачу земельних ділянок ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» на території Таїровської селищної Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 10 а.с. 228).

Також, 11.08.2010 ОСОБА_10, будучи, згідно з резолюцією голови Овідіопольської районної державної адміністрації відповідальною за розгляд листа Особа_3 від 09.08.2010 № 170, розробила та, як виконувач обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської РДА, погодила проєкт розпорядження Овідіопольської РДА «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)». Цього ж дня, Особа_4 погодив вищевказаний проєкт розпорядження Овідіопольської РДА, розроблений ОСОБА_10 (т. 12 а.с. 37).

18.08.2010, на підставі розробленого ОСОБА_10 проєкту, голова Овідіопольської райдержадміністрації Особа_5 видав розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 15 а.с. 177).

Окрім того, 19.11.2010 ОСОБА_10, як головний спеціаліст юридичного відділу розробила, а ОСОБА_49 (начальник юридичного відділу) погодила, проєкт розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_13 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 13 а.с. 36).

22.11.2010 голова Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_5, на підставі розробленого ОСОБА_10 проєкту видав розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1344 «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_13 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 15 а.с. 176).

Отже, на підставі розроблених та погоджених ОСОБА_10 проєктів були прийняті розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації, якими було спершу передано земельні ділянки із користування Інституту ім. Таїрова у користування ДП «ДГ «Таїровське», а згодом припинено право постійно користування частиною земельної ділянки та віднесено до земель запасу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Окрім того, ОСОБА_10 брала участь у розробці проєкту розпорядження Овідіопольської РДА, яким передано вилучені земельні ділянки Інституту ім. Таїрова у приватну власність громадян.

5.5. Повноваження районних державних адміністрацій у земельних питаннях

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи державного самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції від 27.07.2010) місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно?територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Статтею 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»).

Відповідно до ст. 17 ЗК (в редакції від 30.10.2010) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 122 ЗК передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Відповідно до п. «а» ч. 5 ст. 149 ЗК районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

5.5.1. Дотримання земельного законодавства при прийняті розпорядження № 859

Як було встановлено вище, розпорядженням заступника голови Овідіопольської РДА № 859 від 03.08.2010 припинено право користування на земельні ділянки загальною площею 86,92 га (рілля), яка надана у постійне користування Національному науковому центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей на території Таїровської селищної ради Овідіопольського районну Одеської області (за межами населених пунктів) та передано ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського районну Одеської області (за межами населених пунктів) (т. 10 а.с. 228).

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ?ОД № 001504 від 22.11.2000 площа земель, наданих під закладку селекційних насаджень та маточників винограду, для ведення дослідних та навчальних цілей Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова у постійне користування на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, становила 138,7 га, а саме: ділянка № 1 - 0,04 га, ділянка № 2 - 0,11 га, ділянка № 3 - 0,62 га, ділянка № 4 - 0,77 га, ділянка № 5 - 0,13 га, ділянка № 6 - 0,48 га, ділянка № 7 - 0,02 га, ділянка № 8 - 68,14 га, ділянка № 9 - 18,78 га, ділянка № 10 - 49,62 га (т. 26 а.с. 215).

Щодо статусу вказаної земельної ділянки

Класифікація ґрунтів за групами здійснюється на підставі даних природно?сільськогосподарського районування території України. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів» визначено склад, кількість та групи ґрунтів кожної провінції України. Документом, що містить різні, у тому числі визначальні для оцінки якості земель, показники ґрунту, є паспорт ґрунту, що складається відповідно до ГОСТ 17.4.2.03?86 «Охрана природы. Почвы. Паспорт почв".

Однак, Суд звертає увагу, що віднесення земель до особливо цінних відбувається не тільки на підставі їх природних якостей, а й з урахуванням їх використання для певних соціально значимих потреб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК (у редакції, чинній станом на 22.11.2010) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно?чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лісах і глеюваті; бурі гірсько?лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново?підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково?дослідних установ і навчальних закладів; землі природно?заповідного фонду; землі історико?культурного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК (в редакції від 30.10.2010) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково?дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Указом Президента України від 21.11.2003 № 1329/2003 Інституту виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова Української академії аграрних наук надано статус Національного наукового центру і перейменовано в Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова».

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Статуту ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова (в редакції від 2006 року) Національний науковий центр « Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова » (Наукова установа) перебуває у віданні Української академії аграрних наук (далі - Академія) як органу управління державним майном, закріпленим за Науковою установою (т. 12 а.с. 13).

Згідно з ст. 1 Закону № 3065 Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Статуту Інституту ім. Таїрова Національний науковий центр « Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова » є головною науково?дослідною установою в Україні з фундаментальних та прикладних проблем розвитку виноградарства. Він діє як методологічний і науково?організаційний центр, координує дослідження з проблем виноградарства, що фінансуються Академією, в т.ч. тих, що проводяться іншими науковими установами і кафедрами вищих навчальних закладів країни, надає їм методичну допомогу в проведенні досліджень та підготовці наукових кадрів.

Отже, Національний науковий центр « Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова » є науково?дослідною установою, яка перебуває у віданні галузевої академії наук - Українська академія аграрних наук як органу управління державним майном, закріпленим за ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова».

Окрім того, відповідно до п. 3.3 ст. 3 Статуту Інституту ім. Таїрова наукова установа, заснована на державній власності на основні засоби, інше майно, закріплене за нею Академією та придбане за рахунок коштів, загального або спеціального фондів Державного бюджету, що є економічною основою її діяльності. За Науковою установою також закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Академії і надані їй на праві власності постійного користування землею, що посвідчується державним актом. Землі дослідних полів Наукової установи та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, за виключенням випадків, визначених Земельним кодексом України.

З огляду на викладене, земельна ділянка, яка надана Інституту ім. Таїрова під закладку селекційних насаджень та маточників винограду, для ведення дослідних та навчальних цілей відноситься до особливо цінних земель.

Дійшовши такого висновку, Суд відхиляє аргументи сторони захисту, що земельна ділянка, яка вилучена на підставі Розпорядження № 859, не належить до особливо цінних земель.

Щодо цільового призначення такої земельної ділянки

Цільове використання (використання за цільовим призначенням) земельної ділянки вважається одним із принципів земельно?правового регулювання згідно зі ст. 19, 96 ЗК.

Відповідно до п. 5.3. ст. 5 Статуту ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» наукова установа зобов`язана, зокрема, забезпечувати цільове використання закріпленого за нею майна та виділених коштів; здійснювати заходи з удосконалення організації своєї діяльності.

Згідно з п. 6.5 ст. 6 Статуту ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» директор здійснює оперативне управління установою та несе персональну відповідальність за її діяльність, зокрема, за збереження закріпленого за установою державного майна.

Схожі обов`язки передбачені у Статуті ДП «ДГ «Таїровське». Так, господарство зобов`язане, зокрема, забезпечувати ефективне та цільове використання закріпленого за ним державного майна та виділених державних коштів. Директор здійснює управління господарством та несе персональну відповідальність за стан та діяльність господарства, зокрема, за збереження та ефективне використання майна господарства (п. 5.2.1 ст. 5 та п. 6.7 ст. 6).

Отже, керівники підприємств, установ та організацій Академії повинні вживати необхідних заходів щодо ефективного та цільового використання закріпленого за ними державного майна та надавати відповідну інформацію до Академії для здійснення останньою відповідного контролю.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проєктів тощо.

Відповідно до ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно?заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико?культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному Земельним Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Так, згідно з ч. 1 та 2 ст. 20 ЗК (у редакції від 31.07.2010) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико?культурного призначення.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33?37 цього Кодексу (ч. 5 ст. 20 ЗК).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК (в редакції від 31.07.2010) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для 1) виробництва сільськогосподарської продукції, 2) здійснення сільськогосподарської науково?дослідної та навчальної діяльності, 3) розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Українським класифікатором цільового використання земель, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14?1?7/1205, було визначено, що станом на серпень 2010 року землі сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням поділялися, зокрема, на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 2.1), землі для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (код 2.2) та землі для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства (код 2.3).

Відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення) можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України, у зв`язку з чим, зміна виду використання земельних ділянок у межах їх цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі (постанова ВСУ від 08.04.2014 у справі № 6?32цс15, постанови ВС від 08.05.2018 у справі 521/4789/17 та від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17).

Отже, зміна цільового призначення земель відбувається також у межах однієї категорії земель, тобто при змінні виду використання земельної ділянки, а не тільки при зміні категорії. Відтак, при вилученні земельних ділянок, які наданні у постійне користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей та передачі у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва категорія земель не змінилась і становить «землі сільськогосподарського призначення», однак у межах цієї категорії змінився вид використання земельної ділянки, тобто відбулася зміна цільового призначення вказаних земельних ділянок.

Вищевикладене твердження, також знайшло своє відображення у висновку експерта, складеному за результатами проведення комплексної судової земельно?технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 27.11.2019 № 19611/19?41/31377?31381/19?41 (т. 23 а.с. 3), експертом Київського науково?дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови детектива НАБУ від 23.05.2019 (т. 22 а.с. 163).

Так, цим висновком встановлено, що Розпорядженням Овідіопольської РДА від 03.08.2010 № 859 при надані в постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» земельної ділянки 8 площею 68,78 га та земельної ділянки 9 площею 18,78 га змінено їх цільове призначення (вид використання).

Суд не бере до уваги аргументи сторони захисту, що стосовно земельної ділянки не відбувалось зміни цільового призначення, з огляду на встановлені судом обставини щодо цільового призначення земельної ділянки.

Щодо порядку зміни цільового призначення земель

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК (у редакції від 31.07.2010) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико?культурного призначення.

Частиною 4 ст. 22 ЗК передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проєктів землеустрою, що забезпечують еколого?економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 9 ст. 123 ЗК).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» порядок складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 2 Порядку розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проєкт відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі?продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно?правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проєкт відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що проєкт відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проєкту відведення земельної ділянки.

Проєкт відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно?епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проєкт відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (п. 9, 10 Порядку).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико?культурного призначення;

Відповідно до п. 2.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації організація і проведення державної експертизи здійснюється: 1) Державним комітетом України по земельних ресурсах; 2) Республіканським комітетом по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (Рескомзем АР Крим); 3) обласними головними управліннями земельних ресурсів; 4) Київським міським головним управлінням земельних ресурсів; 5) Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів.

З огляду на вищевикладене, під час зміни цільового призначення особливо цінних земель необхідно розробити проєкт землеустрою відведення земельної ділянки, який підлягає обов`язковій державній експертизі.

Окрім того, на необхідність розробки проєкту землеустрою також вказує висновок експерта за результатами проведення комплексної судової земельно?технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 27.11.2019 № 19611/19?41/31377?31381/19?41 (т. 23 а.с. 1).

Отже, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 03.08.2010 № 859 змінено цільове призначення земельних ділянок з «під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних цілей» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Однак, таке розпорядження видане 1) за відсутності згоди на це у постанові Президії УААН від 23.12.2009 (протокол № 20) та 2) без рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та забезпечення еколого?економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь та заходів з охорони земель, чим порушено вимоги статті 123 ЗК та п. 2 Порядку № 677 3) без проведення державної експертизи проєкту землеустрою.

5.5.2. Дотримання земельного законодавства при прийняті розпорядження № 919

Так, розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 18.08.2010 № 919 припинено право користування на частину земельної ділянки загальною площею 10,73 га (рілля), яка надана у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) та віднесено вказану земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) (т. 15 а.с. 177).

Указане розпорядження було прийнято на підставі листів директора ДП «ДГ «Таїровське» № 156 від 19.07.2010 та № 170 від 09.08.2010 щодо добровільної відмови ДП «ДГ «Таїровське» від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 10,73 га для задоволення суспільних потреб територіальної громади, а саме: створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське» (т. 15 а.с. 37, т. 12 а.с. 39).

Президією Академії відповідно до протоколу № 20 винесено постанову «Про внесення змін до постанови Президії УААН від 20.09.2007 (Протокол № 14) «Про вилучення землі із землекористування Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» (т. 24 а.с. 113).

Так, Постанову Президії УААН від 20.09.2007 (протокол № 14) викладено в такій редакції:

«Про вилучення землі із землекористування ДП ДГ «Таїровське» «ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова»

1) Дати згоду на вилучення із землекористування ДП «ДГ «Таїровське» «ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» земельної ділянки площею 10,73 га для створення товариства працівникам ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» «ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова».

2) Контроль за вилученням і передачею земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства покласти на директора «ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» Особу_1».

Отже, із матеріалів, які були подані до Овідіопольської райдержадміністрації для припинення права постійного користування земельною ділянкою встановлено, що кінцева мета ДП «ДГ «Таїровське» - створення садового товариства працівниками ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське», відтак добровільна відмова була лише проміжним етапом у приватизації працівниками Інституту та дослідного господарства земельних ділянок.

Як убачається із листа від 09.08.2010 № 170 ДП «ДГ «Таїровське» добровільно відмовляється від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 10,73 га для задоволення суспільних потреб територіально громади, а саме: створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське» (т. 12 а.с. 39).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30.12.2009 № 1079?0?2?09?19 садові (або садівницькі) товариства можуть функціонувати у такій організаційно?правовій формі, як обслуговуючі кооперативи.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Статтями 10, 11 Закону № 1087 визначено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземні та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

У розумінні Закону України «Про кооперацію» пай - це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (стаття 2 Закону).

Отже, члени садового товариства вносять до товариства свій пайовий внесок, зокрема майно у вигляді власної земельної ділянки.

Щодо припинення права користування землею

Відповідно до ст. 141 ЗК підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Закон № 3065 не передбачає припинення права користування земельними ділянками галузевими академіями наук та підпорядкованими ним установами, організаціями, підприємствами шляхом добровільної відмови.

Водночас, ч. 3 ст. 142 ЗК передбачено право землекористувача на припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом добровільної відмови за його заявою до власника земельної ділянки.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі (ст. 19 ЗК). До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 140 і 141 ЗК.

З аналізу цих положень слідує, що до земель запасу відносяться виключно земельні ділянки, які перебувають у власності публічно - правових утворень і не надані у встановленому законом порядку громадянам чи юридичним особам. Отже, перебуваючи тимчасово виключеними з цивільного обігу, власниками земель запасу виступає держава або відповідна територіальна громада.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК у державній власності перебувають усі землі, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЗК у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 10,73 га, від права користування якою ДП «ДГ «Таїровське» добровільно відмовилося, була передана до земель запасу, що належить до державної власності, оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (див. 5.1.1).

Водночас, пунктом 4.21 Статуту ДП «ДГ «Таїровське» визначено, що господарству забороняється без дозволу Президії Академії безоплатно передавати в будь?якій формі закріплене за ним державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам, а також громадянам.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3065 галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу галузевих академій наук, вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об`єктів майнового комплексу галузевих академій наук до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об`єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу галузевих академій наук.

Отже, у випадку коли підприємство, що перебуває у віданні УААН не використовує або не здатне забезпечити ефективне та цільове використання майна, закріпленого за ними Академією, повинно проінформувати УААН для прийняття подальшого рішення щодо такого майна, у тому числі щодо безоплатної передачі такого майна на баланс іншої установи, підприємства чи організації, які перебувають у віданні УААН або внесення відповідної пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі таких об`єктів майнового комплексу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном або комунальною власністю.

Проте, згідно з ч. 3 та 4 ст. 84 ЗК до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка забезпечувала діяльність Української аграрної академії наук, а кінцева мета ДП «ДГ «Таїровське» полягала у приватизації такої земельної ділянки, у райдержадміністрації не було повноважень виносити відповідні розпорядження.

Окрім того, розпорядженням Овідіопольської РДА від 18.08.2010 № 919 ДП «ДГ «Таїровське» припинено право користування на частину земельної ділянки загальною площею 10,73 га за рахунок земельної ділянки 9 площею 18,78 га, яка перебувала у постійному користуванні ННЦ «ІВіВ ім. Таїрова».

Вказане підтверджується висновком судової земельно?технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 27.11.2019 № 19611/19?41/31377?31381/19?41 (т. 23 а.с. 1), а також показаннями свідків.

Щодо тверджень сторони захисту про відсутність порушень ст. 149 та 150 ЗК під час припинення права власності

Під час судових дебатів адвокат ОСОБА_9 наполягала на тому, що під час винесення спірних розпоряджень райдержадміністрації право власності на земельні ділянки припинялися шляхом добровільної відмови, а не в порядку вилучення, передбаченого ст. 149 та 150 ЗК, відтак не було порушень положень цих статей, оскільки вони є незастосовними у цьому випадку.

На підтвердження позиції щодо правомірності прийняття вказаних розпоряджень сторона захисту послалася на наявність згоди Національної академії аграрних наук України на добровільне вилучення земельної ділянки та правові висновки Верховного Суду України, висловлені у п. 1.8.2 Висновку від 20.12.2017 за ІІ півріччя 2017 року, з посиланням на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі № 6?935цс17.

Колегія суддів не погоджується із таким умовиводом сторони захисту, з огляду на таке.

Питання щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою вже вирішувалося судом у вироку, відтак колегія суддів не вважає за необхідне повторно надавати цьому оцінку (див. п. 5.5.2 вироку).

Щодо посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі № 6?935цс17, колегія суддів звертає увагу на таке.

Дійсно, у п. 1.8.2 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за ІІ півріччя 2017 року (далі - Висновки) міститься посилання на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі № 6?935цс17 (https://court.gov.ua/userfiles/file/sud1590/News/Vysnovky_2_2017.pdf). Втім, у вказаних Висновках міститься описка у номері справи, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня справа з таким номером. Ба більше, обставини та висновки у п. 1.8.2 Висновків є аналогічними до обставин та висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі № 362/2381/13?ц ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/70357439).

Заразом, вказані висновки стосуються процедури вилучення особливо цінних земельних ділянок у порядку ст. 149 та 150 ЗК, а не добровільної відмови, яка, на переконання сторони захисту, мала місце у цій справі. Також, вказані висновки не спростовують висновку щодо протиправності вибуття із державної власності спірної земельної ділянки, а лише констатують необхідність погодження Президією Національної академії наук України та президій галузевих академій наук під вилучення земельних ділянок, належних останнім, в порядку ст. 150 ЗК.

Побіжно суд звертає увагу на суперечливу поведінку сторони захисту, яка виразилися у тому, що обґрунтовуючи наявність добровільної відмови, як підстави припинення права користування земельної ділянки, сторона захисту посилається на практику Верховного Суду України щодо вилучення земельних ділянок, в порядку ст. 150 ЗК (про що остання заперечувала).

Щодо вилучення особливо цінних земель для сільськогосподарських потреб

Як вже встановлено судом, земельні ділянки, які перебували у користуванні ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», належать до особливо цінних земель (див. п. 5.5.1 вироку).

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 143 ЗК вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Так, Земельним кодексом України встановлений особливий порядок вилучення земельних ділянок, передбачений ст. 149 та ст. 150 ЗК.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 149 ЗК).

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з п. а ч. 5 ст. 149 ЗК районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання (п. а ч. 3 ст. 123 ЗК).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою ? восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК).

Заразом, питання вилучення особливо цінних земель врегулювано статтею 150 ЗК, відповідно до змісту якої, землі дослідних полів науково?дослідних установ відносяться до особливо цінних земель. У цій ж нормі матеріального права зазначено, що вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб, не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті, а саме: для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально?культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Отже, положеннями ст. 150 ЗК встановлено порядок вилучення особливо цінних земель, яке можливе лише для несільськогосподарських потреб за постановою Кабінету Міністрів України або рішенням місцевої ради, за погодження із Верховною Радою України. Вказана стаття не передбачає можливості вилучити особливо цінну земельну ділянку для сільськогосподарських потреб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, Земельним кодексом України, а саме вимогами п. «ґ» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84 ЗК, встановлено, що земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук належить до земель державної власності та не можуть передаватися у комунальну та приватну власність.

Отже, вилучення із постійного користування ННЦ «ІВіВ ім. Таїрова» частини земельної ділянки площею 10,73 га, не знаходиться поза межами повноважень Овідіопольської райдержадміністрації.

Щодо землеустрою

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» заходи із землеустрою - це передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів. Землеустрій - це сукупність соціально?економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно?територіальних утворень, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно?виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів (п. «в» ст. 2 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно з ст. 5 Закону України «Про землеустрій» об`єктами землеустрою, серед іншого, є територія землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України.

Як вбачається із положень ст. 34 Закону України «Про землеустрій» топографо?геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово?картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність». Інформаційний зміст і масштаб топографо?геодезичних та картографічних матеріалів визначаються з урахуванням використання цих матеріалів, детальності проєктування, обстежень і вишукувань відповідно до закону.

У свою чергу, згідно з ст. 1 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність» топографо?геодезична і картографічна діяльність - це наукова, виробнича і управлінська діяльність, спрямована на визначення параметрів фігури, гравітаційного поля Землі, координат точок земної поверхні та їх змін у часі, створення і використання державної геодезичної і гравіметричної мереж України, мережі постійно діючих станцій супутникового спостереження, топографічних, тематичних карт (планів), створення та оновлення картографічної основи для державних кадастрів, банків (баз) геопросторових даних та геоінформаційних систем. Топографо?геодезичні та картографічні роботи ? це процес створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних, топографо?геодезичної та картографічної продукції.

Завданням законодавства про топографо?геодезичну і картографічну діяльність є регулювання відносин у сфері топографо?геодезичної і картографічної діяльності для забезпечення потреб держави і громадян результатами топографо?геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону № 353 до топографо?геодезичних і картографічних робіт спеціального призначення належать: а) роботи із топографо?геодезичного і картографічного забезпечення кадастрової діяльності - це створення, розвиток і підтримка в робочому стані геодезичних мереж спеціального призначення, створення і оновлення картографічної основи державного кадастру, створення місцевих систем координат, порядок ведення яких встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань топографо?геодезичної і картографічної діяльності; б) роботи із топографо?геодезичного і картографічного забезпечення містобудівної діяльності ? створення геодезичних та картографічних матеріалів і даних для планування території, проєктування, будівництва і реконструкції об`єктів капітального будівництва, створення інженерної та транспортної інфраструктури, а також проведення необхідних для цього інженерних вишукувань; в) створення географічних інформаційних систем спеціального (тематичного) призначення; г) створення тематичних карт, планів і атласів спеціального призначення в графічній, цифровій та іншій формах, видання таких карт, планів і атласів; ґ) геодезичні, топографічні, аерозйомочні та інші спеціальні роботи під час інших вишукувань і спеціальних робіт; д) виконання науково?дослідних і дослідно?конструкторських робіт у напрямах, зазначених у цій статті.

Розділом 1 Тимчасових методичних вказівок щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схвалених протоколом науково?технічної ради Держкомзему України від 26.01.1998 № 1 встановлено, що земельна ділянка ? це частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель. Формування земельної ділянки - це встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі землеустрою. Кадастровий номер - це унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Розділу 2 Тимчасових методичних вказівок № 1 для забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв`язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок. Система забезпечує унікальність кадастрового номера кожної земельної ділянки протягом всього періоду її існування, підтримує механізм обігу земельних ділянок (таких, наприклад, як відокремлення частини, об`єднання тощо), зручна та гнучка з точки зору процедур комп`ютерної реалізації, а також несе в собі додаткову інформацію щодо географічного місця положення земельної ділянки в межах адміністративно?територіального устрою.

При відокремленні частини земельної ділянки, об`єднанні земельних ділянок або інших операціях, пов`язаних з регулюванням меж земельних ділянок, новим ділянкам після їх формування присвоюються нові кадастрові номери (п. 5.2. Розділу 5 Тимчасових методичних вказівок № 1).

Виходячи із вищевикладеного, при припиненні права кристування частиною земельної ділянки необхідно було провести відповідні топографо?геодезичні роботи по визначенню меж цієї частини земельної ділянки.

Отже, розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 18.08.2010 № 919 припинено право користування частиною земельної ділянки 10,73 га, без: 1) проведення відповідних топографо?геодезичних робіт по визначенню меж цієї частини земельної ділянки, що не відповідає вимогам ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», 2) розробки та затвердження проєктів землеустрою всупереч п. 2 Порядку № 677.

5.5.3. Дотримання земельного законодавства при прийняті розпорядження № 1344.

21.10.2010 голова Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_5 видав розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1234 «Про надання громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» з додатком до нього (т. 28 а.с. 1, 9).

Вказаним розпорядженням постановлено:

1) присвоїти земельним ділянкам, що оформляються безоплатно у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), номери згідно зі списком, що додається;

2) надати громадянам України, зазначеним у додатку до розпорядження, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 9,8230 га, із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів);

3) рекомендувати громадянам України, вказаним у додатку до розпорядження, надати проєкт землеустрою до Овідіопольської районної державної адміністрації для розгляду та затвердження у встановленому законодавством порядку.

Щодо відповідності проєкту землеустрою вимогам земельного законодавства

На підставі вищевказаного розпорядження фізичною особою?підприємцем ОСОБА_16 розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину ОСОБА_12 та іншими громадянам (всього 143 особи) для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради (за межами населених пунктів).

Однак, як слідує з висновку судової експертизи з питань землеустрою від 26.03.2018 № 18?108 (т. 17 а.с. 1), проведеного Херсонським відділенням Одеського науково?дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_53 (т. 22 а.с. 163), розроблений проєкт землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування.

Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про землеустрій» та п. 8 Порядку № 677 документація із землеустрою має відповідати вимогам щодо відповідності її складу, змісту і правил оформлення відповідній нормативно?технічній документації з питань здійснення землеустрою.

Станом на 22.11.2010 виготовлення проєкту землеустрою було врегульовано, головним чином, відомчими актами ненормативного характеру, насамперед, Еталоном проєкту відведення земельної ділянки юридичними та фізичними особами для будь?яких потреб, затвердженим Першим заступником голови Державного комітету України по земельних ресурсах 18.06.1999 (далі - Еталон 1999).

Як зазначено у вступі до Еталону 1999, він є «обов`язковим для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та інших землевпорядних органів при розробці проєктів відведення земельних ділянок».

Згідно з ст. 14 Закону України «Про землеустрій» здійснення землеустрою та державного контролю за його проведенням, розроблення та затвердження в установленому законодавством порядку нормативно?технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1996 № 340/96 (далі - Положення № 30/96), центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем).

Пунктом 3 Положення № 30/96 встановлено, що одним із основних завдань Держкомзему є проведення землеустрою.

Згідно з п. 1,8 п. 4 Положення Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань бере участь у формуванні та реалізації державної політики щодо регулювання земельних відносин, забезпечує механізм її запровадження, розглядає та затверджує нормативно?технічну документацію щодо проєктування, у межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 116, 118, 186 ЗК, ст. 22, 25, 29, 30, 34 Закону України «Про землеустрій», Тимчасового порядку № 174 та Еталону 1999, станом на 22.11.2000 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину мав містити: 1) вихідну земельно?кадастрову інформацію; 2) пояснювальну записку; 3) клопотання (заява) замовника про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою; 4) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; 5) письмову згоду землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб); 6) документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства); 7) копію документа, що посвідчує особу; 8) дозвіл відповідної ради (адміністрації) на розробку проєкту землеустрою; 9) умови відведення земельної ділянки; 10) технічне завдання; 11) план відведення земельної ділянки; 12) викопіювання із чергового кадастрового плану; 13) відомості про наявність чи відсутність обмежень земельної ділянки; 14) план меж зон обмежень і сервітутів (у разі наявності); 15) креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) із зазначенням прив`язки опорних пунктів до Державної геодезичної мережі; 16) відомості про обчислення площі земельної ділянки; 17) експлікацію (склад земельних угідь відповідно з формою № 6?зем); 17) копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); 18) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадку передбачених законом); 19) матеріали погодження проєкту землеустрою; 20) матеріали вибору місця розташування земельних ділянок (у разі відведення земельної ділянки для містобудівних потреб).

Згідно з висновком експерта вказаний проєкт землеустрою містить невідповідність за складом, а саме відсутні обов`язкові, у даному випадку, документи та відомості: 1) дозвіл Овідіопольської районної державної адміністрації на розробку проєкту землеустрою; 2) викопіювання із чергового кадастрового плану; 3) креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) із зазначенням прив`язки опорних пунктів до Державної геодезичної мережі; 4) план меж зон обмежень та сервітутів; 5) відомості про обчислення площі земельних ділянок.

Водночас, експертом під час дослідження цього проєкту землеустрою встановлена така невідповідність за змістом:

1) заяви громадян Особи_1, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_28, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59 про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою зареєстровані в Овідіопольській райдержадміністрації 21.10.2010. У цей ж день Овідіопольською РДА видано розпорядження № 1234 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Втім, відповідно до копії проєкту та матеріалів, що стали підставою для прийняття розпорядження від 21.10.2010 № 1234 проєкт такого розпорядження було погоджено 20.10.2010;

2) у різних документах проєкту землеустрою вказана різна кількість громадян, яким відводяться у власність земельні ділянки за вказаним проєктом землеустрою. Так, розпорядженням Овідіопольської РДА від 21.10.2010 № 1234 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи). Водночас, висновком державної санітарно?епідеміологічної експертизи від 08.11.2010 № 335, виданого Овідіопольською районною санітарно?епідеміологічною станцією погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину України ОСОБА_12 та іншим громадянам (всього 147 осіб).

Окрім того, цей проєкт землеустрою не відповідає вимогам законодавства щодо правил оформлення, а саме:

1) у всіх заявах не зазначені дати цих заяв, а заява ОСОБА_60 не підписана заявником, що не відповідає приписам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»;

2) вихідна земельно?кадастрова інформація до проєкту землеустрою оформлена не на бланку відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області, а також не містить дати та номеру реєстрації. Вказане суперечить положенням ст. 193?195, 204 ЗК, п. 4.1, 4.3 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінет Міністрів України від 17.10.1997 № 1153, та п. 4.4, 5.11?5.13 Національного стандарту України «державна уніфікована система документації» Уніфікована система організаційно?розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163?2003»;

3) наявний у складі проєкту землеустрою перелік обмежень права на земельну ділянку наявні земельні сервітути (згідно з формою 6 ?зем) оформлено не на бланку відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області, не містить дати та номеру реєстрації та не завіреній печаткою цього органу.

22.11.2010 голова Овідіопольської районної державної адміністрації Особа_5 видав розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1344 «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_13 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (т. 15 а.с. 176).

Вказаним розпорядженням постановлено:

1) затвердити громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів);

2) передати безоплатно у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) земельні ділянки загальною площею 9,8230 га (рілля), із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) згідно із списком, що додається;

3) Овідіопольському районному відділу Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєструвати та видати громадянам України, вказаним у додатку до розпорядження, у встановленому порядку державні акти на право власності на земельні ділянки;

4) відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області внести відповідні зміни до земельно?облікової документації.

Однак, відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 1861 ЗК для розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії.

До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно?епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проєктів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов`язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду (ч. 3 ст. 1861 ЗК).

Висновком комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою в Овідіопольському районі від 29.11.2010 № 8 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 осіб згідно додатку) для ведення садівництва з земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у запасі Таїровської селищної ради (за межами населених пунктів), за адресою: Таїровська селищна рада (за межами населених пунктів) Овідіопольського району Одеської області (т. 13 а.с. 58).

Отже, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 22.11.2010 № 1344 «Про безоплатну передачу у власність громадянам України ОСОБА_12 та іншим (всього 143 особи) земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» було затверджено проєкт землеустрою без урахування висновку Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою в Овідіопольському районі від 29.11.2010 № 8, що не відповідає порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, визначеного ст. 118 ЗК.

Щодо релевантності правового висновку, викладеного у постанові Великої палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19

Так, під час судових дебатів сторона захисту, посилаючись на вказану постанову, зазначила, що при передачі земельної ділянки від ННЦ «ІВіВ ім. Таїрова» до ДП «ДГ «Таїровське» розробка та затвердження проєкту землеустрою не потрібна, оскільки такої процедури не передбачено для зміни виду використання земельної ділянки.

Утім, колегія суддів уважає таку постанову не застосовною до обставин цієї справи, з огляду на таке.

У справі № 925/929/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна змінити на іншу категорію цільового призначення за погодженими проєктами землеустрою щодо відведення цих ділянок. А процедури зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії чинне законодавство не передбачає.

Відповідно до обставин справи № 925/929/19 спірні правовідносини виникли стосовно зміну виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення без розробки землевпорядної документації та без ухвалення відповідного рішення уповноваженим на те органом. Так, спірні земельні ділянки на момент ухвалення спірного рішення та укладення договору оренди належали до земель для сінокосіння і випасання худоби. Втім сільська рада надала їх заявникові в оренду для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна виду використання землі.

Проте, на відміну від наведених обставин у цій справі (№ 991/2744/19): (1) спірні земельні ділянки належали до особливо цінних земель (під закладку селекційних насаджень та маточників винограду, для ведення дослідних та навчальних цілей), для яких встановлено особливий правовий режим використання; (2) обов`язковість розроблення проєкту розпорядження у цьому випадку підтверджується необхідністю проведення державної експертизи такого проєкту (див. п. 5.5.1 вироку).

Загальний підхід, який використовує судом через методологічне застосування класичного прецеденту, вимагає застосування практики Верховного суду через схожість фактів або юридичних висновків, «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих підставах.

Отже, висновки зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи.

Щодо посвідчення права постійного користування земельною ділянкою

Згідно з ч. 9 ст. 126 ЗК державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку. Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об`єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв`язку), може посвідчуватися одним державним актом.

Відповідно до Інструкції № 43 (в редакції від 05.07.2010) складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: 1) підготовчі роботи, 2) встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки, 3) складання кадастрового плану земельної ділянки, 4) заповнення бланка державного акта. Підготовчі роботи, серед іншого, включають аналіз матеріалів проєкту відведення земельної ділянки (п. 2.1 та 2.2 Інструкції № 43).

Відповідно до п. 1.2 Тимчасового порядку державний реєстр земель ? це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК. Реєстратори державного реєстру земель (далі ? реєстратори) - це структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Отже, враховуючи вимоги земельного законодавства станом на 2010 рік право користування земельними ділянками мало бути оформлено актом на право користування на кожну окрему ділянку та зареєстроване у Державному реєстрі земель.

Окрім того, у цьому кримінальному провадженні проведено ряд судово?почеркознавчих експертиз, а саме: (1) № 17?5477/01 від 12.03.2018 (т. 15 а.с. 158), (2) № 17?7090/01 від 13.03.2018 (т. 15 а.с. 170) (3) № 491?П від 07.03.2018 (т. 17 а.с. 28), (4) № 489?П від 15.03.2018 (т. 17 а.с. 74), (5) № 490?П від 28.03.2018 (т. 17 а.с. 105), (6) № 492?П від 28.02.2018 (т. 17 а.с. 133), (7) № 328?П від 13.03.2018 (т. 17 а.с. 163), (8) № 19/17/3?98/СЕ/19 від 07.08.2019 (т. 25 а.с. 33), (9) № 19/17/3?99/СЕ/19 від 18.07.2019 (т. 25 а.с. 97), (10) № 19/17/3?192/СЕ/19 від 24.10.2019 (т. 25 а.с. 122), (11) № 19/17/3?200/СЕ/19 від 07.10.2019 (т. 25 а.с. 150), (12) № 19/17/3?191/СЕ/19 від 12.09.2019 (т. 25 а.с. 194).

Вказані експертизи підтверджують, що вищевказані документи засвідчені відповідними особами, зазначеними у цих документах. Водночас, вказані особи не оспорювали належність їхніх підписів у вказаних документах.

6. Щодо правової наступності

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Водночас, при вирішенні питання, який Закон про кримінальну відповідальність підлягає застосуванню у цій справі, суд виходить з такого.

На час вчинення обвинуваченою інкримінованого діяння редакція ч. 2 ст. 364 КК встановлювала, що зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, ? карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка до вказаної статті передбачала, що під тяжкими наслідками у ст. 364?367 КК, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

01.01.2011 введено в дію Закон України № 1508?VI від 11.06.2009, яким у ст. 364 КК абзац другий частини другої доповнено словами «та зі штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

15.12.2013 набрав чинності Закон України № 222?VII від 18.04.2013, яким в абзаці другому частини другої ст. 364 КК слова «трьох років та зі штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» замінено словами «трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією».

28.02.2014 набрав чинності Закон України № 746?VII від 21.02.2014, яким в абзаці першому частини першої ст. 364 КК слова «з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб» замінено словами «з метою одержання будь?якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи».

04.06.2014 набрав чинності Закон України № 1261?VII від 13.05.2014, яким пункт 4 примітки до ст. 364 КК викладено у наступній редакції: «Тяжкими наслідками у статтях 364?367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

26.11.2015 набрав чинності Закон України № 770?VIII від 10.11.2015, яким в абзаці другому частини другої ст. 364 КК, слова «та зі спеціальною конфіскацією» виключено.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально?правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з ч. 1 та 4 ст. 5 КК зворотну дію у часі має Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Аналіз положень вищезазначених змін до ч. 2 ст. 364 КК в світлі обставин цього провадження вказує на те, що у порівнянні із законом, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, вони не скасовують кримінальну протиправність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшують становище обвинуваченої, а тому відповідно до ч. 2 ст. 4 КК у цій справі підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, суд звертає окрему увагу на зміни диспозиції ст. 364 КК у зв`язку із набранням чинності Законом України № 746?VII від 21.02.2014.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 09.02.2022 у справі № 707/661/17, такі зміни не свідчать про декриміналізацію діяння чи навпаки ? криміналізацію. Між попередньою та новою редакцією зазначених норм має місце правова наступність.

З огляду на викладені обставини обвинувачення, наведені зміни норми не вказують, а ні на криміналізацію, а ні декриміналізацію чи пом`якшення кримінальної відповідальності або погіршення становища обвинуваченої. Адже, відбулась зміна такої ознаки як «в інтересах третіх осіб» на «з метою одержання будь?якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи», що в обставинах даного провадження несе одне і теж змістове навантаження. Оскільки, з огляду на висунуте обвинувачення в частині «вчинення дій для одержання третіми особами земельних ділянок без законних на те підстав», такі обставини відповідають як першому, так і наступному формулюванню.

7. Загальна характеристика кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК

Відповідно до вимог ст. 2 КК та ст. 17 КПК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Складом злочину називається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння (передбачене Кримінальним кодексом України) визнається злочином. Для вирішення питань застосування кримінального закону, кримінально-правової кваліфікації тощо наукою кримінального права визначено наступні обов`язкові (універсальні) елементи (ознаки) складу злочину: 1) об`єкт злочину, 2) об`єктивна сторона злочину, 3) суб`єкт злочину, 4) суб`єктивна сторона злочину. У свою чергу кожен з елементів складається з певних, визначених кримінальним законом, ознак. Відсутність хоча б одного з елементів складу злочину свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК.

Відповідно до положень ст. 337 КПК суд розглядає справу у межах висунутого прокурором звинувачення. Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_10 є наявність у її діях усіх ознак складу злочину, визначених ч. 2 ст. 364 КК.

Диспозиція ч. 1 ст. 364 КК (станом на 22.11.2010) передбачала кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Частина друга зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Об`єктом згаданого кримінального правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також їх службових осіб, а додатковим безпосереднім об`єктом є охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб. Таким об`єктом можуть бути лише права та інтереси матеріального характеру або ж заподіяння шкоди яким має матеріальний еквівалент у розмірі, що у сто та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК, може мати форму 1) зловживання владою або 2) службовим становищем. Так, під зловживанням владою слід розуміти діяння, яке полягає у використанні службовою особою, яка має владні повноваження (представником влади), всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. У свою чергу зловживання службовим становищем являє собою будь?яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з її посадою. У цілому зловживання, службовим становищем є більш широким поняттям, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь?якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно?правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Кримінально-правові норми, передбачені ст. 364 КК, регулюють родову групу явищ, які охоплюють собою прояви кримінально?протиправного вчинення зловживання владою або службовим становищем з боку службових осіб, ознаки яких визначені в примітках 1, 2 ст. 364 КК (публічної сфери права).

У кримінальному праві зловживанням владою або службовим становищем є використання влади або службового становища (а отже, тих повноважень і можливостей впливу, які обумовлені компетенцією службової особи) всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі.

Використанням влади чи службового становища є вчинення дій, зумовлених покладеними на неї обов`язками з виконання відповідних функцій. Діяння, змістом яких є використання службовою особою влади або службового становища, може: (1) перебувати в межах її компетенції; (2) перебувати в межах не її, а компетенції інших органів або службових осіб; (3) перебувати поза межами компетенції будь?яких органів або службових осіб.

Вчинення дій всупереч інтересам служби формально завжди є виходом поза межі наданих повноважень, оскільки ті надаються виключно на законних підставах для використання у спосіб і в порядку, визначеними приписами нормативних актів. Наскільки б явно винувата особа не виходила за межі своїх повноважень, внутрішнім змістом її дій є використання влади або службового становища, якщо вони безпосереднього пов`язані з службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень.

Обов`язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності є встановлення того, що дії винної особи перебували у безпосередньому зв`язку з її службовими повноваженнями, були зумовлені тими фактичними можливостями, що вони походять від службового становища особи, виконуваних функцій і наданих повноважень, що існує неподільний зв`язок між службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень та їх використанням для вчинення злочину.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі № 707/661/17.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, включає також в себе, як обов`язковий елемент, тяжкі наслідки для охоронюваних законом прав, свобод та інтересів окремих громадян або державних чи громадських інтересів або інтересів юридичних осіб, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, є спеціальний, тобто службова особа.

З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи умислу щодо діяння і умислу або необережного ставлення до його наслідків. Тобто вина при вчиненні цього кримінального правопорушення може мати змішаний (складний) характер. Окрім того, обов`язковою ознакою даного кримінального правопорушення є мотив, який може бути у таких формах: 1) корисливий, 2) інші особисті інтереси та 3) інтереси третіх осіб.

Так, корисливий мотив можна охарактеризувати як бажання службової особи отримати незаконну винагороду матеріального характеру, а інший особистий інтерес як мотив зловживання владою або службовим становищем полягає у прагненні отримати вигоду немайнового характеру (кар`єрний розвиток, підтримання ділових, дружніх стосунків, бажання помсти тощо). У свою чергу, мотив службової особи спрямований на задоволення інтересу третьої особи, який не захищений законом, може виражатися як у матеріальній так і нематеріальній формі. Окремо слід зазначити, що третіми особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належать їй за посадою, або пов`язаними з посадою можливостями.

З урахуванням зазначеного, розглядаючи питання наявності в діянні ОСОБА_10 складу кримінально правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, суд має встановити чи вказують надані стороною обвинувачення докази на те, що:

- обвинувачена є службовою особою, яка здійснює організаційно?розпорядчі функції (спеціальний суб`єкт);

- обвинувачена вчинила діяння (дію чи бездіяльність) з використанням службового становища;

- протиправність такого діяння, яке за формою схоже із законним ? на вчинення якого службова особа має право, але за своєю суттю воно суперечить інтересам служби;

- спричинення діянням обвинуваченої тяжких наслідків для охоронюваних законом державних інтересів та інтересів юридичної особи;

- наявність у обвинуваченої умислу та мотиву на вчинення злочину.

8. Вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченої складу інкримінованого злочину, суд зазначає про таке.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 723/4583/21 кваліфікація злочину ? це кримінально?правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально?правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально?правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування кримінально?процесуальними й криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, може бути лише службова особа, зазначена у п. 1 та п. 2 Примітки до цієї статті.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих чи адміністративно?господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.

Поняття службової особи, як суб`єкта вказаного кримінального правопорушення розкривається через вказівку на дві групи ознак, які прийнято називати «посадовою» та «функціональною». Посадова ознака, зокрема, означає, що особа виступає службовою внаслідок того, що займає певну посаду та виконує у зв`язку із цим визначені функції на підприємстві, установі, організації. У свою чергу, такі функції становлять зміст функціональної ознаки, яка розкривається через вказівки на конкретні функції (повноваження), якими наділена особа та які вона виконує, вчиняючи кримінальне правопорушення.

Так, Пленум Верховного суду України в постанові від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначив, що організаційно?розпорядчі обов`язки ? це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Під адміністративно?господарськими обов`язками розуміють обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово?господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 23.05.2005 № 154/к ОСОБА_10 призначено на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації (Особова справа ОСОБА_10 ).

Як убачається із розпоряджень голів Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_15 та Особи_5, у період відсутності начальників юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ( ОСОБА_20 та ОСОБА_51 ), їх повноваження тимчасово виконувала ОСОБА_10, а саме у такі періоди: 1) з 15.12.2008 по 19.12.2008 (розпорядження від 10.12.2008 № 651/к) (особова справа ОСОБА_10 ); 2) з 22.05.2009 на час відсутності ОСОБА_20 (розпорядження від 22.05.2009 № 154/к) (особова справа ОСОБА_10 ); 3) з 18.01.2010 по 23.01.2010 (розпорядження від 15.01.2010 № 25/к) (т. 20 а.с. 74); 4) з 08.02.2010 по 12.02.2010 (розпорядження від 04.02.2010 № 50/к) (т. 20 а.с. 75); 5) з 06.04.2010 по 10.04.2010 (розпорядження від 17.03.2010 № 106/к) (т. 20 а.с. 76); 6) з 07.06.2010 по 20.06.2010 (розпорядження від 03.06.2010 № 233/к) (т. 20 а.с. 77); 7) з 21.06.2010 по 07.06.2010 (розпорядження від 07.06.2010 № 238/к) (т. 20 а.с. 78); 8) з 26.07.2010 по 30.07.2010 та з 31.07.2010 по 28.09.2010 (розпорядження від 23.07.2010 № 341/к) (т. 20 а.с. 79); 9) з 29.11.2010 по 03.12.2010 (розпорядження від 29.11.2010 № 564/к) (т. 20 а.с. 80).

Абзацом 2 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що проєкти розпоряджень нормативно?правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Розпорядженням Овідіопольської РДА від 12.11.2007 № 1442 затверджена Інструкція з діловодства в апараті та структурних підрозділах районної державної адміністрації, згідно з п. 2.1. якої управлінська діяльність районної державної адміністрації на основі законодавства в межах її повноважень здійснюється шляхом видання розпоряджень (т. 13 а.с. 129).

Вони підписуються одноособово головою районної державної адміністрації та є обов`язковими для виконання всіма розташованими на території району підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Згідно з п. 2.7 вказаної Інструкції, з метою посилення обґрунтованості та дієвості розпоряджень голови райдержадміністрації, відповідності чинному законодавству, кожен проєкт розпорядження на зворотному боці обов`язково візується виконавцем (із зазначенням номера телефону), начальником юридичного відділу апарат, заступником голови - керівником апарату райдержадміністрації, першим заступником голови райдержадміністрації, з обов`язковим позначенням дати візування.

Відповідно до п. 1 ч. 7.4 Регламенту Овідіопольської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 29.11.2007 № 1574 (станом на 03.08.2010) (далі - регламент), юридичний відділ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує відповідальність законодавству проєктів розпоряджень голови районної державної адміністрації.

Згідно п. 1 ч. 7.5 Регламенту, начальник юридичного відділу здійснює керівництво роботою юридичного відділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань.

Частиною 12.2 Регламенту, проєкти розпоряджень голови районної державної адміністрації готують структурні підрозділи районної державної адміністрації, підрозділи її апарату, а також територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Проєкти розпоряджень підлягають обов`язковому погодженню із заінтересованими структурними підрозділами районної державної адміністрації, а в разі потреби ? з іншими органами.

Абзац 6 ч. 12.2 Регламенту передбачає, що проєкти погоджуються шляхом їх візування керівниками структурних підрозділів районної державної адміністрації, інших органів, заступниками голови та керівником апарату районної державної адміністрації. При цьому зазначається посада, ініціали, прізвище особи, яка візує проєкти розпоряджень, а також дата візування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 (Закон втратив чинність на підставі Закону № 889?9?VIII (889?19) від 10.12.2015) державна служба в України ? це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними правовими актами покладено здійснення організаційно?розпорядчих та консультативно?дорадчих функцій.

Отже, виконуючи обов`язки начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та здійснюючи організаційно?розпорядчі функції, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК, ОСОБА_10 є службовою особою.

Водночас, Суд звертає увагу, що службовими особами були й інші співучасники злочину.

Так, на підставі подання Одеської обласної державної адміністрації від 01.10.2001 № 01?04?3748 та контракту з Українською академією аграрних наук від 01.11.2001 президентом Української академії аграрних наук ОСОБА_61 видано наказ від 31.10.2001 № 208?к, яким Особу_1 призначено директором Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова Української академії аграрних наук.

На підставі контракту з Українською академією аграрних наук від 31.05.2007 президентом Української академії аграрних наук ОСОБА_61 видано наказ від 04.06.2007 № 134?к, яким Особу_1 призначено директором Інституту ім. Таїрова строком до 31.05.2012.

Відповідно до п. 6.5 статуту Інституту ім. Таїрова директор здійснює оперативне управління установою та несе персональну відповідальність за її діяльність, зокрема, за збереження закріпленого за установою державного майна та діяльність підпорядкованих дослідних господарств. Директор, діючи в межах законодавства, в інтересах Наукової установи, згідно із контрактом та цим статутом, самостійно вирішує питання діяльності Наукової установи, за винятком питань, віднесених до компетенції Академії, зокрема: організує і здійснює керівництво науково?дослідною і господарською діяльністю Наукової установи та загальне керівництво підпорядкованими їй науковими установами і самостійними дослідними господарствами; розпоряджається майном і коштами згідно із законодавством, Статутом академії та цим статутом; здійснює інші повноваження, передбачені статутом Наукової установи та його контрактом з Академією.

Отже, обіймаючи посаду директора Інститут ім. Таїрова та здійснюючи організаційно?розпорядчі функції, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК Особа_1 був службовою особою.

Наказом директора інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова Особи_1 від 24.04.2003 № 43, Особу_2 призначено на посаду заступника директора по виробництву Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова.

Згідно з посадовою інструкцією заступника директора по виробництву інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова, Особа_2 відноситься до категорії керівників (п. 1.2.); очолює земельну комісію по інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова (п. 3.9.); контролює роботу підлеглих йому спеціалістів (п. 3.11.); має право представляти інтереси інституту у взаємовідносинах з іншими організаціями і органами державної влади (п. 4.2.); підписувати та візувати необхідні фінансові та інші документи в межах своєї компетенції (п. 4.3.); за правопорушення, скоєні в ході своєї діяльності несе передбачену законом цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність (п. 5.2.).

Отже, обіймаючи посаду заступника директора Інститут ім. В.Є. Таїрова та здійснюючи організаційно?розпорядчі функції, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК Особа_2 був службовою особою.

Наказом директора інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова Особи_1 від 01.03.2006 № 20?к, Особу_3 призначено на посаду директора державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН.

Відповідно до п. 6.7 статуту Дослідного господарства «Таїровське» директор здійснює управління господарством та несе персональну відповідальність за стан та діяльність господарства, зокрема, за збереження та ефективне використання майна господарства.

Отже, обіймаючи посаду директора Дослідного господарства «Таїровське» та здійснюючи організаційно?розпорядчі функції, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК Особа_3 був службовою особою.

Наказом голови Державного комітету України із земельних ресурсів від 30.07.2008 № 187?кт, на посаду голови Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області призначено Особу_4.

Згідно з розподілом обов`язків між начальником та заступником начальника Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, начальник відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області Особа_4 здійснює організаційні, економічні, екологічні та інші заходи, спрямовані на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на відтворення і підвищення родючості, продуктивності та корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико?культурного призначення інших територій і об`єктів екомережі, бере участь в організації заходів щодо відтворення корисних властивостей земельних ділянок.

Також, згідно зі своїми обов`язками начальника Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області порушує у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування розпоряджень районної державної адміністрації та рішень органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства до передбаченої законом відповідальності.

Відповідно до п. 1.3, 1.5, 2.1, 2.3, 4.2. посадової інструкції начальника Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів від 06.01.2005 начальник відділу одночасно є старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель району.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 (Закон втратив чинність на підставі Закону № 889?VIII (889?19) від 10.12.2015) посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно?розпорядчих та консультативно?дорадчих функцій.

Отже, перебуваючи на посаді голови відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області та здійснюючи організаційно?розпорядчі функції, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК Особа_4 був службовою особою.

На підставі розпорядження Президента України від 30.04.2010 № 643/2010?рп Особу_5 призначено на посаду голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області.

На підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 10.05.2010 № 187/к Особа_5 приступив до виконання повноважень голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області з 10.05.2010.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції до 17.05.2012) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів ? накази.

Згідно із розподілом основних обов`язків між головою, першим заступником, заступниками голови, керівником апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 02.04.2007 № 347, голова районної державної адміністрації виконує повноваження передбачені Законом України «Про місцеві державні адміністрації». Здійснює керівництво її діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на районну державну адміністрацію завдань і функцій. Формує склад районної державної адміністрації, визначає її структуру та затверджує штатний розпис, виступає розпорядником коштів. Призначає на посади та звільняє з посад в установленому порядку першого заступника, заступників, працівників апарату, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації та їх заступників, головних спеціалістів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 (Закон втратив чинність на підставі Закону № 889?VIII (889?19) від 10.12.2015) посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно?розпорядчих та консультативно?дорадчих функцій.

Отже, обіймаючи посаду голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та здійснюючи організаційно?розпорядчі функції, згідно примітки 1 до ст. 364 КК, Особа_5 був службовою особою.

На підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 14.04.2005 № 108/к Особу_6 призначено на посаду заступника голови райдержадміністрації, начальником управління сільського господарства та продовольства з 14.04.2005 та присвоєно 9 ранг державного службовця.

На підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 30.06.2010 № 276/к Особу_6 призначено на посаду першого заступника голови райдержадміністрації з 30.06.2010 та присвоєно 8 ранг державного службовця відповідно до четвертої категорії посад державних службовців.

Згідно із розподілом основних обов`язків між головою, першим заступником, заступниками голови, керівником апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 02.04.2007 № 347, перший заступник голови райдержадміністрації координує діяльність заступників голови районної державної адміністрації, керівників апарату та керівників структурних підрозділів райдержадміністрації.

У період відсутності голови районної державної адміністрації виконує його функції і повноваження.

Отже, обіймаючи посаду першого заступника голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, згідно примітки 1 до ст. 364 КК, Особа_6 був службовою особою.

Об`єктивна сторона злочину

Щодо ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та кваліфікації дій ОСОБА_10 як зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, суд виходить з таких обставин та положень закону.

Частина 2 ст. 364 КК встановлює кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке: 1) вчиняється з використанням влади або службового становища; 2) здійснюється у межах повноважень, наданих у зв`язку з виконанням нею владних повноважень (службових обов`язків); 3) суперечить інтересам служби; 4) заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; 5) знаходиться у причинному зв`язку із зазначеними наслідками.

Використання службового становища - це дії посадової особи, які випливають з її службових повноважень та були пов`язані зі здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Використання службового становища має місце не лише тоді, коли службова особа вчиняє діяння з використанням для цього лише тих повноважень, якими вона наділяється в межах своєї компетенції, тобто діяння, пов`язаного з її власними повноваженнями, а й у випадках, коли суб`єкт виходить за ці межі, злочинно використовуючи не лише надані йому безпосередньо повноваження, а й авторитет посади, її значущість, впливовість, статусність, тобто вчиняє злочин з використанням тих можливостей, які обумовлені його службовими повноваженнями і яких він набуває завдяки посаді, що обіймає, чи службовій діяльності, яку здійснює.

Судом встановлено, що з 2005 року ОСОБА_10 обіймала посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, проте у період відсутності начальника юридичного відділу тимчасово виконувала їх обов`язки (див п. 5,4).

Згідно з п. 2.7 Інструкції з діловодства в апараті та структурних підрозділах районної державної адміністрації, з метою посилення обґрунтованості та дієвості розпоряджень голови райдержадміністрації, відповідності чинному законодавству, кожен проєкт розпорядження на зворотному боці обов`язково візується виконавцем (із зазначенням номера телефону), начальником юридичного відділу, заступником голови ? керівником апарату райдержадміністрації, першим заступником голови райдержадміністрації, з обов`язковим позначенням дати візування.

Відповідно до п. 1 ч. 7.4 Регламенту № 1574 юридичний відділ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує відповідальність законодавству проєктів розпоряджень голови районної державної адміністрації.

Згідно з п. 1 ч. 7.5 Регламенту № 1574, начальник юридичного відділу здійснює керівництво роботою юридичного відділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань.

Частиною 12.2 Регламенту № 1574 передбачено, що проєкти розпоряджень голови районної державної адміністрації готують структурні підрозділи районної державної адміністрації, підрозділи її апарату, а також територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Проєкти розпоряджень підлягають обов`язковому погодженню із заінтересованими структурними підрозділами районної державної адміністрації, а разі потреби - з іншими органами.

Відповідно до абз. 6 ч. 12.2 Регламенту № 1574, проєкти погоджуються шляхом їх візування керівниками структурних підрозділів районної державної адміністрації, інших органів, заступниками голови та керівником апарату районної державної адміністрації. При цьому зазначається посада, ініціали, прізвище особи, яка візує проєкти розпоряджень, а також дата візування.

Отже, під час виконання обов`язків начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_10 керувала роботою юридичного відділу та забезпечувала відповідність законодавству проєктів розпоряджень голови районної державної адміністрації.

Як встановлено вище, на підставі розроблених та погоджених ОСОБА_10 проєктів прийняті розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації, якими спершу передано земельні ділянки із користування Інституту ім. Таїрова у користування ДП «ДГ «Таїровське», а згодом припинено право постійно користування частиною земельної ділянки та віднесено до земель запасу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Окрім того, ОСОБА_10 брала участь у розробці проєкту розпорядження Овідіопольської РДА, на підставі якого вилучені з Інституту ім. Таїрова земельні ділянки передані у приватну власність громадян. Вказані розпорядження прийняті із численними порушеннями норм земельного законодавства.

Отже, ОСОБА_10 використала своє службове становище, оскільки перераховані у попередньому абзаці дії, які вона вчинила, перебуваючи на посаді виконуючої обов`язки начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, пов`язані із можливостями, що обумовлені службовими повноваженнями і яких вона набула завдяки посаді, що обіймала.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно?територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально?економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно?культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Враховуючи, що на підставі розроблених та погоджених ОСОБА_10 проєктів прийняті розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації, якими послідовно із земель державної власності вилучено особливо цінні земельні ділянки, суд доходить висновку, що розробка та погодження вищезгаданих розпоряджень Овідіопольською райдержадміністрацією суперечило інтересам служби.

Щодо тяжких наслідків

Відповідно до обвинувального акта, у результаті узгоджених злочинних дій Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, Особи_5, Особи_6 та ОСОБА_10 із земель державної власності на підставі розпорядження від 22.11.2010 № 1344 (у редакції із змінами згідно із розпорядженнями від 27.04.2011 № 404, від 30.06.2011 № 639, від 24.07.2012 № 866 та від 25.12.2012 № 1452) затверджено проєкти землеустрою щодо відведення у приватну власність Особі_1, Особі_2, Особі_3 та іншим громадянам земельні ділянки загальною площею 9,8230 га, чим спричинено шкоду державним інтересам у розмірі 20 943 598 грн, що більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Як вже зазначалося раніше, розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 18.08.2010 № 919 припинено право користування частиною земельної ділянки загальною площею 10,73 га, без: (1) проведення відповідних топографо?геодезичних робіт по визначенню меж цієї частини земельної ділянки, що не відповідає вимогам ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність» та без (2) розробки та затвердження проєктів землеустрою всупереч п. 2 Порядку № 677 (п. 5.5.2 вироку).

Тобто на час вчинення злочину та у подальшому земельна ділянка, яка є предметом злочину, залишалася несформованою, що унеможливлювало визначення меж цієї ділянки в натурі та її вартості станом на момент закінчення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення.

Тому, ринкова вартість вилучених з державної власності особливо цінних земель, а відповідно розмір завданої злочином шкоди, визначалися органом досудового розслідування шляхом додавання вартості кожної земельної ділянки, відведеної у приватну власність громадянам на підставі зазначених вище розпоряджень.

Для визначення ринкової вартості згаданих земельних ділянок слідством призначено низку судових оціночно?земельних експертиз. Вартість переданих у приватну власність земельних ділянок визначалася станом на дату оформлення відповідних Державних актів на право власності на земельну ділянку та присвоєння цим ділянкам кадастрових номерів, яка є відмінною від дати вчинення кримінального правопорушення.

Так, на стадії досудового розслідування Кіровоградським науково?дослідним експертно?криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено судові оціночно?земельні експертизи, а саме: 1) від 18.07.2018 № 28 (т. 18 а.с. 159); 2) від 17.07.2018 № 27 (т. 18 а.с. 178); 3) від 17.07.2018 № 26 (т. 18 а.с. 197); 4) від 02.07.2018 № 25 (т. 18 а.с. 216); 5) від 02.07.2018 № 24 (т. 18 а.с. 235); 6) від 27.06.2018 № 23 (т. 19 а.с. 10); 7) від 27.06.2018 № 22 (т. 19 а.с. 29); 8) від 27.06.2018 № 21 (т. 19 а.с. 48); 9) від 27.06.2018 № 20 (т. 19 а.с. 67); 10) від 26.06.2018 № 19 (т. 19 а.с. 86); 11) від 26.06.2018 № 18 (т. 19 а.с. 104); 12) від 26.06.2018 № 17 (т. 19 а.с. 123); 13) від 26.06.2018 № 16 (т. 19 а.с. 142); 14) від 20.07.2018 № 15 (т. 19 а.с. 162); 15) від 28.12.2019 № 19/24/2?161?СЕ/19 (т. 27 а.с. 3); 16) від 14.01.2020 № 19/24/2?230СЕ/19 (т. 27 а.с. 84); 17) від 28.01.2020 № 19/24/2?8?СЕ/20 (т. 31 а.с. 177).

На вирішення зазначених судових експертиз ставилися запитання щодо визначення ринкової вартості окремих земельних ділянок за цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, за функціональним призначенням: під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей.

Не дивлячись на те, що під час судового розгляду стороною захисту не оспорювалася вартість та загальна площа земель, які вибули з державної власності, а відповідно й розмір інкримінованої ОСОБА_10 шкоди, суд зазначає про таке.

Аналізуючи надані прокурором експертні дослідження, суд додатково звертає увагу на те, що при визначенні загальної вартості предмету злочину виникають додаткові питання, які підлягають уточненню. Ці питання умовно можна розділити на три групи: (1) поділ земельних ділянок, (2) розташування земель у межах земельної ділянки № 9 та (3) подвійна оцінка земельних ділянок.

Щодо поділу земельних ділянок

Згідно з листами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.08.2019 № 21?15?0.8?6902/2?19 по ряду земельних ділянок, які досліджувалися згідно з висновком експерта № 19611/19?41/31377?31381/19?41 від 27.11.2019, уточнено інформацію, зокрема:

1) державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3182 скасована 08.10.2012 у зв`язку з поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:01:002:3584, 5123755800:01:002:3585 та 5123755800:01:002:3586;

2) державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2995 скасована 28.08.2013 у зв`язку з поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:01:002:3150 та 5123755800:01:002:3151.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що: (1) земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:2998 поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:01:002:3181 та 5123755800:01:002:3182, а (2) земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:3008 поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:01:002:3089 та 5123755800:01:002:3088.

У свою чергу, земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:3089 поділено на дві окремі ділянки з кадастровими номерами: 5123755800:01:002:3187 та 5123755800:01:002:3188.

Отже, три земельні ділянки поділено таким чином:

(1) земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:2998 поділено на земельні ділянки: (і) 5123755800:01:002:3181 та (іі) 5123755800:01:002:3182. Останню, у свою чергу, поділено на три інші: 5123755800:01:002:3584, 5123755800:01:002:3585 та 5123755800:01:002:3586;

(2) земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:2995 поділено на земельні ділянки: (і) 5123755800:01:002:3150 та (іі) 5123755800:01:002:3151;

(3) земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:3008 поділено на земельні ділянки: (і) 5123755800:01:002:3088 та (іі) 5123755800:01:002:3089. Останню, у свою чергу, поділено на дві інші: 5123755800:01:002:3187 та 5123755800:01:002:3188.

З огляду на викладене, для визначеності вартості втраченого активу не підлягають врахуванню відомості, отриманні під час проведення оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами: 5123755800:01:002:2998, 5123755800:01:002:2995 та 5123755800:01:002:3008.

Щодо часткового розташування земельних ділянок за межами земельної ділянки № 9

Як вже зазначалося раніше, за версією сторони обвинувачення, у результаті злочинних дії обвинувачених, зокрема ОСОБА_10, з державної власності незаконно вибули особливо ціні землі загальною площею 9,8230 га вартістю 20 943 598 грн. Проте колегія суддів вважає, що загальна площа, а відповідно й вартість предмету злочину підлягають уточненню, з огляду на таке.

Відповідно до висновку судової земельно?технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 19611/19?41/31377?31381/19?41 від 27.11.2019 межі 120?ти земельних ділянок - повністю, а межі 36?ти земельних ділянок - частково, розташовані у межах земельної ділянки № 9 площею 18,78 га, право постійного користування на яку було посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ІІ?ОД № 001504, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею серії ТЇ № 34?18 та виданим Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області.

Як встановлено вище, розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 18.08.2010 № 919 припинено право користування частиною земельної ділянки 10,73 га, за рахунок земельної ділянки № 9 площею 18,78 га, без 1) проведення відповідних топографо?геодезичних робіт по визначенню меж цієї частини земельної ділянки, що не відповідає ст. 2, 20, 34 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3, 13 Закону України «Про топографо?геодезичну і картографічну діяльність», 2) розробки та затвердження проєктів землеустрою всупереч п. 2 Порядку № 677.

Отже, розташування земельних ділянок частково за межами земельної ділянки № 9 обумовлено недотриманням земельного законодавства під час прийняття розпорядження Овідіопольської РДА від 18.08.2010 № 919.

Заразом, слід звернути увагу, що експертизами № 19/24/2?161?СЕ/19 від 28.12.2019 та № 19/24/2?230?СЕ/19 від 14.01.2020 проведено додаткову оцінку 36?ти земельних ділянок, розташованих частково у межах земельної ділянки № 9. Предметом вказаних експертиз була оцінка тих частин 36?ти земельних ділянок, які знаходяться у межах земельної ділянки № 9.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що при розрахунку втраченого активу необхідно враховувати земельні ділянки, які розташовані виключно в межах земельної ділянки № 9, оскільки саме з її складу передано в землі запасу земельну ділянку площею 10,73 га, частину якої в подальшому передано у приватну власність.

З наведених підстав, суд не погоджується із площею вилучених з державної власності особливо цінних земель, зазначеної в обвинувальному акті.

Щодо повторної оцінки вартості земельної ділянки

Так, в експертних висновках Кіровоградського науково?дослідного експертно?криміналістичного центру двічі виявлено оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2933 площею 0,06 га, а саме: (1) висновок експерта від 26.06.2018 № 17 з ймовірною ринковою вартістю 118 762,00 грн; (2) висновок експерта від 27.06.2018 № 22 з ймовірною ринковою вартістю 118 758,00 грн.

Отже, не підлягає врахуванню оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2933, зазначена у висновку експерта від 26.06.2018 № 17, як така, що проведена повторно.

Враховуючи, що для визначення загальної площі та загальної вартості згаданих земель застосування спеціальних знань є не обов`язковим, достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків, колегія суддів не вбачає підстав для проведення додаткової експертизи. Вказане цілком узгоджується із практикою Верховного суду, викладеною у постанові від 08.09.2020 у справі № 750/4082/16?к.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сукупна площа вилучених з державної власності особливо цінних земель становить 8,3174 га вартістю 16 508 753 грн, про що зазначає у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Зазначене зменшення загальної площі та загальної вартості предмета злочину є дискрецією суду, яке здійснено у межах висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті (ст. 337 КПК).

Відповідно п. 4 примітки до ст. 364 КК під тяжкими наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 364 КК, вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Так, пунктом 2.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889?IV (в редакцій чинній станом на 2010 рік) визначено, що для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної вказаним Законом. Податкова соціальна пільга відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року, для будь?якого платника податку.

Зокрема, відповідно до статті 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 № 1646?VI з 01.01.2010 мінімальна заробітна плата становила 869 грн. Відтак, податкова соціальна пільга у 2010 році складала 434,5 грн (869 х 0,5 = 434,5).

Отже, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 364 КК необхідно, щоб шкода завдана злочином становила або перевищувала 108 625 грн (250 х 434,5 = 108 625).

Щодо державних інтересів

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Вони являють собою систему цілей і завдань, що зазвичай стоять перед державою, щодо забезпечення потреб державного сектору та суспільства в цілому. Поняття державні інтереси є оціночним, а тому у кожному конкретному випадку вони мають визначатися самостійно, з посиланням на законодавство.

Згідно зі ст. 326 ЦК у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції від 27.07.2010) місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно?територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

11.02.2010 Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження № 318?р «Деякі питання збереження об`єктів державної власності», в п. 4 якого зазначено наступне: «…суб`єктами управління державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження…» (т. 15 а.с. 15).

З огляду на викладене, діями ОСОБА_10 завдано шкоди державним інтересам у розмірі 16 508 753 грн, що у 37 995 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (16 508 753 : 434,5 = 37 995) та відповідно до приписів п. 4 примітки до ст. 364 КК є тяжкими наслідками.

Щодо причинно?наслідкового зв`язку

Під причинним зв`язком слід розуміти об`єктивно існуючий зв`язок між діянням - дією чи бездіяльністю (причиною) і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія чи бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.

Про наявність причинного зв`язку між злочинним діянням особи й наслідками, що настали, можна говорити лише тоді, коли це діяння (дія чи бездіяльність) виступає необхідною умовою, без якої було б неможливе настання злочинного результату (принцип «conditio sine qua non»). Для цього слід довести, що відповідне діяння передує у часі наслідкам, є головною, визначальною умовою настання цих наслідків та з неминучістю викликає їх настання.

Отже, дослідження причинного зв`язку доцільно здійснювати у такій послідовності: 1) перша ланка причинності - конкретна суспільно небезпечна протиправна дія чи бездіяльність суб`єкта злочину; 2) за часом таке діяння має передувати настанню суспільно небезпечного наслідку; 3) діяння має відігравати у ланцюгу детермінації роль необхідної передумови настання суспільно небезпечного наслідку (виключивши із зазначеного ланцюга певне діяння, треба переконатись у тому, що без нього наслідок не настав би); 4) діяння має бути визнано причиною настання суспільно небезпечного наслідку в конкретній ситуації; 5) спочатку треба встановлювати причинний зв`язок, який має об`єктивний характер, а далі - можливість його передбачення суб`єктом злочину.

Аналізуючи першу ланку причинності необхідно зазначити, що суспільно небезпечне протиправне діяння ОСОБА_10 виразилось у розробці та погодженні проєктів Овідіопольської райдержадміністрації, які не відповідали вимогам земельного законодавства (чинного на момент досліджуваних обставин), а саме: (1) розпорядження від 03.08.2010 № 859 (розробка та погодження); (2) розпорядження від 18.08.2010 № 919 (розробка та погодження) та (3) розпорядження від 22.11.2010 № 1344 (розробка) (див. п. 5.5.1?5.5.3 вироку).

Водночас, розробка та погодження ОСОБА_62, яка виконувала обов`язки начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, вказаних розпоряджень передувало їх погодженню іншими службовими особами райдержадміністрації та відповідної їх видачі, що призвело до настання суспільно небезпечних наслідків.

Оцінюючи роль суспільно небезпечного діяння ОСОБА_10 у ланцюгу детермінації варто зазначити, що без розробки та погодження таких розпоряджень не було б вилучено особливо цінні землі, оскільки наявність візи (погодження) юридичного відділу слугувало обов`язковою передумовою для реалізації інших етапів прийняття таких розпоряджень, що підтвердив свідок Особа_6 (див. п. 5 вироку). Окрім того, про неможливість видачі таких розпоряджень, без погодження юридичного відділу райдержадміністрації, свідчить попередня позиція Овідіопольської районної державної адміністрації, розроблена юридичним відділом та викладена у листах від 17.09.2009 № 1/35/01?2406 та від 26.10.2009 № 1/35/01?2772 щодо не віднесення до повноважень Овідіопольської райдержадміністрації питання прийняття рішення про вилучення із постійного користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» земельної ділянки державної власності площею 10,73 га (т. 12 а.с. 219).

Питання можливості передбачення обвинуваченою суспільно небезпечних наслідків викладена у цього вироку нижче.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що діяння обвинуваченої знаходяться у причино?наслідковому зв`язку із суспільно небезпечним наслідком, оскільки: (1) діяння ОСОБА_10 (розробка та погодження розпоряджень Овідіопольської РДА, які суперечать вимогам земельного законодавства) відносяться до суспільно небезпечних протиправних діянь; (2) вказані діяння передують настанню суспільно небезпечних наслідків (вилучення особливо цінних земель); (3) діяння слугувало необхідною передумовою настання суспільно небезпечного наслідку; (4) обвинувачена могла і повинна була передбачити такі наслідки.

Суб`єктивна сторона злочину

Суб`єктивна сторона зловживання службовим становищем характеризується умисною чи змішаною формою вини. Водночас, діяння (дія чи бездіяльність) вчинюється лише з прямим умислом, а психічне ставлення винного до наслідків, передбачених у частинах 1 та 2 ст. 364 КК, може бути виявлене як у формі умислу так і необережності. У цілому злочин, передбачений ст. 364 КК, визнається умисним.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки.

Передбачення ? це розумове уявлення особи про результати своєї дії. Під час вчинення злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкода, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

Під бажанням слід розуміти прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання ? це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Окрім того, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони зловживання є мотив: а) корисливі мотиви; б) інші особисті інтереси; в) інтереси третіх осіб.

У теорії кримінального права та в судовій практиці (постанови: Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 204/8241/17, від 10.06.2021 у справі № 202/5036/16?к) під мотивом злочину розуміють усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином.

Корисливі мотиви являють собою прагнення службової особи шляхом зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (майно, майнові права, послуги матеріального характеру тощо) чи позбутися матеріальних витрат (використати без оплати службовий транспорт чи працю підлеглих в особистих цілях тощо).

Інші особисті інтереси як мотив зловживання владою чи службовим становищем полягають у прагненні отримати вигоду нематеріального характеру (просування за службою, одержання нагороди, закордонне відрядження тощо), і може бути обумовлена такими спонуканнями, як кар`єризм, протекціонізм, сімейність, бажання прикрасити дійсне становище, зробити взаємну послугу, заручитися підтримкою у вирішенні якого небудь питання, приховати свою некомпетентність. Інші особисті інтереси можуть бути також викликанні почуттям помсти, заздрості, пихатості, прагненням уникнути відповідальності за допущені помилки та недоліки у роботі.

Під інтересами третіх осіб слід розуміти прагнення службової особи шляхом незаконного використання свого службового становища догодити начальству, надати переваги чи пільги або звільнити від передбачених законодавством обов`язків родичів, членів сім`ї, знайомих та інших осіб. Інтереси третіх осіб можуть носити як матеріальний, так і нематеріальний характер, а третіми особами, в інтересах яких протиправно діє (не діє) службова особа, можуть бути не тільки фізичні, але й юридичні особи.

Окрім того, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб є самостійним та окремим мотивом вчинення такого кримінального правопорушення (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 724/1590/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/107219632). Аналогічна правова позиція: постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 755/12530/18 - https://reestr.court.gov.ua/Review/107429128.

Отже, при кваліфікації діяння за ст. 364 КК достатньо встановити наявність у поведінці службової особи хоча б одного із зазначених мотивів, можливе і сполучення різних мотивів при вчиненні одного злочину.

Іншими словами, сторона обвинувачення повинна довести, що ОСОБА_10, розробляючи та погоджуючи проєкти розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації, усвідомлювала, передбачала та бажала настання суспільно?небезпечних наслідків для держави та діяла з одним із вищевказаних мотивів.

Так, з обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_10, будучи головним спеціалістом юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації та виконуючи обов`язки начальника юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації, умисно, з корисливих мотивів, у інтересах Особи_1, Особи_2, Особи_3 та інших осіб, використала своє службове становище всупереч інтересам служби та за попередньою домовленістю з іншими службовими особами, вчинила дії, спрямовані на протиправне відчуження з державної власності особливо цінних земель, з метою їх заволодіння.

Водночас, прокурором не надано жодних доказів, що обвинувачена ОСОБА_10, розробляючи та погоджуючи проєкти означених розпоряджень Овідіопольської райдержадміністрації, прагнула отримати незаконну матеріальну вигоду (майно, майнові права, послуги матеріального характеру тощо) або позбутися матеріальних витрат.

Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_10 такої кваліфікуючої ознаки як корисливий мотив.

Окрім того, прокурор у судових дебатах також зазначала про відсутність у обвинуваченої будь?якого корисливого мотиву.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_10 зловживала своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи встановлено, що під час розроблення проєкту розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 18.08.2010 № 919 у обвинуваченої ОСОБА_10 був у розпорядженні такий пакет документів: (1) клопотання ДП «ДГ «Таїровське» від 19.07.2010 та від 09.08.2010 № 170, (2) копія план?схеми із зазначенням земельної ділянки, від права постійного користування якої відмовляється ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова, (3) постанова Президії УААН від 20.09.2007 (протокол № 14) та (4) постанова УААН від 23.12.2009 (протокол № 20). Вказане також підтвердила обвинувачена під час її допиту.

Водночас, відповідно до змісту клопотання директора ДП «ДГ «Таїровське» від 09.08.2010 № 170 останнє добровільно відмовляється від права постійного користування частиною земельної ділянки загальною площею 10,73 га на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для задоволення суспільних потреб територіальної громади, а саме створення садового товариства працівниками Наукового центру «Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова».

Отже, ОСОБА_10 достеменно знала та усвідомлювала, що прийняття добровільної відмови від земельної ділянки ДП «ДГ «Таїровське» та віднесення земельної ділянки до земель запасу сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) є проміжним етапом у переході земельної ділянки із державної у приватну власність, що суперечить вимогам ст. 84 ЗК.

Окрім того, під час допиту ОСОБА_10, остання повідомила, що їй не було відомо про відповідь, яку готував начальник юридичного відділу Овідіопольської РДА ОСОБА_20 про неможливість розгляду райдержадміністрацією питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою Інститутом ім. Таїрова.

Водночас, колегія суддів критично оцінює таке твердження обвинуваченої, оскільки остання також повідомила, що пам`ятає про клопотання Інституту про виділення земельних ділянок на 150?річчя ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», таке клопотання було адресоване до Одеської обласної адміністрації та стосувалося обставин першого розгляду Овідіопольською РДА питання щодо можливості припинення права користування земельною ділянкою Інституту.

Під час допиту ОСОБА_10 показала, що якби вона дійшла висновку, що земельні ділянки належать до особливо цінних земель, вона б не розробляла та не погоджувала вказані розпорядження.

Однак, ретельно проаналізувавши фактичні обставини, колегія суддів звертає увагу на таке:

- обвинувачена, з огляду на посаду, яку вона обіймала, її освіту, професійний та життєвий досвід повинна знати та вочевидь розуміти нормативно?правові положення, що регулювали її посадові обов`язки, необхідність їх дотримання та наслідки їх невиконання;

- позицію Овідіопольської районної державної адміністрації, викладену в листах від 17.09.2009 № 1/35/01?2406 та від 26.10.2009 № 1/35/01?2772, відповідно до якої земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук належать до земель державної власності та не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, зокрема для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське», а частина земельної ділянки площею 10,73 га належить до особливо цінних земель, її вилучення із постійного користування Інституту ім. Таїрова не відноситься до компетенції районної державної адміністрації. Зазначене поза сумнівом вказувало на потребу у наданні аналогічної відповіді, а обвинувачена в силу її когнітивних здібностей та досвіду роботи повинна була це розуміти.

Наведені у вироку фактичні обставини щодо послідовності та змісту дій ОСОБА_10, подій, які передували розробленню вказаних проєктів розпоряджень райдержадміністрації, на думку колегії суддів, з достатньою переконливістю свідчать про те, що рушійною силою у поведінці обвинуваченої було її свідоме, помірковане прагнення реалізувати свій намір та якнайшвидше передати у приватну власність земельні ділянки, які належали до державної власності, навіть з ігноруванням попередньої позиції Овідіопольської районної державної адміністрації, формування якої відбувалося з ініціативи начальника юридичного відділу РДА ОСОБА_20, в прямому підпорядкуванні якого перебувала обвинувачена.

Водночас, за висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 520/15641/15?к (провадження № 51?3361км21), наявність або відсутність домовленостей між службовою особою та безпосереднім вигодонабувачем жодним чином не перешкоджає кваліфікувати діяння такої службової особи, яка, зловживаючи владою або службовим становищем, діє з метою одержання будь?якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи, за ст. 364 КК, навіть якщо службова особа діє в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи інформації про характер та зміст своїх дій.

З огляду на такі правові висновки, колегія суддів не вважає за необхідне зосереджуватися на встановленні наявності зв`язку ОСОБА_10 з одного боку та третіми особами з іншого.

На підставі викладеного, колегія суддів, проаналізувавши показання свідків у їхньому системному та хронологічному зв`язку з письмовими доказами, вважає доведеною поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_10 прямого умислу на зловживання службовим становищем та мотиву у виді вчинення протиправних дій в інтересах третіх осіб, з огляду на доведеність усвідомлення нею протиправності її діяння, що неминуче тягнуло за собою набуття матеріальної вигоди для третіх осіб, без законних на те підстав.

Додатково колегія суддів акцентує увагу на тому, що питання про вилучення із землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» частини земельної ділянки площею 10,73 га зі складу земельної ділянки № 9 площею 18,78 га для створення садового товариства працівниками ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» вперше порушувалося перед Овідіопольською райдержадміністрацією директором Інституту згідно з листами від 26.05.2009 № 411 та від 28.05.2009 № 412) (т. 15 а.с. 34, 35).

Втім, за результатами розгляду таких звернень Овідіопольською райдержадміністрацією надано відповідь про те, що оскільки земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук належать до земель державної власності та не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, зокрема для створення садового товариства працівниками Інституту ім. Таїрова та ДП «ДГ «Таїровське», а частина земельної ділянки площею 10,73 га належить до особливо цінних земель, її вилучення із постійного користування Інституту ім. Таїрова не відноситься до компетенції районної державної адміністрації (листи від 17.09.2009 № 1/35/01?2406 та від 26.10.2009 № 1/35/01?2772 (т. 12 а.с. 223, 219).

Окремо слід звернути увагу, що питання ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» стосовно вилучення із землекористування останнього земельної ділянки площею 10,73 га, обговорювалося на нарадах Овідіопольської райдержадміністрації, в яких брали участь, зокрема, такі особи:

(1) ОСОБА_15 - голова райдержадміністрації у період з 2005 по 2010 року;

(2) ОСОБА_20 - начальник юридичного відділу райдержадміністрації у період з 2009 по 2010 року;

(3) Особа_6 - заступник голови райдержадміністрації, начальник управління сільського господарства, у період з 2005 по 2010 року.

Втім, протягом 2010 року в апараті та керівництві Овідіопольської райдержадміністрації відбулися зміни, а саме: (1) збільшилася інтенсивність виконання обвинуваченою ОСОБА_10 повноважень начальника юридичного відділу та (2) у травні 2010 року посаду голови Овідіопольської райдержадміністрації обійняв Особа_5.

Побіжно Суд звертає увагу на показання Особи_6, який повідомив, що наявність візи (погодження) юридичного відділу слугувало обов`язковою передумовою для реалізації інших етапів прийняття таких розпоряджень (див. п. 5 вироку).

Так, після зміни керівництва Овідіопольської райдержадміністрації службовими особами ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» ініційоване питання стосовно передачі земельних ділянок площею 86,92 га (земельні ділянки № 8 площею 68,14 га та № 9 площею 18,78 га) із землекористування Інституту ім. Таїрова до ДП «ДГ «Таїровське». Втім, судом вже встановлено, що вказана передача слугувала лише проміжним етапом вилучення частини земельної ділянки площею 10,73 га із державної власності та подальшої приватизації такої земельної ділянки, що фактично свідчить про повторне звернення до райдержадміністрації із аналогічним питанням при незмінних обставинах.

Отже, керівництво ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» після оновлення керівного складу Овідіопольської РДА повторно звернулося до останньої із зверненнями, які були спрямовані на вилучення тієї ж земельної ділянки площею 10,73 га (в межах земельної ділянки № 9).

Зазначені відомості є підтвердженням наявності умислу на вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою в групі осіб, зокрема ОСОБА_10 .

9. Щодо вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь?якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

З досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що згадане кримінальне правопорушення (вилучення з державної власності особливо цінних земель та їх приватизація) вчинено загальними зусиллями всіх співучасників. Роль, функції кожного з співучасників відрізняються, але суспільно небезпечні наслідки злочину стали результатом загальної, спільної діяльності всіх співучасників, кожний з яких вніс у вчинення злочину свій вклад. Окрім того, реалізація злочинного наміру була б не можлива без участі кожного із співучасників, оскільки вказаний злочин носив комплексний характер, для реалізації якого необхідна консолідація зусиль значної кількості осіб.

10. Висновки за результатами судового розгляду

Розглянувши справу у межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожен досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів, поза розумнім сумнівом, вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_10 у вчинені умисного кримінального правопорушення.

Її дії, які виразилися у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчинені за попередньою змовою групою осіб, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_10 умислу на порушення земельного законодавства та вчинення умисного злочину, а звідси щодо неправильної кваліфікації її дій за ст. 364 КК, колегія суддів, з наведених вище обґрунтувань, вважає згадані твердження хибними та дійшла висновку про відсутність підстав кваліфікувати дії обвинуваченої за ст. 367 КК.

11. Оцінка належності доказів

Суд визнає неналежними низку доказів, які надані суду сторонами кримінального провадженнями, а саме документи, розташовані у: т. 12 а.с. 183, т 23 а.с. 48, 52, 54, 60, 66, 68, т. 13 а.с. 26?35, 183?198, 250, т. 20 а.с. 204?207, 228?230, 244?249, т. 21 а.с. 14?19, 33?38, 241?250, т. 23 а.с. 189-192, т.24 а.с. 1?9, 63?75, оскільки вони не містять даних, які мають значення для встановлення обставин цього провадження.

Відповідно, таким доказам суд не надаватиме оцінку на предмет допустимості та достовірності, оскільки зазначене не має значення для справедливості цього провадження.

12. Мотиви призначення покарання

У судових дебатах прокурор ОСОБА_8 прохала призначити ОСОБА_10 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських повноважень, строком 3 (три) роки та штрафом у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Санкція частини другої ст. 364 КК (протягом 2011?2023 років редакція санкції статті не змінювалася) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи обвинуваченій покарання, колегія суддів, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, всі обставини у справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, її вік і стан здоров`я, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Водночас, суд враховуючи, що згідно з частиною другою ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Обвинуваченій ОСОБА_10 виповнилося 54 роки, вона має повну вищу освіту, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря?нарколога та лікаря?психіатра не перебуває, раніше не судима, має постійне місце проживання у смт. Овідіополь Одеської області, на її утриманні перебуває малолітня дитина 2012 року народження.

Стороною захисту не надано доказів на підтвердження стану здоров`я обвинуваченої та наявності у неї постійного місця роботи на час закінчення судового розгляду, тому колегія суддів резюмує, що ОСОБА_10 має задовільний стан здоров`я та враховує, що станом на 20.10.2021 вона працювала на ДП «Центр обслуговування громадян».

Обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_10 не встановлено. В якості обставини, яка обтяжує її покарання, колегія суддів враховує вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

Визначаючи обвинуваченій вид та міру покарання, колегія суддів враховує, що вона вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином.

З огляду на викладене, беручи до уваги, особу обвинуваченої, її вік і стан здоров`я, перебування на її утриманні малолітньої дитини, ставлення до наслідків вчиненого злочину, а також положення ст. 50 та ч. 2 ст. 65 КК, колегія суддів, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого злочину, розмір завданої шкоди, вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 364 КК.

Встановлений судом злочин ОСОБА_10 вчинила із використанням обійманої нею посади в органі державної влади. Тому, враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченої, колегія суддів вважає, що їй необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у державних органах та органах місцевого самоврядування, державних установах та підприємствах, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських функцій. Строк додаткового покарання має бути максимальним, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 364 КК.

Отже, колегія суддів вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_10 та попередження вчинення нею та іншими особами нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади у державних органах та органах місцевого самоврядування, державних установах та підприємствах, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських функцій строком на 3 роки, та зі стягненням штрафу в розмірі 17 000 грн.

13. Щодо звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання

Згідно із ст. 12 КК встановлене колегією суддів кримінальне правопорушення є тяжким злочином, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_10 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Днем вчинення (закінчення) кримінального правопорушення є день прийняття Овідіопольською районною державною адміністрацією розпорядження від 22.11.2010 № 1344, яким затверджено проєкти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га для ведення садівництва.

Перебіг строку давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не зупинявся та не припинявся (ч. 2 та 3 ст. 49 КК), а отже, на час ухвалення вироку він закінчився.

Під час судового розгляду обвинувачена заперечувала проти закриття кримінального провадження стосовно неї з підстав закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності, тому суд призначає їй покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 364 КК, та звільненню її від його відбування.

З приводу строків кримінального провадження, колегія суддів зазначає про таке.

Так, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що кримінальне провадження вчинено 20.11.2010, проте відповідні відомості у кримінальному провадженні № 42016160000000429 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 31.05.2016 (т. 10 а.с. 155).

Обвинувальний акт щодо Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, Особи_5, Особи_6 та ОСОБА_10 надійшов до Вищого антикорупційного суду 30.03.2020. Судовий розгляд на підставі обвинувального акта призначено ухвалою від 18.08.2020, тобто за два місяці до закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Водночас, зважаючи на складність кримінального провадження, його об`єм (34 томи), кількість обвинувачених (7 осіб), кількість заявлених сторонами свідків, обставини дії карантинних обмежень та умов воєнного стану, судовий розгляд справи у вказані строки був неможливим.

14. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

14.1 Щодо цивільного позову та заходів забезпечення кримінального провадження

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застосування до обвинуваченої ОСОБА_10 чинних запобіжних заходів. Підстави для застосування таких заходів до набрання вироком законної сили відсутні.

Одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК).

З матеріалів кримінального провадження слідує, що постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 13.02.2019 спірні земельні ділянки визнано речовими доказами (т. 20 а.с. 82).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 у справа № 520/2188/19 (провадження № 1?кс/520/2426/19) задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області у кримінальному провадженні № 42016160000000429 та накладено арешт на земельні ділянки, які є предметом вчинення кримінального правопорушення. Вказаний арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів (т. 20 а.с. 151).

На час проведення досудового розслідування та розгляду обвинувального акта в суді встановлено, що зазначені земельні ділянки вибули з державної власності та перебувають у власності третіх осіб, які є добросовісними набувачами.

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурор не ініціював перед судом питання щодо застосування спеціальної конфіскації, колегія суддів вважає, що зазначений забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.

14.2 Щодо речових доказів та документів

Доля речових доказів та документів, які надані сторонами кримінального провадження, вирішується судом у відповідності до положень ст. 100 КПК.

14.3 Процесуальні витрати.

Нормами КПК визначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі наданих прокурором документів колегія суду встановила, що сукупний розмір підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів склав 135 256,94 грн.

Так, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні проведено низку експертиз, а саме:

(І) судово?почеркознавчі: (1) № 17?5477/01 від 12.03.2018 (т. 15 а.с. 158) у розмірі 6 006,00 грн (т. 15 а.с. 164); (2) № 17?7090/01 від 13.03.2018 (т. 15 а.с. 170) у розмірі 5 148,00 грн (т. 15 а.с. 175); (3) № 491?П від 07.03.2018 (т. 17 а.с. 28) у розмірі 3 146,00 грн (т. 17 а.с. 27); (4) № 489?П від 15.03.2018 (т. 17 а.с. 74) у розмірі 2 860,00 грн (т. 17 а.с. 73); (5) № 490?П від 28.03.2018 (т. 17 а.с. 105) у розмірі 2 288,00 грн (т. 17 а.с. 104); (6) № 492?П від 28.02.2018 (т. 17 а.с. 133) у розмірі 2 717,00 грн (т. 17 а.с. 132); (7) № 328?П від 13.03.2018 (т. 17 а.с. 163) у розмірі 3 711,00 грн (т. 17 а.с. 162); (8) № 19/17/3?98/СЕ/19 від 07.08.2019 (т. 25 а.с. 33) у розмірі 3 611,23 грн (т. 25 а.с. 32); (9) № 19/17/3?99/СЕ/19 від 18.07.2019 (т. 25 а.с. 97) у розмірі 3 611,23 грн (т. 25 а.с. 96); (10) № 19/17/3?192/СЕ/19 від 24.10.2019 (т. 25 а.с. 122) у розмірі 2 826,18 грн (т. 25 а.с. 121); (11) № 19/17/3?200/СЕ/19 від 07.10.2019 (т. 25 а.с. 150) у розмірі 2 512,16 грн (т. 25 а.с. 149); (12) № 19/17/3?191/СЕ/19 від 12.09.2019 (т. 25 а.с. 194) у розмірі 2 826,18 грн (т. 25 а.с. 193);

(ІІ) судові оціночно?земельні: (1) № 15 від 20.07.2018 (т. 19 а.с. 162) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 160); (2) № 16 від 26.06.2018 (т. 19 а.с. 142) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 140); (3) № 17 від 26.06.2018 (т. 19 а.с. 123) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 121); (4) № 18 від 26.06.2018 (т. 19 а.с. 104) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 103); (5) № 19 від 26.06.2018 (т. 19 а.с. 86) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 84); (6) № 20 від 27.06.2018 (т. 19 а.с. 67) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 65); (7) № 21 від 27.06.2018 (т. 19 а.с. 48) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 46); (8) № 22 від 27.06.2018 (т. 19 а.с. 29) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 27); (9) № 23 від 27.06.2018 (т. 19 а.с. 10) у розмірі 2 288,00 грн (т. 19 а.с. 8); (10) № 24 від 02.07.2018 (т. 18 а.с. 235) у розмірі 2 288,00 грн (т. 18 а.с. 233); (11) № 25 від 02.07.2018 (т. 18 а.с. 216) у розмірі 2 288,00 грн (т. 18 а.с. 214); (12) № 26 від 17.07.2018 (т. 18 а.с. 197) у розмірі 2 288,00 грн (т. 18 а.с. 195); (13) № 27 від 17.07.2018 (т. 18 а.с. 178) у розмірі 2 288,00 грн (т. 18 а.с. 176); (14) № 28 від 18.07.2018 (т. 18 а.с. 159) у розмірі 2 288,00 грн (т. 18 а.с. 157); (15) № 19/24/2?161?СЕ/19 від 28.12.2019 (т. 27 а.с. 3) у розмірі 12 246,78 грн (т. 27 а.с. 2); (16) № 19/24/2?230?СЕ/19 від 14.01.2020 (т. 27 а.с. 84) ) у розмірі 13 502,86 грн (т. 27 а.с. 83); (17) № 19/24/2?8?СЕ/20 від 28.01.2020 (т. 31 а.с. 177) у розмірі 5 024,32 грн (т. 31 а.с. 176).

Окрім того, було проведено: (1) судову експертизу з питань землеустрою № 18?108 від 26.03.2018 (т. 17 а.с. 1) у розмірі 8 580,00 грн (т. 17 а.с. 12) та (2) комплексну земельно?технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою № 19611/19?41/31377?31381/19-41 від 27.11.2019 (т. 23 а.с. 3) у розмірі 22 608,00 грн (т. 23 а.с. 2).

Враховуючи, що проведення вищевказаних судових експертиз спрямовано на доведення вини кожного з обвинувачених, яких у цій справі було сім, колегія суддів, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_10 витрати у розмірі 1/7 частини від загальної їх суми, що становить 19 322,42 грн (135 256,94 : 7 = 19 322,42).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що під час постановлення ухвал про закриття кримінального провадження стосовно Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, Особи_5 та Особи_6 від 03.02.2021, 02.03.2021, 13.09.2021 та від 20.05.2022 питання про розподіл судових витрат не вирішувалося. Натомість, це питання може бути вирішено в порядку виконання судового рішення, відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК (постанова Великої палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/89977787).

На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 374 КПК, суд

у х в а л и в :

І. ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади у державних органах та органах місцевого самоврядування, державних установах та підприємствах, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських функцій на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

ІІ. Звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

ІІІ. Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 19 322,42 грн.

IV. Арешт земельних ділянок, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 у справа № 520/2188/19 (провадження № 1?кс/520/2426/19), - скасувати.

V. Речові докази та документи:

1. Вилучений під час обшуку в приміщенні ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» НАААН України оригінал державного акта на право постійного користування землею серії ІІ?ОД № 002652, в якому знаходяться такі документи: (1) оригінал плану зовнішніх меж користування ДП «ДГ «Таїровське», (2) завірена копія додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 28.07.1998, (3) завірена копія додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 28.07.1998, (4) план зовнішніх меж землекористування ДП «ДГ «Таїровське» - повернути ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» НАААН України.

2. Вилучені під час обшуку в приміщенні ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» НАААН України журнал з написом «Office book» фіолетового кольору з номерами та переліком вихідних документів за 2009?2011 роки та особову справа ОСОБА_64 - повернути ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» НАААН України.

3. Вилучені під час тимчасового доступу до речей та документів у Овідіопольській районній державній адміністрації Одеської області особові справи ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_65 - повернути Овідіопольській районній державній адміністрацій в Одеській області.

4. Вилучені під час тимчасового доступу до речей та документів у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області:

а) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_12 та іншим (всього 143 чол.) для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради (за межами населених пунктів) Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2010 на 280 арк.;

б) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_66 та ОСОБА_67 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: масив АДРЕСА_6 (за межами населених пунктів) на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2011 рік, прим. 1 (№ 8450);

в) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_68 та іншим громадянам (всього 6 чол.) для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради, масив № 40 (за межами населених пунктів), Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2012 рік, прим. 1 (№ 8810);

г) технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_69 та ОСОБА_70 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_5 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2012 рік, прим. 1, CD?RW диск (№ 8885);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_66 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_7 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2012 рік, прим. 1 (№ 8895);

д) технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_66 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_8 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2014 рік, прим. 1, CD?R диск (№ 9119);

е) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_71 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_9 (за межами населених пунктів) на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2011 рік, прим. 1 (№ 8938),

- повернути Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області.

5. Вилучені під час тимчасового доступу до речей та документів у Державного підприємства «Одеський науково?дослідний та проектний інститут землеустрою»:

а) технічна документація зі складання державного акту на право постійного користування землею інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова УААН для використання під селекційні насадження і маточники винограду на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеса 2000 рік (ІБ?9800) на 53 арк.;

б) технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування землею дослідному господарству «Таїровське» Овідіопольського району Одеської області, Одеса 1998 рік (ІБ?9305) на 30 арк.,

- повернути державному підприємству «Одеський науково?дослідний та проектний інститут землеустрою».

6. Інші документи, надані суду сторонами кримінального провадження, - залишити в матеріалах судової справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається через Вищий антикорупційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3