- Presiding judge (HACC) : Salandiak O.Ya.
Справа № 991/2795/24
Провадження 1-кп/991/32/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
13 червня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_6 (у режимі відеоконференцзв`язку),
захисника обвинуваченого/представника
цивільного відповідача ОСОБА_7,
обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_8,
захисника обвинуваченого/представника
цивільного відповідача ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030160000065 від 26.02.2014, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Володимирі-Волинському Волинської області, місце проживання: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, місце проживання: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
УСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження № 12014030160000065 від 26.02.2014, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 27.05.2024 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, мотивоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема:
1.Неконкретність, необґрунтованість та безпідставність обвинувачення порушує право ОСОБА_6 на захист:
-обвинувальний акт не містить таких важливих даних, як опис події злочину та опис ролі кожного з обвинувачених у злочинах, які їм інкримінують;
- основна суть обвинувачення зводиться до визначення законності укладення та виконання ДП «Волиньторф» договорів купівлі-продажу цінних паперів, а оплата вартості придбаного товару під час виконання оплатної цивільно-правової угоди ніяк не може бути формою вчинення заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем;
- обвинувальний акт не містить інформації про те, хто саме, коли і в якому розмірі заволодів грошима державного підприємства, що свідчить про встановлену детективом та прокурором відсутність факту заволодіння грошовими коштами;
- в обвинувальному акті не зазначено у збагаченні кого був зацікавлений ОСОБА_6, за яких обставин, коли і з ким саме він вступив у попередню змову;
2. У кримінальному провадженні відсутній предмет злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України:
- обвинувальний акт не містить посилань на визначені приміткою до ст. 358 КК України ознаки офіційного документу, які сторона обвинувачення вважає такими, що існують, з огляду на те, що акти виконання зобов`язань є проявом вільної творчості осіб, які їх складали, вважати такі документи офіційними не можна;
- акти виконання зобов`язань не фіксують факти здійснення господарських операцій, не є первинними документами, тому не є підставою для бухгалтерського обліку;
- акти виконання зобов`язань не є офіційними документами, тому не можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;
3. Обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення:
- ОСОБА_6 обвинувачують в укладанні договорів між юридичними особами та фактичного виконання цивільно-правових угод, які не були скасовані чи визнані незаконними (відсутня об`єктивна сторона злочину);
- обвинувальний акт не містить відомостей щодо умислу, мети, мотивів злочину як ознак суб`єктивної сторони заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;
- не зазначено хто є учасниками злочину;
- стороні захисту незрозуміло чи дії ОСОБА_6 кваліфіковані стороною обвинувачення як повторні (відсутній єдиний злочинний намір) чи такі, які утворюють продовжуваний злочин;
- відсутнє обґрунтування завдання ДП «Волиньторф» матеріальної шкоди, яка є обов`язковою ознакою злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
- не зазначено про причинно-наслідковий зв`язок між придбанням ДП «Волиньторф» цінних паперів у ТОВ «КУА «Прайм Тайм» та зазначеною матеріальною шкодою, так як підприємство фактично отримало цінні папери;
- порушення ОСОБА_6 статуту ДП «Волиньторф» та нормативних вимог Міністерства економіки України при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу цінних паперів не носять кримінальний характер, до дисциплінарної відповідальності останнього притягнуто не було;
4. Обвинувальний акт не містить посилань на редакцію ст. 191 КК України, якою передбаченого злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України;
5. Доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109, 110 КПК України, містить дані про деякі рішення органу досудового розслідування, які стороні захисту не було відкрито у порядку виконання ст. 290 КПК України, а обсяг зазначених даних унеможливлює інформування захисту щодо характеру і причини обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 .
Так як обвинувальний акт від 04.04.2024 у кримінальному провадженні № 12014030160000065 від 26.02.2014 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, явно не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 291 та п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
Також у підготовчому судовому засіданні 27.05.2024 захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Доводи клопотання мотивовані тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме:
1. Відсутнє конкретно сформульоване обвинувачення, висунуте ОСОБА_8, стороні захисту не зрозуміло чому господарські правовідносини перенесені у кримінально-правову площину:
- не описана суть зловживань обвинуваченим своїм службовим становищем, зокрема, не наведені: обсяг повноважень, якими був наділений ОСОБА_8 як директор ТОВ «Пром-Газ-Інвест», конкретні службові обов`язки, які нібито порушив ОСОБА_8 при укладанні договорів купівлі-продажу цінних паперів, конкретні використані обвинуваченим всупереч інтересам товариства функції директора, перелік майна, яким безоплатно нібито він заволодів, конкретні обставини нібито заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_8 не мав відношення до господарської діяльності ДП «Волиньторф»;
- не описано обставини вступу у попередню змову обвинувачених ОСОБА_8 із ОСОБА_6 ;
- фактично ОСОБА_8 обвинувачується у заволодінні грошовими коштами у сумі 5 570 068,49 гри, перерахованих ДП «Волиньторф» за купівлю цінних паперів ТОВ «КУА «Прайм Тайм», однак в обвинувальному акті не описані обставини отримання обвинуваченими зазначених грошових коштів, в той же час поза фокусом уваги сторони обвинувачення залишилися посадові особи ТОВ «КУА «Прайм Тайм»;
- не зазначено обставин незаконного і безоплатного обертання майна на користь ДП "Волиньторф", відсутні критерії незаконності укладених ДП «Волиньторф» договорів та безоплатного обертання грошей підприємства на користь ОСОБА_8, укладені ДП "Волиньторф" договори із ТОВ «КУА «Прайм Тайм», ТОВ «Пром-Газ-Інвест» носили виключно оплатний характер, оскільки за рахунок перерахованих підприємством грошових коштів були придбані цінні папери, що виключає цю обов`язкову ознаку кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України;
2. Висунуті ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачення практично ідентичні (при перебуванні на посадах непов`язаних підприємств різних форм власності з різним обсягом повноважень та колом виконуваних обов`язків);
3. Кваліфікація дій обвинувачених не відповідає викладеним обставинам, відносини між ДП "Волиньторф", ТОВ «КУА «Прайм Тайм», ТОВ «Пром-Газ-Інвест» були виключно господарськими, а так як у даному випадку відсутнє розкрадання чужого майна у будь-якій формі, не пов`язане із протиправним вилученням та безоплатним обертанням такого майна у свою власність чи власність третіх осіб, зазначені у обвинувальному акті дії охоплюються диспозицією ст. 364 КК України.
Відповідно до ст. 91, 110, 291 КПК України обвинувальний акт має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, які підлягали доказуванню у межах кримінального провадження, а також зрозуміле суду, обвинуваченим та усім учасникам провадження формулювання обвинувачення. Однак складений детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 та затверджений 04.04.2024 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014030160000065 від 26.02.2014 за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, не відповідає вимогам КПК України та приписам ЄСПЛ, у зв`язку з чим він підлягає поверненню прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник обвинуваченого/представник цивільного відповідача ОСОБА_7 підтримала подане нею клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, викладених у ньому, просила його задовольнити, а також підтримала клопотання захисника обвинуваченого/представника цивільного відповідача ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору.
Обвинувачений/цивільний відповідач ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника ОСОБА_7, а також клопотання захисника обвинуваченого/представника цивільного відповідача ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору.
Захисник обвинуваченого/представник цивільного відповідача ОСОБА_9 підтримав подане ним клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити, а також підтримав клопотання захисника обвинуваченого/представника цивільного відповідача ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору.
Обвинувачений/цивільний відповідач ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника ОСОБА_9, а також клопотання захисника обвинуваченого/представника цивільного відповідача ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту щодо повернення обвинувального акта. Повідомив, що аркуші 12-27 обвинувального акта містять формулювання обвинувачення ОСОБА_6, а аркуші 27-44 містять формулювання обвинувачення ОСОБА_8, тому вимоги ч. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України стороною обвинувачення дотримані. Усі інші доводи захисників є незгодою із оцінкою діянь останніх, наданих стороною обвинувачення, а саме незгода із кваліфікацією діянь, зазначених складів злочинів, тобто з тими обставинами, які будуть предметом судового розгляду. Зазначив, що ОСОБА_6 замість того, щоб займатися видобутком торфу, укладав договори з порушенням статуту підприємства, в результаті чого держава в особі державного підприємства залишилася без грошових коштів та без цінних паперів, натомість такі кошти отримала юридична особа, засновником якої була дружина ОСОБА_6 . Зазначив, що у кримінальному провадженні фігурує ряд компаній, діяльністю яких керував один офіс, власником яких є один із народних депутатів. Деталі фінансових маніпуляцій будуть висвітлені у ході судового розгляду. Вважає, що формулювання обвинувачень є чіткими та конкретними, кваліфікація діянь обвинувачених - правильною. Деякі матеріали досудового розслідування виділені в окремі провадження, тому у тексті обвинувального акта зазначено про неустановлених осіб. Редакція ч. 5 ст. 191 КК України не змінювалася. Обрахунки завданої шкоди здійснювали, але не деталізували в обвинувальному акті. Правовий спір зі стороною захисту щодо визнання підписаних обвинуваченими актів виконання зобов`язань офіційними документами буде вирішуватися в ході судового розгляду. Вчинені обвинуваченими діяння охоплені єдиним умислом, з огляду на що відсутня повторність. Клопотання про повернення обвинувального акта є необґрунтованими, не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки захисників обвинувачених/представників цивільних відповідачів, обвинувачених/цивільних відповідачів та прокурора, проаналізувавши доводи клопотань про повернення обвинувального акта дійшов таких висновків.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Таким чином, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України). Також за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього долучено додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування).
Твердження захисників про те, що обвинувальний акт містить неправильний виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які не відповідають об`єктивним даним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті прокурор викладає саме ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які вважає встановленими у ході досудового розслідування. Визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад. Обвинувальний акт також містить формулювання обвинувачень, висунутих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 : а саме обвинувачуються у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 24-47).
Доводи сторони захисту щодо неконкретності, необґрунтованості та безпідставності обвинувачення, відсутності предмета злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, невідображення прокурором обставин змови обвинувачених тощо будуть предметом дослідження доказів у ході судового розгляду.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17, провадження № 51-8914км18).
Враховуючи мету стадії підготовчого провадження, яка полягає у з`ясуванні можливості розгляду й вирішення справи по суті, колегія суддів не уповноважена здійснювати дослідження та оцінку будь-яких доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження. Більше того, кримінальний процесуальний закон містить пряму заборону щодо надання суду інших документів, окрім обвинувального акта та визначених ч. 4 ст. 291 КПК України додатків до нього, до початку судового розгляду. Заявлені доводи стороною захисту вимагають ретельної перевірки матеріалів досудового розслідування, а отже, є передчасними.
Також колегія суддів дійшла висновку, що захисники фактично порушують питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, посилаються на відсутність достатнього обсягу доказів викладених обставин тощо, що не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ураховуючи специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, а також те, що в межах цієї стадії процесу колегія суддів позбавлена можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні, то дотримання належної правової процедури у цьому кримінальному провадженні може бути предметом перевірки й оцінки під час розгляду кримінального провадження по суті з прийняттям судом відповідного процесуального рішення за результатами такого розгляду.
Суд зауважує, що з моменту вчинення кримінального правопорушення існує лише одна редакція ч. 5 ст. 191 КК України, з огляду на що уточнення будь-яких даних щодо неї є недоцільним.
Також не є підставою для повернення обвинувального акта посилання сторони захисту на невідкриття відповідно до ст. 290 КПК України доказу. Так, відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В той же час, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу за результатами виключно судового розгляду.
Доводи сторони захисту щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014030160000065 від 26.02.2014 вимогам закону у даному конкретному випадку не є підставою для повернення обвинувального акта.
Реєстр матеріалів досудового розслідування, як процесуальний документ фіксування досудового розслідування, є інформаційним додатком до обвинувального акта. Реєстр містить відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.
Реєстр матеріалів досудового розслідування, про який зазначено у ч. 4 ст. 291 КПК України, є додатком до обвинувального акта, носить допоміжний характер, а тому наявність певних недоліків у такому реєстрі не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору у разі, якщо ці недоліки не перешкоджають завданням підготовчого провадження та судовому розгляду. Суттєвих недоліків реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014030160000065 від 26.02.2014судом не виявлено.
За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом суд дійшов переконання, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності містять відомості щодо кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто у достатній мірі інформують обвинувачених як про підстави обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності у діянні обвинувачених об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінальних правопорушень можуть стати підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає встановлення не формальної невідповідністі такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які будуть перешкоджати суду призначити судовий розгляд.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що визначені кримінальним процесуальним законом вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані у тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.
Отже, за результатами аналізу змісту та форми дослідженого обвинувального акта, з урахуванням завдань та цілей підготовчого судового засідання, суд не виявив підстав для його повернення, а тому клопотання захисників/представників цивільних відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 291, 293, 314-315, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030160000065 від 26.02.2014, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3