- Presiding judge (HACC) : Oliinyk O.V.
Справа № 991/878/22
Провадження № 1-кп/991/66/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
04 липня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
обвинувачених ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10,
ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_15 (у режимі відеоконференції),
їх захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
ОСОБА_20 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_21, ОСОБА_22,
ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_23, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_17, захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_25, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_16, захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_19, захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_20, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_18, захисника обвинуваченої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_22, захисника обвинуваченої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_21 про повернення обвинувального акта, подані в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365 від 02.06.2017, за обвинуваченням:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209КК України;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Фастів Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Городок Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с. Шевченкове Броварського району Київської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_7,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м. Києва, проживаючої за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_10,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365 від 02.06.2017, за обвинуваченням: ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_23, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_17, захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_25, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_16, захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_19, захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_20, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_18, захисника обвинуваченої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_22, захисника обвинуваченої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_21 до суду надійшли клопотання про повернення вказаного обвинувального акта прокурору.
Обґрунтування поданих клопотань
Суть доводів сторони захисту про невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України та наявність підстав для його повернення прокурору зводиться до такого.
1. Первісне кримінальне провадження № 52016000000000089 від 31.05.2016 здійснювалось зокрема за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме щодо службових осіб філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», які, будучи обізнаними про єдиного виробника у 2013-2015 роках стрілочних переводів - ПАТ «ДнСЗ», не обрали більш економічно вигідну переговорну процедуру та провели відкриті торги, внаслідок чого укладено договори із ТОВ «Арго» за завищеними цінами, що призвело до розтрати коштів у розмірі понад 35 млн грн.
Підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вказане кримінальне правопорушення стали матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.
Надалі з матеріалів кримінального провадження № 52016000000000089 від 31.05.2016 прокурор виділив в окреме провадження матеріали досудового розслідування за фактом вчинення означеного кримінального правопорушення. Виділеному кримінальному провадженню присвоєно номер 52017000000000365.
Сторона захисту стверджує про те, що станом на 31.05.2016 органу досудового розслідування було достовірно відомо, що службові особи Філії, яка є структурним підрозділом ПАТ «Укрзалізниця», вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, щодо цього товариства, тобто фактично правопорушення вчинено найманими працівниками щодо потерпілого, чим завдано шкоду виключно власності потерпілого.
АТ «Укрзалізниця» подало заяву про залучення його до провадження як потерпілого лише 24.04.2019.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на положення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (у редакції станом на 31.05.2016), орган досудового розслідування не мав законних підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення та початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення без заяви потерпілого.
2. Станом на 20.04.2020 досудове розслідування кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 було завершено.
Однак 21.04.2020 прокурор неправомірно відновив таке провадження, об`єднав його з кримінальними провадженнями № 52019000000000348 від 24.04.2019, № 52020000000000233 від 02.04.2020.
Надалі в межах об`єднаного кримінального провадження сторона обвинувачення здійснила повідомлення підозрюваним про зміну раніше повідомлених підозр та повторно завершила досудове розслідування кримінального провадження, що, на думку сторони захисту, є неправомірним.
Захист вважає, що фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті, повинні відповідати фактичним обставинам, які містяться в первісних повідомленнях про підозри та встановлені станом на 03.05.2019 (на дату першого визнання прокурором доказів достатніми для складання обвинувального акта та першого повідомлення про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів).
Проте в обвинувальному акті викладено фактичні обставини з урахуванням тих, які містяться в повідомленнях від 21.04.2020 про зміну раніше повідомлених підозр, що не відповідає принципу законності, правової визначеності та рівності учасників кримінального провадження перед законом.
Зважаючи на вказане, сторона захисту переконана, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
3. 21.04.2020 старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_26 за погодженням із в.о. заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 склав повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_8 підозри в межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017, а старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_27 вручив таке повідомлення.
Захисник зазначив, що з 18.07.2019 ОСОБА_8 є адвокатом.
Проте під час повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри сторона обвинувачення не дотрималась вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого порядку кримінального провадження щодо адвоката, оскільки вказане повідомлення від 21.04.2020 здійснене неуповноваженим суб`єктом, визначеним п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України.
Водночас 21.04.2020, перед початком здійснення повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри, захисник ОСОБА_17 заявив детективу Національного антикорупційного бюро України клопотання про здійснення фіксації такої процесуальної дії за допомогою технічних засобів, чого зроблено не було. З огляду на положення ч. 1, 6 ст. 107 КПК України, а також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_17 заперечують проти визнання процесуальної дії та її результатів чинними, повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 є недійсним.
Саме на підставі повідомлення від 21.04.2020 про зміну раніше повідомленої підозри сторона обвинувачення 04.02.2022 склала та затвердила обвинувальний акт, який наразі є предметом розгляду.
Зважаючи на викладене захисник вважає, що ОСОБА_8 не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відповідно його підзахисному не може бути пред`явлено обвинувачення, а направлений до суду обвинувальний акт не підлягає розгляду по суті.
Тому, на переконання захисника, суд має повернути прокурору обвинувальний акт у порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України як такий, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
4. Прокурор ОСОБА_6 не мав повноважень затверджувати обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування, доданий до обвинувального акта, не містить інформації про те, коли ОСОБА_6 був призначений старшим групи прокурорів чи прокурором в межах вчергове об`єднаного кримінального провадження.
Додатково у судовому засіданні захисник ОСОБА_19 зазначив, що постанова від 01.02.2022 про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 винесена не керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а Генеральним прокурором, що суперечить положенням ст. 37 КПК України та ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому ОСОБА_6 не має повноважень прокурора у цьому кримінальному провадженні.
5. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 складено та направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, у зв`язку з чим особи не набули статусу обвинувачених та обвинувальний акт щодо них не підлягає розгляду в суді.
6. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки:
1) фактичні обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень
- викладені неповно, некоректно, містять суттєві суперечності та не надають повне уявлення щодо кожного із елементів складів інкримінованих кримінальних правопорушень, не описують конкретні обставини справи та дії кожного із обвинувачених, що зі свого боку дало б можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою;
- суперечать формулюванню обвинувачення та правовій кваліфікації, у тому числі виключають наявність у діях обвинувачених складів інкримінованих кримінальних правопорушень;
- не містять відомостей про те, на чию користь здійснювалось заволодіння коштами філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» та хто і в якому розмірі заволодів такими коштами;
- не містять відомостей про дату, час, місце та спосіб залучення співучасників до вчинення кримінальних правопорушень;
- не вказують на наявність предмету злочину, передбаченого ст. 358 КК України, - завідомо підробленого документа, оскільки техніко-економічне обґрунтування (підроблення якого інкримінується) не відповідає жодному критерію, передбаченому приміткою до ст. 358 КК України;
2) формулювання обвинувачення є нечітким, абстрактним, незрозумілим та містить суперечливі та взаємовиключні твердження, що позбавляє можливості встановити обсяг висунутого обвинувачення та визначити межі судового розгляду, зокрема:
- у змісті обвинувального акта відсутнє індивідуалізоване формулювання обвинувачення щодо кожного обвинуваченого у вчиненні кожного окремого інкримінованого кримінального правопорушення;
- обвинувальний акт не містить розмежування складів інкримінованих кримінальних правопорушень, що призвело до того, що одні і ті ж дії описані як виконання особами об`єктивної частини різних злочинів;
- у обвинувальному акті не конкретизовано всупереч яким саме нормам та обов`язкам діяли особи та відповідно в чому саме полягало зловживання службовим становищем під час вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
- з фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається, що філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» проведено три процедури закупівлі стрілочної продукції: 1) стрілочних переводів, башмакоскидачів, пристроїв зрівнювальних із очікуваною вартістю закупівлі 235 749 499,21 грн, яка закінчилась підписанням між Філією та переможцем торгів ТОВ «Арго» договору № ЦЗВ-05-00316-01 на суму 226 191 698,70 грн; 2) комплектів роздільного скріплення з очікуваною вартістю закупівлі 39 718 947,12 грн, яка закінчилась підписанням між Філією та переможцем торгів ТОВ «Арго» договору № ЦЗВ-05-00716-01 на суму 39 717 947,28 грн; 3) рамних рейок, хрестовин та контррейкових рейок із очікуваною вартістю закупівлі 490 926 348,07 грн, яка закінчилась підписанням між Філією та переможцем торгів ТОВ «Арго» договору № ЦЗВ-05-00916-01 на суму 296 121 165,89 грн.
Однак формулюванням обвинувачення не охоплено закупівлю рамних рейок, хрестовин, контррейкових рейок та висунуто особам обвинувачення лише в частині організації закупівлі стрілочних переводів, запасних частин до них та комплектів роздільного скріплення;
- формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, як організатора не відповідає правилу кваліфікації, визначеному ч. 2 ст. 29 КК України, а саме таке формулювання не відтворює формулювання обвинувачення виконавця з тією лише різницею, що має містити твердження, що ОСОБА_7 організував вчинення такого кримінального правопорушення.
Якщо сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_7 лише як організатора кримінального правопорушення, то формулювання обвинувачення не може містити посилання на використання ОСОБА_7 свого службового становища, оскільки це притаманно лише виконавцю кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України;
- зі змісту обвинувального акта не вбачається, чи вчинив ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, як народний депутат України, чи як фізична особа - кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи ТОВ «Корпорація КРТ»;
- формулювання обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, не відповідає правилу кваліфікації, визначеному ч. 2 ст. 29 КК України, а саме таке формулювання не відтворює формулювання обвинувачення виконавців ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10 з тією лише різницею, що має містити твердження про те, що ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 своїми порадами, вказівками, усуненням перешкод сприяли вчиненню означеного кримінального правопорушення;
- у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України;
- у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;
- у обвинувальному акті не конкретизовано, у чому саме полягала протиправна діяльність ОСОБА_13, ОСОБА_12 та які положення посадових інструкцій, нормативно-правових актів ними порушено під час підготовки техніко-економічних обґрунтувань, у тому числі зазначення недійсних, на думку сторони обвинувачення, цін;
- із формулювання обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається, що вона сприяла заволодінню 93 277 580,18 грн, однак у фактичних обставинах зазначено, що сприяння обвинуваченої полягає у складанні техніко-економічного обґрунтування із закупівлі частин залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу: кріплення та арматури і їх частин; механічного устаткування для керування рухом (комплекти роздільного скріплення) з очікуваною вартістю 39 718 947,12 грн. Така вартість є істотно меншою, аніж 93 277 580,18 грн;
- текст обвинувального акта, який дублюється в формулюванні обвинувачення для всіх обвинувачених, щодо: хронології укладення договорів; перерахування та цитування положень про філії ПАТ «Укрзалізниця», Законів України «Про здійснення державних закупівель» та «Про запобігання корупції», посадових інструкцій тощо, не має юридичного відношення до формулювання обвинувачення та не є таким ні за своєю суттю, ні за правовим змістом;
3) правова кваліфікація дій обвинувачених суперечить формулюванню обвинувачення та фактичним обставинам кримінальних правопорушень, зокрема:
- правова кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України та відповідними частинами ст. 27 КК України суперечить формулюванню обвинувачення, оскільки останнім інкриміновано вчинення вказаних кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, проте у правовій кваліфікації відсутнє посилання на ч. 2 ст. 28 КК України;
- правова кваліфікація дій ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191 КК України суперечить формулюванню обвинувачення, оскільки останнє не містить словосполучення «в особливо великих розмірах» або «вчинено організованою групою»;
- правова кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України суперечить формулюванню обвинувачення, оскільки відповідно до останнього ОСОБА_8 був організатором вчинення вказаного кримінального правопорушення, а не його виконавцем;
- ОСОБА_9 обвинувачується зокрема в підбурюванні до складання працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Проте сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_9 не за ч. 4 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, а за ч. 5 ст. 27 вказаної статті, тобто не як підбурювача, а як пособника вчинення кримінального правопорушення;
- ОСОБА_10 не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки він не був працівником філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», а отже не був наділений службовими повноваженнями та службовим становищем, яке б надавало можливість заволодіти грошовими коштами Філії. На переконання захисника, дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, тобто як пособництво в заволодінні чужим майном;
- правова кваліфікація дій ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, за попередньою змовою групою осіб суперечить фактичним обставинам, які зазначені в обвинувальному акті, оскільки кожній із обвинувачених інкриміновано складання різних завідомо підроблених офіційних документів та відсутні відомості про те, що у складанні таких документів разом із обвинуваченими брали участь інші особи.
На переконання сторони захисту, 1) відсутність висунутого та сформульованого відповідно до Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення, а також 2) допущені в ньому та в фактичних обставинах кримінальних правопорушень неточності, суперечності, 3) неправильна кваліфікація дій осіб - позбавляють обвинувачених можливості належним чином реалізувати своє право на захист. Вказані недоліки обвинувального акта не можуть бути усунені судом під час судового розгляду, а тому обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 має бути повернутий прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
7. У діях обвинувачених відсутній склад інкримінованих кримінальних правопорушень, а матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження вчинення ними інкримінованих діянь.
8. Реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам, передбаченим ст. 109 КПК України, та є несистематизованим переліком. Зокрема: 1) номери слідчих та процесуальних дій не відповідають датам їх проведення, сформовані не у хронологічному порядку; 2) реквізити слідчих, процесуальних дій та рішень часто відсутні або містять узагальнену інформацію без часу їх проведення/прийняття, відомостей про особу, яка їх проводила/приймала; 3) у переліку процесуальних рішень відсутні деякі рішення, на які посилається прокурор як на підставу своїх повноважень, зокрема відсутня інформація про постанову Генерального прокурора від 02.02.2022 щодо зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні. Також відсутня інформація щодо способу та порядку залучення до провадження потерпілого - АТ «Укрзалізниця», у той же час інформація про цивільний позов міститься в обвинувальному акті; 4) відсутні реквізити рішень про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а перелік таких рішень сформований не у хронологічному порядку.
Сторона захисту вважає, що недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акта, є також підставою для повернення останнього прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачені ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_12 підтримали позицію своїх захисників та просили повернути обвинувальний акт прокурору.
Адвокат ОСОБА_17 додатково пояснив, що після вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри допит його підзахисного не проводився, відповідно сторона обвинувачення не з`ясувала статус ОСОБА_8 на той момент; письмово сторону обвинувачення про набуття статусу адвоката ОСОБА_8 не повідомляв, оскільки тягар встановлення належності підозрюваного до переліку спеціальних суб`єктів, щодо яких згідно зі ст. 481 КПК України здійснюється особливий порядок кримінального провадження, покладено на сторону обвинувачення; фактичне здійснення чи нездійснення правозахисної діяльності не змінює обов`язку дотримання особливого порядку повідомлення про підозру адвоката; сторона захисту оскаржувала повідомлення про підозру, проте у відкритті провадження слідчий суддя відмовив.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотань захисників.
Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, та відсутні підстави для його повернення в порядку, передбаченому п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України в обвинувальному акті зазначаються ті обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та відповідно формулювання обвинувачення викладається в такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
На стадії підготовчого судового провадження суд не має права втручатись у зміст обвинувачення, надавати оцінку його обсягу, узгодженості викладу в обвинувальному акті фактичних обставин та їх відповідності формулюванню обвинувачення.
Питання кваліфікації, підтвердження або спростування фактичних обставин, зазначених в обвинувальному акті, а також вагомості доказів висунутого обвинувачення не є предметом підготовчого судового засідання, а має бути перевірено в ході судового розгляду.
Стосовно ОСОБА_8 прокурор зауважив, що у процесі судового розгляду буде доводити, що той формально отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, на момент вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри адвокатську діяльність не здійснював, тому у сторони обвинувачення не було підстав дотримуватися особливого порядку вручення.
З огляду на викладене прокурор просив відмовити в задоволенні клопотань захисників.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_28 - адвокат ОСОБА_29, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.
Представник потерпілого (цивільного позивача) Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_30 не прибув у підготовче судове засідання. Разом з тим 25.08.2023 суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішив провести підготовче судове засідання без участі представника потерпілого (цивільного позивача), у зв`язку із заявою останнього про проведення такого засідання за його відсутності.
Суд у даному конкретному випадку дійшов висновку про можливість розгляду клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта за відсутності захисника ОСОБА_29, зважаючи на те, що під час розгляду цих клопотань захист ОСОБА_7 здійснює інший адвокат, та без участі представника потерпілого (цивільного позивача), керуючись положеннями ст. 314, 325, 326 КПК України.
Мотиви та висновки суду
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Стаття 291 КПК України містить вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта.
Так, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто суд має право, а не обов`язок прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к.
Щодо правомірності внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку кримінального провадження № 52016000000000089 від 31.03.2016
Відповідно до кримінального процесуального законодавства порушення порядку внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Разом з тим суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 214 КПК України (у редакції станом на 31.05.2016) слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (у редакції станом на 31.05.2016) передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) КК України, якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Тобто, якщо кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, вчинене особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, то кримінальне провадження може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого.
Виключенням з цього правила є: 1) вчинення кримінального правопорушення організованою групою; 2) кримінальним правопорушенням завдано шкоду державним інтересам.
Зі змісту витягу із кримінального провадження № 52016000000000089 від 31.03.2016 вбачається, що на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень 31.05.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме щодо службових осіб філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», які, будучи обізнаними про те, що протягом 2013-2015 років постачальником стрілочних переводів для товариства було ТОВ «Дніпропетровський стрілочний завод», який є єдиним виробником такої продукції в Україні та наразі не має конкуренції серед виробників, а також про те, що комітет конкурсних торгів у такому разі має право обрати переговорну процедуру конкурсних торгів, не скористались цим правом, провели відкриті торги та уклали договір з ТОВ «Арго» за завищеними цінами, чим вчинили розтрату коштів державного підприємства у розмірі понад 35 млн грн.
Отже, орган досудового розслідування володів інформацією про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та яким завдано шкоду ПАТ «Укрзалізниця» (100 % акцій якого належать державі), тобто державним інтересам.
Зважаючи на положення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (у редакції станом на 31.05.2016), суд вважає, що таке кримінальне правопорушення не відноситься до законодавчо визначеного переліку правопорушень щодо яких відомості можуть бути внесені до реєстру та відповідно розпочате кримінальне провадження лише за заявою потерпілого.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення вказаного кримінального правопорушення за відсутності заяви потерпілого.
Щодо відновлення 21.04.2020 досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 після його завершення
Доводи сторони захисту щодо неправомірності відновлення 21.04.2020 досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 після його завершення вже були предметом оцінки суду під час вирішення клопотань про закриття кримінального провадження та ухвалою від 05.03.2024 визнані необґрунтованими, у зв`язку з цим суд не вважає за доцільне надавати повторну оцінку таким обставинам.
З огляду на те, що процесуальне рішення прокурора про відновлення здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 не суперечило положенням Кримінального процесуального кодексу України, тому суд вважає безпідставними доводи захисту про те, що 21.04.2020 сторона обвинувачення не мала право: 1) приймати рішення про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень № 52019000000000348 від 24.04.2019 та № 52020000000000233 від 02.04.2020, 2) повідомляти підозрюваним про зміну раніше повідомлених підозр, 3) повідомляти про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів та надалі 4) зазначати в обвинувальному акті фактичні обставини з урахуванням тих, які містяться в повідомленнях від 21.04.2020 про зміну раніше повідомлених підозр.
Щодо вручення ОСОБА_8 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.04.2020 у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017
Пунктом 14 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Глава 22 КПК України унормовує загальний порядок здійснення повідомлення про підозру.
Частиною 1 ст. 277, ч. 1 ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст. 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ч. 1 ст. 279 КПК України).
Водночас ч. 1 ст. 276 КПК України передбачено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 480 КПК України особливий порядок кримінального провадження застосовується зокрема щодо адвоката.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України (у редакції станом на 21.04.2020) письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що до гарантій адвокатської діяльності серед іншого віднесено те, що повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
КПК України не містить особливостей щодо здійснення повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри адвокату, у разі, якщо останньому вже було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в межах цього ж кримінального провадження.
15.01.2019 в межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 205 КК України. Тобто 15.01.2019 ОСОБА_8 набув процесуального статусу підозрюваного в межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 та розпочалось притягнення його до кримінальної відповідальності.
21.04.2020 виконувач обов`язків заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 відповідною постановою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 зокрема в частині підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 205 КК України.
21.04.2020 старший детектив - заступник керівника Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_26 склав повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209КК України.
Вказане повідомлення погоджене з в.о. заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та вручене ОСОБА_8 старшим детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_31 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8172/10 від 18.07.2019 та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_8 з 18.07.2019 є адвокатом.
Законодавство України визначає певні гарантії адвокатської діяльності, з метою забезпечення належних умов здійснення адвокатом своєї професійної діяльності щодо захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, у тому числі шляхом встановлення особливостей здійснення кримінального провадження щодо нього.
Разом з цим суд враховує, що ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного в межах кримінального провадження до набуття ним статусу адвоката та стадія притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності відповідно також розпочалась до набуття ним статусу адвоката. З цих підстав суд не погоджується із твердженням адвоката ОСОБА_17 про необхідність повернення обвинувального акту на підставі відсутності у ньому анкетних відомостей обвинуваченого ОСОБА_8 . згідно п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, у зв`язку з тим, що він не набув статусу підозрюваного, відповідно і не набув статусу обвинуваченого.
Питання легітимності зміни раніше повідомленої підозри не у спеціальному порядку ОСОБА_8, який на той момент став адвокатом, не може вирішуватися судом в рамках підготовчого судового засідання при вирішенні клопотання про повернення обвинувального акта, а має оцінюватися в комплексі із перевіркою законності пред`явленого йому обвинувачення під час судового розгляду справи.
Щодо тверджень захисника ОСОБА_17 про те, що з огляду на порушення вимог ст. 107 КПК України повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри 21.04.2020 в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 є недійсним, суд зазначає таке.
Відповідно до відмітки, вчиненої на повідомленні від 21.04.2020 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209КК України, ОСОБА_8 зазначив, що перед проведенням процесуальної дії його захисник заявив клопотання зокрема про здійснення технічної фіксації, яка здійснена не була.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними. Саме на цю норму посилається захист ОСОБА_8, стверджуючи про недійсність процесуальної дії - здійснення 21.04.2020 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 або ж його захисник ОСОБА_17 звертались до детектива із вказаним клопотанням завчасно та до моменту проведення такої процесуальної дії. Тому відсутні підстави стверджувати про те, що означена процесуальна дія є недійсною внаслідок незастосування технічних засобів фіксування за клопотанням захисту.
Пояснення захисника ОСОБА_17 щодо заявлення такого клопотання усно та завчасно (щонайменше за одну хвилину до повідомлення його підзахисному про зміну раніше повідомленої підозри) не спростовують висновку суду, залежать виключно від волі захисту і не можуть об`єктивно та достеменно свідчити про завчасне заявлення клопотання.
Заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_17 проти визнання такої процесуальної дії як повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та проти визнання її результатів чинними не спростовують той факт, що таке повідомлення 21.04.2020 фактично вручено ОСОБА_8, що підтверджується підписом останнього.
З огляду на викладене суд відхиляє доводи сторони захисту щодо ненабуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017, неможливості пред`явлення йому обвинувачення та розгляду по суті відповідного обвинувального акта.
Разом з тим суд звертає увагу, що доводи сторони захисту ОСОБА_8 у цій частині зводились до невідповідності обвинувального акта вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Цим пунктом передбачено, що обвинувальний акт серед іншого має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 вбачається, що останній містить такі анкетні відомості кожного із дев`яти обвинувачених, у тому числі й ОСОБА_8 . Тому відсутні підстави для повернення обвинувального акту з підстав його невідповідності вимогам, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Щодо повноважень прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 затвердити обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, зокрема уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта, самостійно складати обвинувальний акт.
Суд зауважує, що матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 неодноразово виділялись та об`єднувались в порядку ст. 217 КПК України. Востаннє виконувач обов`язків заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 постановою від 21.04.2020 об`єднав матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52017000000000365 від 02.06.2017, № 52019000000000348 від 24.04.2019 та № 52020000000000233 від 02.04.2020 в одне провадження під номером 52017000000000365.
01.02.2022 Генеральний прокурор ОСОБА_32 відповідною постановою замінила групу прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017, визначивши її у складі прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у тому числі ОСОБА_6 та визначила його старшим групи прокурорів.
Доводи сторони захисту щодо винесення постанови від 01.02.2022 неуповноваженим суб`єктом з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ст. 37 КПК України, та ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», вже були предметом оцінки суду під час вирішення заяв про відвід прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, ОСОБА_5 й ухвалами від 08.06.2023 та від 13.07.2023 визнані необґрунтованими. Мотиви прийняття таких рішень детально викладені у вказаних ухвалах, тому суд не вбачає за доцільне повторно їх наводити.
Відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта, відомостей щодо винесення Генеральним прокурором постанови від 01.02.2022 про заміну групи прокурорів не свідчить про те, що таке процесуальне рішення не було прийняте в межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 та відповідно не впливає на повноваження групи прокурорів у провадженні.
Матеріали справи не містять відомостей щодо зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 в період з 01.02.2022 до 04.02.2022.
За таких обставин суд дійшов висновку, що станом на 04.02.2022 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 входив до групи прокурорів в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017, був старшим такої групи та відповідно в силу положень ст. 36, 37 КПК України мав право затвердити обвинувальний акт.
Щодо доводів сторони захисту про направлення обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017
Кримінальний процесуальний кодекс України визначає вичерпний перелік вимог до змісту та форми обвинувального акта (ст. 291 КПК України), недотримання яких може зумовити прийняття судом рішення в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України про повернення такого акта прокурору.
Водночас згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених зокрема п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу (після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи).
Тобто встановлення судом факту звернення прокурора до суду з обвинувальним актом поза межами строку досудового розслідування (крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи) є підставою для закриття кримінального провадження, а не для повернення обвинувального акта прокурору.
Разом з тим доводи сторони захисту щодо закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження вже були предметом оцінки суду та ухвалою від 05.03.2024 визнані необґрунтованими.
Щодо відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України
Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Тобто кримінальне процесуальне законодавство вимагає зазначення в обвинувальному акті зокрема трьох складових щодо висунутого обвинувачення, а саме: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули обвинувачення); 2) правової кваліфікації (формули обвинувачення); 3) формулювання обвинувачення.
Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) є правовою моделлю кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Вказане твердження узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.11.2016 (№ 5-328кс16).
Аналіз положень п. 13 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 110, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України дає підстави стверджувати, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора.
Водночас саме прокурор уповноважений затверджувати чи відмовляти в затвердженні обвинувального акта, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта, самостійно складати обвинувальний акт, звертатись з ним до суду та надалі підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати останнє або висувати додаткове обвинувачення в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (ч. 4 ст. 22, п. 13, 14, 15 ч. 2 ст. 36 КПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, положення Кримінального процесуального кодексу України не наділяють суд повноваженнями до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію інкримінованих кожному із обвинувачених кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України.
Можливі недоліки, суперечності фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, правової кваліфікації останніх та формулювання обвинувачення порушить загальні засади кримінального провадження, зокрема диспозитивність, змагальність та може розцінюватись як втручання суду в формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду.
Суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини у своїй сукупності дають уявлення щодо обставин кримінальних правопорушень, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Сформульоване обвинувачення в достатній мірі інформує обвинувачених як про підстави обвинувачення, так і про його характер.
Прокурор має довести вину осіб у вчиненні інкримінованих діянь за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті. Водночас прокурор має право в порядку ст. 338 КПК України змінити обвинувачення в суді.
Сторона захисту не позбавлена можливості під час судового розгляду спростовувати позицію прокурора та доводити перед судом відсутність у діяннях обвинувачених складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень, неправильну кваліфікацію останніх тощо.
Разом з тим суд звертає увагу, що правова кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України та відповідними частинами ст. 27 КК України не потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 28 КК України, оскільки вказані кримінальні правопорушення мають особливо кваліфікований склад, який охоплює їх вчинення зокрема за попередньою змовою групою осіб. Тому доводи захисту в цій частині є необґрунтованими.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується зокрема в підбурюванні до складання працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Зважаючи на формулювання обвинувачення, зазначення у правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, посилання на ч. 5 ст. 27 КК України, яка визначає такий вид співучасників як пособник, а не на ч. 4 цієї статті (підбурювач), - вірогідно є опискою. Відповідно не може тягти за собою висновок про таку суперечливість обвинувачення, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду та зумовлює необхідність повернення обвинувального акта.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 відповідає вимогам, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях обвинувачених складу інкримінованих кримінальних правопорушень та непідтвердження висунутого обвинувачення матеріалами кримінального провадження
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якої є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
У підготовчому судовому засіданні суд не надає оцінки обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а лише вирішує питання чи обвинувальний акт відповідає вичерпним вимогам Кримінального процесуального кодексу України та чи не містить він недоліків, які б перешкоджали призначенню на його підставі судового розгляду.
Питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діянні особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017
Аналіз положень ст. 109, 291 КПК України дає підстави стверджувати, що реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акта та не є його частиною чи складовою.
Водночас, з огляду на зміст п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України саме обвинувального акта як процесуального документа, яким висувається обвинувачення.
Зважаючи на те, що кримінальне процесуальне законодавство не визначає наявність недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурора, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту в цій частині.
Щодо відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 вимогам кримінального процесуального законодавства
Судом встановлено, що 04.02.2022 старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_33 склав, а прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 за обвинуваченням: ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України.
Обвинувальний акт містить всі структурні елементи, визначені ст. 291 КПК України, та до нього долучені передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України додатки, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов; розписки про отримання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.
Суд не вбачає наявності в обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають призначити на його підставі судовий розгляд.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору, а тому слід відмовити в задоволенні усіх клопотань сторони захисту.
Керуючись ст. 110, 291, 314, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_23, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_17, захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_25, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_16, захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_19, захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_20, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_18, захисника обвинуваченої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_22, захисника обвинуваченої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_21 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365 від 02.06.2017.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3