- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
Справа № 991/5675/24
Провадження 1-кп/991/73/24
УХВАЛА
05 липня 2024 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
обвинуваченого ОСОБА_5,
представник потерпілого ОСОБА_6,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2023 року за № 52023000000000015 за обвинуваченням
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Артемівськ Донецької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 для розгляду кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою Суду від 01.07.2024 у провадженні призначено підготовче судове засідання, під час проведення якого захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду клопотання про закриття кримінального провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
2. Доводи клопотання про закриття кримінального провадження
Відповідно до клопотання кримінальне провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 на підставі постанови прокурора виділене в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018. При цьому, за твердженням захисника, на момент такого виділення у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 закінчився строк досудового розслідування. Вказане стало наслідком того, що строк досудового розслідування у провадженні був продовжений ухвалою слідчого судді до 22.04.2022. Надалі орган досудового розслідування керуючись ч. 8 ст. 615 КПК України із клопотанням про продовження строків досудового розслідування до слідчого судді не звертався. Водночас, за твердженням захисника, положення згаданої норми не можуть бути застосовані до кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018, оскільки у межах останнього про підозру повідомлялося декільком особам.
На цій підстав адвокат ОСОБА_4 стверджує, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 закінчився 22.04.2022. Як виділення матеріалів кримінального провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023, так і повідомлення ОСОБА_5 про підозру та направлення обвинувального акта щодо нього до суду відбулося поза межами строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України. У зв`язку з викладеним захисник просив кримінальне провадження № 52023000000000015 від 12.01.2023 закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
3. Позиція учасників судового засідання
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав подане клопотання про закриття кримінального провадження. Пояснення надав аналогічні викладеним у письмовому клопотанні. Наполягав на неможливості застосування положень ч. 8 ст. 615 КПК України до кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018. На цій підставі стверджував, що до моменту виділення з цього кримінального провадження матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_5 строк досудового розслідування закінчився. З огляду на зазначене дійшов висновку, що повідомлення ОСОБА_5 про підозру та направлення обвинувального акта щодо нього до суду відбулось поза межами строку досудового розслідування. Додатково в обґрунтування своєї позиції послались на судову практику, в тому числі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Просив клопотання задовольнити та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та просив клопотання про закриття кримінального провадження задовольнити. Акцентував увагу на рішенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023, яким скасовано повідомлену йому підозру з огляду на те, що у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 закінчився строк досудового розслідування. Наполягав на тому, що обвинувальний акт щодо нього скерований до суду поза межами строку досудового розслідування, у зв`язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю.
Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження заперечив. Наполягав на тому, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні не сплинули. Пояснив, що у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 дійсно повідомлялось про підозру особам. Водночас на момент введення на території України воєнного стану кримінальне провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 належало до категорії фактових, адже матеріали досудового розслідування щодо підозрюваних були виділені в окремі провадження. За наведених обставин прокурор стверджував, що ч. 8 ст. 615 КПК України підлягала застосуванню щодо кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання. Додатково зауважив, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України взагалі не може бути застосованим до цієї ситуації, оскільки сторона захисту наполягає на тому, що строк досудового розслідування сплинув до повідомлення про підозру, а не після як зазначено п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
4. Оцінка та висновки Суду щодо вирішення клопотання
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали клопотання, Суд дійшов такого.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено положення, згідно з яким кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
За своєю правовою природою закриття кримінального провадження як процесуальне рішення уповноважених державних органів є формою закінчення кримінального провадження, яка виключає правомочність правоохоронного органу щодо розслідування обставин, за яким ухвалено рішення про закриття. Із закриттям кримінального провадження процесуальна діяльність щодо особи повністю закінчується, подальший рух провадження виключається. За таких обставин необхідним є ретельне дослідження та встановлення беззаперечних фактів, які дають підстави для закриття кримінального провадження.
Зі змісту клопотання захисника та наданих у судовому засіданні пояснень сторони захисту Судом встановлено, що факт закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 останні пов`язують із збігом таких строків у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018, з якого були виділені матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_5 в окреме провадження.
Зважаючи на те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018закінчився до моменту виділення матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_5 в окреме провадження, на думку сторони захисту, такого строку не може існувати і у виділеному кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023.
Факт закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018захисники пов`язують із неможливістю застосування до вказаного провадження положень ч. 8 ст. 615 КПК України, яка передбачає, що у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України, строк від дати введення до дати скасування або закінчення відповідного стану або заходів не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу (в редакції Закону № 2160-IX від 27.03.2022).
Оцінюючи доводи сторони захисту, наведені в обґрунтування твердження про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 та, як наслідок, у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023, Суд виходить з такого.
Строки досудового розслідування чітко регламентовані у ст. 219 КПК України. Згідно з ч. 1 вказаної норми (в редакції Закону № 2160-IX від 27.03.2022) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. При цьому згаданою статтею унормовано питання граничного строку досудового розслідування, який диференціюється в тому числі в залежності від того чи було у кримінальному провадженні особі повідомлено про підозру.
Так, на відміну від чітко визначених ч. 4 ст. 219 КПК України максимально допустимих строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особі повідомили про підозру, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому про підозру особі не повідомлялося, може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений п. 2, 3 ч. 4 ст. 219 КПК України. Таким чином, фактично (через можливість неодноразового продовження) у кримінальному провадженні, в якому немає підозрюваного, відсутній граничний строк досудового розслідування.
Встановлення ж граничного строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особі повідомили про підозру, та неможливість його неодноразового продовження обумовлені тим, що особа не може необмежений час перебувати в статусі підозрюваного. Адже вказаний процесуальний статус пов`язаний із значними обмеженнями особистих і майнових прав особи в результаті застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження. Таким чином, чітко обмежений строк досудового розслідування є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права та одночасно гарантією того, що обвинувачення щодо особи в найкоротший строк стане предметом судового розгляду, або що відповідне кримінальне провадження щодо неї було закрите.
В залежності від наявності або відсутності у кримінальному провадженні особи, яка набула статусу підозрюваного, КПК України розрізняє процедуру продовження строків досудового розслідування. Так, у випадку продовження прокурором такого строку у кримінальному провадженні з підозрюваним ч. 3 ст. 295 КПК України вимагає вручити копію клопотання про продовження строку досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Останні в свою чергу мають право подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов`язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд. У разі ж вирішення питання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру слідчим суддею, останній у відповідності до положень ч. 3 ст. 295-1 КПК України повинен проводити розгляд такого клопотання за участю підозрюваного та його захисника.
За таких обставин існує пряма залежність між граничним строком досудового розслідування у кримінальному провадженні, порядком його продовження та безпосередньою присутністю у такому провадженні особи, яка набула статусу підозрюваного, та як наслідок чиї права та свободи обмежуються. У випадку ж скасування повідомлення про підозру або виділення матеріалів досудового розслідування щодо підозрюваного в окреме кримінальне провадження виключається належність такого кримінального провадження до категорії тих, в яких особі було повідомлено про підозру. Адже в протилежному випадку неможливим є дотримання приписів ч. 3 ст. 295 та ч. 3 ст. 295-1 КПК України та втрачається мета диференціації максимально допустимих строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях в залежності від наявності у такому провадженні особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2021 (справа № 991/6982/21) продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 на шість місяців, тобто до 22.04.2022.
24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який продовжує діяти на день розгляду клопотань про закриття кримінального провадження.
Станом на 24.02.2022 підозрювані у межах кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 були відсутні, адже матеріали щодо низки підозрюваних були виділені в окремі провадження. Ці обставини у судовому засіданні ніким не оспорювалися. Таким чином, кримінальне провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 належало до категорії тих, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру.
За наведених обставин, на переконання Суду, положення ч. 8 ст. 615 КПК України (в редакції Закону № 2160-IX від 27.03.2022) поширювалися на кримінальне провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018. А відтак строк від дати введення воєнного стану не підлягав зарахуванню у загальний строк досудового розслідування у вищеназваному кримінальному провадженні. Вказане спростовує позицію сторони захисту про те, що у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 на момент виділення із нього матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 закінчився строк досудового розслідування.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо необхідності врахування позиції Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеної в ухвалі від 15.03.2023 (справа № 991/1466/23, провадження № 1-сс/991/204/23), Суд керується таким.
У силу вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ст. 90 КПК України, преюдиційне значення для суду має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Жодне інше судове рішення, крім наведених вище, не мають преюдиційного значення для суду при вирішенні ним питань у конкретному кримінальному провадженні.
З огляду на те, що рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.03.2023 не відповідає критеріям визначеним ст. 90 та ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки викладені у такому рішенні не мають преюдиційного значення при вирішенні клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження № 52022000000000334 від 27.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Таким чином, обставини, на які посилалися захисники, обґрунтовуючи твердження про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 не знайшли свого підтвердження за наслідками судового розгляду. У зв`язку з цим у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 219, 284, 314, 369, 372, 376, 479-2 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотаннязахисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2023 року за № 52023000000000015.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_7