Document No. 120659318

Справа № 991/5889/24

Провадження № 1-кс/991/5922/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1].

23 липня 2024 року, місто Київ.

Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 25 вересня 2019року за № 52019000000000842.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1-4].

Підозрюваний ОСОБА_3, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Фастів Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 (інша інформація у скарзі відсутня).

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 .

Сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_3, захисник ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішується питання про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 23 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.

Зазначене питання вирішується за скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 .

Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Слідчий суддя встановив.

10 липня 2024 року до провадження слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_5, який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_3, на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, яка обґрунтована наступним у кримінальному провадженні за № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, досудове розслідування у якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

У цьому кримінальному провадженні 23 січня 2024 року ОСОБА_6 вручене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, за яким останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Зі змісту повідомлення про підозру видно, що 27 листопада 2017 року наказом за № 626 Міністерства оборони України введено в дію Рішення колегії Міністерства оборони України «Про стан вибухопожежобезпеки та організації зберігання ракет, боєприпасів, продуктів їх утилізації на арсеналах, базах, складах», яким передбачено вжиття заходів щодо реконструкції технічних територій відповідних об`єктів. У період з грудня 2017 до січня 2018 років про плани проведення Міністерством оборони України зазначеної реконструкції стало відомо ОСОБА_7, який на той час був народним депутатом України VIII скликання, а до того тривалий час очолював Українську державну будівельну корпорацію «Укрбуд». Після чого, ОСОБА_7 розробив злочинний план, спрямований на заволодіння коштами, виділеними Міністерству оборони України за бюджетною програмою Міністерства КПКВ 2101210 «Утилізація боєприпасів, рідинних компонентів ракетного палива, озброєння, військової техніки та іншого військового майна, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів Збройних Сил України», для реалізації якого залучив підконтрольних йому ОСОБА_8 та директора ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» ОСОБА_9 . Крім того, у попередньою змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо вчинення заволодіння чужим майном вступили Перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_10, начальник Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України ОСОБА_3 та начальник Управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України ОСОБА_11 .

Органом досудового розслідування також було встановлено, що за сприяння ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 за результатами роботи комісії Центрального управління 07 серпня 2018 року між Міністерством оборони України та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» з метою виконання державного оборонного замовлення на 2018 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року за № 91-2, укладено державний контракт за № 362/5/18/7 на виконання робіт за державним оборонним замовленням (надалі - Контракт № 362/5/18/7, державний контракт або Контракт). Разом з тим, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 було здійснено ініціювання Міністерством оборони України перед Кабінетом Міністрів України питання щодо внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року за № 1764 та від 23 квітня 2014 року за № 117 у частині здійснення попередньої оплати робіт, передбачених контрактом, на строк до 18 місяців та в обсязі до 80% від вартості робіт за контрактом. В результаті чого, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 і від 23 квітня 2014 року № 117» у запропонованій Міністерством оборони України редакції, яка була опублікована та набрала чинності 30 листопада 2018 року.

У подальшому, ОСОБА_11, будучи відповідальним за підписання та виконання державного контракту № 362/5/18/7 від 07 серпня 2018 року та здійснення фінансового контролю за використанням державних коштів, які передбачені на виконання заходів Програми живучості у Збройних Силах України, 11 та 20 грудня 2018 року підписав Додаткові угоди № 2 та № 3, якими передбачено збільшення розміру попередньої оплати (у відсотковому відношенні) та строків її використання, а також розміру зобов`язань на 2018 рік та, як наслідок, розміру попередньої оплати. Внаслідок вчинення зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (за організації та керування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» (юридична особа, підконтрольна ОСОБА_7 ) одержало попередню оплату (аванс) на загальну суму 312.458.028,12 гривень без законних підстав, а у ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з`явилася можливість розпоряджатися відповідними коштами.

В результаті вказаних дій, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 вчинили заволодіння державними грошовими коштами на загальну суму 312.458.028,12 гривень на користь ТОВ «БК «Укрбудмонтаж».

Зазначене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 23 січня 2024 року захисник вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на таке:

- по-перше. Відповідно до повідомлення про підозру, 02 березня 2018 року наказом Міністра оборони України за № 94 «Про організацію виконання робіт з реконструкції технічних територій арсеналів, баз та складів, зберігання ракет та боєприпасів Збройних сил України на 2018 рік» Управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України визначено замовником виконання робіт з реконструкції технічних територій військових частин НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Адвокат також звертає увагу на те, що у повідомленні від 23 січня 2024 року зазначено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 (на вказану посаду підозрюваний ОСОБА_3 був призначений наказом Міністра оборони України від 20 грудня 2017 року за № 939) відповідає, серед іншого, за здійснення фінансового контролю за використанням державних коштів, які передбачені на виконання заходів Програми живучості у Збройних Силах України, та контроль за станом витрачання матеріальних цінностей. В той же час, у відносинах з ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», ТОВ «БК«Укрбудмонтаж» ОСОБА_11 діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 26 лютого 2018 року № 220/214/д. При цьому, відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757 (зі змінами), пропозиції до річного плану закупівель Міністерства оборони України готуються структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, іншими органами військового управління, а також підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, яким за довіреністю Міністерства оборони України надані повноваження на укладання договорів (державних контрактів) (далі - Замовники). Тобто, ОСОБА_11 відповідно до умов відповідних контрактів та вимог наказу № 757 одночасно був керівником замовника та службовою особою, яка підписала державні контракти, а також мав повноваження і права на вирішення всіх питань щодо виконання державного контракту за № 362/5/18/7 від 07 серпня 2018 року, у тому числі й питань фінансового характеру. Адвокат наголошує на тому, що за таких обставин саме ІНФОРМАЦІЯ_3, а не Центральне управління безпеки військової служби Збройних Сил України, наказом Міністра оборони України було визначене замовником виконання робіт з реконструкції, і не ОСОБА_3, а саме ОСОБА_11, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України, є службовою особою уповноваженою на використання/розпорядження коштами у розумінні ч. 5 ст. 191 КК України;

- по-друге. У повідомленні про підозру не зазначено в чому полягав корисливий мотив ОСОБА_3 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання ним своїм службовим становищем, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу цього злочину;

- по-третє. Повідомлення про підозру не містить інформації про те хто, коли та за яких обставин залучив ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення і яка роль йому була відведена.

Сторона захисту вважає, що за таких обставин повідомлення ОСОБА_3 про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 23 січня 2024 року є необґрунтованим та незаконним, як з огляду на викладене, так і у зв`язку з тим, що повідомлення про підозру не містить викладу головних та істотних елементів інкримінованого кримінального правопорушення, які утворюють єдність усіх його складових частин, а також фактичних обставин кримінального правопорушення через відсутність деталізованого опису об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, адвокат просить скасувати оскаржуване повідомлення про підозру і направити копію ухвали про його скасування до Національного антикорупційного бюро України, для внесення цього рішення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підтвердження зазначених у скарзі обставини захисник додає до неї копії таких матеріалів: повідомлення ОСОБА_3 про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 23 січня 2024 року; наказ Міністра оборони України № 94 від 02 березня 2018 року «Про організацію виконання робіт з реконструкції технічних територій арсеналів, баз та складів, зберігання ракет та боєприпасів Збройних сил України на 2018 рік»; довіреність Міністерства оборони України від 26 лютого 2018 року № 220/214/д; державний контракт № 362/5/18/7 на виконання робіт за державним оборонним замовленням від 07 серпня 2018 року; наказ «Про організацію розподілу бюджетних асигнувань і централізованої оплати в Міністерстві оборони України» від 31 грудня 2016 року № 757 та Порядок розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України; наказ Міністерства оборони України № 690 від 15 грудня 2016 року «Про організацію фінансування і виконання бюджетних програм(підпрограм) в системі Міністерства оборони України» наказ Міністерства оборони України № 650 від 22 грудня 2018 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Прокурор проти задоволення скарги заперечував і зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 є обґрунтованим, підтверджується наявністю достатніх доказів та здійснено відповідно до вимог КПК України. На підтвердження своїх заперечень надав копії частини матеріалів досудового розслідування кримінального провадження.

Слідчий суддя дослідив скаргу з доданими матеріалами, матеріали надані сторонами кримінального провадження та заслухав думки учасників справи.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч.2ст.33-1КПК України: «Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України: «Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 111 КПК України: «Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи».

Відповідно до вимог п. п. 2 та 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини».

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України: «Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення».

Відповідно до вимог п. п. 1-8 ч. 1 ст. 277 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення»

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КК України: «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 5 ст. 3 КК України: «Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КК України: «Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення».

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, 5 ст. 191 КК України: «Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».

Норми кримінального процесуального права не містять положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлюють будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення. Разом з тим, положення п. 3 ч. 1 ст. 276 і п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в їх системному зв`язку вказують на те, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді мають бути не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому, зокрема у випадку, якщо на це покликається сторона захисту як на підставу своєї скарги.

Положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду скарг, слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).

Слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершене і наразі триває виконання вимог ст. 290 КПК України.

Зі змісту ч. 1 ст. 276 КПК України видно, що у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, на орган досудового розслідування покладається обов`язок здійснити повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, оскільки неповідомлення про підозру може привести до порушення таких загальних засад кримінального провадження як забезпечення права на захист та змагальність сторін. Стандарт «достатніх доказів (підстав)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року та "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

З повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 23 січня 2024 року видно, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Слідчий суддя, з огляду на доводи скарги і досліджені ним матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, які були надані стороною захисту на її обґрунтування (зазначені у розділі «Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2]» МОТИВУВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ [ІІ] цієї ухвали), а також і надані стороною обвинувачення матеріали дійшов висновку проте, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 23 січня 2024 року є необґрунтованим у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та з огляду на таке.

Слідчий суддя виходить з того, що до обов`язкових ознак складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у даному випадку належать: корисливий мотив, форма співучасті у вчиненні кримінального правопорушення та спосіб - зловживання своїм службовим становищем.

Обов`язковими факультативними ознаками суб`єктивної сторони розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, щодо яких він має зацікавленість. Разом з тим, слідчому судді не було надано доказів на підтвердження існування у підозрюваного ОСОБА_3 корисливої мети та мотиву, бажання особистого збагачення у протиправний спосіб шляхом вчинення злочинних дій або збагачення ТОВ БК «Укрбудмонтаж», а також і його зацікавленості у збагаченні цієї юридичної особи, а повідомлення про підозру не містить встановлених органом досудового розслідування обставин, які б підтверджували існування у підозрюваного корисливого мотиву та мети.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не встановлена наявність корисливого мотиву і корисливої мети у діях підозрюваного ОСОБА_3, які є обов`язковою складовою суб`єктивної сторони інкримінованого йому злочину.

У повідомленні про зазначено: «Отже, внаслідок вчинення зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (за організації та керування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) ТОВ БК «Укрбудмонтаж» (юридична особа, підконтрольна ОСОБА_7 ) одержала попередню оплату (аванс) на загальну суму 312 458 028,12 грн - без законних на те підстав, а у ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з`явилася можливість розпоряджатися відповідними коштами». Крім того, у повідомленні про підозру зазначається, що ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 за невстановлених обставин вступили в попередню змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо вчинення заволодіння чужим майном, тобто вирішили використовувати службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання юридичними особами, підконтрольними ОСОБА_7, права на одержання попередньої оплати, та як наслідок, попередньої оплати - без законних на те підстав.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що об`єктивна сторона злочину включає дві обов`язкові дії: вилучення майна з володіння власника чи уповноваженої ним особи та обернення майна на свою користь чи користь інших осіб. У такому випадку, домовленість між учасниками групового злочину для інкримінування їм кваліфікуючої ознаки «за попередньою змовою групою осіб» має бути досягнута до початку вчинення першого з таких діянь, а їх наслідком має бути протиправне безповоротне і безоплатне вилучення у власника його майна на користь інших юридичних осіб, а не протиправне набуття права на отримання попередньої оплати та її подальше отримання. Більше того, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, що визначено органом досудового розслідування у повідомленні про підозру як обов`язкова кваліфікуюча ознака інкримінованого ОСОБА_3 злочину, передбачає, що злочинна домовленість між суб`єктами злочину може відбуватися у будь-якій формі (усно, письмово, за допомогою конклюдентних дій тощо), але обов`язково до виконання його об`єктивної сторони злочину (на стадії готування або замаху) і передбачає досягнення домовленості суб`єктів щодо спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта і характеру вчинення злочину, способу, місця і часу його вчинення, функцій кожного з учасників тощо).

У повідомленні про підозру ОСОБА_3 зазначається, що злочинний план, спрямований на заволодіння бюджетними коштами, виділеними Міністерству оборони України був розроблений ОСОБА_7, який залучив для його реалізації підконтрольних йому ОСОБА_8 та директора ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» ОСОБА_9, а крім того у попередню змову уже з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо вчинення злочину вступили Перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_10, начальник Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України ОСОБА_3 і начальник Управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України ОСОБА_11 .

Разом з тим, слідчому судді не були надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 у будь-який спосіб вступав у попередню злочинну змову з ОСОБА_7 та/або ОСОБА_8, а також і іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, викладені у повідомленні про підозру ОСОБА_3 обставини щодо вчинення ним кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб не підтверджуються наданими слідчому судді доказами, а тому визначаються слідчим суддею як припущення органу досудового розслідування.

Слідчий суддя погоджується з твердженням сторони захисту щодо того, що Центральне управління безпеки військової служби Збройних Сил України не є відповідальним виконавцем або співвиконавцем вищевказаної бюджетної програми, а начальник цього управління - ОСОБА_3 не має службових повноважень щодо розпорядження коштами, оскільки 02 березня 2018 року наказом Міністра оборони України № 94 замовником виконання робіт з реконструкції технічних територій військових частин НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 було визначено Управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України. Крім того, довіреність Міністерства оборони України на укладання договорів з ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» (довіреність Міністерства оборони України від 26 лютого 2018 року № 220/214/д) була надана ОСОБА_12 саме як начальнику Управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України.За таких обставин, на думку слідчого судді повідомлення про підозру не є обгрунтованим, а діяння підозрюваного ОСОБА_3 не містять ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що виключає можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, початковою стадією якої є повідомлення про підозру, що є підставою для його скасування.

Разом з тим, зі змісту ст. 307 КПК України видно, що слідчий суддя не має повноважень за результатами розгляду скарги на повідомлення про підозру під час досудового розслідування та у разі його скасування вирішувати питання про направлення до Національного антикорупційного бюро України копії ухвали для внесення цього рішення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга адвоката ОСОБА_5 підлягає задоволенню лише у частині скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 276, 277, 278, 303, 307, 372, 376 КПК України дійшов висновку про те, що скарга адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновки слідчого судді [3-1].

Слідчий суддя постановив.

1. Скаргу захисника ОСОБА_5 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року - задовольнити частково.

2. Скасувати складене 23 січня 2024 року детективом Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року повідомлення ОСОБА_3 про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

3. В решті скарги відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 29 липня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1