Document No. 121031175

Справа № 758/3123/16-к

Провадження №11-кп/991/48/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду заяви захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відвід колегії суддів від розгляду справи № 758/3123/16-к за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року в кримінальному провадженні № 52016000000000052 від 26 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 06 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих або адміністративно?господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях, строком на 3 (три) роки, з позбавленням 7?го рангу державного службовця та з конфіскацією всього належного йому майна.

Не погодившись з указаним рішенням, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просять скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання.

Ухвалою від 29 січня 2024 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання на неї заперечень.

12 серпня 2024 року в ході розгляду зазначеної апеляційної скарги захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України звернулись до суду із заявами про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від розгляду поданої апеляційної скарги. На думку захисників, суд апеляційної інстанції своїми діями в черговий раз підтвердив узгодженість їхньої правової позиції зі стороною обвинувачення, існування заінтересованості в результатах кримінального провадження та бажання створити стороні захисту перешкоди у доведенні невинуватості ОСОБА_5, чим порушив принципи диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні доказів до суду.

Так, захисниками спочатку до суду першої інстанції, а в подальшому й суду апеляційної інстанції були подані аргументовані докази допущених стороною обвинувачення під час досудового розслідування порушень, а також однобічність оцінки таких доказів судом першої інстанції, у зв`язку з чим підготовлено аргументоване клопотання про їх повторне дослідження судом апеляційної інстанції, у задоволенні якого колегією суддів, у більшості, було безпідставно відмовлено. При цьому стверджують, що протокольна ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання захисту про повторне дослідження доказів не містить мотивів прийняття або відхилення аргументів щодо суті поставленого питання.

На переконання захисників, порушення норм КПК України з боку суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже мали місце й при розгляді справи ОСОБА_10. Зокрема, колегія суддів начебто проігнорувала право підозрюваної на захист та не надала її адвокатам можливості викласти свої пояснення.

Захисники також стверджують, що багаторазово намагалисядонести до колегії суддів мотивита замовників провокації ОСОБА_5 на вчинення злочину, при цьому прямо вказуючи на колишнього президента України ОСОБА_11. Як вважають захисники, усі ці спроби відверто присікалися головуючим суддею. Мотиви такої поведінки стали їм зрозумілими лише коли захистом було встановлено, що суддя у недалекому минулому мав та напевно має й станом на теперішній час тісні зв`язки з лідером політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_1»».

У судове засідання з`явились обвинувачений ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також прокурор ОСОБА_9 .

Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали заяви про відвід колегії суддів та просили задовольнити їх у повному обсязі, пояснення прокурора ОСОБА_9, яка заперечувала проти задоволення відповідних заяв та стверджувала про їх безпідставність, перевіривши доводи зазначених заяв, колегія суддів дійшла таких висновків.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

З метою забезпечення дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід колегії суддів, який, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, повинен бути вмотивованим. Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. 75, 76 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ст. 81 КПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.

Захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не зазначено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості складу суду та не надано жодного доказу, що колегія суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яким чином своєю поведінкою виразили прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості колегії суддів.

Наведені захисниками доводи не дають жодних підстав для сумнівів у неупередженості суддів, що розглядають апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, оскільки ними не надано належного підтвердження змісту тверджень заяви про відвід, які, на думку захисту, могли б слугувати підставою для відводу колегії суддів. Вказані твердження базуються виключно на припущеннях, що також підтверджується їх поясненнями наданими у судовому засіданні.

Неспроможними є й покликання сторони захисту про нібито належність судді ОСОБА_1 до політичних партій, так як відповідні відомості відсутні у офіційних реєстрах, зокрема - Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У заяві про відвід містяться лише часткові посилання на інформацію про суддю ОСОБА_1 та членів його сім`ї, які наявні у поданих деклараціях та документах особової справи. За результатами їх аналізу та публічної перевірки, зокрема ВККС, ВРП та НАЗК, невідповідностей чинному законодавству, у тому числі ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», не встановлено.

Існування дисциплінарної скарги, поданої іншим захисником, що стосується окремого кримінального провадження, також не може слугувати підставою для відводу колегії суддів у цьому провадженні.

Відсутні у заяві про відвід, додатках до неї та поясненнях захисників будь-які підтвердження щодо їх припущення про можливий вплив головуючого на членів судової колегії.

Покликання ж сторони захисту на нібито допущені суддями процесуальні порушення у судовому процесі зводяться до незгоди із рішеннями, прийнятими колегією суддів.

Заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в обґрунтування заяв про відвід твердження не містять передбачених статтями 75, 76 КПК України підстав для відводу колегії суддів, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 75, 76, 81 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Заяви захисників про відвід колегії суддів від розгляду справи № 758/3123/16-к за апеляційною скаргою на вирок Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3