Search

Document No. 121081078

  • Date of the hearing: 14/08/2024
  • Date of the decision: 14/08/2024
  • Case №: 991/1551/19
  • Proceeding №: 42018000000002019
  • Instance: HACC AC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.

Cправа №991/1551/19

Провадження №11-кп/991/96/24

Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

захисника ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_10 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

07 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.

ВАКС ухвалою від 01 квітня 2021 року закрив на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження №42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України та вирішив питання щодо речових доказів.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) ухвалою від 27 травня 2021 року змінила ухвалу ВАКС від 01 квітня 2021 року, виключивши з мотивувальної частини останній абзац сторінки 6 ухвали, в решті оскаржуване судове рішення залишила без змін.

09 липня 2021 року Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - ККС ВС)ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року та АП ВАКС від 27 травня 2021 року.

31 березня 2023 року ОСОБА_8 звернувся до ВАКС із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року, яку ВАКС ухвалою від 12 липня 2023 року залишив без задоволення.

АП ВАКС ухвалою від 19 жовтня 2023 року скасувала ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року та постановила нову, якою задовольнила заяву ОСОБА_8 про перегляд ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року за виключними обставинами та закрила кримінальне провадження №42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

ККС ВС постановою від 28 травня 2024 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні №42018000000002019 від 17 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_8 скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

А відтак, апеляційний розгляд проводиться за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Адвокати ОСОБА_9, ОСОБА_10 в апеляційних скаргах просять ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року скасувати та постановити нову, якою заяву ОСОБА_8 про перегляд ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року у справі №991/1551/19 задовольнити, та на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження №42018000000002019.

При цьому захисники посилаються на таке.

Закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, який 08 червня 2022 року Конституційним Судом України (далі - КСУ) визнаний неконституційним, порушує права ОСОБА_8, оскільки у цьому рішенні констатовано, що п.4 ч.1 ст.284 КПК України є нереабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження за п.4 ч.1 ст.284 КПК України спричиняє негативні наслідки для репутації, честі, гідності особи, стосовно якої відбулося таке закриття, і вказує на ставлення публічної влади до такої особи як до винної без обвинувального вироку суду, а КПК України не містить механізму, який дозволив би спростувати сумніви в невинуватості особи.

Надання згоди особою на закриття щодо неї кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією діяння є обов`язковим, проте, сторона захисту згоду на закриття кримінального провадження не надавала.

Правовим наслідком визнання ст.366-1 КК України неконституційною є втрата чинності відповідної статті та підтвердження помилковості кваліфікації законодавцем таких дій як «злочину», починаючи з моменту включення такої статті до КК України.

Визнанням певної норми неконституційною орган конституційної юрисдикції констатує те, що норма весь період своєї дії (від моменту її впровадження і до моменту втрати нею чинності) не відповідала Конституції України, тобто протягом всього періоду опосередковано була такою, що порушує права людини і громадянина та суперечить основним конституційним принципам.

Велика Палата Верховного Суду в п.9 постанови від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12 дійшла висновку, що «втрата чинності нормою Особливої частини КК означає, що передбачені дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлюється кримінальна відповідальність. Викладене свідчить про відсутність у діянні складу злочину, що тягне закриття кримінальної справи відповідно до п.2 ст.6 КПК 1960 року». Крім того, в частині дії принципу зворотної сили закону, Велика Палата Верховного Суду в п.27 цієї ж постанови дійшла висновку про ретроспективну дію рішень Конституційного Суду України, якими констатовано невідповідність Основному Закону положень КК щодо криміналізації певних дій або бездіяльності.

Визнання ст.366-1 КК України неконституційною має правовий наслідок - ухвалення судом рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

А відтак, постановляючи 01 квітня 2021 року ухвалу про закриття кримінального провадження та 12 липня 2023 року ухвалу про залишення заяви ОСОБА_8 без задоволення суд порушив його право на судовий захист та в порушення принципу презумпції невинуватості фактично визнав ОСОБА_8 винуватим у вчинені злочину.

Захисник ОСОБА_10 в доповненні до апеляційної скарги стверджує, що суд має право ретроспективно застосувати до справи ОСОБА_8 рішення КСУ та відповідний закон, яким його реалізовано.

Вважає, що скасування норми пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України є таким, що поліпшує становище особи, до якої цю норму було застосовано - оскільки мотиви скасування п.4 ч.1 ст.284 КПК України чітко викладені у Рішенні КСУ №3- р(П)/2022 - пряма вказівка на винність особи у вчиненні злочину порушує презумпцію невинуватості, обумовлює закономірний сумнів у невинуватості особи, стосовно якої у такий спосіб закрито кримінальне провадження, негативно впливає на її репутацію, честь за гідність, а також спричиняє суперечливе сприйняття такої особи в суспільстві. Скасування п.4 ч.1 ст.284 КПК України поліпшує становище особи, а саме усуває сумнів у невинуватості особи та надає їй можливість відновити свою позитивну репутацію. Єдиною можливістю відновити свою репутацію в даному випадку є закриття кримінального провадження з іншої підстави, що можливо реалізувати виключно через процедуру перегляду судового рішення за виключними обставинами. Ухвала, що переглядалась, безпосередньо є судовим рішенням яке відображає думку про те, що ОСОБА_8 є винуватим (в ній прямо про це вказано) у зв`язку із чим існують підстави стверджувати про наявність ознак дискримінації внаслідок ухвалення ВАКС оскаржуваної ухвали.

Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи та вимоги поданих апеляційних скарг.

Прокурор ОСОБА_7 заперечив доводи та вимоги апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не є обґрунтованими.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Рішення КСУ не можуть мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування визнаних неконституційними норм шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного закону.

Внаслідок ухвалення рішення Другого сенату КСУ від 08.06.2022 в справі №3-р(II)/2022 не відбулось скасування норми, яка передбачала кримінальну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, а мала місце втрата чинності визнаного неконституційним пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України з 09.09.2022, яка є нормою кримінального процесуального права.

Ухвала ВАКС від 01 квітня 2021 не встановлює факту наявності чи відсутності події кримінального правопорушення та винуватості чи невинуватості ОСОБА_8 та не порушує презумпції невинуватості.

Висновки суду відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Виключними обставинами визнаються, зокрема встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Рішенням КСУ від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України, статтю 366-1 КК України, норми якої втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Законом України від 04 грудня 2020 року №1074-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Закон №1074-ІХ), що набув чинності 30 грудня 2020 року, статтю 366-1 «Декларування недостовірної інформації» виключено з КК України.

Рішенням Другого сенату КСУ від 08 червня 2022 року №3-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.4 ч.1 ст.284 КПК України, та Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» від 01 грудня 2022 року №1074-ІХ у КПК України п.4 ч.1 ст.284 виключено (набрав чинності 30 грудня 2020 року).

Ухвалою від 01 квітня 2021 року ВАКС частково задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та закрив на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження №42018000000002019 від 17 серпня 2018 року щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за ст.366-1 КК України.

Тобто ухвала, про перегляд якої за виключними обставинами ставить питання ОСОБА_8 в поданій заяві, постановлена судом до ухвалення Рішення Другого сенату КСУ від 08 червня 2022 року №3-р(II)/2022.

Згідно зі ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду (ст. 92 цього Закону).

У пункті 4 рішення КСУ від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень КСУ), зокрема, зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

За змістом п.3 рішення КСУ від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), відповідно до положення ч.1 ст.6 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. Відповідно до частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями ст.58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та ст.6 КК України дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

КСУ в пункті 4 рішення від 26 січня 2011 року №1-рп/2011 (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі), зокрема, зазначив, що Конституційний Суд України виходить з того, що в ч.4 ст.5 КК України в ред. 2001 року йдеться про можливість його зміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційними положення закону про кримінальну відповідальність. Як зазначив КСУ у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, «зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та ст.6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи» (абз.2 п.3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000). Висновок про те, що скасування або пом`якшення кримінальної відповідальності особи здійснюється саме законами, ґрунтується, зокрема, на положеннях Кримінального кодексу України, відповідно до якого поліпшення правового становища особи, яка вчинила злочин, здійснюється згідно із законом, що пом`якшує покарання, нововиданим законом (ч.2 ст.6, ч.3 ст.54 КК України в ред. 1960 року), законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, санкцією нового закону (ч.1 ст.5, ч.3 ст.74 КК України в редакції 2001 року).

Статтями 4 та 5 КК України в редакції 2001 року встановлені аналогічні положення щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України в редакції 2012 року процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Таким чином, оскільки норми процесуального права не є нормами, які встановлюють кримінальну відповідальність, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення КСУ не можуть мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування визнаних неконституційними норм шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного закону.

Посилання в апеляційних скаргах на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12 є помилковим, оскільки у постанові викладено висновок про ретроспективну дію рішень КСУ, якими констатовано невідповідність Основному Закону положень КК України щодо криміналізації певних дій або бездіяльності, тобто вказаний висновок не стосується рішень КСУ щодо норм процесуального права.

Згідно зі сталою судовою практикою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі №800/454/17 та від 3 червня 2021 року у справі № 11-396сап20), а також практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97, п.38) гарантована п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.62 Конституції України презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме в кримінально-правовому сенсі.

Разом з тим, в ухвалі ВАКС від 01 квітня 2021 року про закриття на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, в ухвалі АП ВАКС від 27 травня 2021 року, в ухвалі ККС ВС від 09 липня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року та АП ВАКС від 27 травня 2021 року немає жодного висновку суду про вину ОСОБА_8 в кримінально-правовому сенсі.

А відтак, посилання в апеляційних скаргах на порушення презумпції невинуватості є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції, при розгляді заяви ОСОБА_8 правильно визначив характер правовідносин та правові норми, що їх регулюють, та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 376, 404, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 липня 2023 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4