- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/7623/24
провадження №11-сс/991/626/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
підозрюваного ОСОБА_6
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52024000000000135 від 22 березня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6, відмовлено, застосовано до особи запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000,00 грн (тридцять мільйонів двісті вісімдесят тисяч гривень), з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення слідчий суддядійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин таризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Також, за встановлених під час розгляду клопотання обставин, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення, що запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, тому запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному розмірі, який хоч і перевищує значно межі, визначені ст.182 КПК, проте не є явно непомірним для підозрюваного, та є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, постановленим з істотним порушенням слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді від 28 серпня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) задовольнити повністю, застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №52024000000000135 ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 121 120 000 грн., у разі внесення якої покласти на підозрюваного передбачені ч.5 ст.194 КПК обов`язки, зазначені в прохальній частині апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї прокурор наводила наступні доводи.
Не оспорюючи висновки слідчого судді щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, вважала висновок щодо достатності запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Прокурор переконана в тому, що під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною обвинувачення доведено, в тому числі наявність достатніх підстав вважати, що існують всі п`ять ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, прокурор посилалась на те, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може продовжувати незаконно збагачуватись, тобто вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст.368-5 КК.
Зокрема, відповідно до показань свідка ОСОБА_8 ОСОБА_9 (дружина підозрюваного) цікавилась в неї щодо наявних для продажу об`єктів взимку 2023 року.
Також під час обшуку за місцем проживання родини Матієнків виявлено договір позики між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 10 липня 2021 року, який не міг бути укладений, оскільки: станом на 09 квітня 2024 року версія подій Матієнків ще не містила жодної інформації про цю позику, але у планах були лише «особи, які могли надати позику для здійснення інвестування чи придбання об`єктів інвестування»; станом на 26 липня 2024 року ОСОБА_29 навіть не мали номеру телефона ОСОБА_11 ; ОСОБА_11 подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, у яких не декларував надання позик ОСОБА_10, однак декларував надання позик на менші суми іншим особам.
Також через родичів дружини, на яких оформлено купівлю нерухомості та автомобіля, ОСОБА_6 може здійснювати фінансові операції з метою зміни власників незаконно здобутого майна, тобто вчиняти передбачене ст.209 КК кримінальне правопорушення.
Про вказане, на думку прокурора, може свідчити також те, що частину майна яке є предметом дослідження у кримінальному провадженні, 10 червня 2024 року (через 10 днів після тимчасового доступу до документів, які перебували у володінні нотаріуса ОСОБА_12 ), було перереєстровано з ОСОБА_10 на ОСОБА_13 .
Обґрунтовуючи неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, прокурор вказувала на те, що у даному випадку неможливо застосувати до підозрюваного інші, більш м`які, запобіжні заходи, які передбачають перебування підозрюваного на волі та за місцем проживання, оскільки це не дасть можливості запобігти існуючим ризикам. При цьому навіть сам по собі кожен з цих ризиків є достатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки ступінь шкоди для досудового розслідування від вжиття відповідних дій буде значною. Зокрема, у разі ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду у кримінальному провадженні неможливо буде здійснювати спеціальне досудове розслідування чи спеціальний судовий розгляд.
На переконання прокурора, встановлені під час досудового розслідування та викладені у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, прокурор вважала це провадження тим виключним випадком, який дозволяє призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наразі органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у незаконному збагаченні на суму понад 61 млн. грн., що свідчить про значний фінансовий стан підозрюваного. Прокурор вважала, що враховуючи тяжкість, суспільну небезпеку та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, дані про його особу, необхідно визначити останньому заставу в розмірі, що відповідає двом розмірам вартості активів, встановлених наразі органом досудового розслідування, що складає близько 40000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 000 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.
Також прокурор звертала увагу, що незважаючи на висловлені підозрюваним та його захисником під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу твердження про непомірність запропонованого прокурором розміру застави, упродовж кількох годин після проголошення резолютивної частини ухвали про застосування запобіжного заходу за нього внесено визначену слідчим суддею заставу в повному обсязі (30 280 000 грн).
Крім того, істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону полягає в частині надання слідчим суддею оцінки стану досудового розслідування та доказам, не дослідженим під час розгляду клопотання.
Так, окремі висновки слідчого судді не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також містять істотні суперечності між собою.
Зокрема, слідчий суддя зазначив, що у провадженні не допитані продавці нерухомості, набуття якої інкримінується ОСОБА_6 . Водночас, показання продавців нерухомості та їх представників (свідки ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ) були предметом дослідження в судовому засіданні від 27 серпня 2024 року та зазначені в оскаржуваній ухвали як докази, які, на думку слідчого судді, свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри. Таким чином, слідчий суддя надавши оцінку цим доказам, констатував про їх відсутність.
Крім того, слідчий суддя здійснив аналіз доказу, який взагалі не досліджувався в судовому засіданні (консультативного висновку вартості №07/26/02 від 26 липня 2024 року, який міститься на арк.203-239 т.1 справи), оскільки перед початком розгляду клопотання прокурором було заявлено клопотання про долучення належним чином завіреної копії вказаного висновку з підписом спеціаліста ОСОБА_19, а під час дослідження долучених до клопотання доказів також зазначено про неможливість дослідження непідписаного примірника висновку. Водночас, долучений 15 серпня 2024 року примірник досліджено в судовому засіданні 27 серпня 2024 року, однак йому слідчий суддя оцінки не надав. Таким чином, слідчий суддя, по-перше, надав оцінку доказу, який взагалі не досліджував, по-друге, не надав оцінки дослідженому в судовому засіданні доказу.
Також, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 28 серпня 2024 року в частині застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу в вигляді застави в сумі 30 280 00 грн. та покладання на нього додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, в частині відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник наводив наступні доводи.
На думку сторони захисту, подане стороною обвинувачення клопотання не доводило належними та допустимими доказами наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6, передбачених ч.2 ст.366-2, 368-5 КК кримінальних правопорушень, оскільки не містило фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі докази виправдовують подальше розслідування.
Сторона обвинувачення вказувала про набуття ОСОБА_6 зазначених у повідомлені про підозру активів за його дорученням ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_20 та вчинення ним дій, тотожних праву розпорядження автомобілем BMWX3 2020 року випуску, що належить ОСОБА_13 . Проте зазначені твердження не відповідають дійсності, майно придбавалося вказаними особами з законних джерел, ОСОБА_6 не надавав ні письмових, ні усних доручень цим особам на вчинення дій щодо набуття майна, і стороною обвинувачення факт надання такого доручення не доведений.
Крім того,посилання сторони обвинувачення на консультативний висновок вартості про заниження вартості об`єктів нерухомості є необґрунтованим, оскільки вартість об`єкта нерухомого майна визначається шляхом проведення експертизи, до того ж вказаний висновок не відповідає вимогам законодавства.При цьому за весь час проведення досудового розслідування не призначено та не проведено судової експертизи щодо вартості майна. Разом з цим, договори купівлі-продажу майна, на підставі яких ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_20 набувалися активи, в установленому законом порядку недійсними не визнані, а тому вартість об`єктів (активів), як істотна умова договору є дійсною. На жодній з цих угод ОСОБА_6 не був присутній, усі твердження сторони обвинувачення про те, що дії відбувались під його контролем не відповідають дійсності і є відвертим та необґрунтованим припущенням.
Також, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 договір позики є чинним, жодна із сторін його не оскаржує, він не визнаний у встановленому порядку нечинним або недійсним. Недекларування ОСОБА_11 позики, яку він надав ОСОБА_10 не є доказом того, що така позика не надавалась.
Щодо показань свідків сторони обвинувачення сторона захисту просить суд скептично віднестись до них, оскільки ці показання не отримані судом безпосередньо, не допитані основні особи - власники майна.
Як зазначав захисник, вказані обставини спростовують доводи сторони обвинувачення і вказують на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 за ст.368-5 КК підозри, оскільки за наявної в клопотанні інформації подія цього злочину відсутня. Зазначене в повідомлені про підозру майно набуте ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_20 із законних джерел. Відтак ОСОБА_6 правомірно не зазначив право на вказане майно в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020-2023 рік в частині прав на володіння майном, що свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК.
Також в апеляційній скарзі захисник наводив доводи щодо відсутності встановлених слідчим суддею ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу.
ОСОБА_6 не вчиняв дій, які свідчать про його намагання переховуватися від органів досудового розслідування. Так, після внесення відомостей до ЄРДР він двічі перебував за межами України, після чого повернувся до країни, не змінював свого місця проживання.Твердження органу досудового розслідування щодо фінансової спроможності та можливості тривалий час переховуватися від органу досудового розслідування і суду є формальними, зазначаються у клопотанні без посилання на відповідні докази. Зазначений ризик можливо нівелювати шляхом покладення на ОСОБА_6 обов`язку здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт громадянина України для виїзду на кордон.Підозрюваний за час роботи в правоохоронних органах, головою Донецької ОДА, головою Антимонопольного комітету України зарекомендував себе як особа з бездоганною репутацією, має стійкі соціальні зв`язки, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має двох неповнолітніх дітей, належне йому нерухоме майно знаходиться виключно на території України. Сукупність зазначених фактів повністю спростовує ризик можливого переховування ОСОБА_21 від органу досудового розслідування та суду.
Підозрюваний не знайомий з особами, які допитані в якості свідків у кримінальному провадженні. Можливість впливу його як голови Антимонопольного комітету України на вищих посадовців країни та можливість використовувати авторитет посади та наявні зв`язки для впливу на свідків є голослівними припущеннями та ніяким чином не обґрунтовані.
В обґрунтування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, орган досудового розслідування посилався на протокол огляду мобільного телефону iPhone12, вилученого під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 .На спростування зазначеного захисник стверджував, що здобута під час вказаного обшуку інформація не стосується ОСОБА_6, а є особистим листуванням окремих осіб. Вказане листування не було вилучено у підозрюваного або будь-кого з його родичів. З цієї інформації не вбачається будь-яких дій, спрямованих на перешкоджанню кримінальному провадженню.
Висновок органу досудового розслідування, що договори про припинення права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_22 на квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, паркомісця НОМЕР_2, НОМЕР_3 за адресою в АДРЕСА_3 і виникнення права особистої власності на нього у ОСОБА_13 укладені з метою зміни власників активів є помилковим, оскільки вказаний договір лише припиняє режим спільного майна подружжя ОСОБА_22 . Відтак твердження про здійснення фінансових операцій з метою зміни власників незаконно набутого майна спростовується самим змістом наданих органом досудового розслідування договорів.
Також, на переконання захисника заявлена органом досудового розслідування застава є непомірною для підозрюваного, не відповідає доходам ОСОБА_6, його матеріальний стан свідчить про неможливість внесення застави у запропонованому органом досудового розслідування розмірі. При цьому, органом досудового розслідування не доведено винятковості обставин даного кримінального провадження, що могли б зумовити перевищення розміру застави, передбаченого п.2 ч.5 ст.182 КПК, відтак її розмір має бути визначений в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сторона захисту звертає увагу на необґрунтованість підозри, в якій не доведено будь-якими доказами об`єктивну сторону складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2, 368-5 КК та ризики, зазначені у клопотанні, а тому потреби досудового розслідування не виправдовують застосування щодо ОСОБА_6 найтяжчого запобіжного заходу- тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Крім того, вважаючи апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, заперечували проти її задоволення.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Також, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним з методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши позицію та заперечення сторін, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційних скарг, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та надані стороною захисту відомості, в тому числі, що характеризують ОСОБА_6 та його майновий стан, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_6 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000135 від 22 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК.
З повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_6 підозрюється в набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст368-5 КК та в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2 КК, за наступних ймовірних обставин.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається зі змісту повідомленої ОСОБА_6 підозри, Указом Президента України №482/2019 від 05 липня 2019 року ОСОБА_6 призначено головою Донецької обласної державної адміністрації. Отже, відповідно до п.п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) ОСОБА_6 з 05 липня 2019 року був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у розумінні п.1 Примітки до ст.368-5 КК.
Указом Президента України №558/2023 від 05 вересня 2023 року ОСОБА_6 звільнено з посади голови Донецької обласної державної адміністрації.
Постановою Верховної Ради України №3377-ІХ від 06 вересня 2023 року ОСОБА_6 призначено на посаду Голови Антимонопольного комітету України.
За версією сторони обвинувачення, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року ОСОБА_6, будучи головою Донецької обласної державної адміністрації, набув у власність активи, а саме 21 об`єкт нерухомості та один транспортний засіб, загальною вартістю не менше ?61 706 471,6 грн., що на 56 195 039,5? грн. перевищують його офіційні доходи. Набуття цих активів здійснено ОСОБА_6 шляхом надання відповідних доручень батькам дружини ОСОБА_9 - ОСОБА_10, ОСОБА_13 та бабі дружини ОСОБА_20 ???
При цьому, згідно з інформацією, вказаною в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, ОСОБА_6 задекларував наявність в нього станом на 31 грудня 2019 року грошових коштів у загальній сумі 300 000 грн., а у його дружини ОСОБА_9 20 000 доларів США, що станом на 31 грудня 2019 року та на 03 січня 2020 року відповідало 473 724 грн. Отже, станом на 03 січня 2020 року (дата набуття першого активу) активи подружжя ОСОБА_23, які могли бути використані для придбання активів, складали 773 724 грн.
Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків сукупний дохід ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_9 після утримання податку на доходи фізичних осіб з 2020 по 6 місяців 2023 року склав: 3 031 058,09 грн. у ОСОБА_6, 1 706 650 грн. у ОСОБА_9, тож законні доходи подружжя ОСОБА_23 з 2020 по 6 місяців 2023 року склали 4 737 708,09 грн.
Отже, загальна сума грошових коштів, отриманих за рахунок законних доходів, які могли бути використані для набуття вказаних вище активів, становила не більше 5 511 432,09 грн. Водночас різниця між вартістю набутих у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року ОСОБА_6 активів та законними доходами останнього складає ?56 195 039,5? грн.??
Станом на 01 січня 2023 року шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складали ?8 723 000? грн. ????????????????????
З огляду на викладене, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що, будучи головою Донецької обласної державної адміністрації, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року набув активи, вартість яких на 56 195 039,5? грн. перевищує його законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК.
Окрім того, як стверджує слідство, набуваючи упродовж 2020-2023 років за обставин, наведених у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК, низку активів сукупною вартістю 60 709 716,4 грн., ОСОБА_6, з метою приховання факту набуття цих активів та бажаючи не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за такі дії, а також з метою приховання свого реального майнового стану від органів, уповноважених на здійснення фінансового контролю, займаючи посади голови Донецької обласної державної адміністрації та голови Антимонопольного комітету України у 2021, 2023 та 2024 роках вносив завідомо недостовірні відомості до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020-2023 роки (далі - Декларація-2020, Декларація-2021, Декларація-2022, Декларація-2023 відповідно).
Так, ОСОБА_6, будучи головою Донецької обласної адміністрації, 17 березня 2021 року шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК подав щорічну декларацію за 2020 рік, а 23 березня 2021 року - виправлену щорічну декларацію за 2020 рік, в яких не зазначив інформацію про володіння нерухомим майном та автомобілем, придбаними у 2020 році за його дорученням батьками дружини ОСОБА_10, ОСОБА_13 та бабою дружини ОСОБА_20, а також укладені правочини з їх придбання. Таким чином, ОСОБА_6 умисно не вказав у Декларації-2020 інформацію про володіння 5 об`єктами нерухомого майна та транспортним засобом сукупною вартістю ?13 346 720 грн., а також інформацію про вчинені правочини з придбання вищевказаних активів на вказану суму. Отже всього ОСОБА_6 у Декларації-2020 не зазначено відомості на суму 26 693 440 грн., що більш ніж у 2000 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.????????
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що, обіймаючи посаду голови Донецької обласної державної адміністрації, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму 26 693 440 грн., що більш ніж у 2000 перевищує прожитковий мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК.
У подальшому ОСОБА_6, будучи головою Антимонопольного комітету України, 24 грудня 2023 року шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК подав щорічну декларацію за 2021 рік, в якій не зазначив інформацію про володіння нерухомим майном та автомобілем, придбаними у 2020 - 2021 роках за його дорученням батьками дружини ОСОБА_10, ОСОБА_13 та бабою дружини ОСОБА_20, а також понесені у зв`язку з цим у 2021 році видатки. Таким чином, ОСОБА_6 умисно не вказав у Декларації-2021 інформацію про володіння 6 об`єктами нерухомого майна та транспортним засобом сукупною вартістю ?15 165 032 грн., а також інформацію про правочин з придбання земельної ділянки на суму 1 818 312 грн. Отже всього ОСОБА_6 у Декларації-2021 не зазначено відомості на суму 16 983 344 грн., що більш ніж у 2000 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.????????
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що, обіймаючи посаду голови Антимонопольного комітету, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, які відрізняються від достовірних на суму 16 983 344 грн, що більш ніж у 2000 перевищує прожитковий мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК.
Крім того, ОСОБА_6, будучи головою Антимонопольного комітету України, 25 грудня 2023 року шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК подав щорічну декларацію за 2022 рік, в якій не зазначив інформацію про володіння нерухомим майном та автомобілем, придбаними у 2020 - 2022 роках за його дорученням батьками дружини ОСОБА_10, ОСОБА_13 та бабою дружини ОСОБА_20, а також укладені правочини з їх придбання. Таким чином, ОСОБА_6 умисно не вказав у Декларації-2022 інформацію про володіння 10 об`єктами нерухомого майна та транспортним засобом сукупною вартістю ?26 768 032 грн., а також інформацію про правочини з придбання двох квартир на суму 1 427 670 грн. ?Отже всього ОСОБА_6 у Декларації-2022 не зазначено відомості на суму 28 195 702 грн., що більш ніж у 2000 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.????????
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що, обіймаючи посаду голови Антимонопольного комітету, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на суму 28 195 702 грн., що більш ніж у 2000 перевищує прожитковий мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК.
Окрім викладеного, ОСОБА_6, будучи головою Антимонопольного комітету України, 31 березня 2024 року шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК подав щорічну декларацію за 2023 рік, в якій не зазначив інформацію про володіння нерухомим майном та автомобілем, придбаними у 2020 - 2023 роках за його дорученням батьками дружини ОСОБА_10, ОСОБА_13 та бабою дружини ОСОБА_20, а також укладені у 2023 році правочини з придбання таких активів. Таким чином, ОСОБА_6 умисно не вказав у Декларації-2023 інформацію про володіння 21 об`єктом нерухомого майна та одним транспортним засобом сукупною вартістю ??55 429 628,6? грн., а також інформацію про правочини з придбання чотирьох квартир, двох машино-місць, двох приміщень та одного нежитлового приміщення, на суму 25 213 679,4 грн. Отже всього ОСОБА_6 у Декларації-2023 не зазначено відомості на суму ?80 643 308 грн., що більш ніж у 2000 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.??????
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що, обіймаючи посаду голови Антимонопольного комітету, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму 80 643 308 грн., що більш ніж у 2000 перевищує прожитковий мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК.
14 серпня 2024 року детективом НАБУ складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК, погоджене прокурором САП, та копію якого того ж дня вручено ОСОБА_6 .
Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень.
На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_6 підтверджується наданими слідчому судді і дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміновані йому злочини, зокрема такі відомості підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів, у тому числі: протоколами тимчасових доступів до речей і документів, які містяться в нотаріальних справах щодо об`єктів нерухомості, у тому числі договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна та майнових прав на них від 11 червня 2024 року, 31 травня 2024 року; копією листа від 11 липня 2024 року №298 ТОВ «АВТ Баварія Київ» щодо придбання ОСОБА_13 автомобіля BMW Х3; протоколами огляду інформаційних систем: бази даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29 березня 2024 року; Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 29 березня 2024 року, щодо отриманих доходів за період з 1998 по 2023 роки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_20 ; бази декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 квітня 2024 року щодо декларацій ОСОБА_6 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2020, 2021, 2022, 2023 роки; бази АРМОР від 16 квітня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_9 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП 12 лютого 2023 року на автомобілі BMW X3 д.н.з. НОМЕР_1, місце проживання водія зазначене: АДРЕСА_4 ; аналітичної онлайн-системи «You control» від 03 червня 2024 року щодо ТОВ «КУА ОЗОН»; веб порталу Антимонопольного комітету України щодо документів що стосуються Capital Investments Limited; бази Державної прикордонної служби України «Аркан» щодо перетину кордону України ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_20 .?; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; протоколом огляду від 04 липня 2024 року інформації, вилученої 08 травня 2024 року у ПрАТ «ВФ Україна» щодо телефонних з`єднань номерів мобільного зв`язку належних ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_20, в тому числі з іншими абонентами; протоколом огляду від 03 липня 2024 року, об`єктом огляду є мобільний телефон, вилучений 26 червня 2024 року у ОСОБА_25 під час обшуку в рамках кримінального провадження №52024000000000174, в ході проведення слідчої дії виявлене листування з абонентом ІНФОРМАЦІЯ_2, яке містить вкладення з назвами: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Київ.docx», «Ужгород.docx», «Мої записи.docx», «Майно (розш довідка).docx», «Біографічна довідка.docx», «Необхідні документи.docx», «План дій.docx»; протоколами огляду від 12 серпня 2024 року інформації стосовно ОСОБА_20, ОСОБА_13 . ОСОБА_10 вилученої у ПАТ «Акордбанк», АТ «Юніверсал Банк», АТ «Комінбанк», ПАТ «РВС Банк»; протоколом огляду вилучених речей та документів від 12 серпня 2024 року; листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 серпня 2024 року №19-55051/18/24-Вх щодо перетину кордону України ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_20 ; протоколами допитів свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та ОСОБА_6 від 02 квітня 2024 року в якості свідка.
При перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні судом не оцінюються відображені в протоколах допитів показання свідків, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності, проте суд використовує їх для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування особи в разі покладення відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_6 до подій вищевказаних кримінальних правопорушень.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів обґрунтованості підозри є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
З цих підстав колегія суддів також визнає неспроможними доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри у зв`язку з відсутністю події злочину, оскільки, надані стороною обвинувачення докази вказують не лише на існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а переконують суд в можливій причетності ОСОБА_6 до їх вчинення. При цьому питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження (ст.368 КПК).
За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з її недоведеністю належними та допустимими доказами, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі, про неналежність та недопустимість доказів, оскільки захисник пред`являє до оцінки наданих стороною обвинувачення на підтвердження обґрунтованості підозри доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті.
Відхиляючи доводи захисника щодо недопустимості долучених до клопотання доказів, колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, а тому остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час або за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням зазначеного, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час апеляційного розгляду не встановлено, стороною захисту не зазначено які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними.
Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг сторін щодо безпідставності висновків слідчого судді в частині встановлення наявності/відсутності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
В межах доводів апеляційних скарг суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також відсутності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_6 .
Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених в ній ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційних скарг щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ст.368-5 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
При встановленні зазначеного ризику, слідчим суддею взято до уваги тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
На переконання колегії суддів зазначена обставина є передумовою та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності, дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Належна процесуальна поведінка підозрюваного, стійкі соціальні зв`язки, наявність в нього постійного місця роботи та позитивні характеристики, відсутність судимості в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки, аби нівелювати його повністю.
Зазначені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику знищення, ховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, при встановленні наявності зазначеного ризику слідчим суддею врахована реальна можливість у ОСОБА_6 вживати активні дії, спрямовані на знищення або приховання документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні. При проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вагоме доказове значення становлять речі та документи, які на даний час органом досудового розслідування не здобуті та можуть переховуватись в тому числі і підозрюваним, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
При оцінці існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
В обґрунтування наявності цього ризику слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є або були сусідами ОСОБА_6, тому він з ними знайомий та може мати дружні чи інші ділові стосунки, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними викривальних свідчень щодо ОСОБА_6 . До того ж наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, його показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_6, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої причетності до вчинених кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний упродовж 2008 - 2017 років працював в органах прокуратури та завершив трудову діяльність на посаді військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, тому тривалий час був пов`язаний зі здійсненням досудового розслідування та процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням та йому відомі всі відкриті та приховані способи документування кримінальних правопорушень. Відповідно, він має можливість вживати активних заходів з протидії розслідуванню.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6, сторона обвинувачення вказувала на можливість ОСОБА_6 продовжувати незаконно збагачуватись, тобто вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст.368-5 КК, оскільки відповідно до показань свідка ОСОБА_8, ОСОБА_9 цікавилась в неї щодо наявних для продажу об`єктів взимку 2023 року.
Також посилаючись на те, що частину майна, яке є предметом дослідження у цьому кримінального провадження, в червні 2024 року вже перереєстровано з ОСОБА_10 на ОСОБА_13, прокурор стверджувала, що ОСОБА_6 через родичів дружини, на яких оформив купівлю значної кількості нерухомості, може здійснювати фінансові операції з метою зміни власників незаконно здобутого майна, тобто вчиняти кримінальне правопорушення передбачене ст. 209 КК.
Відхиляючи зазначені обґрунтування, слідчий суддя вказав на сплив часу з таких подій та відсутність інформації про набуття у ОСОБА_8 майна особами, пов`язаними з ОСОБА_6, після таких розмов. До того ж останнє набуття майна, встановлене органом досудового розслідування, відбулось 30 травня 2023 року, тобто понад рік тому. Крім того, факт укладання між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 договори про виділ нерухомого майна, за якими припиняється право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_22 не свідчать про можливість вчинення ОСОБА_6 іншого кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Колегія суддів погоджується з вказаними мотивами та вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про недоведеність стороною обвинувачення існування зазначеного ризику висновками слідчого судді. Інших доводів на обґрунтування такого ризику стороною обвинувачення не наведено.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують вищезазначені ризики, твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність цих ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів надав належну оцінку в сукупності всім передбаченим ст.178 КПК обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування наявності кожного з них в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.
Разом з цим, доводи прокурора про неврахування слідчим суддею наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження існування ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, колегія суддів не вважає переконливими, адже наведені прокурором на його обґрунтування доводи не є вагомими, не підтверджують та не вказують на можливість вчинення підозрюваним відповідних дій, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони обвинувачення щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за ст.368-5 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч.1 ст.177 КПК чотирьох ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, оцінюючи можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання передбаченим ст.177 КПК ризикам, слідчим суддею взято до уваги обставини, визначені в ст.178 КПК, а саме: особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_6 (має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, має двох неповнолітніх дітей на утриманні). Враховано, що ОСОБА_6 був допитаний ще 02 квітня 2024 року, тобто понад 4 місяці тому, у рамках даного кримінального провадження в якості свідка, зокрема стосовно набутого родичами дружини майна та автомобіля, отже мав підстави вважати, що кримінальне провадження №52024000000000135 здійснюється саме за фактами незаконного збагачення відносно нього. Після цього виїжджав за кордон 11 червня 2024 року на 5 днів, проте незважаючи на обізнаність про кримінальне провадження щодо нього, повернувся на територію України.
Зважаючи на викладені обставини, відомості про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, характеризуючі матеріали, майновий та сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстави для застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, та відповідно застосування до особи запобіжного заходу у вигляді застави.
Стосовно доводів про виключність випадку та визначений слідчим суддею розмір застави слід зазначити, що за ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (ч.5 ст.182 КПК).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Як встановлено вище, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів погоджується із зазначеним в апеляційній скарзі прокурора доводом щодо виключності випадку, який дозволяє призначення застави у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який обумовлюється вагомістю обставин, що доводять встановлені слідчим суддею ризики, характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, а також високий майновий стан підозрюваного.
Водночас, зазначений у клопотанні детектива розмір застави у розмірі 40000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 000 грн. та відповідає двом розмірам вартості активів, встановлених органом досудового розслідування, слідчий суддя визнав необґрунтовано завищеним, з огляду на неналежне підтвердження стороною обвинувачення вартості цих активів, яка неодноразово піддавалась прокурором коригуванню в ході розгляду клопотання.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні застави в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000,00 грн. слідчим суддею враховано обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри, обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, подані стороною захисту документи щодо підтвердження майнового стану підозрюваного та підтвердження стійких соціальних зв`язків, репутації, стану здоров`я, наявності на утриманні неповнолітніх дітей. Крім того, слідчим суддею взято до уваги належну процесуальну поведінку підозрюваного, який прибуває на всі виклики старшого детектива, добровільно надав доступ до свого мобільного телефону, поведінку під час судового розгляду.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано визнано завищеним розмір застави, на якому наполягала сторона обвинувачення, та визначено заставу, розмір якої всупереч доводам апеляційної скарги та поясненням сторони захисту, не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.
Щодо доводів сторони захисту про порушення підслідності під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховної Ради України №3377-ІХ від 06 вересня 2023 року ОСОБА_6 призначено на посаду Голови Антимонопольного комітету України, тобто на посаду керівника державної служби в державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про державну службу» відноситься до посади державної служби категорія «А».
В межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним, як головою Антимонопольного комітету України, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2.
Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст.366-2 (абз.1 ч.5 ст.216 КПК), якщо кримінальне правопорушення вчинено державним службовцем, посада якого належить до категорії «А» (абз.2 п.1 ч.5 ст.216 КПК).
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушень підслідності у цьому кримінальному проваджені з огляду на здійснення досудового розслідування саме детективами НАБУ.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони обвинувачення щодо надання слідчим суддею оцінки стану досудового розслідування, дотриманню його розумних строків, своєчасності та повноти проведення слідчих та процесуальних дій, а також рекомендації щодо проведення конкретних слідчих дій у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів зазначені доводи є обґрунтованими, оскільки постановляючи оскаржену ухвалу, слідчий суддя вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, проте зазначене не вплинуло на правильність та загальну обґрунтованість висновків слідчого судді, зазначених в оскаржуваній ухвалі, щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному розмірі, з покладанням відповідних обов`язків.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторін, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими сторонами під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52024000000000135 від 22 березня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3